.

Заповідник Асканія-Нова – історія і сучасність (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 4713
Скачать документ

Реферат на тему:

Заповідник Асканія-Нова – історія і сучасність

Асканія-Нова — селище міського типу, центр селищної Ради. Розташована в
зоні низовинного степу, що простягається вздовж північного берега
Чорного та Азовського морів. До районного центру 25 км. Населення 3625
чоловік. Селищній Раді підпорядковані селища Бакир, Іллінка, Комиш,
Кругле, Маркеєв, Молочне, Новий Етап, Олександрине, Ониськине, Пятомник,
Роздольне, село Веселе Друге.

Територія Асканії-Нової була заселена ще в давні часи. Тут знайдено
мідні прикраси доби пізньої бронзи. Виявлено поховання кочівника з
конем, кілька кам’яних баб XI—XIII ст. н. е.

Асканія-Нова колись називалась “Чаплі”, бо розташована на схилах
Великого Чапельського поду.

Після того, як Російська держава закріпилася на узбережжі Чорного й
Азовського морів, наприкінці XVIII ст. почалося заселення південних
районів України. Царський уряд роздавав землі цього необжитого кр’аю не
дише російським поміщикам, а й іноземним. У 1828 році німецький герцог
Ангальт-Кетенський придбав за безцінь 42,3 тис. десятин землі в районі
нинішньої Асканії-Нової і 6 тис. десятин на березі Чорного моря3.

Через 13 років у степу поблизу поселення Чаплі виріс хутір, названий
герцогом на честь свого маєтку Асканія у Німеччині — Асканією-Новою. На
широких просторах південних українських степів герцог почав розводити
мериносових овець. У 1834 році його стадо налічувало 24 тис. голів.
Однак з часом господарство занепало, зрештою Асканію-Нову її власник
здав в оренду, а 1856 року продав маєток, понад 49 тис. овець, 640
коней, 549 голів великої рогатої худоби та 297 кіз іншому колоністу —
Фейну. Новий власник більш уміло повів господарство. Особливо він
розбагатів, розводячи мериносових овець, вовна яких дуже цінилась на
західноєвропейському ринку. Згодом Фейн поріднився з іншим німецьким
колоністом — Фальцем. Так виник поміщицький рід Фальц-Фейнів. Скуповуючи
навколишні землі, ці поміщики швидко стали “королями вівчарства” півдня
України. В маєтку налічувалося близько 200 постійних робітників, а
всього тут проживало 312 чоловік. Працювала школа, відкрита 1831 року,
де навчалося 30 дітей.

Наживаючись з експлуатації робітників, Фальц-Фейни багато грошей
витрачали на обладнання свого маєтку.

Власник Асканії-Нової 1874 року було споруджено невелику вольєру для
утримання місцевих диких птахів. Нагляд за ними здійснював селянський
хлопець К. Є. Сіянко. З року в рік розширювалися вольєри, в яких
поселяли не лише птахів, а й ссавців з інших країн світу. 1887 року з
донських степів завезли байбаків, з Астраханської губернії— антилоп
сайга. З далекої Африки і Австралії були доставлені страуси, з Монголії
— кінь Пржевальського, Тібету — яки, Кавказу й Західної Європи — фазани,
з Індії— зебу і антилопа нільгау, Південної і Східної Африки — антилопа
канна та антилопа гну голуба, з Північної Америки — бізони,
Біловезької пущі — зубри, з Уссурійського краю — олені.

Велику цінність являє і ботанічний парк. До його створення (1887 р.) в
Асканії-Новій, крім кількох плодових дерев, білої акації та деяких
ягідників, інших насаджень не було. Спочатку під парк відвели 70 га
степу. На 27 га було закладено дендропарк, де висадили 220 різних видів
дерев і чагарників, у т. ч. з Азії, Південної Європи, Північної Америки,
Австралії, Кавказу та інших країн і континентів.

Наприкінці XIX ст. в Асканії-Новій відкрився невеликий музей, де було
зібрано 250 чучел птахів і тварин, а також колекцію яєць та археологічну
колекцію5. За короткий час Асканія-Нова стала широко відомим мальовничим
куточком природи у посушливому степу. Особливої популярності вона
набула, після показу екземплярів різних тварин і птахів на ювілейній
всеросійській акліматизаційній виставці у Москві 1908 року та одеській
сільськогосподарській і промисловій виставці 1911 року. Цей оазис
природи, створений працьовитими руками людей, привернув до себе увагу
дослідників. У зоопарку велися наукові спостереження, окільцьовували
перелітних птахів.

Наукова робота в Асканії-Новій залежала від особистих уподобань
господаря маєтку. Інколи сюди запрошувались вчені. Створюючи парк,
Фальц-Фейни найменше дбали про наукові інтереси. Він був задуманий як
незвичайна окраса маєтку і мав вражати гостей екзотикою рослин і тварин,
зібраних з усього світу.

На початок XX ст. Асканія-Нова була невеликий поселенням з однією
вулицею. 1890 року тут відкрили двокласне земське сільське училище, в
якому навчалося 30 дітей.

Час справжнього розквіту для Асканії-Нової настав тільки після перемога
Великої Жовтневої соціалістичної революції. У січні 1918 року в селищі
замісті комітету економії було створено Раду робітничих депутатів.

Розташована поблизу Перекопу, Асканія-Нова, опинилася у вихорі подій
громадянської війни. Денікінці, врангелівці, різні бандити, котрі тоді
шугали по селах повіту, завдали великої шкоди заповідному господарству.

Сумну картину являло собою в той час господарство Асканії-Нової. За роки
громадянської війни не стало загалом 8/4 цінних тварин зоопарку, знищено
чудовий гербарій. У господарстві залишилося всього 4500 овець, кілька
голів великої рогатої худоби. В селищі уціліла лише частина жител
робітників та службовців. Більшість будівель була дуже занедбана й
потребувала капітального ремонту.

Протягом 1924—1928 pp. значно збільшилася кількість овець (у 1928 році
їх було понад 23 тис. голів), поголів’я великої рогатої худоби,
поліпшилась породність, свинарство стало переважно племінним.
Господарство мало кращу техніку.

На той час тут вже працювали школи — соцвиховапня і батрацької молоді,
дитячий садок.

У січні 1932 року на базі наукових установ, що були на той час у селищі
створюється Всесоюзний науково-дослідний інститут гібридизації і
акліматизації тварин “Асканія-Нова”, якому в 1940 році присвоєно ім’я
академіка М. Ф. Іванова.

Зростав інститут — поліпшувалися умови життя мешканців Асканії-Нової
науковців, службовців, робітників. Швидкими темпами йшла забудова
селищі. Було споруджено 25 житлових будинків, електростанцію, середню
школу, їдальню. На виробничих відділках і в зоопарку за цей час
побудували 20 великих приміщення для тварин, будинки для робітників.

В селищі працювала лікарня на 25 ліжок. При середній школі відкрили
інтернат для учнів з навколишніх відділків. Велику роботу здійснював
клуб, де працювали гуртки художньої самодіяльності, духовий оркестр.

Подальший господарчий і культурний розвиток Асканії-Нової порушено в
1941 році, коли почалася Велика Вітчизняна війна.

Для мешканців Асканії-Нової настали чорні дні окупації, знущань і
терору.

За роки тимчасової окупації німецькі загарбники завдали величезних
збитки заповіднику. Найцінніших тварин вивезли до Німеччини, а більшу
частину знищили влаштовуючи полювання. Гітлерівці пограбували цінний
музей, вивезли до Німеччини колекцію чучел тварин і птахів. Усе, що не
встигли захопити з собою, вони понівечили багнетами й ножами, спалили й
знищили рідкісний гербарій, який налічував близько тисячі видів
рослин.

Після визволення селища повернулися з евакуації отари племінних тварин,
і колектив інституту зміг відновити наукову й господарську діяльність.

У 1956 році Всесоюзний науково-дослідний інститут гібридизації та
акліматизації тварин ім. М. Ф. Іванова реорганізовано в зональний і
перейменовано на Український науково-дослідний інститут тваринництва
степових районів ім. М. Ф. Іванова — “Асканія-Нова”.

З кожним роком зростає науково-пізнавальне значення зоологічного й
ботанічного парків та заповідного степу. В післявоєнний час зоопарк
відновив чисельність поголів’я, а з ряду цінних видів значно перевершив
довоєнний рівень. У 1971 році в зоопарку налічувалося понад 120 видів
тварин — більш як 4000 голів. Він являв собою велику базу відтворення
диких копитних і птахів.

Ботанічний парк, закладений 1887 року на 28 га, у 1971 мав площу 70 га.
Тут налічується 14 тис. дерев 162 видів і різновидів. Це справжній
ліс з велетенськими деревами й мальовничими галявинами. Хіба що
припорошені піском алеї та садові лави нагадують, що це
парк. В опаленому сорокаградусною спекою, суховіями й бурями степу
зеленіє, розширюється чудовий парк— справжнє диво природи, результат
великої людської праці.

Відразу ж за парком — заповідний степ, унікальний, безцінний пам’ятник
природи. Ця земля, не займана людиною, нагадує про далеке минуле.
Цілинний степ Асканії-Нової — єдина ділянка ковилово-типчакового степу
не тільки на півдні країни, але й у Європі1. Куди не глянеш, всюди
милують око цвітом степові трави, хвилями переливається ковила. Навкруги
пасуться стада антилоп, оленів, диких коней, зебр, бізонів,
зубробізонів, страуси вільно живуть і гніздяться в асканійському степу.
Площу заповідного степу збільшено з 1520 до 11 тис. гектарів.

З кожним роком все пишніше розквітає Асканія-Нова — перлина південного
степу.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020