КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з геодезії

1. Опишіть суть геометричного нівелювання для встановлення проектних
висок

Геометричне нівелювання – це метод визначення перевищень шляхом
візування горизонтальним променем за допомогою нівеліра й відліку
різниці висот по рейках. Точність відліку по рейках 1-2 мм (технічне
нівелювання) і до 0,1 мм (високоточне нівелювання).

На нівелірні роботи, метою яких є створення висотних геодезичних мереж
державного призначення, складаються технічні проекти.

Технічний проект — це документ, в якому встановлюють обсяги робіт,
технологію їх виконання, матеріально-технічну забезпеченість і
кошторисну вартість. Складанню технічного проекту передує
топографо-геодезична вивченість району робіт, збір і аналіз матеріалів
раніше виконаних нівелірних робіт в цьому районі.

Одним з найважливіших елементів технічного проекту є проект ліній
нівелювання на карті. Виконують проектування найдосвідченіші спеціалісти
геодезичного виробництва.

Складають проект нівелірних ліній на картах масштабів 1:200000,
1:100000, 1:50000 і більших. На карту наносять усі пункти ДГМ,
нівелювання яких було виконано раніше і які знаходяться від ліній, які
проектуються, на віддалі до 3 км.

При проектуванні ліній нівелювання дотримуються вимог “Основних положень
створення ДГМ України” та інших чинних документів, які регламентують
роботи, для яких нівелірні лінії створюються.

Лінії нівелювання І і ІІ класів проектують переважно вздовж
автомобільних доріг та залізниць, а при їх відсутності — вздовж
ґрунтових доріг, стежок, берегів річок, тобто вздовж найбільш
сприятливих для даного району ґрунтовими умовами трас з найменш складним
рельєфом.

На карту в умовних знаках наносяться запроектовані нівелірні знаки,
якими лінії нівелювання мають бути закріплені не рідше, ніж через 5 км
(по трасі), а у важкодоступних районах відстань між ними може бути
збільшена до 7 км. На всіх лініях нівелювання I і II класів не рідше,
ніж через 60 км, а також у вузлових точках, поблизу морських, основних
річкових та озерних рівневих постів проектують закладання
фундаментальних реперів. В сейсмоактивних районах фундаментальні репери
проектуються не рідше, ніж через 40 км.

При проектуванні нівелірних ліній необхідно враховувати норми щільності
пунктів та реперів ДГМ, які регламентуються “Основними положеннями…”
1998 р. [4], а саме:

для знімань в масштабі 1:25000 і 1:10000 — 1 репер на трапецію масштабу
1:10000;

для знімань в масштабі 1:5000 — 1 репер на 10–15 км2;

для знімань в масштабі 1:2000 і більших — 1 репер на 5–7 км2.

Для забезпечення об’єктів, що підлягають топографічному зніманню,
необхідною щільністю пунктів висотної ДГМ, крім запроектованих на цих
об’єктах реперів нівелювання усіх класів, до висотних мереж І, ІІ, ІІІ і
ІV класів включають частину існуючих або запроектованих пунктів планової
ДГМ 2 і 3 класів і пунктів планових мереж згущення 4 класу, 1 і 2
розрядів, якщо вони закріплені або на яких запроектоване закріплення
центрами, які відповідають вимогам, що ставляться до нівелірних знаків
(типів У10П, У20П, У30П, 140П, 160 тощо ). Причому класи планових і
висотних мереж можуть не співпадати. Наприклад, пункт тріангуляції 2
класу може бути одночасно пунктом висотної мережі ІІІ класу. І навпаки,
пункт тріангуляції 3 класу може бути одночасно пунктом висотної мережі
ІІ класу.

Які ж пункти планових ДГМ і мереж згущення включають у висотні ДГМ? В
основному, ті пункти, які знаходяться на віддалях до кількасот метрів
від ліній нівелювання і до яких є зручний підхід та можливість
прокладання ходів на щільних ґрунтах.

Решту пунктів планових ДГМ і мереж згущення, які не включені у висотні
ДГМ, але також повинні мати висоти у Балтійській системі висот,
включають у висотні мережі згущення, що створюють методами технічного
або тригонометричного нівелювання, які розглядуються в розділі 6.

Якщо при проектуванні нівелірних ліній виникає питання про їх
відповідність необхідним технічним вимогам, обчислюється очікувана
середня квадратична помилка відмітки точки, що знаходиться в найбільш
слабкому місці нівелірної лінії. Встановлено, що найбільш слабке місце
знаходиться на середині нівелірної лінії. Очікувана середня квадратична
помилка МL/2 відмітки точки, що знаходиться посередині нівелірної лінії
III чи IV класу може бути обчислена за формулою

, (1)

де

mвих — середня квадратична помилка відмітки вихідних реперів, між якими
запроектовано хід;

? — випадкова середня квадратична помилка одного кілометра нівелювання;

L — довжина ходу нівелювання.

порівнюють з допустимим значенням, яке залежить від технічних вимог до
робіт, для яких запроектовані нівелірні пункти служитимуть висотною
основою.

2. Встановити перевірки, які виконують для встановлення теодоліта в
робоче положення. Назвіть основні складові частини приладу

Теодоліт призначений для виміру вертикальних і горизонтальних кутів, для
виміру відстаней і визначення магнітних азимутів по бусолі. Відповідно
до Дст 10529-86 теодоліти по точності виміру кутів поділяються на:

високоточні (Т-1)

точні (Т-2,Т-5)

технічні (Т-15, Т-30)

(цифри – це середня квадратична помилка виміру кутів).

трегер (нижня частина теодоліта)

піднімальні гвинти

закріпний гвинт лімба

навідний гвинт лімба

закріпний гвинт алідади

навідний гвинт алідади

циліндричний рівень

виправні гвинти циліндр рівня

стовпчика зорової труби

закріпний гвинт труби

навідний гвинт труби

фокусуючий гвинт

кожух

діоптричне кільце труби (окуляра)

окуляр мікроскопа

візир

об’єктив зорової труби, дно футляра, становий гвинт, штатив

Підготовка теодоліта до роботи

З початку встановлюється і регулюється штатив. Верхня частина штатива
(голівка) повинна бути горизонтальнаі площини, на якій розташовується, а
висота відповідала росту спостерігача. Після того як був установлений
штатив закріплюється теодоліт (у футлярі) за допомогою станового
гвинта. На гачок станового гвинта підвішується нитяної схил. Довжина
нитки схилу регулюється переміщенням планки уздовж нитки. Відхилення
вістря схилу від крапки місцевості не повинне перевищувати 1-3 мм. Потім
циліндричний рівень при алідаді приводиться в положення рівнобіжне двом
піднімальним гвинтам і при їхній одночасному обертання (в усередину чи
назовні) установлюється рівень (пухирець у середині ампули). Після чого
алідада розвертається на 90о і знову встановлюється рівень, обертаючи
третій гвинт. Така операція проводиться доти, поки при кожнім положення
алідади пухирець рівня не буде відхиляться більше чим на один розподіл.

Перевірки теодоліта

Перевірка циліндричного рівня алідади горизонтального кола.

Перпендикулярність осі рівня вертикальної осі теодоліта перевіряється в
такий спосіб. Спершу алідада повертається так, щоб рівень розташовувався
паралельно прямої, що з’єднує два піднімальні гвинти підставки, і
обертанням цих гвинтів у протилежних напрямках вивести пухирець рівня на
середину. Після алідада повертається на 90о і третій піднімальний гвинт
пухирець рівня виводиться на середину. Потім повернувши алідаду на 180о
і оцінюється зсув пухирця від середнього положення. Якщо при перевірки
рівня зсув його пухирця перевищує один розподіл, то половина зсуву
виправляється за допомогою виправних гвинтів рівня. А друга половина за
допомогою обертання піднімального гвинта.

Перевірка колімаційної помилки.

.

Якщо при перевірки колімаційна помилка перевищує подвійної точності
відлікового пристосування теодоліта (для теодоліта 2Т-30 з=2/), то
виробляється юстировка (виправлення) у такий спосіб. Спочатку
обчислюється «правильний» відлік (М), у залежності від того, при якім
колі були закінчені виміри, по наступним формулах: М=П2+з чи М=Л2-з.
Після навідними гвинтами встановлюється алідада так щоб горизонтальний
лімб показував обчислений «правильний» відлік. Зміщену сітку нитки
сполучають з метою, що спостерігається, (крапкою) обертанням виправних
гвинтів сітки.

Приклад: КЛ1=154про 32/ КЛ2=148про 50/

КП1=334про 34/ КП2=328про 50/

Перевірка рівності підставок зорової труби.

2t (30//).

Перевірка положення сітки ниток.

На добре видиму крапку наводиться зорова труба. Зображення мети повинне
виявитися сполученим з кінцем вертикальної нитки сітки. Потім зорова
труба обертається навколо своєї осі. Якщо крапка буде переміщатися

уздовж нитки, то сітка встановлена правильно. Якщо зображення крапки
буде відхилятися від сітки нитки (як показано на малюнку), то оправу
сітки ниток необхідно поправити. Для виправлення необхідно на початку
послабити гвинти, що скріплюють сітки ниток з корпусом труби, а потім
повертаючи їх привести сітки ниток у потрібне положення.

Література:

Селиханович В.Г. Геодезия. — М.: «Недра», 1981.

Справочник геодезиста (в двух книгах). — М.: «Недра», 1975.

PAGE

Похожие записи