.

Економічні аспекти кадастру (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
1 963
Скачать документ

Реферат на тему:

Економічні аспекти кадастру

Земля  як засіб виробництва, має свої особливості. Від інших засобів
виробництва земля відрізняється тим, що вона є продуктом природи, на її
виробництво не витрачається праця, вона ніким не створена.

Кількість землі у природі обмежена. Кількість інших засобів виробництва
може бути збільшена по мірі розвитку виробничих сил суспільства. При
цьому одні засоби виробництва можуть бути замінені іншими в міру їх
морального або фізичного зносу. Кількість же землі не можна збільшити.
Можна тільки зменшити кількість використовуваних земель, одержувати з
кожного гектару землі більше продукції.

Земля має певне, постійне місцезнаходження і певний органічний
взаємозв’язок з кліматичними умовами, в яких вона знаходиться. Усі
засоби виробництва в міру фізичного зносу рано чи пізно виходять з ладу
і заміняються новими. Земля ж при правильному її використанні не
виходить з ладу, а навпаки, постійно покращується і вдосконалюється.

Для раціонального використання землі у сільськогосподарському
виробництві, крім її кількісного обліку по угіддях, велике значення має
облік і класифікація земель за господарсько – економічною придатністю.
Інтенсифікаці землеробства, широке застосування мінеральних добрив
потребує знань властивостей кожної ділянки землі: характер грунту,
забезпеченість її поживними речовинами, реакція на мінеральні та інші
добрива, і в кінцевому рахунку, продуктивну здатність і дохідність. Для
цього складається земельний кадастр країни.

У земельному кадастрі враховується кількість та якість землі і дається
її економічна оцінка. Діючий в наш час земельний облік має велике
народногосподарське значення, але він має досить суттєвий недолік, який
полягає в тому, що земля до останнього часу враховувалась тільки
кількісно по землекористувачах і угіддях, не відображаючи якості і
господарських переваг земель.

Складовими частинами земельного кадастру є: державна реєстрації
землекористувачів, кількісний облік земель, характеристика якості
земель, економічна оцінка землі, кадастрові земельні карти.

Економічна оцінка землі є завершальною і найважливішою частиною
земельного кадастру.

Під економічною оцінкою землі розуміють визначення її порівняльної
цінності як засобу виробництва у сільському господарстві. Виражаючи
собою відносну дохідність, одержану від землі різної якості в різних
природно – кліматичних умовах, така оцінка дає відповідь на питання, у
скільки разів та чи інша земля є більш цінною порівняно з іншою.

Державний земельний кадастр необхідний для кращого використання землі,
диференційованого підходу до планування, спеціалізації, розміщення
сільськогосподарського виробництва, визначення рівня закупівельних цін,
покращенн оподаткування, кращої організації виробництва.

У Німеччині, наприклад, усі землі, оцінені за 100-бальною системою.
Найкращі ділянки оцінені у 100 балів.

Україна – одна з найбільших країн Європи, має могутній земельно –
ресурсний потенціал. Із 60,3 млн. га. земель держави  майже 70 %
складають сільськогосподарські угіддя, а 10 млн.га. – лісові. Біля 2,3
млн.га (4 відсотка) знаходиться під забудовою. Необхідно більш ефективно
використовувати потужний земельно – ресурсний потенціал країни шляхом
включення землі в економічний обіг, забезпечити вдосконалення системи
державних гарантій прав на земельні ділянки, що зумовить підвищення
інтересів інвесторів до української економіки.

Величезне земельне багатство України використовується поки що
недостатньо ефективно, нераціонально, затратно. Головними причинами
цього є наступне:

1) земля як один з головних засобів виробництва  не включена в
економічний обіг;

2) недосконала система державних гарантій права на земельні ділянки, що
обумовлює низький інтерес інвесторів;

3) практично не виконуються заходи з охорони земель внаслідок
нецільового використання коштів, що надходять в бюджет від справляння
плати за землю, а також незацікавленість суб’єктів землекористування у
виконанні природоохоронних робіт.

Зараз необхідне спрямування на законодавче забезпечення функціонування
економіки країни на ринкових засадах, запровадження різних форм
власності на землю, альтернативності формування виробничих структур в
аграрній сфері. З цією метою в Україні прийнято Земельний кодекс. Його
розроблено на основі аналізу сучасного стану земельних відносин в
країні, вивченні як позитивного, так і негативного досвіду розвитку
земельних відносин, в першу чергу  в розвинутих Європейських країнах.

В Кодексі чітко визначені завдання земельного законодавства.
Встановлено, що основними завданнями  земельного законодавства  є
регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю
громадян, юридичних осіб та держави.

gd?*R

???R?ини визначаються у Земельному  кодексі, як відносини між органами
державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та
юридичними особами з питань володіння, користування і розпорядження
земельними ділянками. Кодекс визначає повноваження органів законодавчої,
виконавчої влади та місцевого самоврядування в галузі регулювання
земельних  відносин, виходячи із розмежування земель права державної і
комунальної власності.

Основними принципами земельних відносин в країні  визначено:

а) ефективне використання землі і адаптація його до умов ринкової
економіки;

б) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, 
природного ресурсу і  основного засобу виробництва;

в) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних
осіб;

г) недопущення втручання держави в діяльність громадян, юридичних осіб
та органів місцевого самоврядування щодо володіння, користування і
розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом;

д)  здійснення управління земельними ділянками, незалежно від форми
власності на землю, з метою забезпечення безпечних умов життя населення;

е)  забезпечення державних гарантій прав на землю та суворого їх
захисту.

У Кодексі врегульовано ключове питання земельних відносин – право
власності на землю. Набуття і реалізація права власності на землю
передбачається виключно до положень цього Кодексу. Закріплено
конституційне право громадян і юридичних осіб України, держави стати
власником землі у відповідності до закону. Право власності на землю усіх
власників набуває однаковий законний зміст і захист. Спадкування
земельної власності гарантується законом.

Передбачено право власності на землі несільськогосподарського
призначення іноземних громадян і юридичних осіб переважно в межах
населених пунктів з метою впровадження підприємницької діяльності, а
також іноземних держав для розміщення дипломатичних представництв на
підставі відповідних міжнародних договорів.

З ринкових позицій на спільній правовій базі з країнами Європейського
співтовариства побудована класифікація земель України. Виділено вісім
категорій земель за їх призначенням. Це дозволить вдосконалювати
управління землями державної власності та спрямованість державної
політики щодо землекористування. Обмежується право постійного
користування земельними ділянками. Це право можуть  набувати лише
державні підприємства, установи і організації, які належать до державної
або комунальної власності, а також сортовипробувальні станції.

В Україні запроваджуються земельні торги (аукціони, конкурси). В проекті
Кодексу закладені норми щодо державного регулювання ринку землі, що
унеможливлює стихійні процеси у цій надзвичайно соціально гострій 
проблемі. Врегульовано обмін земельних ділянок. Встановлено, що земельні
ділянки, які знаходяться у приватній власності можуть обмінюватися одна
на другу в будь-якому співвідношенні.

Передбачено розроблення і здійснення загальнодержавних і регіональних
програм використання і охорони земель, проведення
природно-сільськогосподарського  районування земель, зонування земель.

До механізмів управління в галузі використання і охорони земель
віднесено ведення державного земельного кадастру, здійснення державної
реєстрації земельних ділянок, організацію використання земель на платній
основі, проведення моніторингу земель, землеустрою.

Важливе місце в управлінні надається економічному стимулюванню
раціонального використання та охорони земель, відшкодуванню збитків
власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарських та
лісових угідь.

Запровадження земельних відносин, визначених Кодексом  вимагає таких
висновків :

Право власності на землю набувають практично усі громадяни України та
юридичні особи.

З’являється заінтересованість власників землі у найбільш ефективному і
раціональному використанні земельних ділянок, здійсненні вкладень у
землю, підвищення її вартості.

Виникають умови іпотечного кредитування виробництва.

Запроваджується ринок землі, як механізм забезпечення вільного доступу
до використання її виробничих цілей та власних потреб.

Розширюється база земельного оподаткування. Суб’єктами оподаткуванн
стають усі власники землі і землекористувачі, оскільки не мати державної
реєстрації земельних ділянок  і прав на них буде не вигідним.

Абсолютна більшість землекористувачів переводиться на умови оренди
земельних ділянок, а не постійного користування земельними ділянками.   

Література

Земельний кодекс України.- К.: 1992.

Л. Перович, Б. Волосецький. Основи кадастру.– Львів – Коломия, 2000.

Магазинщиков Т.П. Земельный кадастр.– Львів: Світ, 1991

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Ответить

Курсовые, Дипломы, Рефераты на заказ в кратчайшие сроки
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2020