Реферат на тему:
Рекультивація залишкових кар’єрних виїмок
Загальні положення
Залежно від рівня складності, кар’єрні виїмки можуть використовуватись
під сільськогосподарські угіддя, лісонасадження різного призначення,
водойми багатоцільового використання, зони відпочинку і спорту, ділянки
природоохоронного призначення, майданчики для промислового і цивільного
будівництва та інших цілей.
Відповідно до чинних державних стандартів вид використання кар’єрних
виїмок визначається з урахуванням якісних характеристик порушених земель
за техногенним рельєфом, придатністю гірських порід для біологічної
рекультивації, характером сівозміни, а також з урахуванням географічних
га економічних умов зони розміщення розрізу, техніко-економічних і
соціальних чинників.
У техногенному плані кар’єрні виїмки можуть затоплюватись (рис. 3.16),
повністю заповнюватись розкривними породами (рис. 3.17), заповнюватись
частково (рис. 3.18) або залишатись незаповненими (консервація).
Рис.3.16. Використання кар’єрної виїмки під водойму ( за І.С. Цукерманом
та ін.,1980)
1,11, III, IV – положення екскаватора ЕШ 1, 2, 3 – положення шляху
Рис. 3.17. Використання кар’єрної виїмки для складування порід (за
Цукерманом, ін.,1980)
Рис. 3.18. Використання кар’єрної виїмки в рекреаційних цілях
Можливі комбіновані варіанти вищевказаних способів. Проте всі вони
повинні передбачати відповідну народногосподарську мету.
Розробці проекту рекультивації кар’єрних виїмок повинні передувати
спеціальні дослідження, спрямовані на вирішення таких основних питань:
можливість затоплення залишкових кар’єрів і заходів щодо запобігання
прориву води у діючі підземні виробки;
доцільність заповнення кар’єрних виїмок або частин їх розкривними
породами;
заходи щодо забезпечення стійкості бортів і безпеки умов у зоні
кар’єрної виїмки при збереженні її в режимі сухої консервації.
Заходи щодо підготовки кар’єрних виїмок до затоплення
Для водогосподарських цілей рекомендується використовувати мілкі
(1,5-5м), неглибокі (5-15м) і середньоглибокі (15-50м) залишкові
кар’єрні виїмки, борти та днища яких складені нетоксичними породами і де
є можливість їх заповнення. Для запобігання кислим або лужним ґрунтовим
і підґрунтовим водам рекомендується проводити затоплення виїмки
паводковими водами. При цьому увага приділяється заходу щодо запобігання
прориву і зменшення фільтрації води у діючі підземні гірничі виробки
шляхом влаштування запобіжних водопроникних екранів, забезпечення
стійкості бортів, боротьби з абразією берегів, створення проточного
режиму або підтримання водного середовища, придатного для господарського
використання, благоустрою та озеленення прилеглих територій.
Необхідно передбачити комплексне використання водоймищ для
водопостачання, зрошення, спортивних, оздоровчих, рибогосподарських та
інших цілей. Під час облаштування водоймищ треба передбачати будівництво
споруд, необхідних для затоплення кар’єрних виїмок і підтримання в них
розрахункового рівня водного дзеркала. Об’єм води повинен бути достатнім
для покриття витрат на фільтрацію, випаровування і корисне споживання.
Відповідно до санітарно-гігієнічних вимог, глибина води у водоймищі
повинна бути не меншою 1,5 м. У прибережній смузі має бути створена
мілководна зона шириною 30-50м з постійним збільшенням глибини від 1,5
до 4-8 м. Довжина цієї зони повинна бути не меншою 40% загальної довжини
берегової лінії. Мілководна зона повинна бути вирівнена і покрита шаром
родючих порід (чорноземом, дерново-лучними ґрунтами або торфом) не
пізніше ніж за 1-2 роки до затоплення.
У процесі підготовки кар’єрних виїмок до затоплення виконуються також
роботи із запобігання зсувів бортів. Для збереження сприятливого водного
середовища виходи пластів вугілля, малопридатних і непридатних (за
хімічними властивостями) порід екрануються шляхом перекриття глиною або
іншими способами. Відкоси надводної частини водоймищ у зоні хвильової
переробки берегів виположуються до кутів природного відкосу порід у воді
або присипаються скельним матеріалом у вигляді при-вантаженої призми.
Пляжну смугу виположують з ухилом 1:7 до глибини 1,7 м.
Заповнення кар’єрних виїмок породою
Заповнення мілких і неглибоких кар’єрних виїмок розкривними породами
можна виконувати за існуючою типовою схемою бульдозерного
відвалоутворення. Порода, доставлена автотранспортом або скреперами,
вкладається вздовж борту кар’єрної виїмки і зсувається бульдозером у
вироблений простір.
Задля безпеки під час засипання середньоглибоких кар’єрних виїмок
вкладання породи у вироблений простір можна проводити за допомогою
стрічкових конвеєрів і відвалоутворювачів. Автомобілі з породою
розвантажуються на естакаді у спеціальний бункер-дозатор. Порода через
проміжний конвеєр подається на поздовжній магістральний конвеєр.
Самохідний стрічковий відвалоутворювач, рухаючись уздовж борту кар’єрної
виїмки, перемішує породу у вироблений простір. Якщо велика ширина
кар’єрної виїмки, магістральний конвеєр періодично рухається. Планування
поверхні здійснюється бульдозером.
Повне засипання глибоких і дуже глибоких кар’єрних виїмок розкривними
породами, раніше заскладованими на зовнішніх відвалах, може виявитись
неекономним. Тільки у винятково сприятливих умовах, у великому
гірничопромисловому районі, за послідовної відкритої розробки близько
розташованих родовищ можна наповнювати вироблений простір породами із
сусіднього діючого розрізу.
Під час заповнення глибоких і дуже глибоких кар’єрних виїмок породи
вкладають ярусами. Для цього можна використовувати залізничний та
автомобільний транспорт.
Технологія гірничих робіт у принципі не відрізняється від існуючих схем
зовнішнього багатоярусного відвалоутворення на розрізах. У випадку
використання автотранспорту повинні бути передбачені автомобільні з’їзди
до дна кар’єрної виїмки.
Заходи щодо підготовки кар’єрних вишок до сухої консервації
Рекультивація залишкових кар’єрних виїмок, утворених у процесі розробки
нахилених та крутопадаючих вугільних пластів за транспортною системою із
зовнішніми відвалами, може бути проведена тільки після доробки родовища
і практично не впливає на технологію гірничого виробництва. Проте у
проекті доробки й погашення розрізів можна ввести певні зміни у
технологічну схему гірничих робіт: збільшення кількості виступів і
напіввиступів, вибір раціональної ширини робочих майданчиків і проміжних
берм, кута відкосу борту та ін.
У процесі підготовки кар’єрних виїмок до сухої консервації необхідно
передбачити заходи безпеки від обрушення порід. На відвальних ділянках
постійні породи рекомендується закріплювати шляхом цементації,
анкерування, влаштування набивних залізобетонних свай, підпірних стінок.
Відкоси, складені рухомими породами, доцільно закріплювати шляхом
обробки 30 % розчином сечовинно-формальдегідної смоли (з додаванням 5 %
розчину у кількості 5-6 % до об’єму смоли), латексами та іншими
оструктуруючими матеріалами, сівбою багаторічних трав, садінням
ґрунтозахисних чагарників.
У підготовці глибоких і дуже глибоких кар’єрних виїмок в рекреаційних,
санітарно-гігієнічних та інших природоохоронних цілях може виявитись
доцільним заповнення нижньої частини виїмки породою або водою. У
проектах рекультивації частково заповнених кар’єрних виїмок повинні бути
передбачені протизсувні та протиерозійні заходи: огородження виїмок від
повеневих і ливневих вод; облаштування водовідвідних канав і захисних
дамб; впорядкування скидання поверхневих вод та ефективний відкритий
дренаж верхніх водоносних горизонтів.
З території водозабору атмосферні опади повинні скидатися у кар’єрну
виїмку найкоротшим шляхом по поперечних каналах, облаштованих на площах
виступів через 200-300 м. Недопустимо на прибортовій смузі і на площах
верхніх виступів залишати ізольовані западини, в яких може
нагромаджуватись вода. Відкритий дренаж верхніх горизонтів повинен
забезпечувати вільний вихід води із відкосів у водовідвідні канави, які
облаштовуються в нижній бровці фільтруючого викиду нижче рівня джерела
на 2-3 м.
Для відкачування води із кар’єрних виїмок повинно бути передбачене
збереження існуючих або будівництво нових насосних станцій,
водопонижувальних свердловин і відведення води за межі об’єкта.
Рекомендована література
Николаенко В.Т. Рекультивация ландшафтов в ПНР // Лесное хозяйство. –
1981. – № 12. – С. 64-68.
Нурок Г.А. Гидромеханизация открытых разработок. – ? :Недра, 1970 -583с
Овчинников В. А. Комплексность исследований по рекультивации земель,
нарушенных карьеров // Растительность и пром. загрязнения. -1979.-Вып.
7.- С. 90-96.
Олейник В.Я. Методические вопросы оценки эффективности рекультивации
земель // Эколого-биологические и социально-экономические основы
сельскохозяйственной рекультивации в степной черноземной зоне УССР.
Днепропетровск: ДСХИ, 1984. – Т. 49. – С. 155-164.
Опыт рекультивации земель на буроугольных разрезах Украины//Добыча угля
открытым способом. 1967. – № 14. – С. 23-25. Авт. A.M. Варшавский, И. А.
Бунин, А.Г. Воронцов и др.
Охрана окружающей среды при проектировании автомобильных дорог в
условиях плодородных земель Центрального Черноземья // Новости в дор.
стр. – М.: Изд. ЦБНТИ, 1983. – Вып. 18. -С. 27-34.
Панас Р. М. Рекультивація земель та її перспективи на Львівщині // Перша
зональна конф. молодих вчених УРСР. – Львів, 1971.-С. 102-103.
Панас P.M. Неосвоєні сірі гектари //Хлібороб України. – 1983. № 5.- С.
22-23.
Панас P.M. Продуктивність зернових культур на рекультивованих землях //
Резерви збільшення виробництва зерна: 36. наук, праць Львів, с.-г.
інст.-ту.- Львів, 1984.- С. 11-14;
Панас P.M. Продуктивність кормових сівозмін на рекультивованих зелях //
Інтенсифікація сівозмін проміжними посівами в умовах зах. районів
України: 36. наук, праць. Львів, с.-г. інст.-т. 1985. – С. 6-11.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
