Реферат
на тему:
Острів Мадагаскар
У тропічній зоні південної півкулі, Індійському океані, лежить острів
Мадагаскар, відокремлений від східного узбережжя Африки глибокою
Мозамбікською протокою.
Мадагаскар – один із найбільших на землі островів, що поступається
розмірами лише перед Гренландією, Новою Гвінеєю і Калімантаном. Площа
його 590 тис.кв км, тобто на 40 тис. кв.км більша за Францію, якій
належав острів. Крайня північна точка – мис Амбр – віддалена від
крайньої південної – мису Сент-Марі – на 1650 км. Середня ширина острова
– 400-450 км, найбільша – 600 км.
Берегова лінія Мадагаскару не дуже звивиста. Найбільше порізані
північні та західні береги.
Мадагаскар – гірська країна: понад половину острова займають гірські
хребти, плоскогіря і пасма високих горбів. Головний вододіл тягнеться з
півночі на південь більш як на 800 км уздовж східного берега так, що між
ним і океаном залишається порівняно вузька смуга низовини. На схід гори
обриваються круто. На заході до них прилягають плоскогіря, що
величезними східцями знижуються в бік Мозамбікської протоки. Найвищі
гори – Анкаратра і Царатанана – містяться всередині і на півночі
острова. Це групи згаслих вулканів 2000-2500 м заввишки.
Діючих вулканів на Мадагаскарі немає, але згаслих багато. Острів був
колись осередком досить сильної вулканічної діяльності. Землетруси і
тепер бувають часто. В багатьох місцях б’ють гарячі джерела, а з тріщин
землі виходять струмені вуглекислого газу.
Якщо намалювати профіль Мадагаскару по лінії схід-захід, то в загальних
рисах він матиме вигляд даху, один схил якого, звернений до Африки,
довгий, пологий і східчастий, а другий, звернений до Індійського океану,
короткий і стрімкий. Зрозуміло, що при такій будові поверхні річки
західної і східної частин острова мають відрізнятися і розмірами, і
характером своєї течії. Східний берег Мадагаскару багатий на річки. Всі
вони невеликі, порожисті і стрімкі, особливо після дощів, коли навіть
маленький струмок спучується і виходить з берегів. Річок, що течуть у
Мозамбікську протоку, не так багато, як на східному схилі острова, але
зате вони довгі і повноводні. Деякі з них у нижній течії придатні для
судноплавства, проте плавати по них можуть тільки судна з невеликою
осадкою і плоскодонні.
Клімат східного узбережжя Мадагаскару є досить вологим та жарким, на
заході дія спеки значно зменшується сухістю повітря. Європеєць найкраще
переносить клімат острова у області плоскогірїв, і особливо у високій
центральній частині Мадагаскару. Відмінність кліматів на острові
пояснюється розмірами Мадагаскару і будовою його поверхні. Але є й
спільні риси: клімат всюди тропічний (виняток становить північно-західна
частина острова, де панує клімат екваторіальних мусонів) і рік
поділяється не на чотири сезони, як у нас, а тільки на два – сухий і
вологий.
На східному березі дощі починаються в грудні і тривають до квітня.
Погода стоїть дуже жарка. В Тамтаве лютий – найтепліший місяць,
температура досягає 34? тепла. З травня до листопада триває сухий сезон,
який називається, до речі, так тільки тому, що в цей час бувають дні і
без опадів: звичайно ж у „сухий” сезон дощів випадає трохи менше, ніж у
вологий. Найхолодніший місяць – липень, але й тоді температура 16?
тепла. На західному березі тепліше, порівняно з східним (до +38?). Тут
також з грудня до квітня щодня йдуть сильні, зливові дощі. Сухий же
сезон виправдовує свою назву: інколи цілими місяцями не випадає ані
краплини!
Рослинність на Мадагаскарі розкішна і різноманітна: адже там багато
тепла і вологи. Ананаси, банани, лимони, апельсини, фісташки дозрівають
тут цілий рік. Багато на Мадагаскарі й ендемічних рослин.
Усе східне узбережжя від моря до підніжжя гір зайнято вологим тропічним
лісом. Ліси також тягнуться майже безперервно вузькою стрічкою по
берегах навколо всього острова. В лісах найбільше папоротей,
складноцвітих, бобових і химерних барвистих орхідей. Орхідеї – справжня
краса тропічних заростей. Золотаво-жовті, пурпурові й темно-блакитні
кольори, червоні й білі віночки, вогняні стовпи – все це зливається в
яскраву, живу тканину. Високостовбурні ліси з слаборозвинутим підліском
і непрохідні незаймані хащі чергуються з луками і драговинами. Під
густими кронами панує зеленкувата напівтемрява, бо сонячне світло сюди
ледве проникає. Воно затримується цілим хаосом гілок, деревоподібних
папоротей і ліан. Всюди лежать мертві, напівзгнилі стовбури, захаращуючи
дорогу, а живі дерева суцільно вкриті епіфітними рослинами, орхідеями і
звисаючими бородами блідого моху, ніби знебарвленого темрявою.
На заболочених ділянках лісу біля підніжжя дерев густо ростуть очерет,
гігантські трави, лілії з білими і жовтими квітками й широкими
розгорнутими листками. Величезними чорнуватими плямами виблискує вода,
вкрита де-не-де райдужною плівкою.
У західній частині острова, де вологи менше, ліси значно рідші, вони
зустрічаються, головним чином, по долинах річок. У суху пору року вони
скидають листя, чим і відрізняються від вічнозелених лісів сходу.
Найбільш типовий ландшафт тут – савани, тобто травянисті простори з
заростями чагарника. Трави і чагарники займають також плоскогіря, і
тільки найвищі місця майже позбавлені рослинності: голубі горби і скелі
справляють гнітюче, сиротливе враження.
У лісах Мадагаскару багато цікавих і цінних порід: бамбук, баобаб,
тамаринд, дерева тикове, ебенове, палісандрове, рожеве. На східному
узбережжі росте кокосова пальма, на західному – віялова. В лісах росте
також копалове дерево з густим блискучим листям, із смоли якого
виготовляють лак. Повсюди (крім високогірної частини) є пальма рафія. Її
стрункий, але короткий шорсткуватий стовбур прикрашений зверху пучком
листя 5-6 м завдовжки. Листки дають волокно для виготовлення полотна.
„??v
|
~
’ †~
?
‚
???????¤?¤?$??????, що в основі черенків в особливих вмістищах
збирається багато води: нею і може скористатися зморений подорожній, щоб
вгамувати спрагу. Однак дерево росте тільки на болотах і біля струмків.
У посушливих районах острова равеналії немає зовсім.
На Мадагаскарі вирощують багато культурних рослин: маніок, батати,
фісташкові горіхи, на плоскогірях – чайний кущ. На узбережжі розкинулись
плантації кави, бавовнику, цукрової тросини і рису. Повсюди є імбир. З
деяких ліан добувають каучук. На острові чимало й інших корисних рослин:
шоколадне дерево, тютюн, банани, мадагаскарська слива, фінікова пальма,
персикове і лимонне дерева, індиго, шафран, камфорне дерево, фіги,
апельсини, ананаси тощо.
Тваринний світ Мадагаскару за своєрідністю можна порівняти тільки з
австралійським. Він утворює зовсім особливу зоогеографічну область.
Деякі вчені припускають, що Мадагаскар – уламок величезного материка
Лемурії, який існував колись на місці нинішнього Індійського океану.
Тварини цього материка загинули разом з ним, але вціліли на Мадагаскарі.
Якщо це припущення помилкове і Лемурії не було, а Мадагаскар просто
відокремився від Африки, то відрив стався задовго до того, як виникла
сучасна африканська фауна. Ось чому, незважаючи на близьке сусідство з
Африкою, на Мадагаскарі майже зовсім немає звичайних африканських
тварин, але зате на ньому збереглися дуже давні форми – лемури (або
напівмавпи) і комахоїдні. Саме вони і є основними представниками тварин
на Мадагаскарі, який недарма прозвали „островом лемурів”.
Мадагаскарські лемури водяться тільки у лісах, удень сплять у дуплах
дерев, уночі полюють, влаштовуючи інколи концерти в могильній тиші
тропічних нетрів. Їхні дивні крики на непідготовлену людину справляють
неприємне враження. Холоду лемури не терплять, і спроби пристосувати їх
до життя в зоологічних садах Європи закінчилися невдачею.
Лемури
Найбільший з лемурів – індрі. Голос його нагадує плач дитини. Все тіло
(завдовжки до 80 см) вкрите хвилястим хутром; лоб, груди, куприк і боки
білі, решта – буре і чорне. Хвіст короткий, недорозвинений, усього
два-три сантиметри. Індрі спритний, легко стрибає з гілки на гілку,
живиться плодами, але їсть і дрібних птахів. Легко приручається, і
малагасійці (місцеве населення) виховують його для полювання.
Інший рід лемурів, з лисячою головою і довгим (довшим за тіло) хвостом
– це макі. Вони жваві, рухливі, тримаються групами по 6-12 особин, у
сутінках виходять збирати листя, плоди і полювати на дрібних тварин.
Повна протилежність макі – це маленький і безхвостий лемур лорі. Його
неповороткість і незграбність вражаючі. Цікавий також ай-ай, або
руконіжка, – злий плоскоголовий лемур з великими вухами і довжелезним
хвостом. Живе в бамбукових лісах, живиться серцевиною бамбука і цукрової
тростини, але не гидує жуками і лялечками. Ай-ай дуже боїться світла. Як
тільки зійде сонце, він засинає, засунувши голову між ногами і
обгорнувши її своїм довгим хвостом.
З хижаків на Мадагаскарі водиться тільки рудувато-чорна фосса, або
тхоровий кіт. Завбільшки вона з великого собаку, але невисока, бо лапи в
неї короткі. Кішка ця наганяє жах на місцевих жителів. Про її
кровожерність і силу розповідають легенди.
З родини вівер на острові є мангуста, або іхневмон, який називається ще
фараоновою мишею, – нещадний винищувач змій.
У гористих місцях, чагарниках, папоротях і лісистих заростях живе
полохливий, несмілий тенрек, представник комахоїдних. Тіло його, як у
нашого їжака, вкрите голками; зростом він з кролика. Бачити його можна
тільки влітку, після заходу сонця, коли він зі своєї нірки виходить на
промисел. Взимку, ж тобто в період посухи, тенрек впадає в сплячку.
З інших тварин назвемо африканського кабана і водяну свиню.
У господарському житті місцевих жителів велику роль відіграє довгорогий
горбатий бик зебу. Розводять його на м’ясо. Утримують також курдючних
овець, свиней і домашню птицю – гусей, качок, індиків, курей.
Птахи Мадагаскару також своєрідні. Тут водяться зелені папуги,
яскраво-червоні кардинали, сині голуби, султанська курочка, ефіопський
ібіс, зимородок синій, ворони, цесарки. Колись на Мадагаскарі жили, але
потім вимерли велетенські, схожі на казуарів, птахи епіорніси, заввишки
до 3 м. Яйце епіорніса за об’ємом дорівнює 150 курячим і може вмістити
вісім літрів рідини.
Змії, що живуть на острові, не отруйні. Вони часто заповзають у хатини
на постіль.
В озерах, болотах і спокійних річкових заводях багато крокодилів.
Місцеві жителі бояться крокодилів, але відкладені самицею яйця викопують
з піску, варять і їдять.
На острові живе понад 18 млн.осіб. Головним чином – це малагасійці, які
належать до монголоїдної раси, а за мовою і культурою мають багато
спільного з народами Малайї та Індонезії. Предками малагасійців були,
мабуть малайці, які переселилися на острів за 1000-800 р. до н.е. Потім
на Мадагаскар прибули фінікійці, а в 7 ст. з’явились араби. Далі
поселились африканські племена і між 9 та 11 ст. – полінезійці. До
підкорення французами на острові існувала держава Імерина, і саме з нею
довелось боротися завойовникам.
З Мадагаскару експортують корисні копалини, худобу, рис, волокна пальми
рафія, каву, каучук, ваніль, цукор, гвоздику і гвоздикову олію.
З корисних копалин найважливіше значення мають розробки графіту (в
центральній частині острова) і слюди; видобувають також ураноторіаніт,
фосфат, золото, берил, кварц, напівкоштовні камені.
З 1897 року острів став французькою колонією.
26 червня 1960 колишня колонія Франції проголосила свою незалежність.
На острові Мадагаскар утворилась Малагасійська республіка. Крім
Мадагаскару, вона включає в себе ряд сусідніх дрібних островів: Нусі-Бе,
Глойроз, Сент-Марі та ін. Столиця країни – місто Антананаріву.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
