Реферат на тему:

Особливості проведення нівелювання різних класів

Правила ведення польових журналів при нівелюванні І, ІІ, ІІІ, IV класів

Журнали нівелювання є документами строгого обліку і реєструються
інспектором відділу технічного контролю. Сторінки в журналі обов’язково
мають бути пронумеровані. Записи в журналах мають бути зроблені чітким
почерком чорнилом, кульковою ручкою або простим олівцем.

Незадовільні або неправильно записані спостереження на станції акуратно
закреслюють, вказавши причину, згідно з якою записи забраковані.
Підчистка, виправлення у записах відліків у журналі забороняється.

Якщо запис відліку зроблено помилковим, не можна його виправляти
закресленням і записом поверх закреслених цифр правильних. В цьому
випадку викреслюють усю станцію спостережень, змінюють горизонт приладу
не менше ніж на 3 см і спостереження на станції виконують заново. Номер
станції при повторних спостереженнях зберігають з припискою «повторна».

Помилкові записи в обчисленнях акуратно закреслюють (не затемнюючи
написаного раніше) і зверху записують правильні.

В журналі нівелювання роблять замальовку постановки рейки на кожному
репері, вказавши її номер.

В журналі обов’язково заповнюють титульну сторінку і зворотну до неї, де
подається інформація про прилади, які застосовують при нівелюванні. На
кожній сторінці своєчасно заповнюється “шапка”, де вказується назва
ходу, початок і закінчення спостережень, погодні умови. В кінці журналу
бригадир вказує кількість пронумерованих і заповнених сторінок і ставить
свій підпис.

Зразок записів у журналі нівелювання ІІІ і IV класів приведений в [2],
додатки 36 і 38, а також в [6], ст. 85 і 88. Зразок записів у журналі
нівелювання І класу приведений в [2], додаток 27, ІІ класу — в [2],
додаток 29 та в [1], ст. 257–258.

Попередня обробка результатів нівелювання І, ІІ, ІІІ і IV класів

Після завершення польових вимірів, виконують попередню обробку отриманих
результатів, основною метою якої є оцінка якості нівелювання і
знаходження перевищень між нівелірними знаками.

Нижче приводяться етапи попередньої обробки матеріалів.

1. Контроль матеріалів досліджень нівеліра та рейок і їх обробки;
перевірка польових журналів нівелювання та їх польової обробки

Перевіряють усі записи і виконують обчислення в другу руку. Виконана
робота по перевірці матеріалів підтверджується підписом виконавця.

2. Посторінковий контроль (виконується лише при ІІІ і IV класах
нівелювання)

В кінці кожної сторінки виконують посторінкові контрольні обчислення.

При нівелюванні ІІІ класу вони полягають в обчисленні сум середніх
перевищень і сум контрольних перевищень на сторінці. Сума контрольних
перевищень не повинна виходити за границі суми середніх перевищень (3n,
де n — кількість станцій на сторінці.

При нівелюванні IV класу контрольні обчислення полягають в обчисленні і
контролі суми середніх перевищень на сторінці. За рахунок заокруглень
при контролі суми середніх перевищень на сторінці допускається
відхилення

1–2 мм.

3. Контрольні обчислення в секції

Результати посторінкового контролю при нівелюванні ІІІ і IV класів
сумують для цілої секції, в результаті отримують середні і контрольні
перевищення для всієї секції, які не повинні різнитися більше на
величину не більшу (3n, де n — кількість штативів в секції.

В журналах нівелювання І і ІІ класу контрольні обчислення на кожній
сторінці зокрема не виконують, їх здійснюють одразу для цілої секції. Їх
суть залишається тією ж.

При контрольних обчисленнях в секції підраховується і записується також
поправка в перевищення за довжину середнього метра пари рейок та
поправка за різницю нулів рейок.

Перша поправка обчислюється так. З матеріалів досліджень рейок беруть
значення довжини середнього метра пари рейок до початку робіт і після їх
закінчення. Якщо ці значення відрізняються між собою, необхідно
обчислити на дату спостережень шляхом інтерполювання за формулою:

, (5.2)

де

і датою нівелювання секції.

Тоді поправочний коефіцієнт дорівнюватиме

, (5.3)

а поправку в перевищення за довжину середнього метра знайдемо за
формулою

(h=(і(h, (5.4)

де h — виміряне перевищення в секції. Виправлене перевищення в секції

hвипр=h+(h (5.5)

Друга поправка вводиться, якщо кількість штативів у секції непарна. Тоді
у виміряне перевищення в секції вводиться різниця нулів рейок, якщо її
значення, отримане при дослідженнях, перевищує 1 мм.

Але при цьому треба вірно врахувати знак цієї різниці. Він залежатиме
від того, яка рейка була на останній станції задньою, а яка передньою.
Допустимо, з досліджень відомо, що різниця нулів рейок №1 і№2=?1 мм. Це
означає, що якщо по рейці №1 відлік, наприклад, 1500, то по рейці №2
відлік на цій же точці буде 1501.

Щоб правильно визначити, з яким знаком необхідно ввести різницю нулів,
треба уявити що на останній станції перевищення h=0. Нехай рейка №1 буде
задньою, №2 — передньою. Тоді при вищевказаній різниці нулів рейок №1 і
№2 отримаємо перевищення h?=3–П=?1 мм. Але ж правильне перевищення
дорівнює 0. Отже, щоб його отримати, до h?=?1 треба додати різницю нулів
зі знаком +, тобто h=?1мм+1мм=0.

.

4. Складання відомості перевищень і висот пунктів нівелювання

Результати обробки усіх секцій нівелювання заносять у відомість
перевищень і висот пунктів нівелювання. У цій відомості вказують назву
ходу, його вихідні марки або репери, номери секцій, тип і номер
нівелірного знака, місцезнаходження репера, довжини секцій, віддалі від
початкового репера, кількість штативів в у прямому і зворотному (для
нівелювання І–ІІІ класів) напрямках, виміряне перевищення з поправками
за довжину середнього метра пари рейок та за різницю нулів рейок,
різниці перевищень по секціях прямого і зворотного ходів і середні
перевищення (для нівелювання І–ІІІ класів).

Після цього для окремих ходів виписують висоти початкового Нпоч і
кінцевого Нкінц репера, обчислюють нев’язку ходу

(h=(h-(Hкінц-Hпоч) (5.6)

і допустиму нев’язку ходу за формулами для ІІ класу

, (5.7)

для ІІІ класу

, (5.8)

для ІV класу

, (5.9)

де L — довжина ходу в кілометрах.

Обчислюються поправки в перевищення кожної секції за формулою:

, (5.10)

де Li — довжина і-ої секції, які алгебраїчно додають до середніх
перевищень в секціях і отримують вирівняні перевищення. Обчислюють також
висоти усіх реперів в Балтійській системі висот.

Для ходів, які опираються на дві вузлові точки або на одну вихідну і
одну вузлову, обчислення урівняних перевищень здійснюється не за
формулами (6) і (10), а за одним із методів, з використанням способу
найменших квадратів.

5. Оцінка якості нівелювання

Результати обчислення відомостей дають матеріал для оцінки якості
нівелювання. Її здійснюють за такими даними:

а) за різницями перевищень в секції з лівого і правого нівелювання (лише
у І класі нівелювання), які порівнюють з допустимими значеннями

, (5.11)

коли кількість станцій n на 1 км ходу менше 15 та

, (5.12)

коли n — більше 15, тут Li — довжина секції в км.

б) за різницями перевищень в прямому і зворотному ходах секції
нівелювання (для І, ІІ, та ІІІ класів), які обчислюють за формулою
di=hпр,і+hзвор,і і порівнюють з допустимими значеннями:

для І класу:

при n(15, (5.13)

при n(15; (5.14)

для ІІ класу:

при n(15, (5.15)

при n(15; (5.16)

для ІІІ класу:

при n(15. (5.17)

В усіх випадках має виконуватися умова di?di доп. В разі невиконання
цієї умови секція повинна бути пронівельована заново.

в) за не в’язками в ходах ІІ, ІІІ і ІV класів, обчислених за формулою
(5.6), які мають бути меншими, ніж (hдоп, обчислені за формулами (5.7),
(5.8) і (5.9).

г) обчислюють середню квадратичну помилку перевищення на 1 км ходу за
формулою

, (5.18)

де (h — нев’язки в ходах з довжинами L,

N — кількість ходів, взятих в обробку.

Вважають, що нівелювання в мережі виконано якісно, якщо величина m1км
менша її значення для відповідного класу в табл. 5.1

Матеріали, які за результатами оцінки визначені якісними, передаються в
камеральні підрозділи для складання каталогів висот.

6. Складання схем нівелірної мережі

При попередній обробці нівелювання складають робочу схему нівелірної
мережі. Складають її тушшю в масштабі 1:100000 або 1:200000 на
креслярському папері. Показують у відповідних умовних знаках ([2],
додаток 40) вихідні репери або марки і усі репери, які підлягають
визначенню. Підписують їх номери або назви. Червоним кольором записують
під вихідними пунктами їх висоти, вказавши внизу схеми джерело, звідки
вони взяті. Усі ходи нумерують, а прямі напрямки показують стрілками.
Біля кожної секції вказують виміряні перевищення, довжини секцій і
кількість штативів в секції.

Література

1. Інструкція з топографічного знімання у масштабах 1:5000, 1:2000,
1:1000 та 1:500. Київ: ГУГКіК, 1999.

2. Инструкция по нивелированию I, II, III и IV классов. — М.: «Недра»,
1990.

3. Інструкція про типи центрів геодезичних пунктів (ГОНТА – 2.01,

02–01–93). — К.: ГУГКіК, 1994.

4. Основні положення створення Державної геодезичної мережі України.
Затв. пост. Кабміну України від 8.06.98 № 844.

5. Руководство по топографическим съемкам в масштабах 1:5000, 1:2000,
1:1000, 1:500. Высотные сети. — М.: «Недра», 1976.

6. Селиханович В.Г. Геодезия. — М.: «Недра», 1981.

7. Справочник геодезиста (в двух книгах). — М.: «Недра», 1975.

Похожие записи