Планування та організація виконання комплексу топографо-геодезичних робіт при створенні планів в масштабі 1:2000 на Лисецькому об’єкті (курсовий прое

Язык: украинский
Формат: курсова
Тип документа: Word Doc
0 7789
Скачать документ

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

з курсу

“Організація і управління виробництвом”

на тему(

Планування та організація виконання комплексу топографо-геодезичних
робіт при створенні планів в масштабі 1:2000 на Лисецькому об’єкті

ЗАВДАННЯ

НА КУРСОВИЙ ПРОЕКТ (РОБОТУ) СТУДЕНТОВІ

(прізвище, ім’я, по-батькові)

1.Тема проекту (роботи): Планування та організація виконання комплексу
топографо-геодезичних робіт при створенні планів в масштабі 1:2000 на
об’єкті.

2.Термін здачі студентом закінченого проекту (роботи):

3.Вихідні дані до проекту (роботи): Цільове призначення топографічного
знімання: інвентаризація земель

2.Топографічна карта масштабу 1:50000.

3.Пункти тріангуляції ІІІ класу Красівка і Мостище, які одночасно є
реперами нівелювання ІV класу.

4.Масштаб фотографування т=1:7000, фокусна віддаль АФА fk=70мм,швидкість
літака 200км/год, січення рельєфу на плані h=1м.

4.Зміст розрахунково–пояснювальної записки (перелік питань, що їх
належить розробити): 1.Технічна частина.

2.Підрахунок обсягів робіт.

3.Складання кошторису на комплекс топографо-геодезичних робіт.

4.Планування та організація робіт.

5.Перелік графічного матеріалу (з точним зазначенням обов’язкових
креслень): 1.Проект планово-висотної основи топографічного знімання на
карті і кальці.

2.Проект розміщення планових та висотних розпізнавальних точок.

3.Календарний графік виконання робіт.

6.Дата видачі завдання: 06.03.2008р.

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН

№ Назва етапів курсового проекту

(роботи) Термін виконання

етапів проекту

(роботи) Примітки

1. Складання характеристики

об’єкту

2. Проектування топографічного знімання

3. Проектування планово – висотної основи

4. Підрахунок обсягів робіт

5. Складання кошторису на обсяг топографо-геодезичних

робіт

6. Планування та організація робіт

7. Складання календарного графіка

8. Оформлення проекту

9. Захист курсового проекту 29.05.2008

Студент___________

(підпис)

Керівник__________
(підпис)
(прізвище, ім’я, по-батькові )

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………………5

1.Технічна частина………………………………………………………………….6

1.1.Фізико – географічна та економічна характеристика об`єкту……….6

1.2.Вивченість об`єкту в топографо – геодезичному
відношенні……………………………………………………..
………………………………………..7

1.3.Створення планової
основи…………………………………………………………
……..8

1.4 Створення висотної
основи…………………………………………………………
…….16

1.5 Проектування топографічного
знімання…………………………………………..19

1.5.1. Основні вимоги до топографічного знімання
………………………………….19

1.5.2. Метод топографічного
знімання……………………………………………………20

1.5.3. Розрахунок основних даних для
аерофотознімання………………………..23

1.5.4. Проект розміщення планових розпізнавальних
знаків……………………..25

1.5.5. Проект розміщення висотних розпізнавальних знаків………………………26

2. Підрахунок обсягів робіт. Складання кошторису на комплекс

топографо-геодезичних
робіт………………………………………………………….
……………………………..28

2.1 Підрахунок обсягів
робіт………………………………………………………….
……………..28

2.2 Складання кошторису на обсяг топографо-геодезичних
робіт……………….31

3. Планування та організація робіт………………………….
…………. ………… 34

3.1 Складання календарного
графіка………………………………………………………..
…….34

3.2 Загальні питання організації робіт на
об’єкті………………………………………..35

3.2.1 Організація робіт по створенню планово-висотної

основи та знімальних робіт на
об’єкті…………………………………………………..37

3.3.
Висновки……………………………………………………….
……………………………………41

4. Організація курсового
проектування……………………………………………………
………………………………………42

5. Перелік посилань на
джерела………………………………………………………..
…………………………………………….45

Вступ

Актуальним питання в даному курсовому проекті є планування і організація
робіт виконання комплексу топографо – геодезичних робіт при створенні
планів в масштабі 1 : 50000 для ведення кадастру на території
Лисецької сільської ради.

Роботи виконуються на основі технічного завдання виданого
Івано-Франківським обласним відділом земельних ресурсів. Виходячи із
цілей топографічного знімання, умов технічного завдання та вхідних даних
курсовий проект розроблений в такому порядку :

Пояснююча записка . В даній частині проведено короткий опис вихідних
даних. Розробка технологічної схеми виконання робіт . В даному розділі
приведено основні вимоги до топографічного знімання , а також
розрахунково – технологічну схему виконання робіт з врахуванням ситуації
і рельєфу території , що підлягає зніманню , масштабу і площі об’єкту
знімання. Враховуються вище наведені вимоги, мною вибрано комбінований
метод знімання. В розділі виконано розрахунок основних даних для АФЗ та
запроектовано планово – висотну прив’язку знімків.

Підрахунок об’ємів робіт . Складання кошторису та комплекс топографо
геодезичних робіт . Розрахунок трудових та грошових затрат виконано по
нормативним розцінкам згідно правил і розцінок , які встановлені в
діючих нормативних документах . Розрахунки і нормативи трудових затрат
розраховуються для виконання робіт на Лисецькому об’єкті за допомогою
поправочних коефіцієнтів приведені до умов робіт і оплати праці , які
діють на час складання проекту .

Планування і організація робіт. В цьому розділі приведені строки
виконання робіт відповідно календарному плану, а також розроблені
питання з організації проведення польових і камеральних робіт. Слід
зауважити про те , що велика роль при розв’язуванні завдань
топографо-геодезичного виробництва належить технічному проектуванню, від
якого залежить успіх виробництва .

Мета даного курсового проекту полягає в тому, щоб закріпити
знання і підвищити рівень кваліфікації студентів із предмету “
Організації і управління виробництвом ” , що в подальшій нашій
практичній діяльності матиме позитивний вплив на результати виконаних
нами робіт . Також даний курсовий проект можна використати як
елементарний приклад того , що і як потрібно виконувати при плануванні і
організації виконання комплексу топографо – геодезичних робіт при
створенні планів в масштабі 1:2000 для ведення кадастру на необхідних
територіях.

1 Технічна частина

Вихідні дані до проекту

Відповідно до завдання на курсове проектування, використовуються
матеріали курсової роботи з дисципліни “Геодезія” про створення
планово-висотної основи топографічного знімання на Житомирському
об’єкті.

Для цього об’єкта здійснено проектування планово-висотної основи
топографічного знімання у масштабі 1:2000. Проектування виконано у
відповідності до вимог “Інструкції” [1]

Фізико – географічна характеристика об`акта.

Лисець – селище міського типу Тисменицького району, Івано-Франківської
області. Розташований на р. Бистриця – Солотвинська (притока Бистриці,
басейн Дніпра), за 11 км від залізничної станції Івано-Франківська.
Відомий з 1491, селище міського типу з 1940. Пересічна температура січня
– 4,90 ,липня – 18,40 . Опадів 610 мм на рік. Площа зелених насаджень
16,7 га. Вишивальний цех Івано-Франківської фабрики ім.. Рози
Люксембург, дільниця області управління осушувальних систем та ін.

Тисменицький район розташований у Передкарпатті. Поширені карстові форми
рельєфу. Корисні копалини: гіпс, гравій, глини, пісковики, вапняки.
Найпоширеніші сірі лісові (30 % пл.. району), дерново – підзолисті
глейові (25%), темно-сірі опідзолені (до 15 %), лучні та
лучно-чорноземні грунти. Переважають дуб (до 50% пл.. лісів), бук (до 25
%), граб, сосна, ялина та ін. У межах Тисменицького району – ландшафтний
заказник Козакова далина та дендропарк Дружба, 2 заповідні урочища. У
рослинництві переважає вирощування овочевих і технічних та зернових
культур, тваринництво м`ясо-молочного напрямку. Площа
сільськогосподарських угідь (тис. га, 1990)- 54,6 у т.ч. орні землі –
29,1, сіножаті і пасовища – 6,6. Осушено 2,2 тис. га.

1.2. Вивченість об’єкта в топографо-геодезичному відношенні.

Міністерство екології та природних ресурсів України. Загоряни.

Ділянка робіт забезпечена топографічною картою масштабу 1:50000. карта
видана ГУГК в 2003р. Номенклатура карти N-34-37-В-в. Схилення на 2002р.
східне 6 ° 12′ (1-03). Середнє зближення меридіанів західне 2 ° 22′. При
прикладанні бусолі (компаса) до вертикальних ліній координатної сітки
середнє відхилення магнітної стрілки східне 8°34′ (1-43). Річна зміна
схилення східна 0°02′ (0-01). Поправка в дирекційний кут при переході до
магнітного Азимуту мінус 8°34г (1-43).

Згідно завдання на об’єкті знаходяться вихідні планово-висотні пункти: в
північній частині–п. тр. Красівка ІІІ кл.; в південній частин – п. тр.
Мостище ІІІ кл.

1.3.Створення планової основи.

Проектування полігонометричного ходу 4 класу. Оцінка точності.

Згідно з програмою і завданням необхідно запроектувати один
полігонометричний хід 4 класу.

Полігонометричні мережі 4 класу створюють для згущення державних
планових геодезичних мереж 1, 2 і 3 класів, яких недостатньо для
виконання топографічних знімань.

Полігонометричні мережі 4 класу, 1 і 2 розряду для територій поза
населеними пунктами проектують на топографічних картах, як правило,
масштабів 1:25000—1:10000, а для територій, що знаходяться в населених
пунктах або на будівельних майданчиках — на планах масштабів 1:5000 та
1:2000.

Полігонометричні мережі проектують у вигляді окремих ходів або систем з
однією або кількома вузловими точками.

Основні вимоги щодо проектування мережі 4 класу представлені в табл.1.
Проектується прив’язка полігонометричних ходів 4 класу, до пунктів
державної геодезичної мережі. Висячі ходи не допускаються.

Віддалі між пунктами паралельних ходів полігонометрії одного і того ж
класу чи розряду повинні бути не меншими у полігонометрії 4 класу—2.5
км.

При менших віддалях найближчі пункти паралельних ходів повинні бути
зв’язані ходами відповідного класу чи розряду.

Технічні характеристики мереж полігонометрії Таблиця 1

Показники

4 клас

Гранична довжина ходу, км:

окремого

між вихідною і вузловою точками

між вузловими точками

14,0

9,0

7,0

Граничний периметр полігону, км

40

Довжини сторін ходу, км:

найбільша

найменша

середня

3,00

0,25

0,50

Кількість сторін у ході, не більше

15

Відносна помилка ходу, не більше

1:25000

Середня квадратична помилка виміряного кута (за нев’язками у ходах і в
полігонах), кутові секунди, не більше

3

Середня квадратична помилка вимірювання довжини сторони, см:

До 500 м

Від 500 до 1000 м

Понад 1000 м

1

2

1:40000

Полігонометричний хід 4 класу запроектований між пунктами тріангуляції
ІІІ класу. Проектуються полігонометричні ходи вздовж: автомобільних,
польових доріг, залізниць, річок, лісових стежок, просіках і т.д. Місце
розташування пунктів позначають у місцях, які доступні для встановлення
теодоліта і світловіддалеміра в яких є видимість на суміжні пункти, а
також у місцях, які забезпечують непорушність пункту і його довготривале
збереження. Це місце у посадках на узліссях, під лінією електропередач,
на перехрестях доріг та в інших місцях.

Характеристика ходу:

Характеристика полігонометричного ходу 4 класу

Таблиця 1.1

Клас

полігонометрії Довжина сторін, км Довжина

ходу, км Кількість сторін ходу n Назва

ходу

Smin Smax Sсер

IV 0,275 0,675 0,543 5,975 11 п.тр.Красівка, ІІІ кл – п.тр.Мостище, ІІІ
кл.

Sмах — максимальна сторона;

Sмiн — мінімальна сторона;

[S] — довжина ходу;

Sсер — середня довжина ходу;

n — кількість сторін.

Оцінка проекту 4 класу.

Метою оцінки проектів є визначити чи відповідатиме запроектований хід
необхідним технічним вимогам. Оцінка проекту в полігонометричному ході
робиться так:

1) обчислюється очікувана середня квадратична помилка кінцевої точки:

ms – середня квадратична помилка вимірювання сторін, яка в залежності
від довжин сторін вибирається з табл. 1,

п – кількість сторін,

– середня квадратична помилка вимірювання кутів, яка залежить від
класу чи розряду полігонометрії і вибирається з табл. 1,

[S] – довжина полігонометричного ходу, яку можна визначити з карти
графічно, приклавши лінійку до початкової і кінцевої точок ходу.

Після цього обчислюють очікувану абсолютну нев’язку полігонометричного
ходу

і очікувану відносну нев’язку полігонометричного ходу

і порівнюють її з граничною відносною нев’язкою, що вибирається з
табл.1.

Якщо

де

=1:25000 для полігонометрії 4 класу, це свідчить про
те, що запроектований хід відповідає необхідним технічним вимогам.

В протилежному випадку хід необхідно перепроектувати, змінивши його
параметри (периметр, кількість сторін, середні довжини сторін).

Розглянемо даний хід (рис. 1):

М=11.49

Це свідчить про те, що запроектований хід відповідає необхідним
технічним вимогам.

Проектування полігонометричних ходів 1 розряду. Оцінка точності.

Полігонометричні мережі IV кл., 1 і 2 розрядів створюють для згущення
державних планових геодезичних мереж І, ІІ і ІІІ класів, яких
недостатньо для виконання топографічних знімань. Згущення здійснюють до
тих пір, поки не буде забезпечена необхідна щільність пунктів, яка
забезпечить умови для виконання топографічного знімання.

Полігонометричні мережі IV класу, 1 і 2 розряду для територій поза
населеними пунктами проектують на топографічних картах, як правило,
масштабів 1:25000 – 1:10000, а для територій, що знаходяться в населених
пунктах або на будівельних майданчиках — на планах масштабів 1:5000 та
1:2000.

При проектуванні дотримуються технічних вимог “Інструкції” [1].

Вони представлені в табл. 2. Проектується прив’язка полігонометричних
ходів IV класу, 1 і 2 розряду до пунктів державної геодезичної мережі.
Висячі ходи не допускаються.

Віддалі між пунктами паралельних ходів полігонометрії одного і того ж
класу чи розряду повинні бути не меншими у полігонометрії 1 розряду —
1.5 км.

При менших віддалях найближчі пункти паралельних ходів повинні бути
зв’язані ходами відповідного класу чи розряду.

Таблиця 2 Технічні характеристики мереж полігонометрії

Показники

1 розряд

Гранична довжина ходу, км:

окремого

між вихідною і вузловою точками

між вузловими точками

7,0

5,0

4,0

Граничний периметр полігону, км

20

Довжини сторін ходу, км:

найбільша

найменша

середня

0,80

0,12

0,30

Кількість сторін у ході, не більше

15

Відносна помилка ходу, не більше

1:10000

Середня квадратична помилка виміряного кута (за нев’язками у ходах і в
полігонах), кутові секунди, не більше V

5

Середня квадратична помилка вимірювання довжини сторони, см: до 500 м 1

Від 500 до 1000 м

Понад 1000 м 2

На даному об’єкті запроектовано два Полігонометричні ходи 1 розряду

Характеристика полігонометричних ходів 1 розряду

Таблиця 1.2

Розряд

полігонометрії Довжина сторін, км Довжина

ходу, км Кількість сторін ходу n Назва ходу

Smin

Smax

Sсер

1 0,250 0.675 0,521 4.175 8 п.тр.Красівка, III кл-п.п.7, IVкл

2 0,325 0.650 0,506 4.050 8 п.п.8, IV кл- п.тр.Мостище, IIIкл

Sмах – максимальна сторона;

Sмін – мінімальна сторона;

[S] – довжина ходу;

Sсер – середня довжина ходу;

n – кількість сторін.

Оцінка проекту 1 розряду.

Оцінка проекту в полігонометричному ході робиться так:

1) обчислюється очікувана середня квадратична помилка кінцевої точки:

ms – середня квадратична-помилка вимірювання сторін, яка в залежності
від довжин сторін вибирається з табл. 2,

n– кількість сторін,

– середня квадратична помилка вимірювання кутів, яка залежить від
класу чи розряду полігонометрії і вибирається з табл. 2.

[S] – довжина полігонометричного ходу, яку можна визначити з карти
графічно, приклавши лінійку до початкової і кінцевої точок ходу.

Після цього обчислюють очікувану абсолютну
нев’язку полігонометричного ходу

і очікувану відносну нев’язку полігонометричного ходу

і порівнюють її з граничною відносною нев’язкою, що вибирається з табл.
1.

Якщо

,

=1:10000 для полігонометрії 1 розряду ,це свідчить про те, що
запроектований хід відповідає необхідним технічним вимогам.

В протилежному випадку хід необхідно перепроектувати, змінивши його
параметри (периметр, кількість сторін, середні довжини сторін).

Виконаємо оцінку проекту першого полігонометричного ходу 1-го
розряду.

1-ий хід:

М=11.22

Це свідчить про те, що запроектований хід відповідає необхідним
технічним вимогам.

2-ий хід:

М=10.97

Це свідчить про те, що запроектований хід відповідає необхідним
технічним вимогам.

Для топографічного знімання на об’єкті запроектовано планову геодезичну
мережу у відповідності до вимог “Інструкції”[1], а саме:

– полігонометричний хід 4 класу, характеристика якого наведена в
таблиці 1.1;

– два полігонометричні ходи 1 розряду, характеристики яких наведені в
таблиці 1.2;

– три ходи висотної основи технічного нівелювання.

Вибір типів центрів для мереж згущення 4 кл.,

1, 2 розрядів.

Вибір типів центрів здійснюється у відповідності до «Інструкції».
Вузлові пункти та суміжні до них пункти полігонометрії 4 класу
закріплюються центрами

Типу 160 (рис.1).

Цей центр складається із залізобетонного пілота у формі паралелепіпеда
з поперечним розрізом 16 х16, довжиною 120 см з маркою у верхній площині
і бетонної плити (якоря) діаметром 48-50 см, висотою 40 см. В середині
бетонної плити роблять отвір 20х20х10 см, у який встановлюють
залізобетонний пілон. Ґрунтовий репер закладають у свердловину глибиною
180 см і діаметром 50 см. Якір з пілоном повинен скріплюватися цементним
розчином. На дно свердловини також укладають шар цементного розчину
товщиною не менше 3 см. Марка ґрунтового репера повинна розташовуватись
від поверхні землі на глибині 50 см. При виході скелі на глибину до 70
см в неї закладають марку на цементному розчині.

Зовнішнє оформлення ґрунтового репера виконується квадратною окопкою із
сторонами 140х140 см між внутрішніми сторонами канави. Канава має
розміри 120 см зверху, 20 см знизу та глибину 50 см. Частина землі
(ґрунту) з канави насипається майданчиком над ґрунтовим репером, інша —
валиком за зовнішнім краєм канави. У кутку майданчика установлюють
розпізнавальний стовп з охоронною пластиною.

Оскільки в даній курсовій роботі передбачено проектування окремих
ходів, де вузлові пункти відсутні, проектують центри типів У15Н (на
незабудованих територіях) (рис. 2). Рис.1

Центр пункту полігонометрії 1 і 2 розрядів для незабудованої території

Тип У15Н

Рис. 2

1.4. Створення висотної основи.

Проект висотної основи топографічного знімання. Оцінка точності.

На нівелірні роботи, метою яких є створення висотних
геодезичних мереж державного призначення, складаються технічні проекти.

Технічний проект — це документів якому встановлюють обсяги робіт,
технологію їх виконання, матеріально-технічну забезпеченість і
кошторисну вартість. Складанню технічного проекту передує
топографо-геодезична вивченість району робіт, збір і аналіз матеріалів
раніше виконаних нівелірних робіт в цьому районі.

Одним з найважливіших елементів технічного проекту є проект ліній
нівелювання на карті. Виконують проектування найдосвідченіші спеціалісти
геодезичного виробництва.

Складають проект нівелірних ліній на картах масштабів 1:200000,
1:100000, 1:50000 і більших. На карту наносять усі пункти ДГМ,
нівелювання яких було виконано раніше і які знаходяться від ліній, які
проектуються, на віддалі до 3 км.

Лінії нівелювання І і II класів проектують переважно вздовж
автомобільних доріг та залізниць, а при їх відсутності — вздовж
ґрунтових доріг, стежок, берегів річок, тобто вздовж найбільш
сприятливих для даного району ґрунтовими умовами трас з найменш складним
рельєфом.

При проектуванні нівелірних ліній необхідно враховувати норми щільності
пунктів та реперів ДГМ, які регламентуються “Основними положеннями…”
1998 р. [4], а саме:

для знімань в масштабі 1:25000 і 1:10000 — 1 репер на трапецію масштабу
1:10000;

для знімань в масштабі 1:5000 — 1 репер на 10-15 км2;

для знімань в масштабі 1:2000 і більших — 1 репер на 5-7 км2.

Для забезпечення об’єктів, що підлягають топографічному зніманню,
необхідною щільністю пунктів висотної ДГМ, крім запроектованих на цих
об’єктах реперів нівелювання усіх класів, до висотних мереж І, II, III і
IV класів включають частину існуючих, або запроектованих пунктів
планової ДГМ 2 і З класів і пунктів планових мереж згущення 4 класу, 1 і
2 розрядів, якщо вони закріплені або на яких запроектоване закріплення
центрами, які відповідають вимогам, що ставляться до нівелірних знаків
(типів У10П, У20П, УЗОП, 140П, 160 тощо ). Причому класи планових І
висотних мереж можуть не співпадати. Наприклад, пункт тріангуляції 2
класу може бути одночасно пунктом висотної мережі III класу, І навпаки,
пункт тріангуляції 3 класу може бути одночасно пунктом висотної мережі
II класу.

Які ж пункти планових ДГМ і мереж згущення включають у висотні ДГМ? В
основному, ті пункти, які знаходяться на віддалях до кількасот метрів
від ліній нівелювання і до яких-є зручний підхід та можливість
прокладання ходів на щільних ґрунтах.

Решту пунктів планових ДГМ і мереж згущення, які не включені у висотні
ДГМ, але також повинні мати висоти у Балтійській системі висот,
включають у висотні мережі згущення, що створюють методами технічного
або тригонометричного нівелювання, які розглядуються в розділі 6.

Якщо при проектуванні нівелірних ліній виникає питання про їх
відповідність необхідним технічним вимогам, обчислюється очікувана
середня квадратична помилка відмітки точки, що знаходиться в найбільш
слабкому місці нівелірної лінії. Встановлено, що найбільш слабке місце
знаходиться на середині нівелірної лінії. Очікувана середня квадратична
помилка Мт відмітки точки, що знаходиться посередині нівелірної лінії
III чи IV класу може бути

обчислена за формулою

де

mвих: – середня квадратична помилка відмітки вихідних реперів, між якими
запроектовано хід;

– випадкова середня квадратична помилка одного кілометра нівелювання;

L – довжина ходу нівелювання [S];

К — віддаль від репера до ближчого пункту;

K=L/2.

Очікуване значення МL/2 порівнюють з допустимим значенням, яке

залежить від технічних вимог до робіт, для яких запроектовані нівелірні
пункти служитимуть висотною основою.

На території Житомирського об’єкту необхідно запроектувати висотну
основу зйомки технічного нівелювання.

Нівелірна сітка технічного нівелювання створюється в вигляді окремих
ходів, систем ходів і полігонів з вузловими точками. Кожний нівелірний
хід повинен опиратися обома кінцями. на репери нівелювання вищих класів
або на вузлові точки. В необхідних випадках допускаються висячі ходи,
які прокладаються в прямому і зворотному напрямках.

Технічне нівелювання виконується методом геометричного і
тригонометричного нівелювання. Нівелірні ходи прокладають тільки в
одному напрямку. Спостереження на станціях виконують по двох сторонах
рейок при одному горизонті, або по одній стороні рейки при двох
горизонтах

Технічне нівелювання виконається з точністю яка забезпечує отримання
неув’язки в ході чи полігоні величиною не більше 50мм л/L, де L —
довжина ходу в км.

При проектування висотної основи всі пункти полігонометрії вважаються
реперами. Для закріплення „ пунктів нівелювання ” на місцевості
використовуються ґрунтові і стінні репери.

На території Лисецькому об’єкту запроектовано висотну основу
топографічного знімання методом технічного нівелювання, а саме три
нівелірні ходи:

Rp Красівка, III кл—Rp Мостище, III кл, який проходить по пунктах
полігонометрії 4 класу із півночі на південь, довжина якого 5.975 км;

Rp, Красівка III кл— п.п 7, IV кл, який проходить по пунктах
полігонометрії 1 розряду в північно-східній частині об’єкта, довжина
якого- 4.175 км;

П.п 8 , IV кл—Rp Мостище, III кл, який проходить по пунктах
полігонометрії 1 розряду в південно-східній частині об’єкта, довжина
якого-4.050 км.

Характеристика нівелірних ходів

Таблиця 1.3

ходу Клас нівелювання Запроектовані роботи Кількість старих знаків
Всього реперів і пунктів полігонометрії Найбільша віддаль між знаками

Нівелювання Закладання знаків Реперів Пунктів тріангуляції

Всього погонних, км В т.ч. на забудованих територіях Ґрунтових реперів
Стінних реперів (марок)

1 Технічне 5.975 — — — — 2 9 0.675

2 Технічне 4.175 — — — — 0 8 0.675

3 Технічне 4.050 _–_ _–_ _–_ _–_ 1 7 0.650

Виконаємо оцінку проекту першого нівелірного ходу:

Mвих = 30 мм.

= 25 мм/км

M=37.20

Виконаємо оцінку проекту другого нівелірного ходу:

М=33.20

Виконаємо оцінку проекту третього нівелірного ходу:

М=32.91

,

h – січення рельєфу, h = 0.5м

Мдоп = 62,5мм.

Отже запроектовані нівелірні ходи відповідають технічним вимогам.

1.5 Проектування топографічного знімання

1.5.1 Основні вимоги до топографічного знімання

Результатом топографічного знімання є топографічні плани, які
створюються в графічному або цифровому вигляді. Вимоги, які ставляться
до створення планів приведені в “Інструкції з топографічного знімання в
масштабах 1:5000, 1:2000, 1:1000 та 1:500”: п. п 1.1.8,1.1.16,1.1.18,
Вкажемо їх.

1. Відповідно п. 1.1.8 топографічні плани в масштабах 1:5000, 1:2000,
1:1000 та 1:500 створюються шляхом топографічного знімання або
картоскладанням (крім масштабу 1:500) за матеріалами топографічних
знімань більшого масштабу. Топографічні знімання виконують такими
методами:

аерофотографічним ( стереографічне або комбіноване знімання);

наземним ( мензульним або тахеометричним зніманням).

Згідно п. 1.1.16 середні помилки в положенні на плані предметів та
контурів місцевості з чіткими обрисами відносно найближчих точок
знімальної основи не повинні перевищувати 0.5мм, а в гірських та лісових
районах 0.7мм. На територіях з капітальною і багатоповерховою забудовою
середні помилки у взаємному положенні точок на плані найближчих контурів
не повинні перевищувати 0.4мм. Для переходу від середніх помилок (?) до
СКП (m) застосовується коефіцієнт 1.25.

У пункті 1.11.18 середні помилки знімання рельєфу відносно найближчих
точок геодезичної основи не повинні перевищувати за висотою:

1/4 прийнятої висоти перерізу рельєфу при кутах нахилу до 2? ;

1/3 прийнятої висоти перерізу рельєфу при кутах нахилу від 2? до 6? для
планів масштабу 1:5000 і 1:2000.

У лісовій місцевості ці допуски збільшуються в 1.5 рази.

У районах з кутами нахилу понад 6? для планів масштабів 1:5000 та 1:2000
та більше 10? для планів масштабів 1:1000 та 1:500 кількість
горизонталей повинна відповідати різниці висот, що визначена на
перегинах схилів, а середні помилки висот, які визначено на характерних
точках рельєфу, не повинні перевищувати 1/3 прийнятої висоти перерізу
рельєфу.

4. У пункті точність планів оцінюється за відхиленням положення контурів
та висот точок, що нанесені на плані, від даних контрольних вимірів.
Граничні відхилення не повинні перевищувати подвоєних значень середніх
помилок, що наведені в пунктах 2 і 3.

Помилка взаємного положення суміжних точок межі не повинна перевищувати
0.1мм в плані розмежування с/г землеволодінь та землекористувань.

1.5.2 Метод топографічного знімання

Згідно із завданням на технічне проектування, для топографічного
знімання пропонується прийняти комбінований метод, який передбачає таку
технологічну схему робіт:

маркірування;

аерофотознімання;

упорядкування проекту розміщення пізнавальних знаків на накидному
монтажі;

планово-висотна прив’язка пізнавальних знаків;

дешифрування;

камеральні роботи.

Аерофотознімання застосовують на закритих і напівзакритих територіях.
При цьому передбачають різне сполучення польових геодезичних і
аерофототопографічних зйомок і фотограмметричних методів опрацювання
знімків (комбіновані зйомки).

Перший варіант комбінованої зйомки має наступну технологічну схему
(мал.1):

Він передбачає виготовлення фото планів із наступною мензульною зйомкою
на них рельєфу і дешифрування контурів на місцевості. Робочий варіант
карти створюється на полі.

Другий варіант комбінованої зйомки здійснюється при скороченому терміні
польового сезону. Мензульну зйомку і дешифрування роблять на фото схемах
і фотознімках. Потім контурну частину і рельєф у камеральних умовах
переносять на фото план на універсальних стереофототопографічних
приладах, тобто оригінал карти створюють у камеральних умовах (мал.2).

Комбінована зйомка включає наступні види робіт: маркірування;
аерофотознімання; упорядкування проекту розміщення пізнавальних знаків
на накидному монтажі; планово-висотна прив’язка пізнавальних знаків;
дешифрування; камеральні роботи. Маркірування робиться безпосередньо
перед зйомкою. Пізнавальні знаки не повинні закриватись високими
об’єктами і їхніми тінями. На світлому тлі необхідний темний
пізнавальний знак, на світлому — темний. Марки мають форму хреста, як
правило, на кожний знак складається картка, у якій відбивається предмет
маркірування, абрис, розміри і форма знака, маркірувальний матеріал.

Звичайно аерофотознімання виконується за договором із підприємством
авіації. У договорі відбиваються межі ділянки, масштаб, терміни і
витрати на роботи. Лабораторії спеціальних партій цивільної авіації
обладнані спеціальними літаками і мають прилади для опрацювання
негативів, виготовлення контактних відбитків, репродукцій, накладного
монтажу.

У підготовчий період перед зйомкою виконують наступне.

1. Одержують від підприємства завдання, технічне розпорядження, із
указанням відомостей про замовника, порядку оплати, умовах виробництва
робіт, термінів.

2. Вибирають аеродром для базування. Організують базу. Організують
переліт літаків і екіпажу на обрану площадку.

3. Укомплектовують партію особовим складом.

4. Вибирають і перевозять на місце робіт прилади, спорядження,
фотоматеріали.

Аерофотознімання переважно роблять у годину з розсіяним освітленням, у
ранкові години, коли тіні найбільш прозорі.

Прив’язку пізнавальних знаків виконують різними методами прямими,
зворотними або лінійними засічками, побудовою полігонометрії 1-2-го
розрядів, теодолітними ходами. При зворотній кутовій засічці точки
зйомок піднімають на металевих штативах, телескопічних вишках, на
вершини дерев до висоти 5-6м.

Для висотної прив’язки використовують ходи геометричного і в окремих
випадках тригонометричного нівелювання. Бригаду з прив’язки очолює
топограф або старший технік. Кількість робітників приймають у залежності
від складності району.

Для проведення дешифрування до початку польових робіт вибирають
маршрути при проектуванні планово-висотної прив’язки пізнавальних
знаків.

Розрізняють суцільне, маршрутне і камеральне дешифрування в залежності
від складності контурів. Суцільне виконується в населених пунктах, на
промислових, транспортних, гідротехнічних підприємствах. Маршрутне
виконують у межах смуги 0,25 км у лісі, а на відкритій місцевості
0,5-1,0 км. На кожній станції з’являється фото зображення території з
місцевістю, вивчається рослинний покрив, форми рельєфу, назви об’єктів,
їхні характеристики. Всі назви завіряють у раді народних депутатів.

Камеральне дешифрування виконують на ділянках між маршрутами. Роблять
його також топографи, що виконували маршрутне дешифрування. Для цього
використовують стереометри, стереоскопи, лупи, лінійки та ін.

При комбінованій зйомці креслення рельєфу і дешифрування роблять
безпосередньо в польових умовах. При цій зйомці велике значення має
наявність грамотного старшого робітника і гарних речників, оскільки
необхідно вибирати характерні точки рельєфу місцевості.

1.5.3 Розрахунок основних даних для аерофотознімання

Розрахунок основних даних виконується з метою складання технічного
завдання на виконання аерофотознімання. Вибір масштабу фотографування,
фокусної віддалі АФА, типу приладу для обробки, встановлення
мінімального повздовжнього та поперечного перекриття знімків
здійснюється згідно “ Інструкцією “[1] пп. 7.1.6-7.1.8, в
залежності від масштабу створюваної карти, характеру рельєфу, забудови
території та інше.

У пункті 7.1.6. вказано, що під час розробки робочого проекту слід
враховувати характер місцевості (рельєф, контурність) і забудови, якість
проведеного аерофотознімання, густоту і розташування пунктів геодезичної
мережі і знімальної основи, оснащеність фотограмметричними приладами і
методи, які буде застосовано при проведенні просторової
фото-тріангуляції.

a

yyyy^„ `„

yyyy`„

yyyy`„fRkdZ

????

yyyy^„E

???? ???

e$eHeTHe

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2018