Контрольна робота з містобудування

Інформаційна система містобудівного кадастру. Порядок виконання робіт
щодо створення містобудівного кадастру. Заходи щодо приватизації міських
земель

План

Інформаційна система містобудівного кадастру.

2. Порядок виконання робіт щодо створення містобудівного кадастру.

Заходи щодо приватизації міських земель

Інформаційна система містобудівного кадастру

Система кадастру містить відомості про земельний фонд, яким користуються
фізичні та юридичні особи в містах та сільській місцевості, дані про
самих землекористувачів, вартість та природно-технічні показники ділянок
і ґрунтів, ціни та податки на землю, екологічні характеристики різних
районів, картографічну та геодезичну інформацію, а також інші відомості,
які необхідні органам виконавчої влади.

Система кадастру регулює:

— правовий режим земель, включаючи питання власності на надра та
експлуатацію природних ресурсів;

— права і обов’язки землевласників, землекористувачів, орендарів;

— основні принципи податкової політики;

— контроль за використанням та охороною земель і навколишнього
середовища;

— бюджетні питання.

Складовою частиною робіт щодо створення та впровадження земельного й
містобудівного кадастрів є інвентаризація земель, основною метою якої є
впорядкування даних про правовий, господарський та економічний стан
земель і об’єктів містобудівної ситуації для достовірного їх обліку. Ці
роботи виконуються за допомогою програмних комплексів, які забезпечують:

— автоматизовану обробку результатів польових робіт з врівноваження,
планово-висотного обґрунтування:

— визначення координат;

— автоматичне формування контурів ділянок та угідь землекористування;

— автоматичне формування звітних матеріалів (текстово-титульний аркуш,
реестр, заголовок, координати контурів ділянок та угідь, графічних —
план встановлення меж ділянок та угідь землекористування, звітний план
території, схема геодезичного обгрунтування, схема прив’язки кутів
повороту меж земельних ділянок).

Основою програмних комплексів є використання математичних методів
обробки даних геодезичного обгрунтування, топографічних знімань та
оперативне оновлення існуючих картографічних матеріалів. Обчислення площ
контурів супроводжується оцінкою їх точності, виконаною за середніми
квадратичними похибками положення точок, отриманих автоматично в
результаті обробки геодезичних мереж та топографічних знімань. Системи
підтримують різні класи точності проведення топографо-геодезичних робіт.

У результаті обробки вихідних даних програми формуються плани земельних
ділянок, які характеризуються точно прорахованими відповідними
значеннями параметрів і площ. Векторний шар земельних ділянок становить
підоснову містобудівного кадастру конкретного населеного пункту, на який
в подальшому наносяться інші кадастрові або топооб’єкти. Роботи з
інвентаризації земель виконують згідно з «Керівним технічним матеріалом
з інвентаризації земель населених пунктів». Отримана інформація про
земельні ділянки є базою для видачі державних актів на право приватної
власності на землю і право постійного користування (володіння) землею.
Дані про земельні ділянки становлять підоснову містобудівного кадастру
конкретного населеного пункту.

Сучасні комп’ютерні технології дають можливість отримувати цифрові
карти, незалежно від масштабу вихідних картографічних матеріалів. При
формуванні цифрової карти території використовуються високоточні
алгоритми шифрування, які забезпечують врахування можливої деформації та
стику пластикових або паперових вихідних даних картографічних носіїв.
Якість цифрової карти забезпечується використанням растроскануючих
технологій, в яких відсутній суб’єктивний чинник, пов’язаний з
ергономічними характеристиками технічного забезпечення та з фізичними
можливостями людини (як при роботі з дигітайзером).

За бажанням користувача формується цифрова карта з будь-якою кількістю
шарів топографічних об’єктів, що розташовані на території будь-якої
площі та конфігурації.

Отримана цифрова карта є основою картографічного аспекту
геоінфор-маційної системи (ГІС).

Передбачається така схема створення банку даних містобудівного кадастру:

1. Схема міста (М 1:10000, 1:25000, 1:50000);

2. Схеми кварталу (М 1:2000, 1:5000, 1:10000);

3. Земельні ділянки (М 1:500, 1:1000, 1:2000).

Банк даних:

1. Загальна площа ділянки:

а) під городом;

б) під садом;

в) під двором;

г) під житловими будівлями; г) під нежитловими будівлями;

2. Форми користування землею:

а) у приватній власності;

б) у колективній власності;

в) у державній власності;

г) оренда;

3. Норма площі землі для власності (користування):

а) скільки за нормою:

б) фактично;

в) скільки у постійному користуванні;

г) скільки у тимчасовому користуванні;

4. Оцінка власності (нерухомості):

а) вартість будівель;

б) вартість споруд;

в) вартість землі;

г) вартість комунікацій (каналізація, телефон, телебачення,
газопостачання, водогін, вулична мережа).

5. Розташування об’єкта:

а) від центру міста;

б) від залізничного вокзалу;

в) від автостанції;

г) від аеропорту

t) кліматичний пояс (тип грунтів);

д) ступінь забрудненості навколишнього середовища;

е) наявність річок, каналів, штучних водоймищ.

У зв’язку зі створенням державного містобудівного кадастру однією з
основних проблем є розробка його структури змісту і систем класифікації
й кодування кадастрової інформації.

Містобудівний кадастр — це впорядкована сукупність інформації про
правовий, господарський і екологічний стан об’єктів і явищ міського
середовища у часі і просторі для забезпечення розвитку і функціонування
міста. Під об’єктами розуміють природні, соціальні, господарські та інші
предмети, процеси і явища. Дослідженню і обліку підлягають як
макрооб’єкти (квартал, майдан), так і мікрооб’єкти (окремі деталі
споруд) і їх характеристики.

Завершальним результатом робіт є створення інформаційної автоматизованої
системи і організаційної структури містобудівного кадастру, які
забезпечують збір, нагромадження, аналіз, обробку, оновлення,
зберігання, облік і видачу кадастрової інформації споживачам: установам,
організаціям і приватним особам. Кадастрова інформація може видаватись
споживачам у графічному, текстовому або цифровому вигляді.

Структура містобудівного кадастру включає окремі взаємопов’язані бази
даних кадастрової інформації. Містобудівний кадастр формується у вигляді
інформації двох рівнів: перший рівень — базовий, другий — відомчий.
Базовий рівень включає дві основні взаємопов’язані структурні одиниці
(підсистеми): «Територія» і «Об’єкти». Він містить кадастрову інформацію
про міську територію і розташовані на ній об’єкти. У першій структурній
одиниці виділені штучні території (райони) і природні, які поділяються
на основні» територіальні одиниці (ОТО): квартала (мікрорайони), вулиці,
дороги, майдани, перехрестя і територіальні одиниці (ТО) для окремих
ОТО. Друга структурна одиниця базового рівня подана у вигляді шести баз
даних кадастрової інформації про рівнопланові об’єкти, а саме: цивільні
і промислові будинки, споруди і будівлі, лінійні об’єкти, геологічні і
гідрологічні об’єкти, зелені насадження, соціальні, кліматичні,
екологічні та інші явища і процеси.

Склад і зміст інформації базового рівня визначається загальноміськими
завданнями і вимогами підрозділів і виконкому міста, різних міських
інстанцій, установ і окремих осіб.

Зміст, форми зберігання і подання кадастрової інформації відомчого рівня
визначаються кожним відомством на базі інформації базового рівня, а
також завдань. При цьому базовий рівень забезпечує вирішення
координаційних завдань на відомчому рівні. Повинен також передбачатись
обернений інформаційний зв’язок між відомчим і базовим рівнем для
обновлення і поповнення інформації.

Зв’язуючою основою містобудівного кадастру є топографо-геодезична
інформація, яка забезпечується на єдиних системах міських планових і
висотних координат і кадастрових кодів об’єктів. При цьому її роль і
зміст визначаються метою і завданнями, які поставлені перед міським
кадастром.

В результаті виконаних топографічних знімань повинна бути одержана
інформація, призначена для певних баз містобудівного кадастру, яка
повністю задовольняє споживача за точністю, детальністю і повнотою.
Топографо-геодезична інформація є зв’язуючою основою кадастрової
інформації, яка знаходиться в базах даних. Виходячи з цього, масштаби
знімань для кожної бази можуть бути різні (навіть до масштабу 1:2000 і
крупніше на окремі об’єкти і території).

В цілому топографо-геодезична інформація для цілей кадастру є його
необхідною частиною. При цьому вона може бути подана в графічному або
цифровому вигляді, зручному для споживача.

Графічне виведення інформації повинно відповідати запитам споживачів
щодо детальності її змісту. При цьому цифрова і семантична інформація
зберігається в основному паспорті даного об’єкта, де вказуються
кількісні і якісні його характеристики.

Очевидно, організацію і ведення робіт ка базовому рівні, який багато в
чому є сферою діяльності Головного управління геодезії і картографії
(ГУГіК), повинні здійснювати спеціалізовані центри (служби кадастру),
які мають подвійне підпорядкування — виконкомам міських (обласних) рад і
ГУГіК.

Коротко опишемо зміст базового рівня міського кадастру.

Підсистема «Територія». Кадастрова інформація про райони включає
найменування району, його меж (координати вершин кутів повороту),
прилягаючі райони, з прив’язкою до межі основного і спеціальну
інформацію.

Кадастрова інформація про основні територіальні одиниці включає
інформацію про район, в який входить ОТО, межі (контури) даної ОТО,
території, які прилягають до даної ОТО, з прив’язкою до її меж і
спеціальну інформацію конкретно для кожної ОТО.

Аншюгічну інформаційну структуру мають і територіальні одиниці —
земельні простори з певними межами, в тому числі закріплені актами
відведення земель.

Підсистема «Об’єкти». Всі шість баз даних включають інформацію про самі
об’єкти, їх характеристики, територіальну прив’язку об’єктів по межах
(або межах їх зон впливу) і спеціальну інформацію.

Кодування інформації здійснюється за наступною схемою.

Підсистема «Територія «. Району присвоюється код — порядковий номер,
починаючи із 01 згідно з номером в алфавітному списку районів.

Код ОТО містить чотири символи. Перший символ вказує на тип ОТО згідно з
наведеною раніше класифікацією, три наступні визначають номер ОТО даного
типу. Наприклад, код кварталу (мікрорайону) записується у вигляді: 1000
+ порядковий номер кварталу (мікрорайону ОХХХ). Коди решти ОТО
формуються аналогічним чином. Вулиці і майдани, які мають
загальноміський шифр, якщо це можливо, зберігають його.

Код ОТО містить три символи і представляє собою порядковий номер
відповідної територіальної одиниці в межах даної ОТО.

Підсистема «Об’єкти». Код об’єкта складається з трьох полів. Перше поле
визначає код бази даних: 1, 2, 3, 4, 5, 6. Друге поле визначає
кадастровий код об’єкта в базі даних. У кожній базі даних кадастровий
код об’єкта включає чотири класифікаційні групи: тип, категорія, рід і
вид об’єкта. Наприклад, для бази даних «Зелені насадження»
класифікаційні групи включають наступні основні показники: тип —
загального користування, спеціального користування, обмеженого
користування, присадибні ділянки, розсадники і оранжереї,
сільськогосподарські угіддя, кладовища; категорія — ліс, парк, сад.
сквер, вулична посадка, жива огорожа, точкова посадка (окремі дерева або
кущі); рід — дерева, кущі, квітники, газони, змішані посадки; вад —
фруктові, листяні, хвойні, змішані, трав’янисті, квітники. Третє поле
показує на порядковий номер об’єкта в межах відповідної бази даних.

Спеціальна інформація щодо об’єктів (паспорт об’єкта) вводиться за
допомогою реєстрів. При цьому числові параметри, які вилучають
інформацію кількісного характеру, задаються у звичайній формі, а для
інформації якісного характеру (матеріал тощо) розроблена система кодів
згідно з таблицями класифікаторів.

Порядок виконання робіт щодо створення містобудівного кадастру

Згідно з наказом Міністерства України у справах будівництва і
архітектури .N»110 від 6 червня 1992 року «Про організаційно-методичні
заходи з забезпечення створення і ведення містобудівного кадастру
населених пунктів України» передбачається наступна послідовність
виконання робіт зі створення містобудівного кадастру конкретних
населених пунктів на базі місцевих служб архітектури і містобудування:

1. Створити підрозділи містобудівного кадастру в структурі місцевих
органів управління із затвердженим штатним розписом;

2. Провести інвентаризацію наявного графічного матеріалу (топокарти,
містобудівна проектна документація тощо) і забезпечити їх наявність, а в
разі необхідності — оновлення;

3. Встановити фактичну межу населеного пункту з оформленням необхідних
юридичних документів;

4. Виявити місцеві і регіональні підприємства та організації для
залучення до виконання робіт зі створення системи кадастру в конкретному
населеному пункті, з оформленням документів у Головному
науково-методичному центрі містобудівного кадастру населених пунктів
України, для отримання ліцензії в Управлінні ліцензування і сертифікації
Державного комітету в справах містобудівання і архітектури;

5. Укласти в Головному центрі договір на розробку проекту
автоматизованої системи містобудівного кадастру відповідного населеного
пункту;

6. Скласти план робіт з паспортизації й інвентаризації земель населеного
пункту, включаючи об’єкти інженерної, транспортної інфраструктури і
нерухомості;

7. Разом з Головним центром виконати роботу з визначення складу
програмно-технічного забезпечення, джерел фінансування і термінів подачі
даних, а також забезпечити навчання обслуговуючого персоналу.

Головний центр здійснює авторський нагляд і координацію робіт зі
створення і забезпечення функціонування мережі територіальних служб
містобудівного кадастру України, розв’язання перспективних проблем
методичного, програмного, технічного забезпечення і навчання
обслуговуючого персоналу на договірних засадах [9].

Заходи щодо приватизації міських земель

Систематизація та аналіз павукових джерел, законодавчої бази та існуючих
нормативно-правових документів з питань регулювання земельних відносин у
містах а умовах приватизації дозволяє визначити основні концептуальні
напрямки розроблення програми приватизації міських земель, основу якої
складатиме, система нормзіативно-методичних документів. Визначена
система нормати;вно-методичних документів забезпечує процес приватизації
земель міста, регулювання співвідношення інтересів власників земельних
ділянок і громадських інтересів при приватизації, а також механізм
реалізації програми.

Важливим етапом розроблення програми приватизації земель міста та
подальшого вдосконалення земельних відносин має стати вироблення
нормативно-методичного механізму як цілісної, чітко структуризованої
інформаційної системи, яка б дозволила здійснити цей процес без
перекручень, надала б йому науково обґрунтованого логічно визначеного
характеру. Найбільш вагомою складовою цього механізму має стати
положення про порядок приватизації земельних ділянок у місті, що
визначає правові, економічні та організаційні основи приватизації
земель, які перебувають у державній власності і передаються безоплатно
або внаслідок продажу у приватну власність громадянам та юридичним
особам України, і є стрижнем програми приватизації міських земель, на
яких «нанизуються», доповнюючи і розширюючи його, нормативні документи,
що регулюють земельні відносини в місті при приватизації [10].

Приватизація землі та запровадження права приватної власності на землю
актуалізує та вимагає зважених підходів до питань співвідношення
інтересів власників земельних ділянок і громадських інтересів, які
визначають» другу складову програми приватизації міських земель.
Доцільно розробити систему об’єктивно необхідного перерозподілу
правомочностей власників і суспільства в цілому. В цьому напрямі
найбільш важливими й логічно обумовленими структурними ланками повинні
стати положення про формування фонду резервних земель міста, режим
використання земель перспективного територіального розвитку,
функціональне зонування території міста, публічні сервітути та обмеження
на забудову земельних ділянок.

Ключовим моментом у приватизації земель повинно стати, поряд з введенням
права приватної власності на землю, внесення цієї категорії нерухомості
до сфери майнових відносин та формування на цій підставі широкого
земельного ринку. Це, у свою чергу, зумовлює необхідність створення
ефективного механізму надання цим процесам цілісності, чіткої
послідовності, логічної визначеності.

Третя складова програми приватизації міських земель передбачає розробку
положень про порядок визначення розмірів земельних ділянок, що
приватизуються; порядок встановлення меж земельних ділянок в існуючій
забудові; порядок визначення земельної частки в умовах сумісного
володіння (користування) земельною ділянкою; порядок реалізації права на
земельну ділянку при її передачі у спадщину, даруванні, обміні,
купівлі-продажу, оренді; порядок застави земельних ділянок (часток);
порядок викупу (вилучення) приватизованих земельних ділянок для
суспільне необхідних потреб; порядок проведення експертної оцінки
міських земель; положення про комісію експертів з оцінки землі та
нерухомості; порядок проведення земельних аукціонів і конкурсів з
продажу земельних ділянок.

Підвалинами програми приватизації міських земель, як вже зазначалося, є
Положення про порядок приватизації земельних ділянок у місті, тому
розглянемо його більш грунтовно.

Порядок регламентує механізм реалізації права приватної власності на
землю і визначає:

— об’єкти та суб’єкти приватизації;

— компетенцію місцевих органів влади;

— способи приватизації;

— порядок підготовки матеріалів до приватизації;

— умови продажу земельної ділянки;

— вступ у право власності на земельну ділянку;

— фінансові питання приватизації.

Згідно з Указом Президента України від 12 липня 1995 року за номером 608
«Про приватизацію та оренду земельних ділянок несільськогосподарського
призначення для здійснення підприємницької діяльності», об’єктом
приватизації є земельні ділянки для:

— будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських
будівель та споруд (присадибна ділянка);

— садівництва;

— дачного і гаражного будівництва;

— здійснення підприємницької діяльності, не пов’язаної із
сільськогосподарським виробництвом.

До об’єктів приватизації також належать земельні ділянки, які
перебувають під об’єктами, що приватизуються або вже приватизовані
відповідно до законодавства України, зокрема:

— під підприємствами, цехами, виробництвами, дільницями, іншими
підрозділами (включаючи магазини, перукарні, майстерні тощо), що
виділяються в самостійні підприємства і є единим (цілісним) майновим
комплексом;

— під об’єктами незавершеного будівництва;

— під автозаправними станціями, що реалізують паливно-мастильні
матеріали виключно населенню.

Розміри земельних ділянок, що надаються для зазначених цілей,
визначаються Земельним кодексом України та відповідно до генерального
плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану
земельно-господарського устрою з дотриманням державних стандартів і
норм, регіональних і місцевих правил.

Одночасно в межах міста необхідно визначити ті землі
несільськогосподарського призначення, що відповідно до чинного
законодавства не підлягають приватизації:

— землі загального користування (майдани, вулиці, проїзди, шляхи,
пасовища, сінокоси, набережні, парки, міські ліси, сквери, бульвари,
кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів), а також землі,
надані для розміщення будинків органів державної влади та державної
виконавчої влади;

_ землі гірничодобувної промисловості, єдиної енергетичної а космічної
систем, транспорту, зв’язку, оборони;

— землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та
історико-культурного призначення;

— землі лісового фонду,

— землі водного фонду.

Визначення земель, що не підлягають приватизації, здійснюється місцевими
органами влади на підставі функціонального зонування території міста,
встановленого згідно із затвердженими проектами його планування і
забудови, планом земельно-господарського устрою території міста та
рішень про створення об’єктів природоохоронного, оздоровчого,
рекреаційного та історико-культурного призначення.

Суб’єктами приватизації згідно з чинним законодавством є:

— громадяни України;

— юридичні особи України, у статутном}’ фонді яких відсутня будь-яка
частка майна, що перебуває у державній власності або у власності
іноземних юридичних чи фізичних осіб;

— громадяни та юридичні особи України, які, відповідно до законодавства
України про приватизацію, виступають покупцями розташованих на земельній
ділянці об’єктів, що приватизуються.

Важливо підкреслити, що спільним підприємствам, міжнародним об’єднанням
і організаціям з участю українських, іноземних юридичних та фізичних
осіб, особам без громадянства земельні ділянки у приватну власність не
надаються.

Приватизацію земельних ділянок здійснюють відповідні державні
адміністрації або виконавчі комітети місцевих рад шляхом їх передачі або
продажу у приватну власність.

До компетенції міських органік влади при приватизації земель у межах
міста належать:

— створення комісії з приватизації земельних ділянок;

— затвердження переліку земельних ділянок, що перебувають у державній
власності і підлягають приватизації;

— вилучення (викуп) земель державної власності, що перебувають у
користуванні громадян та юридичних осіб, з метою їх подальшої
приватизації;

— визначення способів та умов приватизації земельних ділянок;

— затвердження ціни продажу земельної ділянки, що приватизується;

— укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки;

— реєстрація права власності на землю, включаючи опис прав з
використання земельної ділянки та публічних сервітутів;

— погодження будівництва житлових, виробничих, культурно-побутових та
інших будівель і споруд на земельних ділянках, що перебувають у
приватній власності;

Використана література

М.Г.Ступень, І.М. Добрянський, О.Я. Микула, Н.Р.Шпік. Містобудівний
кадастр. Львів 2003 р.

Похожие записи