Реферат

на тему:

Історичні аспекти дослідження мінерально-сировинних ресурсів території
Чернівецької області

Мінеральні ресурси є одним з найважливіших природних багатств
сьогодення, а це посилює необхідність вивчення проблем їх раціонального
використання в просторово-часовому аспекті.

Розміщення Чернівецької області в межах двох потужних тектонічних
структур (Східно-Європейської платформи та Карпатської геосинклінальної
області) сприяє підвищенню наукової зацікавленості до вивчення ресурсів
її надр. Проте історія геолого-тектонічного та мінералогічного вивчення
території Північної Буковини і Бессарабії досить складна та суперечлива,
що очевидно спричинене складними соціально-економічними умовами і
порівняно частою зміною державного суверенітету. Ці обставини звичайно
не сприяли систематизованому вивченню геолого-тектонічної будови
території, особливостей розміщення корисних копалин, їх фізико-хімічних
властивостей та придатності до використання.

Наукові публікації по питанню висвітлення історико-методологічних
проблеми вивчення та використання мінеральних ресурсів області
опубліковано головним чином в другій половині ХХ століття. Деякі аспекти
цього питання розглянуто в працях В.І.Павлишина, А.Г.Вологдіна,
М.А.Біховера, П.М.Татаринова, В.О.Оникієнка, П.М.Меркулова,
Н.А.Доморацького, В.Г.Курочки, Й.А.Бурки, М.В.Жука. Зокрема Л.Г.Володін,
М.А.Біховер та П.М.Татаринов узагальнили досвід вивчення проблем
геолого-тектологічної структури області та розміщення корисних копалин
від ХVІІІ століття до другої світової війни. В.І.Павлишин розробив
періодику геолого-тектонічних досліджень в Україні. Історію
геолого-тектонічних дослідженьУкраїнських Карпат (до середини 80-х років
ХХ ст.) систематизували в своїх працях Я.О.Кульчицький, М.П.Габінет.
Проблеми розміщення та використання будівельних корисних копалин в
умовах ринкової економіки досліджуються М.В.Жуком та Й.А.Буркою,
В.Й.Буркою та ін.

З метою систематизації раніше набутих знань та кращого розуміння стану
використання мінерально-сировинних ресурсів у наш час необхідно
узагальнити та систематизувати набутий досвід вивчення
мінерально-сировинних ресурсів, в минулі історичні епохи. Проаналізувати
взаємозв’язок між соціально-економічними процесами та інтенсивністю
досліджень геолого-тектонічної структури і корисних копалин Чернівецької
області.

З метою кращого розуміння проблем використання мінеральних ресурсів
необхідно прослідкувати ретроспективу окресленого питання в основні
періоди, що були виділені В.І.Павлишином (1991):

1-ий період формування мінералогічних даних у давнину та в часи
Київської Русі, що мали переважно практичне значення.

2-ий — експедиційний період розвитку (XVIII століття).

3-й — розвиток описової мінералогії (XIX — перша половина XX ст.).

4-ий — переважання регіонально-мінералогічних, кристалохімічних і
термобарохімічних досліджень (40-70 роки XX століття).

5-ий — сучасний етап розвитку мінералогії (з 70-х років XX століття)
[13.с.4-5].

Враховуючи геополітичні та соціально-економічні зміни, що відбулись в
Україні та світі в 90-х роках минулого століття пропонуємо виділити 6-ий
період: «мінералогічні дослідження в період незалежності України».

Мінеральні ресурси — це один з тих видів природних багатств, які
людство розпочало використовувати в господарських цілях одним з перших.

Перші люди на території Чернівецької області з’явилися близько 300
тисяч років тому. В місцях їх стоянок археологи знаходять значну
кількість кам’яних знарядь праці, що є доказом використання мінеральних
ресурсів. У дещо пізніших поселеннях знайдені сліди виробництва
гончарних виробів, виплавки та обробки металів, що свідчить про
розширення діапазону використання корисних копалин. Тому можна вважати,
що вже первісні суспільні формації людей володіли знаннями про
особливості розміщення та способи використання корисних копалин. Ці
знання нагромаджувались в результаті багаторічного пошуку та
господарського використання різних видів мінеральних ресурсів. В
більшості випадків вони є результатом часто випадкового поєднання тих чи
інших примітивних технологічних процесів. Перший період вивчення надр
Північної Буковини і Бессарабії є часом нагромадження практичних умінь і
навичок, пошуку та господарського використання мінерально-сировинних
ресурсів.

Разом із занепадом Київської Русі та Галицько-Волинської держави
досліджувана територія протягом XIII-XVIII століття неодноразово
переходила під суверенітет могутніх сусідніх держав — Угорського
королівства, Речі Посполитої, Молдавського князівства, Османської та
Російської імперій. Дані процеси супроводжувались війнами, що
перешкоджало розвитку науки та господарства. Тому цей час мінералогічних
досліджень характеризується занепадом господарства, втратою ремесел та
раніше набутих знань, що не сприяло удосконаленню методології пошуку та
вивчення мінеральних ресурсів області, а також підвищенню раціональності
їх використання.

З 1774 р. територія Північної Буковини увійшла до складу
Австро-Угорської, а Північна Бессарабія до Російської імперій.

В середині XVIII століття в краї, як і в країні загалом, зароджуються
та інтенсивно розвиваються капіталістичні форми господарювання. Це
сприяє інтенсивному розвитку промисловості, який потребує наукового
забезпечення та проведення відповідних (в т.ч. і геолого-мінералогічних)
досліджень.

Вони проводились, головним чином, за трьома напрямками: 1) в межах
розвитку кристалічних порід внутрішньої зони Карпат, де вивчались
головним чином марганцеві руди і руди кольорових металів; 2) ряд робіт
присвячується питанню нафтоносності Буковини, причому чималу роль тут
відіграв досвід, отриманий при вивченні інших районів Карпатської дуги;
3) були проведені роботи по загальному геологічному вивченню даної
території. [2]

В 1876 р. сольові джерела Північної Буковини вивчались М.Кельбом. Він
узагальнив усі існуючі матеріали від часів Галицько-Волинської держави,
та дослідив соляні джерела в районах Виженки, Мигова, Берегомету,
Красноїльська. В цих районах було відомо одне-два джерела, що місцеве
населення використовувало для виробництва солі.

В цей же час (1876 р.) Пауль публікує першу геологічну карту Буковини в
масштабі 1:288000, де чітко виділено флішеву зону Буковинських Карпат,
показаний розвиток в Прикарпатті середземноморських і сарматських
неогенових відкладів

У 1899 році опублікована робота С.Антанасіу про соленосну
середземноморську товщу флішової зони і давньомезозойські відклади
Карпат та їхніх передгір’їв.

При вивчені внутрішньої зони Східних Карпат, а саме зони розвитку
кристалічних порід, важливе значення мали дослідження В.Запаловича, який
вивчав верхів’я р. Черемош на площі біля 2850 км2. Він вперше, досить
детально поділив «первинні» кристалічні породи на чотири горизонти, був
виділений також діас, нижня, середня і верхня крейда.

Вивчення кристалічних порід району річок Паркалаби і Сарати проводив
також і Феттерс (1905). Ним описані кристалічні і слюдяні сланці,
пермські кварцити і доломіти, сланці тріасу. Найважливішим досягненням
Феттерса вважається вивчення вапняків крайової зони Карпат і тріасових
відкладів, що розвинуті біля Мармароської кристалічної зони.

Значний науковий інтерес складають дослідження хімічного і мінерального
складу марганцевих руд Буковини, які проводив у 1909 році Бучуреану. Він
довів, що склад руд, як карбонатних так і оксидних, вміщується в певні
хімічні формули. Отримані результати актуальні для вивчення
марганценосності Східних Карпат і в наш час.

В 1912 році В. Рогаляя опублікував роботу про нафтоносність Буковини, в
якій вказав на зв’язок досліджуваної території з сусідніми нафтоносними
районами Карпат, та виділив три нафтоносні зони. Перша —
південномезозойська простягається через Бріазу, Садову, Кимпулунг,
Стулпікати і цілком розташована в Південній Буковині. Друга проходить
вздовж флішової зони через пункти Дихтенець-Путила. Третя розміщена
вздовж краю Берегових Буковинських Карпат. При порівняльній оцінці
практичного значення відмічених зон, перевага віддається середній зоні,
яка простягається через Дихтенець, з якою були пов’язані давно відомі
нафтопрояви, але вказується і на те, що крайова зона Карпат є також
перспективною для розвідки нафтових родовищ.

Наступні роботи з геологічного вивчення проводились в 1914 році С.
Шмідтом. Він склав геологічну карту масштабу 1:200000, на якій детально
характеризується геолого-тектонічна структура краю.

Значний внесок у дослідженні геологічної будови і корисних копалин у
Чернівецькій області було зроблено Р.Заубером. Він досліджував як
загальну геологічну будову так і кристалічні породи верхів’я річки
Черемош. В 1918 р. опублікував працю «Фліш і нафта», в якій довів
приуроченість родовищ нафти до флішової зони Східних Карпат.

Серед інших вчених, що досліджували проблеми формування та розміщення
корисних копалин на досліджуваній території в даний відтинок часу, слід
відзначити В.Уліга, Д.М.Ареда, Н.Н.Моросана, А.Г.Вологдіна,
Р.Р.Виржиновського та інших. Час входження території області до складу
Румунії (1918-1940 рр.), характеризується значним спадом інтенсивності
наукових досліджень.

Таким чином, разом із інтенсифікацією господарського розвитку території
відбувається і відповідне пожвавлення мінералогічних досліджень, які на
межі XIX — XX століть мали експедиційний та описовий характер, що дало
змогу деталізувати геологічну і тектонічну будову Чернівецької області,
виявити ряд закономірностей розміщення корисних копалин, вивчити їх
фізико-хімічні властивості та обґрунтувати придатність до використання.

4-ий етап — розквіт регіонально-мінералогічних, кристалохімічних і
термобарохімічних досліджень (40-70 роки XX століття). Значно
підвищилась інтенсивність геологічних досліджень території Північної
Буковини та відповідної частини Бессарабії після закінчення Другої
світової війни разом із включенням території Чернівецької області до
складу Української РСР. Уже в 1946 році групою авторів (М.А. Біховер,
Л.Г.Вологдін, А.К.Матвєєв та П.М.Татаринов) видається монографія
«Геологія і корисні копалини Північної Буковини і Бессарабії», де
просистематизовано та проаналізовано значний теоретико-практичний
матеріал напрацьований вченими Австро Угорщини, Росії (Радянського
Союзу), Румунії та Польщі. Значна увага приділяється також вивченню
особливостей розміщення, умов залягання та фізико-хімічних властивостей
корисних копалин.

Важливою подією в геологічних дослідженнях області є відкриття при
Чернівецькому державному університеті геолого-географічного факультету,
науковці якого досліджували мінеральних ресурси Карпат, Поділля та
Чернівецької області. Тут працювали такі відомі вчені геологи та
мінералоги як М.П.Каніболоцький, В.М.Робінсон, І.В.Кульчицький,
С.С.Ковалевський.

В цей час значна увага приділялась також вивченню геології та корисних
копалин Буковинських Карпат і Придністров`я. Варто відзначити
дослідження в галузі стратиграфії, тектоніки та загальної геології
(П.М.Меркулова, Д.К.Балицького, Г.Д.Досина, П.Д.Букутчука), мінералогії,
петрографії та корисних копалин (П.С.Самодуров, Г.Н.Бровков, В.М.
Морозов, Д.І.Руді, В.П. Курочка), біостратиграфії (Р.Ю.Абруніна,
В.Е.Лівенталь, І.А.Москаленко).

Так, В.П.Курочка досліджував особливості мінерального складу третинних
глин Чернівецької області. Він встановив, що третинні глини північно
східного Придністров’я мають монтоморилонітовий склад і аналогічні
нижівській глині; було доведено також, що в період формування третинних
відкладів у даному регіоні існували сприятливі умови для нагромадження
глинистих утворень монтоморилонітового складу як в середньому так і у
верхньому міоцені. Обґрунтовано доцільність використання даного виду
корисних копалин для господарських цілей [9].

[email protected] температурною асоціацією мінералів; 2) різноманітні гнейси та
двослюдисті сланці, що містять гранат і біотит, тобто мінерали
характерні для більш високих стадій метаморфізму. [7]

Значна увага в цей час приділяється також вивченню окремих родовищ
корисних копалин. Зокрема, В.І.Морозов (1958) проводив польові
дослідження на Онутському родовищі пісків. Він визначив їх
гранулометричний склад, а також довів відмінність умов формування
кожного з трьох горизонтів. В даній роботі вказується на можливість
використання пісків для виробництва скла та в якості формувальної
сировини.

П.М.Меркулов, І.М.Артанський, Ю.М.Сопов у 1961 році вивчали
геолого-хімічні характеристики північно-східної частини Буковинських
Карпат, умови залягання та особливості територіальної диференціації
бітумізованих сланців, визначили основні напрямки їх використання в
хімічній промисловості та промисловості будівельних матеріалів. [11]

Значний внесок у формування теоретичних положень утворення корисних
копалин та в розвиток уяви про геологотектонічну будову Чернівецької
області зробили також П.Каніболоцький, Н.А.Доморацький, В.А.Бойко,
А.К.Горбань та інші вчені. У 1957 році — факультет припинив свою
діяльність.

5-ий етап розвитку регіональних геологічних досліджень охоплює час з
70-х по 90-ті роки ХХ ст. Видається значна кількість праць, які
висвітлюють проблеми формування родовищ корисних копалин, закономірності
їх поширення, взаємозв’язку між особливостями геолого-тектонічної
структури регіону та видовим складом мінеральних ресурсів, значна увага
приділяється їх економічній оцінці. У середині 80-их років ХХ ст. у
зв’язку із загостренням екологічної ситуації багато вчених починає
вивчати екологічні аспекти використання мінерально-сировинних ресурсів.

У 1976 році Я.О.Кульчицький, М.П.Габінет, О.І.Матковський та інші
вчені, досліджуючи геологію і корисні копалини Українських Карпат,
запропонували виділити в межах Чернівецької області наступні
геолого-тектонічні елементи:

1) Південно-західна частина Східно Європейської платформи; 2) Зовнішня
зона Передкарпатського крайового неогенового прогину; 3) Внутрішня зона
Передкарпатського прогину, представлена Самбірською та
Бориславсько-Покутською підзонами; 4) Скибова зона, яка складається із
Орівської, Сколівської скиб, скиби Парашки та Верховинської прогнутої
частини Скибової зони; 5) Чорногірська зона із підзонами Скупівською і
Шипітською (Говерлянською); 6) Сухівська зона; 7) Східна частина
Мармароського кристалічного масиву. Такий геолого-тектонічний поділ
дозволяє обґрунтувати особливості процесів формування мінеральних
ресурсів в минулих геологічних епохах.

Д.М.Дриганд, В.І.Гаврилишин, В.А.Гнида (1982) досліджували
верхньодокембрійські та нижньопалеозойські відклади Середнього
Придністров’я. Вони детально описали мінералогічний склад, специфіку
залягання та особливості розповсюдження порід вище вказаних геологічних
періодів. Вченими дещо уточнена стратиграфія даних відкладів.

В.М.Утробін у цей період значну увагу зосередив на вивченні
особливостей розміщення покладів нафти і газу в західних областях
України. Він пропонує виділяти в межах Передкарпатського прогину дві
зони нафтогазонакопичення та одну газонакопичення, з яких частини
Хондовичко-Косівської зони газонакопичення та Покутсько-Бориславської
зони нафтонакопичення розташовуються в межах Чернівецької області.
Вчений допускає, що газонакопичення в першій зоні приурочено до пологих
антикліналей і монокліналей в породах тортону і рідше — до ерозійних
виступів поверхні фундаменту. Це пов’язано, очевидно, із міграцією газу
по глибинних розломах, що в наш час на місцевості виражається на
поверхні насувом Внутрішньої зони на Зовнішню. Формування нафтових
родовищ Бориславсько-Покутської зони приурочено до антиклінальних
складок в породах міоцеону, палеогену і крейди, однойменної тектонічної
підзони Передкарпатського прогину, пов’язано з міграцією вуглеводів у
зоні дроблення і скорочення потужностей земної кори вздовж
Передкарпатського глибинного розлому. В даній роботі прогнозуються
найбільші запаси нафти на глибинах 3-6 км.

Детальніше вплив розломної тектоніки України на формування
фізико-хімічних властивостей та особливостей розміщення нафти в області
досліджено Г.Н.Доленком, С.А.Варичевим, В.В.Колодієм (1989) [14]. В
цьому контексті слід більшу увагу приділити вивченню Сторожинецького
розлому.

Значний внесок у вивчення особливостей формування, залягання та
фізико-хімічних властивостей нафти і газу зробили також
Р.М.Новоселицький, Н.С.Предтеченская, Г.М.Панов.

Таким чином, використання найновіших методів дослідження надр дозволило
в другій половині XX століття розробити детальнішу схему
геолого-тектонічної будови Чернівецької області, що дало змогу
спрогнозувати, а згодом і відкрити ряд родовищ нафти і газу, детальніше
вивчити наявні родовища будівельної сировини, та підвищити
раціональність їх використання.

6-ий етап — розвиток наукових досліджень в період незалежності України.

В результаті важкої економічної кризи в Україні в 90-х роках XX
століття значно скоротились витрати на наукові дослідження, внаслідок
чого відбувся і певний спад у вивченні геології і корисних копалин як в
державі загалом, так і в Чернівецькій області, зокрема. В цей період
значний вклад у вивчення проблем раціонального використання мінеральної
сировини Північної Буковини та Північної Бессарабії зробили М.В.Жук,
Й.А.Бурка, Є.М.Цвєлих та ін.

Основна увага в наукових працях даних вчених зосереджена на проблемах
формування, поширення та використання будівельних корисних копалин, які
є основою мінерально-сировинного потенціалу області (85% від загальних
запасів корисних копалин). В цей час досліджуються як екологічні аспекти
освоєння надр, так і шляхи підвищення ефективності використання корисних
копалин в умовах ринкової економіки.

Зокрема М.В.Жук значну увагу зосереджує на проблемах функціонування
промисловості будівельних матеріалів в нових економічних умовах
господарювання, досліджує екологічні аспекти даного виду
природокористування та поширення будівельних корисних копалин (1998).

Й.А.Бурка у своїх наукових працях вивчає географічні аспекти
використання будівельних корисних копалин для розвитку відповідної
галузі промисловості, а також особливості їх утворення та розміщення
(2000).

Є.М.Цвєлих досліджує процеси утворення і використання будівельних
корисних копалин в руслах річок та можливості підвищення раціональності
їх освоєння (1999).

В цей же час продовжуються роботи по вивченню Лопушнянського родовища
нафти, уточнюються його запаси, фізико-хімічні властивості, умови
залягання сировини. Уточнені запаси нафти, які станом на 2003 р.
оцінюються в 11,8 млн. т., з них 3,4 млн. т. — видобувні.

Висновки і пропозиції. Історія систематизованих наукових досліджень
мінеральних ресурсів області розпочалась у другій половині XIX століття,
коли зародження капіталістичних відносин в економіці сприяло
інтенсивному розвитку господарства, внаслідок чого значно зросли потреби
в корисних копалинах, що потребувало відповідного наукового
забезпечення. Але, враховуючи те, що дана територія була заселена понад
300 тисяч років тому і при розкопках найдревніших поселень археологи
знаходять сліди виробництва камінних знарядь праці, глиняного посуду, а
також виплавки металу, можна вважати, що примітивні знання про
фізико-хімічні властивості та розміщення корисних копалин набули
поширення на досліджуваній території ще понад 200 тисяч років тому.

Аналіз особливостей наукових досліджень на кожному етапі дозволяє
зробити наступні узагальнення:

— інтенсивність дослідження мінерально-сировинних ресурсів залежить від
економічних процесів у господарському комплексі території, що викликає
відповідні зміни в потребах корисних копалин, а тому на перспективу
разом із економічним зростанням можна прогнозувати і зростання попиту на
мінеральну сировину, що буде стимулювати інтенсифікацію відповідних
наукових досліджень;

— зусилля науковців зосереджені, головним чином, на вивченні загальної
геолого-тектонічної структури Чернівецької області, нафтогазоносності,
фізико-хімічних та технологічних властивостей мінеральних ресурсів.
Необхідно більшу увагу звернути науковому обґрунтуванню шляхів
раціоналізації господарського використання виявлених запасів мінеральної
сировини в умовах ринкової економіки;

— при обґрунтуванні перспектив розробки різних родовищ корисних копалин
разом із науковим обґрунтуванням економічної доцільності необхідно і
чітко передбачити можливі негативні екологічні наслідки
природокористування.

Література

1. Балицький Д.К. Основні риси геологічної будови Кросненської зони
Буковинських Карпат // Праці по комплексному вивченню Карпат і
Прикарпаття. Сер. геолого-геогр. — Т.3. — Львів.: В-во Львівського
державного університету, 1956. — С. 74-75.

2. Балицький Д.К. Про типи псефітів крейдяних та палеогенових відкладів
Північно-Буковинських Карпат // Наукові записки Чернівецького державного
університету. Сер. геолог. наук. — Т.52. — Вип. 4. — Чернівці, 1961.

3. Бойко В.А. Петрографічна характеристика девонських відкладів району
с. Звиняч Чернівецької області // Наукові записки Чернівецького
державного університету. Сер. геологічна, вип. 1. — Т. ХVІ. — Чернівці,
1955. — С. 57-78.

4. Быховер Н.А., Володин А.Г., Матвеев А.К. и Татаринов П.М. Геология и
полезные ископаемые Северной Буковины и Бессарабии. — Москва:
Госгеоиздат, 1946. — 179 с.

5. Бровков Г.М. Фації нижнього девону Придніпров`я // Наукові записи
Чернівецького державного університету. Сер. геол. наук. — Вип.1. —
Т.XVI. — Львів: В-во Львівського університету, 1955. — С. 3-17.

6. Габинет П.М., Кульчицкий Я.О., Матковский О.И. Геология и полезные
ископаемые Украинских Карпат. — Львов.: ВШ, 1976.- 200 с.

7. Доморацкий Н.А. К петрографической характеристике метаморфических
пород рек Серета и Перкалаб // Праці експедиції по комплексному вивченню
Карпат і Прикарпаття. Сер. геолого-географ. — Т. 3. — Львів. — В-во ЛДУ,
1956.

8. Дрыганд Д.М., Гаврилишин В.И., Гнида В. А. // Верхний докембрий —
нижний палеозой Среднего Приднестров`я. — К: Наукова думка,1982. — 108
с.

9. Каниболоцкий П.М., Доморацкий Н.А. Геохимические фации гипергенеза //
Ученые записки Черновицкого государственного университета. Сер.
почвенно-географических наук. — Т.3. — Вип.1. — Черновцы, 1948. — С.
20-26.

10. Курочка В.П. До мінералогії деяких третинних глин Чернівецької
області // Праці експедиції по комплексному вивченню Карпат і
Прикарпаття. Сер. геолого-географ. — Т. 3. — Львів: В-во ЛДУ,1956.

11. Меркулов П.М., Аршинский І.М., Сопов Ю П. До питання
геолого-хімічної характеристики бітумізованих сланців північно-східної
частини Буковинських Карпат та можливість їх практичного використання.
// Наукові записки Чернівецького державного університету серія
географічних наук. — Вип. 4. — Т. 52, 1961.

12. Панов Г.М. Тектоника и нефтегазопасность Верховинской впадины
(Покутско-Буковинские Карпаты) // Региональная тектоника Украины и
закономерности размещения полезных ископаемых. — К. Наукова думка, 1971.
— С.253-254.

13. Павлишин В.И. Очерк истории минералогических исследований на Украине
// История минералогических иследований на Украине. — К.: Наукова думка,
1991.- С. 4-16.

14. Руди Д.И. Черновицкий трепел как сырье для регенерации
трансформаторного масла // Ученые записки Черновицкого государственного
университета. — Т. XXIV. — Сер. геолог наук. — Вип. 2, 1958.

15. Чернівецький університет.1875 — 1995. Сторінки історії / За ред.
С.С.Костишина. — Чернівці. Рута, 1995. — 208 с.

16. Костащук В. Деякі історичні аспекти дослідження
мінерально-сировинних ресурсів території Чернівецької області // Історія
української географії. Всеукраїнський науково-теоретичний часопис.-
Тернопіль: Підручники і посібники, 2004. — Випуск 2 (10). — С.53-57.

Похожие записи