Реферат на тему:

Порушення землі як об’єкт рекультивації

Порушення земної поверхні найчастіше відбувається у процесі
геологорозвідувальних робіт і розробок корисних копалин. Враховуючи їх
особливості, розглянемо кожен випадок окремо.

Порушення земної поверхні у процесі геологорозвідувальних робіт

Геологорозвідувальні роботи пов’язані із використанням
автомобільно-транспортного парку (АТП) машин і буріння свердловин на
відповідну глибину. У свою чергу для використання АТП виникає
необхідність вилучення із фонду земель сільськогосподарського
призначення або інших об’єктів під будівництво доріг. Так, підрахунки
свідчать, що на спорудження навіть проектної дороги шириною 4 м розмір
займаної нею площі становить орієнтовно 1 га на кожні 2,5 км траси.

Спорудження доріг геологорозвідувального призначення супроводжується
такими основними змінами ділянок земної поверхні:

вирубування лісу на трасі;

знищення трав’янистого покриву і чагарників під проектованим полотном
дороги;

порушення гумусового шару;

аналогічними порушеннями на сусідніх із дорожнім полотном земельних
ділянках, з яких береться порода для будівництва дороги;

створення нового мікроландшафту на окремих ділянках траси у зв’язку з
влаштуванням виїмок і насипів, створення дамб тощо.

Знищення трав’янистого покриву і чагарників у зв’язку з підготовчими
роботами на полотні дороги та розробки сусідніх земельних ділянок може
мати деякі (іноді значні) екологічні наслідки в районах з несприятливими
географічними умовами (властивості грунту, клімат), де процеси
відновлення рослинного покриву проходять повільно. Порушення гумусового
шару, яке супроводиться зміною структури грунтів, забрудненням піском,
гравієм, щебенем і в’язкими матеріалами, за своїми наслідками найбільш
істотні для родючих земель.

Під час прокладання дорожніх трас у лісистій місцевості робляться
просіки шириною 10-15 м, тобто у разі будівництва 1 км дороги
вирубується ліс на площі 1,0-1,5 га. Значна кількість дерев вирубується
для використання як будівельний матеріал у процесі прокладання доріг в
болотній місцевості.

До серйозних екологічних наслідків призводить бездорожнє транспортування
вантажів на автомобілях високої прохідності, а також на тракторах.
Природний стан грунтово-рослинного покриву порушується і на земельних
ділянках, на яких облаштовують виробничі майданчики
геологорозвідувальних партій, що проводять буріння і гірничі роботи.
Зокрема, порушення зводяться до знищення деревної та чагарникової
рослинності, деградації або знищення трав’янистого покриву, ущільнення і
забруднення грунту пально-мастильними матеріалами, промивними розчинами
і буровим шламом.

Для орієнтації в табл.2.1. наведені норми площ земельних ділянок, які
відводяться для робіт у разі розвідувального буріння на тверді корисні
копалини.

Таблиця 2.1. Норми площ земельних ділянок для розвідувального буріння

Порушення природних ландшафтів місцевості, на якій проводяться
геологорозвідувальні роботи, пов’язане з утворенням западин в результаті
проведення відкритих гірничих виробок і підвищень внаслідок залишення на
земній поверхні породної маси, яка виділяється із гірничих свердловин
або виробок.

Для розкриття корінних порід і корисних копалин, що залягають на
незначній глибині від поверхні, широко використовуються розвідувальні
канави. Параметри цих канав різні: довжина їх встановлюється залежно від
розмірів досліджуваних площ і вимог методики розвідки, ширина канав
залежить від глибини, форми поперечного січення і властивостей порід.

Залежно від умов та обсягу робіт використовують такі основні способи
прохідки відкритих розвідувальних виробок: — машинний (навантажувачами,
екскаваторами, бульдозерами, колісними і канатними скреперами) з
використанням енергії вибухових речовин та вручну. Ці способи по-різному
характеризуються з екологічної точки зору. Наприклад, прохідка
розвідувальних канав навантажувачами і вручну супроводжується найменшими
порушеннями поверхні. Бульдозерна ж прохідка призводить у багатьох
випадках до невиправданого збільшення ширини виробок і створення
відвалів, ліквідація яких вимагає додаткових витрат. Нарешті,
найбільшими негативними екологічними наслідками характеризується
прохідка розвідувальних канав вибухом. При цьому ширина утворених
вибухом канав перевищує у 2-4 рази їх глибину, розкидання породи на
поверхні вимірюється десятками метрів у кожний бік виробки. Тому не
випадково, що прохідна канава вибухом на викидання зараз дозволяється
лише у виняткових випадках у важкодоступних (переважно гірських) районах
при низькопродуктивних грунтах.

Дещо по-іншому проводяться розвідувально-експлуатаційні гірничі виробки,
за допомогою яких здійснюються розвідка та одночасно часткова розробка
родовищ кристалічної сировини. Ці виробки у вигляді окремих траншей або
кар’єрів мають значні параметри.

Відвали гірських порід, що утворюються у разі проведення розвідувальних
виробок, поділяють на тимчасові та постійні. До тимчасових відносять
скупчення породної маси, вивернутої у процесі проведення розвідувальних
канав і неглибоких шурфів, які згодом використовуються для засипки цих
виробок після оформлення їх екологічної документації та випробування.
Породи, що виділені з інших розвідувальних виробок, складуються на
поверхні у постійні відвали.

Найбільші за своїми розмірами відвали виникають на промислових
майданчиках геологорозвідувальних експедицій, які проводять розвідку
родовищ радіоактивних руд і розвідувально-експлуатаційні роботи на
родовищах кристалічної сировини.

Кар’єри за характером порушень та формою рельєфу бувають терасовані,
котловане- і западиноподібні та ін. За глибиною розробки їх поділяють на
глибокі, середньоглибокі та неглибокі. Глибокі та середньоглибокі
найдоцільніше відводити під водоймища, а неглибокі — під будівництво або
для розміщення відходів виробництва.

Відвали бувають внутрішні і зовнішні, а за характером порушення і формою
рельєфу — платоподібні, терасовані та гребенеподібні. Відновлення й
використання відвалів значною мірою залежить від способу їх відсипки,
товщини і фізико-хімічних властивостей розкривних порід. Наприклад,
платоподібні внутрішні та зовнішні відвали, які відсипані транспортними
засобами і мають висоту в межах 5-30 м можна використовувати під ріллю,
сінокоси, пасовища, багаторічні насадження і задерніння для
природоохоронного призначення, а в деяких випадках — під зони відпочинку
та спорту.

Гребенеподібні відвали, що відсипаються безтранспортною системою з
використанням драглайнів або консольних відвалоутворювачів висотою 30-50
м, і — можна використовувати під сінокоси, багаторічні насадження і
задерніння для природоохоронного призначення.

Порушення земель у процесі відкритих розробок родовищ корисних копалин

Відкритий спосіб розробки корисних копалин вважається прогресивним,
оскільки забезпечує високу продуктивність гірничо-видобувних механізмів.
Проте у випадку відкритих розробок використовується значна територія, на
якій розташовуються кар’єри, відвали, залізничні й автомобільні дороги
та різноманітні промислові споруди. Так, площа кар’єру будівельних
матеріалів становить 30-250 га, кар’єру марганцевої руди або вугілля —
1000-2000 га, залізорудного кар’єру — 150-500 га. Глибина рудних
кар’єрів зараз сягає 250 м, а може сягати до 1000 м та більше. Висота
відвалів розкривних порід нині не перевищує 50 м і, напевно не буде
вищою, бо це може призвести до значного вилучення площ під відвали. Так,
розрахунки свідчать, що за глибини відкритих розробок 500-1000 м площа
відвалу буде перевищувати площу кар’єру у 4 -7 разів.

Отже, порушення земель через видобуток корисних копалин значні як за
площею, так і за глибиною. Крім того, відвали, як правило, складені
хаотично, в них перемішані суглинки, глини, сланці та інші породи. Вони
утворюють пересічний рельєф, який складається із високих насипів
(відвалів) і глибоких западин (кар’єрних виїмок). При цьому на поверхню
виносяться малопродуктивні або безплідні гірські породи. Прикладом цього
може бути Кривбас, де щорічно переміщується у відвали 62 млн. м3
покрівлі та 48 млн. м3 відходів збагачувального виробництва. За період
експлуатації родовищ під об’єкти гірничих підприємств від
сільськогосподарських підприємств басейну вилучено 23 тис. га земель, з
яких 21 тис. га порушено.

Або візьмімо Нікопольський марганцевий басейн, який розташований поблизу
міст Орджонікідзе, Нікополя, Марганця і Запоріжжя, загальна площа якого
перевищує 47 тис. га, а під розробками зайнято понад 16 тис. га.
Переважна більшість (до 98%) вилучених земель — родючі чорноземи, на
яких колись вирощували високі врожаї сільськогосподарських культур, а
нині нагадують місячну поверхню.

Подібна ситуація спостерігається й у випадку розробки бурого вугілля,
під яку в Україні вилучено понад 16 тис. га земель з чорноземними
грунтами, які містять 5,5-6,0% гумусу з товщиною гумусового горизонту до
100 см.

Класифікація порушених земель

В основу класифікації порушених земель покладено площу порушень, їх
глибина, вид наступного освоєння земель та агробіологічна оцінка порід
на поверхні відповідного об’єкта. У разі оцінки порушень приймається
одиничний показник — бал. До одного балу прирівнюється порушення 1 класу
на площі, що дорівнює 1 га і складається з родючого грунту або
потенційно родючих розкривних порід, найбільш придатних для біологічної
рекультивації. Кожний наступний клас порушень приймається за 1 бал вище
(табл. 2.2.).

У більшості випадків ступінь порушення ділянки визначають за формулою:

, бали

де К — клас порушень і-ї ділянки, балів;

?і — група поверхні шару і-ї ділянки, балів;

Sш — площа порушень і-ї ділянки, га.

Питома порушеність ділянки (глибина або висота порушень) — це ступінь
порушення у балах, що припадає на 1га порушень. Вона визначається за
формулою:

бали/га

Класифікація порушень земної поверхні (за А.К. Поліщуком, 1977)

Примітка: цифрами в дужках позначена група поверхневого шару.

Тоді ступінь порушеності території (декількох ділянок):

а середньозважена питома порушеність території:

Для прикладу, в табл. 2.3. наведено дані, що характеризують порушення
земель, зайнятих гірничо-збагачувальними комбінатами Кривбасу та
Орджонікідзівського збагачувального комбінату.

Таблиця 2.3.

З табл. 2.З. видно, що із приведених гірничо-збагачувальних комбінатів
найменшим порушенням території характеризується Орджонікідзівський, а
отже, його порушені землі рекультивувати простіше і дешевше.

Рекомендована література

Сокольников Ю.В. Изменение агрохимических и биологических свойств
вскрышных пород при возделывании многолетних трав // Научи, тр. Воронеж,
с-х. инст-та. — 1977. -Т. 13. — Вып. 2. С. 24-28.

Стифеев А.И. Опыт рекультивации земель на Щигровском фосфоритном руднике
// Научи, тр. Воронеж, с-х. инст-та. — 1972.- Т. 8.- Вып. 4.-С. 5-18.

Ступаков В.П., Печенюк В.И., Кващук Е.В. Опыт рекультивации земель в
Приднестровье // Земледелие. — 1986. № 3. С. 321-333.

Савич А.И. Некоторые вопросы мелиорации сульфосодержащих пород на
отвалах Подмосковного буроугольного бассейна для биологической
рекультивации // Рекультивация промышленных пустошей. — М., 1972.-С.
43-54.

Старовойда В.П., Дзюба П.П. Охорона земель при будівництві і
експлуатації доріг. — К.: Урожай, 1987.- 136 с.

Ступаков В.П. и др. Опыт рекультивации земель // Автомобильные дороги. —
1981. — № 6. — С. 18-19.

Тимофеев Н.И. Восстановление выработанного пространства на сланцевых
разрезах // Добыча угля открытым способом. — 1968. — №11-12.- С. 23-24.

Тарабрин В.П., Чернишова Л.В., Пельтихина Р.И. Использование зеленых
насаждений для оптимизации среды в зоне загрязнения предприятий черной
металлургии // Растения и пром. среда: Сб научи, тр. Урал, гос. ун-та. —
Свердловск, 1984.-С. 101-106.

188. Тарчевский В.В., Чибрик Т.С. Естественная растительность отвалов
при открытой добыче каменного угля в Кузбассе // Растения и пром.
среда.- Сб.И.- Свердловск, 1970.- С. 65-77.

Таужнянская З.А. Стабилизация и рекультивация хвостохранилищ за рубежом.
— Цветная металлургия, 1975. — № П.-С. 19-21.

Похожие записи