Реферат на тему:

Рекогностування пунктів тріангуляції.

Закладання центрів та будівництво зовнішніх знаків

1. Рекогностування пунктів тріангуляції

Рекогностування — це уточнення проекту на місцевості. В результаті
рекогностування тріангуляційних пунктів уточнюють остаточні висоти
зовнішніх знаків і місця, де будуть закладені пункти тріангуляції. Цю
роботу виконує бригада, яку очолює досвідчений інженер-геодезист.

При уточненні висоти сигналу бригада керується тим же основним правилом,
що і при проектуванні: між пунктами тріангуляційної мережі, по-перше,
повинна бути забезпечена видимість, а, по-друге, висоти знаків повинні
бути оптимальними. Вартість побудованих висот знаків на об’єкті буде
найменшою, якщо сума їх висот буде мінімальною. Тому завдання бригади
при рекогностуванні — розглянути безпосередньо на місцевості усі можливі
варіанти, спрямовані на зменшення вартості будівельних робіт. Можливо, з
цією метою навіть доведеться змінити місце розташування знаків, а іноді
навіть повністю змінити проект.

В залежності від фізико-географічних умов місцевості рекогностування
може бути різної складності. Для визначення висоти знаку в деяких
випадках достатньо обмежитися простим оглядом місцевості. В інших
випадках для цього необхідно виконати додаткові заміри рулеткою або
стрічкою. Для цього необхідно піднятися на поруч розміщені споруди:
будинки, стовпи, башти, дерева тощо, або в місці розміщення майбутнього
знака підняти віхи чи встановити на оточуючих деревах яскраві
маркувальні матеріали (марлю, папір, оберемок сіна або соломи тощо).
Тому в спорядження бригади мають входити найлегші оптичні прилади
(бінокль, технічний теодоліт), мірні засоби (рулетка або стрічка),
підіймальні засоби (блоки, троси, канати, вірьовки тощо), засоби
підняття на дерева, стовпи, будівлі (кігті, страхувальні пояси, каски та
ін.).

Найкраще виконувати рекогностування безпосередньо з будівництвом знаків.
Спочатку рекогностувальник встановлює висоти знаків вихідних пунктів, а
висоти знаків наступних пунктів визначає, використовуючи побудовані
знаки на попередніх пунктах.

Матеріали рекогностування використовуються будівельними бригадами при
будівництві знаків.

2. Закладання центрів та будівництво зовнішніх знаків

Пункти тріангуляційних мереж закріплюються на місцевості центрами, над
якими будуються зовнішні знаки. Центри служать для точного позначення
місць розміщення пунктів і довготривалого їх збереження. Зовнішні знаки
служать для встановлення на них приладів для спостережень, якщо відсутня
видимість пунктів з землі, а також візирних цілей, на які проводяться
спостереження з інших пунктів.

2.1. Закладання центрів

Типи центрів державних геодезичних мереж регламентуються “Інструкцією
про типи центрів геодезичних пунктів” (ГКНТА — 2.01, 02–01–93), ГУГКіК,
Київ, 1994 [4].

Для закріплення державних планових мереж застосовуються три види
центрів: ґрунтові, скельні та центри на будівлі. Ґрунтові центри
застосовуються на місцевості, де відсутнє залягання скелі до поверхні
ґрунту ближче 1.8 м. Скельні центри застосовують при близькому заляганні
скелі(до 1.8 м). При необхідності розміщення пунктів тріангуляції у
містах центри встановлюють на будівлі (як правило, на даху).

Для закріплення пунктів астрономо-геодезичної мережі 1-го класу та
геодезичної мережі 2-го класу Інструкція встановлює єдиний тип
ґрунтового центру У10П.

Конструкція цього центру приведена на рис. 2.8.

Конструктивно центр складається з п’яти бетонних блоків з трьома
металевими марками, що служать охоронними та пізнавальними елементами
центра:

нижній-бетонний куб з стороною 20 см з металевою маркою; об’єм — 0,008
м3, вага — 16 кг;

Рис. 2.8. Центр пункту тріангуляції, трилатерації, полігонометрії, 1 і
2 класів.

Ґрунтовий. Тип У10П

охоронна плита-бетонна плита 50(50(10 з арматурою із дроту O5 мм у
вигляді сітки з стороною 10 см та двома монтажними петлями; об’єм —
0,025 м3, вага — 50 кг; верхній — бетонна зрізана піраміда з металевою
маркою у верхній площині та монтажними петлями, нижня площина 20(20,
верхня 14(14, висота 70 см; об’єм — 0,014 м3, вага — 28 кг;

пізнавальний стовп — бетонний паралелепіпед 10(10(70; об’єм — 0,007 м3,
вага — 14 кг.

Для закріплення пунктів геодезичної мережі 3-го класу Інструкція [3]
встановлює тип ґрунтового центру У20П (рис. 2.9).

Центри пунктів тріангуляції, трилатерації, полігонометрії 3 та 4 класів
споруджуються із чотирьох бетонних блоків з двома металевими марками:

нижній — бетонний куб з стороною 20 см з металевою маркою, вага — 16 кг;

охоронна плита — бетонна плита 50(50(10 з арматурою із дроту O5 мм у
вигляді сітки з стороною 10 см та двома монтажними петлями, вага — 50
кг;

верхній — бетонна зрізана піраміда з металевою маркою у верхній площині
та монтажними петлями, нижня площина 20(20, верхня 14(14, висота 100 см,
вага 14 кг;

пізнавальний стовп — бетонний паралелепіпед 10(10(70, вага —

14 кг.

Рис. 2.9. Центр пункту тріангуляції, трилатерації, полігонометрії 3, 4
класів.

Ґрунтовий. Тип У20П

У випадках близького залягання скелі збирається центр, який вміщує не
менше двох блоків з металевими марками з обов’язковим бетонуванням
нижнього центра у виїмку, вирубану у скелі, та встановленням на
верхньому центрі пізнавального стовпа (тип У30П-при заляганні скелі від
1 до 1,8 м). Центр типу У30П показаний на рис. 2.10, а типу 140П — на
рис. 2.11.

Рис. 2.10. Центр пункту тріангуляції, трилатерації, 1, 2, 3, 4 класів.
Скельний. Тип У30П застосовується при заляганні скелі від поверхні землі
до 1 м)

Рис. 2.11. Центр пункту тріангуляції, трилатерації, полігонометрії 1,
2, 3, 4 класів.

Скельний. Тип 140П

(застосовується при заляганні скелі від поверхні землі від 1м до 1,8м)

Якщо пункт тріангуляції необхідно закріпити на будівлі, застосовують
центр типу У16 (рис. 2.12).

Рис. 2.12. Центр пункту тріангуляції, трилатерації,

полігонометрії 1, 2, 3, 4 класів на будівлі. Тип У16.

Крім центрів, на кожному пункті планової геодезичної мережі 2 класу
необхідно встановити два орієнтирні пункти (ОРП). Їх призначення —
служити для азимутальних прив’язок геодезичних мереж нижчого класу в
разі, якщо на зовнішній знак, звідки є видимість на суміжні пункти
мережі, піднятися немає можливості (підгнили ноги знаку, зруйнована
драбина, знак повністю зруйнований тощо); служити для швидкого
орієнтування на пункті (наприклад, в разі військових дій), в випадку
складних метеорологічних умов (туман, імла, дощ). На центри орієнтирних
пунктів має бути видимість як зі столика сигналу, так і з землі.

Закладають ОРП на віддалі 500–1000 м (на забудованій території — не
менше 250 м) від пункту тріангуляції. Для полегшення пошуку ОРП
закладають так, щоб кут між напрямками на них складав приблизно 90
градусів. Орієнтирному пункту, у якого азимут менший, присвоюють №1,
другому — №2.

Для закріплення ОРП на місцевості застосовується центр типу У5

(рис. 2.13).

Рис. 2.13 Орієнтирний пункт. Тип У5.

На пунктах планової мережі 3 класу ОРП закладаються лише в тому випадку,
якщо не забезпечується безпосередньо з землі видимість (земля — земля)
між суміжними пунктами мережі.

Пункти планових мереж 1 і 2 розрядів закріплюються менш капітальними
центрами, висота яких становить 70–75 см. На незабудованих територіях
закладають центр типу У15Н. На рис. 2.14. показана конструкція цього
центру, розміри, а також форма зовнішнього оформлення у вигляді круглої
канави з внутрішнім діаметром 130 см, зовнішнім — 180 см і глибиною 30
см.

Рис. 2.14. Центр пункту планової мережі 1 і 2 розрядів

для незабудованої території. Тип У15Н

На забудованих територіях закладають центри типу У15, У15К

(рис. 2.15).

а) б)

Рис. 2.15. Центр пункту полігонометрії 1 і 2 розрядів:

а) для територій райцентрів, міст, селищ, сільських населених пунктів
(тип У15);

б) для міста Києва, Севастополя та обласних центрів (тип У15к)

Виготовлення центрів здійснюється, як правило, централізованим шляхом за
замовленнями геодезичних організацій на заводах залізобетонних
конструкцій. При цьому використовуються багатосекційні опалубки,
вібратори для ущільнення бетону, бетонозмішувачі та інша техніка.

Закладання центрів здійснюється з допомогою техніки (автоямобурів,
екскаваторів) або вручну, із застосуванням найпростіших інструментів.

2.2. Будівництво зовнішніх знаків

На пунктах планової геодезичної мережі будують зовнішні знаки таких
основних типів:

піраміда;

простий сигнал;

складний сигнал.

Будуються знаки дерев’яні або металічні.

Піраміда будується в тому випадку, коли спостереження на пункті можна
виконати зі штатива (рис. 2.16). На пунктах державних мереж 2 і 3 класу
будують чотиригранні піраміди, на пунктах мереж згущення 4 класу, 1 і 2
розряду можуть будуватися тригранні піраміди. Висота піраміди 5–8 м.

Рис. 2.16. Піраміда

Простий сигнал — це геодезичний знак, який складається з двох пірамід:
внутрішньої і зовнішньої. Внутрішня, трикутна піраміда, несе на собі
столик для встановлення на ньому приладу (теодоліта, світловіддалеміра
тощо). Зовнішня, чотирикутна зрізана піраміда, служить для встановлення
на ній площадки для спостерігача та даху з візирною ціллю (рис. 2.17).
Піраміди не дотикаються одна до другої.

Рис. 2.17. Простий сигнал Рис. 2.18. Складний сигнал

Прості сигнали будують у випадках, коли геодезичний прилад треба підняти
на висоту від 4 до 10 м.

Складні сигнали будують у тих випадках, коли геодезичний прилад треба
підняти на висоту від 11 до 40 м. Складний сигнал складається також з
двох пірамід: зовнішньої і внутрішньої, які з’єднані між собою (на
відміну від простого сигналу). Зовнішня, трикутна піраміда, несе на собі
візирний циліндр, площадку для спостерігача і внутрішню піраміду зі
столиком для геодезичного приладу (рис. 2.18).

2.3. Зовнішнє оформлення пунктів

Для зовнішнього оформлення пунктів державної геодезичної мережі
викопуються канави паралельно до сторін знака. Внутрішній край канави
повинен розташовуватись на віддалі 100 см від осей стовпів знака. Ширина
канави зверху 120 см, знизу 20 см, глибина — 80 см (рис. 2.19).

Рис. 2.19. Зовнішнє оформлення пунктів тріангуляції 1, 2, 3, 4 класів

Канави викопуються тільки між стовпами, кути знаку не окопуються, щоб
можна було підійти до центру пункту. Земля із канави висипається на
зовнішню сторону у формі валу.

Пізнавальний стовп центру засипається валом землі для маскування.

У випадку застосування скельного центру типу У30П (скеля підходить до
поверхні ґрунту ближче, ніж на 1 м),пункт канавою не окопують.

Зовнішнє оформлення орієнтирних пунктів виконують круглою окопкою
шириною 1,0 м зверху, 0,2 м знизу, глибиною 0,5 м (рис. 2.20).
Внутрішній діаметр окопки 1,3 м, зовнішній 3,3 м.

В канаві робиться розрив, у якому може встановлюватись розпізнавальний
стовп з охоронною пластиною.

Рис. 2.20. Зовнішнє оформлення орієнтирного пункту.

Наступними процесами в технологічній схемі робіт при побудові планових
мереж методом тріангуляції є астрономічні спостереження на вихідних
пунктах та вимірювання базисів або вихідних сторін. Ці процеси
вивчаються у спеціальних курсах “Геодезична астрономія” та “Геодезичні
прилади. Розділ: Світло- та радіо-віддалеміри”.

3. Кутові спостереження на пунктах тріангуляції і їх попередня обробка

В практиці побудови геодезичних мереж нашої держави застосовувалися
чотири методи вимірювання кутів:

спосіб вимірювання кутів у всіх комбінаціях;

спосіб кругових заходів;

видозмінений спосіб вимірювання кутів у всіх комбінаціях;

спосіб неповних заходів.

Поняття про спосіб вимірювання кутів у всіх комбінаціях

Спосіб вимірювання кутів у всіх комбінаціях був запропонований Гауссом
К.Ф. на початку 19 століття. Методична сторона способу в усіх деталях
була розроблена в 70-х роках 19 століття Шрейбером.

Спосіб вимірювання кутів у всіх комбінаціях передбачає вимірювання усіх
можливих кутів, які можна скласти з напрямків, що підлягають
спостереженню.

Похожие записи