РЕФЕРАТ

на тему:

Міклуха Маклай

Микола Миколайович Міклу?хо-Макла?й (народився 17 липня (5 липня по
старому стилю) 1846, Різдвяне, Новогородська губернія — помер 14 квітня
(2 квітня по старому стилю) 1888, Санкт-Петербург) — етнограф,
мандрівник, який вивчав корінне населення Південно-Східної Азії,
Австралії й Океанії (1870—1880-і роки), у тому числі папуасів
північно-східного берега Нової Гвінеї (Цей берег у російськомовній
літературі називають Берег Міклухо-Маклая).

День народження Миклухо-Маклая є професійним святом етнографів.

Юні роки

Микола Миколайович Міклухо-Маклай народився в родині залізничного
інженера. Родина мала потомствене дворянство, яке заслужив прадід
Міклухо-Маклая — уродженець Чернігівщини, запорізький козак Степан
Міклуха, що відрізнився при взятті Очакова (1788).

Пізніше родина переїхала в Санкт-Петербург, де з 1858 Микола продовжив
навчання в Другій Санкт-Петербурзькій гімназії. Закінчивши курс
гімназичного навчання Міклухо-Маклай як вільний слухач продовжує
навчання на фізико-математичному факультеті Петербурзького університету.
Навчання не було довгим. У 1864, за участь у студентських сходках
Міклухо-Маклая відчисляють з університету і він, на засоби зібрані
студентським земляцтвом, їде в Німеччину. У Німеччині він продовжує
навчання в Гейдельберзькому університеті, де вивчає філософію. Через рік
Міклухо-Маклай переводиться на медичний факультет Лейпцігського
університету, а потім Йенського університету. У Йенском університеті
Микола знайомиться з відомим зоологом Е. Геккелем, під керівництвом
якого починає вивчати порівняльну анатомію тварин. Як асистент Геккеля
Мыклухо-Маклай робить подорож на Канарські острови й у Марокко. Після
закінчення університету в 1868, Міклухо-Маклай робить самостійну подорож
по узбережжю Червоного моря, а потім, у 1869, повертається в Росію.

Становлення вченого

Кругозір молодого дослідника розширився і він перейшов до більш
загальних питань природознавства — антропології, етнографії, географії.
У цих областях Міклухо-Маклаю вдалося досягти визначних успіхів.
Особливо цікавий його висновок про те, що культурні і расові ознаки
різних народів обумовлені природним і соціальним середовищем.

Робить Міклухо-Маклай і чергову велику подорож. У 1870 році на
військовому кораблі «Витязь» він відправляється в Нову Гвінею. Тут, на
північно-східному березі цього острова, він проводить два роки за
вивченням побуту, звичаїв, релігійних обрядів аборигенів (папуасів).
Початі на Новій Гвінеї спостереження Міклухо-Маклай продовжує на
Філіппінах, в Індонезії, на південно-західному березі Нової Гвінеї, на
півострові Малакка й островах Океанії.

У 1876—1877 році вчений знову проводить кілька місяців на
північно-східному березі Нової Гвінеї, повернувши до того племені, життя
якого він спостерігав раніше. На жаль перебування його на острові були
недовгим і ознаки анемії і загального виснаження змусили його залишити
острів і відбути в Сінгапур. Лікування зайняло більше півроку. Недолік
фінансових засобів не дозволив Міклухо-Маклаю повернутися в Росію і він
був змушений перебратися в Сідней (Австралія), де оселився в російського
консула. Потім Міклухо-Маклай якийсь час живе в Англійському клубі, а
потім перебирається в будинок суспільного діяча, вченого-зоолога і
голову Лінєєвського товариства Нового Південного Уельсу В. Маклея.
Маклей допомагає Міклухо-Маклаю реалізувати висловлену ним в
Ліннєєвському товаристві ідею будівництва Австралійської зоологічної
станції. У вересні 1878 пропозиція Міклухо-Маклая було схвалено й у
затоці Ватсон-Бей по проекту сіднейського архітектора Джона Кіркпатрика
почате будівництво станції, яка одержала назву Морської біологічної
станції.

У 1879—1880 Міклухо-Маклай робить експедицію на острови Меланезії,
зокрема на острів Нова Каледонія й у черговий раз відвідує
північно-східний берег Нової Гвінеї.

У 1882 учений повертається в Росію. У плани Міклухо-Маклая входили
будівництво морської станції і російського поселення на
північно-східному узбережжі Нової Гвінеї (Беріг Маклая). Міклухо-Маклай
пропонував і свою програму економічних і соціальних перетворень життя
остров’ян. Аудієнція в Олександра III не принесла результатів. Плани
вченого було відкинуто, але йому вдалося вирішити питання погашення
боргів і дістати фінансові кошти на подальші дослідження і видання
власних праць.

У 1883 Міклухо-Маклай залишає Росію і повертається в Австралію. У 1884
він жениться на Маргариті Робертсон, дочці великого землевласника і
політичного діяча Нового Південного Уельсу. У 1886 році вчений знову
повертається в Росію і знову пропонує імператору «Проект Берега Маклая»
як протидії колонізації острова Німеччиною. Однак і ця спроба не
принесла бажаного результату. Зношений організм дослідника слабо
протистояв хворобам і у ввечері 2 квітня 1888 великий учений помер у
клініці Віліє в Санкт-Петербурзі.

Пам’ять про вченого

Дружина Міклухо-Маклая і його діти, що повернулися після смерті вченого
в Австралію, у знак великих заслуг ученого до 1917 одержували російську
пенсію, яка виплачувалася з особистих коштів Олександра III, а потім
Миколи II.

У 1947 ім’я Міклухо-Маклая присвоєно інституту етнографії АН СРСР.

У 1947 режисером В. А. Розумним знятий художній фільм «Міклухо-Маклай».

У 1996, у рік 150-річчя з дня народження Міклухо-Маклая, ЮНЕСКО назвало
його Громадянином світу.

У цьому ж році на території Університету ім. В. Маклея встановлене
погруддя вченого (скульптор Г. Распопов).

Використана література

1. Географічна енциклопедія. В 4-х томах. – К., 1994-1996.

2. 100 великих мандрівників. – М., 2001.

PAGE

PAGE 5

Похожие записи