Реферат

Вишукувальні роботи по коригуванню планово-картографічних матеріалів.
Внутрішньогосподарський землеустрій

Вишукувальні роботи, які здійснюються з метою землевпорядкування, мають
деякі особливості в організації виконання порівняно з проектними
роботами. Якщо землевпорядний процес по міжгосподарському і
внутрігосподарському землевпорядкуванню має чітку регламентацію по
стадіях і елементах робіт, то вишукувальні роботи такого чіткого поділу
не мають. При цьому організацію робіт характеризують не за сукупністю
послідовних і взаємопов’язаних дій, а за умовами виконання, виділяючи
польові і камеральні роботи. Тому, якщо виходити з поняття виробничого
процесу, при виконанні вишукувальних робіт необхідно виділити такі
стадії: підготовчі роботи, обстежувальні або зйомочні роботи, оформлення
і видача документів.

Для прикладу нижче наведений порядок виконання вишукувальних робіт по
коригуванню планово-картографічних матеріалів.

Завдання коригування планово-картографічних матеріалів зйомок минулих
років полягає у приведенні їх матеріалів у відповідність з фактичним
станом земельного фонду. Коригування планово-картографічних матеріалів
здійснюють у тих випадках, коли обсяг польових робіт становить не більше
50% обсягу повної зйомки місцевості. В інших випадках виконують нову
зйомку.

Планово-картографічні матеріали коригують інженери-землевпорядники
проектної організації, які разом з керівником вишукувальної партії
несуть сувору відповідальність за достовірність коригування земельних
угідь і правильність складання земельно-кадастрових даних.

Підготовчі роботи, включають збір і вивчення таких матеріалів і
документів: 1) план-оригінал землеволодіння господарства; 2)
літовідбиток або світлокопію проектного плану внутрігосподарського
землевпорядкування; 3) виписку з Державної земельно-кадастрової книги
району про площу землеволодіння і склад земельних угідь на рік
проведення робіт (форма № 1); 4) довідку райдорвідділу про дороги, які
проходять через землеволодіння господарства (форма № 2); 5) технічні
матеріали зйомок минулих років, матеріали проектів внутрігосподарського
землевпорядкування, впорядкування присадибного землеволодіння тощо. Під
час підготовчих робіт виконавець також визначає спосіб коригування і
підбирає на складі необхідну кількість інструментів: бланків, абрисів,
журналів та інших матеріалів.

Зйомочні роботи, які полягають у звірці плану-оригіналу землеволодіння
господарства з фактичним станом угідь, виконують на «польовому» плані
землеволодіння і в абрисі.

Особливу увагу при коригуванні звертають на правильність класифікації
угідь і їх підвидів, встановлення меж присадибного землеволодіння,
бригад, відділень, виробничих центрів, господарських дворів.

Межі нових контурів у натурі землевпорядник встановлює разом з
представником господарства. Контури, які змінилися, наносять на план
шляхом лінійних і кутових вимірів від існуючої опорної геодезичної сітки
або від твердих, чітко виражених на місцевості і плані точок
(перехрещення доріг, канав, лісосмуг тощо). Перехрещення контурів ліній,
які вибираються як опорні точки,, повинні створювати кути, близькі до
90°. Якщо існуючої опорної геодезичної сітки недостатньо для нанесення
меж змінених контурів, то вирішують питання про прокладання нових
зйомочних ходів.

Точність зйомочних робіт визначається технічними вказівками щодо
виконання геодезичних робіт, прийнятих в даній проектній організації.

Якщо планово-картографічні матеріали коригують за матеріалами
аерофотозйомки, то порядок виконання робіт визначають відповідні
інструкції.

Після завершення зйомочних робіт землевпорядник на підставі «польового»
плану, журналів вимірів і абрисів наносить усі зміни на існуючий план
землеволодіння, складений на твердій основі. Якщо в складі угідь пройшли
великі зміни, то складають і викреслюють новий план землеволодіння з
урахуванням змін, що відбулися.

Зйомочні роботи по коригуванню планово-картографічннх матеріалів
керівник робіт перевіряє в натурі і камерально. Перевірку робіт у натурі
здійснюють шляхом прокладання контрольних зйомочних ходів в декількох
місцях землеволодіння і визначення відповідних лінійних та кутових
вимірів. Результати польового приймання робіт оформляють актом, до якого
додають абрис з контрольними зйомочними ходами.

Після закінчення зйомочних робіт обчислюють площі контурів, які
змінилися, складають експлікацію земель і оформляють матеріали
коригування планово-картографічних матеріалів. Площі обчислюють у
відомостях згідно зі спеціальними технічними вказівками по цьому виду
робіт. За даними обчислення площ складають контурну відомість і
експлікацію земель. Результати обчислення площ порівнюють з даними
державного обліку земель, для чого складають порівняльну відомість площ
угідь. Площу земель до і після коригування погоджують з господарством і
головним інженером-землевпорядником райвиконкому. При виникненні
розбіжностей відносно класифікації угідь і розмірів площ збирають
комісію спеціалістів райвиконкому з участю представників проектної
організації по землевпорядкуванню, про що складається відповідний акт.

За результатами обчислення площ роблять нове креслення контурів, яке
разом з усіма матеріалами по коригуванню планово-картографічного
матеріалу перевіряють і подають на освідчення, про що складають акт і
відомість контролю обчислення площ.

Закінчену землевпорядну справу по коригуванню планово-картографічного
матеріалу зйомок минулих років відповідним чином оформляють у трьох
примірниках. Перший і другий примірники призначені для господарства та
райвиконкому. Вони включають такі матеріали: 1) світлокопію
креслення контурів землеволодіння; 2) копію контурної відомості; 3)
експлікацію земель господарства по бригадах, відділках, населених
пунктах і в цілому по господарству; 4) порівняльну відомість угідь і
площ. Третій примірник землевпорядної справи передають у технічний архів
проектної організації по землевпорядкуванню. Цей примірник включає всі
матеріали і документи, які виготовляються в процесі виконання робіт.
Крім названих матеріалів в технічний архів передають: 1) виписку з
Державної земельно-кадастрової книги району про площу землеволодіння і
склад земельних угідь; 2) довідку райдорвідділу про дороги, які
проходять через землеволодіння господарства; 3) літовідбиток або
світлокопію наявного плану землеволодіння; 4) журнали обчислень і
абриси; 5) схеми ув’язки зйомочних ходів; 6) відомості обчислення
координат зйомочних точок; 7) відомості обчислення площ контурів угідь;
8) матеріали перевірки і контролю. Відкориговані планово-картографічні
матеріали використовують для ведення державного земельного кадастру,
складання проектів землевпорядкування, проведення агрогосподарських і
спеціальних обстежень.

Внутрішньогосподарський землеустрій

Внутрішньогосподарський землеустрій (землевпорядкування) проводиться з
метою територіальної організації землі і виробництва в основному
сільськогосподарських підприємств, селянських та фермерських господарств
у межах їх землекористування, яка забезпечує:

ефективність сільськогосподарського виробництва;

раціональне використання земель;

створення сприятливого екологічного середовища і поліпшення природних
ландшафтів.

Внутрішньогосподарський землеустрій, згідно зі статтею 184 Земельного
кодексу України, включає види робіт з:

а) зі складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне
обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів
щодо охорони земель;

б) з розроблення іншої землевпорядної документації, пов’язаної з
використанням та охороною земель.

Разом з тим, цей перелік робіт із внутрішньогосподарського землеустрою є
не зовсім повним і вичерпним. Його необхідно доповнити і розкрити,
зокрема, такими видами робіт, як:

1) складання проектів внутрішньогосподарського землеустрою (організації
території, формування меж земельних угідь з особливим режимом
використання, встановлення земельних сервітутів, запровадження
прогресивних форм організації управління землекористуванням і
виробництвом тощо) сільськогосподарських підприємств, фермерських і
особистих селянських господарств;

2) складання проектів організації та упорядкування території садівничих
товариств, земельних ділянок для городництва, сінокосіння і випасання
худоби громадян;

3) складання проектів внутрішньої організації використання та охорони
земель (встановлення обмежень та земельних сервітутів тощо)
несільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

4) складання проектів внутрішньої організації використання і охорони
земель установ та організацій природно-заповідного, рекреаційного,
оздоровчого фондів.

Проект внутрішньогосподарського землевпорядкування сільськогосподарських
землекористувань повинен забезпечувати створення умов:

1) для збалансованого використання ресурсного потенціалу земельних
угідь, трудових і матеріальних ресурсів відповідно до визначеної,
виходячи з придатності земель, спеціалізації та оптимальних обсягів
виробництва;

2) для стабільної організації території господарства і
сільськогосподарського виробництва;

3) для комплексного розміщення і використання об’єктів виробничої та
інженерної інфраструктури і меліоративних систем;

4) для збереження цінних сільськогосподарських угідь, відтворення і
підвищення родючості ґрунтів, поліпшення природних ландшафтів і
створення сприятливого екологічного середовища;

5) для максимального використання виробничого і природного потенціалу та
впровадження адаптивних систем землеробства;

6) для оптимального взаємозв’язку між поселеннями, виробничими
центрами, розміщенням і організацією виробництва.

Досвід проведення робіт із внутрішньогосподарського землеустрою в період
формування нових земельних відносин і розвитку ринкових відносин
показав, що його завдання значно ускладнилися.

У зв’язку з необхідністю посилення ролі держави в частині контролю за
дотриманням природоохоронних вимог, режиму й умов використання земель,
екологізації систем ведення сільськогосподарського виробництва, повинна
бути забезпечена розробка цих питань на відповідному рівні в проектах
внутрішньогосподарського землеустрою.

При зниженні рівня державного регулювання землекористування
техніко-економічне обґрунтування виробничої програми розробляється не з
розрахунку «контрольних показників», обумовлених державою, а на основі
потенційної продуктивності земель сільськогосподарського підприємства
або селянського, фермерського господарства, забезпеченості його
трудовими і матеріальними ресурсами, бажано на основі розробленого (до
або в процесі землевпорядкування) бізнес-плану.

Бізнес-план є документом, який визначає всі основні аспекти майбутнього
функціонування сільськогосподарського підприємства або селянського та
фермерського господарства і повинний дати відповідь на запитання: чи
варто вкладати кошти у виробництво і чи принесе воно дохід, чи будуть
окупатися витрати сил і засобів. Основним розділом бізнес-плану є
комплексне обґрунтування (економічне, екологічне, техніко-економічне,
агроекономічне, соціальне) організації виробництва і території
сільськогосподарського підприємства.

Можлива розробка техніко-економічного обґрунтування, і, виходячи з
контрольних показників, доведених не «зверху», а самим суб’єктом, що
господарює. На підставі контрольних показників можуть також складатися
проекти внутрішньогосподарського землеустрою спеціалізованих
сільськогосподарських підприємств (державних, комунальних і ін.).

Важливою особливістю розробки проекту внутрішньогосподарського
землеустрою є фактор використання сільськогосподарським підприємством
продуктивних угідь, що мають різний правовий статус, який обумовлює
необхідність диференціації підходів при їхній організації.

В системі землевпорядної служби важливе значення має її районна ланка як
первинний землевпорядний орган по забезпеченню раціонального і
ефективного використання земельних ресурсів. Землевпорядні дії по
вивченню, обліку і оцінці земель, розробці прогнозів, схем, проектів,
робочих проектів організації території переважно здійснюють спеціалісти
проектно-вишукувальних організацій по землевпорядкуванню.

Управління єдиним державним земельним фондом республіки, в тому числі на
рівні адміністративного району, потребує, з одного боку, участі в
землевпорядних діях представників землевпорядних органів у виконанні
різних стадій землевпорядного процесу, а з другого — здійснення функцій
по державному контролю за використанням і охороною земель. Районна
землевпорядна служба як первинна ланка, що не має у своєму
підпорядкуванні проектно-вишукувальних підрозділів по
землевпорядкуванню, виконує одночасно всі функції землевпорядного органу
і частину функцій проектно-вишукувальних організацій.

Крім того, специфіка роботи районних агропромислових формувань,
переважно до складу яких входить районна землевпорядна служба, потребує
від її працівників відповідної участі в організації виробництва на
сільськогосподарських підприємствах, яка не прямо, а посередньо
пов’язана з організацією раціонального і ефективного використання земель
району.

Структура районної землевпорядної служби протягом багатьох років
складалася переважно з одного спеціаліста — головного (старшого)
інженера-землевпорядника, який працював у різних агропромислових
формуваннях райвиконкому (управлінні сільського господарства,
агропромисловому об’єднанні тощо). В даний час районна землевпорядна
служба на Україні є структурним підрозділом управління землекористування
і землевпорядкування облвиконкому,, у складі якого, як правило, працюють
два спеціалісти.

На території деяких колишніх союзних республік в складі районної
землевпорядної служби у свій час функціонували такі підрозділи, як
міжколгоспні землевпорядники, районні госпрозрахункові групи
землевпорядників тощо. Такі групи спеціалістів, наприклад, в Росії
займаються питаннями підготовки і оформлення справ по відведенню земель
для державних і громадських потреб, а також земельно-кадастровими
роботами. Однак в інших республіках усі функції по землевпорядкуванню,
землекористуванню, земельному кадастру, державному контролю за
використанням і охороною земель в районі здійснює головний (старший)
інженер-землевпорядник райвиконкому, який одночасно за посадою є
державним інспектором по використанню і охороні земель в районі.

Районна землевпорядна служба є головною ланкою в загальній системі
землевпорядної служби. Це пов’язано з тим, що всі вищестоящі
землевпорядні органи практично не займаються виконанням землевпорядних
робіт в натурі, а отримують необхідні дані для управління земельним
фондом шляхом узагальнення, систематизації та аналізу даних, отриманих
від районної землевпорядної служби. Звідси такого важливого значення
набувають питання організації і планування землевпорядних робіт на рівні
адміністративного району, які можна звести до таких дій:

— планування землевпорядних робіт;

— організації виконання проектно-вишукувальних робіт;

— контролю і приймання виконаних робіт;

— ведення основного і поточного земельного кадастру;

— надання допомоги господарствам у здійсненні проектів;

— державного контролю за використанням і охороною земель;

— участі в роботі постійних і спеціальних комісій райвиконкому;

— роботи з листами, заявками і скаргами підприємств, організацій,
установ і громадян.

Крім того, головний (старший) інженер-землевпорядник як член трудового
колективу агропромислового формування райвиконкому бере участь у
виконанні завдань спеціального характеру, пов’язаних з організацією і
управлінням сільського господарства в районі.

Усе сказане вище потребує здійснення відповідних заходів щодо
організації і планування робіт районної землевпорядної служби.

Похожие записи