РЕФЕРАТ

на тему:

Українська топографія і картографія

в радянський період

ПЛАН

1. Українська картографія в новітні часи

2. Післявоєнний період розвитку картографії та топографії

Список використаної літератури

1. Українська картографія в новітні часи

Нові карти видавалися центральними картографо-геодезичними органами тих
країн, до складу яких входили українські землі. В СРСР перевидавалися
виправлені карти Російської імперії масштабів 1:42 000 і 1:420 000,
частково було перевидано карти масштабів 1:126 000 і 1:21 000.

В 1925 р. товариство (Укрповітряшлях( розпочало аерофототопографічне
знімання території України. Перші ж аерофототопознімки на територію
України були зроблені німецькими та австрійськими військовими
топографами із прив’язкою до топопунктів.

З 1928 року були продовжені перервані першою світовою війною
тріангуляційні роботи першого класу на трасі Пулково-Миколаїв під
керівництвом Ф. Красовського. Вони проводилися для забезпечення знімання
в масштабі 1:10 000.

На західноукраїнські землі складено карти: польські (1:100 000 тактична,
багатокольорова), 1:25 000 (оперативна, однокольорова), 1:300 000
(оперативна, багатокольорова), 1:500 000 (польотна), чехословацькі на
австрійській основі на територію Закарпаття у масштабах 1:25 000,
1:75 000, 1:2000 000, 1:750 000, румунські масштабу 1:20 000 (для
Буковини), 1:100 000, 1:200 000, 1:500 000 (для Бессарабії).

Активно розвивається тематичне картографування. У 1919 р. вийшла карта
залізниць України, в 1920 р. – карта сільськогосподарського районування
Криму і перший регіональний тематичний атлас (Статистико-економічний
атлас Криму(. Найвидатнішими картографічними творами цього періоду є
(Атлас електрифікації України( (1922), схематичний (Кліматичний атлас
України( (виданий Укрметео у 1927 р.), перший комплексний (Географічний
атлас України( (виданий А. Кльованим у 1928 р.; він включав 33 карти,
пояснювальний текст, таблиці, графіки; мав три розділи – природні умови,
соціально-політичний і господарський; карти були складені у масштабі
1:3 380 000). В 1923-34 рр. видано політико-адміністративні карти
України в масштабі 1:5 000 000. Тоді ж Д. Кочергін видав карту
середнього багаторічного стоку Європейської частини Союзу РСР.

Територія України знайшла своє відображення і на багатьох картах і
атласах СРСР: (ГОЕРЛО( (1920), БСАМ (1937), (Промисловість СРСР(
(1929 р.; мав 5 випусків), Економічній карті Європейської частини СРСР
(1926) та на багатьох спеціальних картах, зокрема на (Шкільній
географо-економічній карті( масштабі 1:1 000 000 (1928), Економічній
карті УРСР масштабу 1:3 000 000 (1928), (Мапі Первомайської округи(
(1929).

На західноукраїнських землях роботи із тематичного картографування
проводилися професором Львівського університету Є. ромером. Він заснував
при Львівському університеті Географічний інститут, видав
географо-статистичний атлас Польщі. Професор Української Господарської
Академії в Подебрадах (Чеська Республіка) Л. Грабина видав підручники з
прикладної і теоретичної геодезії, а географ і картограф В. Кубійович
склав декілька стінних карт України та карт для підручників.

Розвиткові картографії сприяли праці директора Інституту географії й
картографії АН України С. Рудницького (1877-1937), який пропагував
знання про Україну на міжнародній арені – в Женеві, Парижі, Відні,
Празі. Берліні.

В 1930-ті роки для української географії та картографії, як і для всієї
української науки і культури, стали роками терору й денаціоналізації.
Були позбавлені праці і репресовані тисячі людей – академіків,
професорів, наукових співробітників, аспірантів, студентів. У 1933 р.
було прийнято постанову про припинення українізації. За період 1939-41
рр. із возз’єднаних західноукраїнських земель, де проживало понад 10
млн. чол., було вивезено близько 400 тисяч українців і 1,2 млн. поляків.
Були розпущені, ліквідовані й перепрофільовані українські установи й
заклади.

У 1939 р. Вище геодезичне управління було перетворене в Головне
управління геодезії та картографії (ГУГК). Для військових потреб вся
територія України була вкрита картами масштабу 1:500 000, 1:750 000,
1:1 000 000, 1:2 000 000, 1:50 000, 1:200 000 і 1:300 000 (основна
польова). В 1939 р. була видана недоступна для загального користування
карта масштабу 1:25 000.

За рубежем територія України зображалася на всіх картах сусідніх держав
– Румунії, Польщі, Чехословаччини. Ці карти були перевидані із карт
часів Першої світової війни, доповнені й перероблені.

Надзвичайно широке коло тематичного картографування цього періоду,
зокрема економічне. В цей час були видані карти (Досягнення колгоспного
виробництва( (1931), (Районування та спеціалізація сільського
господарства(, (Укрм’ясо(,(Розміщення радгоспів( (1932), (Розташування
колгоспів та МТС( (1933), (Райони бурякосіяння( (1934), економічна карта
Харківської області (1935).

Видатною працею в ці роки став (Атляс( України й сумежних країв(
В. Кубійовича (Львів, 1937).

Особливо величезного значення набули топографо-картографічні роботи у
роки Великої Вітчизняної війни 1941-45 рр. чи Другої світової війни.
Карти використовувалися при плануванні й проведенні бойових операцій,
визначенні координат цілей, прив’язці бойових порядків, орієнтуванні.
Створювалися спеціальні карти – бланкові, розвідувальні, кодовані,
рельєфні тощо. Спеціальні топогеодезичні загони виконували спеціальні
роботи із згущення й розвитку опорних геодезичних мереж в районах
ведення бойових дій, особливо для потреб артилерії.

Широко застосовувалися матеріали повітряної розвідки й фотографування.
Вміле дешифрування аерофотознімків дало можливість успішно провести одну
із найвизначніших операцій 1943 р. – визволення столиці України та всієї
Лівобережної України.

 

2. Післявоєнний період розвитку картографії та топографії

Післявоєнний період розвитку картографії забезпечувався подальшим
розгортанням теоретичних та прикладних розробок в умоваї радянської
географії.

На всій території СРСР запроваджено систему координат 1942 р. і
Балтійську систему висот. Топографо-геодезичні та картографічні роботи
базуються на матеріалах аерофото- і космічного знімання. Розробляються
нові напрями в картографії – пізнавальна функція карт, мова карт,
картографічна генералізація, система організації змісту карт. Традиційно
потужним напрямом в тематичному картографуванні є розробка комплексних і
синтетичних карт, які базуються на принципах системного картографування
(карти спеціалізованих АПК, оцінки стану компонентів природи, охорони
довкілля, оцінки земель, карти медико-географічної оцінки території,
галузевої та територіальної організації географічних комплексів тощо).

В 1961 р. завершене складання (рунтових карт сільськогосподарських
підприємств (1:10 000), районів (1:25 000, 1:50 000), областей
(1:200 000), видано (Атлас Української РСР( (1958). В 1967 р. видано
(рунтову карту УРСР масштабу 1:1 500 000, 1973 р. таку ж карту масштабу
1:750 000, в 1979 р. – «Атлас (рунтів Української РСР», в 1984 р. –
«Карту рослинності УРСР» масштабу 1:1 500 000 із врізною картою
«Геоботанічне районування» масштабу 1:7 500 000.

В цей час виходять (Атлас сільського господарства Української РСР(
(1958 р., 72 карти із основним масштабом 1:2 500 000), (Атлас
палеогеографічних карт Української і Молдавської РСР( (1960),
комплексний науково-довідковий (Атлас Української та Молдавської РСР(
(1962 р.) із серією карт природи, населення, господарства, освіти,
культури, охорони здоров’я, всього 51 карта природи і 70
соціально-еконоомічних карт, (Агрокліматичний атлас Української РСР(
(1964 р., 146 епрт масштабу 1:4 000 000 ), (Атлас складових теплового і
водного балансу України( (1966 р., і багаткольорова і 150 однокольорових
карт масштабу 1:4 000 000), (Атлас особливо небезпечних для сільського
господарства гідрокліматичних явищ на території Української РСР( (1968).

Значним досягненнямукранської картографії став фундаментальний (Атлас
природных условий и естественных ресурсов УССР( (1978 р.). він вміщує
близько 450 карт і схем із поясненнями. Всі карти згруповані в оеремі
блоки. Основний масштаб карт 1:2 500 000, карти Чорного й Азовського
морів побудовані в масштабі 1:3 000 000, карти-врізки і додаткові карти
– 1:6 000 000–1:20 000 000. Після 1991 р. він став загальнодоступним у
користуванні. Територія тодішньої Української РСР було детально
відображена на багатьох картах і атласах СРСР.

У 1980-х роках видані туристські атласи (Крим(, (Киев(, (Украинские
Карпаты(, (Львів(. Територія України детально відображена на багатьох
картах і атласах СРСР цього часу.

Традиційно потужним напрямом української тематичної картографії є
розробка комплексних та синтетичних карт, які базуються на принципах
системних досліджень. Такими є карти інтегральних АПК, оцінки стану
компонентів довкілля, оцінки земель для вирощування окремих
сільськогосподарських культур, медико-географічні карти, карти оцінки
території, галузевої та територіальної організації промисловості тощо. В
1980-90-х роках в Українській РСР видано серію карт галузевих та
міжгалузевих комплексів у масштабі 1:750 000 (для службового
користування).

Комплексні географічні дослідження проблем раціонального
природокористування створили фундаментальну експериментальну базу для
розробки нових типів карт природокористування, охорони природи,
господарства, ПТК і ТВК. Ведуться роботи із створення так званих
(базових карт(, які стануть основою для створення фундаментальної серії
тематичних карт.

В 1980-90-х рр. в СРСР запроваджено нову систему (Параметри Землі –
1990(, яка базується на даних супутникової геодезії, наземних
астрономо-геодезичних та гравіметричних даних (вона діє зараз в Росії).
Завершено створення єдиної державної геодезичної мережі. Функціонують
супутникові системи ГЕО-ІК, ЛАГЕОС, Еталон, ГЛОНАСС, Квазар. Створено
карти новітніх рухів земної кори в масштабі 1:5 000 000.

Підсумки досліджень в галузі геодезії, топографії, картографії,
аерокосмічних методів дослідження Землі друкуються в журналах та
збірниках (Інженерна геодезія(, (Геодезія, аерофотознімання й
картографія(, (Українському географічному журналі(, збірниках статей
провідних українських Вузів.

Створено серію карт територіальних комплексних схем охорони природи
(ТерКСОП) Донецької області, Дніпропетровська, Кривого Рогу,
Дніпродзержинська.

В 1992 р. видано атлас (Українці. Східна діаспора(, в 1993 р. – серію
карт (Україна. Природне середовище та людина(. Шкільний курс географії
забезпечений рядом навчальних атласів.

Основними центрами проведення картографічних досліджень території
України стали ІГ НАНУ, РПС, Інститут історії НАНУ, кафедри картографії
та географії провідних вищих навчальних закладів України, проблемні та
науково-дослідні лабораторії загальногеографічного та тематичного
картографування, філії Інституту землеустрою тощо.

Серед провідних вчених України у галузі картографії слід назвати
члена-кореспондента НАН України Л.Г. Руденка (з 1991 р. – директор
Інституту географії НАНУ; комплексні дослідження господарства,
територіальне планування, раціональне природокористування й охорона
природи), доктора географічних наук А.П. Золовського (картографування
сільського господарства, АПК, продовольчих комплексів, теорія
картографії), професора Я.І. Жупанського (картографування
виробничо-територіальних комплексів), О.І. Шаблія (картографування
галузевих і міжгалузевих комплексів), професора І.Ю. Левицького (теорія
сільськогосподарського картографування, окремі сільськогосподарські
карти, карти земель, земельний кадастр і охорона природи), доктора
географічних наук Т.І. Козаченко (спеціалізовані АПК, теорія
картографування географічних комплексів, картографування продовольчих
комплексів), доктора географічних Г.О. Пархоменко (природоохоронне
картографування), доктора географічних наук В.А. Барановського
(медико-екологічне картографування, електронне картографування), доктора
географічних наук В.О. Шевченка (медико-географічне картографування),
професора В.П. Руденка (картографування природно-ресурсного потенціалу),
І.П. Рибака (теорія картографії, картографування АПК).

Список використаної літератури

Божок А.П., Осауленко Л.Є., Пастух В.В. Картографія. Підручник. – К.:
Фітосоціоцентр, 1999. – Стор. 211-243).

Картография з основами топографии: Учеб. пособие для студентов пед.
ин-тов по спец. (География( / Г.Ю. Грюнберг, Н.А. Лапкина, Н.В. Малахов,
Е.С. Фельдман; Под ред. Г.Ю. Грюнберга. – М.: Просвещение, 1991. – Стор.
342-365.

Топография с основами геодезии: Учебн. для студ. географ. спец. ун-тов /
А.П. Божок, К.И. Дрич, С.А. Евтифеев и др.; Под. ред. А.С. Харченко и
А.П. Божок. – М.: Высш. шк., 1986. – Стор. 7-10.

Топографія з основами геодезії: Підручник / А.П. Божок.
В.Д. Барановський, К.І. Дрич та ін.; За ред. А.П. Божок. – К.: Вища шк.,
1995. – Стор. 10-14.

PAGE

PAGE 10

Похожие записи