РЕФЕРАТ

на тему:

Розвиток економічної картографії в Україні

Вперше на карті всі українські землі були вказані переписувачами
«Географії» Клавдія Птолемея, починаючи з XIII ст. Ці карти були
надруковані як Восьма карта Європи (Європейська Сарматія) і Друга карта
Азії (Азіатська Сарматія) в ульмських виданнях 1482 і 1486 рр. і потім
входили до всіх 57-ми видань цієї «Географії» аж до 1730 р. включно.
Оглядові карти України чи її окремих регіонів, на яких зображались і
деякі господарські об’єкти, у ті часи складались польськими,
литовськими, німецькими, московськими, італійськими, голландськими,
французькими авторами. Серед них на особливу увагу заслуговують праці
французького інженера Г. Л. де Боплана. Окрім книги «Опис
України…»(1650 р.), ним видано кілька середньомасштабних карт України
та її окремих територій. Оригінальною картою тих часів була карта
«Чертеж украинским й черкасским городам от Москвы до Крыма», на якій
зображено розташування міст і містечок, а також — гідромережу і шляхи
сполучення. Певну роль у розвитку методичних основ економічного
картографування відіграли програми атласу Європейської Росії І. Кирилова
і словника-довідника «Економічний лексикон російських продуктів» М.
Ломоносова.

З кінця XVIII ст. відповідними службами Росії, Австрії і почасти Польщі
виконувались військово-топографічні знімання в Україні. Карти тих часів
ще не були багаті змістом у сучасному розумінні. На них зображувались
переважно населені пункти, річки, а також досить умовно позначались
ліси, гори, інші об’єкти та особливості. Більшість природних і
соціально-економічних об’єктів на карти не наносились, а описувались у
письмових додатках до відповідних аркушів карт.

Розвиток промисловості і торгівлі, зростання товарності сільського
господарства, розширення ринків збуту породило інтенсивний розвиток
економічного картографування. Більша частина території України була
відображена на першій російській друкованій економічній «Карті
промисловості Європейської Росії» (1842 р.). Ця карта охоплювала також
сільське господарство і транспорт. В 1872 р. видана «Карта важливіших
галузей продуктивності Європейської Росії» В. Семенова-Тян-Шанського.
Видавались вузькогалузеві спеціальні, економічні карти, зокрема
«Етнографічна карта» (1851 р.) П. Кеппена, «Поштова карта Київської
губернії» (1827 р.), група карт цукрової промисловості (1862, 1877,
1884, 1886, 1895, 1910рр.), «Карта соляної промисловості Європейської
Росії» (1878 р.), «Гірничопромислова карта Донецького кам’яновугільного
басейну» (1890 р.) А. Мевіуса, численні карти сільського господарства,
транспорту, торгівлі. Значну групу становлять карти, що відображають
різні досвіди економічного районування.

Одним з перших галузевих економічних атласів був
«Господарсько-статистичний атлас Європейської Росії», що видавався в
1851, 1852, 1857, 1866рр. і присвячувався характеристиці сільського
господарства. Детальна характеристика українських земель дана у випусках
(1869, 1870, 1873 рр.) «Статистичного атласу головніших галузей
фабрично-заводської промисловості Європейської Росії…» Д. Тімірязєва,
у комплексному атласі «Досвід статистичного атласу Російської імперії»
(1874 р.) А. Ільїна, у його ж «Детальному атласі Російської імперії…»
(1886р.), «Фінансово-статистичному атласі Росії» (1898 р.) П. Антропова,
альбомі-атласі «Сільськогосподарський промисел в Росії» (1914 р.) та ін.

Перші україномовні навчальні карти були створені у Львові. Це карти І.
Шараневича («Львів за часів панування руських князів» — 1861 р.,
«Галицько-волинська Русь і її важливі історичні місцевості» — 1863 р.),
В. Ільницького («Царство Данила Галицького» — 1862 р., «Русь, Польща і
Литва в XIV ст.» — 1875 р.) та ін. Серед навчальних картографічних
матеріалів зазначимо російський «Атлас, створений на користь і
споживання юнацтва…» (1737 р.), «Навчальний атлас Росії» І.
Піддубного, «Карту Європейської Росії з картинним зображенням типів
народів та їх промислів» (1901 р.), «Ілюстровану карту Європейської
Росії» (1896 р.), «Мандрівник по Росії», «Навчальну карту Європейської
Росії» (1881 р.) та ін.

Сучасна економічна картографія набула розвитку в Україні в наш час,
особливо в 20-х роках. У 1919 р. видано карту залізниць України, у 1920
р. — карту сільськогосподарського районування Криму і перший
регіональний «Статистико-економічний атлас Криму». «Атлас електрифікації
України» (1922 р.) був тематичним науково-довідковим атласом, карти
якого розкривали план електрифікації України. Він складався з 6
науково-довідкових економічних карт у масштабі 1 : 680 000 і 1 : 420 000
(для Донбасу) і 10 графіків. У 1927 р. було видано карти вантажопотоків
донецького вугілля на 1925-1926 рр. (порівняно з 1913 р.). У 1928 р.
вийшов друком перший комплексний «Географічний атлас України» Л.
Кльованого. Атлас включає 33 карти, пояснювальний текст, довідкові
цифрові матеріали. Карти згруповані у три розділи: природних умов
(фізична, геологічна, корисних копалин, кліматичні та ін.),
соціально-політичні (населення, адміністративно-територіального поділу
та ін.), господарства (сільського господарства, промисловості,
внутрішньої торгівлі, кооперації та ін.). Основний масштаб карт 1: 3 380
000.

Україна знайшла відображення на багатьох економічних картах і в атласах
СРСР («Карта ГОЕРЛО» — 1920 р.; «Атлас промисловості СРСР», у 5 вип. —
1929р.; «Великий Радянський Атлас Світу», т.1. — 1937 р.; «Економічна
карта Європейської частини СРСР» — 1926 р.), а також на спеціальних
картах («Шкільна географічно-економічна карта Української РСР». — 1928
р., масштаб 1:1 000 000; «Економічна карта УРСР» — 1928 р., масштаб 1: 3
000 000; «Мапа Первомайської округи» — 1928р. та ін.).

Важливу роль у розвитку економічної картографії, як і всієї української
географічної науки, у передвоєнні роки відіграло заснування в 1927 р. у
м. Харкові Українського науково-дослідного інституту географії і
картографії на чолі з академіком С. Рудницьким. У числі першочергових
завдань інституту було створення великого атласу України. Ці роботи не
було завершено, інститут в 1934 р. переведено до Києва, а в 1937 р, —
закрито.

У Львівському університеті в передвоєнний час дослідження в галузі
економічної картографії виконував професор Є. Ром ер, який заснував при
університеті географічний інститут, видав ряд наукових праць і карт,
зокрема географо-статистичний атлас Польщі, на картах якого було
відображено і західноукраїнські землі.

Із визначних комплексних атласів України 30-40-х років, або тих, де
Україна дістала всебічне висвітлення, назвемо перш за все «Атлас України
й сумежних країв» (1937 р.) В. Кубійовича, який охопив усі українські
етнічні землі. У 1940 р. вийшов друком великий комплексний «Атлас
Світу», проте незабаром він був вилучений з ужитку. У цей же час вийшов
«Великий радянський атлас світу» (БСАМ), в якому Україні присвячено
окремі фізичну та економічні карти, карти Донбасу, на всіх інших картах
зображена наша територія. Значного розвитку набула економічна
картографія в 30-ті рр., що було пов’язано з виконанням господарських
завдань («Торфовища і торфорозробки», «Картограми густоти населення
Києва», «Досягнення колгоспного виробництва» — 1931.; «Районування та
спеціалізація сільського господарства», «Карта системи «Укрм’ясо»,
«Карта розміщення радгоспів УРСР» — 1932 р.; «Карта розташування
радгоспів та МТС» — 1933 р.; «Схематична карта районів бурякосіяння
УРСР» — 1934 р.; «Економічна карта Харківської області», «Карта
розміщення радгоспів та МТС по Кримській АРСР» — 1935 р.); а також з
енциклопедичними виданнями (1930 р. — 4 карти, 1934 р. — 2 карти, 1935
р. — 5 карт, 1936р. — 1 карта, 1938 р, — 2 карти, 1939 р. — 1 карта,
1940 р. — 2 карти).

У післявоєнний період у картографічних дослідженнях в Україні
сформувалися два напрями — теоретичні й методичні розробки, практичне
створення карт.

Серед теоретичних питань картографії в Україні останнім часом
розвиваються такі перспективні проблеми, як поглиблення розуміння
пізнавальної функції карт, розробка теорії мови карт, питань
картографічної генералізації, посилення досліджень з системної
організації змісту карт (А. Золовський, Л. Руденко, І. Левицький, Я.
Жупанський, Г. Пархоменко, Т. Козаченко та ін.).

Традиційно потужним напрямом є розробка комплексних і синтетичних карт,
які базуються на принципах системного картографування. Це перш за все
карти, що відображають об’єкти картографування різної складності та
організації (інтегральних агропромислових комплексів, оцінки стану
компонентів природи та охорони середовища загалом, оцінки орних земель
для вирощування окремих сільськогосподарських культур,
медико-географічної оцінки території тощо). Нового поштовху зазнало
картографування промисловості, зокрема її галузевої і територіальної
концентрації як складних процесів, що відбуваються в промисловому
комплексоутворенні (Л. Корецький, В. Поповкін, Я. Жупанський, О. Шаблій,
Т. Козаченко та ін.). і Завдання досліджень виробничо-територіальних і
суспільно-територіальних комплексів розв’язується створенням серій карт,
які відображають їх структуру, особливості функціонування і різні види
зв’язків.

Комплексні географічні дослідження проблем раціонального
природокористування створили фундаментальну експериментальну базу для
розробки нових типів карт природокористування, населення, господарства,
виробничо-територіальних, територіальних та інших комплексів. Процес цих
досліджень сприяє розробці досконаліших методик створення і використання
карт з метою забезпечення потреб науки і практики. Опрацьовані в
Інституті географії НАН України теоретичні основи природоохоронного
картографування (А. Золовський, Г. Пархоменко та ін.) є базою, на якій в
Україні розгорнулись практичні роботи зі створення карт для ТерКСОПів
різних рангів (Донецька область, мм. Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ,
Кривий Ріг та ін.).

В Україні опрацьовано наукові основи велике- і середньомасштабного
землевпорядного картографування (І. Левицький, А.Шулейкін та ін.).
Мається на увазі, перш за все, методичні і практичні розробки зі
створення атласів земельних кадастрів; з проектування, а також створення
серій карт використання земельних ресурсів; із створення атласів
районних агропромислових комплексів тощо.

Певні досягнення українська картографія має і в справі створення
базових карт, агропромислового комплексоутворення, розвитку меліорації,
розміщення населення, земельних угідь, територій для відпочинку і
лікування населення, несприятливих природних процесів і явищ тощо. У
зв’язку із запровадженням в Україні нових карт-основ розгорнулись роботи
з оновлення і перескладання їх на точній основі. Ці роботи особливо
актуальні тепер, коли поглибились географічні дослідження регіональних
проблем природокористування, картографічний метод зазнав широкого
застосування у передпланових розробках та в оперативній господарській
діяльності. Якщо тенденцію на розробку базових карт вдасться зберегти і
надалі, то впродовж 10-15 років слід очікувати створення фундаментальної
серії карт території України в кількості не менше 20.

????чий атлас України. Другим напрямом атласного картографування стало
створення галузевих атласів України, зокрема медико-географічного,
історичного, а також тематичних атласів окремих регіонів, областей,
міст. Картовидавнича діяльність пожвавилась у зв’язку з утворенням
Українського управління геодезії, картографії і земельного кадастру при
Кабінеті Міністрів України (Укргеодезкарта).

Детально наукові перспективи розвитку картографічних досліджень
визначені республіканською науковою конференцією з картографічного
забезпечення основних напрямів економічного і соціального розвитку
України та її регіонів (М.Чернівці 1987 р.).

Значно розширилась тематика картографічних творів. У 1958 р. вийшов
друком перший «Атлас сільського господарства України». Це — комплексний
тематичний атлас, карти якого відображають розміщення і спеціалізацію
сільського господарства в Україні. На 47 кольорових картах (основний
масштаб 1 : 4 000 000) і в пояснювальному тексті розкрито особливості
соціально-економічних і природних умов розвитку сільського господарства,
зональні зміни виробничої спеціалізації рослинництва і тваринництва,
виробництво найважливіших видів сільськогосподарської продукції тощо.
Значним досягненням був вихід «Атласу Української РСР і Молдавської РСР»
(1962 р.). Це комплексний науково-довідковий атлас, де вміщено серії
карт, що характеризують природні умови і ресурси, населення,
господарство, культуру, освіту, охорону здоров’я в Україні і Молдові. В
атласі вміщено 51 карту природи і 70 соціально-економічних карт.
Основний масштаб карт 1 : 3 000 000, а для економічних районів 1 : 1 500
000. Для багатьох карт дано пояснення і додаткові відомості.

Територія України отримала відображення і на багатьох спеціальних
картах, а також на картах сільського господарства у книзі «Нариси
економічної географії УРСР» (т.1, 1949 р.), в атласі «Україна. Східна
діаспора» (1992 р.) та ін. Видатною подією було видання серії тематичних
карт України в масштабі 1 : 750 000, розроблених у 80-х рр. в Інституті
географії АН України під керівництвом члена-кореспондента НАН Л. Г.
Руденка (Населення, Земельних ресурсів, Рекреаційних територій.
Агропромислового комплексу та ін.).

80-ті рр. стали періодом переходу від видань туристських карт областей
чи маршрутів до видання туристських атласів регіонів і міст (Крим — 1985
і 1987 р.; Українські Карпати — 1987 р.; Львів — 1989 р. та ін.). У цих
тематичних атласах охарактеризовано рекреаційні ресурси, природу краю,
туристську інфраструктуру, а також дано великомасштабні карти частин
територій.

Розробка тематики карт науки, освіти, культури, охорони здоров’я,
обслуговування, споживання, тобто карт соціального змісту, дала підставу
поступової зміни уявлень про предмет і об’єкт дослідження економічної
картографії, утвердження її назви як «соціально-економічної».

Значна увага в Україні приділяється розробці атласів адміністративних
областей. Першими із них були атлас Київської області (Географія
Київської області — 1962 р.) та атлас сільського господарства
Закарпатської області (1964 р.). У 80-90-х рр. цей процес активізувався,
і тепер видано атласи багатьох областей України, а для решти
завершуються роботи зі складання таких атласів.

Поряд з атласним картографуванням в Україні розробляються проблеми
системного комплексного картографування (Л. Руденко, Г. Пархоменко та
ін.), теоретичні питання картографії. Значного розвитку набули
дослідження з окремих напрямів тематичного картографування, зокрема
історичного (О. Маркова, В. Павлова), сільськогосподарського (А.
Золовський, І. Левицький, А. Шулейкін, Т. Козаченко), промислового і
виробничо-територіальних комплексів (Я. Жупанський та ін.),
рекреаційного та ін. Розвиваються і нові напрями тематичного
картографування — медико-географічне (В. Шевченко); картографічного
забезпечення окремих видів планування та управління господарством,
дослідження АПК, природно-ресурсного потенціалу тощо. Українські
картографи беруть участь у розробці проблем космічної картографії.
Науково-дослідна робота в галузі картографії ведеться в закладах системи
Укргеодезкарта, в Інституті географії НАН України, у Харківському,
Київському, Чернівецькому, Львівському, Волинському університетах та ін.

Серед українських економіко-картографів наших днів зазначимо передусім
праці відомих і за межами України дослідників у галузі тематичної
картографії. Професор А. Золовський, який тривалий час (1970-1979 рр.)
очолював Відділення географії НАН, відомий своїми працями з теоретичних
і практичних проблем комплексного тематичного картографування, зокрема
соціально-економічного, створення карт охорони природи, картографічного
забезпечення досліджень економіки сільського господарства та
агропромислових комплексів, планування господарства. Професор
Харківського університету І. Левицький доклав чимало зусиль до
організації і координації роботи навчальних і виробничих картографічних
закладів в Україні. Він опрацював теорію комплексного
сільськогосподарського картографування, а саме зміст, принципи
проектування і методику складання окремих сільськогосподарських карт та
атласів. Ним розроблено ряд нових типів картографічних творів, зокрема
атласи сільськогосподарських і лісогосподарських підприємств, районні
атласи земельних ресурсів, республіканські атласи земельного кадастру,
серії карт сучасного і перспективного використання, охорони і поліпшення
земель адміністративних районів, областей, республік. І. Левицький є
ініціатором та організатором соціологічних досліджень з картографії.
Проблеми комплексного картографічного моделювання і дослідження
господарства, господарських комплексів обгрунтовані і детально
розроблені в працях директора Інституту географії НАН України,
члена-кореспондента НАН України професора Л. Руденка. Методика
картографування виробничо-територіальних комплексів розроблена в
Чернівецькому університеті (Я. Жупанський). Значна увага картографів
приділяється комплексному атласному картографуванню (Л. Руденко, О.
Шаблій, І. Левицький, Я. Жупанський, Ф. Зузук та ін.). Розробляються
питання картографічного моделювання галузевих виробничо-територіальних
систем і комплексів (Т. Козаченко, О. Шаблій та ін.), впливу виробництва
на довкілля (Г. Пархоменко. В. Барановський та ін.).

Важливим завданням перспективного розвитку української
соціально-економічної картографії є дальші теоретичні пошуки з метою
дослідження компонентних (галузевих) систем реальних об’єктів і
територіальних геосистем, а також їх картографічних аналогів, що
призначені для розв’язання завдань управління природокористуванням та
охороною природи, господарством, соціальними проблемами. Теоретичні
розробки необхідні для того, щоб відповісти на питання практики — як за
допомогою карт досліджувати й пізнавати реальну дійсність, її об’єктивну
системну організацію, а картографічні аналоги реальних систем — як
приймати науково-обгрунтовані рішення в регулюванні та оперативному
господарюванні. Зокрема, істотними є розробки наукових основ системного
картографування і картографічного моделювання, пошуки нових видів і
типів карт, які б глибоко і повно відображали взаємозв’язки і динаміку
систем явищ та об’єктів. Створення цих карт потрібне для вирішення таких
гострих проблем сучасності, як раціональне використання природних і
трудових ресурсів, охорона і покращення середовища, господарське
регулювання, територіальна організація виробництва тощо. У зв’язку з цим
необхідно подолати розрив, який існує між досить високим теоретичним
рівнем картографічних досліджень проблем природокористування та охорони
природи і явно недостатнім рівнем картографічної практики. Слід мати
методику створення карт першочергової важливості для кожного відомства і
запроваджувати їх у проектних організаціях, які виконують і
картографічні роботи.

Враховуючи великий попит і тривалу недоступність топографічних і
спеціальних карт, нині дуже зросла потреба в широких обсягах створення
та оперативного видання карт для масового споживача. Ці карти мають бути
відкритими і доступними, універсальними за змістом, задовольняти різні
географічні і суспільні інтереси для орієнтування на місцевості,
вивчення географічних умов, вибору місця відпочинку, вивчення окремих
соціально-економічних питань, організації заходів з охорони природи і т.
ін., доступними для користування різними віковими і професійними групами
споживачів, привабливими і виразними, різноманітними за оформленням
(настінні, складані, бланкові карти, карти-буклети тощо). Тому очевидно,
що найближчим часом зусилля картографічної науки і виробництва, окрім
забезпечення робіт з топографічного і тематичного знімання, оновлення
карт, повинні бути зосереджені на створенні і випуску карт, які дають
географічну і господарську характеристику окремих регіонів,
адміністративних областей, ключових територій; карт для потреб
організації рекреації і здійснення відпочинку; краєзнавчих карт та
атласів; навчальних карт та атласів для загальноосвітньої і вищої школи,
контурних і бланкових карт; спеціальних карт для друкованої і рекламної
продукції; електронних карт.

Дуже важливою є розробка пакетів програм для автоматичного створення
інвентаризаційних карт, які базуються на використанні статистичних
даних, зокрема медичних, сільськогосподарських, промислових тощо. З
метою інвентаризації природних об’єктів, а також територіальної
організації господарства перспективними є цифрування топографічної карти
масштабу 1 ; 200 000 як спеціальної карти-основи для наступного
автоматизованого складання інвентаризаційних карт і перетворення їх
змісту, тобто створення геоінформаційної системи (ГІС). Така технологія
відкриває нові перспективи створення і використання карт багатьма
галузями виробничої і невиробничої сфери. В умовах формування і
функціонування різноманітних банків геоінформації в картографії виникла
складна проблема розробки методології автоматизованого створення систем
карт, на підставі яких здійснюється аналіз змін фізико-географічної чи
економіко-географічної ситуації, оцінюються чинники і наслідки змін
ситуації. прогнозується її майбутній стан. З цією метою слід інтенсивно
освоювати методики автоматизованої побудови карт, ширше застосовувати
методи аналізу та оцінки зв’язків між картографованими явищами. У цьому
відношенні заслуговує на увагу метод складання карт полів.

Виключно важливим завданням картографії, як і всієї української
географічної науки, є розгортання робіт зі створення національного
атласу України — комплексного атласу держави, що містить всебічну
характеристику її природи, населення, економіки і культури та видається
державними установами як праця національного значення і престижу. При
дослідженні і моделюванні господарства головну увагу слід звернути на
вивчення і картографування рівнів економічного розвитку, територіальної
і галузевої структур господарства України та окремих регіонів,
моделювання визначальних для розвитку держави галузей та інфраструктури,
аналіз стану і тенденцій трансформації господарства України в нових
умовах, а також його багатоукладності, територіально-галузевих відмін в
інвестиційній політиці. Дослідження населення і соціальної сфери
потребує звернути увагу на картографічне моделювання демографічної
структури, проблем стану здоров’я і генофонду населення, руху населення,
розселення і трансформації поселенської мережі, процесів урбанізації,
соціальної інфраструктури.

В атласі мають бути і карти, що відображають стан духовної і
матеріальної культури народу України. На окрему увагу заслуговує
розробка картографічних моделей еколого-географічного плану, зокрема
умов життя населення, що сформувалися у процесі взаємодії суспільства і
природи.

Джерело:

Жупанський Я. Розвиток економічної картографії в Україні // Історія
української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис.-
Тернопіль: Підручники і посібники, 2000. — Випуск 1. — С.100-107.

Похожие записи