Реферат на тему:

Основи містобудівного кадастру

1. Зміст і структура містобудівного кадастру

Містобудівний кадастр — це інформаційна система, що містить дані про
елементи території й об’єкти міського середовища, їх правовий і
господарський статус, екологічну та інженерно-геологічну ситуацію,
інженерно-комунікаційні, транспортні, енергетичні й інші мережі, їх
просторове розміщення і технічні характеристики.

Створюється він на основі Закону України від 16 листопада 1992 року «Про
основи містобудування» І згідно з Постановою Кабінету Міністрів України
від 25 березня 1993 року №224 “Про містобудівельний кадастр населених
пунктів”.

Містобудівний кадастр є складовою частиною державної системи кадастрової
документації, яка вміщає відомості про земельні, водні, лісові та Інші
ресурси і забезпечує єдність обліку й контролю використання природних
ресурсів. Вирішуючи однакові з іншими кадастрами завдання, містобудівний
кадастр має свої характерні особливості, які обумовлюються специфікою
міського середовища, характером інфраструктури і екологічної ситуації,
що виражаються в спеціальних методах диференціації території на зони
різної економіко-будівельної цінності.

Реалізація містобудівного кадастру дає можливість забезпечити органи
управління, проектні установи, зацікавлені організації і особи
актуальною і об’єктивною Інформацією про дійсний стан і статус об’єктів
землекористування та нерухомості, зміни їх характеристик,
функціонального використання, результатів економічної оцінки, метричні
дані тощо.

Містобудівний кадастр формується на базі спеціальної «кадастрової»
інформації, що включає відомості про просторове положення об’єктів
міського середовища, які розміщені на земній поверхні, над і під нею,
явища і процеси, які відбуваються на території населеного пункту,
економічний і правовий статус цих територій і об’єктів, їх природні та
господарські, кількісні І якісні характеристики.

Дані містобудівного кадастру використовуються для вирішення задач
планування, забудови і прогнозування розвитку населених пунктів;
проектування розміщення будівництва і реконструкції об’єктів житлового,
виробничого і громадського призначення; створення і реконструкції
інженерно-технічної, транспортної та соціальної інфраструктури:
регулювання земельних й економічних відносин; визначення зон економічної
оцінки території; аналіз використання міських земель і контроль за
використанням природних ресурсів тощо.

Система містобудівного кадастру України представляє собою трирівневу
структуру [24.33]

базовий рівень;

обласний рівень;

республіканський рівень

На базовому рівні в адміністративних районах та містах обласного
підпорядкування проводять збір кадастрових даних, їх обробку, створюють
інформаційні системи для споживачів.

На обласному рівні проводять систематизацію базових даних, узагальнюють
їх, розробляють методологію ведення кадастру, сприяють підготовці та
підвищенню кваліфікації фахівців.

Розробку правової та нормативної бази, ліцензування суб’єктів ведення
містобудівного кадастру проводять на рівні держави. Тут проводять
узагальнення всієї роботи, яка ведеться в галузі містобудівного
кадастру, розробляють на цій основі загальнодержавні принципи його
структури та ведення.

При веденні кадастру особливе значення має економічна оцінка окремих
територій з метою встановлення розмірів податків, облік власників і
користувачів об’єктів кадастру, регулювання земельних та інших відносин,
контроль реалізації рішень і постанов органів влади в галузі
містобудування.

2. Створення та провадження містобудівного кадастру

Базою містобудівного кадастру є картографічна основа, з допомогою якої
створюють кадастрові плани. На кадастрових планах зображують кадастрові
об’єкти; межі адміністративних районів, землеволодінь і
землекористувань. наземні та підземні будівлі й споруди, комунікації
тощо. При цьому максимально використовують топографічні плани і карти на
дану територію, а також Інформацію служб і відомств, які відають
питаннями експлуатації, управління та перспективного розвитку територій.

Процес створення містобудівного кадастру складається з таких етапів:

підготовчий;

збір даних та їх аналіз;

формуванню банку даних і створення інформаційних систем.

У період підготовчого етапу вивчають існуючі топографо-геодезичні та
земельно-облікові матеріали, документи відводу земельних ділянок і права
власності й користування ними, вивчають інвентаризаційні документи
минулих років, а також інженерно-геологічну та екологічну ситуацію.
Кінцевим результатом підготовчого етапу є перелік об’єктів, які
знаходяться на даній території, план території з зазначенням кодів її
елементів і дані, яких не вистачає для повноцінного створення кадастру.
При цьому слід пам’ятати, що одиницею обліку в містобудівному кадастрі є
об’єкт. Такими об’єктами є:

ділянка землеволодіння (землекористування);

будівля (споруда);

ділянка і вузол інженерної мережі;

ділянка і вузол вулично-дорожної мережі,

територіальні зони (функціональні, охоронні, екологічні тощо).

В процесі збору даних і їх аналізу заповнюють паспорти об’єктів,
використовуючи для цього матеріали відповідних служб і відомств. У разі
відсутності необхідних матеріалів виконують натурні обстеження та
виміри, а також уточнюють паспортні дані. В результаті виконання цього
процесу отримують відкоректовані паспорти об’єктів.

Кожен об’єкт характеризується певними показниками, які поділяються на:
правові, метричні, технічні, функціональні, вартісні та місцеположення.
Сукупність у них показників складає базу даних, що входить в
інформаційну систему. Відомості про об’єкти можуть бути представлені у
вигляді графічної, текстової або числової інформації з присвоєнням
окремим об’єктам певних кодів.

Автоматизовані інформаційні системи містобудівного кадастру створюють на
базі спеціалізованих програмно-технічних комплексів. При цьому програмні
засоби повинні [30]

забезпечити формування баз даних;

дозволяти ввід та вивід інформації, виконуючи контроль, обробку та
редагування;

забезпечувати захист інформації від збою технічних засобів та від
несанкціонованого доступу.

Дані про об’єкти, які відносяться до містобудівного кадастру, є
інформацією відкритого типу. Виключення має інформація конфіденційного
характеру, доступ до якої можливий за згоди її власника чи юридичної
особи.

3. Паспортизація земельних ділянок, будівель та споруд

У паспорт земельної ділянки входять загальні відомості про земельну
ділянку. Її план з відображенням містобудівної ситуації, план
встановлених меж, каталог координат межових знаків тощо.

Відомості про земельну ділянку включають у себе дані про власника
(користувача), його юридичну адресу, місцезнаходження ділянки (адресу),
дані про реєстрацію ділянки, термін, форму власності, серію та номер
державного акту, геометричні характеристики (загальну площу ділянки та
окремі площі під забудовою, твердим покриттям, основним функціональним
призначенням), ціну земельної ділянки відповідно до експертної чи
економічної оцінки, функціональне призначення та використання ділянки;
облаштування ділянки інженерно-технічними та транспортними мережами
(водовід, каналізація, газопровід, тепломережа, електромережа,
телефонізація, кабельні мережі низької напруги, автомобільний,
залізничний та енергетичний транспорт [33].

Кадастровий план земельної ділянки залежно від вимог споживача може бути
складений у масштабі 1:2000, 1:1000 і 1:500. До цього плану, як правило,
додають акт погодження встановлених меж з суміжними землевласниками чи
землекористувачами, каталог координат точок зовнішніх меж земельних
ділянок з зазначенням довжин сторін між цими точками та їх дирекційні
кути. Як правило, кожній ділянці присвоюють реєстраційний код та
вказують дату реєстрації.

Паспорт будівлі чи споруди включає загальні відомості про неї,
поповерховий план, план земельної ділянки, каталог координат зовнішніх
кутів тощо.

У відомостях про будівлю вказують власника та його юридичну адресу,
місцезнаходження (поштову адресу), права користування будівлею та форму
власності, функціональне призначення й використання, тип будівлі та її
серію, метричні характеристики, кількість поверхів, довжина, ширина,
висота, загальна площа і площа під забудовою, будівельний об’єм, а також
прибудовані приміщення та їх корисна площа, функціональне призначення,
технічний стан, рік забудови та останнього ремонту, матеріал фундаменту,
стін, перекриття, покриття, процент зношення і стадію будівництва (для
незавершених об’єктів), історико-культурну цінність (категорія цінності
та охоронний номер), ціну балансову й оціночну відповідно до економічної
чи експертної оцінки, інженерно-технічне облаштування: тип
водопостачання, опалення, дощової, побутової та виробничої каналізації,
газопостачання, електропостачання, вентиляції. транспортних комунікацій,
площі забезпечення водопостачанням, опаленням і каналізацією, кількістю
ванн, сміттєпроводів, а також вихідні документи, які підтверджують
вищевказані відомості і прийняття будівлі в експлуатацію.

4. Складання планів ділянок забудованих територій і поверхів будівель

За результатами польових обмірів виконують камеральну обробку, яка
заключається в перевірці польових журналів, обробці кутових і лінійних
вимірювань, обчисленні координат пунктів знімання. Дані обчислень
наносять за координатами на планшети, на які накладають також плани
земельних ділянок і кварталів. Після викреслювання планів у туші і
коректури з них знімають копії.

На план земельної ділянки, розміщений на загальному плані будівельного
кварталу, наносять такі дані з абрису:

• на межах земельної ділянки розставляють лінійні розміри;

• на плані земельної ділянки показують у масштабі будівлі з усіма
прибудовами, тамбурами, галереями, сходами, приямками тощо, а також усі
споруди, альтанки, колодязі, огорожі, замощення та різні угіддя;

• всі будівлі і споруди, згідно з прийнятими умовними знаками,
розфарбовують відповідними кольорами залежно від матеріалів стін і
конструкцій в підвали і напівпідвали на плані показують пунктиром синьою
тушшю, мезоніни і мансарди — дрібним пунктиром чорною тушшю;

• на план наносяться також контури угідь.

На плані земельної ділянки кожна будівля літерується. Службові будівлі
літеруються як і основні, огорожі нумеруються арабськими цифрами, а
тротуари і замощення нумеруються римськими цифрами.

Складений в олівці план перевіряють, враховуючи зв’язок між будівлями і
додатковими промірами в сумнівних місцях. У кінцевому результаті
підраховують площу ділянки, угідь, будівель, споруд і замощень. Площі,
зайняті покришками і решітками водостічних водопровідних, каналізаційних
та інших колодязів, із площі замощень не виключаються.

Після виконаного польового контролю і усунення всіх прорахунків
складають копії планів окремих земельних ділянок, а при необхідності —
копії планшетів або кварталів. На копіях земельних ділянок проставляють
розміри будинків, меж, підписують найменування угідь (город, сад, двір
тощо). Копії планів земельних ділянок зберігаються в інвентаризаційній
справі на житловий будинок.

Наступним етапом є викреслювання планшетів, яке виконується згідно з
умовними знаками, прийнятими для топографе — геодезичних робіт (див.
“Условные знаки для топографических планов масштабов 1:5000, 1:2000,
1:1000, 1:500: М., Недра, 1989).

Після завершення робіт по зніманню забудованих територій представляють:

• матеріали по знімальних мережах;

• абриси знімання,

• зведену схему розташування планшетів знімання;

• планшети знімання і “справу” до них;

• коректурні листи знімання.

Контроль завершених робіт поділяється на: контроль обмірних робіт у
натурі і камеральний контроль, що складається із перевірки креслень та
результатів обчислень. При контролі обмірних робіт у натурі перевіряють
правильність і повноту знімання, конфігурації, об’єктивність даних плану
кожної земельної ділянки, розташованої в кварталі, достатність взятих
допоміжних розмірів і їх точність.

У процесі камерального контролю перевіряють правильність накладання
плану земельної ділянки, дотримання масштабу і умовних позначень,
загальне оформлення плану, наявність усіх необхідних розмірів, надписів
і підписів, відповідність літерування будівель у плані кварталу
літеруванню їх в раніше складених інвентаризаційних матеріалах на
будинкове володіння, правильність формул І обчислень площ у журналах
зовнішніх обмірів і правильність складання експлікації до плану
будівельного кварталу.

Поверхові плани викреслюють на основі абрисів, складених за результатами
обмірних робіт. Для будівель, побудованих за типовими проектами,
виготовляються копії поверхових планів: технічного, першого і топового
поверхів та кожного наступного поверху із врахуванням змін, якщо вони
мали місце На цих копіях проставляють лінійні розміри, нумерації квартир
(приміщень) і кімнат, а також площу внутрішніх приміщень.

Плани складають на цупкому креслярському папері. Найменший розмір
формату креслення — 15×20 см. Якщо план будівлі не може бути розміщений
на форматці 15×20 см, розмір паперу збільшується до розміру стандартного
листа або більше.

План повинен бути розміщений симетрично відносно країв форматки. Лінію
головного фасаду на планах розміщують внизу і паралельно нижньому краю
форматки. Відстань між викресленим планом і краями форматки допускається
не менше ніж 2-3 см.

Плани поверхів слід викреслювати на окремих форматах. Поверхові плани
складаються в масштабі 1:100. Як виняток, плани великих будівель
довжиною понад 70 м викреслюють в масштабі 1:200. Точність плану в
масштабі 1:100 становить 0,5 мм. Поверхові плани викреслюють із
дотриманням усіх умовних позначень, прийнятих для інвентаризаційних
планів масштабу 1:100.

На поверхові плани наносять, згідно із розмірами на абрисах, такі
елементи:

• стіни і переділки;

• вікна і двері;

• печі, кухонні вогнища, газові плити;

• сходи, балкони;

• всі внутрішні виступи стін і переділок;

• зовнішні колони, пілястри тощо, які виступають більш як на 10 см;

• ніші в стінах, які опускаються або які не доходять до підлоги, за
винятком ніш, призначених для підвішування радіаторів опалення;

• арки і окремо розташовані стовпи і колони;

• приямки, люки для розвантажування, лази підвалів і напівпідвалів;

• котли центрального опалення;

• санітарно-технічне і пожежне обладнання (водопровідні крани, раковини,
ванни, унітази тощо) наносяться на план відповідно до умовних позначень.

Трубопроводи холодної і гарячої води, каналізації, центрального
опалення, газу тощо, а також радіатори центрального опалення на
Інвентаризаційних поверхових планах не показуються.

Плани поверхів розташовуються на одній форматці один під одним,
починаючи з підвального (вгорі форматки). Поверхові плани підвалів під
невеликою частиною будівель і плани невеликих антресолей можна
викреслювати, не роблячи контуру всієї будівлі, розташовуючи їх на
кресленні навпроти того місця плану відповідного поверху, під яким або
над яким вони безпосередньо знаходяться, причому необхідно показати
найближчі капітальні стіни.

Сходи показують згідно з умовними позначеннями, причому кількість
сходинок і ширина маршу повинні відповідати натурі. Пройоми, ніші,
стінні шафи як по своєму розміру, так і по розташуванню наносяться на
плані в масштабі відповідно до умовних позначень. Після накладання
першого поверху викреслюють решту поверхів відповідно до розташувань
капітальних стін на кресленні першого поверху, який вважається
контрольним Посередині плану поверху вгорі на форматці ставиться штамп
із записом поверху: підвал, напівпідвал. 1-й поверх і т.д. Лінійні
проміри виписують на поверхові плани паралельно напрямку відповідних
стін і переділок. У службових приміщеннях проміри показуються з таким
розрахунком, щоб вони не затемнювали креслення. Закриті веранди,
галереї, тамбури, сіни обміряються всередині і викреслюються на
поверхових планах; відкриті веранди, галереї, балкони позначаються на
плані у вигляді контуру. При викреслюванні приміщень із виступаючими
панелями необхідно показувати лінії стін і панелі (остання не
зафарбовується), причому необхідно проставляти розміри між стінами і
панелями.

При викреслюванні планів поверхів, стіни яких мають виступи (обрізи) в
профілі стін, слід показувати пунктиром проекцію виступів (обрізів) із
усіма горизонтальними розмірами, зафарбовуючи тільки частину стіни, яка
попадає в розріз (на висоті від підлоги 1.2м).

Літерація будівель на поверхових планах повинна відповідати літерація
на, плані земельної ділянки. Номери приміщень на плані показуються
дробом у центрі плану кожного приміщення. В чисельнику ставиться номер
приміщення (квартири) червоною тушшю і через тире — номер кімнати
чорною, а. у знаменнику вказується площа кімнати чорною тушшю. Якщо дріб
не поміщається в середині кімнати, то виноситься на вільне місце за
зовнішні стіни і стрілкою показується, куди відносяться винесені цифри.

Коридор загального користування, а також міжквартирні приміщення
підсобного характеру загального користування нумеруються римськими
цифрами чорною тушшю. Площі їх у журналі внутрішніх обмірів показуються
на кожному поверсі в кінці, після запису всіх основних приміщень Висота
приміщень показується на поверхових планах синьою тушшю в тих
приміщеннях, де були взяті ці проміри. Вертикальні і горизонтальні
розміри вікон і зовнішніх дверей повинні показуватись на плані, причому
в тих випадках, коли розміри вікон і дверей на всьому поверсі однакові
вони на кресленні цього поверху проставляються лише один раз; якою ж
розміри вікон або дверей різні, то вони проставляються один раз для
однакового тилу вікон і дверей.

Проставляють наступні розміри в метрах із двома десятковими знаками:

• на планах першого поверху, підвалу і напівпідвалу, які знаходяться
під частиною будівлі, на планах мезоніну і мансарди — розміри по
зовнішньому периметру стін основної будівлі і прибудов;

• на планах усіх поверхів, у підвалах і напівпідвалах, мансардах і
мезонінах — розміри всіх приміщень (довжина і ширина), а у приміщеннях
непрямокутної форми — розміри по всьому внутрішньому периметру стін;

• внутрішні висоти на планах проставляються у тих приміщеннях, де вони
взяті в натурі (на місці), при різній висоті приміщень висоти
проставляються у кожному приміщенні;

• заглиблення підвалів і напівпідвалів;

• товщина капітальних стін і переділок — на плані кожного поверху і на
планах підвалу, напівпідвалу, мезоніну, мансарди та прибудов.

Розміри печей, ніш. арок, колон, виступів, дверей, вікон, сходів тощо,
внутрішні розміри холодних прибудов, які не мають загальної площі, а
також інші проміри — діагоналі, засічки тощо на інвентарних планах не
проставляються,

Всі розміри на плані повинні бути проставлені відповідно до вимог
таблиць умовних позначень для поверхових планів. Складений в олівці
поверховий план після його контролю і виправлень можливих помилок
підлягає обведенню тушшю і ілюміновці. Поверхові плани при основній
технічній інвентаризації викреслюються тільки чорною тушшю. Товщина
ліній інвентаризаційних планів вказана в альбомі умовних позначень.

На поверховім плані повинні бути наступні надписи:

• найменування кожного поверх}, підвалу, напівпідвалу, мезоніну,
мансарди;

• площа виражена в квадратних метрах із одним десятковим знаком;

• нумерація квартир і окремих приміщень.

У правому нижньому куті форматки роблять відбиток кутового штампу. В
кутовий штамп вписуються наступні дані: найменування міста, селища,
найменування вулиці або майдану, провулка, вуличний і інвентаризаційний
номери, домоволодіння, літерів будівлі (із плану земельної ділянки),
дата складання поверхового плану тощо.

Елементи поверхових планів ілюмінуються акварельними фарбами (або
розведеною тушшю) відповідно до кольорів прийнятих для цих планів.

5. Методика підрахунку площ і об’ємів будівель

Підрахунок площ виконується в журналах внутрішніх обмірів. При цьому
слід користуватись величинами, взятими безпосередньо при обмірах,
підрахунки виконуються із точністю до одного десяткового знаку [15].

Підрахунок площ будівель, зведених за типовими проектами, виконується
для внутрішніх приміщень технічного, першого поверхів, а для наступних —
лише для приміщень зі зміненим плануванням. Площі будівель, які мають
прямокутну форму, обчислюються множенням довжини на ширину.

Площі будівель, які мають непрямокутну форму, обчислюються на основі
відповідних геометричних формул. На прямокутні кімнати листи підрахунку
площ не складаються, площа підраховується на плані й абрисі і
виписується на план. Виписка формул для підрахунку площ кімнат і окремих
приміщень непрямокуної форми, а також тих. які мають велику кількість
пілястрів, ниш, виконується на полі або на звороті абрису будівлі.

При складанні формул підрахунку площі непрямокутної кімнати (приміщення)
план кімнати розбивається на найпростіші геометричні фігури
(прямокутники, трапеції, прямокутні трикутники тощо), відсутні на плані
й абрисі розміри для складання формули визначаються з плану.

Житлова площа квартирних будинків і гуртожитків визначається як сума
площ житлових кімнат без урахування площі вбудованих шаф.

Загальна площа квартирних будинків визначається як сума площ усіх
житлових і підсобних приміщень квартир, включаючи площу вбудованих шаф,
вкутріквартирних коридорів і шлюзів.

Загальна площа гуртожитків визначається як сума площ житлових кімнат,
підсобних приміщень, включаючи площу вбудованих шаф, шлюзів та передніх
при житлових кімнатах і приміщень культурно-побутових призначень та
медичного обслуговування.

В квартирних будинках і гуртожитках площа літніх приміщень (балконів,
лоджій, терас) у загальну площу квартир і гуртожитків не включається, а
вказується в проектах окремо. В техніко-економічних показниках проектів
квартирних будинків повинна бути приведена загальна площа по будинку в
цілому, яка включає загальну площу квартир і площу літніх приміщень, яку
визначають відповідно до понижуючих коефіцієнтів:

• лоджії, які розміщаються повністю в габаритах будинків — 0.5;

• лоджії, які виходять повністю або частково за габарити будинків,
тераси і балкони із боковими екранами — 0,25;

• звичайні виносні балкони — 0,25.

В площу приміщень також включають:

• площу ніш заввишки 1,8 м і більше;

• площу підлоги під маршем всередині квартирних сходів, при висоті від
підлоги до низу виступаючих конструкцій маршу 1,6 мі більше;

• площу, зайняту виступаючими конструктивними елементами І опалювальними
печами, а також ту, яка знаходиться в межах дверного отвору, в площу
приміщень не включають.

Дані про площу квартир (приміщень), попередньо виписаних на план,
сумують по будівлі і записують у відповідний розділ інвентаризаційної
форми. Одночасно підраховується і записується в цей же розділ кількість
квартир (приміщень), кількість житлових кімнат Закріплення тушшю даних
про площі приміщень дозволяється тільки після перевірки і виправлення
можливих помилок.

Одночасно з інвентаризацією будівель беруться розміри, необхідні для
визначення об’єму будівель: висота і розміри по зовнішньому контуру
стін. При визначенні будівельного об’єму необхідно керуватись наступним:

• об’єм будівлі з горищним перекриттям визначається як добуток площі на
висоту будівлі, причому висоту потрібно рахувати від рівня чистої
підлоги першого поверху до верху горищного перекриття;

• в об’єм будівлі без горищного перекриття визначається як добуток площі
вертикального поперечного перерізу будівлі на довжину. Площа
вертикального перерізу визначається по обводу зовнішньої поверхні стін,
по верхньому окресленню покрівлі і по рівню чистої підлоги першого
поверху, а довжина будинку — шляхом замірювання відстані між зовнішніми
поверхнями торцевих стін на рівні першого поверху вище цоколя;

• об’єм будівлі повинен вираховуватись окремо по частинах, якщо ці
частини сильно відрізняються одна від одної за конфігурацією або за
конструктивним вирішенням.

У разі окремого обчислення об’єму будівлі стіна, яка розмежовує частину
будівлі, відноситься до тієї частини, в якої конструкція або висота стін
відповідає конструкції або висоті розмежовуючої стіни.

В загальний об’єм будівлі включають:

• об’єм тамбурів і інших частин будівель, які виступають за зовнішнє
окреслення даху;

• об’єм мансард, світлиць, мезонінів.

При криволінійному окресленні перекриття мансарди, мезоніна, світлиці
потрібно приймати середню висоту.

Об’єм підвалу або напівпідвалу визначається як добуток площі
горизонтального перерізу будівлі на рівні першого поверху, вище цоколя
будівлі, на висоту, заміряну від рівня чистої підлоги підвалу
(напівпідвалу) до рівня чистої підлоги першого поверху.

Прибудови одного ж і того ж призначення та ч одного і того ж матеріалу,
що й основна будівля, включаються в об’єм основної частини будівлі.
Прибудови, які не відповідають цим вимогам, обміряються і враховуються
самостійно. Ніші і лоджії з об’єму будівлі не виключаються. При
визначенні будівельного об’єму житлових будинків і гуртожитків технічні
поверхи (котельні, майстерні тощо) повинні включатись в об’єм будівлі. В
об’єм будівлі не включаються: об’єм відкритих балконів, об’єм отворів і
горища, які використовуються для технічних цілей.

Об’єм будівлі, яка складається з частин одного призначення, матеріалу
ниш, конструкцій різної висоти при однаковій поверховості або при різній
поверховості, але оцінюваних по ціннику по одній і тій же оцінній нормі,
потрібно визначити як суму об’ємів складових частин.

Пояски, пілястри, напівколонії і подібні архітектурні деталі, які не
збільшують об’єм будівлі, в її об’єм не включаються. Еркери (закриті
балкони) і переходи включаються в об’єм будівлі і оцінюються разом із
основного будівлею. Висота їх визначається як різниця висот від землі до
верху перекриття еркера (або переходу) і до нижньої площини еркера (або
переходу). Лоджії і ніші у зовнішніх стінах не виключаються з об’єму
будівлі.

Проїзди у будівлях не виключаються з об’єму будівель, якщо по висоті
проїзди не входять у межі 2-го поверху. Вищі проїзди включаються в об’єм
будівель у розмірі 50% об’єму (у світлі).

На інвентаризаційному плані великих багатоповерхових будинків на
майданчику сходової клітки біля вхідних дверей у квартиру (приміщення)
проставляється її номер, а на чистому полі плану на відстані 5-10 мм від
креслення проставляються номери квартир (приміщень) і дробом — житлова і
загальна площа кожної квартири або площа основного призначення І
загальна площа вбудованих приміщень.

На інвентаризаційному плані проставляються номери житлових і нежитлових
приміщень. Така нумерація необхідна при складанні листів підрахунку
приміщень непрямокутної форми, складної конфігурації тощо, а також при
складанні листів підрахунку експлікацій повністю на всі будівлі.
Нумерація житлових і нежитлових окремих кімнат виконується арабськими
цифрами окремо по кожній квартирі (приміщенню) по годинниковій стрілці,
починаючи від входу.

6. Структура даних про інженерно-технічні мережі

Відомості про інженерно-технічні мережі включають інформацію про
власників, їх юридичну адресу та місцезнаходження об’єктів, схеми і
плани мереж, каталог координат вузлів мереж, їх технічний стан, а також
ряд інженерно-технічних показників, які характеризують дану мережу.

Для водопровідної мережі вказують тип водогону, загальні та зосереджені
витрати води (л/с), тиск (кПа), кількість споживачів, а також, для
окремих вузлів, загальні витрати коди (л/с) Поряд з цим для ділянок
водопровідної мережі наводять дані про протяжність водогону (м), діаметр
(м) і матеріал труб, глибину залягання (м), ухил, режим роботи, шляховий
відбір (л/с) і технічний стан, який характеризується процентом зношення.

Особливістю показників каналізаційної мережі є те, що тут наводять усі
ті ж параметри, що й для водогону, крім шляхового відбору, але вказують
шляховий приплив стоку (л/с), заповнення колектора та швидкість руху
води в колекторі (м/с).

Для газової мережі вказують ті ж дані, що й для попередніх об’єктів, за
винятком тих параметрів, які характеризують особливості об’єкту газової
мережі: наводять дані про шляховий відбір газу на ділянці (куб м/год) у
вузлах газової мережі — загальні витрати на вході та виході (куб. м/год)
тиск на вході й виході (мПа).

Особливими показниками характеризують теплову мережу. Для неї, як і для
попередніх об’єктів, наводять дані про власника, його поштову і юридичну
адресу, форму власності, тип мережі та її місцезнаходження, протяжність,
діаметр, матеріал труб, глибину залягання, ухил, процент зношення, режим
роботи, шляховий відбір (Вт), спосіб прокладки, наявність
антикорозійного внутрішнього й зовнішнього покрить і способи його
нанесення, а для вузлів мережі вказують загальні витрати тепла (Вт) та
гарячої води (л/с), тиск (Па), кількість споживачів.

Характерними показниками енергомережі є й протяжність, тип прокладки,
переріз кабелю (кв.мм), марка кабелю, матеріал кабелю (проводу),
матеріал опори, глибина залягання кабелю, процент зношення, напруга
(кВ). активний опір (Ом). Для вузлів вказують навантаження (кВт) та
кількість споживачів.

Одним з важливих об’єктів кадастру є вулично-шляхова мережа. Для даного
типу об’єктів приводять дані щодо власника та його юридичну адресу,
форму власності, тип і назву елемента вулично-шляхової мережі. У
відомостях про ділянку даної мережі вказують її місцезнаходження,
протяжність, матеріал покриття, категорію, ширину в червоних лініях та
проїжджої частини (м), тип поперечного профілю, процент зношення,
пропускну здатність (од./год.), вид відводу поверхневих вод (дощова
каналізація, поверхневий відвід), наявність і вид освітлення /відсутнє,
одностороннє, двостороннє ./. В відомостях про вузли приводять загальну
площу (м2) матеріал покриття, процент зношення та пропускну здатність.
Кінцевим документом для вулично-дорожньої мережі є каталог координат її
вузлів.

7. Автоматизована інформаційна система містобудівного кадастру

Неперервне зростання об’ємів інформації, пов’язаної із процесом
управління міським господарством, збільшення попиту на містобудівельні
дані, викликаного, зокрема, розвитком нових економічних відносин, що
виявляється у розширенні ринку нерухомості, обумовлює необхідність
створення автоматизованої інформаційної системи містобудівельного
кадастру (АІС МБК).

Основними передумовами створення такої системи є:

• складність керування розрізненими і незв’язаними підрозділами міського
господарства, що належать різним відомствам, які, керуючись відомчими
інтересами, працюють не завжди узгоджено, виконують свої конкретні
завдання традиційними методами;

• приналежність окремих видів інформації до різних відомств, різні
методики збору, обробки і представлення інформації, складність доступу
до неї. специфічність окремих видів інформації, громіздкість і
об’ємність представлення даних;

• зростання об’ємів інформації у різних галузях міського господарства,
необхідність їх комплексної, системної обробки при прийнятті
управлінських рішень, для задоволення попиту споживачів і управлінських
структур.

Основою створення автоматизованої інформаційної системи МБК є
комп’ютерні технології, які розширюють не тільки технічні можливості,
але й забезпечують структурованість і уніфікацію збору, обробки даних та
оперативність одержання результатів.

Автоматизована інформаційна система містобудівельного кадастру
відноситься до просторової АІС. що здійснює обробку, зберігання і видачу
інформації про об’єкти, які пов’язані у просторовому відношенні. Ця
система включає семантичні (опис об’єктів та їх характеристики),
графічні і топологічні (положення об’єктів або їх елементів один щодо
іншого) дані [6].

АІС МБК повинна відповідати певним вимогам:

• можливість поступлення інформації про різні об’єкти міського
середовища та їх зміни в просторі і часі, використання
обліково-довідкових даних;

• збір вихідної інформації для формування баз даних шляхом обробки
існуючих картографо-геодезичних матеріалів і використання матеріалів
знімань та інвентаризації;

• обмін інформацією з існуючими базами даних та введення її з різних
носіїв;

• забезпечення оперативності обробки інформації та видачі її відповідно
із запитів споживачів (органи управління, комунальні служби,
підприємства, фірми, громадяни);

• забезпечення управління великою кількістю просторво-індексованих
даних.

Основна функція АІС МБК — автоматизація процесів збору, обробки й видачі
Інформації про об’єкти міського середовища для потреб управління і
прийняття рішень з питань міського господарства та соціально-виробничої
сфери.

Збір інформації для АІС МБК здійснюється наступними засобами І
способами:

• обробка існуючих планово-картографічних матеріалів;

• використання матеріалів аерофото- та наземних знімань;

• використання даних обслідувань та інвентаризації об’єктів;

• використання обліково-довідникових даних;

• отримання інформації з інших банків даних на відповідних носіях.

Існуючі плани і карти різних масштабів, особливо великих, використовують
тією чи іншою мірою, трансформуючи їх у цифровий вигляд за допомогою
сканерів або дігітайзерів, з подальшим редагуванням у відповідному
просторі.

Для одержання об’єктивної та оперативної Інформації проводять
великомасштабні аерофотознімання, на невеликих ділянках проводять
наземні знімання. Обробка аерофотознімків на сучасних стереоліриладах з
підключенням комп’ютерів дозволяє оперативно обробляти інформацію і з
високою точністю проводити інженерні розрахунки.

Інформацію про інженерні об’єкти, стан і обіг нерухомості вивчають
шляхом обслідувань та проведення їх інвентаризації. Земельні ділянки
можуть бути інвентаризовані в процесі обробки аерофото- чи наземних
знімань. Житловий фонд та об’єкти нерухомості підлягають безпосереднім
обмірам. Для використання цих даних в АІС їх необхідно представити в
цифровій формі.

Обліково-довідникові дані у вигляді таблиць І текстів вводяться
безпосередньо в процесор або можуть бути передані по каналах зв’язку чи
на магнітних носіях із відомчих баз даних.

В АІС МБК входять декілька баз даних (БД): геодезична, земель міста і
нерухомого майна, інженерних комунікацій, еколого-ландшафтна, соціальної
сфери тощо. Кожна з цих баз даних має свою структуру, об’єми інформації,
пакети програм для обробки цієї Інформації і для зв’язку з іншими БД.

Так. геодезична БД включає файли координат і висот опорних геодезичних
пунктів і межових знаків, базових топографо-картографічних матеріалів у
вигляді набору формалізованих цифрових карт, цифрових кадастрових карт,
пакети програм для обробки результатів польових вимірювань, інженерних
розрахунків і прикладних сервісних програм (СУБД).

У цифрових картах відображається гака топографічна І кадастрова
ситуація:

• границі, межі, контури, географічні назви;

• рельєф, гідрографія, морфологія, ґрунти;

• дорожня мережа, інженерні комунікації;

• будівлі, споруди;

• земельні угіддя, рослинний покрив.

Система управління БД включає програми:

• переходу в різні системи координат;

• рішення прямої і оберненої геодезичної задачі;

• вирахування координат за результатами польових вимірювань;

• урівнювання і оцінка точності мереж планової і висотної основи;

• вирахування площ;

• формування цифрових моделей місцевості;

• апроксимацію рельєфу;

• пошуку, адресування і обміну інформації і ін.

БД “Кадастр земель міста” включає дані про всі землі міста: ділянки
землі, які перебувають у власності і користуванні фізичних чи юридичних
осіб.

Для кожної земельної ділянки, якій присвоюють індивідуальний код
(номер), наводять дані про власника, чи користувача, юридичні та поштові
адреси, місце знаходження ділянки, її юридичний статус, сервітути,
перелік документів, що підтверджують цей статус, форму власності, план
земельної ділянки з відображенням містобудівельної ситуації, план
встановлених меж, площу ділянки, її вартість на основі економічної чи
експертної оцінки, наявність інженерних меж, примикаючі дороги і засоби
зв’язку тощо. Пошук і звертання до інформації про ділянки здійснюється
як через код ділянки, так і через параметри її геодезичної прив’язки.

У БД “Будівлі і споруди”, в якій даються відомості про житловий І
виробничий фонд, для кожної будівлі і споруди наводяться дані про
власника чи фондотримача, юридичну і поштову адреси місцезнаходження,
юридичний статус, перелік документів, що підтверджують цей статус, форма
власності, функціональне використання, метричні характеристики, площа та
об’єм будівлі, технічний стан, інженерні комунікації, дані економічної
чи експертної оцінки. Дана БД безпосередньо пов’язана з попередньою і
може входити як підсистема у більш загальну БД «Нерухомість», яка
практикується за рубежем.

Для бази даних про інженерні комунікації характерна така ж структура, як
і для попередньої. Відомості про інженерні комунікації включають код
мережі і вузла мережі, ім’я власника, юридичну і поштову адреси
місцезнаходження, юридичний статус і документи, що підтверджують цей
статус, тип власності, схему та плани мережі, каталоги координат вузлів,
технічний стан мережі, а також ряд технічних показників, які характерні
для водопровідних, каналізаційних, теплових, газових, енергетичних і
інших мереж. Пошук і звертання до Інформації про Інженерні мережі можна
здійснювати через код мережі чи вузла, а також через дані координатної
прив’язки.

Ландшафтно-екологічна БД може бути представлена набором цифрових карт
відповідних масштабів, на яких, крім топографічної інформації, будуть
наведені дані про ландшафтну, екологічну та інженерно-геологічну
ситуацію на тій чи Іншій ділянці міста. Всі ці дані наносяться на
топографічну основу, І кожен елемент цієї БД має координатну пряв’язку.

Представлення і видача споживачам інформації, зосередженої в А1С МБК,
здійснюється з використанням пакету прикладних програм.

АІС МБК забезпечує зберігання, систематизацію, обробку інформації і
видачу необхідних даних залежно від запитів споживачів. Враховуючи
специфіку вимог споживачів: органи управління, інженерні та комунальні
служби міста, будівельні фірми тощо інформація видається в
багаторівневому просторі з врахуванням співвідношення масштабів і
геодезичної прив’язки. Інформація може використовуватись для розв’язання
певних загальних проблем, зокрема.

• розробки і реалізації інвестиційної та соціальної політики, програми
комплексного соціально-економічного розвитку території, міських
екологічних програм, програм житлового й шляхового будівництва,
благоустрою;

• розробка і удосконалення проектів генеральної забудови міста й
міського господарства;

• розробка транспортних систем та інженерних мереж міста тощо.

Використання АІС МБК дає можливість вирішення конкретних оперативних
завдань:

• прийняття рішень про розміщення об’єктів будівництва;

• здійснення земельної реформи, оцінку земель і нерухомості;

• введення місцевих податків та зборів;

• визначення ефективності використання території, її забезпечення
об’єктами соціальної та інженерної інфраструктури.

Інформація для споживача видається у текстовому та графічному вигляді,
матеріали даються також на магнітних носіях.

Список літератури

Возняк Р.П., Магазинщиков Т.П Земельний кадастр в городах. Львів,
1989,92с.

Волосецький Б. Аналіз впливу технологічних і економічних параметрів на
особливості геодезичного забезпечення кадастрових робіт. Геодезш.
картографія і аерофотознімання, 58. Міжвідомчий наук-техн. зб. Львів.
1997, с. 55-57.

Волосецький Б. Оцінка впливу економічних параметрів на точність
геодезичних вимірювань при кадастрових роботах, зб. Geodezja
inzynieryjna і katastr w gospodarce narodowej. Lvvow -Rzeszow, 1998, c.
19-22.

Волосецький Б. Про точність кадастрових планів, зб, Геомошторинг — 99,
Львів, 1999, с. 89-92.

Волощук М., Перович Л. Організаційна концепція ведення агроеколопчнгого
моніторингу. Геодезія. картографія іаерофотознімання, 58. Міжвідомчий
наук.-техн. зб.. Львів. 1997. с. 43-47.

Гладкий В М, Спиридонов В.А., Городской кадастр и его
картографо-геодезическое обеспечение. М.: Недра, 399.1, 252 с.

Гнаткович Д.І., Сохнич А.Я., Столярчук Ю.Д. і ін. Земельно-правовий
процес приватизації земельних ділянок в містах : Львів, 1997. с.90.

Гусаков В.. Валетта У., Нудельман В. і ін. Довідник регулювання
використання І забудови територій населених пунктів (зонінг). — К 1996.

Державні будівельні норми України. — К.: Держбуд. 1997.

Драттковський О.І., Іванова І. Практикум з оцінки міських земель.
-К.:УАДУ, 1998.

Похожие записи