Основні положення “методики встановлення і використання екологічних нормативів якості поверхневих вод суші та естуаріїв України”. (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2418
Скачать документ

Реферат на тему:

Основні положення “методики встановлення і використання екологічних
нормативів якості поверхневих вод суші та естуаріїв України”.

Водний кодекс України (1995) передбачає введення нової природоохоронної
норми – екологічного нормативу якості поверхневих вод, котрий необхідний
для оцінки екологічного благополуччя водних о б’єктів за якістю води та
визначення комплексу водоохоронних заходів задля його досягнення і
підтримання. Отже, виникла потреба в розробці “Методики встановлення і
використання екологічних нормативів якості поверхневих вод суші та
естуаріїв України”.

Проект такої методики розроблений за участю авторів статті. Ця методика
визначає зміст і методи роботи по встановленню і використанню
екологічних нормативів щодо різних показників якості води у водних
об’єктах України, містить правила викладення і подання одержаних
результатів.

Встановлення і використання конкретних кількісних значень екологічних
нормативів якості води щодо окремих водних об’єктів України створює
передумови для управління їх екологічним станом, оскільки
природоохоронні організації повинні будуть складати і здійснювати
науково-обгрунтовані водоохоронні програми з чітко визначеними цілями
поліпшення якості води, отже й стану водних екосистем.

Впровадження встановлених екологічних нормативів якості поверхневих вод
не суперечить використанню галузевих нормативів екологічної безпеки
водокористування, зокрема гранично допустимих концентрацій звичайних і
радіоактивних речовин у водних об’єктах, вода яких споживається для
задоволення питних, господарчо-побутових та інших потреб населення;
зокрема гранично допустимих концентрацій речовин у водних об’єктах, вода
яких використовується для потреб рибного господарства; а також
узгоджується з використанням нормативів гранично допустимого скидання
забруднюючих речовин в поверхневих водних об’єктах.

Методологічною засадою для встановлення екологічних нормативів якості
поверхневих вод є екосистемний принцип віднайдення оптимальних значень
таких репрезентативних показників складу і властивостей води, котрі
водночас є важливими компонентами абіотичної і біотичної складових
водних екосистем в стані їх екологічного благополуччя.

Екосистемний підхід, про що свідчить Директива Парламенту і Ради ЄС від
30 липня 2000 року “Упорядкування діяльності ЄС в галузі водної
політики”, покладений в основу водоохоронної і водогосподарської
діяльності країн-членів ЄС, яка спрямована на відновлення і збереження
водних екосистем з їх водними і біологічними ресурсами, зокрема на
неухильне поліпшення якості води в поверхневих водних об’єктах.

Конкретною критеріальною базою, спільною як для кількісної оцінки, так і
для встановлення кількісних значень екологічних нормативів якості води,
є система екологічних класифікацій якості поверхневих вод («Методика
екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями»
(1998).

Спеціалізовані екологічні класифікації якості води в складі цієї системи
поділяються на три групи (блоки):

класифікації за показниками сольового складу;

класифікація за трофо-сапробіологічними (еколого санітарними)
показниками;

класифікації за показниками вмісту речовин токсичної і радіаційної дії
та рівнем токсичності.

Екологічні нормативи встановлюють на підставі експертного аналізу
результатів обробки матеріалів попередніх гідрологічних, гідрохімічних,
гідробіологічних, еколого-токсикологічних та радіоекологічних досліджень
і спостережень, проведених в натурних умовах, безпосередньо на водних
об’єктах.

Завдяки цьому враховуються місцеві та регіональні особливості формування
якості води; сумарне антропогенне навантаження на конкретний водний
об’єкт, а не лише окремими забруднюючими речовинами; використовуються як
біологічні індикатори якості води в цьому водному об’єкті найбільш
репрезентативні наявні види рослин та тварин.

В цьому полягає принципова відмінність екологічних нормативів якості
поверхневих вод від нормативів екологічної безпеки водокористування –
ГДК окремих шкідливих речовин. Останні визначаються на підставі
лабораторних експериментів з піддослідними тваринами, а їх чинність
поширюється на всі поверхневі водні об’єкти України, без урахування типу
їх екосистем, складу і властивостей води в них.

Екологічні нормативи якості поверхневих вод України за своєю сутністю є
екологічними стандартами, тобто найкращими взірцями якості води,
притаманними окремим водним об’єктам в стані їх екологічного
благополуччя.

Екологічні нормативи встановлюють диференційовано щодо основних
екологічних показників якості води та щодо конкретних водних об’єктів.
При цьому повинен бути дотриманий басейновий принцип оцінки та
нормування якості поверхневих вод, оскільки головні річки України та їх
притоки мають характерні особливості гідрологічного, гідрохімічного і
гідробіологічного режимів, а тому й процесів формування якості води,
котрі виразно відрізняються між окремими річковими басейнами. Крім
цього, слід враховувати закономірні зміни якості води повздовж річок,
від їх витоків до гирл.

Кількісне значення кожного екологічного нормативу відповідає тому
найбільш сталому значенню показника якості води, котре переважає в
діапазоні мінливості його абсолютних величин,найповніше відповідає її
природній характеристиці та найбільш бажане при водоохоронній
діяльності. Це значення екологічного нормативу є оптимальним.

Крім оптимальних встановлюють також допустимі значення екологічних
нормативів, котрі відображають неминучі відхилення абсолютних величин
показників якості води в бік погіршення внаслідок несталості екологічних
умов. Вони знаходяться на верхній межі звичайного діапазону мінливості
абсолютних величин показників якості води, однак є припустимими протягом
обмеженого відрізку часу, якщо не завдають екологічної шкоди. При
скороченні назв екологічних нормативів якості води абревіатуру подають
великими літерами, а їх значення – оптимальне та допустиме – малими
літерами в дужках: ЕН(о) і ЕН (д).

Екологічні нормативи (ЕН) встановлюють спеціалісти-екологи високої
кваліфікації на підставі грунтовних, систематизованих вихідних даних.
Встановлені значення ЕН необхідні для одержання переконливих висновків і
прийняття відповідальних рішень щодо водоохоронних заходів, спрямованих
на досягнення або ж збереження екологічного благополуччя водних
об’єктів.

Для окремих цілей, наприклад, для оперативного одержання приблизного
уявлення про різницю між сучасним та бажаним екологічним станом водних
об’єктів, оцінюваним за якістю води, або ж у випадках обмеженості
ретроспективних вихідних даних стосовно якості води в особливо важливих
(в природоохоронному чи господарському відношеннях) водних об’єктах
припустиме встановлення – ЕН (о) і ЕН (д) за різними біологічними
індикаторами (наприклад, за індексом сапробності, за наявністю певних
видів безхребетних риб, котрі існують лише в чистій воді тощо), а також
за найбільш характерними і репрезентативними гідрохімічними показниками
(процент насичення води киснем, БСК5 , вміст у воді фосфору фосфатів,
сполук азоту тощо), котрі узагальнено свідчать про екологічне
благополуччя цих водних об’єктів в минулому.

Екологічні нормативи (ЕН) якості поверхневих вод суші та естуаріїв
України встановлюють як у формі абсолютних кількісних значень, так і в
категоріях якості води (тобто в узагальненому вигляді), щодо тих її
показників, котрі входять до системи екологічних класифікацій якості
поверхневих вод суші та естуаріїв України.

Значення ЕН встановлюють окремо за трьома згаданими блоками показників
якості води.

Процедура встановлення значень ЕН для конкретного водного об’єкту
складається з чотирьох послідовних етапів:

збирання, групування і обробки вихідних даних;

екологічної оцінки якості води за відповідними категоріями щодо окремих
показників;

встановлення інтегральних значень ЕН, які відображають природний або
типовий стан водного об’єкту щодо кожного блоку показників якості води;

встановлення значень ЕН для окремих показників якості води (в межах
блоків).

Вихідними даними для встановлення значень ЕН для будь-якого водного
об’єкту є, насамперед, результати систематичного контролю за якістю
води, котрий здійснюється мережею пунктів спостережень і лабораторій в
системах Мінекоресурсів та Держводгоспу України. Використовуються також
матеріали спостережень якості води, одержані науковими установами
екологічного профілю.

Вихідні дані повинні характеризувати якість води природних водних
об’єктів (річок, озер, естуаріїв) в їх натуральному екологічному стані
за умов відсутності або слабкого впливу антропогенного забруднення. Для
цього необхідно відшукати і відібрати систематизовані ретроспективні
дані щодо якості води в природних водних об’єктах за ті періоди
регулярних спостережень (переважно у віддаленій ретроспективі), коли їх
антропогенне забруднення не виявлялося або було незначним. На практиці
найвіддаленішими роками систематичних спостережень за показниками якості
води на природних водних об’єктах України є 50-60 роки і, як виняток,
30-40 роки ХХ сторіччя.

Для з’ясування динаміки змін величин окремих та інтегральних показників
якості води від найвіддаленіших до сучасних років спостережень, а також
для більш аргументованого обгрунтування ЕН(о) і ЕН(д) важливим є підбір
і наступний аналіз вихідних даних щодо одних і тих же показників якості
води на одних і тих же пунктах спостережень, але в різні рівновіддалені
між собою (від 5 до 10) роки з приблизно однаковою водністю.

Вихідні дані з якості води щодо сильно змінених та штучних (водосховища,
опріснені естуарії, технічні водойми) водних об’єктів одержують шляхом
критичного аналізу та відбору таких систематизованих даних за періоди
середньої (70-80 роки) та близької (90-ті роки) ретроспективи та за
сучасний період, котрі найбільш адекватно відображають типовий статус
екосистеми певного водного об’єкту навіть в умовах сильного
антропогенного впливу на нього.

З років середньої і близької ретроспективи слід обирати ті роки
систематичних спостережень за показниками якості води, за яких
структурно-функціональна організація екосистем сильно змінених та штучно
створених водних об’єктів може вважатися остаточно сформованою, а їх
гідрохімічний і гідробіологічний режими стабілізованими.

Крім того, слід брати до уваги закономірні зміни в часі структурних і
функціональних характеристик біоти водних екосистем, тобто прояви
екологічної сукцесії. Ці зміни позначаються на величинах
гідробіологічних, бактеріологічних показників та індексів сапробності, а
також деяких гідрохімічних показників якості води за
трофо-сапробіологічними (еколого-санітарними) критеріями.

При встановленні значень ЕН якості води щодо показників сольового складу
слід враховувати особливості гідрохімічної характеристики середніх і
малих річок різних фізико-географічних зон України за загальною
мінералізацією води та концентрацією в ній сульфатів і хлоридів. Треба
виходити з того, що у воді цих водних об’єктів загальна мінералізація та
вміст сульфатів і хлоридів загалом зростають в напрямку з півночі на
південь – від зони мішаних лісів (Українське Полісся) до степової зони.
Гірські річки Карпат і Криму мають в цьому відношенні свої особливості.

При встановленні значень ЕН для трофо-сапробіологічних
(еколого-санітарних) показників слід спиратися на дані щодо природного
або типового трофічного статусу водного об’єкту, а також врахувати
деякі інші притаманні цим показникам регіональні особливості. Зокрема
необхідно зважати на підвищений вміст у воді біогенних та органічних
речовин природного походження, зумовлений високою родючістю грунтів на
більшій частині території України.

У водних об’єктах Полісся з високим вмістом гумусових речовин ЕН для
таких показників, як біохроматна та перманганатна окисність, а також
загальна чисельність бактеріопланктону, є закономірно більшими на 2-3
категорії від середнього узагальненого трофо-сапробіологічного блоку. В
евтрофних водних об’єктах, котрим притаманний масовий розвиток
фітопланктону (“цвітіння” води), ЕН(д) для біомаси фітопланктону та БСК5
можуть бути встановлені на 2-3 категорії вищими за ЕН(о). Щодо вмісту у
воді завислих речовин і її прозорості, то треба враховувати природну
підвищену каламутність і низьку прозорість води на середніх і нижніх
ділянках гірських річок та в Дунаї, особливо в періоди повеней.

В той же час значення ЕН щодо деяких показників трофо-сапробіологічного
блоку за певних умов можуть бути закономірно кращими, ніж значення
середнього узагальненого блокового ЕН (наприклад, прозорість води та
вміст завислих речовин в озерах та водосховищах на рівнинних річках,
вміст розчиненого кисню в гірських річках тощо).

При встановленні значень ЕН для специфічних показників токсичної дії
слід орієнтуватися на фонові їх значення, враховуючи можливість
підвищеного вмісту у воді окремих важких металів в різних геохімічних
провінціях України. В першу чергу слід взяти до уваги підвищені
концентрації заліза в річках басейну Дніпра, особливо в його
правобережних притоках на Українському Поліссі (річки басейнів Прип’яті,
Ужа і Тетерева).

При встановленні значень ЕН якості поверхневих вод щодо специфічних
показників радіаційної дії треба враховувати реалії радіоекологічної
ситуації в світі, Європі і Україні, зумовлені випробуванням ядерної
зброї в 40-70 роках ХХ сторіччя та аварію на Чорнобильській АЕС в 1986
р. Вони спричинили певне підвищення вмісту у воді радіоактивних речовин
у порівнянні з попереднім природним радіаційним фоном.

В поверхневих водах Європи до аварії на ЧАЕС вміст пріоритетних
довгоживучих радіонуклідів – Сs –137 і Sr – 90 становив відповідно від
0,001 до 0,0033 Бк/дм3 (1 категорія якості води) та від 0,01 до 0,033
Бк/дм3 (1-3 категорії якості води). На цій підставі фоновими можна
вважати значення специфічних показників радіаційної дії, котрі
вкладаються в діапазон величин категорії 2 або ж менші за них.
Перевищення фонових значень означає відносне погіршення якості води за
цими показниками, різну ступінь їх радіоактивного забруднення.

Практика використання значень ЕН складається з трьох етапів:

екологічна оцінка якості води у водному об’єкті в сучасний період;

порівняння результатів сучасної екологічної оцінки якості води за всіма
показниками зі встановленими значеннями відповідних ЕН щодо того ж
водного об’єкту;

визначення проміжних рівнів якості води в цьому ж водному об’єкті.

Екологічні нормативи, виражені у формі категорій, можна відображати
цілими і дробовими числами, тому для адекватного порівняння з ними
значень якості води в сучасний період необхідно, щоб оцінка якості води
в сучасний період, виражена у формі категорій, була теж відображена
дробовими числами. Дробове значення категорії відображає місце певного
абсолютного значення конкретного показника якості води в діапазоні
величин цього показника, належних до відповідної категорії, і
обчислюються за певною формулою.

Якщо в результаті порівняння з’ясовується, що в сучасний період значення
всіх показників трьох блоків не перевищують абсолютні значення та
категорії відповідних значень ЕН, то роблять висновок про екологічне
благополуччя водного об’єкту і необхідність його підтримання шляхом
профілактичних водоохоронних заходів.

Якщо значення більшості або деяких показників якості води в сучасний
період гірші від відповідних ЕН, то робиться висновок про екологічне
неблагополуччя водного об’єкту в аспекті цих окремих показників (чи
блоків) із зазначенням відповідних розбіжностей в кількісному виразі.

Результати порівняння, які вказують на те, наскільки значення окремих
показників якості води в сучасний період відрізняються від значень ЕН
щодо цих же показників, і які з них відрізняються найбільше, дозволяють
виділити пріоритети серед показників якості води з несприятливими
кількісними характеристиками і більш цілеспрямовано працювати над
плануванням і здійсненням комплексу водоохоронних заходів для їх
досягнення.

Терміни досягнення оптимальних і допустимих значень ЕН у водних
об’єктах не визначають, оскільки практично неможливо передбачити, як
саме складуться економічні, технологічні та соціальні передумови щодо
конкретних водних об’єктів у майбутньму

Досвід країн ЕС та США свідчить про те, що “цільові значення та
“стандарти” якості поверхневих вод, аналогічні “екологічним нормативам”
якості води в Україні, досягаються поетапно: від нижчих до вищих
кондицій поверхневих вод через проміжні рівні їх якості.

Проміжні рівні (ПР) якості поверхневих вод України за своєю сутністю є
перехідними, тимчасовими кондиціями порівняно кращої, ніж сучасний
період, якості води в окремих водних об’єктах – послідовними кроками на
шляху досягнення кінцевої мети, а саме значень екологічних нормативів
(ЕН) якості води в цих же водних об’єктах.

Визначення і використання ПР якості поверхневих вод бажані в тих
випадках, коли значення показників якості води в сучасний період суттєво
( на 1-2 категорії) відрізняються від встановлених значень ЕН, і
обов’язкові в разі екологічно неприйнятного перевищення (на 3-5
категорії) значень показників якості поверхневих вод в сучасний період
над встановленими значеннями ЕН, бо воно спричинює явища екологічної
кризи та екологічної катастрофи. Використання ПР якості води передбачає
визначення термінів їх досягнення.

Закладені в ПР вимоги гарантованого досягнення певних значень показників
якості води у результаті здійснення цілеспрямованих водоохоронних
заходів за цілком визначений період часу потребує серйозного
гідроекологічного, технічного і економічного обгрунтування. Відповідно
до цього формують фаховий склад робочих груп з представників
науково-дослідних інститутів гідроекологічного і водоохоронного профілей
із залученням потрібних фахівців проектних установ.

Значення ПР у водних об’єктах України повинні періодично переглядатися в
бік підвищеної вимогливості задля досягнення значень ЕН. Тривалість
чинності ПР і періодичність їх перегляду залежить від економічної і
технологічної спроможності держави та ефективності попереднього
реалізованого комплексу водоохоронних заходів.

Похожие документы
Обсуждение
    Заказать реферат
    UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2018