Реферат на тему:

Трансформація гранулометричного складу ґрунтів в разі осушення

Фізичні властивості ґрунтів є однією з найважливіших характеристик, що
визначає якісний стан ґрунтового покриву. Вони впливають на напрям
ґрунтотворного процесу, морфогенетичні особливості, фізико-хімічні,
хімічні, агрономічні, водно-фізичні, теплові властивості і режими,
родючість. Фізичні властивості характеризують ступінь окультурення й
агроекологічний стан ґрунтового покриву. Негативні фізичні властивості
ґрунтів є однією з причин проведення меліорацій ґрунтів. Погіршення
фізичних властивостей ґрунтів призводить до розвитку деградаційних
процесів, зниження родючості.

Гранулометричний склад – важлива генетична й агрономічна характеристика
ґрунту, тісно пов’язана з властивостями ґрунтотворних порід. Він
відображає їхню трансформацію в процесі ґрунтотворення, є одним з
індикаторів змін, що відбуваються у ґрунті внаслідок антропогенного
впливу (осушення, зрошення, рекультивація тощо) та різних умов
сільськогосподарського використання ґрунтів.

Останніми роками гранулометричному складу ґрунтів Українського і Малого
Полісся, як і іншим фізичним властивостям, не приділяють належної уваги.
Фізичні властивості ґрунтів часто недооцінюють під час ведення
землеробства, пов’язуючи отримання високих врожаїв головно з наявністю
поживних речовин у ґрунті. Частково характеристика гранулометричного
складу поліських ґрунтів наведена у працях П.В. Климовича, С.І.
Веремеєнка, Л.А. Кульчицької, А.А. Кирильчука, Г.С. Підвальної, В.Г.
Гаськевича (1–5, 7–10].

Питання трансформації гранулометричного складу ґрунтів під впливом
антро-погенези розглянуте у працях С.П. Позняка, Ф.Р. Зайдельмана і А.П.
Шварова, М.С. Сі-макової і В.Ю. Гельцер, В.Г. Гаськевича [3–6, 11, 12].
Дуже мало аналізують зміни гранулометричного складу ґрунтів у
контексті розвитку деградаційних процесів. Тому

вивчення змін гранулометричного складу ґрунтів під впливом осушувальних
меліорацій, деградаційних процесів, зумовлених цими змінами, є
актуальним.

Гранулометричний склад, як консервативна характеристика ґрунту,
успадкована ним від ґрунтотворної породи, досить стійкий як до
зовнішніх, антропогенних, так і до внутрішньоґрунтових процесів. Для
того, щоб суттєво змінилися вміст і співвідношення гранулометричних
фракцій у межах генетичного горизонту чи у ґрунтовому профілі загалом,
необхідний тривалий час окультурення або еволюції ґрунту.

Деградація грунтів

Осушувальні меліорації належать до факторів швидкої і глибокої
трансформації просторової структури, ґрунтових режимів і процесів, які
спричинюють зміни властивостей ґрунтів, у тому числі й гранулометричного
складу.

Об’єктом досліджень є дерново-підзолисті, лучні та дернові ґрунти Малого
Полісся. Предмет досліджень – гранулометричний склад ґрунтів, його
трансформація в процесі осушення. У процесі дослідження
гранулометричного складу ґрунтів Малого Полісся ми мали на меті виявити
вектори змін гранулометричного складу ґрунтів різної генези під впливом
тривалого осушення гончарним дренажем; з’ясувати вплив гранулометричного
складу і змін, що відбуваються у ньому після осушення, на розвиток
деградаційних процесів у ґрунтах, характер їхнього використання,
екологічну ситуацію в регіоні, пов’язану з деградацією ґрунтів.

Зміни гранулометричного складу ґрунтів Малого Полісся, зумовлених
тривалим осушенням та сільськогосподарським використанням осушених
земель і пов’язаних з цим деградаційних процесів, досліджували у
Ратинському і Підподільському природних районах на стаціонарних і
напівстаціонарних дослідних ділянках. Використовували
порівняльно-географічний, порівняльно-профільний, аналітичні й
статистичні методи.

Для характеристики гранулометричного складу і визначення напряму змін
для кожного типу досліджуваних ґрунтів закладали ґрунтові розрізи,
максимально наближені до ділянок меліорації на глибину 200–250 см.
Зразки для лабораторно-аналітичних досліджень відбирали з середини
кожного генетичного горизонту. Гранулометричний склад визначали за
методикою Н.А. Качинського з підготовкою зразків ґрунту до аналізу
пірофосфатним методом у модифікації С.І. Долгова та А.І.
Лічманової.

Гранулометричний склад ґрунтів Малого Полісся, сформованих на
водно-льодовикових відкладах, відображає неоднорідність (шаруватість)
порід: нижні горизонти ґрунту мають здебільшого легший гранулометричний
склад, за винятком орзандових шарів, ніж верхні горизонти.

До осушення дерново-слабопідзолисті ґрунти мали зв’язнопіщаний і
супіщаний, дерново-середньопідзолисті – супіщаний гранулометричний
склад. Характерна особливість гранулометричного складу
дерново-підзолистих ґрунтів – переважання дрібного та середнього піску і
невисокий вміст фракцій пилу та мулу. Сума фракцій фізичної глини
(частинки розміром менше 0,01 мм) в гумусово-елювіальному горизонті НЕ
зв’язнопіщаних відмін становить 8,03 %, супіщаних – 16,23–17,0 % (табл.
1).

З глибиною по профілю вміст фізичної глини у зв’язнопіщаних ґрунтах
поступово зменшується в ілювіальному та перехідному горизонтах і зростає
в материнській породі. В ґрунтах супіщаного гранулометричного складу
сума фракцій фізичної глини збільшується в межах ілювіального горизонту
і поступово зменшується у перехідному горизонті та материнській породі.

Таблиця 1

Порівняння кількісних показників гранулометричного складу
дерново-підзолистих ґрунтів

до і після осушення, %

Генетичні горизонти Розмір фракцій, мм

фізична глина,

< 0,01 дрібний пил 0,005–0,001 мул < 0,001 Х1 Х2 Х1- Х2 Х1 Х2 Х1- Х2 Х1 Х2 Х1- Х2 Дерново-слабопідзолисті зв’язнопіщані ґрунти на водно-льодовикових відкладах НЕ 8,03 6,4 -1,63 2,84 1,6 -1,24 4,00 3,2 -0,80 Іе 7,92 5,6 -2,32 3,72 1,2 -2,52 2,73 2,1 -0,63 ІР 6,72 3,6 -3,12 3,05 0,4 -2,65 3,34 2,4 -0,94 Рі 6,53 4,4 -2,13 1,02 0,8 -0,22 2,82 2,8 -0,02 Р 16,19 17,9 +1,71 2,64 4,2 +1,56 10,75 11,6 +0,85 Дерново-слабопідзолисті супіщані ґрунти на водно-льодовикових відкладах НЕ 17,00 10,8 -6,20 4,12 4,8 +0,68 11,00 3,6 -7,40 Еh 17,68 10,0 -7,68 1,92 4,4 +2,48 12,04 4,0 -8,04 Іе 14,12 13,0 -1,12 1,20 5,8 +4,60 10,08 7,8 -2,28 Ір 17,12 12,8 -4,32 6,20 3,2 -3,00 10,12 8,4 -1,72 Рі 13,40 6,0 -7,40 3,96 1,2 -2,76 8,40 4,0 -4,40 Р 14,64 14,8 +0,16 3,16 3,6 +0,44 10,22 8,8 -1,42 Дерново-середньопідзолисті супіщані ґрунти на водно-льодовикових відкладах НЕ 16,23 10,4 -5,30 3,55 2,0 -1,55 11,56 4,8 -6,76 Еh 12,56 8,8 -3,76 4,72 2,8 -1,92 7,60 4,0 -3,60 Іе 17,40 15,6 -1,80 2,60 2,4 -0,20 11,88 9,6 -2,28 Ір 13,80 12,8 -1,00 1,56 3,8 -+2,24 5,24 4,9 -0,34 Рі 9,00 8,0 -1,00 3,08 2,0 -1,08 4,84 5,2 +0,36 Р 28,00 29,4 +1,40 10,20 9,6 -0,60 15,56 18,7 +3,14 Примітка. Х1 – дані до осушення; Х2 – дані після осушення. Вміст мулу (частинки розміром до 0,001 мм) у гумусово-елювіальному горизонті зв’язнопіщаних відмін – 4,00%, у супіщаних – 11,00–11,56%. Вміст пилуватих фракцій у всіх генетичних горизонтах невисокий. Серед гранулометричних фракцій у генетичних горизонтах переважає дрібний і середній пісок (частинки розміром 0,25–0,05 і 10,00– 0,25 мм) – 90%. Осушення дерново-підзолистих ґрунтів гончарним дренажем спричинило низку змін в інтенсивності та напрямленості елементарних ґрунтових процесів. Різка зміна водно-повітряного режиму, пов’язана зі зниженням рівня ґрунтових вод, зумовила посилення фільтраційних процесів у ґрунті, а разом з ними – активізацію лесиважу. Після осушення в ґрунтах намітилася тенденція до полегшення гранулометричного складу. Найсуттєвіші зміни відбулись у вмісті наймобільніших гранулометричних фракцій – мулу і дрібного пилу. Посилення низхідних потоків ґрунтових вод спричинило винесення мулу і дрібного пилу з верхніх горизонтів ґрунту та акумуляцію їх у нижчих горизонтах. Вміст мулу в гумусово-елювіальному горизонті дерново-підзолистих зв’язнопіщаних ґрунтів зменшився на 0,80%, у супіщаних відмін – на 6,76–7,40% (див. табл. 1). В елювіальному горизонті Е вміст мулу зменшився в середньому на 3,60–8,04%. Отже, із поважчанням гранулометричного складу ґрунтів простежується тенденція до збільшеного винесення мулистої фракції. Невисока різниця у вмісті мулу зв’язнопіщаних ґрунтів до і після осушення зумовлена низьким його вмістом у ґрунті. В материнській породі зафіксовано як збільшення вмісту мулу на 0,85–3,14%, так і зменшення на 1,42%. Невідповідність кількості мулу, винесеного з верхніх горизонтів і відкладеного у материнській породі, зумовлена вимиванням його через дренажну систему. У перші два роки осушень винесення мулу було особливо інтенсивним. Розраховані швидкості втрат мулу в перші два роки становлять 1,50–3,90% за рік, у наступні 26 років осушення – 0,14–1,17% за рік. Очевидно, після різких трансформацій у перші роки дії дренажу в ґрунтах настає період релаксації і відносної стабілізації елементарних ґрунтових процесів. Після осушення в ґрунтах зареєстровано зміни вмісту дрібного пилу. У цьому разі однонапрямлених тенденцій змін немає. В одних випадках вміст дрібного пилу за 28 років осушення зменшився на 1,24–1,55%, в іншому – збільшився на 0,68% в горизонті НЕ (див. табл. 1). Очевидно, це зумовлено розміром і формою шпарового простору ґрунтів та інтенсивністю дренажу. Зменшення вмісту мулу і дрібного пилу в гумусово-елювіальних горизонтах дерново-підзолистих ґрунтів частково відбувається внаслідок дефляційних процесів. До осушення лучні ґрунти, сформовані на водно-льодовикових відкладах, мали піщанисто-легкосуглинковий та піщанисто-середньосуглинковий гранулометричний склад. Сума фракцій фізичної глини в гумусовому горизонті Н легкосуглинкових відмін становить 29,68 %, середньосуглинкових – 32,34% (табл. 2). Таблиця 2 Порівняння кількісних показників гранулометричного складу лучних ґрунтів до і після осушення, % Генетичні горизонти Розмір фракцій, мм фізична глина, < 0,01 дрібний пил 0,005–0,001 мул < 0,001 Х1 Х2 Х1- Х2 Х1 Х2 Х1- Х2 Х1 Х2 Х1- Х2 Лучні неглибокі піщанисто-легкосуглинкові ґрунти на водно-льодовикових відкладах Н 29,68 26,0 -3,68 4,77 9,6 +4,83 14,43 6,8 -7,63 Н 39,20 27,6 -11,60 3,36 7,6 +4,24 10,88 8,4 -2,48 Нр 37,36 14,4 -22,96 3,76 3,2 -0,56 23,56 7,6 -15,96 Рh 31,12 15,6 -15,52 7,20 6,8 -0,40 18,20 5,6 -12,60 P(h) 27,56 19,2 -8,36 6,16 7,4 +1,24 16,60 9,6 -7,00 Р1 25,20 20,8 -4,40 8,64 6,0 -2,64 12,28 10,8 -1,48 Р2 26,80 28,4 +1,60 14,28 11,4 -2,88 6,28 12,8 +6,52 Лучні неглибокі піщанисто-середньосуглинкові ґрунти на водно-льодовикових відкладах Н 32,24 25,2 -7,04 11,24 13,2 +1,96 15,2 6,0 -9,20 Н 29,20 26,8 -2,40 9,76 12,8 +3,04 17,64 8,8 -8,84 Нр 26,12 24,4 -1,72 10,20 11,6 +1,40 12,68 7,6 -5,08 Рh 17,60 17,2 -0,40 5,04 4,8 -0,24 10,32 9,2 -1,12 P(h) 17,04 17,8 +0,76 1,12 3,3 +2,18 10,52 9,8 -0,72 Р1 7,40 13,2 +5,80 3,68 2,4 -1,28 3,32 8,0 +4,68 Р2 15,20 18,6 +3,40 10,08 5,9 -4,18 4,24 10,1 +5,86 Лучні карбонатні неглибокі піщанисто-середньосуглинкові ґрунти на елювії карбонатних порід Нк 48,64 45,6 -3,04 13,86 7,2 -6,66 29,18 25,2 -3,98 Нрк 46,14 43,6 -2,54 12,16 5,6 -6,56 27,08 26,0 -1,08 Рhк 51,76 49,6 -2,16 16,35 16,4 +0,05 28,24 20,8 -7,44 P(h)к 48,52 46,0 -2,52 16,02 8,8 -7,22 24,51 26,8 +2,29 Рк 46,41 48,6 +2,19 11,72 9,6 -2,12 24,16 27,0 +2,84 @ gd>pN

`„gdIxO

gdIxO

gdF<1/4 gdIxO gdIxO gdIxO 1/2 gdF<1/4 J Ff¬ процесами внутрішньоґрунтового звітрювання і незначним проявом процесу ілімеризації, що пов’язано з недостатнім промивним режимом через високий рівень ґрунтових вод. Лучні ґрунти, сформовані на елювії мергелів, до осушення мали грубопилувато-важкосуглинковий гранулометричний склад. Сума фракцій фізичної глини в гумусовому горизонті Нк становить 48,64% (див. табл. 2); вміст мулу – 29,18%, дрібного пилу – 13,86%, униз по профілю поступово зменшується. Після осушення протягом 25–28 років гранулометричний склад лучних ґрунтів має тенденцію до полегшення внаслідок вимивання мулистої фракції з верхніх горизонтів та акумуляції мулу в перехідному до материнської породи горизонті Р(h) і материнській породі Р. Вміст мулу в гумусовому горизонті Н лучних ґрунтів зменшився на 3,98– 9,20%. У цьому разі в лучних ґрунтах, сформованих на водно-льодовикових відкладах, з поважчанням гранулометричного складу втрати мулу зростають. Дрібний пил зазнає інтенсивного вимивання з профілю лучних ґрунтів, сформованих на елювії мергелів. Очевидно, це пов’язано з тріщинуватістю мергелів, де великі шпари створюють сприятливі умови для інтенсивних низхідних потоків води. В лучних ґрунтах, сформованих на водно-льодовикових відкладах, винесення мулу простежується у нижній частині ґрунтового профілю (див. табл. 2). Швидкість втрати мулистої фракції у перші два роки осушення становить 3,30–3,82% за рік, у наступні 26 років – близько 0,1% за рік. Можна допустити, що в певні періоди накопичення мулу переважає над його винесенням. Це підтверджене тим, що лучні ґрунти, які через два роки після осушення мали супіщаний гранулометричний склад (вміст фізичної глини – 19,80%), а через 26 років – легкосуглинковий (вміст фізичної глини – 26,0%). До осушення дернові глибокі глейові ґрунти, сформовані на водно-льодовикових відкладах, мали зв’язнопіщаний, супіщаний і піщанисто-легкосуглинковий гранулометричний склад, а дернові ґрунти, сформовані на елювії мергелів – важкосуглинковий. Вміст фракцій фізичної глини в гумусовому горизонті Н зв’язнопіщаних відмін становить 6,87%, супіщаних – 24,70, важкосуглинкових – 46,79% (табл. 3). Вміст мулу в гумусовому горизонті Н коливається від 3,30% у зв’язнопіщаних відмінах до 9,24–17,28% у легкосуглинкових та важкосуглинкових. Вміст дрібного пилу зростає з поважчанням гранулометричного складу. Порівняння результатів гранулометричного аналізу через 23–25 років після осушення свідчить про полегшення гранулометричного складу ґрунтів переважно внаслідок винесення мулу з верхніх горизонтів та його акумуляції у перехідному до материнської породи горизонті й материнській породі. За період осушення вміст мулу в гумусовому горизонті Н дернових ґрунтів, утворених на флювіогляціальних відкладах, зменшився на 0,50–3,97%, дернових ґрунтів на елювії мергелів – на 2,88% (див. табл. 3). Швидкість втрати мулу становила від 0,02 до 0,16% за рік. З поважчанням гранулометричного складу ґрунтів втрати мулу зросли. Вміст дрібного пилу зменшився в дернових ґрунтах зв’язнопіщаного та важкосуглинкового гранулометричного складу. Таблиця 3 Порівняння кількісних показників гранулометричного складу дернових ґрунтів до і після осушення, % Генетичні горизонти Розмір фракцій, мм фізична глина, < 0,01 дрібний пил 0,005–0,001 мул < 0,001 Х1 Х2 Х1- Х2 Х1 Х2 Х1- Х2 Х1 Х2 Х1- Х2 Дернові глибокі зв’язнопіщані ґрунти на водно-льодовикових відкладах Н 6,87 5,6 -1,27 1,24 1,2 -0,04 3,30 2,8 -0,50 НР 5,83 4,0 -1,83 1,41 0,4 -1,01 3,70 2,0 -1,70 Р(h) 3,86 6,4 +2,54 1,56 0,4 -1,16 1,65 3,2 +1,55 Р 6,42 7,8 +1,38 0,96 0,9 -0,06 4,56 5,8 +1,24 Дернові глибокі супіщані ґрунти на водно-льодовикових відкладах Н 12,53 10,3 -2,23 2,18 3,2 +1,02 9,77 5,8 -3,97 НР 7,21 6,4 -0,81 2,58 2,9 +0,32 2,81 2,4 -0,41 Рh 9,33 6,8 -2,53 1,22 1,2 -0,02 7,02 6,8 -0,22 Р(h) 9,68 10,7 +1,02 3,82 2,6 +1,22 2,16 6,9 +7,74 Р 15,31 16,9 +1,59 2,83 2,7 -0,13 9,16 12,1 +2,94 Дернові глибокі піщанисто-легкосуглинкові ґрунти на водно-льодовикових відкладах Н 24,79 18,8 -5,99 8,68 6,0 -2,68 9,24 6,8 -2,44 НР 24,04 22,8 -1,24 4,14 6,4 +2,26 15,52 11,6 -3,92 Рh 16,36 19,7 +3,34 0,98 5,8 +4,82 11,48 10,1 -1,38 Р(h) 2,82 15,6 +12,78 0,16 4,8 +4,64 1,98 10,4 +8,42 Р 39,51 42,4 +2,89 8,02 6,2 -1,82 20,99 26,2 +5,21 Дернові глибокі карбонатні піщанисто-середньосуглинкові ґрунти на елювії мергелів Нк 46,79 40,4 -6,39 17,21 13,6 -3,61 17,28 14,4 -2,88 НРк 36,54 34,6 -1,94 14,05 12,4 -1,65 16,44 13,2 -3,24 Рhк 38,37 33,6 -4,77 10,53 9,2 -1,33 21,69 16,0 -5,69 Р(h)к 37,42 38,0 +0,58 10,82 10,0 -0,82 17,91 18,4 +0,49 Рк 38,21 42,7 +4,49 11,74 12,5 +0,76 18,23 20,6 +2,37 Отже, інтенсифікація промивного водного режиму після осушення призвела до суттєвого зменшення вмісту фізичної глини і збільшення вмісту піску в гумусовому горизонті ґрунтів (див. табл. 1–3). Полегшення гранулометричного складу переважно внаслідок винесення мулу і частково дрібного пилу з верхніх горизонтів та, відповідно, їхнє опіщанення зумовило зміни градації ґрунтів за гранулометричним складом. Зокрема, лучні ґрунти, які до осушення мали легкосуглинковий гранулометричний склад, після осушення стали супіщаними, а середньосуглинкові ґрунти – легкосуглинковими. В лучних карбонатних ґрунтах градація гранулометричного складу змінилася з важкосуглинкової на середньосуглинкову. Дернові піщанисто-легко-суглинкові ґрунти після осушення стали супіщаними, дернові глибокі карбонатні важкосуглинкові – середньосуглинковими. Близькі до зміни на одну градацію до полегшення гранулометричного складу дерново-підзолисті зв’язнопіщані і супіщані ґрунти (див. табл. 1), а також дернові глибокі зв’язнопіщані і супіщані (див. табл. 3). В осушених дерново-підзолистих зв’язнопіщаних та дернових зв’язнопіщаних ґрунтах процеси лесиважу спричинили посилення ступеня диференціації профілю за вмістом мулу, а в лучних і дернових супіщаних ґрунтах, навпаки, простежується тенденція до зменшення ступеня диференціації профілю. Полегшення гранулометричного складу, зміна співвідношення між фракціями в окремих генетичних горизонтах і між горизонтами спричинили погіршення фізичних, фізико-хімічних та агрономічних властивостей ґрунтів, розвиток низки деградаційних процесів (3–5(. Полегшення гранулометричного складу в дерново-підзолистих ґрунтах знизило їхню протидефляційну стійкість, що сприяє активізації процесів дефляції в межах Малого Полісся. Ґрунти зазнали механічної деградації, зумовленої вітровою ерозією від слабкого до кризового ступеня (5(. Опіщанення призвело до погіршення мікроагрегатного складу і структури ґрунтів, зменшило їхню водостійкість і здатність протистояти механічним навантаженням. У супіщаних відмінах структура виражена слабко і легко руйнується. Про низьку здатність ґрунтів з високим вмістом піщаних фракцій до оструктурення свідчать високі показники фактора дисперсності за Качинським і низькі значення ступеня агрегованості за Бейвером–Роадесом, які в орному шарі дерново-підзолистих супіщаних ґрунтів становлять, відповідно, 25,0 і 6,2–7,5%, у дернових глибоких супіщаних – 21,7 і 10,0%. Крім того, полегшення гранулометричного складу погіршило загальні фізичні властивості ґрунтів. У процесі лесиважу разом з мулом і дрібним пилом у нижні горизонти вимивається гумус, який найбільше зв’язаний з цими фракціями. Вимивання гумусу разом з гранулометричними фракціями є однією з причин розвитку біохімічної деградації – дегуміфікації. В межах Малого Полісся ґрунти зазнали дегуміфікації від слабкого до надто високого (кризового) ступеня (2–4(. Водночас полегшення гранулометричного складу погіршило водно-фізичні властивості ґрунтів, збільшило їхню водопроникність і зменшило водоутримувальну здатність. Це призвело до переосушення й аридизації агроландшафтів. Вимивання мулу, а разом з ним і залізистих сполук спричинило замулення й озалізнення, унаслідок чого дренажні системи вийшли з ладу. Полегшення гранулометричного складу призвело також до зниження родючості ґрунтів тобто до зменшення їхнього балу бонітету і вартості. Отже, дослідження гранулометричного складу ґрунтів Малого Полісся і його трансформації у процесі осушення дають підставу зробити такі висновки: різке зниження рівня ґрунтових вод після осушення призвело до посилення промивного водного режиму і процесів лесиважу-ілімеризації, винесення з верхніх горизонтів мулу і частково дрібного пилу; найінтенсивніше трансформація гранулометричного складу відбулася в перші роки осушення, після чого настала стадія релаксації і стабілізації процесів лесиважу-ілімеризації та внутрішньоґрунтового звітрювання, у ґрунтах усталився стан відносної квазірівноваги. В окремі періоди процеси внутрішньоґрунтового звітрювання можуть бути однаковими або інтенсивнішими, ніж процеси лесиважу, тобто відбувається періодична інтенсифікація процесів лесиважу і внутрішньоґрунтового звітрювання в часі та просторі після осушення; в осушених ґрунтах простежено полегшення гранулометричного складу, зменшення вмісту фізичної глини і збільшення піщаних фракції, унаслідок чого змінились градації ґрунтів за гранулометричним складом; зміни гранулометричного складу ґрунтів треба враховувати під час проектування осушувальних систем, для розробки заходів раціонального використання й охорони осушених ґрунтів. Використана література Веремеєнко С.І. Еволюція та управління продуктивністю ґрунтів Малого Полісся України. – Луцьк: Надстир’я, 1997. – 314 с. Гаськевич В.Г., Гаськевич О.В. Сучасний стан меліорованих геокомплексів Малого Полісся // Фізична географія та геоморфологія. – 2001. – Вип. 41 – С. 116–120. Гаськевич В.Г., Гаськевич О.В. Зміни агроландшафтів Малого Полісся під впливом осушення і проблеми їх використання // Наук. зап. Вінн. пед. ун-ту. Сер.: Географія. – 2001. – Вип. 2. – С. 63–68. Гаськевич В.Г. Оцінка сучасного стану мінеральних осушених ґрунтів Малого Полісся // Генеза, географія та екологія ґрунтів: Зб. наук. праць. – Львів: ВЦ ЛНУ, 2003. – С. 95–101. Гаськевич В.Г. Дефляционные процессы в почвах Малого Полесья // Lucr?rile Conferintei internationale ?tiin?ifico-practice “Solul – una din probleme le principale ale selolului XXI”. – Chi?in?u: 2003. – Р. 205–206 с. Зайдельман Ф.Р., Шваров А.П. Пирогенная и гидротермическая деградация торфяных почв, их агроэкология, песчаные культуры земледелия, рекультивация. – М.: Изд-во Москов. ун-та, 2002. – 168 с. Кирильчук А.А. Сучасні процеси трансформації мінеральної частини дерново-карбонатних ґрунтів (рендзин) Малого Полісся // Генеза, географія, екологія ґрунтів: Зб. наук. праць. – Львів: ВЦ ЛНУ, 2003. – С. 215–218. Климович П.В. Еколого-меліоративний аналіз природних комлексів Волинського Полісся. – Львів: ВЦ ЛНУ, 2000. – 253 с. Климович П.В. Особливості трансформації фізичних властивостей заболочених ґрунтів унаслідок їхнього осушення // Генеза, географія, екологія ґрунтів: Зб. наук. праць. – Львів: ВЦ ЛНУ, 2003. – С. 173–176. Кульчицька Л.А. Кризові ситуації в ґрунтах легкого гранулометричного складу Малого Полісся // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. геогр. – 1999. – Вип. 25. – С. 136–138. Позняк С.П. Орошаемые черноземы юго-запада Украины. – Львов: ВНТЛ, 1997. – 240 с. Симакова М.С., Гельцер В.Ю. Изменение свойств дерново-подзолистых суглинистых глеевых почв после осушения // Почвоведение. – 1992. – № 8. – С. 97–106.

Похожие записи