Реферат на тему:

Підтоплення земель на півдні України

Антропогенний вплив на природне середовище призводить до
багаточисельних негативних наслідків, одним із найважливіших серед яких
є підтоплення територій міських поселень, сільськогосподарських угідь,
прибережних земель навколо водосховищ. Під терміном підтоплення мається
на увазі комплекс явищ, характерних переважно для господарсько освоєних
територій, які призводять до стійкого підвищення рівня ґрунтових вод чи
вологості порід зони аерації, що ускладнюють або унеможливлюють
нормальну експлуатацію господарських об’єктів [1]. Процеси підтоплення
територій можуть визначатися природними, антропогенними факторами та їх
поєднанням. Природне підтоплення пов’язане з періодами максимального
випадіння опадів, підвищення рівня ґрунтових вод на ділянках їх
неглибокого залягання, підвищення вологозапасів в зоні аерації. Природне
підтоплення може мати сезонний, багаторічний, віковий чи більш
подовжений характер у відповідності з циклічними змінами клімату за
сприятливих для цього процесу морфоструктурних, ландшафтних і
гідрогеологічних умов. До природно підтоплених можуть бути віднесені
заплави річок, багаточисельні поди та блюдця, заболочені масиви.

Антропогенне підтоплення територій виникає під впливом порушення
природної структури балансу підземних вод і вологопереносу в зоні
аерації, який зумовлений зростанням живлення насиченої і ненасиченої
волого- і водообмінної геосистем чи погіршенням умов розвантаження
підземних вод під впливом господарської діяльності. Найбільший вплив на
зміни масштабів поширення підтоплення здійснює поєднання антропогенних і
природних чинників, яке набуває найбільшого значення в умовах відносно
стабільного впливу антропогенних чинників і зміни природних факторів,
пов’язаних з циклічними змінами кліматичних характеристик.

До підтоплення призводить зниження природної дренованості території.
Цьому сприяють наступні причини: збільшення площі ріллі і забудова
заплавних ділянок річок і балок, що сприяє їх замуленню та погіршенню
зв’язку підземних і поверхневих вод; засипка, ліквідація природних дрен;
будівництво каскаду ставків на малих річках, що створює підпір і
погіршує умови поверхневого стоку; підпір ґрунтових вод у зв’язку із
створенням каскадів водосховищ; застосування шлюзової системи весняної
затримки води (штучні паводки). Водосховища призводять до порушення
природного водного балансу в регіональних масштабах, накопиченню
природних запасів підземних вод, зменшенню темпів водообміну в системі
напірних горизонтів і збільшенню водообміну ґрунтового горизонту з
поверхнею. Як наслідок крім підтоплення земель відбувається активізація
процесів просадки, карстування у верхніх зонах і наростання застійності
в режимі напірних горизонтів.

Більшість дослідників зростаюче в останні роки підтоплення земель
пов’язує із збільшенням атмосферних опадів. Дійсно, за межами зони
сезонних змін рівня ґрунтових вод, пов’язаних з коливанням рівня води у
водосховищах, відмічаються багаторічні зміни ґрунтових вод, які
корелюються з сумою річних опадів. При цьому вказані зміни відбуваються
на новому висотному положенні рівня, обумовленому підпором водосховища.

Однак у зв’язку з підпором водосховищ тенденція підвищення рівня
ґрунтових вод при атмосферних опадах, близьких до багаторічної норми,
призводить до збільшення загрози підтоплення земель у перспективі.
Навіть при сумі річних опадів лише на 10-20% вищих за норму
спостерігається активне збільшення підтоплення не тільки на незахищених
територіях, але і в межах захищених масивів. Отже, збільшення опадів на
30-35% вище за норму може призвести до загрозливого стану на цих
масивах.

Провідним чинником підтоплення орних земель і сільських населених
пунктів є зрошувальні меліорації. За наявності горизонтального і
вертикального дренажу рівні ґрунтових вод можна знизити до необхідної
глибини, але прилеглі богарні землі при цьому залишаться все одно
підтопленими. Вплив зрошення на водний режим проявляється через такі
процеси: переформування областей живлення, транзиту і розвантаження
ґрунтових вод за рахунок фільтрації з каналів та інфільтрації поливних
вод на зрошуваних ділянках; зростання ролі атмосферних опадів як
режимоутворюючого фактора при підйомі ґрунтових вод і відповідного
збільшення інфільтраційного живлення; зростання інтенсивності водообміну
між поверхневими і підземними водами, погіршення умов природної
захищеності підземних вод, пов’язаного із зменшенням зони аерації тощо.

Важливим джерелом надмірного зволоження порід і підвищення рівня
ґрунтових вод в межах забудованих територій промислово-міських
агломерацій є інфільтрація втрат з водопровідних, каналізаційних і
промислових комунікацій. Додатковими джерелами підтоплення цих територій
є погіршення поверхневого стоку, ліквідація природних дрен і зниження
щільності ґрунтів по контурах споруд, а також різке скорочення
випаровування під впливом екранізації поверхні асфальтуванням,
фундаментами тощо.

Таким чином, розглянуті вище явища мають комплексний вплив і призводять
до процесів підтоплення значних площ на території України. Так, у 1999р.
підтопленню було піддано майже 280 тис. га земель, з них 78 тис. га в
межах 1646 населених пунктів (табл.).

Надзвичайно гострою постає проблема підтоплення земель на півдні
України, яке в останні роки і особливо взимку 1998 р. спричинило
найбільші негативні наслідки. У зоні стихійного лиха опинились
Херсонська, Миколаївська, Запорізька, Дніпропетровська, Донецька,
Луганська, Одеська області і АР Крим.

Підтоплення зазнали більше тисячі населених пунктів, 23 тис.га
сільськогосподарських земель, у тому числі 14 тис.га – зрошуваних. У
населених пунктах підтоплені більше 53 тис. житлових будинків і садиб. В
окремих районах підтоплення територій супроводжувалося проявами зсувної
активності ґрунту.

Підтоплення зазнали території, на яких розташовано багато осередків
забруднення довкілля – місця складування мінеральних і органічних
добрив, отрутохімікатів, тваринницькі ферми і вигрібні ями, смітники,
нафтосховища, склади пально-мастильних матеріалів, кладовища тощо. В
результаті виникла загроза забруднення питної води, річок і водойм,
ускладнилась санітарно-епідеміологічна ситуація.

Усе це в поєднанні з економічними негараздами створює надзвичайно важкі
умови для проживання людей.

Слід зауважити, що в межах Степу є території з природними ознаками
гідроморфного режиму. Це поди, степові блюдця, низькі прибережні
території та ін. Водний режим півдня України визначається геологічними,
гідрогеологічними і орографічними особливостями, структурою та
характером гідрографічної мережі, які зумовлюють розвантаження підземних
водоносних горизонтів і поверхневий стік у напрямку Причорноморської
низовини. Цей природний фон в значній мірі порушений інтенсивним
сільськогосподарським освоєнням і суцільною розораністю земель, вирубкою
байрачних лісів, експлуатацією річкових заплав, надзвичайно масштабною
каскадною зарегульованістю річок, створенням великих зрошувальних систем
і каналів тощо.

В результаті здійснення крупномасштабного водогосподарського і
меліоративного будівництва в країні створено Північно-Кримський канал,
канали Дніпро-Кривий Ріг, Дніпро-Донбас, Каховський та інші, які сприяли
розвитку зрошувальної меліорації. Джерелами водопостачання зрошувальних
меліорацій служить значна кількість водосховищ та ставків.

Таблиця. Наявність підтоплених земель на території України станом на
01.07.1999 р. (га)

Адмініст-ративні

Утворення Загальна площа

земель згідно

форми

6 зем,

(тис.га) Підтоплено З них насе-лені пункти

Всього в тому числі інших кіль-кість всьо-го

зе-мель

с/г угідь з них

ріллі пере-

логів бага-торіч-

них насад-жень сіно-жаті пасо-вища

АР Крим 2608,1 21656,0 10712,0 4591,0 566,0 607,0 65,0 4883,0 10944 153
8043,0

Вінницька 2649,2 20291,0 17521,0 15182 — 7,0 1548,0 784,0 2770,0 122
2736,0

Волинська 2014,4 29391,6 29184,4 12727 — 3,4 8660,0 7794,0 207,2 36
540,1

Дніпропет-ровська 3192,3 34712,4 9647,6 4567,7 — 129,8 3311,2 1638,9
25064,8 226 25064,8

Донецька 2651,7 10459,0 4523,3 3542,6 — 38,5 666,2 276,0 5935,7 41
6003,3

Житомир-ська 2982,7 — — — — — — — — — —

Закарпат-ська 1275,3 80,0 80,0 32,0 — — 10,0 38,0 — 32 —

Запорізька 2718,3 11516,5 7557,0 7383,0 — — — 174,0 3959,5 32 2218,5

Івано-Фран-ківська 1392,7 — — — — — — — — — —

Київська 2812,1 10626,0 10611,0 9612,0 — 11,0 370,0 618,0 15,0 5 42,0

Кірово-градська 2458,8 — — — — — — — — — —

Луганська 2668,3 18115,0 12508,0 2972,0 — 9,0 3324,0 6203,0 5607,0 60
607,0

Львівська 2183,1 15963,9 15740,5 8653,1 1045,6 176,4 3886,4 1979,0 223,3
119 2357,6

Миколаїв-ська 2458,5 13257,0 10980,0 10980 — — — — 2277,0 80 2221,0

Одеська 3331,3 10409,9 5536,6 4625,0 67,6 — 76,1 767,9 4873,3 374 6388,3

Полтавська 2875,0 — — — — — — — — — —

Рівненська 2005,1 3837,1 2997,6 659,9 — 52,5 1236,5 1048,7 839,5 17
746,1

Сумська 2383,2 — — — — — — — — — —

Тернопіль-ська 1382,4 9756,1 9657,0 8565,0 — 6,0 481,0 605,0 99,0 80
434,0

Харківська 3141,8 29950,0 19031,0 5579,0 — 3,0 9228,0 4221,0 10919 158
12278,0

Херсонсь-ка 2846,1 22877,0 22877,0 22877 — — — — — 85 7567,0

Хмель-ницька 2062,9 625,0 623,0 450,0 — — 173,0 — 2,0 1 30,0

Черкаська 2091,6 1310,9 772,0 696,0 — — 40,0 36,0 538,9 10 538,9

Чернівець-ка 809,6 — — — — — — — — — —

Чернігів-ська 3190,3 14665,0 14665,0 7497,0 2402,0 — 3011,0 1755,0 — — —

м.Київ 83,6 — — — — — — — — — —

м.Севасто-поль 86,4

427,9 377,1 253,1 — 68,5 25,0 30,5 50,7 15 62,5

Україна 60354,7 279927,0 205601,1 131444,4 4081,2 1112,1 36111,4 32852,0
74325,9 1646 77878,1

В агрокліматичній зоні Степу і частково Лісостепу збудовано зрошувальні
системи на площі 2,6 млн.га, що становить понад 6% сільськогосподарських
угідь. В окремих областях їх питома вага значно вища: в Херсонській
зрошується 24,5% сільгоспугідь, в АР Крим – 23,6, Запорізькій – 14,
Одеській та Донецькій – 12, Дніпропетровській і Миколаївській – 11%.
Однією з основних проблем зрошення є погіршення меліоративного стану
поливних земель. Нині в Україні, за кадастровою оцінкою, незадовільний
меліоративний стан земель, при якому врожай значно знижується або гине
зовсім, відмічено на площі 143 тис.га, що становить понад 5% усіх
зрошуваних площ (в Одеській області 12%, Миколаївській – 14, Херсонській
– 8%).

Широкомасштабне гідротехнічне будівництво на нижньому Дніпрі та інших
річках півдня, проведення зрошення земель на значних площах, відсутність
вертикального планування та зливової каналізації в населених пунктах,
недостатня забезпеченість дренажем, низька ефективність роботи
електрифікованого дренажу за умови дефіциту електроенергії,
неконтрольоване будівництво житлових та виробничо-господарських споруд у
найбільш уразливих до дії вод заплавах річок і пониззях були і
залишаються основними техногенними чинниками, що негативно впливають на
стійкість територій до прояву шкідливих процесів, пов’язаних з дією вод.

Причини підтоплення земель на півдні України

Дренажні системи розраховуються на вологі роки 25%-ної забезпеченості за
атмосферними опадами (приблизно 430 мм за рік) і, природно, що вони не
спроможні впоратись з опадами меншої повторності (таких як у 1998 р.,
коли їх випало 560-700 мм).

Функціонування дренажних систем залежить від електропостачання, яке в
умовах економічної кризи не надійне і часто припиняється. Має місця
масова безвідповідальність і звичайне розкрадання окремих елементів
електрифікованого дренажу.

Значна частина дренажу перебуває в незадовільному технічному стані. На
деяких свердловинах відбулося піскування фільтрів, зменшилась їх
водозбірна спроможність в результаті механічного, хімічного і
біологічного кольматажу фільтрів. З плином часу дренаж знизив свої
ресурси, адже більшість свердловин експлуатується 15-20 і більше років.
Кількість введеного дренажу не відповідає прогнозній його потребі.

За даними Держводгоспу погіршення технічного стану дренажних систем
призвели до того, що площа зрошуваних земель з рівнем ґрунтових вод
менше 2 м збільшилась у 1997 р. у порівнянні з 1996 р. з 99 до 121 тис.
га (на 22%), а з рівнем до 1 м – з 13,8 до 22,7 тис. га (на 65%). В
Херсонській області з 990 свердловин вертикального дренажу у робочому
стані знаходиться лише 200, в Криму понад 200 населених пунктів
підтоплені ґрунтовими водами.

Циклічність кліматичних факторів. За даними спостережень (Херсон) за
останні 100 років досить значними атмосферними опадами характеризувались
періоди 1910-1919, 1930-1940, 1977-1988, 1995-1998 рр. Відповідний
циклічний характер мають коливання річкового і підземного стоку.
Максимальні підняття рівнів ґрунтових вод відбувались протягом
1920-1924, 1940-1943, 1960-1964, 1978-1982 та 1984-1992 рр., які тривали
від 5 до 10 років. За прогнозами з середини 90-х років розпочався період
підвищення рівня ґрунтових вод, який може тривати до 2010 р.

На 90-ті роки і початок наступного століття, за даними Гідрометслужби,
припадає також період підвищеної водності річок, що наступає після
періоду низької водності (1982 – 1990 рр.).

Природно-історичні передумови розташування населених пунктів у низинах,
на днищах і схилах балок, а також у приморській та присівашській смугах,
які є зонами розвантаження ґрунтового потоку і прийому поверхневих вод,
що стікають сюди з більш високих за відмітками територій.

Крім зарегулювання р.Дніпро, що призвело до середнього підпору ґрунтових
вод від 6 до 10 м, на річках південного регіону було побудовано ще понад
300 водосховищ і 5,3 тис. ставків різного масштабу. Як наслідок, південь
України вже довгий час є практично недренованою, безстічною територією.
За слабкою дренованістю території підйом рівня ґрунтових вод призводить
до заболочування і підтоплення сільгоспугідь і прилеглих територій.

Спорудження водосховищ і ставків, зрошувальних каналів і систем та їх
тривала експлуатація спричинили підняття ґрунтових вод ближче до
поверхні. Це відбувається внаслідок того, що 20-30% поданої в
зрошувальні системи води, втрачається на поповнення запасів ґрунтових
вод в результаті інфільтрації води при поливах культур та фільтрації з
каналів. Ці процеси значною мірою зумовлюють засолення і осолонцювання
ґрунтів.

Отже, сучасний стан меліоративних систем і рівень їх використання
характеризується, як такий, що має деструктивні, екологічно небезпечні і
економічно неефективні тенденції, які загрожують руйнуванню, з одного
боку, всієї системи водних меліорацій, а з другого, деградації
природного середовища.

Сьогодні стає очевидною необхідність іншого підходу до розв’язання
гідроекологічних і водогосподарських проблем. Він має базуватись на
розробленні сучасної концепції, регіональних програмах та
науково-обгрунтованих заходах щодо зменшення негативних процесів.

На основі комплексних економічних, екологічних, природно-ресурсних
досліджень повинні бути обґрунтовані основні принципи формування
гідромеліоративного комплексу на засадах сталого функціонування і
пріоритету екології.

Для запобігання подальшого розвитку негативних процесів, на наш погляд,
особлива увага має бути приділена таким першочерговим заходам:

обмеження чи припинення зрошення в місцях розташування подів, степових
блюдець, по дну балок, на прибережних територіях, у зонах вклинювання
ґрунтових вод, а також там де вони залягають не глибше 1-1,5 м;

збільшення площ заповідних територій, ділянок степу, луків, боліт,
водоохоронних смуг і збереження унікальних ландшафтів;

обґрунтування оптимальної для степових ландшафтів структури земельних
угідь (розораність, лісистість);

ліквідація небезпечних підпорів і скупчень води;

відновлення роботи існуючих дренажних систем, очищення колодязів і труб
на горизонтальних дренах;

забезпечення енергопостачання і безперебійного функціонування насосних
станцій на колектрно-дренажній мережі;

влаштування захисних дамб, інженерного дренажу, здійснення вертикального
планування, будівництво зливової каналізації на забудованих територіях;

будівництво нових дренажних систем;

ощадливе ведення поливів на зрошуваних землях;

створення протифільтраційних облицювань на водно-транспортній мережі;

проведення польових обстежень, зонування підтоплених територій,
визначення технічного стану, ефективності і достатності інженерного
дренажу і протифільтраційних облицювань на зрошувальних каналах;

інвентаризація штучних водойм, особливо каскадного розміщення,
водосховищ, ставків та ін. на річках з метою визначення гідроекологічної
і економічної ефективності функціонування, і обґрунтування оптимального
їх складу;

розчищення русел каналів колектрно-дренажної мережі та малих річок від
замулення і засмічення та забезпечення умови безперешкодного скиду
дренажних вод, зниження загального базису дренування території, особливо
зрошуваних масивів;

розширення мережі лісосмуг (біологічного дренажу).

Насамкінець зазначимо, що проблема підтоплення земель на Україні є
екологічною тому, що у сукупності із вищевказаним наслідками цього явища
існує загроза забруднення підземних вод, які є стратегічним ресурсом
якісної питної води.

Список літератури

1. Водообмен в гидрогеологических структурах Украины: Водообмен в
нарушенных условиях/ Шестопалов В.М., Огняник Н.С., Дробноход Н.И. и
др.; Отв.ред. Шестопалов В.М.; АН УССР. Ин-т геологических наук. — К.:
Наук. Думка, 1991. – 528 с. 2. Запорожская АЕС готова «сложиться» как
карточный домик? // Слово, 10 апреля 1998г., — №15 (282).

Похожие записи