Реферат на тему:

Режим формування історичних паводків в українських Карпатах

Паводки на річках Українських Карпат формуються атмосферними опадами,
які тут випадають часто (165 – 175 днів протягом року). Однак їх
формування починається тоді, коли опади перевищують 20 мм за добу. При
дуже інтенсивних зливах, під час яких випадає понад 100 мм опадів,
паводки часто набувають катастрофічного характеру. Тоді рівні води на
гірських ділянках піднімаються на 2 – 4м, на передгірських – на 5 – 6м,
а на р. Тисі – на 6,5 – 9,5м. При таких високих паводках відбувається
затоплення прибережних територіях шириною 15 – 60м на малих річках, 115
– 500 м на середніх, а в передгір’ї на середніх і великих річках зона
затоплення збільшується до 2500 м. на рівнинних ділянках ширина
затоплення може бути ще більшою.

Під час катастрофічних паводків затоплюється багато населених пунктів,
сільськогосподарських угідь, промислових підприємств тощо. Швидкість
стікання води в цей час залежить від величини максимальної витрати води,
похилу і жорсткості русла. На середніх та великих річках вона становить
в горах 2 – 3 м/сек, в передгір’ї 1,5 – 2 м/сек, а на малих річках
високо в горах – 3 – 8 м\сек і навіть 35 м/сек, але це виняток.

Великі швидкості паводкової води мають велику руйнівну силу. Вони
руйнують будівлі, мости, трубопроводи, інженерні комунікації, розмивають
береги, дороги. В цей час тонуть домашні тварини, дикі звірі, зноситься
зібраний урожай, лісоматеріали тощо.

Певне уявлення про частоту повторення катастрофічних паводків дають
історичні літописи, літературні джерела [1,5,6] та матеріали
систематичних гідрологічних спостережень. У літописах приводяться тільки
згадки про наводнення без їх характеристики. Тому вони не дають повного
уявлення про параметри паводків. Літописні відомості про наводнення на
Дністрі приводяться з 1146р., на Тисі – з 1491р., на Пруті – з 1780р.
[6].

Гідрометричні спостереження на річках Українських Карпат започатковані з
середини ХІХ століття, спочатку епізодично за рівнем води, а потім і за
витратами. Систематичні спостереження за рівнями і стоком на основних
річках почалися з 1895р., а на більшості гірських річках з середини 40-х
років ХХ століття. Ці матеріали спостережень дають найбільш повне
уявлення про катастрофічні наводнення.

Катастрофічні паводки можна поділити на регіональні та локальні. До
регіональних відносяться ті, які охоплюють весь карпатський макросхил,
або більшу його частину, а до локальних – лише ті, які охоплюють тільки
невеликі окремі басейни малих річок.

У ХХ столітті катастрофічні регіональні паводки на північно-східному
макросхилі Українських Карпат спостерігалися в теплу пору року (червень
— серпень) в 1911, 1927, 1941, 1955, 1969, 1980 роках [1,5], а на
південно-західному – в холодний період року (листопад — травень) у 1926,
1947, 1957, 1970, 1998, 2001 роках [2, 3, 4, 5]. Локальні катастрофічні
паводки спостерігаються майже через кожні 2 – 3 роки або і щорічно.

На річках північно-східного макросхилу в ХХ столітті було 7
катастрофічних паводків. Перший з них сформувався 8 – 9 липня 1911 року
внаслідок випадання сильних злив. Рівні води на Пруті нижче впадання
Черемоша досягали найвищих відміток, які ніколи не були перевершення за
весь період гідрометричних спостережень. Максимальна витрата води в цей
час біля Чернівців становила 5250м3/сек, а швидкість поверхневої течії –
5 – 6 м/сек, при середній багаторічній витраті води 75 м3/сек і
швидкості течії 1 – 1,2м/сек.

Другий високий паводок у басейні Дністра і Пруту утворився 30 –31 серпня
1927р. величини опадів в центрі зливи тоді досягла понад 300 мм. Зливові
опади затопили в низинах 10 міст і багато сіл. Паводком зруйновано
будинки, мости, нанесено великих збитків народному господарству.

Зливовий дощ 1 – 2 вересня 1941 р., що охопив весь макросхил, призвів до
формування небувалого паводку в басейні Дністра, Пруту і Серету.
Максимальні рівні води в Дністрі на 1 – 3 м перевищили найвищі рівні
попередніх років. Паводок спричинив великі руйнування.

У 1955 році на річках гірської частини басейну Дніпра і Прута
спостерігались два максимальні підняття рівнів води (30 липня і 10
серпня), але вони були нижчими від попередніх. Обидва паводки викликані
зливовими опадами.

Катастрофічний паводок 8 – 12 серпня 1969 року, який за висотою підняття
рівнів перевищив усі попередні паводки, утворився від винятково сильних
злив, які охопили весь північно-східний макросхил, площа якого становить
22 тис км2. Кількість опадів за 7 – 10 червня місцями перевищувала
місячну норму. Дуже інтенсивні опади були у верхів’ях Бистриці
Надвірнянської, Бистриці Солотвинської, Лімниці і Пруту, де за один дощ
випало від 200 до 300 мм. Загалом у червні випало від 200 до 400мм, що
склало понад три місячні норми. Під час паводку вода в горах піднімалась
на 2 – 4 м, а в передгір’ї – на 5-6м. цей паводок на даних ділянках за
величиною максимальних рівнів і витрат води перевищував максимуми всіх
паводків ХХ століття і завдав величезних збитків народному господарству.

Катастрофічний паводок 1980р. в басейні Дністра сформувався інтенсивними
зливами 22 –26 липня, під час яких випало 200 – 340 мм опадів (більше
двох місячних норм). Злива інтенсивністю понад 100 мм охопила площу
близько 15 тис км2. Паводок завдав значної шкоди різним галуззям
народного господарства, оскільки рівні води піднімалися на 4 – 5м.

Південно-західний макросхил відрізняється від північно-східного багатими
гідрокліматичними ресурсами. Оптимальне поєднання теплових ресурсів і
вологи послужило базою для формування надзвичайно багатих водних,
рекреаційних, мінеральних і біологічних ресурсів. У результаті тут
створилися різноманітні і неповторні ландшафти та привабливі краєвиди.
На фоні цих природних багатств особливо болісними і нестерпними є
катострофічні паводки, які у ХХ столітті спостерігалися п’ять разів і
один раз ХХІ столітті.

25 жовтня 1926 року дуже інтенсивні зливи охопили весь басейн р. Тиси і
сформували катастрофічний паводок. Особливо значним він був у басейні р.
Уж.

28 – 30 грудня 1947р. інтенсивні дощі у верхів’ях Тиси, Ріки, Тересви і
Тереблі та різке підвищення температури повітря від –14 до +120С,
спричинили інтенсивне танення снігу, висота якого була 40 см. за добу
тут випадало 130 мм, а з 28 до 30 грудня випало 255 мм. У результаті в
басейні сформувався катастрофічний паводок, вода якого частково затопила
м. Хуст і селище Вилок, а також багато сіл, великі площі
сільськогосподарських угідь, багато народногосподарських та інших
об’єктів тощо.

14 грудня 1957 р. в басейні річок Тереблі, Ріки, Латориці та Ужа випали
інтенсивні зливові дощі з одночасним таненням снігу, від різкого
підняття температури повітря до +8 – 140С. Танення снігового покриву,
запаси води досягли 37 мм, та злива, під час якої випало 100 – 135 мм,
на всіх річках регіону на 0,6 –0,9м вище найвищого багаторічного, а
швидкість течії досягла 3 – 4м/сек. Паводок завдав великої шкоди
народному господарству.

Катастрофічний паводок 1970р. (12 – 18 травня) сформували інтенсивні
дощі у верхів’ях Тиси та на її притоках. Величина опадів у 2 – 3 рази
перевищувала місячну норму і склала 150 – 200мм. Дощі з перервами
тривали майже весь місяць, а найбільш інтенсивними були 12 – 14 травня.
Добові суми опадів 13 травня у центрі зливи (біля м. Хуста) становили
130 – 135 мм, а на лівобережних притоках (Вілечул, Іза, Тур, Само), які
протікають на території Румунії та Угорщини – 115мм. Сформований паводок
перевищив всі попередні паводки. Наприклад, у селищі Великий Бичків він
перевищив найвищий багаторічний рівень води на 189 см. води паводку
затопили багато населених пунктів, промислових підприємств,
сільськогосподарських угідь, руйнували інженерні комунікаційні споруди.
Особливо катастрофічних наслідків завдав паводок м. Тячеву, яке було
цілком затоплене.

Особливо катастрофічним був паводок, який перевищив усі попередні
паводки за висотою рівнів і наслідками розливів. Він сформувався від
сукупної дії зливових дощів і танення снігу. з 3 по 5 листопада майже на
всій території Закарпатської області випало від 100 до 230мм опадів.
паводкові сприяло також сильне попереднє зволоження території протягом
літа і осені. Лише у жовтні випало 150 – 240мм, що в 1,5 – 2,0 рази
перевищує норму. У результаті паводка рівні і витрати води на деяких
річках перевищили багаторічний максимум. Рівень води на гірських
ділянках піднявся на 2 – 4 м, а на рівнинних – на 4,5 –9,0м. Наводнення
спричинило величезні руйнування і збитки і навіть людські жертви.
Загинуло 18 людей.

Небувало катастрофічний паводок сформувався 3 – 5 березня 2001 р. на
території Закарпатської області за ці три дні випало дві норми місячних
опадів. рівні води на деяких річках перевищили на 1,5 – 2 м рівні
паводки у 1998р. Об’єм опадів, які сформували цей паводок становив 2
млрд м3 води. паводок спричинив величезні руйнування, загинуло 9 людей.

По мірі інтенсифікації освоєння території і її урбанізації з кожним
наступним катастрофічним паводком збитки від руйнації збільшуються. В
зв’язку з цим зростає і актуальність запобігання цим руйнаціям. Таке
запобігання традиційно здійснюється за допомогою будівництва
водоохоронних дамб, водовідведення тощо. За певних умов вони приносять
відповідний ефект, однак повністю не розв’язують проблеми. Тому виникає
необхідність у пошуках більш радикальних заходів. одним із них міг би
бути перерозподіл паводкових вод між річками, а саме транспортування
частини цих вод на правобережжя Дністра. Підставою такого перерозподілу
є те, що катастрофічні паводки в басейні Тиси формуються в холодну пору
року, а на Дністрі в цей час глибока межень, під час якої загострюється
дефіцит води, зокрема в його нижній частині. Однак, такий захід потребує
глибокого і всебічного вивчення і техніко-екологічного обгрунтування.

Отже, катастрофічні паводки в Карпатах є характерним елементом
гідрологічного режиму. Вони повторюються майже через кожні 10 – 15 років
і затоплюють значні території, завдаючи природі і народному господарству
та населенню величезних втрат.

Список літератури

1. Вишневський П.Ф. Зливи і зливовий стік на Україні. – К.: Наукова
думка, 1964. 2. Вишневский П.Ф. Выдающийся паводок на р. Тисе 12 – 18
мая 1970г. // Тр. Укр НИГМИ, 1971, вып.107. 3. Дячук В.А., Сусідко М.М.
Паводки в Закарпатті та причини їх виникнення // Укр. географ. журн. №1,
1999. 4. Стойко С.М. Система екологічно-профілактичних заходів
попередження паводків у Закарпатті. В кн. “екологічні та
соціально-економічні аспекти катастрофічних стихійних явищ у
Карпатському регіоні”. – Рахів, 1999. 5. Тепловой и водный режим
Украинских Карпат / Под ред. Сакали Л.И. – Л.: Гидрометеоиздат, 1985. 6.
Швец Г.И. Выдающиеся гидрологические явления на юго-западе СССР. – Л.:
Гидрометеоиздат, 1972.

Похожие записи