Реферат на тему:

Азія: фізико-географічний огляд

Київ 2016

Азія. Загальна характеристика. Особливості геологічної будови і рельєфу.
Особливості геологічної будови і рельєфу

Особливості геологічної будови і рельєфу

Азія — найбільша частина світу, яка займає майже 30% площі суші — 43,4
млн. км2. Від арктичних островів на півночі до індонезійських островів
на півдні Азія простяглася на 10 тис. км. Більш ніж на 9,5 тис. км Азія
витягнута із заходу на схід — від мису Баба на півострові Мала Азія до
мису Дежньова на Чукотському півострові.

Азія — єдина частина світу, що омивається водами всіх чотирьох океанів,
проте вплив їх обмежений. Розміри Азії обумовили континентальність і
різку континентальність клімату її внутрішніх областей.

Серед інших частин світу Азія виділяється великою контрастністю рельєфу,
що пов’язано зі складною геологічною її будовою.

Найдавніші ділянки Азії — докембрійські платформи, як і в інших
материків. Але на відміну від інших континентів, що формувалися навколо
одного давнього платформеного ядра, в Азії таких ядер декілька:
Сибірська, Китайська, Аравійська та Індостанська платформи.

В Азії проходили всі етапи гороутворення — байкальський, каледонський,
герцинський (усі в палеозої). Гори байкальської складчастості
розташовані в районі Байкалу. Каледонські і герцинські гори мали потім
різну долю. Одні з них зруйнувалися і перетворилися в пенеплен («майже
рівнину»), наприклад, Казахський дрібносолковик.

Другі занурилися на дно моря, покрилися; осадовою товщею і стали основою
(складчастим фундаментом) молодих платформ — Західносибірської,
Туранської (у рельєфі їм відповідають однойменні низовини).

Треті були зруйновані, але в епоху альпійської складчастості
відродились, тобто були підняті, іноді на дуже велику висоту
(Тянь-Шань), іноді менш високо (Урал, хребти Південного Сибіру).

Мезозойська складчастість призвела до утворення гір на сході Азії — від
Чукотки до Малаккського п-ва. Тут виділяються хребти Сіхоте-Алінь,
Черського, Верхоянський та ін,

В епоху альпійської складчастості (кайнозой) виник величезний
Альпійсько-Гімалайський пояс. До молодих гір цього поясу належать
Кавказ, Памір, Гімалаї, Копетдаг та ін., до нагір’їв — Малоазіатське,
Вірменське, Іранське. У кайнозої сформувалися і западини, що зараз
займають низовини — Месопотамська, Індо-Гангська та ін.

Зараз активне гороутворення відбувається на стику Євразійської і
Тихоокеанської плит. Вершини гір, як правило, є вулканами (Ключевська
Сопка, Фудзіяма і багато ін.)

Азія. Внутрішні води, їх розподіл по території

?????O

‚ O ` e

` »

$

y??сприяють і кліматичні особливості (сухість внутрішніх частин Азії), і
особливості рельєфу (наявність великих улоговин).

Ріки басейну внутрішнього стоку або губляться в пісках великих пустель,
або несуть свої води в озера. Найбільші з таких рік — Амудар’я і
Сирдар’я, що починаються високо в горах. На рівнинах їхню воду
розбирають на зрошення, через що ці ріки вже не впадають в Аральське
море, як це було в недавньому минулому.

До басейну Північного Льодовитого океану належать Об, Єнісей, Лена.
Найдовша з них — Лена (4400 км), найбільша по площі басейну — Об
(близько 3 млн. км2), найповноводніша — Єнісей. Основну масу води ці
ріки пропускають під час весняної повені.

Ріки басейну Тихого океану живляться переважно мусонними дощами.
Найбільші ріки басейну — Амур, Хуанхе, Янцзи.

Каламутні темні води Амура розливаються після літніх мусонних дощів. На
початку осені на узбережжя обрушуються тайфуни зі зливами, і ріка
розливається на десятки кілометрів.

Хуанхе — друга за довжиною ріка Азії (4845 км) — починається в горах, у
середній течії перетинає лесове плато. Лес — пилювата гірська порода
жовтого кольору. Він обумовлює жовтий колір Хуанхе.

Янцзи — найдовша річка Азії (580.0 км). На відміну від Хуанхе, вона
чиста, глибока і придатна для судноплавства від гирла до підніжжя гір. У
низов’ях стік ріки регулюють численні озера.

Режим Хуанхе і Янцзи складний. Ріки розливаються не тільки через мусонні
дощі і тайфуни (наприкінці літа — початку осені), але і наприкінці весни
— початку літа, коли в горах тануть льодовики і сніг.

Ріки басейну Індійського океану (Інд, Ганг, Брахмапутра, Іраваді) мають
режим, типовий для рік мусонного клімату. У Перську затоку впадають ріки
Тигр і Євфрат, що живляться за рахунок танення снігів.

До басейну Атлантичного океану належать невеличкі річки, що впадають у
Середземне і Чорне моря.

Значні озера Азії розташовані частіше в посушливих районах, а не у
вологих. Це залишкові озера, що збереглися на місці давніх великих
водойм.

Каспійське море за розмірами перевищує будь-яке озеро світу. Глибина
місцями більше 1000 м. Солоність вод — 12-13%о. Рівень води в озері
лежить на 27 м нижче рівня Світового океану, з котрим Каспій колись був
з’єднаний через Чорне море.

Аналогічне походження й Аральського моря — нині водоймища, що швидко
висихає. Озером-«мандрівником» є Лобнор, що часто змінює своє місце
розташування у величезній, тепер уже майже сухій улоговині.

В Азії багато тектонічних озер. У грабенах лежать Байкал (найглибше
озеро світу, його глибина 1620 м) і Мертве море. До тектонічних озер
належать Іссик-Куль, Туз, Ван та ін. Є завальні (Сарезьке та ін.),
вулканічні, карстові та ін. за походженням озера.

Похожие записи