Реферат на тему:

Відкриття Амазонки

Восени 1499року від берегів Іспанії відпливла флотилія з чотирьох
каравел і взяла курс на південний захід. Нею командував Вісенте Яньєс
Пінсон, який брав участь у першому поході Колумба. Пізнавши смак
подорожей і вже заражений бацилами честолюбства, він вирушив шукати в
далеких країнах золото і коштовності.

Каравели перетнули Атлантичний океан і в січні 1500 року підійшли до
східного виступу Південної Америки приблизно близько 6° південної
широти. Одного разу флотиліязбилася з дороги і втратила землю з поля
зору. Невдовзі стався дивовижний випадок: океан, по якому пливли
каравели, був повен… прісної води.

Порадившись, моряки дійшли висновку, що перебувають у районі впадіння в
океан якоїсь величезної річки, їхні припущення підтвердились. Знайшовши
один із рукавівгирла, іспанці піднялися по ньому вгору на кілька
кілометрів. По дорозі їмзустрілося кілька індіанських селищ, їхні жителі
привітно зустріли прибульців ,однак ті мали зовсім не мирні наміри:
висаджувались на берег і влаштовувалиполювання на індіанців, їм удалося
захопити в полон понад тридцять чоловік. Цейживий «товар» вони збиралися
вигідно продати після повернення.

Так було покладено початок «страхітливій чумі» — рабству і работоргівлі
напівденноамериканському континенті.

Одного разу ,немовби з метою помститись за вчинені злочини, на каравели
піднялася величезної сили хвиля, яка прийшла з океану. Це була
страхітлива амазонська поророка. Вона пошкодила і розкидала судна
іспанців.

Приголомшеніморяки довго не могли прийти до тями. Тільки-но вода спала,
уцілілі каравелиз’єдналися і поквапились піти з небезпечного місця.

Не знайшовши нізолота, ні коштовностей, втративши половину флотилії і
частину екіпажу, Пінсону вересні 1500 року повернувся на батьківщину. В
трюмах уцілілих кораблів булотрохи сандалового дерева, цукрової
тростини, різних дивовиж та полоненінапівживі індіанці.

Затегеографічні результати подорожі дуже великі: були відкриті
північно-східне узбережжя Південної Америки і гирло Амазонки. Одного
разу, це було 24 червня1542 року, мандрівники безшумно пристали до
одного із селищ, маючи намірпоповнити запаси провіанту. Довкола панувала
тиша, та щойно люди зійшли на берег, як на них посипався град списів і
стріл. Натовп індіанців навальноатакував зайд і так само швидко
розсіявся після залпів із мушкетів. Однак незваним гостям довелося
поквапливо відступити.

Після боюіспанці розповідали, що їм довелося битися із лютими
індіанцями, які спритноволоділи списами і луками. Довге волосся вкривало
їхні плечі і спини, а настегнах вони мали короткі спіднички.

У щоденникуКарвахаля з’явився відповідний запис, в якому висловлювалося
припущення, щоіспанці потрапили в країну амазонок.

Епізод бою іспанцівз «амазонками» мав свої наслідки. По-перше, Велику
ріку назвали рікою Амазонок,а пізніше переінакшили в Амазонку.

 Так було відкрито царицю річок Амазонку. Що ждо її витоків, то
знадобилося ще два століття на те, щоб розгадати їх таємницю.Однак в
Амазонки є ще немало таємниць, і немало часу і праці потрібно на те,щоб
пізнати її загадковий світ. Найбільша річка світу жде
новихпершовідкривачів і дослідників.

Амазонка—найбільшарічка на нашій планеті, її витоки—могутні гірські
річки Мараньйон і Укаялі —беруть початок у Перуанських Андах. Після їх
злиття Амазонка протягом кількохтисяч кілометрів тече рівниною і біля
міста Белена впадає в Атлантичний океан.

На цьомудовгому шляху, який простягнувся від одного краю
південноамериканськогоматерика до другого, велику річку живлять
сила-силенна приток, причому 17 ізних являють собою великі річки
завдовжки від 1500 до 3500 кілометрів. Одні зних за водністю такі, як
Дніпро, а інші—як Об чи Лена. Наймогутнішіпритоки—Пурус, Ріу-Негру,
Мадейра, Тапажос, Шінгу, Токантінс. До недавньогочасу ніхто до пуття не
знав, яка довжина Амазонки і яка її водоносність.Сперечалися також, який
витік Амазонки головний—Мараньйон чи Укаялі? Суперечкарозв’язалась на
користь першої з цих річок, бо в місці їх злиття Мараньйон несеводи в
кілька разів більше, ніж Укаялі.

У багатьохджерелах і досі вказується, що найдовша річка на землі —Ніл
(6671). ДовжинаАмазонки від початку Мараньйону близько 6500 км, та коли
її заміряли відвитоків Укаялі, виявилося, що Амазонка довша за Ніл, це
найдовша річковасистема у світі—понад 7000 км.

В Амазонки найбільший басейн — близько 6,9 мільйона км2. На цій площі
вільномогли б розміститися Австралія (цілий материк!) або США її
займають Бразілія,Болівія, Перу, Еквадор і Колумбія.

Колиска Амазонкилежить в Андах, де переважають скелясті безлісі гори, а
клімат суворий інесприятливий для людини. Мараньйон довго тече в горах
паралельно до берегаокеану по дну глибокої гірської складки.
Перетворившись на могутній потік, вінпочинає єдиноборство з гірськими
кряжами і виривається на простір із тіснихобіймів Анд.

Місце проривуМараньйону — одне з найчудовіших на всій земній кулі.
Місцевість — дика йнадзвичайно мальовнича; вона вже нічим не нагадує
суворого і пустельного районувитоків річки. Що далі тече Мараньйон на
схід через Монтану (так називаєтьсятут гірсько-лісова місцевість), то
жаркішим і вологішим стає клімат, буйнішою ірозкішнішою рослинність,
багатшим і різноманітнішим тваринний світ.

На ділянціпрориву Мараньйон утворює 27 понго-скслястих каньйонів, таких
вузьких, що по їхдну немає місця навіть для стежки. У кожному понго
Мараньйон кипить, нуртує ішалено мчить свої води, стиснені прямовисними
скелястими стінами ущелин.

Останнє інайвідоміше звуження називається Понго де Мансеріче— «Ворота
папуг». Поминувшийого, річка назавжди залишає Анди і виходить на
безмежну рівнину Амазонії, дестає судноплавною.

Амазонія, чиАмазонська низовина,—одна з найбільших рівнин на земній
кулі, царство лісів,боліт і води.

Після злиттясвоїх гілок, ще за кілька тисяч кілометрів до океану,
Амазонка уже являє собоювеличезну ріку, до 2 км завширшки. Вона тече
поміж високих берегів, підмиваючиі руйнуючи їх. Час від часу в різних
місцях чути глухий гуркіт: це сталасятерра каїда (оповзень)—з гуркотом
обвалилася підмита річкою ділянка берега.Човнярі і капітани суден дуже
бояться таких обвалів і тому стараються триматисядалі від небезпечних
ділянок берега.

 Слід відзначити ще одну дивовижну рисуАмазонки: у світі немає другої
великої річки з такою великою кількістюкольорових вод. Вода Ріу-Негру
дуже темна, а Ріо-Бранко — біла, як молоко; єпотоки з жовтим, сірим,
зеленуватим, червонуватим забарвленням. У річковиків єцікавий звичай:
відзначати перетин лінії, яка ділить кольорові води Амазонки іРіу-Негру,
своєрідним, дуже веселим святом. У цей час на пароплавах пануєгомінке
пожвавлення, усі кричать, співають, танцюють, обливають одне
одноговодою, пустують, як діти.

 У районі впадіння Ріу-Негру Амазонка стаєтакою величезною, що вже жодна
з найбільших річок світу не може зрівнятися знею: ширина потоку
перевищує 5 км, а глибина сягає 30—50 м. Ще величнішаАмазонка після
впадіння Мадейри. Вона така широка тут, що коли плисти посередині річки,
майже не видно берегів.

 Є в Амазонки ще одна дивна властивість — вонаповноводна протягом усього
року і цим відрізняється від багатьох великих річоксвіту, що багатоводні
або навесні чи влітку, коли в їх басейнах тануть сніги ільодовики, або в
інші сезони року, залежно від випадання опадів.

Вивчаючи життярічки, вчені довідалися, що Амазонка має притоки, які
несуть їй воду зпівденної і північної півкуль, і що ці річки за своїм
режимом є антиподами.

 Європейці, що вдерлися в XVI столітті уцентральні райони басейну
Амазонки, зустріли індіанські племена, які стояли нанизькому ступені
розвитку. Надзвичайно важкі умови життя в лісах Амазонки,найдикіших на
земній кулі, постійна жорстока боротьба за існування,відірваність од
районів стародавньої цивілізації — ось основні причини цієївідсталості.

 За минулі віки відбулося змішання рас, і нинібасейн Амазонки має досить
строкате населення. Тут живуть люди усіх кольорів івідтінків шкіри, які
тільки можна зустріти на Землі: білі (європейці), чорні(негри),
червоношкірі (індіанці), «кольорові»—метиси, мулати, і т. д.
Нащадківбілих і індіанців називають метисами, нащадків білих і негрів —
мулатами і т.п.

Панівнестановище в житті країн амазонського басейну належить білим —
нащадкаміспанських, португальських та інших «цивілізованих» колоністів.
Решта жителів —аборигени-індіанці й нащадки завезених сюди
рабів-негрів—безправні,пригноблені, зазнають расової дискримінації.
Рабство існує й нині, але взавуальованому вигляді. Із усіх великих річок
Землі природа особливо щедронагородила басейн Амазонки. В ньому є все
необхідне, щоб забезпечити життєвіпотреби населення майже всієї нашої
планети.

Річкиамазонського басейну багаті на рибу. Кажуть, Амазонка— рай для
рибалок. Вченівизначили, що жодна річка в світі не має такої багатої і
різноманітної фаунипрісноводних риб. Тільки у водах самої Амазонки, не
рахуючи приток, налічуєтьсяблизько 750 видів риб, більше третини того,
що взагалі зустрічається на земнійкулі.

До чудесАмазонки належать «співучі» риби, схожі на сомів. Туристи
розповідають, що їмдоводилось у надвечірні години чути «спів» цих риб,
схожий на тихі дзвони.

 Епоха великих відкриттів у басейні Амазонки,почата Пінсоном, продовжена
Орельяною, Гумбольдтом, ла Кондаміном, Бейтсом таіншими мандрівниками й
дослідниками, ще не знайшла свого логічного завершення.Вона триватиме
доти, доки скарби Амазонського басейну і могутні сили її річокне будуть
поставлені на службу людині, поки справжні господарі природнихбагатств
не стануть повноправними членами великого братства свободи народівсвіту,
що будують справді щасливе життя і користуються досягненнями
передовоїнауки, техніки і культури.

Слід зупинитисяще на двох питаннях, пов’язаних із сьогоднішнім днем
Амазонки: на проекті«Великий Каражас» і першій радянській комплексній
експедиції в гирло цієїрічки.

Останнім часомна сторінках світової преси почали з’являтися повідомлення
про новий проект XXсторіччя — «Великий Каражас».

Цим проектомпередбачено широкий розвиток у найближчі 10—15 років
гірничорудноїпромисловості в районі Каражасу, розташованому на
бразильській території впівнічній частині басейну Амазонки. Тут
розвідані казково багаті родовищакорисних копалин—залізної руди, міді,
марганцю, бокситів, олова, золота. Білягирла Амазонки на протязі кількох
місяців у першій половині 1983 року працювалаперша радянська комплексна
експедиція, якій було підпорядковане наукове судно«Профессор Штокман».

Вченим було недосить відомостей тільки з великих річок нашої країни, їх
дуже цікавилаАмазонка, яка виносить води в океан у півтора раза більше,
ніж усі річки СРСР.

Область гирлаАмазонки — чудовий об’єкт для вивчення, бо за своїми
велетенськими розмірами,великими глибинами, винятковою різноманітністю
рослинного і тваринного світуявляє собою щось середнє між річкою і
морем. За впливом на природні, процеси,які відбуваються у воді, над
суходолом і морем, її можна порівняти лише зморською течією Гольфстрім.

Експедиція була організована Інститутом океанології ім. П. П. Ширшова та
Інститутом ЛатинськоїАмерики Академії наук СРСР. У її роботах взяли
участь кілька спеціалістів ізБразілії.

Дослідженнярічки проводилися в 67 точках, де бралися проби води і
грунту, а також велисягідрологічні, гідрохімічні, гідробіологічні та
інші спостереження. Крім того,дослідженням були охоплені області шлейфу
і окремі глибоководні ділянки океану.

Групабіогеохіміків вивчала органічні речовини, які виносяться Амазонкою
в океан ізглибин Амазонської низини і їх вплив на навколишнє океанське
середовище.Відкладення в основному являють собою продукти
життєдіяльності амазонськихджунглів—білки, жири, цукроподібні речовини;
залягаючи на дно океану, вонисприяють утворенню родовищ корисних
копалин.

Підсумки робіт першої радянської комплексної експедиції, виконаних за
такою великою програмою,дадуть змогу глибше вивчити деякі сторони життя
цариці річок Амазонки.

Список літературы

http://www.ukrreferat.com

Похожие записи