.

Рельєф та геологічна будова України (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 9225
Скачать документ

Реферат

на тему:

Рельєф та геологічна будова України

Рельєф України досить різноманітний. На рівнинній території України, що
є частиною великої Східноєвропейської рівнини, чергуються низовини і
височини. На її заході підносяться гірські пасма Українських Карпат, на
крайньому півдні височать пасма Кримських гір.

Поверхня території України формувалася протягом багатьох геологічних
епох. На її розвиток вплинули новітні (сучасні) тектонічні рухи, давні
зледеніння і відкладання лесів (жовтувата пориста порода, що утворилась
в льодовиковий період), коливання рівня моря, ерозійна робота річок і
вітру, господарська діяльність людини.

70 % сучасної поверхні України займають низовини, 25 % – це височини і
тільки 5 % – гори.

Низовини, височини і гори неоднакові за висотою і формами рельєфу.

Піднятість рівнинної частини території України над рівнем моря
становить у середньому 175 м. На Азово-Чорноморському узбережжі
абсолютні висоти коливаються в межах 10-15 м, на височинах – 300-400 м.
Гірські хребти досягають 1700-2000 м, і найвищою точкою всієї України є
гора Говерла (2061 м) в Українських Карпатах.

Тектонічна і геологічна будова. Низовини, височини і гори України
приурочені до різних тектонічних структур, що впливали на розвиток
сучасного рельєфу, поверхню окремих частин території.

Територія України має складну тектонічну будову, яка сформувалася
протягом тривалої геологічної історії. Більша частина території України
належить до Східноєвропейської платформи, яка має давній кристалічний
фундамент. Крім неї, тут є Західноєвропейська і Скіфська платформи,
складчасті структури Середземноморського рухливого поясу.

У межах Східноєвропейської платформи виділяють такі тектонічні
структури: Український щит, Волино-Подільську плиту, Галицько-Волинську
і Дніпровсько-Донецьку западини, Донецьку складчасту область,
Воронезький кристалічний масив, Причорноморську западину.

Український щит є піднятою ділянкою платформи. Кристалічні породи, що
його складають, можна побачити в долинах річок, де вони часто виходять
на поверхню. У сучасному рельєфі Український щит представлений
Придніпровською та Приазовською височинами. Щит складений найдавнішими
гірськими породами. Їх вік становить 3,5-4 млрд. років. Це граніти,
гнейси, кварцити, пісковики та ін. Докембрійська поверхня щита є
нерівною, її перекриває потужна товща палеозойських, мезозойських і
кайнозойських осадових гірських порід. Український щит розбитий густою
мережею глибинних розломів на окремі, зміщені один відносно одного,
блоки. З розломами пов’язана більшість річкових долин. Такими ж
розломами щит відокремлюється від Дніпровсько-донецької западини,
Причорноморської западини та Волино-Подільської плити. У місцях, де
осадових порід мало, кристалічні виходять на поверхню.

На захід від Українського щита розташована Волино-Подільська плита. В
її межах докембрійський фундамент залягає на глибинах 2000-2500 м. На
північ від неї знаходиться Галицька-Волинська западина, де
докембрійський фундамент опущений на глибину 3000-7000 м. На його
поверхні залягають потужні товщі палеозойських, мезозойських та
кайнозойських відкладів.

На схід від Українського щита розташована Дніпровська-Донецька
западина. У рельєфі на поверхні їй відповідає Придніпровська низовина.
Дніпровсько-донецька западина знаходиться під осадовими породами на
глибині до 12 км, що є однією з найбільших западин Східноєвропейської
платформи. Вона виповнена осадовими відкладами палеозойського,
мезозойського і кайнозойського періодів. З породами девонського і
кам’яновугільного періодів пов’язані родовища нафти і газу, а також
солі, що поховані під іншими осадовими породами.

На південний схід від Дніпровсько-Донецької западини розташована
Донецька складчаста область, виражена в сучасному рельєфі Донецькою
височиною – кряжем. Там на поверхню виходять девонські і карбонові
(кам’яновугільні) породи. Це структура герцинського горотворення. З
товщею карбонових відкладів, потужність яких досягає 12 км, пов’язані
поклади кам’яного вугілля.

На північний схід від Дніпровсько-донецької западини знаходиться схил
Воронезького кристалічного масиву. Докембрійські породи, якими він
складений, залягають на глибині від 150 до 900м. У сучасному рельєфі –
це західні схили Середньоросійської височини.

На південь від Українського щита розташована Причорноморська западина.
У рельєфі їй відповідає Причорноморська низовина. Западина знаходиться
на південній окраїні Східноєвропейської платформи. Докембрійський
фундамент залягає тут на глибинах 600-3200 м, вище нагромадились
палеозойські, мезозойські і кайнозойські відклади.

На південь від Східноєвропейської платформи розташовується Скіфська
платформа, що утворилась під час герцинського горотворення. Більша її
частина знаходиться під водами Чорного і Азовського морів. У сучасному
рельєфі – це рівнинний Крим. Фундамент Скіфської платформи залягає на
глибинах від 500 м на півдні до 6000 м на півночі.

Складчасті структури Українських Карпат – це гірські споруди
альпійського горотворення. До них належать Передкарпатський прогин,
складчасті гори і Закарпатська западина. Вони складені переважно
крейдовими, палеогеновими та неогеновими відкладами. В сучасному рельєфі
складчастим структурам відповідають пасма гірських хребтів та улоговини
між ними. Передгірний прогин у рельєфі виражений Передкарпатською
височиною,Закарпатська западина – однойменною низовиною.

Складчасті структури Кримських гір – це велике підняття, частина якого
занурена в Чорне море. Гори складені переважно мезозойськими і
кайнозойськими відкладами, вулканічними породами. В межах Головного
пасма поширені відклади тріасового і юрського періодів.

Геоморфологічна будова і основні форми рельєфу. Основними типами
ендогенного рельєфу є тектонічний і вулканічний. До першого можна
віднести всі великі форми рельєфу території України, а до другого –
куполи та інтрузивні тіла (утворені магмою, що підійшла до поверхні, але
не вилилася, а остигла в надрах землі) Вулканічного хребта Карпат та
Кримських гір.

До тектонічного піднятого рельєфу можна віднести не тільки гірські
хребти Карпат та Криму, але й усі височини (Волинську, Подільську,
Придніпровську, Приазовську, Середньоросійську, Донецьку), в основі яких
залягають відповідно Волино-Подільська плита, Український кристалічний
щит, Воронезький масив та Донецька складчаста споруда. В свою чергу до
тектонічного опущеного ендогенного рельєфу належать гірські долини,
низовини (Придніпровська, Причорноморська), що розміщені в межах
тектонічних западин (Дніпровсько-донецької та Причорноморської).

Найпоширенішими екзогенними типами рельєфу є схиловий, водний, гористий
та озерний, льодовиковий, карстовий, еоловий, біогенний та техногенний.

Самі форми поверхні кожного з цих типів бувають або денудаційними
(виробленими), або акумулятивними (накопичувальними). Переважно під
впливом денудаційних процесів сформувалися комплекси форм рельєфу у
Карпатах, Кримських горах, на Донецькій, Волинській та Приазовській
височинах.

Схиловий тип формується під впливом таких гравітаційних процесів як
зсуви, осипи, обвали, селеві явища, лавини. Три останні спостерігаються
на території України тільки у гірських районах Криму та Карпат. Зсуви
характерні для вододільних поверхонь не тільки гірських областей, але й
Волинської, Подільської, Придніпровської, Приазовської та Донецької
височин.

Текучі води своєю діяльністю формують водний (флювіальний) тип рельєфу.
Яри і балки найхарактерніші в Україні для Волинської, Подільської та
північної і центральної частин Придніпровської височин, відрогів
Середньоросійської височини.

Води морів та озер зумовлюють руйнування берегів, утворення пляжів
(узбережжя Чорного та Азовського морів), а також, у багатьох випадках,
заболочення прилеглих територій, замулювання самих водойм. Інколи на
поверхні є форми, утворені на дні давніх морських басейнів (пасмо Товтр
на Подільській височині).

Льодовикові та водно-льодовикові форми рельєфу пов’язані з діяльністю
материкових та гірських льодовиків у періоди розвитку четвертинних
зледенінь, талих льодовикових вод. Наприклад, моренні горби, долини
стоку талих вод, зандрові рівнини найхарактерніші для Поліської
низовини, а кари та залишки зруйнованих сучасними потоками моренних гряд
– для найвищої частини Українських Карпат.

Дюни і гряди еолового походження сформувалися, в основному, на
зандрових рівнинах Полісся, а також піщаних заплавах середнього Дніпра,
пересипах та косах Азовського і Чорного морів.

Карстовий тип рельєфу (лійки, печери, провалля) поширений в окремих
районах Подільської височини та Кримських гір. На півдні Тернопільщини є
понад сто карстових печер. Перлиною цих підземних витворів є печера
Озерна. Десятки залів прикрашені надзвичайними гіпсовими утвореннями, що
нагадують букети казкових квітів. Недалеко знаходиться і печера
Оптимістична, яка є найдовшою в Європі і другою за довжиною в світі.

До форм біогенного походження відносяться болота, купини, які
найпоширеніші на Поліській низовині.

Серед антропогенних форм рельєфу є кар’єри, терикони шахт, дамби тощо.

Рівнини є переважаючим типом рельєфу України, вони охоплюють близько 70
% її території.

Низовини. Па півночі України розташована Поліська низовина, що має
похил до річок Прип’яті і Дніпра. Висоти її не перевищують 200 м, тільки
Словечансько-Овруцький кряж, що є припіднятим блоком Українського щита,
піднімається до 316 м. На Поліській низовині є густа річкова сітка.
Ділянки між річками мають плоскохвилясту поверхню, на якій є горби і
зниження В основі Поліської низовини лежать різні тектонічні структури:
на заході – Волино-Подільська плита, у центральній частині – Український
кристалічний щит, а на сході – Дніпровсько-Донецька западина. Західна
частина Полісся складена, в основному, мергелями, крейдою та
пісковиками, які утворюють горбисті підвищення. Більшість території
низовини формувалася під впливом материкових зледенінь і тому складена
пісками воднольодовикового та річкового походження. Поверхня її
неглибоко порізана, рівнинна, але ускладнена моренними горбами та
дюнами.

Придніпровська низовина розміщена між Дніпром на заході,
Середньоросійською височиною на сході, пониззям Десни на півночі і
гирлом Самари на півдні. Територія, прилегла до Дніпра, має майже
ідеально плоску поверхню з середніми висотами 100-150 м. На північний і
південний схід низовина поступово підіймається (найвища точка – 245 м) і
стає хвилястою з високими вододілами і крутими схилами річкових долин.
Відповідає низовині Дніпровсько-донецька тектонічна западина,
кристалічний фундамент якої лежить на глибині 3-8 тис. м. Поверхневі
шари утворені на заході переважно піщаними, а на сході лесовими
відкладами. Це сприяє широкому розвитку яроутворення на території
Придніпровської низовини. На сході долина Дніпра поступово переходить у
Полтавську рівнину, яка має плоску і горбисту поверхню з долинами та
балками.

E

O

?

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020