Реферат на тему:
Інженерно-гідрометеорологічні вишукування
Гідрологічна мережа, річково-болочні водозбори, їх основні елементи.
Склад та методика гідрологічних вишукувань при осушенні та зрошувані
ґрунтів.
В ході проведення інженерно-гідрометеорологічних вишукувань
забезпечується вивчення гідрологічних і метеорологічних умов району
будівництва, а також проводиться оцінка можливостей змін цих умов під
впливом будівництва і експлуатації будівель. Із комплексу робіт, які
входять в гідрометеорологічні вишукування, найбільш тісно пов’язані з
геодезією гідрометеорологічні роботи, при яких проводять вимірювання
параметрів водостоків, і гідрометричних робіт, вивчаючи положення,
розміри і режим водних об’єктів.
Гідрометричні роботи включають в себе: спостереження за коливанням рівня
води, проведення вимірювальних робіт і руслових зйомок, вимірювання
швидкості течії, визначення наносів і розходу води.
Польовим роботам передує збір, аналіз і узагальнення даних про
гідрологію району і рекогносцировка. Визначення рівнів виконується на
гідрологічних станціях і водозабірних пунктах шляхом фіксації відмітки
поверхні відносно нуля графіка даного водомірного пункту. Спостереження
в період стійких рівнів виконується зазвичай два рази на добу – 8 і
20год. За нуль графіку водомірного пункту на 0.5м нижче можливого
найнижчого рівня води в даному місці водостоку. Відмітка нуля графіка
встановлюється висотною прив’язкою до нівелірного репера, який
закріплюється в районі водомірного пункту вище рівня високих вод.
По конструкції водомірних пристроїв для визначення рівнів пости можуть
бути різних типів.
На реєчних постах рівні відраховуються по рейці, закріпленій у
вертикальному положенні на сваї, маючих відмітку нуля графіка.
Використовуються на ріках з невеликим перепадом рівнів.
На свайних постах рівень визначається по одній із груп сваїв,
закріплених на перпендикулярному до течії створі з перевищенням між
суміжними сваями 0,5-1м. Висотне положення сваїв перекриває весь
можливий діапазон коливання рівнів. Спостереження рівнів ведеться з
допомогою рейки відносно найближчої затопленої сваї. Свайні пости
влаштовують на ріках і водоймищах з великою амплітудою коливання рівнів.
Висоти сваїв визначають нівеліром.
На автоматичних водомірних постах запис рівнів проводиться безперервно.
В облаштуванні цих постів використовують поплавкові передачі і
дистанційні водомірні пристрої, перетворюючи вертикальні переміщення
рівнів в електричні імпульси. Самописці рівнів (лімніграфи) в залежності
від величини коливань забезпечують запис результатів спостережень в
різних масштабах (1:1—1:20). Находять примінення при спостереженнях
регістратори максимальних рівнів. Для постів з фіксацією рівнів рейками
точність вимірів рівнів 1-0,5см.
На основі щоденних спостережень рівнів будуть графіки коливання рівнів і
криві повторюваності і забезпечення, які мають велике значення для
характеристики режиму річки і проектних робіт.
Інженерно-гідрометеорологічні вишукування повинні забезпечувати вивчення
інженерно-гідрометеорологічних умов району (ділянки) будівництва і
одержання матеріалів і даних і по річковій і морській гідрології і
кліматології, необхідних для проектування об’єктів, а також для оцінки
можливих змін гідрометеорологічних умов території і акваторії під
впливом будівництва і експлуатації споруд і будівель.
В склад інженерно-гідрометеорологічних вишукувань входять:
– виділення басейнів малих рік і водозборів, їх класифікацію і шифровку
(єдина система) оцінка існуючого забезпечення грутово-водоохоронних
основ землекористування;
– усунення причин ерозії і забруднення ґрунтів і вод, створення систем,
передбачених грунтово-водоохоронним (протиерозійних, водорегулюючих і
водоохоронних) інженерно-біологічним комплексом в басейнах рік і на
водозборах;
– перспективне оптимальне співвідношення орних, лучних, лісових і водних
угідь в цілях формування культурного ландшафту і можливе їх використання
в сільськогосподарському виробництві області;
– виділення охоронних і заповідних територій, режим їх використання;
– шляхи покращення землекористування і загальної організації території в
умовах удосконалення господарського механізму і розвитку кооперації;
– визначення ефективності і черговості реалізації наміченою схемою
міроприємств.
Система заходів по припиненню ерозійних процесів включає слідуючи
системи: організаційно-господарську, агролісомеліоративну, лучно
меліоративну і меліоративно-гідротехнічну.
Організаційно-господарська система.
На основі сукупності даних про землю, наявних проектних і перед
проектних розробок, пропозицій і розрахунків в натурі визначають:
– трансформацію угідь по їх цільовому призначенню, виділяючи при цьому
орнопридатні землі;
– міроприємств по рекультивації, культуртехнічним і іншим меліоративним
роботам;
– границі категорій земель по інтенсивності їх господарського
використання;
– розміщення границь полів, ділянок довготривалого залуження,
багаторічних насаджень і кормових угідь;
– види і розміщення елементів облаштування території (лісополоси,
гідротехнічні споруди, дорожня сітка і ін.);
– категорії захисних лісових посадок і асортимент порід для їх
створення;
– зміна при необхідності границь виробничих підрозділів і господарств у
відповідності до вимог грунтово-охоронної організації території;
c ¤ ? ¶ ?
?
¶ ?
N- на місцевості і на планово-картографічному матеріалі виділяють
заповідні і охоронні території (заповідники, заказники і інші), джерела,
зони відпочинку людей, місця будівництва і реконструкції будівель і
споруд (водозатримуючі вали, ставки, водоскидання і інші), ділянки для
складування на полях гною і т.п. намічають міроприємств по їх
облаштуванню. Для охорони лісонасаджень передбачають огорожі.
Вздовж рік і водоймищ виділяють прибережні смуги з обмеженою
господарською діяльністю (V категорія земель),
Ширина прибережних смуг для рік довжиною менше 100км – не більше 100м,
50-100км – до 50м, менше 50км – 20м. Вздовж струмків і меліоративних
каналів проектують прибережні смуги шириною 1-1 Ом, навколо водоймищ
(водосховища, озера ставки) від 5 до 20м.
Прибережні смуги засівають травами або створюють прируслові лісові
полоси. Границі прибережних смуг закріпляють посадкою поодиноких дерев з
віддалю між ними 10-15 і більше метрів.
Аргомеліоративна система.
Агромеліоративна система включає комплекс міроприємств, які приміняють
на основних землях з метою регулювання поверхневого стоку, попередження
змиву ґрунтів, відновлення запасів гумусу і родючості ґрунтів. В склад
агромеліоративних заходів входять слідуючи основні групи:
1) фітомеліоративні;
2) протиерозійні заходи обробітку ґрунту;
3) система комплексного окультурення ґрунтів. До фітомеліоративних
заходів відносяться:
1) сівозміни;
2) черезсмужне розміщення культур;
3) поукосні і поживні посіви;
4) буферні полоси.
Протиерозійні засоби обробітку ґрунтів передбачає: поперечний або
контурний обробіток ґрунту, різноглибокий плоскорізний обробіток,
комбіновану відвально-безвідвальну оранку, щілювання.
Система комплексного окультурення ґрунтів – це взаємозв’язана
збалансована система міроприємств (примінення добрив, засобів захисту
рослин і інші) націлених на відновлення родючості і підвищення
протиерозійної стійкості ґрунтів, збільшення продуктивності полів.
Лучно меліоративна система.
Під залучення відводять:
1. днища ложбин, балок
2. корінні береги рік
3. ділянки на орних землях (буферні зони)
4. ділянки на орних схилах, прибережні смуги вздовж рік, струмків,
каналів і водоймищ
5. не підлягаючі залісненню ерозійні схили крутизною більше 10
Для залучення використовують травосуміші, які мають перевагу перед
чистими посівами, як по захисних властивостях, так і по продуктивності.
В склад травосумішей необхідно включати 3-5 видів трав.
Для відводу надлишкового поверхневого стоку по днищах ложбин , балок
створюють залучення водостоків.
При великих об’ємах скидання поверхневого стоку залучені водостоки
створюють у поєднанні з мулофільтрами і запрудами (плетеними,
дерев’яними). Мулофільтри створюють з чагарників на залученому водотоці
через 15-20м.
Запруди висотою 0,3-0,4м створюють по нижньому краю чагарникових куліс.
Лісомеліоративна система
Лісові посадки виконують протиерозійні водоохоронні функції:
1. Попередження утворення поверхневого стоку з критичними (розмивними)
швидкостями.
2. Поглинання поступаючого з прилеглих територій поверхневого стоку.
3. Регулювання сніговідкладення і сніготанення.
4. Попередження ерозійних розмивів, оповзнів і абразії берегів.
5. Очистка поверхневого стоку від забруднюючих речовин (добрива,
пестициди, продукти ерозії ґрунтів, шкідливі мікроорганізми).
Внаслідок вбірної (акумулятивної) властивості підстилки, а також
зниження водного потоку під впливом деревно-чагарникової рослинності в
лісових посадках затримується в
середньому від 60 до 90% взважених речовин і утримуючих в них у
ввібраному стані агрохімікатів.
Ґрунти під лісовими посадками вбирають разом з водою від 40 до 80%
розчинених в ній хімічних речовин (добрив і пестицидів).
Систему захисних лісових посадок на водозборах формують із:
1. полезахисних, стокорегулюючих, прияружних, прибалкових і прирічкових
лісових смуг.
2. суцільних посадок на яружно-болочних землях.
3. посадки на корінних берегах рік.
4. витокових, прируслових і дренажних посадок.
5. посадок по берегах водосховищ, озер і ставків.
6. посадок навколо джерел і інших.
При створення захисних посадок формуються стійкі і високопродуктивні
лісоаграрні ландшафти.
В робочих проектах на створення стокорегулюючих лісових смуг
передбачають роботи по викосу (по горизонталях, або під кутом до них)
осей паніровці смуги траси і водовідводів, нівелірові і до облаштуванню
валів терас по заданих параметрах, технічному і авторському нагляду.
Меліоративно-гідротехнічна система
Гідротехнічні споруди являються засобом безпосереднього впливу на
поверхневий стік і дозволяють зменшити, або припинити руйнівну силу
поверхневого стоку, затримати частину непродуктивно втраченої і
руйнуючої ґрунт вологи (місцевий стік) в межах водозбору (та поповнення
запасів ґрунтової вологи, в штучних водоймах регуляторах) і використання
її для формування урожаю с/г культур і інших цілей. Ні відміну від
біологічних компонентів грунтово водоохоронного комплексу, гідротехнічні
споруди не викликають без граничного меліоративного впливу.
Тому на гірських схилах їх застосовують в поєднанні з біологічними
компонентами (лісові посадки, залучення).
При створенні грунтово водоохоронного комплексу застосовують слідуючи
гідротехнічні споруди:
1. водозатримуючі споруди (вали-розпилювачі, вали-канави і во до
направляючі вали).
2. водоскидні споруди (швидкотоки, перепади, водоскиди).
3. донні споруди (запруди, устилка з хмизу).
4. штучні водоймища-регулятори (ставки).
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter