Реферат на тему:

Активізація геоморфологічних процесів у горганських ландшафтах,
спровокованих функціонуванням магістральних трубопроводів

Досить різноманітним є вплив будівництва та експлуатації магістральних
трубопроводів на гірські ландшафти. Змінюються умови поверхневого стоку,
водного режиму, стійкості в присхилових масивах, що призводить до
перебудови механізму схилових процесів. За умов значної кількості
атмосферних опадів активізуються гравітаційні схилові процеси – зсуви,
осипища, ерозія, перерозподіл поверхневого та підземного стоку.

Сьогодні відомо декілька напрямів, у яких ведуть спеціальні дослідження
з цієї проблематики, а саме:

теорія і практика конструктивної надійності та безпеки трубопроводів [1,
5, 8];

функціонування трубопроводів у складних інженерно-геологічних умовах
[7];

взаємодія трубопроводів з ґрунтовим середовищем [6, 10];

охорона навколишнього середовища в разі будівництва та експлуатації [2,
5, 9];

ландшафтні дослідження трас трубопровідних систем [3, 4].

Об’єктом нашого дослідження є Горганські ландшафтні структури в зонах
трас магістральних трубопроводів. Предмет дослідження – модифікація
природних комплексів під впливом трубопроводів; наявність, інтенсивність
розвитку та особливості локалізації геоморфологічних процесів.

У основу публікації взято власні польові та камеральні ландшафтні
дослідження, проведені протягом 1993–2004 рр., завдання яких полягали у
виявленні, описі й картуванні тих природно-територіальних комплексів
(ПТК) у яких формуються геоморфологічні процеси, розробці вихідних
наукових засад запобігання шкідливій дії природно-географічних процесів,
складанні ландшафтних карт поширення і прогнозування
природно-географічних процесів у зонах трас магістральних трубопроводів.

Процесів, що відбуваються в ПТК, є дуже багато і кожен з них у різних
ситуаціях може стати визначальним або другорядним. Отже, ми не мали на
меті ландшафтний аналіз усіх геоморфологічних процесів, а свідомо
обмежили завдання аналізом лише тих шкідливих процесів, які є
найнебезпечнішими для функціонування як ПТК в зонах трас, так і самих
магістральних трубопроводів (осипища, обвали, зсуви, ерозія,
заболочування). Ландшафтні дослідження і картографування засвідчили, що
для кожного виду карпатських ландшафтів характерні свої особливості в
розвитку цих геоморфологічних процесів, відповідно до будови і рівня
стабільності ПТК, що їх складають.

Найскладніші інженерно-геологічні умови має Скибова зона Українських
Карпат, де широко розвинута мережа різних тектонічних порушень, тут
контрастніший рельєф, активніше виявляються екзогенні схилові процеси.

Еталонну ділянку закладено в межиріччі рік Свічі та Чечви на стику двох
Горганських ландшафтів. Це Чечвинський ландшафт, що є південною межею
Берегових низькогірно-скибових Горганів, та Ілемський ландшафт –
південна окраїна середньогірно-скибових Зовнішніх Горганів. Складність
ландшафтної структури цієї ділянки дослідження зумовлена її літогенними
властивостями – літологією порід, характером залягання та рельєфом (див.
рисунок). Ландшафт Чечвинського низькогір’я відділився як частина
Орівської скиби. Переважання в літогенній основі ландшафту відкладів
лоп’янецької та нижньоменілітової світ, а також ерозійно-акумулятивна
діяльність рік Свічі і Чичви та їхніх приток зумовило сильну
розчленованість у поперечному і поздовжньому напрямах низькогірних
коротких хребтів, абсолютні висоти яких становлять 500–800 м н.р.м.

Морфологічна структура цього ландшафту представлена двома висотними
місцевостями. Це висотна місцевість крутосхилого сильно розчленованого
ерозійно-денудаційного лісистого низькогір’я та висотна місцевість
розширених терасованих днищ міжгірських річкових долин і улоговин.
Домінує по площі висотна місцевість ерозійно-денудаційного лісистого
низькогір’я. Різноманітність її літології зумовила формування двох
стрій, що приурочені до відкладів лоп’янецької та нижньоменілітової
світ. Ілемський ландшафт розташований у межах двох скиб: Сколівської та
Парашки. Рельєф визначений літологічними особливостями
верхньоменілітової, бистрицької, вигодської, ямненської та стрийської
світ. Схили хребтів розчленовані річками басейну Чечви, вершини плоскі
або куполоподібні. Морфологічна структура ландшафту в межах
досліджуваної ділянки представлена двома висотними місцевостями. Це
висотна місцевість крутосхилого ерозійно-денудаційного лісистого
середньогір’я та висотна місцевість терасованих днищ міжгірських долин і
улоговин. Домінує по площі висотна місцевість ерозійно-денудаційного
середньогір’я, що складена стріями, які приурочені до згаданих вище
світ.

Досліджувані ПТК зазнали суттєвих антропогенних змін унаслідок
прокладання та експлуатації магістрального газопроводу
Уренгой–Помари–Ужгород. У порушених ПТК різко активізувалися старі та
утворилися нові геоморфологічні процеси. Най-небезпечніші з них зсуви.
Перша зсувна ділянка розташована на північно-західному схилі гори
Кичерки (578,5 м) до долини річки Ілемки. Причиною виникнення зсувів
стала підрізка трасою газопроводу майже посередині давнього зсуву, який
досяг базису сповзання протяжністю до 200 м. Зсуви виникли зверху над
полицею газопроводу в результаті підрізки старого зсуву схилом до 9
м. Новоутворені зсуви циркоподібного

Структура ПТК

Ландшафт: Ілемський, Чечвинський Сектор: північно-східний

Висотні місцевості: А – крутосхиле ерозійно-денудаційне лісисте
середньогір’я; Б, Г – терасовані днища міжгірський долин і улоговин;
В – крутосхиле ерозійно-денудаційне лісисте низькогір’я. Стрії вказані
римськими цифрами, урочища (підурочища) – арабськими.

Формації Смерекові ліси з поодино-кими ялицями
Березово-ялицево-смерекові ліси Післялясова рослинність Букові ліси з
домішкою ялиці Післялясова рослинність Букові ліси з домішкою смерек
Букові ліси

з

домішкою

берези Післялясова рослинність Смереково-

сіровільхо-

ві ліси

Тип лісорослинних умов С2 С3 В2 В3 D3

С2 С3 D3

С2 С3 D3 С2 С3

С2 D3

Ґрунти

Рельєф Переважа-ння темно-бурих гірсько-лісових Бурі
гірсько-лісові та гірсько-торф’яно-буроземні Опідзолені бурі
гірсько-лісові Переважання темно-бурих гірсько-лісових Опідзолені бурі
гірсько-лісові Переважання бурих гірсько-лісових Переважа-ння
світло-бурих гірсько-лісових Бурі гірсько-лісові

Скритопідзолисті бурі гірсько-лісові

0 h 2

O

AE

$

$

CJ

aJ

$

$

Геологічна будова Моноклінальні товщі флішу (К-Р)

Супіщано-галечникові відклади, Q

Пісковиково-

аргілітового,

jm Масивних пісковиків, vg Тонко-ритмічно піщано-глинистого,

str, bs, mn Аргіліто-

мергельно-пісковико-вого, lp

типу, ширина першого з них (по ходу газопроводу) – 26 м, довжина –18
м. Тіло зсуву розбите трьома системами тріщин. Верхня з них, що утворює
стінку відриву, має висоту до 1,2 м, ширину розкриття до 2,1 м,
протяжність близько 25 м. За 4,5 м від неї нижче по схилу утворилася
друга система тріщин висотою 1,0–1,2 м, шириною до 1 м, такої ж
протяжності. За 2 м нижче виникла третя система тріщин висотою 0,6–0,8 м
і шириною розкриття до 0,6–0,7 м. Поверхня нижнього блоку зсуву, що
обмежена трьома системами тріщин, розбита густою мережею менших за
розмірами тріщин, по яких на полицю газопроводу сповзають дрібні крайові
блоки. Ґрунти, що сповзають, перекрили трасу газопроводу товщиною до 2
м. У нижніх крайових частинах зсуву відбувається розсіяне розвантаження
ґрунтових вод, унаслідок чого виникає заболочення ґрунтів на трасі
газопроводу. Розвантаження підземних вод біля західного краю зсуву дало
початок невеличкому потічку, який стікає по жолобку на трасу
газопроводу.

Західніше від першого зсуву через борт мілкої улоговини примикає другий
зсув, що має також циркоподібну форму, ширина зсуву – 29 м, довжина – 17
м. У головній частині зсув обмежений системою сколових тріщин
протяжністю близько 28 м, висотою 0,4–0,7 м, шириною 0,6–1,0 м. За 6 м
нижче по схилу утворилась друга система тріщин висотою до 0,5 м, шириною
розкриття 0,3–0,4 м. За 7 м ще нижче виникла третя система тріщин
висотою до 1,0–1,5 м, шириною розкриття 1,0–1,4 м; вона простяглася на
довжину 37 м, захопивши східний борт пологої улоговини, яка обмежує зсув
із заходу. В нижньому блоці, обмеженому третьою системою тріщин,
поверхня розбита густою мережею сколових тріщин, по яких на трасу
газопроводу сповзають дрібні блоки.

У головній частині зсуву передбачають утворення системи нових дрібних
тріщин відриву. Зсув зростає у головній частині. В стінках тріщин
оголюються світло-бурі суглинки з дрібним щебенем пісковиків та
аргілітів. Вище описані зсуви розташовані в підурочищі слабоспадистого
(6–9°) схилу північної експозиції, складеного темно-сірими карбонатними
аргілітами, мергелями та пісковиками лоп’янецької світи з післялісовою
рослинністю на прихованоопідзолених бурих гірсько-лісових ґрунтах
(урочище 36).

Ще одна небезпечна ділянка розташована на привододільній поверхні, що
простягається з північного сходу на південний захід від вершини Клєва з
абсолютною висотою 680,9 м до гори Негрий з абсолютною висотою 1185,3 м.
Траса газопроводу перетинає підурочище 36 лоп’янецької світи. В цьому
підурочищі сповзають насипні ґрунти, що утворюють нижній край полиці
газопроводу. Вздовж краю полиці є система сколових дугоподібних тріщин
висотою до 0,2 м, протяжністю 10 м. У разі піднімання траси вверх по
схилу простежується утворення двох вимоїн, що потім під прямим кутом
перетинають її нижній край. Глибина першої вимоїни від 1 до 2 м, ширина
– від 1,0 до 2,5 м. Друга промоїна розташована за 10 м від першої, її
ширина 1,5 м, глибина 1,2–1,5 м. У стінках вимоїни оголені
жовті делювіальні суглинки з уламками аргілітів.

На південний схід від гори Бабич з абсолютною висотою 680,4 м н.р.м.
траса газопроводу перетинає підурочища, що належать до стрій, складених
тонкоритмічним сіро-зеленим флішем бистрицької світи та тонкоритмічним
піщано-глинистим флішем нижньоменілітової світи. В цих підурочищах
простежується система вимоїн уздовж траси з обох боків, що місцями
оголює сам трубопровід. Ширина вимоїн у нижніх частинах схилів досягає
2,5 м. Довжина цих мікроканьйонів до 50 м, вони починаються на вершині
схилу і тягнуться аж до підніжжя. В деяких місцях труба оголена уздовж
2–3 м. На оголеній ділянці знищена ізоляція. У результаті
негативний вплив траси трубопроводу на функціонування ПТК призвів до
того, що небезпека загрожує існуванню самого трубопроводу.

Отже, в ПТК, порушених будівництвом та експлуатацією магістрального
газопроводу Уренгой–Помари–Ужгород, відбувається явна активізація
шкідливих природно-географічних процесів. Літогенні закономірності
відіграють у цьому провідну роль. Наприклад, простежується чітка
приуроченість цих процесів до літогенетичних стрій. Зокрема, для стрій,
складених тонкоритмічним флішем лоп’янецької, нижньоменілітової та
бистрицької світ, характерна активізація зсувних та ерозійних процесів;
для стрій, складених грубошаруватим флішем сірих пісковиків ямненської
та вигодської світ, – зсування окремих блоків та кам’яних розсипів.

Література

Айнбиндер А.Б. Расчет магистральных и промышленных трубопроводов на
прочность и устойчивость. – М.: Недра, 1991. – 286 с.

Біланюк В.І. Вплив будівництва магістральних трубопроводів на ПТК
Українських Карпат // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. геогр. – 1997. – Вип.20.
– С. 56-59.

Біланюк В.І. Еколого-ландшафтні підходи до оптимізації територій
порушених магістральними трубопроводами // Українське Полісся: вчора,
сьогодні, завтра: Зб. наук. праць. – Луцьк: Надстир’я, 1998. – С.
181-182.

Біланюк В.І. Ландшафти Українських Карпат в зонах трас магістральних
трубопроводів. – Львів: Меркатор, 1998. – 102 с.

Бородавкин П.П., Ким Б.И. Охрана окружающей среды при строительстве и
эксплуатации магистральных трубопроводов. – М.: Недра, 1981. – 160 с.

Дубинина М.М., Краковицкий Б.А. Теплообмен и механика взаимодействия
трубопроводов и скважин с грунтами. – Новосибирск: Наука, 1983. – 173 с.

Коршунов В.А., Муравенко Д.Г., Габелая Р.Д., Рудавец И.М. Строительство
газопровода диаметром 1420 мм в горных условиях // Строительство
трубопроводов. – 1973. – №8. – С. 12-15.

Мазур И.И., Иванцов О.М., Молдаванов О.И. Конструктивная надежность и
экологическая безопасность трубопроводов. – М.: Недра, 1990. – 264 с.

Охрана окружающей среды при сооружении и эксплуатации газонефтепроводов
/ Л.Г. Телегин, Б.И. Ким, В.И. Зоненко. – М.: Недра, 1988. – 187 с.

Телегуз О.Г. Властивості порушення ґрунтів траси нафтопроводу
Одеса–Броди // Вісн. Львів. ун-ту. Сер. геогр. – 1998. – Вип. 23. – С.
265-271.

Похожие записи