ДИПЛОМНИЙ ПРОЕКТ

зі спеціальності

ЗЕМЛЕВПОРЯДКУВАННЯ ТА КАДАСТР

Тема:

Нормативна грошова оцінка земель населеного пункту (на прикладі с. Крива
Хустського району).

ЗМІСТ

Вступ 5

Розділ 1. Нормативно-правова база грошової оцінки земель в Україні 7

1.1. Сфери використання результатів грошової оцінки, нормативно —
правові акти, які її визначають та регулюють 7

1.2. Нормативно-правові акти, які регулюють методичні засади здійснення
грошової оцінки земель в Україні 10

1.3. Нормативно-правова база організації проведення грошової оцінки
земель населених пунктів 13

Розділ 2. Характеристика об’єкту 20

2.1. Загальні відомості про населений пункт 20

2.2. Природні умови 20

2.3. Уточнення планово-картографічної основи 22

2.4. Складання карти ґрунтового покриву території населеного пункту 23

2.5. Екологія населеного пункту 25

2.6. Охорона природи 28

Розділ 3. Порядок виконання грошової оцінки земель населеного пункту 31

3.1. Вихідна інформація для визначення базової вартості земель 39

3.2. Земельно-оціночна структуризація населеного пункту 40

3.2.1. Виділення оціночних районів 40

3.3. Встановлення меж економіко-планувальних зон та визначення
коефіцієнта місця розташування земельної ділянки (Км2) 46

3.4. Визначення функціональних та локальних факторів у межах
економіко-планувальних зон 48

3.5. Грошова оцінка земель населеного пункту 50

3.5.1. Грошова оцінка забудованих територій 50

3.6. Грошова оцінка земель, що використовуються як сільськогосподарські
угіддя 53

3.7. Грошова оцінка окремої земельної ділянки 56

3.8. Приклад розрахунку земельного податку 57

3.9. Розгляд погодження та затвердження матеріалів грошової оцінки
земель населеного пункту 58

Розділ 4. Економіка, організація та планування робіт 59

4.1. Загальна характеристика процесу робіт 59

4.2. Технологічна схема 59

4.3. Опис процесів 60

4.4. Складання кошторису 61

Розділ 5. Охорона праці 66

Розділ 6. Охорона навколишнього середовища 79

Огляд літератури 84

Список використаної літератури 89

Висновки та пропозиції 92

Додатки та технічне завдання 93

Вступ

Здійснення контролю, обліку якості та кількості земель, впровадження
приватної власності на земельні ділянки та платного характеру
використання потребують чіткого економічного механізму регулювання
земельних відносин, важливим елементом якого є грошова оцінка населеного
пункту. Вона дає можливість органам місцевого самоврядування з
нормативними організаційними методами управління розвитком території
реалізувати свої повноваження для раціонального використання земель,
створення необхідної основи для формування фінансово – економічної бази
місцевого самоврядування за рахунок впровадження плати за землю.

Грошова оцінка земель населеного пункту здійснена відповідно до чинного
законодавства України з метою створення умов для економічного
врегулювання земельних відносин при передачі земель у власність, в
спадщину, під заставу, при даруванні, купівлі – продажу земельної
ділянки та здійснення права оренди, ціноутворенні, визначенні ставок
земельного податку. Забезпечення практичного здійснення та використання
даних земельної реформи, які є складовою основи грошової оцінки земель
населеного пункту.

Грошова оцінка земель населеного пункту має дещо іншу методологічну
основу і включає велику кількість додаткових поправочних коефіцієнтів,
які не приймають до уваги при визначенні вартості сільськогосподарських
земель (цільове використання, щільність забудови, попит на землю та
рента після її забудови, місце положення відносно ядра історичної
забудови, наявність комунікацій, інфраструктура тощо).

Грошова оцінка земель населеного пункту розробляється по – етапно. На
першому етапі визначається базова оцінка 1м2 економіко-планувальних
зонах, на останньому етапі грошова оцінка 1м2 земельної ділянки повного
функціонального використання з урахуванням локальних чинників.

Інформаційною базою для грошової оцінки земель є матеріали
інвентаризації земель населеного пункту, проект формування території і
встановлення меж населеного пункту, матеріали ґрунтових обстежень
земель, матеріали економічної оцінки та бонітування ґрунтів, земельно
–облікові матеріали, генеральний план забудови населеного пункту,
статистичні та нормативні дані про витрати на облаштування території
населеного пункту.

В основу грошової оцінки земель населеного пункту покладено
капіталізований рентний дохід, що створюється завдяки місцю розташування
населеного пункту у загально державній, регіональній і місцевій системах
виробництва та розселення облаштування його території і корисними
природними, історико –культурними, екологічними, іншими показниками і
рівня інженерного облаштування тощо.

Дані грошової оцінки земель населеного пункту входить в основу єдиного
для всієї країни механізму визначення плати за землю.

Матеріали грошової оцінки земель використовуються при визначені ринкової
ціни розпайованих ділянок сільськогосподарських земель, а також
стартової оцінки на земельні ділянки не сільськогосподарського
призначення для їх продажу на аукціонах тощо.

Розділ 1.

Нормативна-правова база грошової оцінки земель в Україні.

1.1 Сфера використання результатів грошової оцінки, нормативно-правові
акти, які її визначають та регулюють

Метою земельної реформи є створення в Україні ефективної системи
землекористування, одним з невід’ємних елементів якої повинен стати
дієвий механізм економічного регулювання земельних відносин. Характерною
рисою цього механізму є вільний перерозподіл земельних ресурсів, перехід
їх до більш ефективного власника, користувача на основі дії цінового
фактора ринку землі. Особливості нормативно-правової бази регулювання
економічної, фінансової сторони земельних відносин в Україні
визначаються перспективою становлення ринку землі, взаємозв’язком між
платністю землеволодіння і землекористування та товарністю землі, в
умовах системи, де домінує приватна власність на неї. Перспективи
становлення та розвитку ринку землі визначають сферу використання
результатів грошової оцінки землі, яка відповідно до статті 24 Закону
України «Про плату за землю» від 19 вересня 1996 року №378/96-ВР,
застосовується для економічного регулювання земельних відносин при
укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України.
Стаття 2 цього ж закону визначає, що використання землі в Україні є
платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або
орендної плати, що визначається в залежності від грошової оцінки земель.
Отже, результати грошової оцінки земель законодавчо визначені базою для
їх оподаткування. На сьогоднішній день оподаткування є найбільш широкою
сферою застосування результатів грошової оцінки. Проте, із становленням
ринку землі, розширення їх застосування в інших сферах, які регулюють
земельні відносини, зростатиме. До цього спонукають законодавчі та
нормативно-правові акти, які регулюють застосування результатів грошової
оцінки при здійсненні ринкових операцій з земельними ділянками. Зокрема,
пункт 5 Указу Президента України «Про приватизацію об’єктів
незавершеного будівництва» від 14 жовтня 1993 року №456/93 встановлює,
що вартість земельної ділянки при приватизації зазначених об’єктів
визначається Державним комітетом України по земельних ресурсах чи його
органами на місцях на підставі експертної оцінки. Зазначені норми були
встановлені до появи нормативних документів, які визначали методичні
підходи до оцінки земель в Україні, що безумовно, ускладнювало роботу
експертів по встановленню вартості земельних ділянок під згаданими
об’єктами, часом створювало ситуацію неможливості порівняння результатів
такої роботи на об’єктах, аналогічних за своїми характеристиками. 3
появою Методик, які регулюють підходи до грошової оцінки земель, робота
експертів по встановленню вартості земельних ділянок під об’єктами, які
підлягають приватизації відповідно до норм вищезазначених Указів
Президента України, має загальні орієнтири, які забезпечують
порівнюваність її результатів, полегшують їх сприйняття в кожному
конкретному випадку, знімають елементи соціальної напруги в процесі
приватизації. Наявність методичних підходів до грошової оцінки земель
вплинула на зміст норм наступних Указів Президента України, які
регулюють процес приватизації землі в Україні. Зокрема, пункт 4 Указу
Президента України «Про приватизацію та оренду земельних ділянок
несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької
діяльності» від 12 липня 1995 року №608/95 визначає, що продаж земельної
ділянки несільськогосподарського призначення у приватну власність
проводиться виконавчим комітетом Ради за ціною, розрахованою за
методикою, визначеною Кабінетом Міністрів України і затвердженою
відповідною місцевою державною адміністрацією, та з врахуванням
експертної оцінки цієї земельної ділянки. Такий підхід забезпечує
поєднання та порівняння даних про реальну ринкову ціну земельних ділянок
з результатами їх грошової оцінки, дає змогу більш ефективно враховувати
та співвідносити інтереси держави і громадян в процесі приватизації.
Необхідність вартісної оцінки землі гостро відчувалась і в аграрному
секторі економіки України. Пунктом 2 Указу Президента України «Про
невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері
сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 року №666/94
встановлено, зокрема, що кожному члену підприємства, кооперативу,
товариства видається сертифікат на право приватної власності на земельну
частку (пай) із зазначенням у ньому розміру частки (паю) в умовних
кадастрових гектарах, а також у вартісному виразі. Тому пунктом 6 цього
ж указу Кабінет Міністрів України зобов’язано забезпечити до 1 березня
1995 року розробку методики грошової оцінки земель. В умовах наявності
Методики та результатів грошової оцінки земель сільськогосподарського
призначення стала можливою активізація процесів приватизації земель,
переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і
організаціям. Пункт 2 Указу Президента України «Про порядок паювання
земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським
підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995 року №720/95 встановлює,
зокрема, що при паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових
гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу,
товариства є рівними. Відповідно до пункту 3 цього ж Указу вартість
земельної частки (паю) для кожного підприємства, кооперативу, товариства
визначається виходячи із грошової оцінки переданих у колективну
власність сільськогосподарських угідь, що обчислюється за методикою
грошової оцінки земель, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та
кількості осіб, які мають право на земельну частку (пай). Розміри
земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються
виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки
одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства,
кооперативу, товариства. Стосовно безпосереднього використання
результатів грошової оцінки при укладанні договорів купівлі-продажу
земельних ділянок, то вони можуть носити тільки характер орієнтиру для
учасників ринкових процесів. Таке розуміння ролі оцінки в процесі
купівлі-продажу земельних ділянок, що знаходяться в приватній власності
громадян, визначається новою редакцією Закону України «Про плату за
землю» від 19 вересня 1996 року №378/96 — ВР, яким знято поняття
нормативної ціни землі. Таким чином, норми Декрету Кабінету Міністрів
України «Про приватизацію земельних ділянок» від 26 грудня 1992 року №
15-92 та «Порядку посвідчення договорів відчуження земельних ділянок»
діють тільки в частині, яка не протирічить закону. Тобто, продаж
земельної ділянки провадиться за ціною, встановленою угодою сторін, а
необхідність довідки про визначення нормативної ціни земельної ділянки
відпадає. Разом з тим, сфера використання результатів грошової оцінки
земель розширюється з доповненням статті 39 Земельного кодексу України
частиною, яка визначає, що громадянин України, якому земельна ділянка
належить на правах приватної власності, може укласти договір застави з
кредитною установою. При реалізації цієї норми Земельного кодексу
України, що була прийнята у зв’язку із введенням в дію Закону України
«Про заставу», результати грошової оцінки земель також можуть носити
характер орієнтиру для учасників договору про заставу земельної ділянки.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 1997 року №99 «Про
внесення змін до Положення про порядок ведення державного земельного
кадастру та визнання такою, що втратила чинність, постанови Кабінету
Міністрів України від 16 вересня 1992 р. №532» внесені зміни до пунктів
2, 12, 14-16 «Положення про порядок ведення державного земельного
кадастру», затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 12
січня 1993 року №15 «Про порядок ведення державного земельного
кадастру». Тим самим грошова оцінка земель в Україні визначена як
невід’ємна складова частина ведення державного земельного кадастру, а її
результати — специфічним видом земельно-кадастрової інформації.

1.2 Нормативно-правові акти, які регулюють методичні засади здійснення
грошової оцінки земель в Україні

Нормативною базою, яка покликана була визначити та врегулювати методичні
підходи до розрахунку грошової оцінки земель, стала «Методика грошової
оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів»,
затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995
року №213. В квітні того ж року спільним наказом Держкомзему,
Мінсільгосппроду, Держкоммістобудування і академії аграрних наук
(№24/87/70/45 від 7.04.1995р.) було затверджено «Порядок грошової оцінки
земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів». 31
жовтня 1995 року постановою Кабінету Міністрів України №864 були
затверджені доповнення до Методики грошової оцінки земель
сільськогосподарського призначення та населених пунктів, які
встановлювали підходи до оцінки земельних ділянок в населених пунктах,
де не проведена комплексна грошова оцінка території, а також за межами
населених пунктів з метою приватизації земельних ділянок. В листопаді
того ж року спільним наказом Держкомзему, Мінсільгосппроду,
Держкоммістобудування і академії аграрних наук (№76/230/325/150 від
27.II.1995р.) було затверджено «Порядок грошової оцінки земель
сільськогосподарського призначення та населених пунктів», який приводив
попередню редакцію Порядку у відповідність до норм зазначеної постанови.
30 травня 1997 року Кабінет Міністрів України видав постанову «Про
Методику грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення
(крім земель населених пунктів)» №525, в якій зобов’язав Держкомзем,
разом із зацікавленими міністерствами та відомствами, у тримісячний
термін розробити Порядок грошової оцінки земель несільськогосподарського
призначення (крім земель населених пунктів). Пункт 5 цієї ж постанови
визначає такою, що втратила чинність постанову Кабінету Міністрів
України від 31 жовтня 1995 року №864 «Про внесення доповнень до Методики
грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених
пунктів». У зв’язку з введенням в дію з 1 січня 1997 року Закону України
«Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про плату за землю»,
спільним наказом Держкомзему, Мінсільгосппроду, Держкоммістобудування і
академії аграрних наук (№46/131/63/34 від 15 квітня 1997 року) були
внесені зміни та доповнення до розділу 3 «Порядку грошової оцінки земель
сільськогосподарського призначення та населених пунктів». Зазначена
редакція розділу 3 цього Порядку стала основою для розробки еталонних
проектів визначення результатів грошової оцінки земель с. Кропивник
Коломийського району. Підходи щодо реалізації методичних засад оцінки
земель населених пунктів, які визначені згаданим наказом, було розкрито
у відповідних його розділах. Вищезазначені документи покладено в основу
подальшого вдосконалення системи визначення розмірів грошової оцінки
земель, їх оподаткування і переходу до засад, що більше відповідали б
ринковим принципам функціонування механізму економічного регулювання
земельних відносин. Значний вплив на визначення грошової оцінки земель
мають норми Земельного кодексу України, зокрема зміст його другого
розділу, який регулює віднесення земель до певних категорій
використання. Від цього значною мірою залежить визначення об’єктів
оцінки та коефіцієнтів, що враховують особливості їх функціонального
використання. Враховуючи галузевий характер віднесення земель до певних
категорій використання, можливість обліку однієї земельної ділянки в
декількох категоріях, складнощі, які виникають в зв’язку з цим при
визначенні переваг функціонального призначення, постановою Кабінету
Міністрів України «Про Методику грошової оцінки земель
несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів)»
№525, об’єктами грошової оцінки земель несільськогосподарського
призначення визначено земельні ділянки, що використовуються за
функціональним призначенням незалежно від того, до якої категорії вони
віднесені. Більшість показників, які впливають на проведення грошової
оцінки земель населених пунктів, визначені містобудівним законодавством
і нормативною базою, що діє в цій сфері. Закон України «Про основи
містобудування», прийнятний Верховною Радою України 16 листопада 1992
року, визначає, що державні стандарти, норми і правила у сфері
містобудування «…встановлюють комплекс якісних та кількісних
показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію
містобудівної документації, проектів конкретних об’єктів з урахуванням
соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших
умов…» (стаття 16). Основним нормативним документом, що визначає
діяльність в сфері містобудування, є державний стандарт ДБН 360-92
(державні будівельні норми), який зазнав з часу його прийняття певних
змін. Проте, визначення основних структурних елементів населених пунктів
та принципові положення щодо нормування використання їх територій
викладені саме в цьому документі. Вони є чинними зараз і покладені в
основу показників, які використовуються для визначення грошової оцінки
відповідних земельних ділянок.

1.3 Нормативно-правова база організації проведення грошової оцінки
земель населених пунктів

Важливою складовою частиною нормативного регулювання процесу грошової
оцінки земель є визначення його суб’єктів, надання права юридичним та
фізичним особам її реалізації. Стаття 23 Закону України «Про плату за
землю» від 19 вересня 1996 року №378/96 — ВР визначає, що грошова оцінка
земельної ділянки проводиться Державним комітетом України по земельних
ресурсах за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Пункт 3
Постанови Верховної Ради України від 19 вересня 1996 року №379/96-ВР
зо6ов’язує Кабінет Міністрів України до 1 січня 1999 року провести
грошову оцінку земель населених пунктів, земель несільськогосподарського
призначення (крім земель населених пунктів). Тому відповідним дорученням
Кабінету Міністрів України Держкомзем визначений організацією,
відповідальною за проведення грошової оцінки земель, у складі
зацікавлених міністерств і відомств. На виконання статті 23 Закону
України «Про плату за землю» від 19 вересня 1996 року №378/96 та
зазначеного доручення Кабінету Міністрів України, Держкомземом з
урахуванням пропозицій Держкоммістобудування виданий наказ від 31 січня
1997 року № 10 «Про організацію робіт з проведення грошової оцінки
земель населених пунктів, пункт 1.2 якого визначає, зокрема, перелік
юридичних осіб, що залучаються до виконання робіт з грошової оцінки
земель населених пунктів. Центрами, що здійснюють методичне забезпечення
цих робіт, виступають інститут землеустрою УААН та Український державний
інститут проектування міст «Діпромісто», яким надано право проведення
грошової оцінки земель населених пунктів на всій території України.
Пунктом 4 цього ж наказу відповідальними за проведення експертизи
результатів грошової оцінки земель населених пунктів визначено Державний
комітет Автономної Республіки Крим по земельних ресурсах і єдиному
кадастру; обласні, Київське та Севастопольське міські управління
земельних ресурсів. Вибірково експертиза результатів грошової оцінки
здійснюватиметься Державним комітетом України по земельних ресурсах у
відповідності до «Положення про здійснення державної землевпорядної
експертизи». Одним з елементів методичного забезпечення робіт з грошової
оцінки земель населених пунктів є розробка відповідних еталонних
проектів зазначеними центрами під керівництвом робочих груп, створених
та затверджених Державним комітетом України по земельних ресурсах з
метою деталізації методичних підходів до оцінки земель населених
пунктів. Подальші кроки по методичному забезпеченню робіт з грошової
оцінки земель всіх категорій, зокрема і оцінки земель населених пунктів,
методичні центри здійснюватимуть на основі діючої нормативно-правової
бази, яка проаналізована вище, та актів, що будуть її розвивати і
вдосконалювати.

При оцінці земель населених пунктів виходять із порівняльної цінності і
придатності території для житлової та промислової забудови і її
благоустрою. Така оцінка здійснюється на основі врахування величини
витрат, як при будівництві, так і при експлуатації будівель, споруд та
комунікацій. Також слід враховувати інженерно — будівельні
характеристики ділянок, їх розміщення на плані населеного пункту
відносно існуючої забудови, транспортних зв’язків з громадськими,
культурними і торговими центрами, промисловими зонами, близькість до
існуючих магістралей інженерних комунікацій, стан природо-екологічного
довкілля, характер попереднього використання та забруднення території:

Класифікація населених пунктів має важливе значення при використанні
грошової оцінки їх території. Існує декілька класифікацій населених
пунктів: за категорією; чисельністю населення; адміністративним
статусом; місцем у системі розселення та господарськими функціями.

Виділяють три категорії населених пунктів, тобто міста; селища; села.

Класифікація населених пунктів за чисельністю населення покладена в
основу Державних будівельних норм України ДБН 360-92**[29]. Як відомо,
кожний населений пункт відіграє певну роль в
адміністративно-територіальному устрою України. За адміністративним
статусом виділяють 8 категорій населених даних. За місцем у системі
розселення пункти ділять на 6 категорій, а за господарськими функціями
населені пункти ділять на 8 категорій.

На грошову оцінку земель населеного пункту також впливає
функціонально-планувальна структура населених пунктів. Територія
населеного пункту за функціональним призначенням і характером
використання ділять на селбіщну, виробничу, в тому числі зовнішнього
транспорту і ландшафтно-рекреаційну.

Грошова оцінка території населених пунктів здійснюється в межах
встановленої межі населеного пункту.

При виконанні грошової оцінки середнього, великого, крупного та
крупнішого населеного пункту не обмежується територією, яка знаходиться
за юридичними межами населеного пункту. За його межею залишаються землі,
які за господарськими, трудовими, соціальними та рекреаційними зв’язками
нерозривно пов’язані з територією населеного пункту.

Грошова оцінка земель населених пунктів базується на рентному підході.
Згідно з Законом України “Про плату за землю” грошова оцінка е
капіталізованим рентним доходом із земельної ділянки. У населеному
пункті рентний дохід виникає перш за все завдяки інфраструктурному
облаштуванню території та переваг місце розташування відносно ринків
сировини, збуту та робочої сили.

Відповідно до методики грошової оцінки земель сільськогосподарського
призначення та населеного пункту грошва оцінка земель населених пунктів
визначається за встановленою формулою.

На методику оцінки земель впливають такі фактори:

Необхідні витрати пов’язані з облаштуванням території, капітальні
вкладення на створення відповідної інженерно-технічної інфраструктури;

Економічні розрахунки наслідків вилучення земель із
сільськогосподарського виробництва і введення їх у сферу будівництва й
обслуговування громадської і промислової забудови;

Економічні розрахунки результатів використання земель населених пунктів
для житлового та промислового будівництва для адміністративних,
культурних і комунальних будівель і споруд, будівель сфери послуг.

Порядок встановлення тарифів на проведення робіт по грошовій оцінці
земель населених пунктів та земель несільськогосподарського призначення
розроблено відповідно до пункту 3 постанови Верховної Ради України від
16 липня 1999 р. №999-ХІУ «Про продовження строку проведення грошової
оцінки земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського
призначення» і з метою прискорення проведення грошової оцінки земель
населених пунктів та земель несільськогосподарського призначення (крім
земель населених пунктів) і упорядкування витрат бюджетних коштів на
виконання зазначених робіт.

Чинним законодавством передбачено договірний характер виконання робіт
між сторонами. Обов’язковим додатком до договору є протокол погодження
вартості цих робіт.

При визначенні вартості робіт з грошової оцінки земель необхідно
враховувати:

дані вартості проведення робіт з грошової оцінки;

характеристику населеного пункту або земельної ділянки
несільськогосподарського призначення;

прямі затрати на здійснення грошової оцінки (кількість і рівень
кваліфікації фахівців, їх зарплата та нарахування на неї, затрачений час
на виконання робіт, витрати, пов’язані з використанням обладнання,
матеріалів та ін.);

особливі умови виконання робіт (терміновість, комплексність, ступінь
використання комп’ютерних технологій та ін.).

Пропонується запровадити порядок встановлення тарифів на проведення
робіт по грошовій оцінці земель населених пунктів та порядок
встановлення тарифів на проведення робіт по грошовій оцінці земель.
несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів).

Враховуючи велику кількість суб’єктів підприємницької діяльності, які
займаються виконанням робіт з грошової оцінки земель, для забезпечення
ефективного використання бюджетних асигнувань на згадані роботи вважаємо
за доцільне прийняти зазначений Порядок і розробку відповідних базових
цін.

Оцінка земельної ділянки проводиться відповідно до таких методичних
підходів:

капіталізації чистого доходу від використання земельної ділянки;

зіставлення цін продажу подібних земельних ділянок;

урахування витрат на спорудження об’єктів нерухомого майна на земельній
ділянці;

Грошова оцінка земельної ділянки за Методикою грошової оцінки земель
несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів),
затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 р.
№ 525, і Методикою грошовою оцінки земель сільськогосподарського
призначення та населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету
Міністрів України від 23 березня 1995 р. № 213, в частині оцінки земель
населених пунктів (далі — грошова оцінка нормативна);

поєднання декількох методичних підходів при умовному розподілі
забудованої земельної ділянки на складові компоненти (земельна ділянка,
будівлі, споруди).

При проведенні експертної оцінки слід використовувати не менше трьох
методичних підходів, причому обов’язковим є застосування методичного
підходу, що ґрунтується на грошовій оцінці нормативній.

Серед інших підходів, які можуть бути застосовані, перевага надається
тим, які ґрунтуються на найповніших відомостях про земельну ділянку.

Методичний підхід, що ґрунтується на капіталізації чистого доходу,
передбачає ефективне, використання земельної ділянки (фактичне чи
умовне) з урахуванням обтяжень та обмежень щодо її використання.

При прямій капіталізації чистого доходу оцінна вартість земельної
ділянки визначається за формулою:

де: Цкп — оцінна вартість земельної ділянки, визначена шляхом прямої
капіталізації чистого доходу (у гривнях);

До — річний чистий дохід (фактичний або очікуваний) (у гривнях);

Ск — ставка капіталізації (коефіцієнт).

При непрямій капіталізації чистого доходу (дисконтуванні грошових
потоків) оцінна вартість земельної ділянки визначається за формулою:

де: Цкн — оцінна вартість земельної ділянки, визначена шляхом непрямої
капіталізації чистого доходу (у гривнях);

Доі — очікуваний чистий дохід за і-й рік (у гривнях);

t — період (у роках), який ураховується при непрямій капіталізації
чистого доходу.

дата оцінки — дата, на яку складено висновок експерта про оцінну
вартість земельної ділянки;

оцінна вартість — вірогідна ціна, за яку земельна ділянка може бути
продана на дату оцінки;

експерт — фахівець, що має кваліфікаційний документ (сертифікат), який
дає право на проведення оцінки земель;

експертна грошова оцінка — визначена експертом оцінна вартість
земельної ділянки;

ефективне використання — економічно доцільне та прибуткове використання
земельної ділянки за цільовим призначенням без погіршення її якісних та
еколого-естетичних характеристик і з дотриманням вимог обтяжень та
обмежень;

ставка капіталізації — коефіцієнт перерахунку річного чистого доходу в
поточну вартість земельної ділянки.

Інформаційною базою для оцінки земельних ділянок є:

відомості державного земельного кадастру (місцезнаходження, кількісна і
якісна характеристики земельної ділянки, її правовий режим,
функціональне використання, дані економічної та грошової оцінки);

проект відведення земельної ділянки;

відомості про природні, економічні, історико-культурні, екологічні та
містобудівні особливості місцезнаходження земельної ділянки;

містобудівна документація та місцеві правила забудови;

дані про інженерне облаштування земельної ділянки та про об’єкти
нерухомого майна, що на ній розташовані;

дані про ціни продажу (оренди) подібних земельних ділянок, що склалися
на ринку на момент оцінки;

дані статистичної звітності.

Оцінка земельних ділянок здійснюється з метою економічного

врегулювання земельних відносин при укладанні цивільно-правових угод,

передбачених законодавством України. Оцінна вартість, визначена в
результаті оцінки земельних ділянок, ураховується під час установлення:

ціни продажу земельної ділянки;

стартової ціни продажу земельної ділянки на конкурентних засадах.

Оцінна вартість земельної ділянки визначається виходячи з її
характеристик та властивостей, правового режиму, місцезнаходження, а
також — з урахуванням кон’юнктури ринку.

Земельна ділянка розглядається як умовно вільна від забудови і придатна
для ефективного використання.

Розділ 2

Характеристика об’єкту

2.1.Загальні відомості про населений пункт

Село Кропивник Кропивницької сільської ради розташоване в західній
частині Долинського району на віддалі 12 км від районного центру м.
Долина, та на віддалі 82 км від обласного центру м. Івано-Франківська.

Рельєф території населеного пункту в основному горбистий; землі
житлової та громадської забудови розміщені в центральній частині села.

Село витягнуте з півночі на південь – 2,8 км, із заходу на схід – 4,2
км.

Чисельність населення села Кропивник складає 1848 чоловік, і в
населеному пункті нараховується 642 двори та проживає 690сімей.

Площа населеного пункту складає 601,0 га. Основною
структурно-планувальною одиницею населеного пункту є квартали забудови
садибного типу з одно- двоповерховими будинками.

Територію села із заходу на схід та з півночі на південь пересікають
дороги, які в даний час мають в основному задовільний стан. Село
електрифіковане та газифіковане, а теплопостачання та каналізація
відсутні.

Даний населений пункт віднесений до 07 Верховинського
природно-сільськогоспо-дарського району.

2.2. Природні умови

За природним районуванням територія населеного пункту входить до
карпатського агрокліматичного району вертикальної кліматичної
зональності, в межах Покуття (низько гірські хребти з пологими схилами,
куполоподібними вершинами).

За багаторічними даними гідрометеостанції у м.Долина середня температура
січня –3,9 до –5,1 С0, а в липні +20 — +24 С0.

Період з температурою понад +10 С0 становить 168-170 днів. Перехід
середньодобової температури повітря через 0 С0 настає у першій декаді
березня. Це явище вважають за початок весни. За початок літнього сезону
приймають дату перехід середньої добової температури повітря через + 15
С0.

Літо помірно тепле і вологе. Осінь починається в першій декаді жовтня з
переходом середньодобової температури повітря через +10 С0 і закінченням
без морозного періоду на початку грудня. Зима починається з переходом
середньодобової температури повітря через 0 С0. За останні роки зима
була багатосніжною із сильними приморозками. Середня висота снігового
покриву 18-21см.

Середньорічна та середньомісячна температура повітря за останні роки
вказані в таблиці 2.1.

Таблиця 2.1.

Середньомісячна і середньорічна температура повітря в С0 (за даними
Долинської гідрометрологічної станції).

Роки Місяці За рік

І ІІ III IV V VI VII VIII IX X XI XII

2004р -3,9 -4,2 +1,8 +8,2 +13,5 +16,6 +22,4 +23,6 +14,5 +6,2 +0,3 -3,4
+8,1

2005р -4,3 -3,8 +2,1 +7,7 +12,8 +16,2 +20,9 +22,3 +13,3 +5,7 -1,4 -5,6
+7,2

2006р -5,1 -6,7 +2,6 +8,6 +14,7 +18,3 +23,6 +24,7 +15,1 +6,1 +0,9 -4,5
+8,2

Середнэ багато-річне -4,4 -4,9 +2,2 +8,2 +13,7 +17,0 +22,3 +25,5 +14,3
+6,0 +0,7 -4.5 +9,9

Середньорічна кількість опадів становить всього – 690 — 710 мм на рік, а
за період з температурою вище 10 С0 – 390 – 440 мм, тобто у весняно –
літній період (травень-серпень). Середньорічна та середньомісячна сума
опадів мм вказана в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2.

Середньомісячна і середньорічна сума опадів в мм (за даними Долинської
гідрометрологічної станції):

29 23 37 45 57 78 74 92 91 87 51 32 696

середне багаторічне 31 25 35 42 61 80 76 90 91 86 51 33 701

В цілому кліматичні умови дають змогу вирощувати озиму пшеницю, жито,
ячмінь, овес, льон-довгунець, цукровий буряк, тютюн та інші.

2.3.Уточнення планово-картографічної основи населеного
пункту:

Планово-картографічною основою села Кропивник є план в масштабі
1:10000, складений у 1991 році Івано-Франківським філіалом інституту
землеустрою при проведенні коректури планового матеріалу, уточнений під
час розробки проекту формування території і встановлення меж населеного
пункту.

На планово-картографічний матеріал нанесені квартали нової забудови та
масиви, надані громадянам для ведення особистого підсобного
господарства. У межах кожного кварталу окремо відображені землі житлової
забудови та землі загального користування; уточнена і доповнена мережа
вулиць. Визначена належність земельних ділянок до певних категорій
земель.

В результаті проведених робіт складений план села Кропивник в масштабі
1:5000 (креслення 1) з відображенням меж земельних угідь та категорій
земель, визначені площі земель різних категорій та угідь, складена
експлікація земель (додаток 1).

2.4.Складання карти ґрунтового покриву території населеного пункту:

Оскільки крупномасштабні обстеження ґрунтів на територіях населених
пунктів (в т.ч. села Кропивник) не проводились, інформація про їх
ґрунтовий покрив відсутня. Прийнятним варіантом виходу з такого
становища, в умовах, що склалися, є створення орієнтовних карт
ґрунтового покриву за допомогою використання наявних ґрунтових карт
суміжних територій та таких допоміжних матеріалів, як топографічні
карти, фотоплани, а також рекогностирування обстежень території. За
допомогою топокарт визначено рельєф поверхні території села, що
дозволило встановити границі гідроморфних ґрунтів та змитих ґрунтових
відмін.

Отже, базуючись на даних про ґрунтовий покрив прилеглих масивів
охоплених ґрунтовою зйомкою з урахуванням відображеного на топокартах
рельєфу, складена умовна (екстраполяційна карта) ґрунтового покриву
території населеного пункту. Крім цього, для складання остаточної карти
ґрунтів було здійснено польове обстеження ґрунтів в натурі, уточнено їх
границі шляхом рекогностіровки.

В результаті виконання робіт складено карту та експлікацію
агровиробничих груп ґрунтів села Кропивник в розрізі
сільськогосподарських угідь (таблиця 1) і було виділено 8 агровиробничих
груп ґрунтів:

186е – дерново-буроземні глибокі кам’янисті легкосуглинкові ґрунти;

186ек– дерново-буроземні опідзолені глейові кам’янисті важкосуглинкові
ґрунти;

195еж – дерново-буроземні опідзолені глеюваті слабозмиті
слабощебенюваті важкосуглинкові ґрунти;

195л – дерново буроземні опідзолені глеюваті та глейові слабозмиті
слабощебенюваті легкоглинисті ґрунти;

199лж– дерново буроземні опідзолені глеюваті та глейові середньозмиті
середньощебенюваті легкоглинисті ґрунти;

199лз- дерново буроземні опідзолені глеюваті сильнозмиті
сильнощебенюваті легкоглинисті грунти;

199ек- бурі гірсько-лісові сильнозмиті важкосуглинкові ґрунти;

218- зруйновані грунти та виходи метаморфічних порід сильнокамянисті
грунти;

Експлікація агровиробничих груп ґрунтів території села Кропивник

Таблиця 1.

№ п/п Угіддя Загальна площа В тому числі:

186е 186ек 195еж 195л 199лз 199лж 199ек 218

1 Громадяни, яким надані землі у власність і користування: 538,6471 65,1
29,9 193,1471 30,2 118,9 42,1 6,1 53,2

— рілля 251,3471 34,3 0,4 66,7471 20,6 93,5 24,2 — 11,6

— багаторічні насадження 8,0 1,8 — 2,7 0,8 1,4 0,6 — 0,7

— сінокіс 166,4 9,8 29,1 78,5 7,6 5,5 12,1 4,7 19,1

— випас 112,9 19,2 0,4 45,2 1.2 18,5 5,2 1,4 21,8

ВСЬОГО: 538,6471 65,1 29,9 193,1471 30,2 118,9 42,1 6,1 53,2

Рельєф території в основному горбистий за винятком її південно-східної
частини, де рельєф частково рівнинний.

На території села Кропивник Кропивницької сільської ради виділено 8
агровиробничих груп ґрунтів, які відрізняються між собою
генезико-морфологічними ознаками, гранометричним складом, зволожиністю
та ступенем еродованості.

2.5. Екологія населеного пункту.

Важливою задачею екологічного законодавства є охорона природного
середовища в сільськогосподарському пункті. Правовий стан, роль і
значення населеного пункту вимагає створення в ньому найбільш
сприятливих умов для життя і здоров’я, праці і відпочинку населення.

Населений пункт має багато екологічних проблем, що виникають і
нагромаджуються в зв’язку з науково-технічним прогресом. Саме в
населеному пункті спостерігається хімічне, пилове, й інше забруднення
атмосферного повітря, води і ґрунту.

Екологія в населеному пункті здійснюється на підставі загальних
екологічних норм, спрямованих на охорону земель від ерозії, вод і
атмосферного повітря від забруднення, лісів населеного пункту від пожеж,
знищення, пошкодження, засмічення тощо. Разом з тим специфіка об’єкту
охорони визначає і специфіку природоохоронних заходів, що притаманні
лише охороні природного середовища населених пунктів.

До таких заходів відносяться:

Еколого-вимогливе планування і забудова населених пунктів, їх
благоустрій;

Забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення;

Охорона атмосферного повітря в населеному пункті;

Охорона зеленої рослинності в населеному пункті;

Планування і забудова населеного пункту повинна передусім передбачити
створення найбільш сприятливих умов для життя, а також для збереження і
зміцнення здоров’я громадян. Житлові масиви, промислові підприємства та
інші об’єкти належить розміщати таким чином, щоб виключати несприятливий
валив шкідливих факторів на здоров’я і санітарно-побутові умови життя
населення. Зокрема, важливо враховувати переважаючи напрями вітру, щоб
запобігти занесенню шкідливих речовин від підприємств на зелені
території.

При проектуванні, будівництві і реконструкції підприємств слід
передбачати заходи що до запобігання забруднення атмосферного повітря,
водойм підземних вод, зелених насаджень ґрунту.

Певна частка забруднення навколишнього середовища в населеному пункті
припадає на транспорт.

Тому необхідне найбільш раціональне розміщення транспортних потоків,
виведення їх за межи житлової зони, а транзитні шляхи – за межи
населеного пункту, передбачити транспортні розв’язки для безупинного
руху автомобілів.

При забудові населеного пункту належить забезпечити введення в
установлені строки водопроводів, каналізаційних і очисних споруд,
санітарну очистку, утилізацію промислових, комунально-побутових та інших
відходів.

З метою зменшення впливу промислових підприємств на навколишнє
середовище передбачено створення навколо них санітарно-захисних зон.
Обов’язковою умовою упорядкованості такої зони є її озеленення, що для
сучасного населеного пункту має особливе значення. Рослини здатні
поглинати і засвоювати різні гази та пил, чим очищають атмосферне
повітря. Трав’яниста рослинність вбирає у себе усі радіоактивні опади.

Озеленення корисне і тим, що сприяє спілкуванню людини з природою.
Людина щодня, що миті повинна відчувати зв’язок з довкіллям. Адже життя
людини тісно пов’язане з природою, з її виникненням. Сьогодення тим
більше вимагає зміцнення цих зв’язків.

Важливу роль в екології природного середовища в населеному пункті
покликане відігравати законодавство про забезпечення санітарного та
епідемічного благоустрою населення. Воно базується на засадах
Конституції України, Основах законодавства України про охорони здоров’я
і складається з Закону України “Про забезпечення санітарного та
епідемічного благоустрою населення”, інших актів законодавства та інших
норм.

У системі екологічно-правових заходів, спрямованих на екологію
навколишнього природного середовища в населеному пункті, чинне місце
відводиться державному санітарно–епідеміологічному нагляду. Також
регулярне здійснення санітарно-епідемічного нагляду здатне оздоровити і
підтримувати в належному стані екологію насалених пунктів.

Тільки взаємодія з природою і навколишнім середовищем покращить екологію
населеного пункту.

Разом з екологічною функцією зелена рослинність міст виконує також
естетичну та виховну функцію. А тому охорона лісів і зеленої рослинності
населеного пункту заслуговує на особливою увагу, їх охорона може
досягтися різними шляхами по-перше, шляхом максимального обмеження
використання зазначених лісових угідь, для різних господарських потреб;
по-друге шляхом активізації лісовідновлення і лісорозведення в лісах
населеного пункту.

Згідно з діючим лісним законодавством у лісах населених пунктів
допускається тільки рубки догляду, санітарні рубки, пов’язані з
реконструкцією малоцінних молодників, прокладання просік, створення
протипожежних розривів.

Екологія лісів населеного пункту сприяє також лісовідновленню і
лісорозведенню. Нерідко частина лісів гине від лісових пожеж, шкідників,
хвороб.

Поліпшення екологічного стану довкілля має особливе значення. Сучасне
виробництво пов’язане з великим навантаженням працюючих, для відновлення
їх фізичних і духовних сил потрібне спілкування з природою.

Проблема екології навколишнього середовища в населеному пункті буде
вирішена, якщо місцеві органи державної влади та управління будуть
розглядати її як невідкладну задачу державної ваги та будуть діяти
цілеспрямовано і рішуче.

2.6.Охорона природи.

Серед важливих проблем сьогодення особливе місце посідає
проблема охорони природи.

Охорона природи – це: комплекс державних указів, актів,
наказів, законів, міжнародних і соціально-економічних заходів
спрямованих на раціональну охорону земель, навколишнього середовища,
атмосферного повітря, вод, а також лісів, ґрунтів.

Для грошової оцінки земель населеного пункту важливе
місце має охорона земель.

Охорона земель проводиться відповідно до розділу VI
“Охорона земель”, глави 26 “Завдання, зміст і порядок охорони земель”,
та статей, а саме стаття 162 “Поняття охорони земель”, стаття 163
“Завдання охорони земель”, стаття 164 “Зміст охорони земель”, стаття 167
“Охорона земель від забруднення небезпечними речовинами”, земельного
кодексу України.

Охорона земель включає систему правових, організаційних,
економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання
земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель
сільськогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного
впливу, відтворення і підвищення продуктивності родючості ґрунтів,
підвищення продуктивності земель лісового фонду, забезпечення особливого
режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного
та історико-культурного призначення. Забезпечення зберігання та
відтворення земельних ресурсів, екологічної цінності природних і набутих
якостей земель.

Охорона земель складається з таких функцій:

Обґрунтування і забезпечення досягнення раціонального землекористування;

Захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від
необґрунтованого їх вилучення для інших потреб.

Захист земель від ерозії, селів, підтоплення, заболочування, вторинного
засолення, пересушення, ущільнення, забруднення відходами виробництва,
хімікатами, радіоактивними речовинами та від інших несприятливих
природних і техногенних процесів;

Збереження природних водно-болотних угідь;

Попередження погіршення естетичного стану та екологічної ролі
антропогенних ландшафтів;

Консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь.
Господарська та інша діяльність яка зумовлює забруднення земель.

Дані охорони земель входять у основу грошової оцінки земель населеного
пункту. Охорона природи також забезпечує сприятливий режим водойм, які
знаходяться на території населеного пункту; захисту її від замулювання
продуктами ерозії, господарської і виробничої діяльності та інших.
Контроль за дотриманням встановленням прибережних смуг. В межах смуги
забороняється будь-яка діяльність у вигляді обробітку, внесення
хімікатів, випасання худобу, що може призвести до обвалу прибережної
смуги і будівництво літніх таборів для худоби та відходи, які би
забруднювали водойму; стоянка і миття автотранспортних засобів,
влаштування сміттєзвалищ. Не допускати проникнення стічних і забруднених
вод з виробничих центрів, тобто приватних підприємств, товариств та
господарських дворів.

Для покращення природоохоронної ситуації в населеному пункті необхідно
передбачити та проводити хоч декілька разів на рік природоохоронних
підприємств, які б зменшили негативний вплив на природу.

Відповідальність за дотриманням належного режиму на землях прибережних
смуг покладається на керівництво підприємств та керівництво населеного
пункту і окремих громадян.

Згідно статті 187 земельного кодексу України державний контроль за
використанням і охороною земель полягає в забезпеченні додержання
органами державної влади, органами місцевого самоврядування,
підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного
законодавства України, а також Державний комітет по земельних ресурсах
та інщі спеціально уповноважені на це державні органи.

Та розумне використання природи, піклування про охорону природи її
багатства і збереження земельних ресурсів, впровадження в проект заходів
по охороні природи дає можливість більш раціонально використовувати
наявні в господарстві земельні ресурси.

Для успішного вирішення проблеми охорони земель, поряд із здійсненням
конкретних організаційно-господарських, технічних та технологічних
заходів по відтворенню продуктивності, споживчих якостей і екологічної
ролі ґрунтового покриву велике значення має їх комплексна, вартісна
оцінка як інтегрованого ресурсу.

Розділ 3

Порядок виконання грошової оцінки земель населеного пункту:

Обчислення базової вартості одного квадратного метра земель (ЦМН)
залежно від факторів, які визначають місце положення ділянки:

де: Км=КР1*КР2*КР3*КР4;

Величина КМ вираховується, як добуток коефіцієнтів, що враховують:

КР1 – адміністративний статус населеного пункту України (таблиця 3);

КР2 – входження в приміську зону великих міст (таблиця 4);

КР3 – населений пункт має статус курорту (таблиця 5);

КР4 – входження до зони радіаційного забруднення (таблиця 6).

Обчислення вартості 1 кв. м. В межах населеного пункту за формулою:

ЦНЗ = ЦНМ*КМ2

Де ЦНЗ – середнє значення вартості для економіко-планувальних зон.

У межах населеного пункту базова вартість 1 кв. м. Землі змінюється
залежно від розташування в економіко-планувальних зонах, які
встановлюються на основі економічної оцінки території з урахуванням
таких факторів:

Функціонально-планувальні якості;

Доступності до центру населеного пункту, місць роботи, центрів
обслуговування, зон відпочинку;

Рівня інженерного забезпечення та благоустрою території;

Екологічних якостей;

Привабливості середовища, різноманітності місць праці, наявності
історико-культурних та природних пам’яток.

Значення коефіцієнту КМ2 визначається як добуток пофакторних оцінок
вагової характеристики кожного фактора. Числові значення пофакторних
оцінок приймаються в межах граничних значень коефіцієнта КМ2 для груп
населених пунктів з різною чисельністю населення (наведених в таблиці
7).

3. Визначення вартості квадратного метра ділянки певного функціонального
використання ЦН здійснюється з урахуванням територіального планування
інженерно-геологічних, історико-культурних, природно-ландшафтних,
санітарно-гігієнічних та інженерно-інфраструктурних особливостей, її
місце розташування в межах економіко-планувальної зони за формулою:

ЦН = ЦНЗ*КФ*КМЗ

Значення коефіцієнта Км3 визначається по кожному населеному пункту,
виходячи з його особливостей. Для обчислення КМЗ враховують локальні
фактори, наведеш в таблиці 9. При цьому добуток пофакторних оцінок
повинен бути в межах 0,75-1,50. Значення коефіцієнта КФ наведені в
таблиці 2.

Невідомою величиною є В — базова вартість одного квадратного метра
земельної ділянки. Величини загальних коефіцієнтів функціонального
призначення (КФ) земельної ділянки та її місцеположення ( КМ ) знаходять
по наведеній вище методиці.

В сучасній методиці обрахунку грошової ціни земельних ділянок базову
вартість одного квадратного метра приймають рівною стократному розміру
земельного податку, встановленого на землю. Значення базової вартості
наведено в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1.

Базова вартість квадратного метра земельної ділянки.

Група населених пунктів з чисельністю населення (тис. Чол.) В (гривнях)

До 0,2 1,5

Від 0,2 до 1 2,1

Від 1 до 2 2,7

Від 2 до 10 3,8

Від 10 до 20 4,8

Від 20 до 50 7,5

Від 50 до 100 9,0

Від 100 до 250 10,5

Від 250 до 500 12,0

Від 500 до 1000 15,0

Від 1000 і більше 21,0

Таблиця 4.2

Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної
ділянки (КФ)

Категорія земель за функцією використання. Склад категорії. Значення
коефіцієнту.

1 2 3

Землі житлової забудови Землі одно-і двоповерхової житлової забудови.

Землі багатоповерхової житлової забудови. 1,00

Землі промисловості Землі легкої промисловості.

Землі важкої промисловості.

Землі будівництва (за винятком будівельних майданчиків). 1,20

Землі гірничої промисловості і відкритих розробок Землі
торфорозробок.

Землі відкритих розробок і кар’єрів гірничої промисловості.

Інші землі гірничої промисловості. 1,00

Землі комерційного використання Землі автотехобслуговування.

Землі оптової торгівлі та складського господарства.

Землі роздрібної торгівлі та комерційних послуг.

Землі ринкової інфраструктури.

Землі досліджень і розробок.

Землі іншої комерційної діяльності. 2,50

Землі громадського призначення Землі, державного управління та
місцевого самоврядування.

Землі обороні.

Землі освіти.

Землі культури.

Землі охорони здоров’я і соціальних послуг.

Землі громадських та релігійних організацій.

Землі екстериторіальних організацій і органів. 0,70

Землі змішаного використання Землі житлової забудови і промисловості.

Землі житлової забудови і комерційного використання.

Землі житлової забудови і громадського призначення.

Землі промисловості і комерційного використання.

Землі комерційного використання і громадського призначення.
Розрахунково

Землі транспорту, зв’язку. Землі шляхів.

Землі автомобільного транспорту.

Землі залізничного транспорту.

Землі трамвайного і тролейбусного транспорту.

Землі метрополітену.

Землі трубопровідного транспорту.

Землі водного транспорту.

Землі повітряного транспорту.

Землі зв’язку і телекомунікацій.

Інші землі транспорту і зв’язку. 1,00

Землі технічної інфраструктури. Землі санітарної очистки та
благоустрою.

Землі водопостачання та каналізації.

Землі енергозабезпечення.

Землі іншого інженерного забезпечення. 0,65

Землі рекреаційного призначення та інші відкриті землі. Землі зелених
насаджень загального користування.

Землі зелених насаджень спеціального призначення.

Землі кладовищ.

Землі відпочинку і спорту.

Землі, які зайняті поточним будівництвом.

Землі, відведені під майбутнє будівництво.

Інші відкриті (незабудовані) землі в межах населеного пункту. 0,50

Таблиця 4.3.

Коефіцієнти, які характеризують адміністративний статус населених
пунктів та їх місце в системі розселення України.

п/п Типи міст за адміністративним і народногосподарськими функціями

Місце в системі розселення Чисельність населення

(т. чол.) Величина коефіцієнта

1 2 3 4 5

1. Міста обласного підпорядкування, які виконують переважно
курортно-оздоровчі функції. Переважно центри адміністративних районів.
Центри районних, а в окремих випадках – міжрайонних, низових систем
розселення. 20-50 1,2

2. Міста обласного підпорядкування-промислові, промислово-транспортні,
оздоровчо-культурні центри. Переважно центри адміністративних районів.
Центри районних, а в окремих випадках – міжрайонних, систем розселення.
50-100 1,4

3. Міста обласного підпорядкування – багатогалузеві промислові або
великі курортні центри. Переважно центри областей. Центри обласних, а в
окремих випадках – міжрайонних і районних систем розселення. 100-250 1,6

4. Місто Севастополь і міста обласного підпорядкування – багатогалузеві
промислові, а також адміністративні і культурні центри областей. Центри
обласних, а в окремих випадках – міжрайонних систем розселення. 250-500
2,0

5. Багатофункціональні міста обласного підпорядкування, великі
адміністративні, наукові, економічні, організуючі і культурні центри,
центри областей. Центри обласних систем розселення. 500-1000 2,5

6. Центри областей – багатофункціональні міста обласного підпорядкування
– найбільші адміністративні, наукові, економічні, організуючі і
культурні центри. Центри міжобласних систем розселення. Вище

1000 3,0

Таблиця 4.4.

Коефіцієнти, які враховують місце розташування населених пунктів у
приміських зонах великих міст.

Чисельність населення міст – центрів (тис. Осіб.) Значення Коефіцієнта

100-250 1,1

250-500 1,2

500-1000 1,3

1000 і більше 1,5

Таблиця 4.5.

Коефіцієнти, які застосовуються для населених пунктів, що мають статус
курортів *.

п\п Розміщення населених пунктів, що мають статус курортів Значення
коефіцієнтів.

1 2 3

1. На Південному узбережжі Криму 3,0

2. На Південно-східному узбережжі Криму 2,5

3. На Західному узбережжі Криму 2,2

4. На Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської
областей. 2,0

5. У гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської,
Івано-Франківської та Чернівецької областей. 2,3

6. В інших курортних населених пунктах 1,5

* — Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня
1996 року № 1576 “Про затвердження переліку населених пунктів,
віднесених до курортних”.

Таблиця 4.6.

Коефіцієнти, які враховують місце розташування населених пунктів у зонах
радіоактивного забруднення внаслідок чорнобильської катастрофи *.

п\п

Розміщення населених пунктів у зонах радіоактивного забруднення

Значення коефіцієнта

1. Зона відчуження

2. Зона безумовного (обов’язкового) відселення

3. Зона гарантованого добровільного відселення 0,80

4. Зона посиленого радіоактивного контролю 0,90

— Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 1991
року № 106 “Про організацію виконання постанов Верховної Ради
Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР “Про
правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення
внаслідок чорнобильської катастрофи” та “Про статус і соціальний захист
громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи” із
змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від
14.09.1991 р. № 245-р від 12.01.1992 р. № 17-р та від 27.01.1995 р. №
27-р.

3.1. Вихідна інформація для визначення базової вартості земель:

Вихідними даними для здійснення грошової оцінки є нормативні документи
про статус населеного пункту та його межі, дані державного земельного
кадастру про правовий, природний та господарський стан земель, дані
державної та відомчої статистичної звітності, що характеризують об’єкти
інженерно-транспортного облаштування території.

Для визначення базової вартості 1м2 земель села Кропивник зібрані
статистичні та нормативні дані про витрати на освоєння та облаштування
території села. Ці витрати включають відновну вартість головних споруд і
магістральних мереж електропостачання, слабострумових пристроїв та
газопостачання, вартість твердого покриття вуличної мережі станом на 1
липня 2003 року. Теплопостачання та каналізація в селі відсутні.

Дані про вартість мережі електропостачання отримані в Долинському РЕМ.
Вартість телекомунікацій прийнята за даними Долинського центру
електрозв’язку.

Вартість дорожньої мережі була розрахована згідно “Відомості
нарахування зносу на дороги і дорожні споруди” по Івано-Франківському
РайШРБУ. Протяжність даних доріг складає 1,25 км і відповідно їх
вартість становить 132991,25 грн.

Вартість доріг з твердим покриттям розрахована на підставі показників
довідки. При цьому вартість 1 км доріг становить 24000 грн.

Санітарна очистка проводиться силами мешканців села. Витрати на
облаштування в селі Кропивник наведені в таблиці 6.1

Витрати на облаштування села Кропивник

Таблиця 6.1

п/п Показники та одиниці виміру Один. виміру За станом на 01.07.2003 р.

Натуральних одиниць Вартість в гривнях

1 Електропостачання:

— головні споруди шт.

— магістральні споруди км

Разом:

92295,95

2 Телекомунікації

6708,00

Разом:

6708,00

3 Газопостачання

-магістральні мережі км 1,0 30000,00

Разом:

30000,00

4 Вулично-дорожна мережа

— асфальтобетонне і чорногравійне покриття км 1,25 132991,25

— вулиці з твердим покриттям км 10,9 261600,00

Разом:

394591,25

Всього:

523595,24

Базова вартість одного квадратного метра земель села Кропивник залежить
також від регіональних факторів місця розташування населених пунктів.

Село Кропивник не включено в приміську зону м. Івано-Франківська і тому
коефіцієнт Км1 приймається на рівні 1,0.

3.2. Земельно — оціночна структуризація населеного пункту

3.2.1 Виділення оціночних районів

Процес рентоутворення в межах населеного пункту відбувається, як
правило, на достатньо обширній та внутрішньо не однорідній території.

Головним в земельнооціночній структуризації є встановлення відносної
однорідної території за рентоутворючими факторами, котрі впливають на
потенційну прибутковість та інші соціально-економічні переваги від
використання земель населених пунктів в цілому, до земельної ділянки.

Процедура економіко-планувального зонування передбачає:

аналіз природно-планувальних особливостей територій населеного пункту,
як просторового базису;

виділення земельно оціночних одинці, що характеризують відносно
однорідними споживчими властивостями;

по факторну та інтегральну оцінку ступеню цінності території населених
пунктів;

об’єднання земельно оціночних одинці в економіко-планувальній зони за
ступенем цінності території та її функціональним призначенням.

Грошова оцінка села Кропивник передбачає визначення ступеня
територіальної неоднорідності функціонально — планувальних, інженерних
та інших умов функціонування сільської території, що в кінцевому
результаті визначає якість території окремих частин села. Для проведення
по факторної оцінки якості земель села здійснена земельно-оціночна
структуризація території, виділення земельно-оціночних одиниць
(оціночних районів), функціонально однорідних планувальних одиниць, в
межах яких у подальшому здійснено збір, обробітку та розрахунок окремих
коефіцієнтів цінності території.

Після аналізу існуючої ситуації в селі на основі вивчення та аналізу
картографічних і ґрунтових матеріалів, а також натурального обстеження
території населеного пункту було виділено 6 оціночних районів.

Опис меж оціночних районів на основі їх характеристики наводиться в
таблиці 7.1

Таблиця 7.1

Земельно-оціночна структуризація території села Кропивник

№ оціночного району Квартали та території,

що входять в район Площа,

в (га) Коротка характеристика

1 1-15 Загальна площа 86,4217

З них:

— землі житлової забудови 1,7 Квартали, що прилягають до
центральної частини села

— землі громадської забудови 0,46 Бібліотека, школа

— землі комерційної забудови 0,0617 Магазин

— землі рекреаційното призначення 2,4 Струмок, цвинтар, річка

2 16-18 Загальна площа 64,08

З них:

— землі житлової забудови 1,8 Квартали центральної
частини села

— землі громадської забудови 0.58 Пам’ятник, будинок культури,
сільська рада, церква, релігійний будинок

— землі рекреаційного призначення 1,2 Струмок.

3 19-25 Загальна площа 93,5322

З них:

— землі житлової забудови 2,6 Квартали, що прилягають до
центральної частини села

— землі громадської забудови 1,41 Школа ,пам’ятник, церква

— землі комерційної забудови 0,0222 Магазин

— землі рекреаційного призначення 0,7 Канава, кам’яні місця

4 26-44 Загальна площа 170,6059

З них:

— землі житлової забудови 0,5 Квартали, що прилягають до
центральної частини села

— землі комерційної забудови 0,0059 Магазин

— землі рекреаційного призначення 13,1 Струмок, чагарник, ліс

5 45-55 Загальна площа 85,9602

З них:

— землі житлової забудови 2,5 Квартали , що віддалені на віддаль
більше 1,0 км. від центру села .

— землі комерційної забудови 0,0331 Магазин.

— землі громадської забудови 0,04 Пам’ятник,

— землі рекреаційного призначення 2,64 Яр. струмок, чагарник,
ліс

6 56-61 Загальна площа 100,4

З них:

— землі житлової забудови 2,9 Квартали , що віддалені на віддаль
більше 1,0 км. від центру села .

— землі рекреаційного призначення 0,8 Струмок, чагарник,

Всього земель населеного пункту 601,0

З них:

— с/г угіддя 1-61 538,6471

— житлова забудова 12,0

— громадська забудова 2,49

— комерційна забудова 0,1229

— землі рекреаційного призначення 20,84

— вулиці і дороги 26,9

Територія населеного пункту, які надані громадянам для сінокосіння та
випасання худоби, будівництва і розширення та ведення особистого
підсобного господарства , оцінюється окремо, як сільськогосподарські
угіддя.

Територія населеного пункту, які передбачені для будівництва та
розширення особистих підсобних господарств, сіножатей та пасовищ
загального користування, ріллі, багаторічних насаджень, особистих
підсобних господарств громадян та інших землекористувачів оцінювались
окремо, як сільськогосподарські угіддя.

Як правило кожна земельно оціночна одиниця характеризується за такими
факторами:

1). Доступність. Ця характеристика включає аналіз і оцінку доступності
до центру села, місць концентрації трудової діяльності (ферма,
машинно-тракторний двір), центрів громадського обслуговування (сільської
ради, відділу зв’язку, магазинів, будинків побуту, школи), місць
масового відпочинку (клубу, стадіону, пляжу).

2). Рівень інженерно-транспортного забезпечення та благоустрою
території. Ця характеристика включає аналіз і оцінку меж інженерних і
транспортних комунікацій, їх довжину та щільність, а також аналіз їх
головних споруд, які оцінюються з позиції місткості та зон впливу,
оцінку зелених насаджень загального користування та спеціального
призначення.

3). Рівень розвитку сфери обслуговування населення. Ця характеристика
включає аналіз та оцінку забезпеченості населення підприємствами
громадського обслуговування, комплексності, та різноманітності їх
функцій.

4). Екологічна якість територій, що описуються схемами поширення різних
видів забруднення повітря, води, ґрунтів рівнем цього забруднення, а
також витрати пов’язані з їх усуненням.

5). Привабливість середовища. Основними складовими цієї характеристики
є: різноманітність прикладання праці; наявність історико-культурних,
архітектурних та природних пам’яток, завершеність
архітектурно-просторової забудови, її цінність та ступень розвину тості
планування структури.

6). Зручність організації діяльності. Ця характеристика визначається
наявністю чи можливістю організації під’їзних, залізничних колій,
можливістю використання акваторій у виробничих цілях, наявність
особливих вимог до режиму.

Багато з наведених факторів не характерні для села. Тому для
встановлення територіальних відомостей в межах села були розглянуті лише
такі параметри, як доступність, рівень інженерного облаштування,
функціонально-планувальна і природно-ландшафтна цінність та її
екологічний стан.

3.3 Встановлення меж економіко-планувальних зон та визначення
коефіцієнта місця розташування земельної ділянки (Км2):

Для встановлення економіко-планувальних зон був застосований експертний
метод оцінки оціночної території районів села, а саме: заповнена анкета
експертної оцінки, що включає 20 факторів, які впливають на величину
комплексного індексу цінності району Іі (таблиця 7.2). Оцінка проведена
за 5 бальною шкалою. При цьому “5” балами оцінювались найкращі значення
факторів, а балом “1” його відсутність, або найгірше значення. Визначена
сума балів оцінки факторів. Після цього визначено середній бал по
кожному району та середньозважений бал для населеного пункту та
вирахувано комплексний індекс цінності для окремого оціночного району за
формулою:

Іі = Іс : І;

O

O

” – ? Oe O TH a >

@

n

p

?

O

I

O

???O

O

TH

$

y

???TH a e 8

>

$

y

$

y

$

y

y???????$_??

y???????$O??

O??

??????????$O??

,?-x/z/|/~/?/‚/„/†/?/?/?/?/oa***CCCCC»»»»»»»»»»»

„A`„Aa$

#@?

#@?

#@?B*ph,voxozo|o~o?o‚o„o†o?o?oEo
o»oAoeO/hofu3/4udue$y&yNyooooooooooocTHUUUUUUUE1/2

a

»

$

?

TH

a

3/4

A

A

Ae

ooiaoooooooooooooa?AeAeAe

`„?a$

»

$

0

6

< B H N T Z ` f l l r x ? ‚ ? ” ?   ¦ ¬ ? ? 3/4 Ae E ? Oe TH a i o o th $Ifa$ ?????? # iUVMAA ! ! ! ! ! ! ! ! $ AE $ AE $ AE $ AE $ AE ???? $ AE $ AE $ AE $ AE $ AE $ AE * ?? ? ????l???? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ? ????l???? ? ? occ*E ? ? ? ? ? ? ? ?? ?? ????$? ????$? ?? ?? ?? ?? ?? ]„:y`„? Іі – комплексний індекс цінності оціночного району; Іс – середній бал оціночного району; І - середньо зважений бал по селу. Результати вирахування комплексного індексу по кожному з оціночних районів приведений в таблиці 7.3 Таблиця 7.3 Розрахунок комплексного індексу Іі Оціночні райони Сума балів по оціночних районах Середній бал Іі 1 79 3,95 1,06 2 79 3,95 1,06 3 78 3,90 1,05 4 75 3,75 1,01 5 69 3,45 0,92 6 69 3,45 0,92 Середньозважений бал 3,73 Наступною стадією грошової оцінки земель є економіко - планувальне зонування території села, яке здійснено методом об єднання оціночних районів у економіко-планувальні зони, для визначення яких враховувалась дія трьох факторів: - суміжність районів; - переважно однотипне функціональне використання; - близькість індексу Іі. Враховуючи ці фактори, оціночні райони об’єднані в економіко-планувальні зони (креслення 3). Значення зонального коефіцієнта Км2 для окремої економіко-планувальної зони визначено, як середньо зважене (за часткою площі районів) індексів Іі оціночних районів, які входять до цієї зони (таблиця 7.4). За цими показниками виділено першу і другу економіко - планувальні зони, а от в третю зону включений 10 район, який значно віддалений від центру села, незабудований і землі цього району в основному використовуються, як сільськогосподарські угіддя. Коефіцієнт Км2 для третьої зони не розраховувався, але це очевидно по місцю розташування і її функціональних можливостях, що даний коефіцієнт тут буде найнижчий в порівняні з першою, другою зонами. Таблиця 7.4 Значення коефіцієнта Км2 Економіко-планувальні зони Оціночні райони, які включені до зони Площа оціночної території району, га Км2 I 1,2,3 244,0339 1,06 II 4 170,6059 1,01 III 5,6 186,3602 0,92 3.4 Визначення функціональних та локальних факторів у межах економіко - планувальних зон: В межах економіко - планувальних зон територія населеного пункту поділяється також за функціональним використанням. Коефіцієнти, які характеризують функціональне використання земельної ділянки, враховують відносну прибутковість наявних в її межах видів економічної діяльності. Віднесення земель до груп функціонального використання проводилось відповідно до класифікатора видів економічної діяльності та стандартної класифікації забудованих земель. Значення коефіцієнтів функціонального використання земельних ділянок наведені в таблиці 7.5 Таблиця 7.5 Функціональне використання земельних ділянок (Кф) Групи функціонального використання території Склад груп земель Значення коефіцієнта Землі житлової забудови Землі одно- двоповерхової забудови 1,00 Землі громадського призначення Школа, сільська рада, будинок культури, церква, пам’ятник, бібліотека. 0,70 Землі рекреаційного призначення та інші відкриті землі Ліс, чагарник, струмок , цвинтар, яр, річка, ставок, канава , кам’яні місця. 0,50 Землі комерційного використання Магазин, 2,50 Землі сільськогосподарського призначення Землі для ведення особистого підсобного господарства, для сінокосіння та випасання худоби Грошова оцінка визначена окремо Землі, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, які зайняті виробничими та господарськими будівлями (господарські двори) 0,80 При визначенні вартості конкретної земельної ділянки враховується особливості її місця розташування в межах економіко-планувальної зони, для цього застосовуються локальні коефіцієнти. Фактори, що впливають на місця розташування земельних ділянок та значення локальних коефіцієнтів приведено в таблиці 7.6 Таблиця 7.6 Місце розташування земельних ділянок (локальні фактори) Назва ректоутворюючих факторів Назва локальних коефіцієнтів Значення локальних коефіцієнтів Функціонально-планувальні фактори Місце знаходження земельної ділянки: а) в зоні пішохідної доступності до громадського центру 1,04 –1,20 б) в зоні пішохідної доступності до швидкісного міського та зовнішнього пасажирського транспорту 1,04 – 1,20 в) в зоні пішохідної доступності до лісів, зелених зон 1,04 – 1,20 Інженерно-інфраструктурні фактори Земельні ділянки, що прилягають до вулиці: - без твердого покриття 0,90 – 0,95 - без центрального водопостачання 0,90 – 0,95 - без каналізації 0,90 – 0,95 - без тепломережі 0,90 – 0,95 - з твердим покриттями і асфальтованими дорогами 1,05 - без централізованого газопостачання 0,90 – 0,95 Санітарно-гігієнічні фактори Місце знаходження земельної ділянки - в санітарно-захисній зоні 0,90 - в водоохоронній зоні 1,05 –1,20 3.5 Грошова оцінка земель населеного пункту : 3.5.1 Грошова оцінка забудованих територій: В основі грошової оцінки земель села Кропивник лежить рентний дохід, який виникає завдяки місцю розташування його у загальнодержавній, регіональній місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно - кліматичних, інженерно-геологічних умов, екологічного стану та функціонального використання земель. Грошова оцінка 1м2 земельної ділянки в населеному пункту визначається за формулою: Цн = (В х Нп) : Нк х Кф х Км де : Цн – грошова оцінка 1м2 земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території розрахунку на 1м2 (у гривнях); Нп – норма прибутку, 6% (прийнято для України); Нк – норма капіталізації, 3% (прийнято для України); Кф – коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км – коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Визначення вартості одного метра квадратного земель населеного пункту. Базова вартість 1м2 земель населеного пункту (Цнм) визначена за формулою: Цнм = (В х НП) : Нк х Км1 ) де: Км1 - коефіцієнт, який враховує значення та статус населеного пункту у загальнодержавній, регіональній місцевій системах розселення і виробництва (для села Кропивник приймається на рівні 1,00). Витрати (В) на освоєння та облаштування території села Кропивник згідно з таблицею 2 складають 523595,24 грн. До оціночної території населеного пункту не були включені сільськогосподарські угіддя, вулиці і дороги, землі рекреаційного призначення та інші відкриті землі. Площа населеного пункту 601,0 га 1. сільськогосподарські угіддя 538,1043 га 2. вулично-дорожна мережа 26,9 га 3. землі рекреаційного призначення: 20,84 га Площа території, що оцінюється, дорівнює 14,6129 га З них: - житлова забудова 12,0 га - громадська забудова 2,49 га - землі комерційного використання 0,1229 га ( 1,0 = 7,16 Вартість 1м2 земель населеного пункту по економіко планувальних зонах (Цнз) розрахована за формулою: Цнз = Цнм х Км2 де: Км2 – коефіцієнт, який враховує будівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони таблиця 8,1). В таблиці 8.1 визначено вартість одного метра квадратного земель населеного пункту по економіко-планувальних зонах. Таблиця 8.1 Вартість 1м2 земель економіко-планувальних зонах Економіко-планувальні зони Цнм Км2 Цнз = Цнм ( Км2 I 7,16 1,06 7,59 ІІ 7,16 1,01 7,23 ІІІ 7,16 0,92 6,59 Вартість 1м2 земельної ділянки визначено за формулою: Цн = Цнз х Кф х Км3 де: Цн – вартість 1м2 земельної ділянки в гривнях; Ценз – вартість 1м2 в економіко - планувальній зоні в гривнях; Кф – коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км3 - коефіцієнт, який враховує місце розташування земельної ділянки (локальні фактори). Добуток по факторних (локальних оцінок ) не перевищував 1.5 і був не нижче 0.75 (згідно з розділом 3.9 Порядку грошової оцінки). Розрахунок для визначення вартості 1м2 та всієї площі земельних ділянок у межах кварталів наведених в додатку 2. 3.6 Грошова оцінка земель, що використовуються як сільськогосподарські угіддя: Грошова оцінка земель сільськогосподарського використання на території села Кропивник здійснена відповідно до “Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів”, затвердженого наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Мінсільгосппроду України та Української академії аграрних наук від 27 листопада 1995 року № 76/230/325/150, реєстрованого Мінюстом України 30 листопада 1995 року за № 427-363. Грошова оцінка 1 га сільськогосподарських угідь у населеному пункті проведена окремо по орних землях під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами (таблиця 8.3) Грошова оцінка 1 га земель певної агровиробничої групи ґрунтів у межах населеного пункту (Гагр) розрахована за формулою: Гагр = (Г х Багр) : Б де: Г – грошова оцінка 1 га відповідних сільськогосподарських угідь на території базового сільськогосподарського підприємства (1998 рік) : (врахований коефіцієнт індексації на 1.01.03р. – 2,465); Б – середній бал бонітету угідь по базовому сільськогосподарському підприємству (1993 р.): Багр – бал бонітету даної агрогрупи. Грошова оцінка 1 га земель на території базового сільськогосподарського підприємства (1998 р.) складає: - рілля 1626,9 грн. - багаторічні насадження 6574,15 грн. - сіножаті 1626,9 грн. - пасовища 1626,9 грн. Середні бали бонітетів по базовому сільськогосподарському підприємству (1993р.) дорівнюють: - рілля 13,3 балів - багаторічні насадження 4,2 балів - сіножаті 11,3 балів - пасовища 8,8 балів Бали бонітету агрогруп ґрунтів виділених в межах території села Кропивник приведені в таблиці 8.2 Таблиця 8.2 Бали бонітету агрогруп ґрунтів: Шифри агровиробничих груп ґрунтів Бали бонітетів Рілля Багаторічні насадження Сіножаті Пасовища 186е 20,6 4,3 17,1 17,1 186ек 16,9 - 13,4 13,4 195еж 10,0 4,3 6,9 6,9 195л 8,7 4,3 6,9 6,2 199лж 5,1 4,3 3,6 3,2 199лз 5,0 4,3 3,0 3,0 199ек - - 3,7 3,0 218 2,1 4,3 1,0 1,0 Відповідно формули (Гагр = (Г х Багр) : Б) визначено грошову оцінку 1 га сільськогосподарських угідь, показники якої приведено в таблиці 8.3 Шкала грошової оцінки 1 га с/г угідь Таблиця 8.3 612 6731 432 555 199ек - 533 555 218 257 6731 144 185 Загальна грошова оцінка сільськогосподарських угідь подана в додатку 3. Загальна грошова оцінка земель певного функціонального використання з врахуванням локальних факторів по сільському населеному пункту подано в додатку 4. 3.7 Грошова оцінка окремої земельної ділянки. Грошова оцінка окремої земельної ділянки визначається як добуток грошової оцінки одного квадратного метра земель і її площі, яка встановлюється за матеріалами державного земельного кадастру (облікових даних) і визначається за формулою: Цз = Цн х Пз де: Цз – грошова оцінка земельної ділянки (у гривнях) Цн – грошова оцінка одного квадратного метра земельної ділянки (у гривнях) Пз – площа земельної ділянки (у кв. м.) Наприклад: площа ділянки земель громадської забудови, що знаходяться в кварталі №7, складає 200м2; ціна 1 м2 цих земель в даному кварталі становить 6,96 грн. (додаток 2), тоді: Цз = 200 х 6,96 = 1392,00 грн. Грошова оцінка земель окремих громадян виконується в такій послідовності: по земельно-облікових матеріалах сільської ради визначається площа земель у власності чи користуванні громадян: під забудовою – 0,05 га ріллі – 0,30 га саду – 0,05 га Громадянин проживає в кварталі №15, вулиця має тверде покриття і згідно з додатком 2 встановлюємо, що грошова оцінка 1м2 житлової забудови складає 9,94грн. Грошова оцінка землі житлової забудови становить 500м2 х 9,94 грн. = 4970,00 грн. Грошова оцінка земель 1м2 або гектара с/г угідь, встановлюється по шкалі грошової оцінки земель (таблиця 11), назва агровиробничих груп ґрунтів визначається на плані ґрунтового покриву села. Земельна ділянка має дерново-буроземні глибокі кам’янисті легкосуглинков грунти (шифр 186е), тому згідно з шкалою грошової оцінки визначаємо вартість угідь: Рілля – 2520 грн. х 0,30 = 756,00 грн. Сад - 6731 грн. х 0,05 = 336,55 грн. Грошова оцінка земель громадянина складає 4970,00+756,00 грн. + 336,55грн. = 6062,55 грн. 3.8 Приклад розрахунку земельного податку Сума земельного податку визначається відповідно Закону України “Про плату за землю” /дані – закон “Про плату за землю”, стаття № 6. Враховуючи те, що всі витрати на облаштування населеного пункту були проіндексовані станом на 01.07.2003р., то розрахунок земельного податку для громадянина, який проживає в кварталі № 15, складає величину, яка розрахована в таблиці 12. Приклад розрахунку земельного податку Таблиця 12 Угіддя Площа в га Грошова оцінка землі в грн. Розмір податку відповідно до закону “Про плату за землю” Коефіцієнт індексації Сума податку грн. 1 2 3 4 5 6 Під забудовою 0,0500 4970,00 1,0 - 49,70 Рілля 0,3000 756,00 0,10 - 0,76 Сад 0,0500 336,55 0,03 - 0,10 Разом: 0,4000 6062,55 - - 50,56 В дальнішому при розрахунку податку, необхідно враховувати коефіцієнт інфляції, який буде введено на час оподаткування і обов’язково його вводити в графу №5. 3.9 Розгляд погодження та затвердження матеріалів грошової оцінки земель населеного пункту Згідно з п. 1.8 Порядку грошової оцінки. Матеріалів грошової оцінки земель населеного пункту розглядаються та погоджуються органами місцевого самоврядування, районним відділом земельних ресурсів, будівництва та архітектури. За наданням комісії по грошовій оцінці земель, райдержадміністрація виносить рішення про затвердження даних грошової оцінки земель населеного пункту. Затверджені дані грошової оцінки земель є базовою для справляння податків за власність та користування землею, в тому числі орендної плати. Розділ 4 Економіка, організація та планування робіт. 4.1. Загальна характеристика процесу робіт. Грошова оцінка земель здійснюється з метою створення умов щодо регулювання економічних відносин при передачі земель у власність, спадщину, під заставу, а також визначенні ставок земельного податку та розмірів внеску до статутних фондів селянських спілок, акціонерних товариств та інших колективних та господарських підприємств, формування ціноутворення при купівлі-продажу земельних ділянок. Грошова оцінка земель дозволяє встановити більш чи менш об'єктивні стартові ціни на аукціонах. При нестабільній економічній ситуації оцінку земель виражають не в національній валюті, а в твердих умовних одиницях. Такою умовною одиницею, як правило, служить центнер зерна. Грошова економічна оцінка базується на матеріалах державного кадастру, тобто включає в себе кількісну і якісну характеристику ґрунтів, їх економічну характеристику, їх економічну оцінку за матеріалами землеустрою та інвентаризації земель, перспективних планах розвитку населених пунктів. При відсутності економічної оцінки земель сільськогосподарського призначення грошову оцінку їх визначають за агровиробничими групами ґрунтів. 4.2. Технологічна схема. Технологічна схема включає: Підготовчі роботи. Уточнення планово-картографічної основи населеного пункту. Складання карти ґрунтового покриву території населеного пункту. Визначення базової вартості земель. Земельно-оціночна структуризація території населеного пункту. Виділення оціночних районів. Встановлення меж економіко-планувальних зон та визначення коефіцієнта місця розташування земельної ділянки (Км2). Визначення функціональних та локальних факторів у межах економіко-планувальних зон. Грошова оцінка земель річного функціонального використання. Грошова оцінка земель не сільськогосподарського призначення. Грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення. Грошова оцінка окремої земельної ділянки населеного пункту. 4.3. Опис процесів. Комплекс проектних робіт включає: збір вихідних даних, розрахунок базової вартості квадратного метра землі в населеному пункті; виділення оцінних одиниць; по факторну оцінку їх споживчих якостей та економіко-планувальне зонування території; виявлення локальних факторів; обґрунтування їх значень; картографування зон впливу локальних факторів; грошову оцінку земель сільськогосподарського використання в межах населеного пункту; картографування основних агро виробничих груп ґрунтів; розрахунок грошової оцінки окремих категорій земель; підготовка картографічного матеріалу та пояснювальної записки. Результатом робіт з грошової оцінки земель населених пунктів є: пояснювальна записка у двох примірниках (з них один архівний); графічні матеріали у вигляді карт або схем (паперові носії) – у двох примірниках: економіко-планувальне зонування території, розповсюдження локальних факторів, основні агровиробничі групи ґрунтів. 4.4. Складання кошторису. Для визначення вартості робіт з грошової оцінки земель населених пунктів за основу приймається масштаб карт (схем) згідно з таблиці 1: Групи населених пунктів за чисельністю населення, тис. чол. Масштаб карт (схем) Економіко-планувальне зонування території Розповсюдження локальних факторів Основні агро групи ґрунтів 1 2 3 4 До 1,0 1:2000 1:2000 1:2000 1,0 – 1,9 1:2000 1:2000 1:2000 2,0 – 4,9 1:2000 1:2000 1:2000 5,0 – 9,9 1:2000 1:2000 1:2000 10,0 – 19,9 1:2000/1:5000 1:2000/1:5000 1:10000 20,0 – 49,9 1:5000/1:10000 1:2000/1:5000 1:10000 50,0 – 74,9 1:5000/1:10000 1:5000 1:10000 75,0 – 99,9 1:5000/1:10000 1:5000 1:10000 100,0 – 249,9 1:10000 1:5000 1:10000 250,0 – 499,9 1:25000 1:5000 1:25000 500,0 – 699,9 1:25000 1:10000 1:25000 700,0 – 99,9 1:25000 1:10000 1:25000 1000,0 – 1999,9 1:25000 1:10000 1:25000 Від 2000 і більше 1:25000 1:10000 1:25000 При виконанні робіт з грошової оцінки земель населених пунктів за основу беруться нормативи часу згідно з таблиці 2: Групи населених пунктів за чисельністю населення, тис. чол. Час виконання роботи (місяці) До 1,0 3 1,0 – 1,9 3 2,0 – 4,9 3 5,9 – 9,9 4 10,0 – 19,9 4 20,0 – 49,9 6 50,0 – 74,9 8 75,0 – 99,9 10 100,0 – 249,9 12 250,0 – 499,9 12 500,0 – 699,9 16 700,0 – 999,9 18 1000,0 – 1999,9 18 Від 2000 і вище 24 Вартість виконання грошової оцінки земель населених пунктів при зазначеному вище нормативі часу при повному комплекті документації визначається за формулою: Вартість (грн.) = Б * Н*К1*К2*К3*К4*К5; Де: Б – базовий показник вартості (тис. грн.); Н – чисельність населення населеного пункту (тис. чол.); К1, К2, К3, К4, К5 – підвищувальні коефіцієнти; Базовий показник вартості, та підвищувальні коефіцієнти визначаються згідно таблиці 3: Групи населених пунктів за чисельністю населення, тис. грн.. Базовий показник вартості, Б (тис. грн. На одну тисячу жителів) Додатковий підвищувальний коефіцієнт На щільність населення, К2 На ускладнені інженерно-геологічні умови, К3 На історико-культурний статус, К4 На курортно-рекреаційний статус, К5 До 1,0 4,50 1,05 1,05 1,05 1,05 1,0 – 1,9 3,75 1,05 1,05 1,05 1,05 2,0 – 4,9 3,30 1,1 1,1 1,1 1,1 5,0 – 9,9 1,73 1,1 1,1 1,1 1,1 10,0 – 19,9 1,00 1,1 1,1 1,1 1,1 20,0 – 49,9 0,56 1,2 1,2 1,2 1,2 50,0 – 74,9 0,39 1,2 1,2 1,2 1,2 75,0 – 99,9 0,36 1,2 1,2 1,2 1,2 100,0 – 249,9 0,25 1,2 1,2 1,2 1,2 250,0 – 499,9 0,15 1,2 1,2 1,2 1,2 500,0 – 699,9 0,10 1,2 1,2 1,2 1,2 700,0 – 99,9 0,09 1,2 1,2 1,2 1,2 1000,0 – 1999,9 0,05 1,2 1,2 1,2 1,2 Від 2000 і більше 0,04 1,2 1,2 1,2 1,2 Примітки: 1. підвищувальний коефіцієнт К1 застосовується згідно Порядку грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затверджено наказом Держкомзему України, Держкоммістобудування України, Мінсільгосппроду України та Української академії аграрних наук. 2. підвищувальний коефіцієнт К2 застосовується у випадку, коли щільність населення у населеному пункті менша 20 чол./га. 3. Під ускладненими інженерно-геологічними умовами розуміється прояв неменше ніж двох несприятливих інженерно-геологічних та геоморфологічних факторів на території населеного пункту, кожний з факторів займає не менше ніж 30 % від загальної площі населеного пункту: ухил рельєфу вищій за 15 %, наявність яружної ерозії, підтоплення ґрунтовими водами, паводкове затоплення, наявність карсту та зсувів, наявність териконів та породних відвалів, просадка і підробка території. 4. історико-культурний та курортно-рекреаційний статус для населеного пункту визначається згідно з відповідними законодавчими і нормативними документами. 5. У разі виконання грошової оцінки для території міських або селищних рад вартість грошової оцінки здійснюється по кожному населеному пункту міськради (сільради). 6. Вартість грошової оцінки земель населеного пункту може бути збільшена згідно з угодою, але не більше ніж на 30 %. 7. Вартість виготовлення додаткової кількості текстових та графічних матеріалів, а також додаткових поліграфічних робіт (ламінування, тиснення тощо), визначаються додатково. 8. Уразі виконання графічних карт (схем) у масштабі, якій крупніший за вказаний в таблиці 1, вартість грошової оцінки може бути збільшена згідно з угодою, але не більше ніж на 30 %. 9. Вартість виконання додаткових робіт із створення електронних цифрових карт грошової оцінки земель населених пунктів, а також розробки програмного забезпечення для розрахунків грошової оцінки встановлюється додатково. Кошторис складено з використанням збірника цін “Розцінки оплати земельно-кадастрових робіт та послуг”. Кошторис. № п/п Характеристика підприємства, будівлі, споруди або виду робіт № част. розділів таблиць, парагр. і пунктів, вказівок до розділу збірника цін на проектні (пошукові) роботи Розрахунок вартості робіт Вартість, (грн.) Виготовлення технічної документації по грошовій оцінці земель населеного пункту Кропивник Коломийського району Порядок визначення тарифів на проведення робіт по грошовій оцінці затверджені наказом Держкомзему України від 15.06.2001р.,№97/298/124 Понижуючий коефіцієнт - 0,7 1. с. Кропивник Тис.чол..*Б*К1*К2*К3*К4 935*4,50*1,05 4422,60 Всього: 4422,60 *Примітка: Підвищувальний коефіцієнт К1- застосований згідно з таблицею 3.4 Додатка №3 Порядку грошової оцінки земель с/г призначення та населених пунктів від 27. 11. 1995 р. №76/230/325/150 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.1995р. за №427/963. Всього по кошторису Чотири тисячі чотириста двадцять дві грн. 60 к. Без ПДВ. Розділ 5 Охорона праці. Охорона праці – це система законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних та лікувально-профілактичних засобів і заходів спрямованих на забезпечення здоров’я і працездатності людини в процесі праці. Поліпшення умов праці є одним із резервів росту її продуктивності та екологічної ефективності виробництва, а також подальшого розвитку самої людини. Великих збитків на сьогоднішній день завдають виробництву та підприємницкій діяльності травматизм, профілактичні захворювання. Необхідною умовою запобігання виробничим травматизмам, профілактичним захворюванням і аваріям, пожарам повинна стати розробка спеціальних заходів. В підприємствах вся робота з питань охорони праці проводиться згідно комплексного річного та оперативного планів заходів з охорони праці, які включають в себе: В приміщенні підприємства повинно бути обладнано кабінет праці; Розроблена 32-годинна програма, згідно якої проводиться навчання працівників з охорони праці; Створена комісія з охорони праці, яка веде нагляд за виконанням, законодавчих актів, соціально-економічних, організаційних та лікувально-профілактичних заходів, заходів спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці і розгляд порушень, які можуть або призвели до завдання шкоди здоров’ю і працездатності працівників; Періодично на за сіданнях комісії, правліннях проводити аналіз показників та причин виробничих травм та стану захворюваності; Розробляються та проводяться заходи по оздоровленню працівників різних процесій; Проводиться оперативний контроль стану охорони праці; Організацією охорони роботи охорони праці займається голова підприємства і інженер з охорони праці, якій спрямовує цю роботу. Основний обов’язок цих керівників – постійний контроль, високі вимоги до працівників у відношенні використання техніки безпеки з охорони праці на роботах в камеральних та польових умовах при грошовій оцінці. Камеральні роботи пов’язані з комп’ютерною технікою яка за недотриманням техніки безпеки при користуванні може призвести до не передбачуваних травм працівників та втрати працездатності. Польові роботи – це небезпека з боку диких тварин, плазунів, комах, та інших, небезпека яка може зустрічатися в місцевості, на якій проводиться грошова оцінка. Для покращення умов праці потрібно: На території підприємства покращити умови, засоби, заходи по охороні праці; Покращити санітарно-гігієнічні умови роботи працюючих; Становити огорожі в небезпечних місцях; Організувати засоби для тушіння пожару у вигляді вогнегасника, ящика з піском, відра, лопати, сокири, організувати пожежний пост. В даній роботі розглядається комплекс робіт необхідний для виконання грошової оцінки земельних ділянок. Отже, весь об’єм робіт включає в себе тільки камеральні роботи, які в основному виконуються на комп’ютері. Робота проводиться максимум 4 год. на день. Дипломний проект виконує одна людина. Перелік приладів і обладнання: персональні комп’ютери різних конфігурацій: мінімальна конфігурація комп’ютера є : ІВМ 286 – 16 Мгц, монітор VGA з об’ємом пам’яті на відеоадаптері 256 Кбт, монітор обов’язково з захисним фільтром. Найкраща конфігурація – Pentium IV 1200 Мгц, 256 Mb SVGA монітор з об’ємом пам’яті 36 Мб (фільтр вбудований в монітор чи фільтр окремо, монітор повинен відповідати стандарту Energy Star); комп’ютер повинен бути укомплектований мишкою з килимком; переферійні пристрої: лазерний принтер, CD ROM Rewritable (8x), локальна мережа NW Novell з виділеним сервером із швидкістю передачі даних по мережі 100Мбіт/с, а бажано 1Гбіт/с з роздільною здатністю 900-1800 dpi. Аналіз виконуваних робіт та виявлення потенціальних небезпек Розглянемо умови праці на персональному комп’ютері (ПК) Робота користувача персонального комп’ютера – розумова, яка виконується сидячи в одній позі, коли є обмеження загальної м’язової активності. При цьому є висока напруженість зорових функцій, рухливість кистей рук та нервово-емоційне напруження при умові дії різноманітних фізичних факторів. На користувача ПК діють такі небезпечні фактори виробничого середовища: шум; електромагнітні поля; статична електрика; незадовільні метеорологічні умови; незадовільна освітленість робочого місця; неправильна організація робочого місця. Професійна діяльність з ПК може призвести до: порушення зорового аналізатора; порушень пов’язаних зі стресовими ситуаціями та нервово-емоційними навантаженнями при роботі; захворювання шкіри. Вибір приміщення і раціональне розміщення обладнання та робочих місць Обгрунтування вибору монітору: У відповідності до директиви 90/270 Європейської Економічної Комісії “Мінімальні вимоги з охорони праці”, яка регламентує безпечні умови роботи при виконанні наступних вимог до моніторів: символи на екрані повинні бути чіткими і добре розрізнятися; зображення не повинно блимати; яскравість та контраст повинні легко регулюватися; екрани повинні бути вільними від відблисків і відбиття; випромінювання повинні бути знижені до максимально малих розмірів. Обрунтування вибору приміщень Згідно до “Тимчасових санітарних норм і правил для працівників обчислювальних центрів” площа приміщення на одного працюючого з персональним комп’ютером” площа приміщення на одного працюючого з персональним комп’ютером складає 6 м2, об’єм – 18 м3. Не допустимо розташовувати робочі місця у підвальних та цокольних поверхах. Робочі місця з ПК бажано розташовувати в окремих приміщеннях. Поверхня підлоги повинна бути зручною для вологого прибирання і мати антистатичне покриття. Вміст шкідливих хімічних елементів в приміщенні з ПК не повинен перевищувати концентрацій вказаних в переліку “гранично допустимих концентрацій забруднюючих речовин, що забруднюють атмосферне повітря населених місць” № 3086-84 від 27.08.84 р. Схема приміщення. Розміщення робочих місць користувачів ПК відповідає ГОСТ 12.3.032 – 78, ГОСТ 21889-76, ГОСТ 22269-76. При розташуванні елементів робочого місця користувача ПК враховано: робочу позу користувача; простір для розміщення користувача; можливість огляду елементів робочого місця; можливість ведення записів, розміщення документації і матеріалів, які використовуються користувачем. Робочі місця з ЇЖ повинні бути розташовані від стіни з віконними прорізами на відстані 1.5 м, від інших стін на відстані – 1м, відстань між столами складає не менше 1.5 м. При розміщенні робочого місця поряд з вікнами кут між екраном дисплея і площиною вікна повинен складати не менше 90? (для виключення відблисків), частину вікна, що прилягає бажано зашторити. При періодичному спостереженні за екраном рекомендовано розташовувати елементи обладнання таким чином, щоб екран знаходився справа, клавіатура навпроти правого плеча, а документи в центрі кута огляду. При постійній роботі екран повинен знаходитись в центрі поля огляду, документи зліва на столі або на спеціальній підставці. Монітор встановлюється таким чином, щоб край екрана знаходився на рівні очей користувача на відстані 600 мм. Клавіатура розташована на спеціальній підставці на відстані 100 – 300 мм від краю столу. Кут нахилу панелі клавіатури до столу повинен бути в межах від 5 до 15 градусів. Принтер повинен бути розміщений в зручному для користувача положенні так, щоб максимальна відстань від користувача до клавіш і управління принтером не перевищувала довжину витягнутої руки користувача. Не допускається розташування ПК при якому працюючий повернений обличчям до вікон кімнати або до задньої частини ПК, в якій вмонтовані вентилятори. Конструкція робочого стола Повинна забезпечувати можливість оптимального розміщення на робочій поверхні обладнання, що використовується з врахуванням його кількості та конструктивних особливостей (розмір монітору, клавіатури, принтера і ін.) і характеру роботи, що виконується. Використовуються столи з регульованою висотою (680-800 мм). Ширина та глибина стола складають відповідно 1000 та 800 мм. Конструкція робочого крісла задовольняє вимогам ГОСТ 21889-76. Крісло користувача ПК повинно включати такі основні елементи: сидіння, спинку, а також додатковий елемент – підставку для ніг. Висота поверхні сидіння крісла регулюється в межах 400-550 мм. Ширина і глибина поверхні сидіння складають 400 мм. Поверхня сидіння плоска, передній край – заокруглений. Є можливість зміни кута нахилу поверхні від 15? вперед до 15? назад. Опорна поверхня спинки стільця має висоту 300 мм, ширину 300мм, радіус кривизни горизонтальної площини – 400 мм. Кут нахилу спинки у вертикальній площині регулюється в межах 0 +/- 30 градусів від вертикального положення. Відстань спинки від переднього краю сидіння регулюється в межах 260-400 мм. Розробка санітарно-гігієнічних параметрів робочої зони Забезпечення наобхідного мікроклімату у приміщеннях з ПК У виробничих приміщеннях з ПК параметри мікроклімати повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.1.005-88 “Загальні санітарно-гігієнічні вимоги до повітря робочої зони” та “Санітарним нормам мікроклімату виробничих приміщень” № 4088-86 для категорій робіт 1а – 1б. Величини температури, відносної вологості і швидкості руху повітря в робочій зоні виробничих приміщень повиннівідповідати оптимальним значенням для категорії 1а – 16, при строгому достриманні параметрів відносної вологості (55-86%). Температура навколишнього середовища повинна бути в межах 18-22?С, а швидкість руху повітря 0.1 – 0.2 м/с. Ефективним засобом створення комфортного мікроклімату для користувачів ПК є кондиціювання повітря. Це забезпечує постійність температури, вологості, швидкості руху повітря та його частоти, незалежно від зовнішніх умов. Освітлення приміщень і робочих місць з ПК Приміщення з ПК має природне та штучне освітлення. При незадовільному освітленні знижується продуктивність праці користувачів ПК, можлива поява короткозорості, швидка втомлюваність. Система освітлення повинна відповідати таким вимогам: освітленість на робочому місці повинна відповідати характеру зорової роботи, який визначається трьома параметрами: об’єктом розрізняння – найменшим розміром об’єкту, фоном, який характеризується коефіцієнтом відбиття та ін.; необхідно забезпечити достатньо рівномірне розподілення яскравості на робочій поверхні монітору, а також в межах навколишнього простору; на робочій поверхні повинні бути відсутні різні тіні; в полі зору не повинно бути прямих і відбитих відблисків; величина освітленості повинна бути постійною у часі. Природне освітлення здійснюється через бокові світлопрорізи, які забезпечують коефіцієнт природної освітленості (КПО) рівний 1.55, що відповіжає СНІП 11-4-79 “Природне і штучне освітлення (зі змінами)”. Для захисту від прямих сонячних променів, які створюють прямі та відбиті відблиски з поверхні екранів і клавіатури, передбачені сонцезахисні засоби. Штучне освітлення у приміщенні здійснюється системою загального освітлення. Як джерело світла використовують люмінесцентні лампи (білого світла). Загальне освітлення виконане у вигляді суцільних ліній світильників, розташованих збоку від робочих місць паралельно лінії зору працюючих. У випадку переважаючої праці з документами необхідно застосовувати системи комбінованого освітлення. Штучне освітлення повинно забезпечувати на робочих місцях з ПК освітленість не нижче 400-500 лк. У приміщеннях з ПК необхідно обмежувати нерівномірність розподілення яскравості в полі зору працюючих. Проектом передбачено коефіцієнти відбиття робочого стола, клавіатури та корпусу обчислювальної техніки 0.2 – 0.5; стелі 0.6 – 0.7; стін 0.2 – 0.5; підлоги0.1 – 0.2. Всі матеріали, що використовуються для оздоблення повинні бути матовими. Розрахунок освітлення Розрахунок природного освітлення Освітленість приміщень природнім шляхом розраховуємо шляхом знаходження коефіцієнтів природнього освітлення. е = 1.5 (СНиП 11-04-79) Дифузорне світло неба, що проникає у вікна: ен = е x n1 x n2, де е – мінімальний коефіцієнт при боковому освітленні; n1 – коефіцієнт світлопропускання вікон, що враховує втрати проникаючого світла; n1 = 0.8; n2 - коефіцієнт, що враховує нерівномірну яскравість неба по мередіану, знаходиться в залежності від кута, що утворюється горизонтальною лінією і прямою, що з’єднує точку М з центром вікна; n2 = 0.9 Для оцінки світлового потоку, що проникає у приміщення користуємося формулою: (Sв / Sn) x 100 = ( eн ?в к ) / ( ?заг ?1), %, де: (29) Sв , Sn – площі вікон і підлоги робочого приміщення, м2; eн – нормоване мінімальне значення коефіцієнта природньої освітленості для роботи відповідної точності, знаходимо за таблицею; ?в - світлова характеристика вікна, що знаходиться за таблицями; к – коефіцієнт, що враховує затемнення вікон будинками; ?заг – загальний коефіцієнт світлопропускання, знаходиться за таблицею; ?1 - коефіцієнт, що враховує вплив відбитого світла стін, стелі, підлоги при боковому освітленні, знаходиться за таблицею. Sn = 12 м2 ; eн = 1.08; ?в = 0.5; к = 1.7; ?заг = 0.35; ?1 = 1.7. Sв = (eнSn ?в к) / ( ?заг ?1 100) = 3.52 (м2) (30) Тобто площа природнього освітлення в даному приміщенні повинна відповідати 3.52 м2. В дійсності площа природнього освітлення складає 4 м2. Отже природнє освітлення в даному приміщенні повністю задовільняє потрібне значення освітленості. Розрахунок штучного освітлення Приймемо, що приміщення оснащені лампами ЛДЦ-65. За ГОСТ 6825-74 дана лампа забезпечує світловий потік в 2900 Дм. Тепер необхідно визначити скільки таких ламп необхідно встановити в приміщенні. Кількість ламп визначається за формулою: , де Ф? – сумарний світловий потік в приміщенні, Ф? – світловий потік однієї лампи (2900 Лм). Сумарний світловий потік обчислюється як , де Еп- номінальне освітлення (400 лк), S – площа приміщення (18 м2), К – коефіцієнт запасу, приймається 1.7, Z – коефіцієнт мінімальної освітленості, знаходиться в межах 1.1 – 1.2, - коефіцієнт використання світлового потоку, залежить від ККД і розповсюдження сили світильника, показника приміщення. Знайдемо показник приміщення: , де А,В – відповідно довжина і ширина приміщення А=6м, В=3м; Н – висота приміщення, Н=3м. = 43. Визначимо Ф?: (Лм). Визначимо кількість ламп: п = 34158/2900 = 11.8. Отже, необхідно 12 ламп ЛДЦ-65. Проведемо перевірку отриманих результатів: Ф? = 12?2900 = 34800. Тоді: 408 (Лк)>400 (Лк)

Отже, розрахунки приведені правильні.

Забезпечення захисту від шуму

Джерелами шуму в офісі є пересувні механічні частини принтера і
вентилятори ПК.

При роботі матричних голкових принтерів шум виникає при переміщенні
головки принтеру і в процесі удару голок головки по паперу.

При роботі вентиляційної системи ПК, яка забезпечує оптимальний
температурний режим електронних блоків ПК і вмонтована в задню панель,
створюється аеродинамічний шум.

Шум, що створюється працюючими ПК є широко смужним, постійним з
аперіодичними посиленнями при роботі принтерів. Тому шум повинен
оцінюватися загальним рівнем звукового тиску по частотному корегуванню
“А” та вимірюватися в 9 дБА.

У приміщенні, де працюють програмісти та оператори ПК рівень звукового
тиску не перевищує 50 дБА. При заміні матричних голчатих принтерів на
струменеві або лазерні рівень звукового тиску зменшується до 30 дБА.

Рівні звукового тиску відповідають ГОСТ 12.1.003-83 ССБТ “Шум. Загальні
вимоги безпеки.” (СТ РЕВ 1930-79).

Зниження рівня шуму здійснюється такими методами:

заміною матричних принтерів струменевими і лазерними, які створюють при
роботі значно менший рівень звукового тиску;

застосуванням принтерів колективного користування, розташованих на
відстані від більшості робочих місць користувачів ПК;

зміною напряму випромінювання шуму в протилежну сторону від робочого
місця;

зменшення шуму при установці на шляху його розповсюдження
звукоізолюючого відгородження у вигляді стін, перетинок, кабін;

акустистичною обробкою приміщень – зменшення енергії відбитих звукових
хвиль, шляхом збільшення площі звукопоглинання (розміщення на внутрішніх
поверхнях приміщення облицювань, що поглинають звук, установка в
приміщеннях штучних поглиначів звуку).

Захист від електромагнітних випромінювань і електростатичних полів

Джерелами електромагнітних випромінювань є ПК. Навколо працюючого
монітору виникають електромагнітні поля низької частоти (від 5 Гц до 400
кГц). Граничне допустиме значення напруженості електричного і магнітного
полів у відповідності до стандарту МРК:

Сума частот, кГц Електричне поле, В/М Магнітне поле

0.005-2 2.5 2

2-400 2.5 0.02

Для захисту користувачів ПК від дії електромагнітних випромінювань
використовуються заземлені захисні фільтри для екранів моніторів.
Віддаль від екрану монітору до користувача становить 50-100 см. Час
роботи за комп’ютером не перевищує 4-х годин на день.

В приміщенні, де знаходяться монітори необхідно забезпечити виконання
заходів по боротьбі із статичною електрикою. Найпростішим засобом є
підтримка відносної вологості повітря на рівні 50-60 % за допомогою
побутового електрозволожувача.

Підлогу виконано відповідно до ГОСТ 12.4 124-83 №4459-88 з використанням
покриття з антистатичного лінолеуму з метою захисту від
електростатичного випромінювання.

Електробезпека

Конструкція, вид виконання, спосіб встановлення і клас ізоляції
застосовуваних провідників, пристроїв та іншого електрообладнання
відповідають вимогам електробезпеки.

За ступенем небезпеки ураження людини електричним струмом згідно ПУЕ
1.1.13 лабораторію відносять до приміщення без підвищеної небезпеки,
тому що відсутні ознаки, які характеризують приміщення небезпечні та
особливо небезпечні:

температура в приміщенні не перевищує +30°С;

підлога струмоізольована;

хімічно активне середовище відсутнє.

На випадок аварії для запобігання ураження струмом людей передбаченол
захисне заземлення.

Пожежна профілактика

Вибухобезпека

Обчислювальна техніка відноситься до класу техніки, що не є
вибухонебезпечною. Єдина складова частина ПК, яка могла б представляти
небезпеку – це кінескоп (електронно-променева трубка). Але кінескопи
останні десять років випускають тільки вибухонебезпечні і не потребують
додаткових засобів захисту. Тому немає потреби їх розглядати.

Пожежна профілактика

Згідно СНІП 2.09.02 – 85, ОНТП 24-86 приміщення відноситься до категорії
В по вибуховій і пожежній безпеці. У зв’язку з цим спеціального захисту
людей на робочих місцях організовувати не потрібно. З точки зору
пожежної безпеки найнебезпечнішим є джерело напруги, тобто
електропроводка і силовий роз’м. З огляду на це, встановлюємо в
приміщенні пожежні сигналізатори з часом зпрацювання 65 с. На випадок
виникнення пожежі для боротьби з вогнем у приміщенні встановлюємо один
вогнегасник ОП-5. Ці заходи відповідають вимогам СНІП 2.01.02-85 про
забезпечення приміщень пристроями протипожежної безпеки.

Вихід з приміщення лабораторії здійснюється згідно плану через двері, що
ведуть в загальний коридор будинку. Двері відчиняються назовні. Коридор
шириною 2.5 м забезпечує вільний вихід працюючих.

Розраховані параметри приміщення і робочого місця, метеорологічні умови
і ергономічні показники створять оптимальні умови праці для робітника.
Розраховане значення заземлення і запропоновані заходи протипожежної
безпеки гарантують працівникові безпечні умови праці.

Розділ 6

Охорона навколишнього середовища

На сучасному розвитку суспільства виникла потреба у глибокому вивченні
потреб взаємодії та розробці природоохоронних заходів.

Все більшої актуальності набуває охорона не лише окремих компонентів
природного комплексу, а й збереження, оздоровлення всього ландшафту,
захисні функції якого істотно послабились внаслідок інтенсивної
господарської діяльності.

Основним завданням раціонального природокористування є збереження та
підвищення продуктивності та цінності природніх ресурсів забезпечення
раціонального використання та розширення відтворення ресурсів для
постачання сировиною та енергією сільського господарства,
поліпшення умов життєдіяльності.

Проблема охорони природи стає все більшою не тільки
природопізнавальною, але й, гострою соціальною й політичною проблемою,
вона включає в себе економічний, оздоровчо – гігієнічний, естетичний,
навчально – пізнавальний аспекти.

Під охороною природи розуміють синтез міжнародних, державних і
громадських заходів направлених на раціональне використання, відтворення
і охорону природних ресурсів, на захист природного середовища від
забруднення й руйнування, в інтересах задоволення матеріальних і
культурних потреб як існуючих так майбутніх поколінь.

Сучасні агроландшафти — це складна система, створена з різних
елементів агроекосистем (рілля, сіножаті, пасовища, багаторічні
насадження тощо) і розташованих між ними незначних ареалів лісів,
чагарників, природніх лук, боліт, торфовищ. Вони являють собою
екологічну різноманітність і структуру агроландшафту, що тісно
пов’язані як з його стабільністю, так і з продуктивністю.

Нині природніх ландшафтів, не порушених господарською діяльністю, майже
не залишилося. В 70-80 –х роках відбулася їхня значна трансформація за
рахунок надмірної розораності схилових земель, освоєння значних площ
лісів і чагарників у сільськогосподарські угіддя, промислового та
меліоративного будівництва.

Техногенне навантаження на природні ландшафти окремих територій
України від часу становлення в первинних видах природокористування
майже катастрофічне.

У цілому антропогенне навантаження на перетворення агроландшафтів
збільшилося в 11,5 – 2 рази. Екосистеми агроландшафтів значно
спрощені, їхній видовий склад, екологічна розмаїтість угідь і зв’язки
між компонентами ландшафту порушенні, деградується ґрунтовий покрив, а
на деяких територіях активізувались ерозійні та інші негативні процеси.

Формування просторової структури агроландшафту – один із важливих
шляхів її оптимізації. Необхідна така територіальна організація
агроландшафту, яка могла б суттєво змінити його саморегуляцію, підвищити
стійкість проти деструктивних процесів.

Отже назріла потреба організовану мозаїку екологічно сталих і несталих
елементів агроландшафту, які мали б високий ступінь саморегуляції з
мінімальними витратами енергії та ресурсів.

У сучасних умовах, коли надто дорогі енергія і ресурси, особливо
мінеральні добрива, підтримувати високу продуктивність екологічно
несталих агроекосистем економічно недоцільно.

До містобудівних заходів по покращенню міського природного середовища
відноситься вдосконалення функціонального зонування, формування
планувальної системи міста.

При розробці дипломного проекту зроблено аналіз використання території
й оцінка стану оточуючого середовища, а також запропоновано заходи по
його покращанню.

До господарських, виробничих факторів погіршання санітарного стану
міста відносяться шкідливі відходи промислового виробництва, які
забруднюють ґрунт, атмосферне повітря і воду, а також джерела шуму й
електромагнітного випромінювання радіо – локаційної станції.

Даним проектом пропонується, слідуючи заходи по охороні навколишнього
середовища міста :

Охорона водних ресурсів;

створення водоохоронних зон вздовж річки прут та її притоків, а також
ставків з метою запобігання їх, забрудненню, засміченню та виснаженню;

проведенню робіт по покращенню стану водних джерел у південній частині
міста, створення зони охорони ландшафту;

реконструкція та будівництво на територіях Калиновського ринку,
автобусного парку , нафтобази, АЗС споруд, необхідних для очищення
дощових та стічних вод від паливо — мастильних матеріалів.

Охорона і раціональне використання земель:

впровадження ґрунтозахисної системи землеробства на землях
сільськогосподарського призначення, на городніх масивах, що розміщені
на ерозійно небезпечних ділянках;

влаштування організованої планово – регулярної очистки території міста
з утилізацією відходів, організацією нових і вдосконаленням старих
сміттєзвалищ;

реконструкція системи водопостачання і будівництвом нових віток для 100%
охоплення всіх споживачів;

проведення інженерної підготовки території по захисту її від затоплення,
підтоплення, попередження зсувів;

проведення заходів по благоустрою території міста.

Раціональне використання і зберігання відходів виробництва і побутових
відходів. На полігонах по переробці промислових і побутових відходів
запровадити нові технології по їх переробці, а також утилізації з метою
одержання вторинної сировини і застосування її у промисловості.

Надзвичайно важливе значення для життя людини мають водні ресурси, тому
в проекті виділена значна увага їх, охороні та відновленню. Згідно з
“Порядком визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режимом
ведення господарської діяльності в них”, встановлюється єдиний
правовий режим визначення розмірів меж водоохоронних зон. Водоохоронні
зони встановлюються для створення сприятливого режиму водних об’єктів,
попередження їх, забруднення, засмічення і вичерпання, а також зменшення
коливань стоку вздовж річок та навколо озер, водосховищ та інших
водоймищ.

До складу охоронної зони входить заплава річки Прут та її притоків,
перша надзаплавна тераса, бровки і круті схили берегів, а також прилеглі
території. Межі водоохоронних зон встановлюються з урахуванням рельєфу
місцевості, затоплення, підтоплення, інтенсивності берегоруйнування, а
також цільового призначення земель. На землях міста розмір водоохоронної
зони встановлюється відповідно до існуючих на час встановлення
водоохоронної зони, конкретних умов забудови. Охорона зона згідно
Земельного кодексу України вздовж річок, озер , водосховищ та інших
водойм з метою охорони поверхневих водних об’єктів від забруднення і
засмічення та збереження їх, водності в межах водоохоронних зон
виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо
водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:

для малих річок, струмків, а також ставків площею менш як 3 га – 25
метрів;

Для великих річок – 100 метрів.

При крутизні схилів більш як трьох градусів мінімальна ширина
прибережної захисної смуги подвоюється.

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом
обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж
річок, навколо водойм забороняється:

розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і заліснення),
а також садівництво та городництво;

зберігання та застосування пестицидів і добрив;

влаштування літніх таборів для худоби;

будівництво будь – яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та
лінійних), в тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок
автомобілів.

Об’єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть
експлуатуватися, якщо не порушується її режим. Не придатні для
експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим
режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних
смуг.

У водозахисній зоні дотримується режим регулювання господарської
діяльності. Виконання водоохоронних та інших заходів упорядкування
водоохоронних зон за винятком земель водного фонду покладається на
виконавчі комітети рад. Контроль за використанням водоохоронних зон
здійснюється міською радою, органами охорони навколишнього середовища та
управлінням земельних ресурсів.

Огляд літератури.

Серед найважливіших проблем сьогодення, особливе місце посідає грошова
оцінка населених пунктів.

Характер цієї загальної проблеми потребує системного обґрунтування та
комплектування і використання даних вказаних в державному земельному
кадастрі та містобудівному кадастрі населеного пункту, інвентаризації
земель населеного пункту, раціонального використання земель населеного
пункту; прогнозування розмірів сільського населеного пункту; економічна
оцінка, обліку земель населеного пункту та сільськогосподарських земель
тощо.

Ця проблема назрівала з давнини, людство намагалося врегулювати її.
Особливо ця проблема проявила себе в другій половині 20-го століття. В
Україні грошова оцінка земель набула офіційного статусу завдяки
постанові Кабінету Міністрів України від 16 вересня 1992 року.

Як указує Флешей В.В. (1996) в більшості населених пунктів України не
має сучасних, найбільш точних планово-картографічних, геодезичних,
геологічних, ґрунтових матеріалів, матеріалів обстежень та досліджень
які б характеризували сучасні землекористування та землекористувачів в
межах населеного пункту. Це призводить до хаосу в обліку земель,
становленні плати заземлю, до порушень у земельному законодавстві.

Земельна реформа в Україні здійснена для поліпшення, обґрунтування,
виведення земельних відносин на вищій рівень. Вона стала механізмом,
якій дам практично-аналітичну інформацію для приватизації земель
населеного пункту, а також земель сільськогосподарського призначення.

Земельна реформа вдосконалила ряд основних видів землевпорядних робіт, а
саме: інвентаризація земель, встановлення меж сільських, селищних рад і
виділення земель населених пунктів, складання проектів роздержавлення і
приватизації земель та, як достовірна, якісна, кількісна інформація про
наявність і розподіл земель з метою реєстрації юридичних і фізичних
осіб, як землекористувачів. Всі ці розробки, інформація існують і
використовуються, як інформаційна база для грошової оцінки населеного
пункту.

Раціональне використання земель населеного пункту та
сільськогосподарських земель, яке є складовою основи грошової оцінки
населеного пункту. Показник рівня раціонального використання земель
територій населених пунктів в нашій області один з найнижчих по Україні,
тобто показник у два-три рази нижчий за нормальний.

На думку М.Д. Лесечка та М.Г. Ступеня (1996), на рівень раціонального
використання земель населених пунктів істотно впливають
природнокліматичні умови, історичні та соціально-економічні, їх
формування та розвитку. Від яких залежать питомі показники земель
населених пунктів.

За твердженням М.Д. Лесечка, М.Г. Ступеня, Р.Й. Гулька та Н.Р. Шпіка
(1995) одним із важливих моментів раціонального використання
сільськогосподарських земель є прогнозування розмірів сільських
населених пунктів. Так у проектах планування майже не вирішуються
питання про загальну потребу населеного пункту в землях з урахуванням
розмірів і розміщення городніх доріжок. Це призводить до значного
зниження розмірів території, необхідної під перспективні населені
пункти, заважає вірно визначити подальше використання території, що
знаходиться у не перспективній частині. Визначення раціональних площ
сільських поселень і вдосконалення складених схем планування сіл у
значній мірі залежить від розмірів присадибного землекористування.
Присадибні ділянки мають дуже велике значення і найближчим часом як роль
приватного підсобного господарства, а також при квартирній ділянці,
ділянки під сад, будинок, госприміщення.

Одною із складових інформаційних баз грошової оцінки є матеріали та дані
державного земельного та містобудівного кадастру; тобто система
необхідних відомостей і документів про правовий режим, їх розподіл серед
власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, за
категоріями земель, про якісну характеристику і народногосподарську
цінність земель, дані про належність території до відповідних
функціональних зон, їх сучасне та перспективне призначення; екологічну,
інженерно-геологічну ситуацію, стан забудови та її інженерне
забезпечення, характеристики будинків і споруд на землях усіх форм
власності.

Дані та матеріали бонітування також входять до основи грошової оцінки
населеного пункту; а саме: спеціалізована класифікація родючості
ґрунтів, кореляція з урожайністю з сільськогосподарських ґрунтів на цих
землях.

Грошова оцінка земель населеного пункту здійснюються відповідно до
чинного законодавства України з метою створення умов для вирішення
проблем а також дає можливість для перспективного використання земель та
фінансування і врахування плати за землю.

За визначенням Л.М. Перовича та Б. Волосецького (2000), при оцінці
земель населеного пункту виходять із порівняльної цінності і придатності
території для житлової та промислової забудови і її благоустрою.

Така оцінка здійснюється з урахуванням величини витрат, як при
будівництві так і при експлуатації будівель, витрат на освоєння та
облаштування території земельної ділянки залежить від наявності
соціальної та інженерно-технічної інфраструктури, споруд та комунікацій
в даному населеному пункті.

Для забудованих і призначених під забудову земельних ділянок здійснюють
комплексну містобудівну оцінку земель населеного пункту, яка врахувала б
як господарські витрати при різних варіантах планування і забудови так і
соціально-економічні результати цих варіантів забудови. Виходячи з
оцінок окремих зон території, визначають величину вартості окремих
ділянок території і їх найраціональніше використання та ефективність
капітальних вкладень у будівництво і благоустрій населеного пункту. При
оцінці земель населених пунктів слід врахувати інженерно-будівельні
характеристики, їх розміщення на плані населеного пункту відносно
існуючої забудови, транспортних зв’язків з громадськими, культурними і
торговими центрами, промисловими зонами, близькість до існуючих
магістралей інженерних комунікацій, стан природо-екологічного довкілля,
характер попереднього використання та забруднення території.

На оцінку земель населеного пункту впливають такі чинники:

Необхідні витрати пов’язані з облаштуванням території створення
відповідної інженерно-технічної інфраструктури;

Економічні розрахунки наслідків виключення земель із
сільськогосподарського виробництва і введення Ії у сферу будівництва,
обслуговування громадської та промислової забудови;

Економічні розрахунки результатів використання земель населеного пункту
для житлового та промислового будівництва, для адміністративних,
культурних і комунальних будівель і споруд, будівель сфери послуг,
транспортних артерій тощо.

За твердженням М.О. Володина (2000) в основу грошової оцінки земель
населених пунктів покладено рентний дохід, який обумовлюється
функціональним використанням земельної ділянки і її місцем розташування
у загальнодержавній, регіональній і місцевій системі виробництва і
розселення, а також благоустроєм і якістю її території, що визначається
рівним інженерного облаштування, природними історико-культурними,
екологічними та іншими показниками. За своєю суттю грошова оцінка земель
є відображанням капіталізованого рентного доходу, що створюється на
земельній ділянці. На сільськогосподарських землях рентний дохід
створюється при виробництві усіх сільськогосподарських культур, а його
розміри обчислюються на узагальнюючий основі виробництва зернових
культур. На землях іншого призначення рентний дохід утворюється в
наслідок їх функціонального використання, рівня інженерного облаштування
місце розташування земельних ділянок.

За спостереженнями Б.М. Данилишин, С.И. Дорогунцов, В.С. Міщенко, Я.В.
Коваль, О.С. Новоторов, М.Н. Паламарчук (1999) грошова оцінка землі як
комплексного ресурсу природи спонукає необхідність підвищення рівня
обґрунтованості рішень, що приймають відносно цільового використання
земель населеного пункту при формуванні системи регіонального розвитку,
урахування їх екологічної і соціально-економічної ролі при визначенні
стратегій господарського використання конкретних територій. І на решті
грошова оцінка населеного пункту є ключовим питанням побудови
економічного ринкового механізму ефективного землекористування на основі
перетворень їх у виробничий капітал, якій діє разом з іншими капіталами
у ринковому середовищі. Методологічною базою грошової оцінки земель є
положення про диференціальний доход, як про матеріальну основу
диференціальної ренти 1 і 2, що відбиває звеличену економічної
ефективності і рівня інтенсивності використання земельної ділянки у
рамках планової методології.

За допомогою грошової оцінки земель населених пунктів вирішують спірні
питання про плату за землю у певній планово-економічній зоні населеного
пункту, функціонального використання земельних ділянок, вартість
земельних ділянок, а також для економічного врегулювання земельних
відносин при передачі земель у власність, спадщину, під заставу, при
даруванні, купівлі-продажу земельної ділянки, здійснення оренди,
ціноутворення, визначення ставок земельного податку, обліку сукупної
вартості основних засобів виробництва, визначенні розміру внеску до
статутних фондів фермерських, колективних підприємств, спільних
підприємств, акціонерних товариств.

Грошова оцінка населеного пункту виступає основою для приватної
власності, базою для державної реєстрації землекористувань, та
землекористувачів, як фізичних так і юридичних осіб та для здійснення
операцій із земельними частками (паями), ринкова ціна, яких визначається
на основі співвідношення попиту і пропозиції, а також для встановлення
стартової ціни земельних ділянок несільськогосподарського призначення
при їх продажу на конкурентних засадах.

Результати грошової оцінки населеного пункту використовують як
інформаційну базу для багатьох державних та інших структур та фізичних
осіб.

Список використаної літератури.

Б.М. Данилишин, С.І. Дорогунцов, В.С. Міщенко, Я.В. Коваль, О.С.
Новоротов, М.Н. Паламарчук “Природно-ресурсний потенціал сталого
розвитку України” Київ 1999р.

А.І. Дмитерко “Екологічне право України” (підручник) Юрінком Інтер Київ
2001р.

М.Д. Лесечко, М.Г. Ступень, Р.Й. Гулько, Н.Р. Шпік “Використання, оцінка
та впорядження земель” видавництво: Наука, Львів СД СБІ 1995р.

В.З. Флекей, М.Д. Лесечко, М.Г. Ступень “Сучасні проблеми реалізації
земельної реформи в Україні” (Збірник наукових проектів) Львів ЛДСБІ
1996р.

М.Д. Волощук “Противоерозионная мелиорация эродированых земель в
Прут-Днестровськом междуречье” Черновцы 1995р.

С.А. Генсерук “Регіональне природокористування” Львів Світ
1992р.

Д.И. Гнаткович “Земельный кадастр. Экономика землепользованыя”, Львов,
“Вища школа” 1986р.

Д.І. Гнаткович, А.Я. Сохнич “Сівозміни на оцінених землях” // Хлібороб
України. N-12. – Київ, 1986-с.18-19.

В.В. Горлачук “Еколого-економічне обгрунтування розміщення посівних площ
в Західному регіоні України” Чернівці 1993р.

Р.Й. Гулько “До впровадження автоматизованої системи обробки
земельно-кадастрової інформації. (Проблеми реформування земельних
відносин в умовах західного регіону України)”, Вісник ПДАУ №1, Львів
1997р.

М.В. Дроздяк “Екологічні обстеження інтенсіфікації землекористування. /
Сучасні проблеми реалізації земельної реформи України”, Збірник наукових
праць, ЛДСГІ, Львів 1996р.

“Экономические проблемы Украины. Вопросы и ответы” Киев “Знание” 1989

Ю.А. Израель “Экология и контроль состояния природнои среды” Москва
“Гидрометеоиздат” 1989р.

Б.И. Кочуров, Ю.Г. Иванов “Оценка эколого-хозяйственного состояния
територии административного района” “География и прыродные ресурсы”,
№-4, 1987р.

Т.П. Магазинщиков “Земельний кадастр”, Львов “Світ” 1991р.

“Методичні рекомендації по виробничий перевіцрцві і визначенню перевірці
роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підпріемств”,
Чернівці 1996р.

Л.Я. Новаковскый “Экономические проблемы использования и охраны
земельных ресурсов”, Киев, “Висшая школа” 1985р.

“Оптимизация использования и охрани земельних ресурсов / Теоретическый
аспект”, Кіїв “Наукова думка” 1989р.

А.Я. Схнич “Земельні ресурси і ефективність їх використання в умовах
переходу до ринкової економіки (На матеріалах поліської зони Волинської
області)”, Львів, ЛДСГІ 1995р.

М.Г. Ступень “Земельный кадастр и организация использования земельних
ресурсов в системе АПК”, Львів 1992р.

А.М. Третяк “Еколого-економічні аспекти оптимізації використання і
охорони земель”, “Проблеми гуцульщини” Чернівці 1993р.

А.М. Третяк “Основы державного регулювания, использования и охороны
земель” Чернівці 1994р.

Конституція України “Час” 12.7.1996р.

“По приватизацію земельних ділянок.” Декрект Кабінету Міністрів України
від 26.11.1992р. №15.

“Положення про порядок ведення державного земельного кадастру” Постанова
Кабінету Міністрів України від 12.01.1993р.

“Про затвердження порядку передачі земельних ділянок у приватну
власність громадянам України” Наказ державного комітету України по
земельних ресурсах від 15.02.1994р.

“Про паювання земель, переданих у колективну власність
сільськогосподарським підприємствам і організаціям ” Указ Президента
України від 8.081995р. № 720.

“Про оренду землі” Указ Президента України від 24.04.1997р. № 29.

“Рекомендації по складанню проектів роздержавлення та приватизації
земель сільськогосподарських підприємств і організацій” Київ 1993р.

“Використання, оцінка та впорядкування земель”, Збірник наукових праць /
Львівський державний сільськогосподарський інститут/ Львів 1995р.

Р.П. Возняк “Земельний кадастр в родах базового рівня.
Землевпорядкування в умовах нових форм використання земель”, “Збірник
наукових праць” Львів, ДСГІ 1991р.

Д.И. Гнатович “Организация терртории на основы даних оценки земель” II
Земледеліе 1986р.

М.В. Дрозд як “Екологічна доступність інтенсифікації земель в
сільськогосподарському виробництві” Збірник наукових праць Дубляни
1996р.

Земельний кодекс України від 25.10.2001р. Київ, Атака 2002р.

ВИСНОВКИ

1. Дипломна робота розроблена і оформлена в складі 6 розділів:
текстової частини та графічної – 3-х креслень та 1-ї таблиці.

2. Нормативну грошову оцінку земель проведено згідно
нормативно-законодавчих матеріалів і актів.

3. Враховуючи ґрунтово-рельєфні, соціально-інфраструктурні показники
території с.Кропивник виділено 6 оціночних райони, які об’єднані у 3
економіко-планувальні зони.

4. На основі показників залишкової вартості інфраструктури, витрат на
їх освоєння і облаштування визначена базова вартість 1м2 земель, що
становить з врахуванням індексу інфляції – 3,58 грн/м2 .

5. У зв’язку з відсутністю регіональних показників коефіцієнт Км1
прийнято за 1. Зональний коефіцієнт Км2 в результаті розрахунків
визначений в таких розмірах для с. Кропивник:

І економіко-планувальна зона – 1.06

ІІ економіко-планувальна зона – 1,01

ІІІ економіко-планувальна зона – 0.92

6. З використанням вищенаведених параметрів і показників проведено
нормативно-грошову оцінку земель різного функціонального використання,
за якою встановлено, що найвищу вартість 1м2 мають землі комерційного
використання – 24,86 грн., а найнижчу – землі сільськогосподарського
призначення (0,12 грн.), зокрема землі сіножаті та рілля – 0,11 грн.

7. Отримані матеріали нормативної грошової оцінки земель послужать
підставою для визначення податку на землю та передачі земель в оренду, а
також при передачі у спадковість, дарування і в певній мірі для
експертної оцінки земель.

Додатки

PAGE 1

PAGE 4

Похожие записи