Реферат

на тему:

Серії, карт. Географічні атласи. Геоінформаційне картографування

1. Серії, карт. Географічні атласи

2. Геоінформаційне картографування

1. Серії, карт. Географічні атласи

Карти видають окремими серіями. Єдність карт у серії може базуватися на
двох ознаках: 1) серії першого виду утворюють карти різних територій із
одноманітним змістом; 2) серії другого виду утворюють карти різного
змісту, але однієї і тієї ж території.

При виданні карт серії першого виду передбачається, що кожна карта серії
буде використовуватися незалежно від інших. Ця серія ділиться на два
підвиди: до першого відносять «карти, побудовані в одному масштабі так,
щоб вони утворили в сукупності неперервне зображення значної частини
земної поверхні; до другого — карти, побудовані теж в одному масштабі,
але в сукупності не дають суцільного зображення тієї території, частини
якої показані на кожній із них.

Серії другого виду будуються за іншим принципом. Серію складають карти,
на яких зображена одна і та ж територія, але кожна карта відрізняється
змістом. В серії можуть бути і тематичні і загальногеографічні карти.
Вони дають детальну і різносторонню характеристику території, яку не
можна передати на одній карті. Тематичні карти цієї серії важливі не
самі по собі, а у» співставленні між собою.

Карти серії, об’єднані єдністю території, будують в одній картографічній
проекції, в одному масштабі, вони мають однакові рамки і однотипну
компановку, як правило, однорідну географічну основу, а у тематичних
карт — узгоджене спеціальне навантаження. Є серії карт, об’єднанні
обидвома ознаками (і змістом, і територією) — серія настінних карт
материків.

Атласом — називають систематизоване зібрання географічних карт,
виконаних за єдиною програмою як цілісний твір. Атлас включає в себе
систему карт, органічно ув’язаних між собою. Основними особливостями
атласів є наступні: 1) цілісність, яка визначається повнотою та
внутрішньою єдністю карт; 2) внутрішня єдність, яка розуміється як
взаємопов’язаність, узгодженість та зручність співставлення карт.

Атласи вміщують, окрім карт, таблиці, тексти, фото, описи, профілі,
малюнки, довідково-статистичні дані.

Певне групування карт в атласі та послідовність розділів за певною
темою, розміщення легенди, тексту, пояснювальних таблиць та інших
зображень, інших складових частин називається структурою атласу.

Багатство видів і типів атласів потребує їх класифікації. Атласи
групують за:

— територіальним охопленням: атласи світу (всесвітні), атласи окремих
материків та їх частин, атласи окремих держав, регіональні атласи
(частин країн, окремих областей, провінцій, штатів, районів), атласи
міст; аналогічний поділ атласів для акваторій (атласи океанів,
океанічних басейнів, морів тощо);

— тематикою: загально географічні, фізико-географічні (вузько галузеві,
комплексні галузеві, комплексні), загальні комплексні;

— призначенням: навчальні, навчально-довідкові, науково-довідкові,
туристські, дорожні, військові, краєзнавчі;

— величиною (форматом): великі, середні, малі (кишенькові).

2. Геоінформаційне картографування

В теперішній час геоінформаційне картографування починає займати
центральне положення в картографуванні і обробці географічних і
картографічних даних. Будь-які природні і соціально-економічні явища
служать об’єктом картографічних досліджень.

Залежно від технологічних особливостей всі інформаційні технології для
геоінформаційного картографування можна поділити на кілька груп:

До непросторових технологій відносяться всі інформаційні системи, які не
використовують просторову інформацію (тобто електронну карту). Серед них
можна виділити комп’ютерні бази даних, інформаційно-довідкові системи,
електронні таблиці, офісні системи.

Найсучаснішим видом інформаційних систем є географічні інформаційні
системи (ГІС).

ГІС — це програмно-технологічний комплекс, який забезпечує
автоматизований збір , обробку та аналіз просторово координованої
інформації. У найбільш узагальненому вигляді ГІС складається з двох баз
даних:

1) картографічної;

2) семантичної,

а також підсистем маніпулювання цими даними.

Графічна база даних формується на основі однієї або декількох
електронних карт, які вводяться в комп’ютер методом дігіталізації
(оцифровки) або сканування паперових носіїв.

> @ † |

5.5eeeeeYeeeeeeeeeeeeeeeeeee

рафічною базою даних. Серед підсистем маніпулювання картографічними та
семантичними даними можна виділити підсистему:

— збору даних;

— зберігання та вибірки даних;

— маніпулювання даних та їх аналізу;

— виводу даних.

Початок розвитку ГІС можна віднести до 60-х pp. Одну з перших ГІС було
створено в міністерстві лісового господарства та сільського розвитку
Канади з метою класифікації та нанесення на карту земельних ресурсів.

На сьогодні ГІС застосовується майже у всіх галузях господарства. Серед
головних сфер застосування ГІС можна виділити:

— оцінку природних умов та ресурсів;

— геологію добування корисних копалин;

— навігацію;

— метеорологію;

— екологію;

— земельний кадастр та оцінку землі;

— бізнес та маркетинг;

— транспорт та інженерна інфраструктура;

— містобудування;

— географія;

— військова справа.

Перші ГІС були просто базами географічних даних, які використовувались
для зберігання первинних документів, найпростішої їх обробки та
складання загальних звітів. В подальшому у зв’язку з інтенсивним
розвитком обчислювальної техніки та зростанням потреб з боку різних
класів користувачів у роботі з електронними картами ГІС технології
пережили потужний розвиток. На сьогодні у світі розробкою програмного
забезпечення для ГІС займається велика кількість компаній і фірм.
Найбільш відомими серед них є фірма ESRI (до 40% світового продажу) і
INTERGRAPH (до 30% світового продажу).

Програмне забезпечення разом із технічним обладнанням складає лише 20%
вартості ГІС. Основною складовою сучасної ГІС є дані. В Україні ГІС
системи та технології активно започаткувалися лише в 80 pp., що було
пов’язане з виконанням таких робіт, як економічна оцінка міських земель
та міський кадастр.

Можна виділити три етапи розвитку ГІС в Україні:

1. Кінець 80-х початок 1993 року — активне створювання програмних
засобів, що використовували в основному просту технічну базу та були
орієнтовані на локальних користувачів. Повноцінними ГІС їх назвати не
можна.

2. 1993-1995рр. — проникнення в Україну ліцензованих зарубіжних,
продуктів фірми ESRI, INTERGRAPH, MapINFO, значне підвищення технічної
бази, частково робочі станції. Коло користувачів ГІС значно
розширяється.

3. Із 1995р. до сьогодні — формування активного ринку ГІС і
користувачів, поява мережевих варіантів роботи з ГІС, використання
INTERNET-технологій.

Більшість українських програм через їх низьку конкурентну спроможність
сходять з арени.

Таким чином, всі ГІС, що функціонують зараз в Україні можна розділити на
три групи:

1. Ліцензовані зарубіжні продукти;

2. Власні українські розробки;

3. Програмні продукти «гібриди», які використовують платформу
зарубіжних, програм для створення власних ГІС.

Пристрої для введення даних до ГІС. Існують два шляхи створення
електронної карти у ГІС:

1) векторний;

2) растровий.

Залежно від обраного шляху застосовують той чи інший технічний пристрій.

При векторизації (оцифровці) карт використовують дегітайзер, він є
родичем графічного маніпулятора, який користувач може переміщувати по
будь-якій поверхні. Для збільшення точності потрібного пристрою в
дегітайзері використовується електронна сітка на його столику. До
столика приєднаний подібний до миші пристрій, який переміщується по
столу в різні положення. Сучасні дегітайзери можуть забезпечити
розрізнення до 0,03 мм. Із загальною точністю наближається до 0,08 мм на
точці 1×1,5 м.

Автоматичні дегітайзери або дегітайзери з відстеженням ліній мають
пристрій подібний головці зчитування програвачів компакт-дисків.

Інший шлях створення електронних карт — растровий. Для сканування
паперових карт, широкого використання набули растрові сканери.

Список літератури

1. Картография с основами топографии (под ред. Г.Ю.Грюнберга) — М.
Просвещение, 1991 — 368с.

2. Жупанський ЯЛ. Історія географії в Україні. Львів, Світ, 1997р.

3. Салищев К.А. Картоведение — М. Изд. МГУ, 1982 -408с.

4. Салищев К.А. Картография — М. Высшая школа, 1982 -272с.

5. Справочник по картографии — М. Недра, 1988 — 428с.

6. Топография с основами геодезии (Под ред. С.Марченко и А.П.Божок) — М.
Высшая школа, 1986 — 304с.

7. Топографія з основами геодезії (за ред. А.П.Божок) — К. Вища школа,
1995 — 275с.

8. Трофимов A.M., Панасик М.В. Геоинформационные системы и
проблемыуправления окружающей средой. — Казань, Изд. Казан. Ун-та 1984.

Похожие записи