Контрольна робота

з фізичної географії

1. Географічне положення Євразії.

2. Формування поверхні Пд. Америки

Географічне положення та берегова лінія Євразії

Євразія — найбільший на Землі материк. Його площа (з островами)
перевищує 53 млн км2, що становить 1/3 частини суходолу. На материку і
прилягаючих до нього островах розташовані дві частини світу — Європа й
Азія.

Материк цілком міститься у Північній півкулі. У Південній півкулі цілком
або частково лежать тільки острови Індонезії. Перевалена частина Євразії
розташована у Східній півкулі. Тільки крайня західна і східна частини
материка і ряд островів знаходяться у Західній півкулі. —

Євразія — єдиний материк, що омивається всіма океанами. Вона має
найбільш порізану берегову лінію. На заході материка моря Атлантичного
океану (Балтійське, Чорне, Азовське) глибоко вдаються в сушу. З
південної сторони Європу відокремлює від Африки внутрішнє Середземне
море. Особливістю берегової лінії Європи є наявність великої кількості
півостровів (Скандинавський, Піренейський, Апеннінський, Вал-канський,
Кримський та ін.), заток, проток, островів.

На південному заході, півдні і південному сході Євразії виділяються
крупні півострови (Мала Азія, Аравійський, Індостан, Малаккський,
Індокитай), що омиваються водами ряду морів (Чорного, Середземного,
Червоного, Аравійського, Андаманського) і значних заток (Перської,
Бенгальської). Малаккська протока і Швденно-Китайське море відокремлюють
материк від найбільших у Євразії архіпелагів — Великих Зондських і
Філіппінських островів.

На сході Євразії глибоко вдаються в суходол Жовте й Охотське моря.
Далеко в море виступають півострови Корея, Камчатка. Особливістю Східної
Азії є наявність островів (Японських, Курильських, Сахаліну),
дугоподібно витягнутих уздовж узбережжя.

Багато островів і біля північного узбережжя Євразії (Новосибірські,
Північна Земля, Земля Франца-Іосифа, Шпіцберген та ін.). Острови
відокремлюють один від одного ряд окраїнних морів — Чукотське,
Східно-Сибірське, Лаптєвих, Карське, Баренцове. Глибоко вдаються в сушу
Біле море», Обська губа. З півостровів найбільш значними є Таймир, Ямал
і Кольський.

Історія формування поверхні Південної Америки, основні форми рельєфу

За особливостями рельєфу і будови земної кори територію материка можна
розділити на дві части — рівнинну і гірську.

Рівнини Південної Америки лежать на давній платформі. Формування
фундаменту платформи відбувалося в археї-протерозої, після чого ця
частина суходолу зазнавала повільних вертикальних коливань.

Зараз піднятими ділянками є щити — виступи кристалічного фундаменту
платформи. У рельєфі їм відповідають Бразильське і Гвіанське
плоскогір’я. Опущеним ділянкам платформи відповідають низовини —
Амазонська, Орінокська, Ла-Платська. Тут кристалічний фундамент покритий
потужною товщею осадових порід. Низовини Південної Америки мають
одноманітний рельєф на відміну від зруйнованих ерозією плоскогір’їв.

Гірська частина материка — Анди — велика складчаста область, рухлива і
більш молода ділянка суходолу. Формування Анд почалося ще в герцинську
складчастість, але основне гороутворення пов’язане з альпійською
складчастістю. Західна і північна частини Південної Америки продовжують
формуватися внаслідок взаємодії літосферних плит. Океанічна плита не
витримує напору материкової і підсовується під неї, спускаючись у
мантію. У цьому місці утворилися океанічні жолоби (Чілійський,
Перуанський). Край континентальної плити продовжує зминатися в складки —
гірські ланцюги Анд.

Молоде гороутворення супроводжується сильними землетрусами, активним
вулканізмом. В Андах поширені форми вулканічного рельєфу — конічні
вершини, лавові плато.

Південна частина Анд, що лежить у помірному поясі, — царство льодовиків
і льодовикових форм рельєфу — морен, льодовикових долин — трогів,
льодовикових цирків і т.п.

Вища точка Анд і всієї Південної півкулі — гора Аконкагуа (6960 м).

Похожие записи