В Сахарі завдяки процесам інтенсивного фізичного вивітрювання накопичилися значні маси уламкового матеріалу. Майже 20% площі Сахари займають піщані пустелі – ерги, особливо в Лівійській пустелі та на північному заході
Ця фізико-географічна країна – найбільша в світі пустеля з площею 8,7 млн. км2 (понад 1/3 площі материка). Вона повністю розміщена в межах Сахарської плити – північної частини Африканської платформи.
Поверхня фундаменту плити вкрита товщами вапняків, пісковиків, мергелів та глинистих порід різного віку. Подекуди на поверхню виступають давні кристалічні породи фундаменту або інтрузії, утворюючи високі нагір’я (Ахаггар, Тібесті та ін.) зі значним поширенням вулканічних порід, лавових плато, згаслих вулканів. Про недавню вулканічну діяльність свідчать гарячі джерела та виходи газів. Тут рельєф типово гірський, дуже почленований, з крутими схилами.
На заході Сахари домінують низькі плато та улоговини з потужними пластами осадових порід. На ділянках платформи з моноклінальною структурою розвинуті куестові гряди, які розділені широкими долинами та вузькими ущелинами.
Східна частина – це головним чином Лівійська, Аравійська та Нубійська пустелі. Тут знаходиться і одна з найглибших сухих улоговин земної кулі – Каттара (-133 м), площа якої 19,5 тис. км2.
Поблизу Червоного моря височать столові плато з глибокими ущелинами флювіального походження, які свідчать про значне ерозійне розчленування в минулі гумідні епохи. Повсюди зустрічаються сухі русла річок – ваді, а також оазиси.
В Сахарі завдяки процесам інтенсивного фізичного вивітрювання накопичилися значні маси уламкового матеріалу. Майже 20% площі Сахари займають піщані пустелі – ерги, особливо в Лівійській пустелі та на північному заході. Поширені також кам’янисті щебнюваті (гамади) та галечникові (peri, серіри) пустелі. Останні займають днища улоговин (себхів), Поширені також захисні вапняково-гіпсові кори, які захищають обширні підняття Сахари від пенепленізації та денудації.
Основні особливості Сахари визначаються пануванням дуже сухого континентального тропічного повітря. Причини сухості – низхідні потоки повітря над Сахарою, як наслідок, температурні інверсії, що є причиною значної висоти рівня конденсації (до 5 км). Тому хмари над Сахарою бувають дуже рідко. Відсутність хмар в свою чергу обумовлює дуже значну інсоляцію, яка досягає майже 100%.
Це найжаркіша пустеля планети, зі значними добовими та річними амплітудами температур. Влітку температури досягають +50… +58°, а на поверхні до +80°. Часто виникають піщані бурі – дуже небезпечне явище за умов високих температур. Дуже часто в цю пору року в результаті нерівномірного нагрівання товщ повітря виникають міражі. Взимку повітря більш прохолодне. В центрі та на північному заході середньомісячні температури повітря становлять +10… +12°, а на узбережжі до +15°, бо відчувається вплив океану. В цілому взимку І пустеля вдень прогрівається навіть до +25°, але вночі в результаті значного охолодження при безхмарному небі вона знижується до нуля, а на височинах навіть до -20°.
Більша частина Сахари отримує менше 50 мм опадів на рік, а у внутрішніх районах дощі не випадають інколи по декілька років поспіль. Особливо засушливими є нагір’я Ахаггар та Лівійська пустеля. У внутрішніх районах опади випадають, як правило, у вигляді злив і значна частина води випаровується ще в атмосфері.
На атлантичному узбережжі опадів дещо більше (до 150 мм) за рахунок вологого атлантичного повітря, яке формується над Канарською холодною течією. Контрастність температур океанічних та континентальних повітряних мас є причиною дещо активнішої циклонічної діяльності в приберегових районах та частих туманів і рос. На півночі та на найвищих вершинах нагір’їв іноді випадає сніг, який тримається лічені дні.
В південній же частині Сахари (а іноді навіть в центрі) опади випадають в результаті проникнення екваторіальних мусонів північніше середньо-багаторічної їх межі (влітку). До речі, аридний клімат існує в Сахарі близько 10 тис. років. Коли в Європі було похолодання, то клімат Сахари був досить вологим, про що свідчать, як географічні об’єкти (сухі русла річок та озер, гідроморфні кори вивітрювання тощо), так і наскельні малюнки, які збереглися в окремих районах і відкриті світові французьким дослідником Анрі Лотом на плато Тассілін-Аджер.
Поверхневих вод в Сахарі майже немає: від плювіальних епох збереглися напівзасипані піском ваді – сухі русла річок. Більша їх частина починається на нагір’ях, а закінчується в улоговинах. Лише іноді після значного дощу вони наповнюються водою максимум на декілька днів. Найбільшою річкою в Сахарі є транзитний Ніл, який живиться за межами пустелі. Іноді зустрічаються озера-релікти, які збереглися від давно минулих гумідних епох і живляться підземними водами, яких особливо багато в піщаних пустелях.
Поширені також безстічні солоні озера. Багата Сахара значними запасами підземних вод, в тому числі і артезіанських. В районах їх виходу на поверхню вздовж ваді поширені оазиси, які мають часто антропогенне походження. Найпоширенішою рослиною в них є фінікова пальма, а також інжир, червоний перець тощо.
Ґрунтово-рослинний покрив Сахари дуже бідний, часто він зовсім відсутній.Незважаючи на те, що ґрунти слабо диференційовані на горизонти, малопотужні, вони містять багато поживних речовин і тому при зрошенні досить родючі. З рослин домінують ксерофіти і ефемери. В цілому флора Сахари нараховує біля 1200 видів вищих рослин.
Останні мають короткий вегетаційний період (до одного місяця). Найбіднішу рослинність мають гамади. На піщаних пустелях поширені безлисті чагарники, напівчагарники та злаки – дрок сахарський, ефедра, дрін, акація сейяль – невисокий чагарник з шипами сріблястого кольору, іноді {єрихонська роза. На більш зволоженому атлантичному узбережжі росте лобода, а також низькорослі молочаї. Виходи корінних порід вкриті лишайниками.
Нагір’я також зволожені краще, тому тут зустрічається досить густа рослинність. В нижньому поясі поширені пальма дум, акації, а в середньому – дуб, ялівець, олеандр, мирт, кипарис, оливкове дерево та ін. На вершинах зустрічаються ділянки ксерофітних трав.
На крайньому півдні Сахари з’являються ділянки чагарників та жорстких трав, а на середземноморському узбережжі – дикі фісташки, олеандри тощо.
Фауна пустелі нараховує майже 4 тис. видів, більшість з них -безхребетні. Тварини пристосовані до суворих умов, витривалі, швидко пересуваються. Багато з них своїми ареалами мають райони з поверхневими та підземними водами. Ссавців близько 60 видів.
Типовими для Сахари є антилопи аддакс і орікс, газелі, гірські козли муфлони, а з хижаків – шакали, гієни, лисиці. Майже 50% видів орнітофауни – перелітні птахи.
З рептилій багато ящірок. Є змії та черепахи, а поблизу реліктових водойм – крокодили. Численні гризуни (миші, тушканчики, сахарський заєць та ін.).
Література
- Гілецький Й. Р., Богович М. М., Сливка Р. Р. Географія. Універсальний посібник для випускників та абітурієнтів. – Львів: ВНТЛ-Класика, 2003. – С. 89-91.
- Заставецька О. В., Кузишин А. В. Географія для вступників. Посібник для слухачів факультету довузівської підготовки. – Тернопіль, 2006. – С. 91-92.
- Пестушко В. Ю., Сасихов В. О., Уварова Г. Є. Географія материків і океанів. Підр. для 7 кл. серед. шк. / К.: Абрис, 1999. – С. 123-126.
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter