Реферат на тему:

До побудування нової нормативної бази в галузі максимального стоку на
річках України

На сьогодні в країнах колишнього союзу, в тому числі й в Україні, діє
нормативний документ по розрахунках максимальних витрат води на річках,
який було запропоновано ще в 1972 році, а потім дещо змінено в 1983
році. Фахівцями неодноразово на авторитетних конференціях і симпозіумах
приверталася увага розробників на невідповідність у багатьох випадках
розрахункових максимумів паводків і повеней матеріалам спостережень,
особливо у випадках, коли місцеві особливості формування стоку суттєво
відрізняються від фонових. Удосконалення діючої нормативної бази не
можливо в принципі – через емпіричний підхід при її створенні. Досить
звернутися до відомих базових структур БНіПу, щоб переконатися в цьому.

Так, для весняної повені (без наведення поправок) використовується
формула (7(:

,
(1)

де qm – максимальний модуль повені, ko – коефіцієнт “дружності” повені,
Ym – розрахунковий шар стоку, F – площа водозбору, Fo – додаткова площа,
за допомогою якої ураховується зменшення інтенсивності редукції на малих
водозборах.

Згідно з дослідженнями (4(, чисельник є максимальний модуль схилового
стоку q(m, тоді

.
(2)

Коефіцієнт редукції максимального модуля qm/q(m дорівнює

. (3)

Його верхньою фізичною границею повинно бути qm/q(m=1.0 при F(0. Але
якщо з цього боку розглянути (3), то легко переконатись, що при F(0

, (4)

за винятком, коли Fо=1.0.

З структури (1) не ясно, до котрого з параметрів (ko чи Ym) відносяться
поправки на залісеність та заболоченість. При розрахунках дощових
паводків в залежності від розмірів водозбірних площ використовується не
одна, а дві формули (зауважимо, що їх “склеювання” не забезпечується:

а) при F>100-200 км2

; (5)

б) при F<100-200 км2 , (6) - ординати кривих редукції середньої інтенсивності опадів у часі, Н1% - добовий максимум опадів, ( - коефіцієнт стоку. У теоретичному відношенні (5) взагалі ну відповідає фізичним вимогам до граничних значень qm, бо qm/q(m дорівнює одиниці не за умови F(0, а при F=200 км2. Вважаємо, що більш обгрунтованим було б (5) записати у загальному вигляді . (7) , то вона використовується помилково, бо як показано в (3(, замість неї в (6)повинна входити інша величина, а саме: , (8) де (n+1)/n – коефіцієнт нерівномірності схилового припливу, То – тривалість схилового припливу, tp – час руслового добігання паводкових хвиль. тотожня осередненому в межах tp коефіцієнту повноти схилового припливу . (9) Наведене вище дає змогу прийти до висновку про суттєві недоліки структурного плану в діючому БНіПі 2.01.14-83 і необхідність розробки більш досконалої нормативної бази, яка б відповідала світовим досягненням сучасної гідрології, а саме головне – достовірно описувала процеси трансформації схилового припливу в русловий стік. Як на думку авторів, побудувати розрахункову схему для визначення максимальних витрат води під час паводків чи повіней досить надійно можна, виходячи із рівняння руслових ізохрон , (10) де fi – міжізохронні площі, (і – коефіцієнти русло-заплавного регулювання в межах міжізохронних ділянок. Максимальна витрата води буде дорівнювати: а) за tp

Похожие записи