КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Загальні принцип організації і структури цивільної оборони України.
Принципи захисту населення і територій у разі загрози і виникнення
надзвичайних ситуацій. Захист сільськогосподарських тварин у
надзвичайних ситуаціях

1. Загальні принцип організації і структури цивільної оборони України

Загальне керівництво Цивільною обороною України відповідно до її
побудови покладається на: Кабінет Міністрів України, міністерства, інші
центральні органи виконавчої влади, Раду Міністрів АР Крим, місцеві
державні адміністрації, керівників підприємств, установ і організацій
незалежно від форм власності і підпорядкування.

Начальником Цивільної оборони України є прем’єр-міністр України, а його
заступником — керівник центрального органу виконавчої влади з питань
надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків
Чорнобильської катастрофи; начальником Цивільної оборони Автономної
Республіки Крим є Голова Ради Міністрів АР Крим; начальниками Цивільної
оборони згідно з адміністративно-територіальним устроєм України є голови
місцевих державних адміністрацій; начальниками цивільної оборони в
міністерствах, інших центральних органах виконавча влади, на
підприємствах, в установах та організаціях є їх керівники.

Безпосереднє виконання завдань Цивільної оборони здійснюється постійно
діючими органами управління у справах цивільної оборони, у тому числі
створеними у складі підприємств, установ і організацій та службами ЦО.

Завдання, функції та повноваження органів управління у справах цивільної
оборони визначаються Законом України «Про Цивільну оборону України» і
Положенням про органи управління у справах Цивільної оборони, яке
затверджується Кабінетом Міністрів України.

Органи управління у справах цивільної оборони, які входять до складу
місцевих державних адміністрацій, є підрозділами подвійного
підпорядкування.

Закон та Положення про цивільну оборону визначають повноваження органів
державної виконавчої влади та управління, керівництва підприємств
установ та організацій незалежно від форм власності і підпорядкування та
обов’язки посадових осіб з питань Цивільної оборони.

Кабінет Міністрів України:

— забезпечує здійснення заходів щодо попередження надзвичайних ситуацій
та ліквідації їх наслідків;

— розподіляє міста та території за групами, а юридичних осіб — за
категоріями, щодо реалізації заходів з цивільної оборони;

— створює резерви засобів індивідуального захисту і майна цивільної
оборони, матеріально-технічних та інших фондів на випадок надзвичайних
ситуацій у мирний і воєнний часи, а також визначає їх обсяг і порядок
використання;

— вживає заходів щодо забезпечення готовності органів управління у
справах цивільної оборони, сил і засобів цивільної оборони до дій в
умовах НС;

— створює єдину систему підготовки органів управління у справах
Цивільної оборони, сил Цивільної оборони та населення до дій в умовах
надзвичайних ситуацій;

— визначає порядок створення спеціалізованих, професійних та
невоєнізованих пошуково-рятувальних формувань;

— задовільняє мобілізаційні потреби військ, органів управління у справах
Цивільної оборони та установ цивільної оборони.

Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Рада Міністрів АР
Крим, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи сільських,
селищних, міських рад у межах своїх повноважень забезпечують вирішення
питань цивільної оборони, здійснення заходів щодо захисту населення і
місцевостей під час надзвичайних ситуацій, сприяють органам управління у
справах цивільної оборони у виконанні покладених на них завдань.

Центральний орган виконавчої влади з питань надзвичайних ситуацій та у
справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи:

— забезпечує здійснення державної політики у сфері ІДО, захисту
населення і місцевостей від наслідків надзвичайних ситуацій,
попередження цих ситуацій;

— організовує розроблення і здійснення відповідних заходів Цивільної
оборони;

— керує діяльністю підпорядкованих йому органів управління у справах
цивільної оборони та спеціалізованих формувань, військами цивільної
оборони;

— здійснює контроль за виконанням вимог цивільної оборони, станом
готовності сил і засобів цивільної оборони, проведенням рятувальних та
інших невідкладних робіт у разі виникнення надзвичайних ситуацій;

— координує діяльність центральних органів виконавчої влади, Ради
Міністрів АР Крим, місцевих держадміністрацій, виконавчих органів
місцевого самоврядування та юридичних осіб щодо ліквідації наслідків НС,
проведення пошуку і рятування людей;

— здійснює оповіщення населення про загрозу виникнення надзвичайної
ситуації, забезпечує належне функціонування відомчих, територіальних і
локальних систем оповіщення;

— здійснює навчання населення, представників органів управління і сил
Цивільної оборони з питань захисту і дій у надзвичайних ситуаціях;

— організовує фінансове і матеріально-технічне забезпечення військ ЦО,
пошуково-рятувальних та інших підпорядкованих йому спеціалізованих
формувань;

— створює згідно із законодавством підприємства з виробництва
спеціальної та аварійно-рятувальної техніки, засобів захисту населення і
контролю тощо.

Керівництво підприємств, установ і організацій незалежно від форм
власності і підпорядкування забезпечує своїх працівників засобами
індивідуального та колективного захисту, організовує здійснення
евакозаходів, створює сили для ліквідації наслідків надзвичайних
ситуацій та забезпечує їх готовність до практичних дій, виконує інші
заходи Цивільної оборони і несе, пов’язані з цим, матеріальні та
фінансові витрати в порядку та обсягах, які передбачені законодавством
України.

Радіаційні, хімічні і вибухонебезпечні підприємства додатково створюють
локальні системи виявлення загрози виникнення надзвичайних ситуацій та
оповіщення персоналу і населення, що проживає в зонах можливого
ураження, а також запроваджують інженерно-технічні заходи, що зменшують
ступінь ризику виникнення аварій, пожеж та вибухів, і несуть витрати
щодо їх здійснення в обсягах, передбачених відповідними
нормативно-правовими актами.

Власники потенційно-небезпечних об’єктів відповідають за захист
населення, що проживає в зонах можливого ураження від наслідків аварій
на цих об’єктах.

2. Принципи захисту населення і територій

у разі загрози і виникнення надзвичайних ситуацій

Забезпечення захисту населення і територій у разі загрози та виникнення
надзвичайних ситуацій є одним з найважливіших завдань держави.

трофами. Ризик надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру
невпинно зростає.

Забезпечення безпеки та захисту населення, об’єктів економіки і
національного надбання держави від негативних наслідків надзвичайних
ситуації повинно розглядатися як невід’ємна частина державної політики
національної безпеки і державного будівництва, як одна з найважливіших
функцій центральних органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної
Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів
рад.

Захист населення і територій є системою загальнодержавних заходів, які
реалізуються центральними і місцевими органами виконавчої влади,
виконавчими органами рад, органами управління з питань надзвичайних
ситуацій та цивільного захисту, підпорядкованими їм силами та засобами
підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності,
добровільними формуваннями, що забезпечують виконання організаційних,
інженерно-технічних, протиепідемічних та інших заходів у сфері
запобігання та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

Загрози життєво важливих інтересів громадян, держави, суспільства
поділяються на зовнішні та внутрішні і виникають під час надзвичайних
ситуацій техногенного і природного характеру та воєнних конфліктів.

Зовнішні загрози безпосередньо пов’язані з безпекою життєдіяльності
населення і держави у разі розв’язання сучасної війни або локальних
збройних конфліктів, виникнення глобальних техногенних екологічних
катастроф за межами України (на землі, в навколоземному просторі), які
можуть спричинити негативний вплив на населення та територію держави.

Внутрішні загрози пов’язані з надзвичайними ситуаціями техногенного і
природного характеру або можуть бути спровоковані терористичними діями.

Принципи захисту випливають з основних положень Женевської конвенції
щодо захисту жертв війни та додаткових протоколів до неї, можливого
характеру воєнних дій, реальних можливостей держави щодо створення
матеріальної бази захисту. До них належать:

— принцип безумовного примату безпеки, відповідно до якого концепція
прогресу поступається місцем концепції безпеки;

— принцип ненульового (прийнятного) ризику, який полягає в намаганні
досягти такого рівня ризику на підприємствах, який можна було б
розглядати як прийнятний. Його параметри мають бути обґрунтовані;

— принцип плати за ризик. Розмір плати залежить від потенційної
небезпеки техногенних об’єктів і є пропорційним величині можливого
збитку. Ця плата може бути розумним самообмеженням споживання
суспільства. Ці кошти спрямовуються на створення системи попередньої
безпеки та підвищення оплати на виробництвах, де не забезпечується
безпека (наприклад, вугільні шахти) та на певні виплати за ризик, що
мають стимулювати проведення заходів, спрямованих на забезпечення
безпеки;

— принцип добровільності, згідно з яким ніхто не має права наражати
людину на ризик без її згоди;

— принцип невід’ємного права кожного на здорове довкілля. Це право має
бути гарантоване і захищене законом. Даний принцип передбачає обов’язки
фізичних і юридичних осіб забезпечувати таке право і проводити свою
діяльність так, щоб не завдавати шкоди довкіллю;

— принцип правової забезпеченості передбачає, що всі аспекти
функціонування системи захисту населення і територій регламентуються
відповідними законами та іншими нормативно-правовими актами;

— принцип свободи інформації щодо безпеки людини полягає в урахуванні
громадської думки під час вирішення питань щодо будівництва небезпечних
підприємств;

— принцип раціональної безпеки передбачає максимально можливе економічно
обґрунтоване зниження ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій і
пом’якшення їх наслідків;

— принцип превентивної безпеки — максимально можливе значення
ймовірності виникнення надзвичайних ситуацій;

— принцип необхідної достатності і максимально можливого використання
наявних сил і засобів визначає обсяг заходів щодо захисту населення і
територій у разі загрози надзвичайних ситуацій.

Головною метою захисту населення і територій під час надзвичайних
ситуацій є забезпечення реалізації державної політики у сфері
запобігання і ліквідації їх наслідків, зменшення руйнівних наслідків
терористичних актів та воєнних дій.

3. Захист сільськогосподарських тварин

у надзвичайних ситуаціях

Основним та найнадійнішим способом захисту сільськогосподарських тварин
є укриття їх у герметичних приміщеннях. Для герметизації приміщень
необхідно:

— усі наявні щілини заліпити (замазати) глиняним або цементним розчином;

— 2/3 вікон закрити щитами чи заложити цеглою;

— віконні пройоми без рам заложити цеглою або мішками з піском (землею)
і ззовні закрити плівкою;

— вхідні двері щільно підігнати і загерметизувати за допомогою гумових,
поролонових прокладок або ганчірного валика, оббити толем;

— у вентиляційні труби вставити найпростіші фільтри із мішковини, сіна
або моху;

— на вихідні отвори (вентиляції) поставити щільні дерев’яні засуви;

— водонапійні корита та усі ємності для годівлі тварин закрити щільними
кришками або плівкою;

— розрахувати і створити 5—7 добовий запас кормів та води у
тваринницьких приміщеннях;

— обладнати місце відпочинку для перебування обслуговуючого персоналу.
Необхідно потурбуватися про захист запасів кормів, що знаходяться
поблизу тваринницьких приміщень. Соковиті корми слід закопати у
спеціально приготовлені ями; над скиртами роблять навіси або накривають
плівкою, брезентом чи іншими вологостійкими матеріалами. Вода
зберігається в цистернах, бочках та в інших щільно закритих ємностях.

Здійснюються профілактичні протипожежні заходи: приводяться в готовність
протипожежні щити, вогнегасники; створюються запаси води, піску та інше;
приводяться у готовність безпечні у протипожежному відношенні чергові
засоби освітлення; територія очищається від легкозаймистих матеріалів;
навколо ферми виорюється пожежозахисна смуга шириною 6—10 м, щоби вогонь
з поля не перекинувся на територію ферми і інші заходи.

Одночасно із герметизацією та протипожежними заходами на фермах для
захисту елітних (племінних) тварин виготовляють торби-протигази, попони
та панчохи. Тварини переганяються поближче до ферм (тваринницьких
приміщень), літніх таборів (навісів), ярів або лісів.

Приводяться у готовність зоотехнічні та ветеринарні установи, формування
захисту тварин, а також засоби профілактики захворювань тварин,
організовується (при необхідності) ветеринарна розвідка у місцях випасу
і розміщення тварин, готуються матеріали для розгортання площадки
ветеринарної обробки і ведеться постійне спостереження за станом тварин.

Похожие записи