КОНТРОЛЬНА РОБОТА

Охарактеризуйте правову основу cтворення та провадження містобудівного
кадастру. Кадастр населених пунктів як інформаційна база в організації
використання земель. Поняття земель житлової і громадської забудови

1. Охарактеризуйте правову основу.

Створення та провадження містобудівного кадастру

Базою містобудівного кадастру є картографічна основа, з допомогою якої
створюють кадастрові плани. На кадастрових планах зображують кадастрові
об’єкти: межі адміністративних районів. землеволодінь і
землекористуванъ. наземні та підземні будівлі й споруди, комунікації
тощо. При цьому максимально використовують топографічні плани і карти на
дану територію, а таксис інформацію служб і відомств, які відають
питаннями експлуатації, управління та перспективного розвитку територій.

Процес створення містобудівного кадастру складається з таких етапів:

— підготовчий;

— збір даних та їх аналіз,

— формуванню банку даних і створення інформаційних систем.

У період підготовчого етапу вивчають Існуючі топографо-геодезичні та
земельно-облікові матеріали, документи відводу земельних ділянок і права
власності й користування ними, вивчають інвентаризаційні документи
минулих років, а також інженерно-геологічну та екологічну ситуацію.
Кінцевим результатом підготовчого етапу є перелік об’єктів, які
знаходяться на даній території, план території з зазначенням кодів її
елементів і дані, яких не вистачає для повноцінного створення кадастру.
При цьому слід пам’ятати, що одиницею обліку в містобудівному кадастрі є
об’єкт. Такими об’єктами є:

— ділянка землеволодіння /землекористування/’;

— будівля /споруда/;

— ділянка і вузол Інженерної мережі;

— ділянка і вузол вулично-дорожної мережі;

— територіальні зони /функціональні, охоронні, екологічні тощо /.

В процесі збору даних і їх аналізу заповнюють паспорти об’єктів,
використовуючи для цього матеріали відповідних служб і відомств. У разі
відсутності необхідних матеріалів виконують натурні обстеження та
виміри, а також уточнюють паспортні дані. В результаті виконання цього
процесу отримують відкоректовані паспорти об’єктів.

Кожен об’єкт характеризується певними показниками, які поділяються на:
правові, метричні, технічні, функціональні, вартісні та місцеположення.
Сукупність у них показників складає базу даних, що входить в
інформаційну систему. Відомості про об’єкти можуть бути представлені у
вигляді графічної, текстової або числової інформації з присвоєнням
окремим об’єктам певних кодів.

Автоматизовані інформаційні системи містобудівного кадастру створюють на
базі спеціалізованих, програмно-технічних комплексів. При цьому
програмні засоби повинні [30]

— забезпечити формування баз даних;

— дозволяти ввід та вивід інформації, виконуючи контроль, обробку та
редагування;

— забезпечувати захист Інформації від збою технічних засобів та від
несанкціонованого доступу.

Дані про об’єкти, які відносяться до містобудівного кадастру, є
Інформацією відкритого типу. Виключення має інформація конфіденційного
характеру, доступ до якої можливий за згоди її власника чи юридичної
особи.

2. Кадастр населених пунктів як інформаційна база в організації
використання земель

Регулювання земельних відносин і управління земельними ресурсами в місті
передбачає розробку та ведення земельного кадастру — багатоцільової
реєстраційної інформаційної системи зі збору, обробки, систематизації,
збереження, узагальнення, поновлення і надання відомостей та документів
про правовий режим, природний і господарський стан земельних ділянок з
розміщеними на них об’єктами нерухомості, а також про юридичних і
фізичних осіб, у тому числі утримувачів сервітутів, орендарів і
закладоутримувачів, їх права власності, права користування землею та
договори на оренду землі.

Державний земельний кадастр повинен забезпечити вивчення земельного
фонду всіх населених пунктів — сіл, селищ і міст. Для населених пунктів
першочергового значення набувають характеристики земель, які
відповідають будівельним вимогам, зокрема геологічна будова, ухил
місцевості, глибина залягання ґрунтових вод, наявність інженерних мереж,
характеристика існуючих будівель.

Основною земельно-кадастровою одиницею в населених пунк-тах поряд із
землями підприємств, організацій і установ є земельні ділянки, які
надані у приватну власність для ведення садівництва, для будівництва та
обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд
(присадибна ділянка), для індивідуального дачного будівництва,
будівництва індивідуальних гаражів. Ці земельні ділянки реєструються і
обліковуються з будівлями, які розміщуються на їхній території.

Категорія земель житлової та громадської забудови, на відміну від інших
категорій, включає окремі ділянки земель, які перебувають у віданні
міських, селищних рад. Ці землі не передані в користування конкретним
землекористувачам і не є землями державного запасу. Сюди відносять
частину земель загального користування, сільськогосподарські й інші
угіддя, не надані в користування підприємствам, організаціям і закладам.

Державна реєстрація земельних ділянок здійснюється у складі державного
реєстру земель. Державний реєстр земель складається з двох частин: книги
записів реєстрації державних актів на право приватної власності на землю
та на право постійного користування землею, договорів оренди землі із
зазначенням кадастрових номерів земельних ділянок; поземельної книги,
яка містить відомості про земельну ділянку.

Кадастрові дані широко використовуються при вирішенні завдань
прогнозування розвитку населених пунктів, планування та забудови їх
територій, забезпечення комплексного розвитку соціальної,
інженерно-транспортної та природоохоронної інфраструктури, обґрунтування
політики оподаткування та визначення вартості землі, контролю за
раціональним використанням земельних ресурсів.

Крім того, земельний кадастр є загальновизнаним засобом забезпечення
захисту прав на власність, необхідного для ефективного функціонування
приватного земельного ринку. Захист права на земельну власність створює
основу для системи організації житлового будівництва за допомогою
закладних документів і для системи кредитування приватного господарства.

Функції та призначення земельного кадастру в Україні визначені
постановою Кабінету Міністрів від 12 січня 1993 р. за № 15 »Про порядок
ведення державного земельного кадастру».

Відповідно до цієї постанови державний земельний кадастр ведеться з
метою інформаційного забезпечення:

ефективного здійснення державно! земельної політики;

державного контролю за використанням і охороною земельних ресурсів;

гаранти прав власників земельних ділянок і землекористувачів;

різних видів територіального планування та зонування території;

здійснення державної політики в галузі оподаткування землі та
нерухомості.

Важливим завданням ведення державного земельного кадастру є забезпечення
повноти відомостей про всі земельні ділянки, застосування єдиної системи
просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок,
запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та
достовірності.

Відомості, що реєструються в державному земельному кадастрі, мають
законну юридичну силу для всіх користувачів, включаючи судові,
податкові, фінансові органи, і можуть оскаржувати в судовому порядку.

За перекручення даних земельного кадастру передбачено адміністративну
відповідальність.

Загальноприйнятим визначенням державного земельного кадастру є
упорядкована сукупність вірогідних відомостей про правовий, природний,
господарський та екологічний стан земель.

До земельно-кадастрової документації належать

кадастрові карти та плани (графічні і цифрові),

схеми,

графіки,

текстові та інші матеріали, які містять відомості про межі
адміністративно-територіальних утворень, межі земельних ділянок
власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, правовий
режим земель, що перебувають у державній, колективній і приватній
власності, про їхню кількість, якість, народногосподарську цінність.

Земельно-кадастрова документація включає книги реєстрації державних
актів на право колективної, приватної власності на землю, право
постійного користування землею, договорів на тимчасове користування
землею, у тому числі на умовах оренди.

Змістова структура кадастру представлена двома частинами: графічною та
аналітичною, що взаємопов’язані між собою на рівні єдиної бази даних.

* Графічна база даних — картографічний матеріал, що відображає межі
землекористування і містить плани, карти, профілі, графіки, схеми. При
формуванні графічної бази даних основу кадастрової інформації становлять
матеріали топознімань, які фіксують просторове положення

всіх елементів міського середовища (межі землекористування, межі
адміністративних районів, наземні, підземні, надземні споруди тощо) і
дозволяють проводити виміри лінійних та площинних характеристик ділянок
території з точністю, достатньою для прийняття рішення.

* Аналітична база даних містить облікові, довідкові та оціночні реєстри,
таблиці, списки. При цьому кадастрова інформація мас відповідати таким
вимогам:

* Обов’язкова територіальна прив’язка дата, що дозволяє проводити
необхідний аналіз та синтез інформації в різних територіальних розрізах;

* необхідний ступінь дискретності та узагальнення, що дозволяє
забезпечити їх багаторазове та багатоцільове використання:

* комплексність, повнота та вибірковий характер даних як відображення
конкретних завдань регулювання земельних відносин, що вирішуються в
даний час у даному місці;

* оперативність інформації;

* достовірність та точність, спільність та однорідність даних. Основною
земельно-кадастровою одиницею є земельна ділянка, що має конкретні
фізичні і юридичні характеристики, сукупність яких становить її
індивідуальну визначеність, а саме:

* укріплені в порядку землевпорядкування межі і місце розташування;

* загальна площа;

* цільове призначення;

* тоща під будівлями, спорудами та іншими об’єктами нерухомості;

* форма права власності на землю та інші об’єкти нерухомості;

* відомості про суб’єкти цих прав;

* інші характеристики, передбачені законодавством.

Об’єкти земельного кадастру (земельна ділянка з розташованими на ній
будівлями та спорудами, інженерними мережами, шляхами) описуються
системою показників, які поділяються на правові, метричні, технічні,
вартісні, функціональні та геодезичні координати.

Для прикладу розглянемо облік земель в м. Раві-Руській, який ведеться
згідно з «Положенням про порядок ведення державного земельного
кадастру”, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12
січня 1993 p. №15, в земельно-кадастровій книзі і річних звітах за
формами 6-зем і 2-зем.

Облік кількості земель ведеться за власниками землі і
землекористувачами, у тому числі орендарями.

Облік кількості земель міста ведеться також за існуючою класифікацією
угідь, зокрема:

*сільськогосподарські землі (рілля, перелоги, багаторічні насадження,
сінокоси, пасовища та ін.);

*ліси та інші лісовкриті площі,

*забудовані землі (під житловою забудовою; землі промисловості; землі
під відкритими розробками, кар’єрами, шахтами; землі, які
використовуються в комерційних цілях, землі змішаного використання;
землі, які використовуються для транспорту та зв’язку: землі, які
використовуються для технічної інфраструктури; землі, які
використовуються для відпочинку та інші відкриті землі);

*відкриті заболочені землі:

*відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним
покривом;

*води (природні водостоки, штучні водостоки, озера, ставки, штучні
водосховища).

Кількісний облік земель в м.Раві-Руській ведеться за двома видами:
основний і поточний. Обчислення площ земельних ділянок в забудованих
кварталах ведеться у квадратних метрах з точністю до 5 м2 (0,0005 га).
Така точність обчислень зумовлена тим, що в населених пунктах земельні
ділянки мають невеликі розміри і з правової та економічної точок зору
потребують більш точного відображення як на місцевості, так і на
картографічному матеріалі.

За матеріалами первинного обліку земель населеного пункту щорічно
проводиться поточний (біжучий) облік, під час якого виявляються зміни у
складі категорій земель, власників землі і землекористувач і в та
земельних угідь.

Поняття земель житлової і громадської забудови

Землі житлової та громадської забудови займають всього 11,5% земельного
фонду країни, але мають велике значення, оскільки на цій території
проживає все населення, розміщені виробничі, адміністративні,
культурно-побутові підприємства, організації й установи. Населений пункт
s це первинна одиниця розселення людей в межах даної забудованої
ділянки, яка постійно або сезонно використовується для проживання людей.
Землі житлової і громадської забудови поділяються чинним законодавством
на міста і селища.

У населених пунктах першочергове значення мають ті характеристики
земель, які пов’язані з будівництвом і експлуатацією житлового та
промислового фонду. Земельний фонд населених пунктів повинен відповідати
дещо іншим вимогам, ніжу сільськогосподарському виробництві, хоча не
виключена можливість використання земель за їх прямим призначенням (в
окремих випадках).

До земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в
межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової
забудови, громадських будівель і споруд, інших об’єктів загального
користування [ст. 38 Земельного Кодексу України (ЗКУ)].

Використання земель житлової та громадської забудови здійснюється
відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної
документації, плану — земельно-господарського устрою з дотриманням
державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови
[ст. 39. ЗКУ].

Громадянам України за рішенням органів виконавчої влади або органів
місцевого самоврядування можуть передаватися безоплатно у власність або
надаватися в оренду земельні ділянки для будівництва та обслуговування
житлового будинку, господарських будівель і гаражного будівництва в
межах норм, визначених земельним кодексом України. Понад норму
безоплатної передачі громадяни можуть набувати у власність земельні
ділянки для зазначених потреб за цивільно-правовими угодами [ст.40 ЗКУ].

Житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за
рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування
земельні ділянки для житловою і гаражного будівництва передаються
безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який
встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації
[ст.4І ЗКУ]. Житлово-будівельні (житлові) та гаражно-будівельні
кооперативи можуть набувати земельні ділянки у власність за
цивільно-правовими угодами.

Земельні ділянки, на яких розташовані багато-квартирні житлові будинки,
а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території
державної або комунальної власті, надаються в постійне користування
підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими
будинками. У разі приватизації громадянам багатоквартирного житлового
будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у
власність або надаватись у користування об’єднанню власників. Порядок
використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні
житлові будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові
території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація
земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки,
а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території,
визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу,
мікрорайону та відповідної землевпорядної документації [ст.42 ЗКУ].

Основним завданням кадастру земель населених пунктів є отримання
інформації, її обробка і видача даних про кількісний та якісний склад
земель, їх юридичний статус, форми власності, функціональне призначення.
Основними об’єктами кадастру земель населених пунктів є земельні
ділянки, для яких наводяться дані про їх власників чи користувачів.
місцеположення, геометричні розміри, юридично-правовий статус,
функціональне використання, їх економічну оцінку.

Об’єктом земельного кадастру в населених пунктах с всі землі, як
перебувають у межах цих поселень. Межа району, села, селища, міста.
району у місті s це умовно замкнена лінія на поверхні землі, що
відокремлює територію району, села, селища, міста, району у місті від
інших територій.

Межа району, села, селища, міста у місті — це умовно залежна лінія на
поверхні землі, що відокремлює територію району, села, селища, міста
району у місті від інших територій.

Межі району, села, селища, міста, району у місті встановлюються і
змінюються за проектами землеустрою, які розробляються відповідно до
техніко-економічного обгрунтування їх розмірів, генеральних планів
населених пунктів. Включення земельних ділянок у межі району, села.
селища, міста, району у місті не тягне за собою припинення права
власності і права користування цими ділянками, якщо не буде проведено їх
вилучення (викуп) відповідно до Земельного кодексу України [ст. 173
ЗКУ]. Рішення про встановлення і зміну меж районів і міст приймається
Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки
Крим, обмежених Київської чи Севастопольської міської рад.

Рішення про встановлення і зміну меж сіл, селищ приймаються Верховною
Радою Автономної республіки Крим, обласними. Київською чи
Севастопольською міською радами за поданням районних та відповідних
сільських, селищних рад.

Рішення про встановлення і зміну меж районів у містах приймається
міською радою за поданням відповідних районних у містах рад [ст. 1 74
ЗКУ].

Межі адміністративно-територіальних утворень встановлюються в порядку та
відповідно до закону [er. 175 ЗКУ]. Межі адміністративно-територіальних
утворень посвідчуються державним актом України. Форма та порядок видачі
державного акта України на межі адміністративно-територіального
утворення встановлюються Верховною Радою України.

Землі населених пунктів за своїм використанням і цільовим призначенням,
залежно від регіонів і природних умов, мають різноманітне
співвідношення. Найвищий рівень забудованості і інтенсивності
використання земель є у великих містах, де природне середовище
використовується на декількох рівнях, що створює дефіцит вільної землі.
В сільській місцевості характер забудови, в основному, садибний, і
частина земель у межах поселень використовується для
сільськогосподарського виробництва.

4. Определение площади по способу Савича

Способ А. Н. Савича применяют для определения больших площадей,
например площадей землепользовании, когда требуєтся повышенная
точность.

Сущность способа состоит в том, что площадь участка (рис. 32),
заключенная в целое число квадратов координатной сетки Р0, определяется
по числу их; планиметром обводятся лишь илощади секций, выходящие за
пределы этих квадратов alt a2, as и a4 и дополнения их до целый
квадратов сетки &!, Ь2, bs и bt. Площади a и Ъ обводят планиметром при
двух положениях полюса, по два обвода в каждом положевии и выражают в
делениях планиметра.

Пусть искомые площади секций в гектарах, соответствующие обозначениям.
Площади целых квадратов, соответствующие числам делений а+Ь,
обозначим через Plt Р2, Р3 и Р4.

Так как между площадями, выраженными в гектарах и делениях планиметра,
существует прямая пропорциональность то можно написать

По этим формулам вычисляют площади секций, выходящие за пределы целых
квадратов координатной сетки. Кроме того, следует иметь в виду, что
величины и т. д. определяют значения цены деления планиметра, и
небольшое расхождение в них, не превышающее 1/400 от величины цены
деления планиметра, указывает на правильность определения величины а.
Контроль осуществляется также путем сравнения величин, выражающих
площадь целых квадратов координатной сетки в делениях планиметра.
Относительное расхождение между значениями этих величин, соответствующих
площади одного и того же числа целых квадратов координатной сетки, также
не должно превышать 1/4оо- Искомая площадь участка будет

Достоинство способа Савича в том, что при этом механически учитывается
деформация бумаги (см. § 15), на которой составлен план или карта,
уменьшается площадь обводимых фигур, чем повышается точность ее
определения.

Так как цена деления планиметра получается в виде нескольких значений
будет значительно точнее. Это значение p используется при определении
площадей отдельных контуров внутри участка.

Точность определения площади по способу Савича тем выше по сравнению с
непосредственным обводом всей фигуры или ее частей, чем больше отношение
площади целых квадратов координатной сетки к площади всей фигуры. Если
площадь целых квадратов, входящих в фигуру, составляет половину площади
всей фигуры, то точность определения площади по способу Савича будет
примерно в 3—4 раза выше по сравнению с точностью определения
непосредственным обводом всей фигуры. Если основная площадь
землепользования заключена в площади целых квадратов координатной сетки,
то точность определения площади по способу Савича приближается к
точности определения площади аналитическим способом.

Список використаних джерел

Кадастр населених пунктів. Ступень М.Г. та інші.

Основи кадастру. Л.Петрович.

Похожие записи