Реферат на тему:

Досвід рекультивації земель

Рекультивація порушених земель на підприємствах чорної металургії

На підприємствах чорної металургії рекультивації підлягають землі, що
порушені під час відкритих розробок родовищ залізних і марганцевих руд.

Серед залізорудних підприємств найбільший досвід має Камиш-Бурунський
металургійний комбінат, на території якого порушено понад 4300 га земель
колишнього сільськогосподарського призначення.

Згідно із запропонованим проектом рекультивації на відпрацьованих
відвалах тут було проведено планування поверхні бульдозерами і
скреперами з ухилом не більше 5° і нанесено на них шар родючого грунту
товщиною 30-35 см, попередньо знятого на передньому виступі кар’єрів.

Для виконання рекультивованих робіт було створено спеціальний
підрозділ-дільниця, оснащена бульдозерами, скреперами і драглайнами з
ковшами ємністю 2 м3.

Оскільки відвали були відсипані відвальними мостами і являли собою гряди
гребенів з перепадами 5-15 м, планування їх проведено драглайнами у
комплексі з бульдозерами.

Автомобільно-бульдозерні відвали планували з підвезенням порід від
розкривних екскаваторів. Засипання котлованів на відвалах проводили у
літній період, а з настанням зими усі вільні бульдозери і розкривні
екскаватори зрізували відвальні гребені та заготовляли ґрунт. Ґрунт у
період розкривного сезону перевозили на сплановану поверхню. Для
рекультивації 1га порушеної території переміщували від 3200 до 9800 м3
ґрунту.

Такі рекультивовані землі, як правило, відводились під ріллю.

Комбінат передав сільськогосподарським підприємствам понад 600 га
відновлених площ, на яких з 1 га одержували до 17 ц зерна пшениці, 280 ц
зеленої маси кукурудзи і понад 60 ц сіна кормових трав. Затрати на
гірничотехнічну рекультивацію 1 га відвалів становили 1200-2200 крб.

На цьому ж комбінаті набуто певного досвіду й у плані використання
відпрацьованих відвалів для посадки саду. Для цього провели бульдозерне
планування відвалу та оранку на глибину 30 см, після чого посадили
фруктово-ягідні дерева і виноград, за якими вели відповідний догляд.
Через 5-7 років дерева й виноград почали плодоносити і давати гарний
урожай.

Повчальним є проект відновлення поверхні відвалів Анківського кар’єру у
Кривбасі, який був запропонований Південгіпрорудою і передбачав виїмку
чорнозему, розміщення його у спеціальні склади з наступним використанням
для покриття підготовлених відвалів до рекультивації. Для розробки
чорноземів використовували екскаватор Е-1004, самоскиди МАЗ-205,
бульдозери Д-271 та самохідні скрепери.

Посаджені на відвалах клен, акація, тополя та інші дерева добре
прижились. Середній приріст дерев становив 0,36-0,6 м за рік. Для
догляду за насадженнями на Північному гірничо-збагачувальному комбінаті
створено цех озеленення.

На Соколівсько-Сарбайському гірничо-збагачувальному комбінаті була
запропонована технологія біологічного відновлення відкосів відвалів і
кар’єрів методом гідросівби багаторічних трав. Цей метод передбачає
нанесення на відкоси суміші із насіння багаторічних трав, мінеральних
добрив, мульчуючого і плівко-утворюючого матеріалу та води. Суміш
готується на спеціальній установці АН-КВ-20.

У результаті досліджень на одному з відвалів комбінату доведено, що для
запобігання ерозії та пилоутворення найдоцільніше застосовувати 20 %-ну
суспензію латексу.

Значний досвід із рекультивації земель на марганцеворудних родовищах
набутий під час розробки Чіатурського родовища марганцю. Тут
застосовується безтранспортна система розробки, крім того, і специфічні
умови району (неглибоке залягання рудних пластів, невелика щільність
покривних порід, сприятливі кліматичні умови) сприяють прискореному
відновленню порушених земель. Для цього ґрунтовий шар зрізується
бульдозерами і складується поруч на майданчиках, звідки він
навантажується на транспортні засоби екскаваторами. Відпрацьовані
відвали плануються бульдозерами, після чого покриваються шаром родючого
грунту до 0,5 м, і на них висіваються маловибагливі сільськогосподарські
культури (жито, пшениця, трави) або висаджується ліс і виноградники.

На Нікопольському марганцевому басейні рекультиваційні роботи включають
зняття ґрунту бульдозерами Д-271 і скреперами Д-547, навантаження його
екскаватором ЕКГ-4,6 на автосамоскиди КрАЗ-256 та укладання на
підготовлену поверхню відвалу. Такі рекультиваційні землі
використовуються переважно для вирощування сільськогосподарських
культур.

Рекультивація порушених земель на підприємствах вугільної промисловості

У вугільній промисловості набутий найбільший досвід щодо рекультивації
порушених земель. Це стосується як України, так і зарубіжних держав.

Наприклад, великий досвід у плані рекультивації земель під час видобутку
бурого вугілля є в Тульській області, де відновлені землі
використовуються для лісонасаджень. Зокрема, на відвалах розрізу
«Кимовський» висаджували сосну звичайну, березу бородавчасту, в’яз
звичайний, смереку, акацію жовту, клен ясенелистий, дуб літній, тополю,
шипшину та ін. Найбільш витривалими серед них виявились береза
бородавчаста і сосна звичайна.

Підготовлені до здачі ділянки приймає комісія у складі районних
землевпорядника та агронома, керівника й агронома підприємства, якому
передаються рекультивовані землі. В акті відзначається, що перші 4-5
років землі рахуються у меліоративному фонді. Акт затверджується
рішенням виконкому місцевої райдержадміністрації.

Заслуговує уваги також досвід відновлення порушених земель на кар’єрах
Звенигородського буро-вугільного району. Так, на розрізі «Юрківський»
частина розкривних порід представлена вуглистими пісками з великим
вмістом сірки у вигляді залізного колчедану.

Останній підвищує кислотність ґрунту і тим самим пригнічує нормальний
ріст і розвиток рослин. Враховуючи це, на поверхні таких відвалів
запропоновано наносити породи, які не фітотоксичні.

Гірники Придніпровського буро-вугільного басейну у процесі відновлення
земель під сільськогосподарські угіддя на сплановану поверхню наносять
шар родючого ґрунту товщиною 0,5-1,1 м. Для планування поверхні,
відсипаної відвалоутворювачами і транспортно-відвальними мостами,
застосовують драглайни з ковшем ємністю 1,5-2 м3 та бульдозери Д-384. На
розрізах із без-транспортною системою розробки планування відвалів
здійснюється бульдозерами і драглайнами ЕШ-4/40. При цьому об’єм
планувальних робіт на 1 га сягає до 10 тис. м3. Грунт знімають
екскаваторами і скреперами. Досвід показує, що заготовляти грунт
потужними екскаваторами недоцільно.

На розрізі «Стрижевський» рекультивація внутрішніх відвалів
здійснювалась основним гірничо-транспортним обладнанням. Ґрунтовий шар
знімали бульдозерами і скреперами вздовж фронту робіт. За мінімального
наближення екскаваторної і відвальної опор з поворотом консолі
транспортно-відвального моста на 18° вели виїмку розкривних порід.
Слідом за рухом екскаватора переходили на роботу з нижнім черпанням.
Міст встановлювали у положення, перпендикулярне до осі залізничних
колій, а заскладований ґрунт бульдозерами зсували на відкос верхнього
підвиступу, звідки його транспортували на підготовлену ділянку відвалу.
Потім продовжували розкривні роботи, поступово розвертаючи міст до 18°.
Шар ґрунту на поверхні відвалів розрівнювали бульдозерами і скреперами.

У Німеччині важливим заходом вважається селективна розробка сприятливих
для рекультивації порід і нейтралізація шкідливого впливу кислотності на
майбутню рослинність відновлюваних площ. Наприклад, на буро-вугільному
кар’єрі «Бухгаммер» намір зберегти земельні угіддя призвів до
необхідності розробки розкривних порід двома надвиступами, з яких
верхній шар складений із родючих пісків. При цьому технологією розробки
передбачено укладання токсичних порід нижнього підвиступу в основу
відвалу. Потім транспортно-відвальний комплекс переміщується до
верхнього підвиступу і перекриває токсичні породи. В кінці поверхня
відвалів вирівнювалась бульдозерами.

У Німеччині широко практикується хімічна меліорація відвалів: внесення
вапна і мінеральних добрив з наступним вирощуванням багаторічних трав,
внесення побутових відходів, внесення буро-вугільної золи і мінеральних
добрив, використання стічних промислових вод, що містять велику
кількість поживних речовин. Дослідження показали, що найбільш ефективним
є внесення буро-вугільної золи і вапнування. Для меліорації 1га
третинних відвалів потрібно 500-690 у СаО або 500 м3 буро-вугільної
золи. Вапно найкраще заробляти на глибину 50-60 см.

Останнім часом у Німеччині використовується ще такий метод
рекультивації. Виступи на кар’єрах створюють у вигляді терас висотою
12-16 м з кутом відкосу 45°. На терасах вкладають золу електростанцій із
розрахунку 250 т/га. Золу розкидають вибухом і заробляють у ґрунт за
допомогою культиваторів, підвішених на стрілі драглайна. Цей метод дає
можливість в 1,5 раза зменшити площу відвалів і знизити на рекультивацію
з 15 до 19 тис. марок. Відновлені землі переважно засівають травами,
пшеницею, житом.

У Чехії у процесі відновлення порушених земель перевага віддається
створенню лісонасаджень цільового призначення: лісопарків, парків,
вітрозахисних лісів та ін. Для лісогосподарського використання
відводяться переважно ділянки неправильної форми із сильно пересіченим
рельєфом, відкоси шахтних териконів і кар’єрних відвалів. На
низькородючих землях широко вирощуються трав’янисті та
деревно-чагарникові рослини. Затрати на відновлення 1 га землі для
лісогосподарського використання становлять 25 тис. крон, а затрати на
відновлення 1га ріллі — 15-23 тис. крон.

У США під час рекультивації територій вугільних кар’єрів основна увага
приділяється створенню озер, пасовищ і лісів. Наприклад, на кар’єрі
«Кларіон» (штат Пенсільванія) грунт знімають бульдозером Д-9Ж. Розкривні
роботи проводять драглайном із ковшем ємністю 2,3 м3. Після нанесення
грунту на сплановані ділянки висаджують сосновий ліс, або використовують
рекультивовані землі у сільському господарстві.

На одному з вугільних кар’єрів штату Алабама, використовуючи драглайни з
ковшем ємністю 5,3 м3, розкривні породи переміщуються у внутрішні
відвали без попереднього зняття родючого шару грунту. Для планування
відвалів переважно використовують колісні бульдозери, проте з появою
гусеничного бульдозера НД-4 з потужністю двигуна 524 к. с., а також
трьома ножами різної конфігурації та навісним розпушувачем інтенсивність
робіт із рекультивації земель різко підвищилась.

Численні експерименти щодо відновлення порушених земель дозволили
визначити раціональні строки проведення гірничотехнічної та біологічної
рекультивації. Планування відвалів проводиться переважно восени до
природного осідання порід, коли їх легше переміщати бульдозерами.
Садіння лісу залежно від погоди і властивостей ґрунту проводиться у
зимові та весняні місяці (з 15 лютого до 15 травня).

Для висівання сумішей трав і дерев на рекультивованих землях
американська компанія «Юнайтед Стейтс Стіл» створила спеціальну
гідросівалку, яка являє собою гідромонітор, що встановлюється на
автомобілі-цистерні. Цистерна наповнюється сумішшю, що складається із
води, насіння, зволожувача і добрива. Зволожувач використовується у
вигляді деревного волокна, яке накопичує воду і постійно забезпечує нею
насіння, що прискорює їх проростання, затримує водну та вітрову ерозії
ґрунту та ін.

Гідросівалку можна ефективно використовувати у районах з достатньою
кількістю води, адже продуктивність цієї гідросівалки становить 8-12
цистерн у день, тобто 41600-62400 л.

Рекомендована література

Колесников Б.П. О научных основах биологической рекультивации
техногенных ландшафтов // Проблемы рекультивации в СССР. Новосибирск,
1974.-С. 12-25.

Колесников Б.П., Махонина Г.И., Чибрик Т.С. Естественное формирование
почвенного и растительного покрова на отвалах Челябинского буроугольного
бассейна // Растения и пром. среда. — 1976. — Вып. 4. С. 79-123.

Колесников Б.П., Моторина Л.В. Методы изучения биоценозов в техногенных
ландшафтах // Программа и методика изучения техногенных биогеоценозов. —
М., 1978. — С. 5-22.

Колодный М. Рекультивация земель в ГДР // Земледелие, 1971.- № 1.-С. 21.

Красавин А.П., Катаева И.В., Хорошавин А.Н. и др. К вопросу формирования
устойчивых микробных ценозов на отвалах угольных предприятий при
биологической рекультивации // Растения и промышленная среда: Сб. научи,
тр. Урал. гос. ун-та. -Свердловск, 1984. -С. 52-57.

Кузнецов А.И. Формирование затрат на рекультивацию земель в
Камыш-Бурунском железорудном комбинате//Экономико-биологические и
социально- экономические основы с.-х. рекультивации земель в степной
черноземной зоне УССР: Сб. научи, тр. Днепропетровский с.-х. ин-т.
-1984.-Т. 49.-С. 164-168.

Лавриненко И.К., Середа Г.Л., Колибаба В.Л. Использование отработанных
карьерами земель для размещения хвостохранилищ.-Горный журнал. — 1977. —
№ 3.- С. 29-31.

Лазарева И.В. Восстановление (рекультивация) нарушенных территорий //
Опыт районной планировки и градостроительства за рубежом — М.:
Госстройиздат, 1962. -С. 32-34.

Лебедева Н.А. Возможность рекультивации Кумертауского угольного разреза
без нанесения почвенного слоя // Растения и промышленная среда: Сб.
научи, тр. Урал. гос. ун-та. — Свердловск, 1984.-С. 78-84.

Похожие записи