Реферат на тему:

Кількісна оцінка екологічної шкоди та екологічного ризику стосовно
якості поверхневих вод

В науковій, офіційній та публіцистичній лексиці в державах ЄС, США,
Канаді у 80-ті роки, в Україні і Росії в 90-ті роки минулого століття
набули підвищеної значущості і помітного поширення такі поняття як
“екологічна шкода”, “екологічний ризик”, “екологічна небезпека”,
“екологічна безпека” тощо. Це було спричинене тим, що широка
громадськість та урядовці, нарешті, усвідомили попередження вчених про
загрозу тотального антропогенного діяння на природу континентів і
планети.

Проте в офіційних документах, словниках і науковій літературі різних
країн спостерігається термінологічне різноголосся щодо сутності згаданих
понять, що ускладнює їх використання в природоохоронній діяльності.

Зміст цих понять найчастіше тлумачать з трьох позицій, котрі
відображають цілі їх використання і ступінь розуміння, а саме з
“екосистемної”, “санітарно-гігієнічної” та “узагальненої”.

Автор стоїть на “екосистемній позиції” (не заперечуючи правочинності
інших двох) і пропонує прийняти такі визначення понять “екологічна
шкода” та “екологічний ризик” стосовно поверхневих вод:

екологічна шкода для поверхневих вод – невідворотні і відворотні зміни
на гірше структурно-функіональних характеристик водних екосистем та
якості води в них, спричинених діянням антропогенних і природних
чинників;

екологічний ризик для поверхневих вод – вірогідність несприятливих
наслідків (екологічної шкоди) для водних екосистем та їх окремих
компонентів, як результату діяння антропогенних і природних чинників,
зокрема можливість погіршення якості води.

Таким чином, у нашому розумінні екологічна шкода є реалізованим
екологічним ризиком, а екологічний ризик є потенційною екологічною
шкодою стосовно якості поверхневих вод.

Прямим шляхом кількісної оцінки стану водних екосистем, їх сталості і
деградації, процесів формування якості води, зокрема оцінки розміру
екологічної шкоди та рівня екологічного ризику є побудова і використання
цілісних імітаційних математичних моделей екосистемного рівня, або ж
простіших “багатокамерних” матмоделей для вирішення окремих задач з
меншим числом перемінних величин. Проте верифікація матмоделей потребує
великої кількості натурних даних польових спостережень, збір котрих
пов’язаний із значними організаційними зусиллями, витратами коштів і
часу.

Для практичного використання понять “екологічна шкода” та “екологічний
ризик” стосовно якості поверхневих вод необхідною є розробка досить
простого, водночас інформативного і надійного методу кількісної оцінки
їх сили і характеру. Таким є пропонований нами непрямий, порівняльний
метод кількісної оцінки ступеня екологічної шкоди та екологічного ризику
стосовно якості поверхневих вод, котрий грунтується на зіставленні
відносних значень інтегральних показників якості води (класи, категорії,
індекси). При цьому ми виходимо з постулату, що якість води, оцінювана з
екологічної позиції, є узагальненим об’єктивним свідченням стану водних
екосистем.

Варто чітко з’ясувати, що об’єднує, і те, що відрізняє методи оцінки
ступеня екологічної шкоди (ЕШ) та екологічного ризику (ЕР) стосовно
якості поверхневих вод. Сутність оцінки ступеня ЕШ стосовно якості
поверхневих вод полягає у визначенні кількісної різниці між оптимальними
і реально спостереженими значеннями показників якості води. Сутність
оцінки ступеня ЕР полягає у визначенні кількісної різниці між
спостереженими в сучасний період і прогнозованими значеннями показників
якості води.

Загальною критеріальною основою для обчислення ступеня ЕШ та ЕР в
аспекті якості води є система екологічних класифікацій якості
поверхневих вод суші та естуаріїв, яка складається з трьох груп (блоків)
спеціалізованих класифікацій, а саме: показників сольового складу,
трофо-сапробіологічних показників, специфічних показників токсичної і
радіаційної дії. Ця система є складовою частиною офіційної міжгалузевої
“Методики екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними
категоріями” (1998).

Загальними взірцями (“еталонами”) якості води для обчислення ступеня ЕШ
стосовно якості поверхневих вод в окремих водних об’єктах є значення
екологічних нормативів (ЕН) якості цих поверхневих вод. ЕН якості вод –
це науково обгрунтовані кількісні значення показників якості води
(гідрофізичних, гідрохімічних, гідробіологічних, бактеріологічних,
специфічних речовин), котрі відображають природний або типовий стан
екосистеми водного об’єкту та цілі водоохоронної діяльності по
поліпшенню існуючого екологічного стану водного об’єкту, або ж
збереженню його в стані екологічного благополуччя. Необхідність введення
цієї нової водоохоронної норми була передбачена “Водним кодексом України
(ст.37) в 1995 році. В 2001 році творчим колективом фахівців ІГБ НАН
України, УНДІВЕП та УкрНДІЕП Мінекоресурсів України був розроблений і
опублікований проект “Методики встановлення і використання екологічних
нормативів якості поверхневих вод суші та естуаріїв України”.

Екологічні нормативи повинні встановлюватися окремо щодо кожного з
показників якості води, введених до системи екологічних класифікацій
якості поверхневих вод, та щодо конкретних водних об’єктів і їх груп.
Екологічний норматив оптимальний – ЕН(о) відповідає середнім (модальним)
величинам показників якості води, які переважають за кількістю в
діапазоні їх мінливості в разі, якщо ці варіації величин (фонові)
характеризують воду за умов найбільш благополучного стану природних
водних екосистем (незарегульовані річки, озера та лимани), а також за
умов найкращого екологічного стану сильно перетворених (водосховища,
опріснені лагуни тощо) та штучних (канали, технічні водойми) водних
об’єктів (типові величини).

Екологічний норматив допустимий – ЕН(д) відповідає граничним величинам
показників якості води при відхиленні цих величин в гірший бік в межах
звичайного діапазону їх мінливості. Величини ЕН(д) можуть вважатися
прийнятними, якщо протягом обмеженого відрізку часу вони не впливають
негативно на компоненти біоти екосистеми.

На сьогодні в Україні встановлені значення ЕН для кількох різнотипних
водних об’єктів: річок Рось, Стир, Горинь, Запорізького (Дніпровського)
водосховища, волинських озер Шацької групи.

Дві згадані вище методики, які розроблені за участю автора статті, є
головним інструментом для обчислення ступеня ЕШ та ЕР стосовно якості
води в будь-якому водному об’єкті України, за винятком суто морських.
Загальним правилом при обчисленні ступеня ЕШ та ЕР стосовно якості
поверхневих вод є дотримання певної послідовності в процесі виконання
екологічної оцінки якості води у водних об’єктах в сучасний період чи в
ретроспективі: спочатку окремішно визначають величини показників якості
води, належних до блоку сольового складу, потім – до
трофо-сапробіологічного блоку, і наприкінці – до блоку специфічних
речовин.

Принципова відмінність поміж способами визначення ступеня ЕШ та ЕР
стосовно якості поверхневих вод є одна: перший обчислюється на підставі
реально спостережених величин окремих показників якості води в сучасний
період та в ретроспективі; другий обчислюється на підставі віртуальних,
прогнозованих величин таких же показників якості води в перспективі.
Прогнозовані величини показників якості води можуть залишатися такими ж,
як і в сучасний період; а можуть змінюватися: або в гірший бік під
впливом певних антропогенних чинників (тобто віддалятися від значень
показників якості води в сучасний період, що посилює ЕР), або ж в кращий
бік завдяки водоохоронним заходам (тобто наближатися до значень якості
води в сучасний період, що зменшує ЕР).

Важливо підкреслити, що методи визначення узагальнених величин
контрольованих показників якості води для сучасного і минулого періодів,
з одного боку, і для майбутнього періоду з іншого боку, є дуже різними.
У першому випадку узагальнені величини визначаються на підставі
результатів системних спостережень та аналізу реальних первинних даних
за “Методикою оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями”
В другому випадку узагальнені величини контрольованих показників якості
води визначаються за допомогою дуже різних методів прогнозування значень
окремих показників якості води.

Значення ЕН(о) та ЕН(д), як також і значення результатів екологічної
оцінки якості поверхневих вод виражають двома способами: в абсолютних
величинах окремих показників і у відносних значеннях (класи, категорії,
індекси). При цьому ЕН(о) та ЕН(д), виражені в категоріях та індексах
якості води, можуть бути не обов’язково цілими, але й дробовими числами.
Щодо значень ЕШ та ЕР, то вони можуть виражатися лише у відносних
величинах, зокрема й дробовими числами.

Досвід оцінки якості поверхневих вод в Україні свідчить про те, що
значення окремих показників якості води в сучасний період перевищують
значення ЕН(о) та ЕН(д) в дуже широкому діапазоні чисел: від 0,1 до
4,0-5,0 категорій. Отже, й ступінь ЕШ та ЕР може варіювати в таких
межах.

Пропонується така схема умовного поділу ступеня ЕШ та ЕР стосовно різних
показників якості води на підставі кількісного виразу перевищення
значень ЕН реально спостереженими значеннями окремих чи інтегральних
показників якості води (табл.1):

Таблиця 1. Схема поділу ступеня ЕШ та ЕР стосовно якості поверхневих вод

Ступінь ЕШ та ЕР Словесна характеристика ступеня ЕШ та ЕР Перевищення
значень показників якості води в сучасний період над значеннями ЕН —
для обчислення ЕШ; переви-щення прогнозованих значень над значеннями
показників якості води в сучасний період — для обчислення ЕР

Перший (I) Несуттєви й На число, яке менше однієї категорії

Другий (II) Суттєвий На одну-дві категорії

Третій (III) Неприпустимий

(кризовий) На три категорії

Четвертий (IV) Катастрофічний На число, яке більше трьох категорій

Для того, щоб полегшити сприйняття викладеного матеріалу і навчити
фахівців користуватися пропонованою методикою кількісної оцінки ЕШ та ЕР
стосовно якості поверхневих вод, наводимо наочний приклад обчислення
ступеня ЕШ та ЕР щодо якості води за вмістом в ній розчиненого кисню
(табл.2).

Наявність методики встановлення і використання ЕН, тобто цільових
значень якості води, а також методики обчислення ступеня ЕШ та ЕР
надасть водоохоронній діяльності більшої осмисленості та
цілеспрямованості. На нашу думку, водоохоронна діяльність покликана
вирішувати три головні завдання.

Перше завдання – усунення наслідків шкоди, завданої водним екосистемам,
зокрема якості води в них; відновлення структурно-функціональної
цілісності водних екосистем, здійснення компенсаційних заходів задля
відновлення якості води до попередніх кондицій, впритул до значень ЕН.
Управління якістю води при вирішенні першого завдання має спиратися на
концепцію і спосіб обчислення ступеня ЕШ.

Друге завдання – профілактика очікуваних поступових і більш різких
порушень структури і функціонування водних екосистем, запобігання
погіршенню якості поверхневих вод внаслідок діяння спланованих
антропогенних чинників. Головний шлях вирішення цього завдання –
виконання процедури і вимог ОВНС. Управління якістю води при вирішенні
другого завдання повинно спиратися на концепцію і спосіб обчислення
ступеня ЕР.

Третє завдання – попередження гідроекологічних катастроф, руйнування
структури водних екосистем, раптового погіршення якості води в них у
результаті аварій і надзвичайних ситуацій, а також оцінка масштабів
таких катаклізмів і ефективності наступних водоохоронних заходів.
Офіційно визначеними шляхами вирішення третього завдання є здійснення
кризового моніторингу водних об’єктів в зонах підвищеного екологічного
ризику і в зонах впливу аварій і надзвичайних ситуацій, а також
невідкладні заходи по відверненню їх негативних наслідків, зокрема
створення систем аварійного сповіщення, насамперед на транскордонних
ділянках річок. Для вирішення третього завдання перспективним є спільне
використання концепцій і способів обчислення ступеня ЕШ та ЕР стосовно
якості поверхневих вод.

Qualifier assessment of the ecological loss and ecological risk
relative to surface water quality.

Zhukinskiy V.M.

The methods of the qualifier assessment of the ecological loss and
ecological risk relative to surface water quality are proposed. An
example of degree of the ecological loss and ecological risk
calculation is given.

Таблиця 2. Приклад обчислення ступеня ЕШ та ЕР стосовно якості води за
вмістом в ній розчиненого кисню в умовному водному об’єкті

Спосіб вираження Значення ЕН(о) Значення якості во-ди в сучасний пері-од
за результатами екологічної оцінки Ступінь ЕШ Прогнозоване по-гіршення
якості води в близькій перспективі Ступінь ЕР (у порівнянні із
значеннями по-казників якості води в сучасний період Сумарне значення
ре-альної та ймовірної екологічних втрат в ас-пекті якості поверхне-вих
вод у разі її не-ухильного погіршення

В абсолютних ве-личинах 7,9 мгО2/дм3 6,8 мгО2/дм3 7,9 мгО2/дм3 —

6,8 мгО2/дм3 4,5 мгО2/дм3 6,8 мгО2/дм3 –

4,5 мгО2/дм3 =

2,3 мгО2/дм3 7,9 мгО2/дм3 —

4,5 мгО2/дм3

або ж 1,1 мгО2/дм3 +

2,3 мгО2/дм3 =

3,4 мгО2/дм3

В категоріях 2(1,8) 4(3,8) 3,8 – 1,8 = 2,0 6,0 6,0 – 3,8 = 2,2 6,0 – 1,8
або ж

2,0 + 2,2 = 4,2

Словесно Дуже добра, чиста вода Задовільна, слабо забруднена вода
Суттєвий Погана, брудна вода Недопустимий

(кризовий) Катастрофічний

PAGE 1

PAGE 1

PAGE

PAGE 6

PAGE

PAGE 8

Похожие записи