Міністерство Освіти і науки України

Коломийський Політехнічний Коледж

Виконав студент групи ФБ11

Ватюк Михайло

Реферат на тему:

Україна в період післявоєнної відбудови народного господарства

(1945-1953)

Перевірив
Масловський.О.Є

м. Коломия 2002

Повоєнна Україна у багатьох важливих відношенях виявилася дуже
відміною

від тієї, якою була раніше.Значно розширились кордони, зросла
політична й економічна

вага в СРСР,докорінно змінився склад населення і що найважливіше вперше
за багато століть всі українці опинилися в межах однієї держави.До цих
змін прагнули пристосуватися як українське суспільство, так і радянський
режим,отож, кроки,спрямовані на це пристосування, становлять головну
тему повоєнної історії України.Величезних збитків від воєних дій та
окупацій було завдано господарству республіки-крім пограбованих і
виведених з ладу тисяч промислових підприємств, було вщент розорено
сільське господарство. Руйнувань та занепадів зазнали міста і села
України.

У містах люди змушені були жити у землянках, підвалах зруйнованих
будинках тощо.

Перетворено на руїни багато лікарень і шкіл, палаців культур і
вузів.Люди немали необхідної їжі, одягу, взуття, білизни.Здавалось за
таких умов відродження господарства- справа багатьох десятиліть,
протягом яких СРСР втратить статус великої держави.Але народ був
сповнений рішучості якнайшвидше відродити країну.

Насамперед люди ждали відміни колгоспної системи в її
кріпосницько-сталінському

варіанті.Ще до завершення німецько-радянської війни розпочалося
переведення

економіки на виробництво мирної продукції.Значно скорочувалася
асигнування на оборонну промисловість.Вони спрямовувалися здебільшого на
випуск мирної продукції, на відповідне переобладнання промислових
підприємств.Цілі галузі промисловості, що випускали озброєння та
боєприпаси перейшли на виробництво верстатів,сільськогосподарської
техніки, мінеральних добрив.Коштів які змогла

виділити держава за тих скрутних часів не вистачало.Певне значення у
звязку з цим мало матеріально-технічне співробітництво республіки з
іншими регіонами країни. Насамперед відбудували паливно-енергетичну
базу, залізничний транспорт, машинобудування.На кінець1946р.переведення
економіки на випуск мирної продукції в основному були завершанні.

На Україні промислове виробництво у 1945 складало лише 26% рівня1940р. І
слід було чекати, що влада почне відбудовувати своє господарство із
складань нового четвертого п’ятирічного плану(1946-1950).І знову цей
план будувався на характерній особливості тоталітарної системи :
можливості розпоряжатися ресурсами без огляду на бажання й потреби
людей.Звідси і його проголомшуючі вимоги:він закликав відбудувати
розорені регіони,підняти промисловість та сільське господарство на
довоєнний період і навіть перевершити його, і все це менш ніж за 5
років.Сталін

запропонував ряд грандіозних проектів «перетворення природи» які
передбачали

будівництво на Україні величезної греблі на Дніпрі, створення у Степу
великих

лісосмуг для боротьби з засухами.Ішлося на людські жертви оскільки план
вима-

гав підвищення продуктивності праці на 36%.

ВІДБУДОВА ПРОМИСЛОВОСТІ ТА ЕКОНОМІКИ.

Зусилля спрямовані на відбудову важкої промисловості, що поглинули 85 %
капіталовкладень, принесли дивовижні успіхи.По 1950р. промислове
виробництв на Україні на 15%перевищило рівень1940р. На західній Україні
де важкої промисловос-

ті майже не було,прогрес відчувався особливо вражаючи до1950р промислове
виро-

ництво зросло на250%.У 1950Україна знову стала однією з провідних
індустріальних

країн Європи. Вона виплавляла більше сталі на душу населення ніж
Великобританія,

Західна Німечинна, та Франція,а за видобутком вугілля майже дорівнювала
Зах.Німе-

чинні.Однак хоч українська промисловість порівняно з довоєним періодом
стала на-

віть потужнішою її частка у загальнопромисловому виробництві Радянського
Союза

впала, оскільки нові індустріальні центри, що виникають за Уралом,
розвивалися ще

швидшими темпами. Зростання промисловості проте не привело до підвищення

життєвого рівня. Традиційно для радянського режиму нехтування випуском
товарів

споживання дійшло до крайнощів:купити пару взуття, зубну щітку чи навіть
буханку хліба було проблемою. На 1950 легка промисловість досягла
80%довоєного рівня.Купувати продукти споживання стало ще складніше
внаслідок грошової реформи 1947р що девальвувала карбованець і призвела
до вилучення грошей у тих, хто заощадив певні суми.Але ніде невдачі
відбудови не виявилися з такою очевивидністю, як у сільському
господарстві цій хронічно хворій галузі радянської економіки.З кінця
1940 років у державних установах запроваджено по суті цілодовий режим
праці.Зроблено це було на догоду Сталіну, який, страждаючи від безсоння,
тішив себе нічними телефонними дзвінками до підлеглих.

Відбудова промисловості була неможливою без широкого розгортання
житлового будівництва.Мільони робітників, селян і службовців залишалися
без житла.У роки

повоєнної п’ятирічки з руїн та попелу піднялися спалені міста, робітничі
селища,села

України. Протягом 1946-1950рр. в Україні збудовано житла загальною
площею

46млн м.кв.Одночасно здійснювалися відбудова водогонів, налагоджувалася
робота міського транспорту, в тому числі електричного, комунальних
служб.Мільйони сімей

продовжували житии в бараках та комунальних квартирах.

ТРУДНОЩІ У СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ.

Сільське господарство залишалося у важкому стані.бракувало не тільки
придатних для роботи тракторів, комбайнів, автомашин, а й навіть
найпростіших землеробських знарядь, тягла.У плуг доводилося впрягати
корів, а подекуди впрягалися й самі жінки-колгоспниці як основна сила
землеробства.Багато земель за часи війни бу-

ли занедбані. Тим часом з партійними директивами необхідно було всіляко
дбати

розширення посівних площ. Зменшувалося поголів’я худоби у тваринництві,
гостро

бракувало кваліфікації кадрів.Жителі сіл були позбавлені свободи
пересування, оскі-

льки не мали паспортів.Заробітня плата булла незначною.За таких умов
виснажлива

праця колгоспників уже не забезпечувала зростання виробництва
сільськопродуктів.

Навпаки сіське господарство стало в своїй основі руйнуватися.Це стало
наслідком

деградації селянства, посилень пияцтва, масову втечу жителів села до
міст під різни-

ми приводами.Хоча на кінець 1945р. посівні площі дещо
розширились,Україна про-

дала державі зерна на 40%менше ніж до війни.Та це неперешкодило державі
прода-

вати зерно за кордон.А, що до селян то у1946р.на трудодень український
колгоспник

одержував у середньому близько 1кг зерна, у 1950р.-1,2кг, у
1951р.-1,6кг.Окрім хліба

селянам видавали на трудодні гроші, відповідно-1,0;1,2;1,6 крб. Основним
засобом існуваня селянства залишалися підсобні господарства,але умови
для їхнього розвит-

ку були несприятливими.Сільськогосподарський податок нещадно душив
селянство.

Вирощувати городину, мати сади,виноградники, тримати птицю, худобу було
вкрай невигідно. Так, податок на городні культури був у 7,5раза вищий,
ніж на зернові,опо-

датковувавсь фруктові дерева, кущі ягідників тощо.Це погіршувало і без
того тяжке становище селян. У вищих ешелонах влади все це
обгрунтовувалось необхідністю

примусити селянина більшу частину часу віддавати так званому
»громадському» гос-

подарству, тобто колгоспам.

Зберігалось встановлене ще до війни обмеження у пересуванні
колгоспників, на них

не поширювалося пенсійне забезпечення та виплати за тимчасовою
непрацездатніс-

тю.На роботу в інші галузі народного господарства селянин міг
влаштуватися лише з

дозволу, на основі відпускної довідки колгоспу.Таке закріпаченя
продовжувалося аж

до загальної паспортизації села в 60-ті роки.

Відбудова сільського господарства в Україні проходила
повільно.Капіталовкладення

в сільське господарство були недостатніми ,та й ці кошти часто не
доходили до села-

і направлялиль в інші галузі, зокрема на оборону. Пріоритет надавався
відбудові промисловості. В результаті технічна оснащеність колгоспів
залишалися на низь-

кому рівні.У 1945р. в МТС,що обслуговували майже 28тис. колгоспів і
радгоспів

України, налічувалося близько 50тис. тракторів, 15тис. причіпних
комбайнів. Протягом першої повоєнної п’ятирічки кількість тракторів і
комбайнів у МТС Ук-

Раїнської РСР збільшилась вдвічі, але помітних зміх у становище
колгоспів це не

внесло.Держава, як і раніше, домагалася адміністративно-командними,а то
й ре-

пресивними методами інтенсифікації праці в господарствах.

21 лютого 1948р. Президію Верховної Ради СРСР з ініціативи керівництва
УРСР

прийняла дискримінаційний Указ”Про виселення з Української РСР осіб, які
злісно

ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві і ведуть
антигромадські

способи життя»Указ передбачав скликання загальних зборів колгоспників,
де мало

відбуватися обговорення заздалегідь визначеного кола осіб, в основному
тих, хто не

виробив мінімум трудоднів. На зборах ухвалювалися громадські вироки
жертви яких

підлягали депортації до Сибіру.Це було нечуване свавілля влади щодо
селянства, жертвами якого часто ставали хворі, вдов из дітьми, інваліди
війни, люди похилого віку.У 1950р. Валова продукція сільського
господарства України, з урахуванням наслідків проведеної грошової
реформи 1947р. Становила 91% від рівня 1940р.Украї-

на стала головною житницею СРСР,але її багатостастраждальне селянство,як
і рані-

ше, не мало змоги користуватися плодами своєї тяжкої, виснажливої праці.

ГОЛОД НА УКРАЇНІ 1946-1947 РОКІВ.

Серед широкого кола малодосліджених проблем історії України є чимало
таких, що

стосуються повоєнної відбудови сільського господарства республіки.Раніше
ця від-

дова здебільшого зображалася як суцільний, безперервний трудовий
ентузіазм селя-

нства і тривалий час замовчувалася голод, що лютував в Україні у
1946-1947рр. муки

й поневіряння хліборобів, які віддавали останнє, щоб прогодувати
розорену війною

країну.Вже на кінець 1944р.на 65% порівняно з довоєнним періодом були
відновлені

посівні площі.Хлібороби в 1944р. з кожного гектара зібрали по 10,8 ц
зерна(в 1940р.-

14,6ц).Це дало можливість виконати державний план хлібозаготівель на
100,3%,а план здачі у фонд Червоної армії- на 171,1%. У 1945р. колгоспи
України мали розши-

рити площі оброблюваних земель на 1млн.гектарів.Проте виконання цього
плану не

було забезпечене відповідним зростанням матеріальних ресурсів,передусім
трудових

і тяглових.Багато працездатних колгоспників залучалося до відбудови
промисловості

оскільки селянство було чи не основним джерелом поповнення
швидкозростаючого

робітничого классу.Основну силу в колгоспах становили жінки.У1945р. вони
вироб-

ляли72,2%всіх трудоднів.Тому виконати план по розширенню посівних площ
можна

було шляхом різкого підвищення напруженості праці.Величезні фізичні
навантаженя

негативно вплинули на стан тяглової худоби.

Обставини 1946-1947рр. Були аналогічними тим, що Мали місце в
1932-1933рр.,то-

бто в роки голодомору в Україні.Трагедія повторювалась. Під виглядом
заготівель

держава проводила фактично повну реквізицію продовольчих ресурсів села і
тим

прирікала селянство на голодюПерша повоєнна зима у багатьох районах
України

виявилася малосніжною, а весна і початок літа най посушливішими за
кілька остан-

ніх десятиліть.На прикінці весни територія, охоплена посухою,була навіть
більшою,

ніж у 1921р.Лише у західних і північно-східних областях України погодні
умови були

відносно сприятливими.Гіркий досвід минулого підказував селянам, що
колгоспи і

держава їх не врятують.Почалася масова втеча, особливо
молодих,працездатних, у

міста, на новобудови.Міністерство сільського господарства звернулося до
уряду і

ЦК КП(б)У з проектом постанови про неприпустимість самовільного
залишення

селянами колгоспів і повернення втікачів.Місцева влада подекуди
наважувалася

надати допомогу голодуючим, звільняючи без погодження з керівництвом
безнадій-

ні колгоспи від виконання хлібозаготівелью.Забираючи останнє, держава
добилася

60% виконання плану заготівель зернових Україною.Селяни ж залишалися без
продовольства.Як і у попередні роки, вони сподівалися прогодуватися з
присадиб-

ної ділянки.Але по війні підсобні господарства колгоспників майже
повністю були

розорені.На початку 1946р. 43%колгоспників не Мали корів, а 20%-жодної
худобини

взагалі, навіть птиці.В результаті голод нещадно душив селян і від нього
померло

1млн чоловік.Було зафіксовано випадки людоїдства, майже 3млн хворіли на
дистро-

фію, анемію. У Москві, Києві, обласних і районих центрах України було
відомо про

такий жахливий стан на селі.Але партійно-державний апарат ніяк шерегував
на це.

Як і у1932-1933рр., уряд робив вигляд, ніби ніякого голоду немає.Більше
того сталін-

сяке керівництво продовжувало вивозити зерно за кордон.У 1946р. його
було експортовано 1,7млн т, причому значна частина передавалася
іноземним державам

безкоштовно у формі братерської допомоги.Питома вага в ній України булла
значною.Серед країн куди направляли допомогу ,-Болгарія,
Чехословаччина,Румунія,

Польща.Навіть Франція не булла обділена.Їй як союзниці війни відправлено
600тис.т

зерна, знову ж таки частина його з України, селян якої нещадно косив
голод.До спів-

відчизників же замість допомоги застосовувався Закон про “п’ять
колосків” .Тисячі

колгоспників у тому числі підлітків і жінок, безжалісний режим засудив
як саботажників та підривників соціалістичного господарювання на
селі.Голод 1946-1947рр. супроводжувався посиленням репресій стосовно
різних верств населення,

зокрема сільських жителів.4 червня 1947р. Президія Верховної Ради СРСР
прийняла

укази «Про кримінальну відповідальність за розкрадання державного і
громадського

майна».У відповідності з ними крадіжка колгоспного, державного майна, в
тому числі зрізування та збирання голодними людьми колосків,
передбачала ув’язнення

від 7 до 10 років з конфіскацією майна.На вересень 1947р. в суди
направлено понад

10тис. Таких справ.

І лише тоді, коли голод почав загрожувати масовим вимиранням селянства,
керівни-

цтву УРСР вдалося нарешті вжити конкретних заходів.Неодноразово до
вождя всіх

народів з листами й доповідними записками про стан справ в Україні
тодішній перший секретар ЦК КП(б)У М.Хрущов.Це викликало роздратування
диктатора,

який в одній із телеграм назвав керівника комуністів України “сумнівним
типом”.

Саме в цей час центр нарешті вирішив надати продовольчу допомогу
селянству

України.Село вступило у посівну кампанію, але без допомоги держави
засіяти поля

тобто закласти основу врожаю1947р. було просто неможливо.Колгоспники
одержали 60тис.т зерна, що хоча й запізно, все ж таки дозволило
підтримати і вря-

тувати від смерті3,4млн селян,які брали участь у весняних польових
роботах.Урожай

1947р. був добрий, і голод припинився.

РЕПРЕСІЇ В УКРАЇНІ У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 1940-1950х РОКІВ ПРОТИ УКРАЇНСЬКОГО
НАРОДУ.

Відбудовні процеси гальмувалися цілком природною реакцією населення на
репресії.

Нині достовірно відомо,що негласною підставою для переселення була
боротьба з

українським підпіллям УПА на теренах Холмщини, Лемківщини з одного
боку,та

польським підпіллям Армією Крайового на теренах Західної України з
другого.

Роздмухувалась братовбивча громадська війна, втягувався в її кривавий
вир усе ширший прошарок людей.За офіційними (вочевидь значно
применшиними) даними понад 200тис.жителів західних областей було
департовано.Національний склад населення західноукраїнських земель
змінювався також в результаті радянської

кадрової політики. Вчителів із східних областей України до сіл західної
місцевості було направлено майже 44тис.чоловік.Автор книги “Україна в
руїні” наводив дані, взяті з польських офіційних джерел на теренах
Західної Галичини Польща перебрала 1062000 населення українського роду.
З них 700000 вивезено до УРСР, 362000 залишилось у Польщі,24000
українців пише автор виїхали на Україну добровільно, решта вивезені
примусово. Проте ряд джерел наводить інші дані, згідно їх даними з
Польщі на Україну прибуло 482000тис, а ще інші джерела понад
362000тис.чол.За різними даними сьогодні в Польщі живе від 300-600тис.
українців і осіб українського походження. Наступний етап переселення був
зв’язаний з колективізацією. Він вже таїв у собі жорстокіші заходи як
політичного так і економічного характеру, переселення проходило
примусово, що не могло не викликати опору

селянства. У доповіді ДПУ СРСР по переселенню куркульства
відзначалося, що на основі директиви уряду і наказу від 2 лютого 1930
року була намічена чисельність груп для переселення в різні райони
країни. Вказувалося також, що визначені для прийняття переселенців
регіони не були до цього підготовлені.Тому 4 лютого кількість куркулів
і членів їх сімей, намічених до переселення, було скорочено. З
Української РСР до Північного краю було вислано 19 658 чоловік, на Урал
-32 127, до Західного Сибіру-6 556, Східного Сибіру-6 056, Якутії-97,
Далекосхідного краю-323 чоловіки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Авторитарність замість пакту про минуле-заради майбутнього
к.1989.с151-155.

автор Жуковський.А., Субтецький.О

Історія України автор Коваль.М.В.,Кольчицький.С.В

Історія України : курс лекцій c.355-367 автор Курносов.Ю.О

‘’Депортовані чи репресовані?’’ Івано-Франківськ 1994р.

‘’Сталінщина й доля західноукраїнської їнтелігенції » автор Рубльов.О.С

‘’За повідомленнями НКВС СРСР, були репресовані’’автор Буган.М.Ф

Похожие записи