Реферат на тему:
Гетьман Мазепа — володар Правобережної України
Ліквідація Палія зробила гетьмана Мазепу фактичним володарем
Правобережної України, принаймні в межах правобережної частини держави
Богдана Хмельницького. Польща, значна частина якої була окупована
шведами, знесилена міжусобною боротьбою окремих маґнатських угруповань,
була неспроможна відновити свою владу на Правобережній Україні, що й
далі залишається в руках Мазепи. Щоправда, польський уряд весь час
домагається евакуації звідти українського (гетьманського) війська або
принаймні передачі правобережної Наддніпрянщини польській військовій та
цивільній адміністрації. Але всі польські заходи в цій справі перед
Гетьманом і царем були даремні.
Незважаючи на накази царя, Мазепа твердо стояв проти польських домагань,
доводячи Москві, що вдержання Правобережжя під українським (? її ipso
московським) володінням конче потрібне під час війни зі Швецією — навіть
в інтересах самої Польщі, як московського союзника. Зрештою, на цю
позицію стає й московський уряд. Петро І, формально наказуючи Мазепі
повернути Правобережжя Польщі, в секретних інструкціях (приміром, з 20
вересня 1707 р.) з’ясовував Гетьманові інтереси російської політики на
цій території, які не дозволяли повернути її Польщі. Такими інтересами
цар вважав: можливість комунікації з польськими прихильниками Москви на
Правобережжі; потребу вільного руху російського війська під час можливої
(по закінченні шведської) війни з Туреччиною; нарешті, позбавлення
Польщі змоги, володіючи Правобережжям, шкодити Росії у зносинах з
Туреччиною і Кримом.
На жаль, становище Правобережжя під гетьманською адміністрацією
(1704-1712) ще мало досліджене. Гетьман Мазепа зберігає тут полкову
організацію й значно поширює її. Року 1708 тут було сім полків:
Білоцерківський, Богуславський, Корсунський, Чигиринський, Уманський,
Брацлавський і Могилівський. На чолі цих полків були або старі
полковники, які перейшли під реґімент Мазепи (Самусь у Богуславі), або
нові, ним призначені з місцевої старшини (М. Омельченко у Білій Церкві,
Г. Іваненко у Брацлаві 75, Сава Волошин у Могилеві) 76 або (пізніше) з
старшини лівобережної, яка, очевидячки, мала замінити колишніх
паліївців. Так було призначено генерального осаула Гамалію до Білої
Церкви 77, А. Кандибу до Корсупя й Умані, К. Мокієвського до Чигирина.
Головним осередком козацької адміністрації Правобережжя була Біла
Церква, де був поставлений сердюцький полк Бурляя. Там же була
резиденція Гетьмана під час його перебування на Правобережжі. Мазепа
зміцнює укріплення Білої Церкви, перевозить сюди частину гетьманських
клейнодів 78 і своїх скарбів 79. Взагалі можна думати, що він намічав
зробити тут, у центрі об’єднаної Української держави, сталу резиденцію
гетьмана і українського уряду.
?
D1/4D?F????????aeaeaeaeaeaeaeae
х и селах своЂх понасылал… показанщину от козаков, десятину бчолную,
не уважаючи, чи пятеро, чи четверо, выбирал, панщину уставичную, хоч
козак на службЂ, тут дома робили и неудобные тяжести и незносніе
долегливости убогим козакам чинил». Хоч фарби тут дещо згущено, але
загальна картина, мабуть, така й була. Принаймні козацька старшина в
Бендерах вже після смерти Гетьмана казала наприкінці 1709 р., що Мазепа
«…понастановляв усюди своїх економів, як ось у полках
Білоцерківському, Чигиринському, Брацлавському й інших, і вони всі
щорічні доходи з оренд і мит, належні до військового скарбу, збирали для
приватного скарбу пок. Гетьмана…». Канцелярист Григорій Григорович
свідчив (під московською владою, 26 липня 1709 р.), що «з заднЂпрских
полков аренды збирать положено тому лЂт c пять и болЂ, c Хвастова c
приналежностми по 2.000 (золотих), c Корсунщины, c Чигиринщины и
Каневщины по 15.000, а з БЂлой Церкви было отдано Згуру и только один
год прошлой, а сколько положено, того он не вЂдает». За словами
Григоровича, оренда йшла до військового скарбу.
Вже ці фінансові заходи Гетьмана вказують на те, що Мазепа запроваджував
на Правобережжі в основі той самий суспільно-економічний лад, який
існував тоді на Гетьманщині. Це стверджує також практика земельних
надань на Правобережжі. Хоч Мазепа, очевидно, визнавав старі володіння
козацької старшини на Правобережжі — про це свідчить вже призначення
місцевими полковниками колишніх правобережан (А. Кандиба, К.
Мокієвський), — але, здається, фактично реституція цих володінь не
відбулася і, будь-що-будь, відкладалася до слушного часу. Можливо, що це
пов’язане було з різними правними формальностями або з обов’язком
заселення спустошених колись маєтків; в кожнім разі, Гетьман волів
тримати цю територію і тим самим доходи з неї під своєю контролем.
Зате Гетьман надає маєтності на Правобережжі новій старшині, ним
призначеній, а також монастирям, зокрема київським. 27 січня 1706 р. він
видає універсал полковникові брацлавському Г. Іваненкові на «спустЂлое
мЂстечко Бурки (Борки) в уЂздЂ Чигиринском». 26 грудня 1706 р.
гетьманським універсалом надано було компанійському полковникові
Антонові Танському села Яхни й Микитинці в Корсунському повіті з правом
на повинності посполитих. Року 1707 Гетьман Мазепа ствердив Михайлові
Булавці «властние отчистне, дЂдизние и своим стараньем нбітие ґрунта» в
м.Каневі 80. Універсал Мазепи (чи не Скоропадського (?)) Степанові
Бутовичеві 19. XI. 1708 р. (див. Модзалевського І т.(?)) на маєтки,
зокрема на чигиринські ґрунти й млини на р. Тясмині, які одержав од
короля Яна Казимира 1649 р. дід С.І. Бутовича шляхтич Богдан Бутович (м.
Колонтаїв на Чигиринщині) 17.XI1.1708 р. 81 цей універсал було
стверджено царевою грамотою. Лівобережна старшина також цікавиться
господарчими можливостями Правобережжя, й Гетьман сприяє цьому,
дозволяючи заводити тут салітряні майдани (прилуцький полковник Д.
Горленко 1707 р. коло Лебедина), пасіки, хутори 82 тощо. Мабуть, з
доручення Мазепи, Василь Лукомський (батько історика Степана
Лукомського) був «осадчим» цілого Уманського повіту 83, зокрема, осадив
Умань, Ладижин, Монастирище, Маньківку, Буки та інші містечка, за що був
призначений уманським отаманом і наказним сотником (1709). Гетьманські
дозорці дбають про заселення гетьманських корсунських і драбівських
маєтностей (1706).
Ця широка господарча діяльність Мазепи на Правобережжі була обірвана
подіями 1708-1709 рр.
Хоч на короткий час, Правобережна Україна була в руках Мазепи.
Титулярний «гетьман обох сторін Дніпра» став їх реальним володарем. Але
тільки володар незалежної Української держави міг володіти
Правобережжям, а разом з тим і всією Україною.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
