.

Водні ресурси, гідрологічний режим річок та озер регіонального ландшафтного парку “Прип’ять – Стохід” (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 3189
Скачать документ

Реферат на тему:

Водні ресурси, гідрологічний режим річок та озер

регіонального ландшафтного парку “Прип’ять – Стохід”

Гідроекологічні проблеми у структурі екологічних проблем Поліського
регіону України є чи не найгострішими. Для зниження напруги і поліпшення
гідроекологічної ситуації у басейні Прип’яті, тут у 1994 році був
утворений регіональний ландшафтний парк (РЛП) “Прип’ять–Стохід”. У 1999
– 2000 роках нами проводилися гідроекологічні дослідження як у межах
парку, так і на прилеглій до нього території.

Загальна гідролого-геоморфологічна характеристика РЛП “Прип’ять–Стохід”.

Водні об’єкти займають 5,6% (близько 2467 га) загальної площі РЛП
“Прип’ять–Стохід”. З них озерами і водоймами зайнято 1557 га, ріками –
536 га, каналами – 374 га (табл. 1).

Найголовнішими водними об’єктами території РЛП є річки Прип’ять та
Стохід, а також ряд озер (табл. 2).

Таблиця 1. Структура водних та водно-болотних угідь території РЛП
”Прип’ять–Стохід”

Тип водних об’єктів Загальна площа водних об’єктів

Всього водних об’єктів 2467 га 5,5%*

в т.ч.: ріки 536 га 21,7%

канали 374 га 15,2%

озера та водосховища 1557 га 63,1%

болота 14664 га 34,9%

Всього водних та болотних угідь 17131 га 40,8%*

* Частка від загальної площі території РЛП ”Прип’ять-Стохід”.

Таблиця 2. Параметри озер і річок РЛП “Прип’ять–Стохід” та їх
гідрологічного режиму

Види ресурсів Довжина (в межах РЛП), км Похил, м/км Ширина русла, м
Глибина, м Дати Тривалість повені, днів Н води, м Макси-мальна витрата
стоку, м3/с Модуль стоку, л/с*км2

скре-сання звільнення від криги замер-зання

Річки:

Прип’ять

60

0,57

25-150

1,5-6,0

6.ІІ–19.ІІІ–10.ІV

7.ІІ–26.ІІІ–13.ІV

9.ІХ–7.Х–1.І

50-70-85

0,5-3,0

139-184*

3,14

Стохід 36 0,11 10-60 2,0-10,0 6.ІІ–18.ІІІ-11.ІV 7.ІІ–29.ІІІ-16.ІV
24.Х-20.ХІ-1.І 30-60 0,4-3,5 118,0 4,51

Озера: Площа,

га Довжина,

км Ширина,

км Глибина

(мах), м Острови Тип

Кіль-кість площа

Люб’язь

Нобель

Сосне

Скорінь

Ніговище

Омит

Засвітянське 519

499

197

172

24

57

22 3,8

3,2 2,5

2,5 7

12 1

3 –

15,8 Заплавно-русловий.

Заплавно-русловий.

* р. Прип’ять, смт. Люб’язь.

В гідрогеологічному відношенні територія належить до Волино-Подільського
басейну. Тут виділяють серію водоносних горизонтів, три з яких —
горизонт сучасних болотних відкладів, горизонт алювіальних відкладів та
горизонт верхньокрейдових відкладів – беруть участь у живленні річок та
озер (Природа…, 1975) і безпосередньо впливають на гідрологічний режим
та гідроекологічну ситуацію РЛП.

Структура живлення річок РЛП “Прип’ять–Стохід” змішана, в якому основну
частку займає снігова, дещо меншу – дощова і підземна складові стоку.
Весною домінуючу роль у живленні відіграють талі води і дощові опади, в
літньо-осінній період – дощі, в зимовий – підземні води.

Головними гідролого-геоморфологічними особливостями долини Прип’яті в
межах досліджуваного відтинку, які суттєво впливають на режим
функціонування РЛП “Прип’ять–Стохід” та гідрологічні умови цього регіону
є наступні:

русла річок Прип’ять і Стохід відносяться до меандруючого і
багаторукавного типів, мають досить велику ширину (10–150 м) і глибину
(1,5-10 м). Швидкість течії змінюється в широких межах – від 0,28–0,36
м/с до 0,41-0,46 м/с. У межінь перевищення поверхні заплави над урізом
води в руслі сягає 0,3-0,6 м, а у весняно-осінній період вона повністю
заливається талими і дощовими водами на 70-180 днів (в деяких місяцях);

заплави річок Прип’ять і Стохід заболочені, частково меліоровані,
представлені водно-болотними угіддями, часто порослими лозою, очеретом,
вербою, вільхою. У межах заплави є невеликі грядоподібні підвищення,
зайняті мішаними (сосново-вільхово-березовими) лісами;

русла річок характеризуються великою звивистістю, малим похилом, високим
ступенем заростання очеретом, верболозом, іншими видами
трав’янисто-чагарникової рослинності, що зумовлює високу шорсткість
русла і заплави, низьку їх водопропускну здатність;

у межах долинно-руслових комплексів є багато інженерно-технічних споруд
(мостів, дамб, шлюзів, меліоративних систем тощо), а також саморобних
руслових гаток, які в комплексі сприяють уповільненню течії, зменшенню
водопропускної здатності річок, виникненню підпорів і тривалому
затопленню заплав;

доволі значна антропогенна трансформованість русел випрямлювальними
роботами

Морфологія русел і заплав річок має суттєвий вплив на режим стоку води.
Річка Прип’ять належить до рівнинної меандруючої, а в центральній і
східній частинах парку – розгалуженої на рукави. Річка Стохід – до
багаторукавного типу. Специфічною рисою русел цих річок є їх невелика
водопропускна здатність – від декількох до десятків кубічних метрів за
секунду, що зумовлене невеликою їх глибиною, малим похилом, надмірною
кількістю в руслі гігрофільної рослинності та іншими чинниками. Усі ці
факти свідчать, що під час повені і паводків величезні маси води
виходять на заплаву і рухаються по її поверхні. Якби поверхня заплави
мала низький показник шорсткості, то така форма проходження паводку,
особливо з екологічних позицій, була б швидше позитивною, ніж
несприятливою. Однак сучасна поверхня заплави заросла чагарниками,
очеретом, іншою рослинністю, яка сильно впливає на швидкість руху
паводкових вод, значно зменшуючи її і зумовлюючи збільшення тривалості
затоплення поверхні заплави водою, замулення русла і заплави
піщано-суглинковими наносами. Все це призводить до зменшення
біопродуктивності заплавних луків та можливостей їх господарського
використання.

Гідрологічний режим РЛП “Прип’ять–Стохід” і тенденції його зміни.

Гідрологічний режим річок характеризується як паводковий з яскраво
вираженою весняною повінню, літньо-осіннім, а іноді і зимовими
паводками. Про це свідчить гідрограф, у якому чітко виділяється весняна
повінь, літні паводки, інколи літня або осіння межінь, зимова межінь.
Тривалість весняного водопілля становить 50-70 днів на р. Прип’ять і
30-69 днів на р. Стохід. Максимальні витрати сягають 140–190 м3/с на р.
Прип’ять і 100–120 м3/с на р. Стохід.

У сезонній динаміці стоку найбільш характерним є деяке зменшення
водності у період весняної повені та ще виразніше – зниження
максимальних витрат в цей період. Головним чинником змін річкового стоку
стало підвищення температури повітря зимового періоду і збільшення
повторюваності відлиг, що зумовлює зменшення снігозапасів і води на
водозборі перед сніготаненням. Більш ранньою стає на Прип’яті дата
проходження піку весняного водопілля – майже на 2 тижні (Вишневський,
1997).

В інші періоди року стік річок має тенденцію до зростання. Взимку це
пов’язано з частковим таненням снігу на водозборі і надходженням талих
вод в русла річок, а влітку – з меншими втратами води на випаровування.

Детальний аналіз сезонного розподілу стоку (Железняк, 1982) дозволив
віднести досліджувану територію до І-го типу сезонного розподілу стоку,
для якого характерне наступне його співвідношення: весна – 62-65%; літо
– 8-15%; осінь – 12-15%, зима – 14-18%. В роки водності різного
забезпечення (Р = 25, 50, 75, 95%) ці співвідношення змінюються (табл.
3).

Таблиця 3.Типова схема розподілу стоку (%) річок басейну Прип’яті за
сезонами і місяцями в характерні по водності роки1

Вод-ність Місяці, % вес-на літо осінь зима

І ІІ ІІІ IV V VI VII VIII IX X XI XII ІІІ-V VI-VIII IX-XI XII-II

1 32.4 12.1 4.5 4.8 4.8 2.5 1.3 3.6 7.9 17.2 7.8 4.1 49.0 8.6 13.3 29.5

2 41.9 15.2 6.8 3.6 3.6 1.7 1.1 2.2 3.9 13.4 5.5 3.4 63.9 6.4 7.4 22.3

3 48.4 21.3 9.0 2.0 2.0 0.9 0.6 1.7 3.4 6.0 3.1 2.3 78.7 3.5 6.4 11.4

4 52.7 25.0 11.6 1.5 1.5 0.8 0.5 0.9 0.7 2.4 1.3 0.9 89.3 2.8 3.3 4.6

Специфіку коливання рівнів води за усередненими середньомісячними
показниками для періоду 1990-1999 років відображають таблиці 3 – 6.

Середньорічний об’єм стоку ріки Прип’ять (гідрологічний пост с. Люб’язь)
становить 371,7 млн. м3, а витрата – 11,79 млн. м3/с; максимальні
показники за період спостережень – відповідно 815,9 млн. м3/рік і 25,87
м3/с, а мінімальні – 58,9 млн. м3/рік і 1,87 м3/с.

Середня витрата води за період 1963-1999 роки становила 12,2 м3/с і за
останнє десятиліття дещо збільшилась – 15,37 м3/с. Найбільшою
середньорічна витрата була у 1998 році – 24,81 м3/с. На гідропості с.
Річиця середня витрата води за період 1962-1999 роки становить 8,5 м3/с,
а за період 1990-1999 роки – 6,31 м3/с. Максимальні середньорічні
витрати спостерігалися у 1998 та 1999 роках – 10,33 і 12,1 м3/с.

За розрахунками, виконаними для гідропоста Любешів, середня витрата
стоку річки Стохід становить 11,8 м3/с, а для гідропоста Малинівка – 2,2
м3/с. За останні 10 років ці показники змінилися мало і становлять
відповідно 11,56 м3/с і 2,22 м3/с. Найвища середньорічна витрата
зафіксована у 1998 році і становила 18,29 м3/с на річці Стохід (Любешів)
і до 3,5 м3/с на річці Стохід (Малинівка) (табл. 4 – 7).

Аналіз багаторічних даних по стоку ріки Прип’ять (гідропости с. Річиця і
смт. Люб’язь) дав можливість виявити специфіку формування повені у роки
з різною водозабезпеченістю. Так, у 1967 – середньому за водністю році,
спостерігався найбільший літньо-осінній паводок з максимальними
витратами відповідно 261 м3/с (Річиця, Р = 1,2%) і 224 м3/с (Люб’язь,
Р = 6,4%). У 1984 році, найнижчому за водністю (за весь період
спостережень), об’єм стоку за рік становив 92 і 59 млн. м3 (відповідно
для водопостів Річиця і Люб’язь). У 1999, середньому за водністю році,
найвищі за весь період спостережень рівні води відмічалися у період
весняного водопілля.

Таблиця 4. Параметри стоку води (м3/с) річки Стохід (Малинівка)

Рік I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII

MQ

1990 4,97 4,14 4,10 2,83 3,18 2,22 2,65 3,31 3,30 4,07 3,56 5,28

3,63

1991 2,57 1,34 1,71 2,32 2,53 1,61 1,00 0,65 0,47 0,61 0,85 0,66

1,36

1992 1,30 1,65 2,40 1,82 1,29 1,16 0,38 0,17 0,49 0,63 2,67 2,59

1,38

1993 2,68 2,65 5,43 5,66 1,33 1,05 2,59 1,84 0,78 0,81 1,31 2,30

2,37

1994 3,83 2,58 6,36 3,47 2,10 1,58 0,19 0,10 0,14 0,34 0,73 2,93

2,03

1995 2,35 4,42 4,88 4,81 2,63 2,05 1,66 0,33 0,48 0,38 0,38 0,50

2,07

1996 0,43 0,36 0,42 7,93 1,50 0,85 0,43 0,64 0,27 0,36 0,45 0,67

1,19

1997 0,13 0,46 1,16 1,27 0,87 1,00 0,84 1,15 0,64 1,45 2,00 5,92

1,41

1998 7,08 4,61 3,82 6,32 2,13 1,45 3,34 1,34 1,04 3,28 3,34 4,22

3,50

1999 4,75 3,90 13,1 8,08 3,81 1,13 0,58 0,40 0,36 0,37 0,77 2,17

3,29

???????????????????????????????????????????????????????????????????????
??????????????????????????????????????????????

Таблиця 5. Параметри стоку води (м3/с) річки Стохід (Любешів)

Рік I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII

MQ

1990 10,2 12,2 7,29 2,74 2,12 1,01 0,95 1,02 1,58 4,04 7,76 12,9

5,32

1991 17,1 5,99 17,5 14,1 12,5 10,8 16,6 7,78 4,30 7,42 7,95 7,92

10,83

1992 11,4 9,54 14,7 12,7 8,04 5,63 6,36 2,23 6,39 7,75 18,3 24,0

10,62

1993 14,8 16,1 21,5 33,7 11,8 4,90 8,37 17,1 10,9 9,95 9,25 11,7

14,17

1994 23,1 19,5 32,6 28,8 9,70 5,22 2,69 2,04 2,97 4,51 6,63 9,14

12,24

1995 10,3 18,3 23,2 20,5 14,9 10,6 7,55 3,81 3,77 4,47 4,86 4,67

10,58

1996 3,60 3,80 6,12 39,0 17,1 8,49 4,18 4,02 3,95 4,00 4,99 6,43

8,81

1997 3,07 4,18 8,71 10,3 7,49 5,20 5,91 14,6 7,26 8,53 12,8 18,8

8,90

1998 40,1 22,6 21,2 24,1 18,3 7,45 20,2 12,2 5,54 14,2 17,6 16,0

18,29

1999 23,1 18,4 66,1 24,6 17,4 5,10 4,08 3,72 3,63 4,55 6,84 12,8

15,86

MQ 15,68 13,06 21,89 21,05 11,94 6,44 7,69 6,85 5,03 6,94 9,70 12,48

MMQ 11,56

HQ 40,10 22,60 66,10 39,00 18,30 10,80 20,20 17,10 10,90 14,20 18,30
24,40

HMQ 18,29

NQ 3,07 3,80 6,12 2,74 2,12 1,01 0,95 1,02 1,58 4,00 4,86 4,67

NMQ 5,32

Таблиця 6. Параметри стоку води (м3/с) річки Прип’ять (Люб’язь)

Рік I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII

MQ

1990 20,00 13,80 12,60 9,00 5,45 4,63 4,47 5,64 5,91 7,35 9,23 30,70

10,73

1991 12,40 7,10 15,80 18,20 11,30 8,17 7,50 4,80 2,87 2,68 4,75 6,56

8,51

1992 6,60 5,39 9,94 8,68 5,86 2,48 1,01 0,40 1,37 4,07 24,10 46,70

9,72

1993 28,10 34,40 36,90 87,20 23,70 4,23 3,36 3,36 5,11 5,19 4,72 4,11

20,03

1994 26,30 38,70 59,80 68,00 32,70 8,77 1,33 0,47 0,48 1,05 2,12 6,80

20,54

1995 7,75 23,70 81,10 53,50 46,50 12,80 6,41 2,84 2,24 2,97 4,23 3,13

20,60

1996 2,11 1,52 1,05 38,00 31,10 8,59 4,04 3,18 2,42 2,49 4,22 5,10

8,65

1997 2,21 2,38 5,67 5,62 6,44 7,74 11,00 14,40 5,17 4,91 6,41 15,50

7,29

1998 40,70 38,10 40,70 34,20 28,20 18,00 16,10 16,50 13,50 15,10 23,00
13,60

24,81

1999 19,00 22,80 97,50 54,10 46,60 17,60 4,98 1,93 0,87 1,28 2,50 4,69

22,82

MQ 16,52 18,79 36,11 37,65 23,79 9,30 6,02 5,35 3,99 4,71 8,53 13,69

MMQ 15,37

HQ 40,70 38,70 97,50 87,20
46??????????????????????????????????????????????????????????????????

Таблиця 7. Параметри стоку води (м3/с) річки Прип’ять (Річиця)

Рік I II III IV V VI VII VIII IX X XI XII

MQ

1990 1,85 2,16 1,95 1,54 1,85 0,75 1,22 0,78 0,87 0,81 1,61 3,09

1,54

1991 4,85 2,65 5,30 6,05 3,66 4,45 3,24 2,99 2,72 2,78 2,58 2,72

3,67

1992 3,32 3,46 4,36 3,92 3,03 3,91 4,42 2,42 3,36 4,04 6,29 7,51

4,17

1993 5,74 7,51 10,50 19,80 6,16 4,76 5,66 5,52 5,10 4,64 3,13 3,40

6,83

1994 5,68 6,06 12,70 21,90 9,39 4,75 1,34 0,65 0,61 1,62 4,75 8,12

6,46

1995 7,74 14,20 17,00 19,60 8,97 7,98 7,64 4,11 4,08 3,46 4,10 3,67

8,55

1996 2,86 1,76 1,88 21,50 8,60 4,88 4,56 4,96 4,46 2,92 2,61 3,55

5,38

1997 1,72 1,99 2,94 3,46 2,54 2,59 2,30 6,03 3,52 4,62 7,62 9,80

4,09

1998 19,30 14,80 15,10 16,70 8,09 3,16 7,26 5,60 4,11 8,12 10,90 10,80

10,33

1999 20,50 13,80 41,90 24,50 21,50 5,54 2,24 1,73 1,85 1,82 2,44 7,36

12,10

MQ 7,36 6,84 11,36 13,90 7,38 4,28 3,99 3,48 3,07 3,48 4,60 6,00

MMQ 6,31

HQ 20,50 14,80 41,90 24,50 21,50 7,98 7,64 6,03 5,10 8,12 10,90
10,8????????????????????????????????????????????

Так, для гідропоста Річиця він становив 371 см (Р=4%), для гідропоста
Люб’язь – 382 см (Р=0,9%). При цьому витрати стоку були незначними —
відповідно 81,6 (Р=38%) і 184 м3/с (Р=18%) (Шах, 2000).

Інтенсивність підйому рівня води під час повені та паводків коливається
в межах 15-20 см/добу, а в окремі роки — до 40 см/добу. Темп спаду рівня
води є значно меншим – 5-10 см/добу. Через наявність широких заболочених
заплав, порослих рослинністю, і стокозатримуючих перешкод, для Прип’яті
та її допливів характерна розтягнутість спаду повені аж до кінця червня.

У багатоводні роки на повінь накладаються літні паводки, тому тривалість
періоду затоплення заплав зростає і сягає 120–180 днів. Шар води на
поверхні заплави становить до1,1-1,4 м. Тривалість затоплення
сільськогосподарських угідь, підтоплення поселень та комунікацій створює
високу екологічну напругу як для населення, так і для функціонування
екосистем та вимагає пошуків шляхів зниження ризику паводків.

З цієї причини у 1978 році було розроблено “Техніко-економічне
обгрунтування інженерних заходів по захисту від затоплення і меліорації
заплави річки Прип’ять”, яким передбачалося будівництво двосторонніх
дамб вздовж річки Прип’ять довжиною 330 км (Волинська область). Відстань
між дамбами коливалась від 200–600 до 1100-1300 м. Однак ця схема у
Волинській області була реалізована лише частково, хоч у сусідніх
регіонах – Рівненській області та Білорусі – роботи виконані практично у
повному обсязі. В результаті виник підпор рівнів води у руслі Прип’яті
на території Волинської області (до 0,6 м), який дався взнаки на
відтинку до 23-25 км. Сприяв цьому також дуже малий похил русла Прип’яті
на відтинку с. Люб’язь – кордон з Рівненською областю (0,00002).

Отже, як природні, так і антропогенні чинники спричинили збільшення
тривалості затоплення заплави річок Прип’ять і Стохід, інших приток
Прип’яті (особливо їх гирлових частин). Так, якщо в 1948-1957 роках
затоплення заплав становило 47 днів, то в 1958-1967 роках – 133 днів,
1968-1977 рр. – 158 днів, 1978-1987 – 165 днів, у 1998-1999 рр. – 302
дні (Шах, 2000).

Весняне водопілля на річках РЛП розпочинається у першій декаді березня.
Підйом рівня води триває 15-25 днів і сягає максимуму в кінці березня –
на початку квітня. В окремі роки бувають січнево-лютневі паводки. Під
час весняної повені вода з русел щорічно виходить на заплаву і, залежно
від ступеня її екстремальності, підтоплює або затоплює територію
населених пунктів, сільськогосподарські угіддя, ліси, комунікації тощо.
Тривалість затоплення заплав повеневими водами коливається в межах від
30-66 днів на р. Стохід до 50-70, а в останні роки до 120 днів на р.
Прип’ять. Максимальні рівні періоду весняного сніготанення є найвищими в
році, хоч в 1/5-1/7 років найвищий рівень повені може припадати на
осінній, зимовий чи літній період.

Отже, важливим є те, що у гідрологічному режимі річок Прип’ять і Стохід,
які є структуроформуючими елементами РЛП “Прип’ять-Стохід”, в останні
десятиліття простежуються суттєві зміни, зумовлені як динамікою
глобальних кліматичних умов (потепління), так і мікроциркуляційними
процесами в регіоні. Негативними є і наслідки антропогенної
трансформації довкілля (меліоративне освоєння боліт і заболочених угідь,
русловипрямлювальні роботи, будівництво дамб, інших інженерних споруд та
об’єктів у межах заплавно-руслових комплексів), які викликали зміни
режиму стоку, співвідношення поверхневої і підземної його складових,
функціонування екосистем, екологічної ситуації та біопродукційних
функцій заплав і русел річок.

У багаторічному аспекті (1947-1999 роки) спостерігається тенденція
підвищення рівнів і збільшення термінів затоплення заплав. Наприклад,
підвищення середньорічного рівня води в руслі і на заплаві Прип’яті у
Любешівському районі у 1987-1997 роки проти рівнів у 1947–1956 роках
становило 60-64 см за вегетаційний період, а максимальних під час
літньо-осінніх паводків – 81см (Шах, 2000). Тривалість затоплення
заплави зросла з 43 до 165 днів. Ці явища відбуваються при незмінних
середньорічних витратах води у вегетаційний період і при зменшенні
витрат у період повеней і паводків. Наведені дані вказують на погіршення
водопропускної здатності русел і заплав, загострення тут
гідроекологічної напруги. Крім антропогенних чинників, суттєву роль у
цьому процесі відіграють і кліматичні зміни, зокрема, збільшення
кількості опадів в останні роки.

За 100 років середня річна температура повітря у Поліському регіоні
підвищилася на 0,3(С, середня багаторічна температура зими за повоєнний
період зросла в середньому на 2(С, а липнева практично не змінилась.
Відносно атмосферних опадів встановлено, що їх кількість дещо
збільшилась і становить 550-600 мм/рік (Вишневський, 1997). Ці зміни
певним чином вплинули на стік річок – зумовили зростання середньорічних
витрат, особливо у післявоєнний період.

Аналіз тенденцій зміни рівнів води і витрат води у річках Прип’ять (с.
Річиця, с. Люб’язь) та Стохід (с. Малинівка, смт. Любешів) у дев’яності
роки свідчить про помітне збільшення як середньорічних рівнів, так і
середньорічних витрат (відповідно на 30 мм і 7,5 м3/с для гідропоста
Річиця, 37 мм і 5,2 м3/с для гідропоста Любешів на Стоході), причому
зростання рівнів і витрат на Прип’яті є стрімкішим, ніж на Стоході, що
зумовлене насамперед різницею похилів русел цих річок.

Головною причиною зростання витрат води стало зниження температури
повітря теплих пір року, що зумовило зменшення інтенсивності
випаровування з земної поверхні і збільшення параметрів стоку на більш
як 5%. Іншою важливою причиною збільшення стоку стало проведення
осушувальної меліорації. Збільшення густоти річкової мережі, зменшення
водонасиченості поверхневого шару ґрунту зумовило зменшення
випаровування з поверхні водозбору і збільшення поверхневого стоку.
Варто тільки зауважити, що зростання стоку р. Прип’ять відбувається
одночасно із змінами обсягів безповоротного відбору води з неї до
Дніпро-Бузького каналу.

З гідрологічним режимом річок РЛП тісно пов’зані гідрохімічні
властивості води. З гідрохімічної точки зору, властивості грунтових і
поверхневих вод в різних частинах парку та за його межами суттєво
змінюються, хоч домінують тут води гідрокарбонатно-кальцієвого типу з
мінералізацією 0,17-0,70 г/л. Через процеси заболочування і сповільнення
підземного стоку у хімічному складі грунтових і поверхневих вод є
сполуки азоту (підвищений вміст) та заліза болотного генезису
(Алексеєвський та ін., 2000). Так, недалеко від західної межі РЛП
(с. Велика Глуша) вміст нітратів у воді сягає 253,8 мг/л. У районах сіл
Велика Глуша і Люб’язь спостерігається підвищений вміст аміаку,
фосфатів, заліза та інших інгредієнтів (табл. 8).

За свідченням вказаних авторів, грунтові води можуть використовуватися
для побутових потреб і є малопридатними для пиття. Якість (хімічний
склад) як грунтових, так і поверхневих вод погіршується від витоків до
гирла Прип’яті і Стоходу. У часовому аспекті за період з 1994 по 2000
рік поверхневі і грунтові води заплавно-руслового комплексу Прип’яті
характеризуються тенденцією погіршення їх якості. Наявні матеріали
(табл. 8) свідчать про складну гідроекологічну ситуацію, яка склалася на
західній межі РЛП “Прип’ять-Стохід”.

Таблиця 8. Параметри якості поверхневих і грунтових вод у долині
Прип’яті у 1999–2000 роках

Показник Місце відбору

с. Невір,

р. Прип’ять с. Ветли,

р. Прип’ять с. Люб’язь,

р. Прип’ять ГДК

Сухий залишок 609 401 267

рН 6,69 7,1 7,5 –

NH4 сольове 1,92 0,28 4,25 2

Лужність 4,4 1,0 2,2 –

Ca2+ 120,24 36,07 64,13 180

Mg2+ 31,61 0 12,16 40

HCO3 268,4 61,0 134,2 –

K+ 120,75 9,51 2,41 –

Na+ 124,68 2,16 9,05 200

Нітрити 0,06 0,02 0,18 3

Нітрати 23,44 204,57 1,49 45

Хлориди 221,56 19,44 21,27 350

Сульфати 64,22 11,0 10,1 500

Фосфати 13,77 1,45 0,176 0,05

Залізо 2,62 0,12 1,05 0,3

Висновки.

Проведені гідрологічні та гідроекологічні дослідження РЛП
“Прип’ять-Стохід” і прилеглої до нього території Волинського Полісся
свідчать про високу екологічну напругу, створювану тут флювіальними
процесами та діяльністю людини. Її складовими є негативні зміни
гідрологічного режиму, погіршення агроекологічної ситуації, деградація
заплавно-руслових комплексів малих річок, забруднення поверхневих і
підземних вод тощо.

Найяскравіше несприятливі наслідки надмірного господарського впливу на
басейнові геосистеми і їх компоненти відобразилися на стані русел річок
і режимі стоку води, наносів та розчинених речовин. Польове обстеження
русел річок свідчить про їх обміління, надмірне заростання гігрофільною
рослинністю, зменшення пропускної здатності, збільшення коефіцієнтів
шорсткості. Наслідком цих явищ стало збільшення тривалості стояння на
заплаві повеневих і паводкових вод, погіршення якості земельних,
лісорослинних і водних ресурсів.

Окреслені гідроекологічні проблеми вимагають покращення гідроекологічної
ситуації та оптимізації використання природних ресурсів. Одним з
варіантів збереження біологічного та ландшафтного різноманіття є
створення тут регіональних ландшафтних парків (таких як РЛП
“Прип’ять-Стохід”) і забезпечення їх ефективного функціонування, а також
проведення реконструкційно-реабілітаційних робіт на малих річках і
меліоративних системах.

Список літератури

1. Алексеєвський В., Макарчук А., Цвєтова О. та ін. Про екологічну
обстановку у верхоріччі Прип’яті на Волині. // Екологічні і
водогосподарські проблеми в басейні Прип’яті на Волині та шляхи їх
вирішення. — Київ – Луцьк, 2000. — С. 21–35. 2. Вишневський В.І.
Очікувані зміни клімату та водності річок Полісся. // Екологія, водне
господарство та проблеми водних ресурсів Західного регіону України.
Матеріали наук.-практ. конференції. — Луцьк: Надстир’я, 1997. — С.
26–29. 3. Железняк И.А., Подольская И.Я. Внутригодовое распределение
стока малых рек Украины и Молдавии // Труды Украинского регионального
научно-исследовательского института. Вып. 190.–М.: Гидрометеоиздат,
1982.– С. 91–102. 4. Природа Волинської області / під ред. Геренчука К.
І. — Львів: Вища школа, 1975. — 147 с. 5. Шах В. Заходи щодо захисту
населених пунктів та сільськогосподарських угідь в басейні ріки Прип’ять
від затоплення і підтоплення. // Екологічні і водогосподарські проблеми
та шляхи їх вирішення. — Київ – Луцьк, 2000. — С. 36–50.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020