Реферат на тему

Зайнятість та доходи сільського населення

Зайнятість

Серед різних видів господарської діяльності сільське населення переважно
зайняте в сільському господарстві, лісовому господарстві та риболовлі
(понад 55 %, у т.ч. особисті господарства населення – 23 %); 15 % – в
освіті та охороні здоров’я, 11 % – у видобувній та переробній
промисловості та 6 % – у роздрібній і оптовій торгівлі.

76,5 % сільського населення є найманими працівниками, а 19,2 % працюють
як самозайняті.

Згідно з інформацією вибіркового обстеження, проведеного Державним
комітетом статистики України улистопаді 2001 року, у складі 61,1 % або
майже в двох третинах домогосподарств України є працюючі особи, з яких
50,2 % – сільські домогосподарства. У сільській місцевості частка
домогосподарств без працюючих осіб дорівнює 66,7 %.

У багатьох домогосподарствах є земельні ділянки, що активно
використовуються. У 37,1 % з усіх домогосподарств України утримують
велику рогату худобу, птицю або вулики. Із цих домогосподарств 85,7 %
знаходяться у сільській місцевості, 31,5 % – у маленьких містах і 3 % –
у великих містах. У 62,4 % усіх домогосподарств є у володінні земельні
ділянки, з яких 98,7 % належать сільським домогосподарствам. У 44,3 %
сільських домогосподарств є у землекористуванні наділи площею понад 1
га, а майже в однієї третини (30,6 %) їх площа становить від 0,16 до
0,30 га.

Рівень безробіття

Офіційний рівень безробіття низький: 3,3 % станом на листопад 2004 року,
але цей показник не відповідає дійсності. Більшість експертів сходяться
на думці, що офіційний рівень безробіття занижений, а реальний рівень
безробіття, більш вірогідно, становить 9,3 %.

Проблема зайнятості сільського населення є, як завжди, нагальною.
Кількість офіційних робочих місць для сільських мешканців з 1990 року на
сьогоднішній момент зменшилася на 30 %. Вся зайва робоча сила досі
зайнята в особистих селянських господарствах товарність яких невисока.

Серед звільнених в Україні у період з січня до вересня 2003 року
(приблизно 146 800 осіб) майже кожен п’ятий працівник (приблизно 31 400
осіб) був зайнятий у сільському або лісовому господарстві. Слід
відзначити, що середня кількість безробітних у країні у перші 9 місяців
2003 року віком від 15 до 70 років порівняно з цим же періодом
попереднього року зменшилася на 7,2 % або на 161,6 тис. осіб (Таблиця
1). Однак у сільській місцевості рівень безробіття зріс до 9,6 %, що
становить 38,5 тис. осіб.

Таблиця 1. Кількість безробітних у сільській місцевості, кількість осіб

Показники Станом на 1 жовтня:

2003 р. 2002 р.

Усе безробітне населення країни віком 15-70 років 2 070 800 2 232 400

Безробітне населення в сільській місцевості віком 15-70 років 442 700
404 100

Працездатне доросле населення 442 300 403 800

Люди похилого віку не працездатні/інваліди 300 400

Джерело: Державний комітет статистики України

Можливості для зайнятості на підприємствах у сільській місцевості є дуже
обмеженими. Фактично серед сільського населення кількість людей, які
втратили будь-яку надію знайти роботу, протягом перших 9 місяців 2003
року складала 22900, що більше на на 9,3 %, ніж у минулому році.
Наприклад, співвідношення між кількістю сільських мешканців, які не
змогли знайти роботу, та економічно активним сільським населенням було в
два рази більшим, ніж у містах – відповідно 4,6 % і 2,5 %. Згідно з
рекомендаціями міжнародних організацій зазначена категорія повинна
розглядатися як безробітне населення.

Через недостатню кількість незайнятих робочих місць в офіційному секторі
економіки та розповсюдження незареєстрованого безробіття в сільській
місцевості середньомісячна кількість зареєстрованих безробітних
сільських мешканців, зафіксована у січні-вересні 2003 року, перевищила
розрахований Міжнародною організацією праці рівень безробіття на 2,5 %.

Відповідно до оцінок фахівців рівень прихованого безробіття в сільській
місцевості становить десь 0,9-0,95 мільйонів осіб.

Випробуваним методом створення нових робочих місць і зменшення рівня
безробіття в сільській місцевості є активний розвиток малого та
середнього бізнесу.

Гендерний аналіз (Джерело: Проект аграрного маркетингу та АПК-Інформ,
2003)

Гендерні проблеми в сільському господарстві України відрізняються від
гендерних проблем в багатьох інших країнах, що розвиваються. У
консервативніших сільських районах жінки зазнають статевої
дискримінації, оскільки їх часто першими звільняють при зниженні ділової
активності підприємств, зменшенні обсягів виробництва. Історично
склалося так, що жінки в Україні працюють поза своїми домогосподарствами
і водночас піклуються про свої родини, рідних, виконують домашні
обов’язки.

У результаті проведеного проектом USAID “БІЗПРО” глибокого аналізу
підприємницької активності жінок в Україні було отримано висновок, що
кількість жінок-власників малого бізнесу є такою самою, як і чоловіків.
Фірми, які належать жінкам, складають більшість в оптовій та роздрібній
торгівлі; на кожного зайнятого там чоловіка припадає дві жінки.

Майже 70 % розглянутих в огляді підприємств, якими володіли жінки, діяли
в галузі оптової та роздрібної торгівлі (підприємств, якими володіють
чоловіки, у цій сфері 37 %). Найбільша частка підприємств, якими
володіють жінки, функціонує у сфері торгівлі, ресторанного і
сільського господарства. У сільському господарстві, наприклад,
підприємств жінок і чоловіків відповідно 34 % і 67 %. Жінок більше, ніж
чоловіків, і в оптовій торгівлі.

У більшості видах сільськогосподарської діяльності в малих сімейних
господарствах жінки працюють стільки ж, як і чоловіки, але мають при
цьому додаткові обов’язки щодо догляду за дітьми, ведення домашнього
господарства та догляду за худобою. З огляду на ці обов’язки жінки в
сільській місцевості перебувають у більшій соціальній ізоляції, ніж
чоловіки, меншою є вірогідність того, що вони зможуть вчитися в містах
або відвідувати курси внаслідок відсутності можливості залишити з кимось
дитину, поганого транспортного сполучення, наявності інших домашніх
обов’язків.

У 2002 році Land O’Lakes було проведено обширне обстеження неурядових
організацій у сфері сільського господарства, яке показало, що приблизно
10-30 % їхніх членів – жінки. Існує ціла низка жіночих фермерських
асоціацій, наприклад Спілка жінок-фермерів і Асоціація жінок-фермерів
Харківщини, асоціація „Жінки в аграрній освіті” у Києві, Рада
жінок-фермерів України і Клуб жінок-фермерів (Хуторяночка) в Одесі та
жіночий кооператив на Закарпатті.

Двома найбільшими жіночими організаціями в і сільському господарстві є
Асоціація ради жінок та Спілка сільських жінок. Асоціація, яка нараховує
3,5 тис. членів у 14 областях, надає членам базові знання з фінансових
питань, обліку, планування бізнесу, комп’ютерної грамоти та надає
консультації у сфері кредитування. Надається також допомога в
розповсюдженні інформації, яка стосується проекту, та надає в обмеженому
обсязі юридичну допомогу жінкам-фермерам. Крім того, асоціація створює
торгівельні кооперативи в Одесі, Миколаєві та Херсоні.

>

i

`„

`„

`„

`„

`„

(?(j, /’2rpddddddddd

во з приводу земельних питань і щодо того, яку вигоду може принести
збільшення комерційної діяльності фермерам з низьким рівнем доходів; (2)
консультаціями у сфері сільськогосподарського виробництва; (3) послуги
розвинененої мережі центрів інформації в Інтернет та з питань розвитку
кооперативів, у т.ч. кредитних спілок.

Будь ласка, ознайомтесь з контактною інформацією про Асоціацію в додатку
2.

Доходи домогосподарств (зарплати та майно у власності)

1) Зарплати в сільському господарстві

У 2000 році зарплати в сільському господарстві були в два рази меншими,
ніж в цілому в народному господарстві. Така диспропорція збереглася і
після підвищення зарплат у сільському господарстві у 2003 році. Дані
свідчать, що, хоча середня зарплата при повній зайнятості в сільському
господарстві зросла на 18,2 проценти в 2003 році порівняно до
попереднього року, ця збільшена зарплата все ще становила лише 45,4 %
середньої зарплати в народному господарстві країни та була в 2,8 рази
нижчою, ніж зарплата в промисловості.

Для того, щоб якось компенсувати зменшення зарплат та зменшення
можливостей зайнятості в сільській місцевості, сільські домогосподарства
все більше зверталися до виробництва в підсобному господарстві як до
основного джерела забезпечення продуктами харчування та грошових
доходів. У багатьох випадках дохід, отриманий від підобного
господарства, нижчий за межу бідності. Приблизно 40 % сільських
мешканців відповідно до офіційного визначення бідності в Україні мають
дохід нижчий за межу бідності. Середнє сільське домогосподарство
виробляє в місяць продуктів харчування на 35 доларів США, з яких
продукція еквівалентна 24 доларам США споживається в самому
домогосподарстві, а решта продуктів харчування домогосподарством
продається для отримання грошового доходу (Доповідь Організації
економічного співробітництва та розвитку /Світового Банку „Досягнення
сільськогосподарського потенціалу України: стимулювання зростання
сільського господарства та покращення життя на селі (Achieving Ukraine’s
Agricultural Potential: Stimulating Agricultural Growth and Improving
Rural Life, 2003 рік).

2) Доходи від володіння майном

У 2001 році сільські домогосподарства заробляли у доларовому еквіваленті
4,24 доларів США щомісяця за рахунок оренди та дивідендів, що на 27 %
більше, ніж місячний дохід в середньому по країні. Це є результатом
земельної реформи, в результаті якої у сільських мешканців з’явилась
можливість здавати в оренду свою землю. Володіння землею забезпечило
сільським домогосподарствам значне джерело грошових доходів. Ці доходи
дорівнюють близько 25 % їхніх готівкових зарплат або приблизно 40 %
готівки, яку сільські домогосподарства отримують від продажу продуктів
харчування з власних підсобних господарств (Доповідь Організації
економічного співробітництва та розвитку /Світового Банку „Досягнення
сільськогосподарського потенціалу України: стимулювання зростання
сільського господарства та покращення життя на селі”, 2003 рік).

3) Споживання продуктів харчування

Бідність в сільській місцевості України є причиною серйозних проблем із
забезпеченням продовольством та охороною здоров’я, оскільки 70 % доходу
сільського домогосподарства витрачається на продукти харчування (для
порівняння: у Франції – 25 %, інших країнах ЄС – 21 %, Японії – 20 % та
США – 15 %). В Україні сільські домогосподарства споживають на 33 %
більше молока, на 46 % більше картоплі та на 7 % більше хліба, ніж
міські домогосподарства , але в них споживають на 3 % менше м’яса, на 30
% менше фруктів і на 21 % менше яєць, риби та рослинної олії. У
результаті у розрахунку одного сільського мешканця споживання калорій
є на 4 % вищим, ніж в середньому по країні (Таблиця 2).

Таблиця 2: Річне споживання основних продуктів харчування в Україні (в
розрахунку на одну особу, кілограми)

Продукти харчування /Роки 1990 1995 1999 2000 2001 2002 2003

М’ясо та м’ясні продукти, у т.ч. субпродукти та жири 68,2 38,9 33,1 32,8
31,1 32,6 34,5

Молоко та молочні продукти 373,2 243,6 210,9 199,1 205,2 225,3 226,4

Яйця 272,0 171,0 163,0 166,0 180,0 209,0 214,0

Хліб та хлібобулочні вироби 141,0 128,4 122,4 124,9 129,6 131,2 124,5

Картопля 131,0 123,8 122,5 135,4 130,5 132,8 138,0

Овочі та баштанні 102,5 96,7 96,3 101,7 104,8 108,0 113,6

Фрукти, ягоди та виноград (без вина) 47,4 33,4 22,2 29,3 26,4 28,5 33,0

Риба та рибні продукти 17,5 3,6 7,3 8,4 11,0 11,9 12,0

Цукор 50,0 31,6 32,7 36,8 39,5 36,1 36,4

Олія 11,6 8,2 9,0 9,4 10,0 10,7 11,3

Джерело: Державний комітет статистики України

Джерело: Державний комітет статистики України

Рис. 2: Річне споживання основних продуктів харчування в Україні (в
розрахунку на одну особу, кілограми)

Web-РЕСУРСИ:

Для отримання базової основної інформації про політичну та економічну
ситуацію в країні та в сільській місцевості скористайтеся наступними
Інтернет-сайтами:

Основні коментарі держдепартаменту США: HYPERLINK
«http://www.state.gov/r/pa/ei/bgn/3211.htm»
http://www.state.gov/r/pa/ei/bgn/3211.htm ;

Економічні звіти консультаційних фірм: HYPERLINK
«http://www.ukragronsult.com/» http://www.ukragronsult.com ;
HYPERLINK «http://www.agroperspectiva.com/»
http://www.agroperspectiva.com ; HYPERLINK
«http://www.proagro.com.ua/» http://www.proagro.com.ua ;
HYPERLINK «http://www.agriukraine.com/» http://www.agriukraine.com .

Міністерство аграрної політики: HYPERLINK
«http://www.minagro.kiev.ua/» http://www.minagro.kiev.ua

Державний комітет статистики: HYPERLINK «http://www.ukrstat.gov.ua/»
http://www.ukrstat.gov.ua .

Література

Проект АМР США/ПРООН Аграрна політика для людського розвитку

Сектор сільського господарства в економіці України в 2003 р. М. Пугачов
(ред.), В. Артюшин, Й. Василенко, В. Дем’янчук, В. Жигало, М. Кобець, І.
Кобута, О. Протченко, Н. Серепович, О. Сікачина, Н. Степанець, М.
Терещенко, І. Чапко, О. Шевцов, О. Ярославський. Відділ аналізу
політики, уряд України.

Аграрна політика в Україні: Аналіз та дослідження, 1999-2002 рр., проект
„Аграрна політика для людського розвитку”/ GAPCCS, Київ, 2003.

Аграрна політика в Україні: Аналіз та дослідження, 2003-2004 рр.”,
проект „Аграрна політика для людського розвитку”/ GAPCCS, Київ, 2004.

Держкомстат

Сільське господарство України. Статистичний щорічник, 2004 р.

Розподіл української землі серед користувачів, 2004 р.

Приватні фермери в Україні, 2004 р.

Харчові баланси та споживання харчових продуктів в Україні, 2004 р.

Особисті селянські господарства України, 2004 р.

Семінар DFID з обміну досвідом: уроки програми „Рівень життя в сільській
місцевості” в Європі та Центральній Азії [DFID Europe and Central Asia
Rural Livelihoods Lesson Sharing Workshop]

Матеріали семінару/ у редакції та з доповненнями Інституту розвитку
села, Київ, 2003 р.

Похожие записи