Реферат

на тему:

Атлантичний океан

Площа океану – 91,7 млн.км.2 Максимальна глибина – 8742 м (жолоб
Пуерто-Ріко). Кількість морів – 16. Найбільші моря – Саргасове,
Карибське, Середземне. Найбільша затока – Мексиканська. Найбільші
острови та групи островів – Великі Антильські, Великобританія,
Ньюфаундленд, Ісландія, Ірландія. Найпотужніші течії – Гольфстрім,
Бразильська, Північна і Південна пасатні (теплі), Бенгальська,
Лабрадорська, Канарська, Західних Вітрів (холодні).

Атлантичний океан простягається від субарктичних широт до Антарктиди.
Він межує з Тихим океаном на південному заході, Індійським – на
південному сході та Північним Льодовитим – на півночі.

Океан на карті

Берегова лінія материків, що омиваються водами Атлантичного океану,
дуже розчленована тільки у Північній півкулі. Тут є багато внутрішніх
морів, особливо на сході. Більша частина островів розташована біля
суходолу і має материкове походження. Шельфова зона океану невелика – 7
% його площі.

Атлантичний океан люди почали освоювати ще з прадавніх часів. Починаючи
з XV ст. Атлантичний океан стає головним водним шляхом людства і свого
значення не втрачає й нині.

Перший період дослідження океану тривав до середини XVIII ст. Він
характеризувався вивченням розподілу океанічних вод і встановленням меж
океану. Пізніше проводились глибоководні дослідження і вивчались
властивості водних мас. Комплексні дослідження природи Атлантики
розпочались з кінця XIX ст.

У наш час понад 40 наукових кораблів з різних країн продовжують вивчати
природу океану. Океанологи ретельно досліджують взаємодію океану і
атмосфери, спостерігають за Гольфстрімом та іншими течіями, за рухом
айсбергів.

Згідно з теорією літосферних плит Атлантичний океан є відносно молодим.
Майже меридіонально простягається Серединно-Атлантичний хребет, який
розділяє ложе океану на дві приблизно рівні частини. На півночі окремі
вершини хребта підносяться над водою у вигляді вулканічних островів,
найбільшим з яких є Ісландія.

Материкова обмілина найбільшу ширину має у Північному та Балтійському
морях. Тут шельф простягається на 200-400 км.

Оскільки Атлантичний океан знаходиться в усіх кліматичних поясах,
клімат його просторів досить різноманітний. Більша частина океану
розташована у тропічних та помірних широтах. Кліматичні умови тут
визначають пасати і західні вітри. Найбільшої сили вітри досягають у
помірних широтах південної частини Атлантичного океану.

У районі Північної Атлантики поблизу о. Ісландія знаходиться центр
зародження циклонів, які значною мірою впливають на природу всієї
Північної півкулі.

< >

@

A

>

? що надходять з Північного Льодовитого океану та з Антарктики.

Течії в Атлантичному океані, внаслідок значної його протяжності з
півночі на південь, мають майже меридіональне спрямування. Вони
характеризуються надзвичайною активністю переміщення водних мас з одних
широт в інші. Найпотужнішими теплими течіями є Гольфстрім, Бразильська,
Північна і Південна пасатні, холодними – Течія Західних вітрів,
Бенгальська, Лабрадорська, Канарська.

У високих широтах трапляється багато айсбергів та дрейфуючої криги.
Айсберги на півночі сповзають з Гренландії, а на півдні – з Антарктиди.
Тепер за рухом айсбергів спостерігають за допомогою штучних супутників
Землі.

Органічний світ Атлантичного океану за видовим складом бідніший, ніж
Тихого. Це пояснюється геологічною молодістю першого і дещо
прохолоднішими кліматичними умовами. Але, незважаючи на обмежену
кількість видів, запаси риби та інших морських тварин у цьому океані
досить значні.

В Атлантичному океані є майже всі природні пояси. Своєрідністю
виділяються природні комплекси окремих морів та заток. Особливо це
стосується внутрішніх морів: Середземного, Чорного, Північного та
Балтійського.

Органічний світ більш багатий у помірних широтах. Найсприятливіші умови
життя багатьох видів риб склались у північній та північно-західній
частині океану, де змішуються потоки теплих і холодних течій. Тут
промислове значення мають тріска, оселедець, морський окунь, скумбрія,
мойва.

У північному субтропічному поясі знаходиться Саргасове море, відоме
велетенськими саргасовими водоростями.

Через Атлантичний океан пролягають найважливіші морські шляхи, що
сполучають країни Європи й Африки з Новим Світом. На узбережжі і
островах Атлантичного океану знаходяться всесвітньовідомі райони
відпочинку та туризму.

Історично склалося, що Атлантичний океан давно став місцем інтенсивного
рибальства і звіропромислу на китів, тюленів, моржів. Більша частина
вилову риби припадає на північну частину океану. Крім риби в океані
добувають крабів, кальмарів, омарів, устриць, лангустів.

Дно Атлантичного океану багате на корисні копалини. Підводні родовища
кам’яного вугілля видобувають Велика Британія і Канада. З морського дна
видобувають нафту в Мексиканській та Гвінейській затоках, Північному
морі.

Останнім часом надмірний вилов риби і промисел морських тварин призвели
до значного скорочення біологічних ресурсів Атлантики, а тому необхідні
термінові заходи, спрямовані на відновлення їх запасів. Викликає тривогу
екологічний стан Середземного та Північного морів. Найбільшим джерелом
забруднення Північного моря є нафта, робота бурових платформ.
Атлантичний океан вже не в змозі самоочищатись та відновлювати свої
біологічні ресурси.

Похожие записи