Реферат на тему:

Високоякісна вода – як умова збереження здоров`я людини ( на прикладі
Чернігівської області).

У замкнутій системі кругообігу води беруть участь атмосферна,
океанічна, грунтова, річкова, озерна, льодовикова, біологічна,
господарські ланки.

Вода для людини, тварин і рослин – важливий продукт, який беере участь
у всіх життєвих процесах. Потреба у воді визначається не тільки
нормальним перебігом фізіологічних процесів, а й її витратою на
гігієнічні господарсько побутові та виробничі потреби. Тому, проектуючи
централізоване водопостачання населених пунктів, враховують
середньодобове постачання води на одного мешканця, яке складає для
забудов будинками, обладнаними внутрішнім водогоном і каналі зацією
без ванн – 125 – 160 л ; для забудов будинками, обладнаних внутрішнім
водогоном і каналізацією з ваннами та підігрівом – 160 – 230 л ; для
таких же забудов з центральним гарячим водопостачанням – 250 – 350 л.
Для неканалізованих районів житлової забудови, в яких населення
користується водою з водорозбірних колонок, норма витрати води на одного
мешканця стано – вить 30 –50 л на добу.

Вода потрібна людині для забезпечення нормального функціонального стану
організму, оскільки вона є середовищем в якому відбуваються обмінні
процеси і має безпосередній вплив на здоров`я людини.

Особливе значення для здоров`я людини має хімічний склад води. Він
впливає на перебіг захворювань, зокрема, викликаних надмірним або
недостатнім надходженням в організм людини мікроелементів. Відомо, що
разом з водою в організм людини надходять такі елементи як фтор, йод,
мідь, цинк, марганець та інші, які відіграють велику роль в обміні
речовини. Розподіл мікроелементів у природі нерівномірний, тому можлива
як нестача так і надмірна кількість їх в їжі та воді. Внаслідок цього у
людей можуть розвиватися захворювання – геохімічні ендемії. Так,
наприклад, за відсутності достатньої кількості йоду у воді та їжі
порушуються функції щитовидної залози, виникає ендемічний зоб. Щоб
запобігти цьому захворюванню люди повинні споживати сіль з додаванням
йодиду калію. Вода забруднена марганцем може сприяти порушенню ліпідного
обміну, розвитку пневмонії, психічним розладам. Велике значення має
наявність у воді фтору. Вміст фтору у воді сприяє нормальній
мінералізації кісток та зубів. Але його надлишок викликає флюороз, його
нестача призводить до іншого захворювання – карієсу.

Забруднення водойм хімічними речовинами призводить до порушення
нормальних процесів самоочищення води, зміни деяких важливих
властивостей мікроорганізмів і з рештою до зміни якості води.

Варто пам`ятати, що через воду можуть передаватися такі інфекційні
захворювання як черевний тиф, холера, дизентерія, гепатит та інші.
Збудники цих захворювань з`являються у воді в разі попадання в неї
виділень хворих і бактероносіїв. Це може статися в разі забруднення
нечистотами території, яка оточує водойм, або скидання їх у водойму.
Багато збудників інфекційних захворювань, що потрапили у воду, можуть
тривалий час зберігати життєздатність. Так, кишкова паличка виживає в
колодязній воді 21 добу, в річковій до 183 днів; збудники дизентерії в
колодязній воді не виживають, а в річковій від 12 до 92 днів.

Питання про доброякістність води у бактеріальному відношенні вирішують
опосередкованим методом: шляхом визначення кількості кишкових паличок на
одну літру води. Згідно з сучасними вимогами в 1 л питної води
допускається не більше ніж 3 кишкові палички, тобто так званий
колі–індекс повинен бути не більшим за 3.

Велику роль в оцінці якості питної води відіграють її органолептичні
властивості: запах, смак, прозорість, колір, які людина визначає за
допомогою органів чуття. Людина має захисну реакцію – відчуття відрази
до води з незвичним запахом чи смаком .

По Чернігівській області (1999 р.) питома вага відхилень проб води від
санітарних нормативів за мікробіологічними показниками склала:
артсвердловини 0,8 (найбільше Щорський р-н – 9,7 , Коропський р-н – 4,5
); в мережі – 4,7(найбільше – Ріпкинський р-н –8,3, Борзнянський р-н –
8,1) ; колодязі – 32,1(найбільше Чернігівський р-н – 82,6, Борзнянський
– 65,1). Питома вага відхилень проб води від санітарних нормативів за
санітарнохімічними показниками в середньому по області склала серед
артсвердловин – 19,7( Сосницький р-н – 80, Бобровицький р-н – 63,6); в
мережі – 9,5 (Бахмацький р-н – 34,1, Сосницький р-н – 28,8); в колодязях
– 45,8 (Сосницький р-н – 77,9, Борзнянськй р-н – 91,5). Райони, які
утримують перші місця за перевищенням проб води санітарних нормативів
займають в області провідні міста по захворюванності населення на
навоутворення – Сосницький, Семенівський, Куликівський, Бобровицький
райони; злоякісні пухлини – Ріпкинський, Семенівський, Сосницький;
гіперлазію щитовидноі залози – Щорський, Семенівський, Ріпкинський.
Звичайно, причиною високої захворюванності в згаданих районах є не лише
стан води, й складна екологічна ситуація в цілому. Та не варто забувати,
що одним із основних її критеріїв є стан води.

Вода, що використтовується населенням для пиття та
господарсько–побутових цілей повинна відповідати слідуючим гігієнічним
вимогам:

Відповідати хорошим органолептичним властивостям.

2. Бути придатною за своїм хімічним складом для використання.
Шкідливі речовини не повинні бути присутні в концентраціях, які
небезпечні для здоров`я, або обмежують використання води в побуті.

Не містити патогенних мікробів та інших збудників захворювань.

Без будь–якого перебільшення можна сказати,що високоякісна вода – одна з
обов`язкових умов збереження здоров`я людини.

High – quality water is a condition for Humans health care.

Shovkun T.M.

In this article the author reveals the connection between the quality of
water and the Humans State of health.

УДК 547.5(28)(477)

ГІДРОЕКОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА КИЇВСЬКОЇ ДІЛЯНКИ

КАНІВСЬКОГО ВОДОЙМИЩА

Якушин В.М., Щербак В.І., Головко Т.В., Лінчук М.І., Каленіченко К.П.

Інститут гідробіології НАН України, м. Київ

Гідроекологічний стан київської ділянки Канівського водоймища
характеризується високою динамічністю гідрохімічних та гідробіологічних
показників, що визначається гідрохімічним, бактеріальним та водоростевим
стоком із Київського водоймища. Від верху до низу ділянки (гребля
Київської ГЕС ( с. Вишеньки) спостерігається підвищення антропогенного
тиску з відповідним зростанням концентрацій органічних речовин, фосфору,
всіх форм азоту, біохімічного споживання кисню. Найбільш несприятлива
екологічна ситуація формується в районі затоки Вовковата, гирлі р.
Либіді. Ділянка водоймища в районі 11 км нижче греблі Київської ГЕС може
бути еталонним полігоном для вивчення гідроекологічної ситуації
київської ділянки Канівського водоймища.

Верхня ділянка Канівського водоймища є невід’ємною складовою природного
ландшафту м. Києва. В той же час, життєзабезпечення найбільшого в
Україні мегаполісу одним з найважливіших природних ресурсів ( водою для
питних, промислово-господарських, рекреаційних потреб, обумовлює значний
антропогенний тиск на довкілля.

Оцінка сучасної гідроекологічної ситуації київської ділянки Канівського
водоймища базується на визначенні основних гідрохімічних та
гідробіологічних показників стану водної екосистеми.

В роботі представлені результати досліджень основних гідробіологічних та
гідрохімічних показників: фітопланктону, бактеріопланктону, кисневого
режиму, біологічного споживання кисню (БСК), біогенних речовин,
органічної речовини (ОР) за біхроматною (БО) і перманганатною (ПО)
окиснюваністю води.

Гідроекологічний стан київської ділянки Канівського водоймища вивчався
протягом вегетаційних сезонів 1997-2000 рр. Методом експертної оцінки за
опублікованими даними [1, 2, 3] були вибрані полігони досліджень з
домінуванням природних (нижній б’єф Київського водоймища, р. Десна,
водоймища в районі житлового масиву Оболонь, 11 км нижче греблі
Київської ГЕС, озеро Баб’є) або, навпаки, антропогенних чинників (затоки
Вовковата, Матвіївська, гирлова ділянка р. Либідь).

Гідроекологічний режим верхньої ділянки Канівського водоймища
формується водним та біотичним стоком Київського водоймища, р. Десни, а
також внутрішньоводоймними процесами. Певний вплив на склад і
властивості води дослідженої ділянки чинить придаткова система внаслідок
водообміну з основним руслом. Суттєвий вплив на екосистему верхньої
ділянки Канівського водоймища має антропогенний чинник, що формується
життєзабезпеченням м. Києва та його рекреаційних зон. Особливе
занепокоєння викликає надходження стічних вод промислових і
комунально-побутових підприємств м. Києва. Це ( забруднення, що
надходять у затоку Вовковату і далі в основне русло, Дарницький скид на
24 км, р. Либідь на 28 км та інш.

Характерною особливістю кисневого режиму верхньої ділянки Канівського
водоймища є його залежність від кисневого режиму пригреблевої частини
Київського водоймища та гирлової ділянки Десни. Протягом року вміст
кисню у воді верхів’я Канівського водоймища може знижуватись, особливо
в зимовий та літній періоди. Пізньої зими і на початку весни дефіцит
кисню у воді обумовлюється надходженням з Київського водоймища і р.
Десни води, збідненої на кисень. Найбільш гострий дефіцит кисню виникає
під час льодоставу, коли припиняється атмосферна аерація води, а його
витрати на біохімічне та хімічне споживання продовжуються. Наприклад, у
1998 р. льодостав на Київському водоймищі та Десні встановився дуже рано
( в кінці листопада, внаслідок чого вже на початку січня 1999 р.
концентрація кисню в Київському водоймищі знизилась до 0,5-3,0 мг
О2/дм3, рН ( до 6,8-7,0, що сприяло створенню відновлювальних умов
водного середовища і дифузії із донних відкладів у воду відновлених
хімічних інгредієнтів. Внаслідок цього, не дивлячись на наявність
великої ополонки, обумовленої роботою Київської ГЕС, довжиною понад 11
км, вміст кисню у воді протягом зими 1999 р. становив 2,0-3,5 мг О2/дм3
(12-24% насичення). В разі відсутності льодоставу, як це спостерігалось
зимою 1997-1998 рр., концентрація кисню у воді Київського водоймища
зберігалась на досить високому рівні, що позначилось на його вмісті у
Канівському водоймищі ( 6,7-10,7 мг О2/дм3 (46-76% насичення).

Весною, з підвищенням температури води, активізується розвиток
первиннопродуцентів (фітопланктону, фітомікробентосу, вищих водних
рослин), і в приходній частині кисневого балансу зростає роль
фотосинтетичної аерації води. За нашими даними, у квітні 2000 р. вміст
кисню у воді верхньої ділянки Канівського водоймища становив 66-90%
насичення (табл. 1). Літом кисневий режим залишається нестабільним і
залежить від ситуації в пригреблевій ділянці Київського водоймища та
об’ємів скидів у нижній б’єф. За даними визначень, проведених у липні
2000 р., концентрація кисню коливалась в межах 70-93% насичення, але, як
свідчать дані літератури [1], влітку постійно відмічаються періоди, коли
вміст кисню може знижуватись до 50 і навіть 35% насичення.

Таблиця 1. Концентрація розчиненого кисню у воді верхньої ділянки
Канівського водоймища у 2000 р.

Станція

t( води

Кисень

мг О2/дм3 % насичення

Київська ГЕС, нижній б’єф 13,8

21,4 8,32

7,12 80,7

81,2

Нижче впадіння р. Десни 14,4

21,2 8,13

8,24 79,9

93,5

Вище затоки Вовковатої 13,6

21,2 8,90

7,44 85,9

84,4

Затока Вовковата, вихід 13,6

22,0 9,16

6,0 88,4

69,2

Нижче затоки Вовковатої —

71,4 —

7,42 —

84,6

Оз. Баб(є 14,8

24,0 9,54

9,44 90,2

113,3

Затока Матвіївська 13,0

22,4 8,90

6,24 84,8

72,6

Вище впадіння р. Либіді 14,2

21,4 8,13

6,16 79,5

70,2

Р. Либідь, вихід 16,8

22,0 6,34

8,0 65,7

92,2

Нижче впадіння р. Либіді 14,4

21,6 8,39

6,48 82,5

74,1

Примітка. В чисельнику — квітень, в знаменнику — липень.

Визначення вмісту органічних речовин, мінеральних форм азоту і фосфору
у воді по довжині досліджуваної ділянки (від греблі Київської ГЕС до р.
Либідь) проводились у квітні та липні 2000 року.

Навесні величини БО води коливались в межах 19,2-28,8 мг О/дм3 (табл.
2). Найбільш високі показники БО реєструвались в зонах впливу
Дарницького скиду і Либіді, найменші ( у верхів’ї, нижче впадіння Десни.
Величини ПО знаходились у вузьких межах ( 10,0-11,6 мг О/дм3.

Таблиця 2. Гідрохімічна характеристика верхньої ділянки Канівського
водоймища у 2000 році.

Станція Перманганатна окиснюваність,

мг О/дм3 Біхроматна окиснюваність,

мг О/дм3

NH4+,

мг N/дм3

NO2-,

мг N/дм3

NO3-,

мг N/дм3

PO43-,

мг P/дм3

Київська ГЕС, нижній б’єф 11,6

14,4 24,0

24,0 0,25

0,30 0,007

0,005 0,91

0,17 0,041

0,083

Нижче впадіння р. Десни 9,9

10,6 19,2

19,2 0,17

0,26 0,004

0,006 0,90

0,08 0,084

0,128

Вище затоки Вовковатої 11,6

14,4 27,2

29,0 0,90

0,23 0

0,005 1,30

0,14 0,132

0,103

Затока Вовковата, вихід 11,6

8,1 20,8

25,8 0,40

0,22 0,007

0,048 0,90

0,35 0,178

0,048

Нижче затоки Вовковатої —

12,6 —

28,3 —

0,22 —

0,003 —

0,11 —

0,113

Оз. Баб(є 10,7

10,2 20,8

25,2 0,22

0,21 0,004

0,001 0,96

0,002 0,038

0

Затока Матвіївська 12,2

11,8 22,4

27,0 0,19

0,24 0,011

0,001 0,95

0,04 0,020

0,073

Вище впадіння р. Либіді 9,6

12,5 28,8

29,2 сліди

0,28 0,003

0,007 0,10

0,18 0,028

0,113

Р. Либідь, вихід 11,3

6,7 20,8

16,1 0,54

0,26 0,020

0,150 2,52

1,50 0,252

0,158

Нижче впадіння р. Либіді 10,7

12,2 28,2

25,8 0,26

0,24 0,006

0,008 сліди

0,23 0,066

0,121

Примітка. В чисельнику — квітень, в знаменнику — липень. Вміст
амонійного азоту у квітні був незначним ( до 0,54 мг N/дм3 і лише вище
затоки Вовковатої досягав 0,90 мг N/дм3, що співпадає з низькими
величинами розчиненого у воді кисню. Концентрація азоту нітритів також
була невеликою і тільки в зоні впливу р. Либіді досягала помітних
значень ( 0,02 мг N/дм3. Вміст нітратного азоту зберігався в цей час на
досить високому рівні ( 0,10-2,52 мг N/дм3, складаючи в середньому по
довжині ділянки близько 1 мг N/дм3. Найбільш висока концентрація
нітратного азоту відмічалась в гирловій ділянці р. Либіді. Досить
високою була концентрація мінерального фосфору ( 0,020-0,252 мг Р/дм3,
досягаючи найбільших величин на ділянці водоймища, що перебувала під
впливом стоку р. Либіді.

Таким чином, у квітні найбільш високим вміст ОР, мінеральних форм азоту
і фосфору був у зоні впливу забруднених вод р. Либіді, тобто в кінці
дослідженої ділянки, найменшим ( на початку ділянки (нижній б’єф
Київської ГЕС ( гирло р. Десни). Характерно, що отримані результати
практично співпадають з такими, що були зареєстровані нами раніше ( у
квітні 1993 року. Можна також стверджувати, що високі концентрації
нітратного азоту у воді по довжині верхньої ділянки Канівського
водоймища, відмічені у квітні 2000 р., є закономірним явищем, оскільки в
цей період вони зберігались на високому рівні і в квітні 1993 р., і лише
в травні знизились майже на порядок. Останнє було обумовлено інтенсивним
розвитком фітопланктону з домінуванням діатомових, зелених,
криптофітових та динофітових водоростей.

Літом 2000 р. величини БО по довжині верхньої ділянки Канівського
водоймища змінювались в межах 19,2-29,0 мг О/дм3. Як і весною, найменші
значення реєструвались на початку ділянки і зростали до максимуму в зоні
впливу Дарницького скиду і р. Либіді. Влітку збільшились межі коливань
величин ПО від 8,1 до 14,4 мг О/дм3, але чіткої закономірності у їх
просторовому розподілі по довжині ділянки не відмічалось. Влітку, в
цілому, величини БО і ПО були дещо вищі, ніж весною. Просторовий
розподіл концентрації амонійного і нітритного азоту у воді в липні, у
порівнянні з квітнем, суттєво не змінювався. Досить великою залишалась
концентрація фосфору ( 0,05-0,16 мг P/дм3. Найбільш суттєво його вміст
зростав в зоні впливу Дарницького скиду і Либіді. Отже, влітку,
внаслідок розвитку первиннопродуцентів, дещо зростали величини БО і ПО
та значно знизилась концентрація нітратного азоту.

Досліджені показники весною і літом характеризувались закономірним
зростанням в останній третині ділянки; особливо це стосувалось
нітратного азоту і фосфору фосфатів, що є наслідком стійкого у часі
(постійно діючого) антропогенного забруднення промисловими та
побутово-господарськими стоками, головним чином, за рахунок Дарницького
скиду та р. Либіді.

Цей висновок підтверджується результатами досліджень вмісту у воді
Канівського водоймища лабільної органічної речовини (за показниками
БСКповн), що є однією із інтегральних характеристик водної екосистеми і
водночас дає уяву про особливості екологічної ситуації у водоймі,
зокрема про ступінь її антропогенного забруднення.

Для пізнання особливостей динаміки величин БСКповн по довжині ділянки,
на наш погляд, було доцільним проаналізувати закономірності динаміки
цього показника в річному аспекті на верхній русловій стаціонарній
станції (11 км вниз за течією від греблі Київської ГЕС). Це дає змогу,
по-перше, оцінити динаміку вмісту у воді лабільної ОР в залежності від
сезону року і активності біологічних процесів, маючи на увазі, що
антропогенний вплив (забруднення стічними водами) на вказаній станції
порівняно незначний; по-друге, це дає можливість при оцінці
антропогенного впливу на верхню (30 км) ділянку Канівського водоймища
розглядати стаціонарну станцію (11-й км) як контрольну.

Результати 1999 р свідчать про відсутність значних сезонних змін в
показниках БСКповн, що складали близько 3,0 мг О2/дм3 (рисунок). На
перший погляд, такий характер часової динаміки даного показника викликає
певне непорозуміння, адже в зимовий період активність біологічних
процесів, зокрема, первинного продукування ОР дуже уповільнюється у
порівнянні з літнім. Так, за результатами натурних досліджень взимку
1999 р. біомаса фітопланктону на стаціонарній станції коливалась в межах
0,004-0,110 мг/дм3. Починаючи з квітня, швидке зростання температури
води на вказаній ділянці активізувало розвиток фітопланктону і далі,
майже до кінця року, між динамікою його біомаси і величинами БСКповн
спостерігався добре виражений t° води БСКповн., мг О 2/дм3

Фітопланктон, мг/дм3

15

Рисунок — Динаміка величин БСКповн. (1), біомаси фітопланктону (2) і
температури води (З) на стаціонарній станції (11-й км) верхньої ділянки
Канівського водоймища протягом 1999 року

позитивний зв’язок (див. рис.). Але доречно нагадати, що БСКповн є
результуючою величиною процесів надходження у воду і розкладу ОР. В
зимову межень в умовах низької температури води (0,2-0,4оС) і, нерідко,
дефіциту розчиненого кисню деструкція ОР йде дуже повільно, тоді як в
літній період її інтенсивність зростає в декілька разів.

Наведені дані дозволяють припустити, що баланс продукційно-деструкційних
процесів протягом майже всього року зберігається на досить стійкому
кількісному рівні (за БСКповн). Отже, ділянку водоймища, розташовану на
11 км нижче греблі Київської ГЕС, можна розглядати як контрольну для
оцінки динаміки БСКповн по довжині верхньої ділянки Канівського
водоймища.

Просторовий розподіл величин БСКповн від нижнього б’єфу Київської ГЕС
(м. Вишгород) до с. Вишеньки вивчався в липні 2000 р. Температура води в
цей час коливалась в межах 21,2-22,4оС, концентрація розчиненого кисню (
6,0-8,2 мг О2/дм3 (70-93% насичення). Величини БСКповн змінювались по
довжині ділянки від 1,5 до 6,0 мг О2/дм3. Помітне зростання вмісту
легкодоступної ОР відмічалось нижче гирла річок Десни і Либіді та біля
с. Вишеньки (5,0-6,0 мг О2/дм3 за БСКповн). Найменші значення БСКповн
зафіксовані біля греблі Київської ГЕС (нижній б’єф) та на ділянці,
розташованій вище надходження либідської води. Співставлення наведених
даних з отриманими влітку 1999 року (температура води 20,2-23,4оС, вміст
розчиненого кисню 4,6-11,0 мг О2/дм3) свідчить, що характер розподілу
величин БСКповн по довжині ділянки має подібні риси за виключенням
нижнього б’єфу Київської ГЕС, де на вміст ОР відчутно впливають скиди
води (двічі на добу). Отже, в літню межень на київській ділянці
Канівського водоймища, починаючи з 11 км і далі вниз за течією величини
БСКповн зростають, досягаючи максимальних значень в кінці ділянки (
5,6-6,0 мг О2/дм3. Дещо порушують вказану закономірність показники
БСКповн вище впадіння Либіді (1,4-2,4 мг О2/дм3). Не виключено, що ця
ділянка знаходиться під впливом Дарницького скиду забруднених вод, які
можуть інгібувати біохімічні процеси розкладу ОР. Зростання
інтенсивності деструкції, що не завжди кількісно адекватно приросту
органічної речовини по довжині верхньої ділянки Канівського водоймища,
пояснюється продукційними показниками бактеріопланктону, який відіграє
превалюючу роль в процесах мінералізації. В зонах скидів забруднених вод
відбувається пригнічення репродукційних характеристик мікроорганізмів.
Це свідчить про наявність періоду адаптації бактеріопланктону до ОР, що
входять до складу забруднень, і веде до зниження інтенсивності
деструкційних процесів.

Вплив біомаси фітопланктону на просторовий розподіл величин БСК (по
довжині ділянки) у вказаний вище період часу мав другорядне значення,
оскільки перша не перевищувала 1 мг/дм3 і лише локально, в зоні
надходження у водоймище деснянської води, досягала 15 мг/дм3. В
ізольованому озері Баб(є, яке може сполучатися з водоймищем лише в
повінь багатоводних років, БСКповн досягало 9 мг О2/дм3 і визначалось
високою біомасою фітопланктону (32,4 мг/дм3), що формувалось масовим
розвитком динофітових та діатомових водоростей.

В цілому, за даними літньої межені 1999 і 2000 рр., просторова динаміка
величин БСКповн вказує на поступове збільшення у воді по довжині ділянки
лабільної ОР за рахунок антропогенного забруднення. Таким чином, аналіз
комплексу хімічних та біологічних показників води, їх просторового і
часового розподілу свідчить, що дія антропогенного фактору по довжині
верхньої ділянки Канівського водоймища зростає, досягаючи максимального
впливу в її останній третині, де відбувається акумуляція всіх стічних
промислово-побутових вод м. Києва.

Список літератури.

Гидрология и гидрохимия Днепра и его водохранилищ. — К.: Наук. думка,
1989. — 211 с. 2. Плигин Ю.В., Щербак В.И., Арсан О.М. и др. Влияние
поверхностного стока на биоту Каневского водохранилища в районе г. Киева
и рекомендации по его очистке // Матер. междунар. научно-практич. конф.
“Экология городов и рекреационных зон”. — Одесса: Астропринт. — 1998. —
С. 272-277. 3. Щербак В.И., Майстрова Н.В. Методические подходы оценки
состояния водных экосистем по фитопланктону // Экологические проблемы
городов и рекреационных зон. — Одесса: ОЦНЭИ. — 1999. — С. 236-245.

PAGE

6

Похожие записи