Реферат на тему:
Тарас Бульба-Боровець – отаман армії нескореної України
«Армія без держави — це те ж,
що і держава без армії. В одному
й другому випадку, особливо на
етапі становлення, одна існуюча
сама по собі структура, як і друга,
приречена на неуспіх».
Т.Бульба – Боровець
Тарас (за деякими даними — Максим) Дмитрович Боровець (Тарас,
Ристриченко, Байда, Бульба Тарас) народився 9 березня 1908 року в селі
Бистричі Березнівського району на Рівненщині. Сім’я була багатодітною
(дев’ятеро дітей) та малоземельною. У дитинстві за схожий на картоплину
ніс, старші діти прозвали Тараса «Бульбою». «За цю зневагу, — писав
перегодом Боровець у книжці «Армія без держави», — я дуже гнівався і
суворо відбивався. Коли ж у школі прочитав гоголівського «Тараса
Бульбу», то почав своїм ім’ям гордитися».
Дитинство і юність його минули під впливом розповідей діда Уляна про
трагічну історію України, про прадіда, котрий виступив разом з Мазепою
на боці Карла XII проти жорстокого Петра І.
Не маючи змоги навчатись у школі через скрутне матеріальне становище
сім’ї, Тарас Боровець наполегливо займався самоосвітою. Багато читав,
цікавився політикою. Доречно сказати, що ситуація на тогочасному Поліссі
дуже сприяла політизації людей. Після революції та громадянської війни
величезні маси населення були буквально кинені у вир політичного життя.
На Поліссі з’явилося багато партій, спілок, угруповань. Сприяло цьому
також і те, що населення Полісся й Волині, особливо селянство, було
православним. На думку ряду дослідників, православ’я порівняно з
католицизмом є демократичнішим, сприяє розвою політичного плюралізму.
Розмаїття думок і поглядів не могло не торкнутися і Тараса Боровця.
Вирішальну ж роль у залученні його до політики відіграв сотник Василь
Раєвський. Він у 1932 році познайомив Боровця з полковником колишньої
армії УНР Іваном Литвиненком.
Познайомившись із Боровцем, полковник Литвиненко розгледів у ньому
організаторські здібності й залучив до виконання своїх завдань. Сааме за
його дорученням Тарас декілька разів нелегально переходив кордон з СРСР.
Там він на власні очі побачив організований більшовиками голодомор
українського народу. Свої враження від побаченого Тарас Боровець описав
у творі в п’яти томах — «Людоїди». Його було опубліковано під
псевдонімом «Ристриченко».
У цей же час, за порадою полковника Литвиненка і за допомогою сотника
Раєвського, майбутній отаман засновує невелику підпільну організацію під
назвою «Українське Національне Відродження», яку сам і очолив. Слід
зазначити, що ніяких архівних матеріалів чи згадок учасників цих подій
щодо існування такої організації немає. Відсутні й документальні
підтвердження з боку польської поліції, яка надзвичайно ретельно
фіксувала діяльність будь-яких політичних сил на терені, маючи при цьому
широку мережу шпигунів і провокаторів. Водночас польська поліція
відзначила приналежність Тараса Боровця до ОУН. У червні 1934 року
українські націоналісти вбили польського міністра внутрішніх справ
Броніслава Перацького. Прокотилася хвиля арештів.
Захопила вона і Тараса Боровця. Крім зв’язків з ОУН, на суді йому було
інкриміновано написання книги антипольського спрямування „Пан депутат у
Сеймі”. У ній він висміяв польську парламентську «демократичну» систему.
Були у книжці також наскоки на високих посадових осіб. За це Боровця
кинули на три роки в концентраційний табір у Картузькій Березі.
Там він познайомився з багатьма відомими націоналістами, людьми різних
політичних поглядів. Дружба з деякими тривала довгий час, як це мало
місце з Іваном Мітрингою.
За зразкову поведінку Боровця звільнили достроково навесні 1935 року.
З осені 1935-го до зими 1937-го він займався організацією роботи
кам’яного кар’єру в с. Карпилівці. Проте утиски і переслідування з боку
польських властей не припинялись. Узимку 1937 року йому було заборонено
жити у прикордонній зоні й наказано переїхати вглиб Польщі. Боровець
переїздить до Варшави. Польсько-німецька війна застала його у столиці
Польщі. Там він стає свідком напливу втікачів із Західної України, яка у
вересні 1939 року опинилась під контролем Червоної Армії.
Деякий час Тарас Боровець працює у Варшаві в допомоговому комітеті.
Проте через напружені стосунки з керівництвом він залишає допомоговий
комітет і переїздить до Кракова.
майбутній генерал-хорунжий відійшов від активної участі в політичному
житті. Але саме у краківському періоді діяльності Боровця є один
важливий момент. За деякими публікаціями, він у цей час був агентом
абверу — нацистської військової розвідки.
1 серпня 1940 року він разом з Валентиною Кульчинською, дочкою отця
Євгена Кульчинського з Дермані — відомого діяча визвольних змагань
1917-1920 років, з допомогою полковника Литвиненка переходить кордон між
Німеччиною і Радянським Союзом. За кілька днів блукань лісами й болотами
Тарас Боровець таємно добирається до хати жителя хутора Погулянки, що
біля містечка Степань, Кудрі Григорія Михайловича. До кінця вересня він
нелегально залишався у нього. Кудря залучив до виконання доручень
Боровця своїх знайомих і родичів.
Деякі німецькі документи свідчать про організаційну роботу, яку проводив
на Поліссі майбутній отаман у передвоєнні роки.
В 1939-41 рр. під час більшовицької окупації продовжував роботу по
організації націоналістичного підпілля на Поліссі і Волині. На початку
німецько-радянської війни 1941-45 рр. Бульба-Боровець сформував і очолив
партизанські виділи Поліської Січі в м.Олевську. В лютому 1942 р.
повстанські загони на чолі Бульби-Боровця діяли в Костопільському та
інших районах. В березні-квітні 1943 р. вів переговори з штабом
УПА-Північ, однак пропозицію про входження його виділів в єдиний
повстанський рух Бульба-Боровець відхилив.
В липні 1943 Бульба-Боровець перейменував очолювані ним загони в
Українську Народно-Революційну Армію і створив спільно з І. Мітрингою
Українську Національно-Демократичну Партію. 18-19.8.1943 р. УНРА була
роззброєна частинами Української Повстанської Армії.
Наприкінці листопада 1943 р. (за деякими даними 1.12.1943 р.)
заарештований гестапо у Варшаві і ув’язнений у концтаборі Заксенхаузен.
Звільнений у вересні 1944 р.. 3 1948 р. жив як емігрант у Канаді.
Видавав журнал “Меч і Воля”, створив Українську Національну Гвардію.
Помер 15.05 1981 року, похований у Нью-Йорку. Автор спогадів “Армія
без держави”.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
