Контрольна робота на тему:

Методика оперативного виправлення топографічних  карт  з застосуванням
геоінформаційних  технологій

План

Вступ

Технологія оперативного виправлення топографічних карт у військах.

Методика оперативного виправлення топографічних карт з застосуванням
інструментальної ГІС.

Реалізація автоматизованої методики оперативного виправлення
топографічних карт засобами інструментальної ГІС «Панорама»

Висновки

Література

Вступ

Топографічна карта є одним з основних засобів оцінки місцевості і
управління військами. Зміст топографічної карти відображає фактичний
стан місцевості і, в першу чергу, основних її елементів, що мають
важливе значення для орієнтування і пересування військ. Під впливом
природних факторів, в результаті людської діяльності та бойової
діяльності військ на місцевості відбуваються зміни. З метою швидкого
приведення змісту основних елементів топографічних карт у відповідність
до місцевості виконується їх оперативне виправлення. Ця робота
регламентується чинними нормативними документами [1-3] і здійснюється
частинами і підрозділами військової топографічної служби (ВТС) з
використанням приладів і обладнання, яке є на озброєнні.

Створені карти, як правило, відповідають вимогам до точності нанесення
змін, але традиційна методика виконання робіт вимагає значних затрат
часу на виготовлення та доведення до підрозділів. Цей недолік можна
усунути шляхом впровадження нових методів опрацювання даних з
використанням електронних карт.

В даній статті пропонується методика автоматизованого оперативного
виправлення топографічних карт, яка базується на сучасних досягненнях в
галузі цифрової обробки знімків та застосуванні геоінформаційних
технологій в картографії.

1. Технологія оперативного виправлення топографічних карт у військах.

З метою виявлення особливостей та недоліків існуючої технології
детальніше розглянемо процес виготовлення оперативно виправлених
топографічних карт.

Оперативне виправлення топографічних карт виконується шляхом внесення в
тиражні відбитки карт найбільш важливих змін, що відбулися на
місцевості, а також додаткових даних і характеристик, які необхідні
військам при виконанні бойових завдань та задач бойової підготовки.
Оперативному виправленню підлягають карти всього маштабного ряду до
1:100 000 включно. В разі необхідності, можуть виправлятись також
топографічні карти масштабу 1:200 000. Щоб забезпечити узгодження змісту
цих карт, внесення змін рекомендується проводити одночасно в тиражні
відбитки карт усіх масштабів .

Оперативне виправлення проводиться на найбільш важливі для військ
райони: в мирний час на райони розташування і зосередження військ,
навчальних полів та полігонів, а у воєнний час — на смуги бойових дій
військ, на окремі напрямки, рубежі, вздовж напрямків основних
комунікацій, тощо. Оперативне виправлення проводиться за наступною
схемою (рис.1).

Збір інформації про зміни місцевості здійснюється в мирний час в межах
території оперативного командування (ОК), а у воєнний час – в межах
полоси бойових дій військ ОК. Частини ВТС ведуть збір інформації про
зміни місцевості в закріплених за ними районах. Для цього виконуються
різні види геодезичних робіт, використовуються карти та матеріали
спеціального рекогностування. Необхідну повноту і точність оперативного
виправлення топографічних карт забезпечують: матеріали аерофотознімання;
матеріали топографічного знімання (оригінали і копії), виконаного
частинами ВТС, підприємствами державної геодезичної служби чи інших
відомчих організацій (проектних, відповідних служб міністерств і
відомств); дані розвідки (інженерної, артилерійської, радіотехнічної,
радіолокаційної та інших); матеріали польового обстеження за основними
маршрутами на автомобілі або з застосуванням вертольотів; іноземні
топографічні і спеціальні карти і плани. Для встановлення кількісних і
якісних характеристик, а також власних назв об’єктів, додатково
використовують довідкові матеріали.

Виявлені зміни місцевості, після систематизації та аналізу  вихідних
матеріалів,  наносяться в топографічному відділі штабу ОК або за його
завданням в одній із підлеглих йому частин ВТС на листи альбому чергових
карт.

Альбоми чергових карт на територію військового округу або смугу бойових
дій складаються із тиражних відбитків листів топографічної карти
масштабу 1:50000 або 1:100000 і служать для оцінки відповідності змісту
топографічних карт (що є на постачанні військ) обстановці на місцевості.
Результатом оцінки є прийняття рішення про  оперативне виправлення або
оновлення аркуша топографічної карти.

Найважливіші зміни місцевості відображаються спеціальними умовними
знаками [1] або умовними позначеннями для топографічних карт і
наносяться (червоним кольором) на  чергові карти альбому. Повнота
відображення змін може уточнюватися в залежності від конкретних умов
обстановки, наявних вихідних матеріалів, часу і сил, які є в
розпорядженні для виконання робіт з оперативного виправлення. Середні
похибки нанесення нових об’єктів чи змінених елементів місцевості
відносно найближчих контурів, які збереглися, не повинні перевищувати
1,0 мм для рівнинної місцевості і 1,5 мм для передгірських та гірських
районів і піщаних пустель. Дані з чергових карт використовуються далі в
процесі оперативного виправлення без уточнення.

Дані, отримані з недостовірних джерел, наносяться на листи чергових карт
синім кольором і підлягають уточненню під час оперативного виправлення
(за аерофотознімками або безпосередньо на місцевості).

Складовою частиною чергової карти альбому є формуляр, в який заносяться 
виявлені  зміни місцевості. Формуляр – окремий лист або таблиця на
звороті тиражного відбитку. Кожна зміна реєструється в формулярі під
унікальним номером, який проставляється також на тиражному відбитку
карти (біля відміченої зміни).

Створення оригіналів змін виконується  перенесенням змін із відповідних 
листів альбому чергових карт. Оригінали змін поділяються на складальні
та видавничі.

Картографічною основою для виготовлення складальних оригіналів служать
тиражні відбитки топографічних карт, що підлягають оперативному
виправленню. Вибір способу створення складальних оригіналів змін
залежить від об’єму і характеру змін місцевості, якості вихідних
матеріалів, наявних технічних засобів і може виконуватися такими
методами: окомірно, за допомогою пропорційного циркуля, безпосереднім
копіюванням змін місцевості  на просвіт, оптичним проектуванням.
Створення складальних оригіналів змін з використанням аерофотознімків
передбачає також камеральне дешифрування найбільш важливих елементів
місцевості та нанесення результатів дешифрування на аерознімках олівцем
з дотриманням спеціальних умовних позначень або в умовних знаках для
топографічних карт [2]. Перенесення результатів дешифрування на оригінал
створеної карти виконується оптичним проектуванням, або за допомогою
пропорційного циркуля.

Копії складальних оригіналів, виготовлені на креслярському пластику,
вважаються видавничими оригіналами.

Оформлення і зведення оригіналів змін проводиться за сторонами  рамок 
суміжних листів карт. Зведені оригінали змін викреслюються тушшю
червоного кольору на тиражних відбитках картографічної основи, потім
переносяться на видавничі оригінали шляхом копіювання змін на пластик.
Пояснювальні підписи, підписи назв і характеристики  об’єктів
викреслюються на основі або виготовляються на фотопапері зі зйомним
фотоемульсійним шаром і наклеюються на основу.

Створені в такий спосіб карти відповідають вимогам до точності нанесення
змін місцевості, але технологічний процес трудомісткий і не забезпечує
стислих термінів  виготовлення оперативно виправлених карт та доведення
їх до підрозділів. Причини трудомісткості процесу створення оперативно
виправленої топографічної карти очевидні:

Систематизація, аналіз і облік отриманих даних проводиться «вручну», що
потребує значних витрат часу.

На різних етапах технологічного ланцюга має місце повторення робіт
(рис.1-етапи 1,2,3), зумовлене необхідністю  перенесення даних про зміни
місцевості з одного носія на інші. Це може спричинити появу помилок.

Необхідність повторювати етапи 2 і 3 з метою створення суміщених
спеціальних карт (наприклад, оперативно виправлених карт + карт
розвідданих). 

Одним із шляхів скорочення термінів створення оперативно виправлених
топографічних карт є автоматизація процесів збору  та обробки вихідних
даних, усунення дублювання рутинних операцій копіювання змін з одного
носія на інший. Реалізація цього шляху можлива з використанням
програмного забезпечення інструментальних картографічних та
геоінформаційних систем.

Необхідно зазначити, що в більшості частин топослужби війск є сучасна
обчислювальна і оргтехніка, яка за своїми характеристиками дозволяє
використовувати такі системи. Але, через відсутність ліцензованих копій
програмного забезпечення та необхідної навчальної і довідкової
літератури, методичних розробок і рекомендацій, застосування вказаних
систем не набуло бажаного поширення.

2. Методика оперативного виправлення топографічних карт з застосуванням
інструментальної ГІС.

Пропоновану нами загальну технологічну схему створення оперативно
виправленої топографічної карти з використанням геоінформаційних
технологій можна представити в такому вигляді (рис.2).

На етапі збору, аналізу, систематизації та обліку змін основою служать
не тиражні відбитки базової для виправлення топографічної та чергової
карт, а електронна чергова  карта. Оперативне виправлення топографічної
карти виконується з використанням програмного забезпечення
інструментальної ГІС і передбачає внесення найбільш важливих змін, що
відбулися на місцевості, в відповідні тематичні шари листів електронної
чергової карти.

Джерелами даних про зміни місцевості та об’єктів на місцевості служать:
скановані  (цифрові) аерофото- або космічні знімки; електронні (або
паперові) карти, що поступають від відповідних відомств та організацій;
матеріали геодезичних робіт (в тому числі від апаратури з фіксацією
результатів вимірювань на магнітні носії); дані розвідок, служб,
місцевої влади та цивільних організацій.

Нанесення змін проводиться користувачем в інтерактивному середовищі
редактора карти інструментальної ГІС і виконується тільки на листах
чергової електронної карти, яка знаходиться на забезпеченні військ.

Електронні варіанти складального і видавничого оригіналів карти за
змістом ідентичні між собою та з відповідним тематичним шаром чергової
карти і відрізняються тільки  за оформленням (встановленим кольором для
певних об’єктів, тощо) та вибором носія при виводі на тверду основу. Це
дозволяє процес їх виготовлення звести до копіювання змісту шару
чергової карти в нові шари електронної карти та наступного  стильового
оформлення елементів змісту цих шарів.

Зміст наступних етапів технології виготовлення оперативно виправленої
карти залишається таким, як в традиційній технології (рис.1, етапи 4-6).

Методика нанесення змін залежить від виду джерела даних.

Якщо джерелом даних служать скановані чи цифрові растрові аерофотознімки
(попередньо трансформовані і прив’язані до системи координат векторного
шару електронної чергової карти), то нанесення змін проводиться методом
автоматичної або напівавтоматичної векторизації растру чи способом
цифрування за растровою підложкою.

Векторизація проводиться для вибраного на растрі об’єкта чи ділянки
об’єкта (наприклад, частини відновленої дороги), зміни наносяться в 
заздалегідь створений тематичний (користувацький) шар чергової карти
(векторної карти району робіт). Аналогічні процеси виконуються, якщо для
виправлення карти використовують скановані паперові картографічні
матеріали, з яких сформовані растрові карти на район робіт.

Таким чином редактором карти забезпечується часткова або повна
автоматизація процесу збору і нанесення за матеріалами аерофотознімання
або растровими цифровими картами.

Якщо джерелом вихідних даних служить електронна векторна карта,
редагування об’єктів (нанесення, видалення, зміна форми) виконується в
будь-якому геоінформаційному програмному середовищі за допомогою
спеціальної інструментальної панелі редактора карти. Функції редактора
дозволяють виконувати окремі операції редагування і в груповому режимі
(наприклад, видалення чи копіювання виділених на відповідному шарі
зображення об’єктів). Відредагований об’єкт та його попередній стан
відразу ж автоматично зберігається і тому доступний режим відновлення
відредагованого елементу (в разі виявлення помилок оператора або
програмно-апаратних збоїв). В процесі створення, вилучення чи зміни
метрики об’єктів можна підключати додаткові режими, які служать для
забезпечення просторової топологічної залежності між об’єктами (спільних
точок, границь, сусідства), що відносяться до одного або різних шарів
карти.

Сучасні геоінформаційні програмні засоби підтримують не тільки
геометричну модель даних, але й забезпечують підтримку реляційної бази
даних, де зберігаються інші — якісні та кількісні, характеристики
(атрибути) об’єктів карти. Якщо в момент нанесення об’єкту немає
необхідності вводу атрибутивних даних, то редактор карти  дозволяє
відключення запиту на ввід семантики, однак обов’язкові характеристики
будуть автоматично заповнюватися значеннями, прийнятими в даній системі
(за замовчуванням). Коли така необхідність виникає, інструментальні ГІС
дозволяють додавати до семантики об’єкта нові характеристики(нові
стовпчики до атрибутивних таблиць) або виконувати операції зв’язку з
зовнішньою базою даних. Ця функція в  процесі оперативного виправлення
карти виявляється важливою при нанесенні на карту надписів чи підписів
для об’єктів у випадках, коли джерелом даних є довідкові матеріали або
дані різних організацій чи органів влади. Наприклад, у випадку зміни
назв населених пунктів. Та й сам процес нанесення підписів можливо
значно пришвидшити, а в деяких випадках повністю автоматизувати
(використовуючи команди автоматичного креслення підписів з використанням
значень із стовпців атрибутивних таблиць бази даних).

Можливим стає також автоматизувати процес підготовки формулярів, для
цього слід використати функцію генерації вибірок, яка є в складі кожної
ГІС.

Таким чином, використання функціональних можливостей сучасного
програмного забезпечення геоінформаційних систем для реалізації методики
автоматизованого виправлення топокарт дозволяє:

якісно змінити зміст операцій нанесення змін, надписів та перенесення
даних з одного оригіналу карти на інші,  і істотно скоротити час на
виготовлення оперативно виправленої карти,

виключити потребу в тиражних відбитках топокарт для виготовлення
одиничних копій або малих тиражів спеціальних карт,

— ?

B

D

X

j

?

?????????C?’

підвищити якість робіт та точність нанесення змін місцевості.

В комплекс технічних засобів для камеральних робіт необхідно додатково
включити сканер та комп’ютер зі встановленою інструментальною ГІС, але
вилучити зі списку необхідного обладнання громіздкі прилади для
виконання оптичного проектування.

Розглянемо детальніше реалізацію запропонованої методики в середовищі
конкретної інструментальної ГІС.

3. Реалізація автоматизованої методики оперативного виправлення
топографічних карт засобами інструментальної ГІС «Панорама»

З метою вибору програмного забезпечення нами порівнювалися функціональні
можливості інструментальних геоінформаційних систем MapInfo, ArcInfo та
ГІС «Панорама» (розроблена фахівцями Топографічної Служби Збройних Сил
Російської Федерації )

Порівняння програмного забезпечення проводилося за  такими  критеріями:

можливості для обробки растру – способи прив’язки растру (зокрема
сканованих карт та аерознімків) та цифрового трансформування растрових
зображень, методика монтування математичної основи, системи координат,
розграфленн растрових зображень в растрову карту  або фотоплан на район
робіт;

методи створення та редагування векторної карти — організація векторної
карти (критерії розподілу на шари, семантика), забезпечення підтримки
прийнятих в Україні  нормативних документів для умовних позначень на
топографічних картах різних масштабів, підтримка та експорт графічних
форматів, наявність функції автоматичної векторизації, підтримка та
конвертація картографічних проекцій, склад та вигляд на екрані монітора
інструментів графічного редактора електронної карти;

Зручність інтерфейсу користувача та простота освоєння системи (наявність
описів та документації, необхідність засвоєння певних нових понять,
наявність контекстної on-line допомоги).

Результати порівняння виявилися на користь інструментальної ГІС
«Панорама», яка включає функції потужної спеціалізованої картографічної
системи «Карта-2000», орієнтованої на складання та оновлення карт.
Інтерактивне середовище редактора карти та редактора електронного
класифікатора вдало скомпоноване для забезпечення професійної роботи
користувача з картами різних масштабів.

В системній документації добре викладена методика обробки растрових
зображень, чітко обумовлені вимоги до точності на етапах підготовки та
опрацювання даних, зокрема до процесу сканування матеріалів для різних
видів растрових зображень (карт і знімків), детально описано структуру
картографічного зображення та файлову структуру карти, наведено
технологію створення паспорта електронної карти на район робіт,
обумовлено призначення та функціональні можливості редактора векторної
карти та проілюстровано на прикладах методи управління редактором.

Технологічну схему автоматизованого методу оперативного виправлення
топографічних карт з використанням інструментальної ГІС «Панорама»
наведено на рис.3.

За даною схемою можна опрацьовувати карти будь-якого спеціального
навантаження і наносити як зміни місцевості, так і дані розвідки, дані
інженерних військ тощо.

З метою демонстрації практичного опробування запропонованої
технологічної схеми нами використаний навчальний комплект топографічних
карт М1:25 000 та матеріали навчального аерофотознімання, яке
проводилося з метою аерофоторозвідки. Процес оперативного виправлення
топографічної карти для цього набору вхідних даних полягає в нанесенні
на чергову електронну карту об’єктів тактичної обстановки, які добре
розпізнаються на сканованому знімку (рис.5а).

Технологією передбачено наявність електронних чергових карт на район,
для якого ведеться оперативне виправлення. В нашому випадку такої карти
не було, тому процедура для її складання в програмному середовищі ГІС
«Панорама» введена нами в технологічну схему робіт (рис.3). Така ж
процедура виконується, якщо вихідними даними для оперативного оновлення
є спеціальні карти або плани на паперовому носії. Розглянемо коротко
послідовність робіт по створенню растрової карти району робіт за
сканованими картографічними матеріалами.

Завантажене в систему «Панорама» растрове зображення не є растровою
картою, оскільки не має просторово-координатної прив’язки. Тільки після
прив’язки растрова карта стає вимірювальним документом і може
використовуватися як самостійний документ або в сукупності з іншими
даними. «Панорама» обробляє растрові карти, представлені у форматі RSW
(внутрішній формат системи). Дані інших форматів (PCX, BMP, TIFF) можуть
бути конвертовані у формат RSW. Існує два способи завантаження
растрового зображення в систему:

Відкриття растрового зображення як самостійного документа (пункт
«Открыть» меню «Файл»).

Додаванням растрового зображення у вже відкритий документ (векторну,
растрову чи комбіновану карту). Додавання растрового зображення у вже
відкриту карту виконується через пункт «Добавить Растр» меню «Файл» чи
пункт «Список растров» меню «Вид»

Прив’язка растрової карти виконується в документі, що орієнтований в
певній системі координат. Для цього необхідно відкрити документ,
орієнтований у заданій системі координат (векторна, растрова карта чи
план) додати до нього растр, що прив’язується, і виконати процедуру
прив’язки.  Прив’язати растр можна одним із методів, доступних при
виборі кнопки Свойства діалогового вікна Список растров, яке
активізується із меню «Вид>Список растров». У випадку створення
крупномасштабних планів за вихідними картографічними матеріалами 
рекомендується використовувати трансформування по кутових точках рамки
листа. При створенні дрібномасштабних електронних карт (дрібніше 1:50
000) з метою підвищення точності растрового зображення потрібно
трансформувати його з врахуванням точок прогину рамки. У випадку, якщо
на растровому зображенні відсутня чи частково відсутня рамка листа,
трансформування можна зробити за опорними точками, які однозначно
розпізнаються на зображенні. Транформування виконується, якщо відомі
істинні координати мінімум чотирьох точок, або за двома точками (режим
із масштабуванням і поворотом). Комбінація цих режимів дає можливіть
виконувати двоетапну прив’язку.

Для створення растрової карти за растровим зображенням, яке складається
з окремих фрагментів і не є зображенням стандартних аркушів (наприклад,
якщо велике зображення сканувалося частинами на вузькоформатному
сканері), потрібно скористатися методом послідовної прив’язки растрового
зображення до вже прив’язаної растрової карти.

Для створення растрового району з окремих растрових зображень потрібно
створити векторний район робіт, що відповідає по складу номенклатурних
аркушів растровому району, і додати до нього трансформовані растри.

Створення векторного району робіт є процедурою створення карти або
плану, яка у відповідних діалогових вікнах пропонує заповнити дані про
район (тип електронної карти, її масштаб, проекцію і систему координат)
та дані про поділ карти на листи (номенклатуру, назву листа, координати
рамки – для топографічних карт з стандартною номенклатурою
розраховуються автоматично). Діалогове вікно створення паспорту
електронної карти наведено на рис.4.

Рис.4. Діалоги  для створення паспорту електронної векторної карти.

За описаною методикою із сканованих по фрагментах карт навчального
комплекту нами створена електронна карта М 1:25 000  на район.
Зображення електронної карти з нанесеною  ділянкою, для якої проводилася
аерофоторозвідка, наведено на рис.5б.

Вихідним матеріалом для нанесення на виправлену карту тактичної
обстановки  слугував аерофотознімок, який (як і навчальна карта)
сканувався  з роздільною здатністю 300dpi (рис.5а).

 Прив’язка растрового зображення аерофотознімків чи космічних знімків, в
залежності від наявності вихідної інформації про знімок, в ГІС
«Панорама»  виконується за набором опорних точок або за елементами
зовнішнього орієнтування (якщо відомі параметри фотографування – тип
фотознімка і фокусна відстань). При необхідності, використовуючи пункт
«Список растров» меню «Вид», можна зібрати растровий район (фотоплан) із
окремих, вже опрацьованих, знімків. Знімок (рис. 5а) прив’язувався за
набором опорних точок шляхом візуального переопізнання відповідних точок
на растровому знімку та черговій векторній карті. Відтрансформований
растр зберігається системою автоматично зі  збереженням елементів
трансформування, тому наступне його додавання до відкритої векторної
карти району робіт забезпечує автоматичне орієнтування растру.

Процедура виправлення топографічної карти передбачає внесення змін в
окремий шар електронної карти (в термінах ГІС «Панорама» –
користувацький шар). Користувацький шар створюється при відкритій
базовій (черговій) електронній карті шляхом вибору в меню «Файл» пункту
«Создать»>»Пользовательскую карту». При цьому в шар користувацької карти
автоматично копіюється електронний класифікатор базової карти, який в
цифровому виді містить опис шарів векторної карти, коди об’єктів та їх
умовні позначення, перелік стандартних семантичних характеристик
об’єктів та їх значення. Умовні позначення об’єктів можуть бути
представлені в двох видах: для відображення карти на дисплеї та для
виводу на друкуючі пристрої чи плотер.

ГІС «Панорама» містить електронні класифікатори топографічної інформації
для карт і планів масштабів 1 : 500 — 1 : 10000 і для карт масштабів 1 :
25000 — 1 : 1000000. Ці класифікатори в процесі виправлення
топографічної карти використовуються для визначення складу об’єктів та
виду відповідних їм умовних знаків. При складанні цифрових карт і планів
спеціального призначення, якими є військові топографічні карти, в ГІС
«Панорама» рекомендується створювати нові або доповнювати стандартні
класифікатори  для визначення виду спеціальних умовних знаків. Тому в
середовищі Редактора класифікатора нами був створений електронний
класифікатор спеціальних тактичних умовних знаків, які використовуються
для військових топографічних карт (рис. 6).

Для нанесення тактичної обстановки ( об’єктами тактичної обстановки є
бойові порядки противника, одиничні та групові цілі — танки, бойові
машини піхоти, автомобілі, гармати, елементи інженерного обладнання —
мінні поля, загородження, райони розташування військ, тощо) в процесі
виправлення топографічної карти в середовищі ГІС «Панорама» необхідно
виконати такі дії:

Відкрити чергову векторну карту району робіт.

Створити користувацький шар, підключивши в процесі створення файл
заздалегідь cкоректованого класифікатора карти (*.rsc), що містить
спеціальні умовні позначення тактичних об’єктів.

Додати до вікна карти растровий фотоплан на район аерофоторозвідки або
прив’язане зображення окремого знімка.

Налагодити зображення растру у вікні документу (яскравість, контраст,
масштаб відображення), для неякісного зображення можлива процедура його
покращення.

Активізувати Редактор векторної карти .

Вибравши  на знімку тактичний об’єкт та відповідний до типу тактичного
об’єкта карт класифікатора, що містить умовне позначення, нанести об’єкт
на користувацький шар карти. На рис.8а показано процес нанесення об’єкта
«танк в окопі».

Продовжувати нанесення інших об’єктів, після чого вийти з Редактора
карти. Користувацький шар зберігається автоматично.

Користувацький шар в наступних сеансах роботи можна відкривати як
самостійний документ або разом із базовою картою, на основі якої він був
створений.

На рисунку 8б відображено тематичний (користувацький шар) чергової карти
з нанесеними  об’єктами тактичної обстановки. На рисунку 8в показано
приклад виправленого фрагменту електронної топографічної карти
(спецкарта з нанесеним положенням автомобілів), яка отримана шляхом
накладання листа базової карти з таблицею вибірки із користувацького
шару змін.

Рис.8. Відображення окремих операцій оперативного виправлення
топографічної карти за матеріалами аерофоторозвідки

Висновки

Запропонована технологія дозволяє підвищити точність нанесення змін
місцевості на топографічні карти, істотно скоротити тривалість
виготовлення оперативно виправленої карти, або інших спецкарт, підвищити
якість робіт. Використання  методів та програмного забезпечення
геоінформаційних технологій надає автоматизованій методиці оперативного
виправлення карт такі істотні переваги:

Стає можливою автоматизація процесів систематизації, аналізу та обліку
даних про зміни місцевості та тактичної або іншої обстановки (на базі
електронної карти).

Виключається процес виготовлення складального оригіналу (суміщенний з
процесом нанесення змін на чергову карту).

Процес виготовлення видавничого оригіналу більше не вимагає трудомістких
і рутинних операцій копіювання змін (з паперових листів складального
оригіналу на пластик) і   зводиться до операцій простого вибору
необхідних елементів шарів електронної карти, що повинні відображатись
на оперативно виправленій або іншій спец карті.

Появляється можливість швидкого виготовлення комплексних спец карт
(оперативно виправлена карта + карта розвідданих, оперативно виправлена
карта + карта ділянки річки, оперативно виправлена карта + карта
геоданих, тощо) в кількостях, необхідних  окремим підрозділам.

Виготовлення оперативно виправлених карт з розвідданими виконується в
найкоротші терміни з часу надходження даних розвідки.

Можливість паралельного виготовлення спеціальних карт для підрозділів:
для підрозділів швидкого реагування – повнокольорові копії на принтерах
(плоттерах), а для інших підрозділів – видавничий оригінал на прозорій
плівці для наступного виготовлення тиражу традиційними поліграфічними
засобами.

При наявності засобів візуалізації електронних карт на озброєнні в
підрозділах та частинах армії стає можливою оперативна передача даних
про зміни місцевості (і найголовніше – про зміни тактичної обстановки)
на магнітному носієві інформації або через відповідні мережі.

Для  порівняння ефективності пропонованої методики з традиційною
технологією за  кількісними показниками  необхідно провести дослідження
на значній кількості реальних матералів. Проте, вже зараз вона
впроваджується нами в навчальний процес в системі підготовки
курсантів-топографів.

Література

Руководство по картографическим и картоиздательским работам.- М.: РИО
ВТС, 1985.- Ч. 9.- 212 с.

Руководство по фототопографическим работам при топогеодезическом
обеспечении войск.- М.: РИО ВТС, 1983.- Ч. 3.- 102с.

Инструкция по сбору информации об изменениях на местности и оперативному
исправлению топографических карт.- М.: РИО ВТС, 1972. – 12с.

Система «Карта 2000», версия  6.64. Руководство  пользователя. Ногинск,
2000.

Геоинформационная система «Панорама». Обработка растровых изображений.
Ногинск, 2000

Геоинформационная система «Панорама». Технология создания электронных
карт по материалам воздушного и космического фотографирования. Ногинск,
2000.

Похожие записи