Реферат на тему:

Технологія виробництва свинини. Породи свиней та їх використання.

Різні породи свиней за однакових умов годівлі та утримання мають
неоднакову продуктивність. Тому за напрямом продуктивності їх
розподіляють на три групи:

перша — породи універсального напряму продуктивності (велика біла,
українська степова біла) — характеризуються високою відтворною здатністю
з добрими відгодівельними та м’ясними якостями, їх універсальність
полягає в тому, що при певних умовах годівлі від них можна одержати
м’ясну або сальну свинину;

друга — породи м’ясного напряму продуктивності (полтавська м’ясна,
ландрас, уельська, дюрок, українська м’ясна, естонська беконна, гемпшир,
п’єтрен, спеціалізовані м’ясні типи і лінії), що характеризуються
високими відгодівельними якостями, високою м’ясністю та доброю
відтворною здатністю, від них одержують молодняк для м’ясної і беконної
відгодівлі;

третя — породи сального напряму продуктивності (миргородська, українська
степова ряба, велика чорна, північнокавказька) — характеризуються
схильністю до більш раннього осалювання туш і нижчою багатоплідністю.

Наявність різних генотипів забезпечує більш ефективне використання
природнокліматичних та кормових умов регіонів України і забезпечує
зональні системи розведення свиней, схрещування та гібридизацію. Всі
породи відрізняються одна від одної будовою тіла, зовнішніми формами,
здоров’ям, пристосованістю до певних умов вирощування, здатністю до
використання різноманітних кормів, продуктивністю та якістю продукції
залежно від методів розведення тощо. Характеризуючи породи за цими та
іншими відмінностями можна мати про них більш повну уяву.

Характеристика порід універсального напряму продуктивності.

Велика біла порода найчисельніша і найпоширеніша в Україні. На неї
останніми роками припадає 78-84% загальної кількості свинопоголів’я,
представленого 19 генеалогічними лініями кнурів і 22 генеалогічними
родинами свиноматок. Створена шляхом цілеспрямованої селекції свиней,
одержаних шляхом схрещування завезеної з Англії великої білої з
місцевими породами.

Англійська велика біла порода була виведена у ХІХ ст. на першому етапі
сального напряму продуктивності й отримала назву йоркширської. У 1885
році було розроблено стандарт цієї породи і відкрито заводську книгу, а
також перейменовано її у велику білу. Саме з цього часу її почали
розводити “в собі” в межах, зареєстрованих у племінній книзі особин. За
даними П.П. Остапчука (1980), остаточно тип свиней великої білої породи
склався у 1892 році, тобто через сім років після заснування племінної
книги.

В нашу країну англійських білих свиней завозили ще у 80-х роках
позаминулого століття, схрещували їх з локальними місцевими породами, в
результаті чого були створені масиви поліпшених свиней, які, на жаль,
під час першої світової та громадянської воєн були майже винищені.
Другий етап завозу великої білої породи припадає на 1923, 1925, 1928 і
1931 роки. У результаті тривалої племінної роботи на основі генофонду
завезених свиней під впливом клімату, умов годівлі і утримання була
виведена нова вітчизняна велика біла порода свиней.

Порода характеризується міцною конституцією, тварини мають широкий та
глибокий тулуб, пряму, інколи аркоподібну спину. Голова легка з помірно
ввігнутим профілем, вуха прямостоячі. Кінцівки міцні, шкіра еластична,
масть біла. Тварина відзначається високими адаптаційними якостями, тому
розводиться у всіх природнокліматичних зонах, витривала до умов
промислової технології, має високу комбінаційну генетичну можливість. За
напрямом продуктивності у породі є всі три типи, серед яких переважає
універсальний.

Ці тварини великі, жива маса дорослих кнурів сягає 320-350 кг, довжина
тулуба 178-183 см, свиноматок — відповідно 250-280 кг і 162-164 см.
Багатоплідність 10-14 поросят, великоплідність 1,22 кг, скоростиглість
180-200 днів, вихід м’яса 50-55%, товщина шпику 25-30 мм, маса окосту
10-12 кг, середньодобовий приріст на відгодівлі 800-850 г, витрати корму
3,6-3,8 корм. од. на 1 кг приросту.

Українська степова біла порода. За чисельністю знаходиться на другому
місці (6-12%) у структурі порід м’ясо-сального напрямку продуктивності,
які розводяться в Україні. Добре пристосована до умов півдня України. За
даними В.П. Рибалка (2001), генеалогічна структура породи зараз
представлена 14 лініями і 19 родинами. Основні лінії Асканія, Задорного,
Степняка і родини — Асканії, Долини, Акації, Азбуки.

Ця порода свиней є першою вітчизняною. Виведена вона на племзаводі
“Асканія-Нова” Херсонської області М.Ф. Івановим у період 1926-1934
років шляхом схрещення місцевих білих свиноматок із кнурами великої
білої породи. Напівкровних свиноматок знову парували з кнурами великої
білої породи. Помісей другого покоління розводили “в собі”. Порода
створювалася із застосуванням тісного інбридингу при паралельно жорсткій
браковці особин з небажаними ознаками.

Порода характеризується міцною конституцією, за екстер’єром подібна до
великої білої, але дещо грубіша: голова довга і вузька у лобі, вуха
великі, злегка нависають на очі, кістяк міцний, тулуб довгий, широкий і
глибокий, вкритий густою, інколи кучерявою щетиною, окости добре
виповнені, ноги міцні. Шкіра еластична, масть біла. Відзначається порода
високою витривалістю в умовах сурового клімату півдня України, добре
використовується на пасовищах. За розмірами свині великі, жива маса
дорослих кнурів сягає 300-350 кг, довжина тулуба 170-180 см, свиноматок
— відповідно 230-260 кг та 158-162 см, багатоплідність 10-12 поросят.
Великоплідність 1,15 кг, скоростиглість 190-195 днів, вихід м’яса
55-58%, товщина шпику 30-32 мм, маса окосту 10-11 кг, середньодобовий
приріст на відгодівлі 750-860 г, витрати корму 3,5-4,0 корм. од. на 1 кг
приросту.

Розводять свиней української степової білої породи переважно у південних
регіонах: Дніпропетровській, Миколаївській, Запорізькій, Херсонській
областях і Автономній Республіці Крим.

Характеристика порід м’ясного напряму продуктивності.

Українська м’ясна порода, за даними центрального статистичного
управління, є однією з найчисельніших серед порід м’ясного напрямку
продуктивності, які розводяться в Україні, й сягає 4-4,5% від загального
поголів’я. Генеалогічна структура породи складається з 7 ліній і 7
родин. Порода створювалася протягом 1981-1993 років під методичним
керівництвом вчених Інституту свинарства УААН, на чолі з доктором
сільськогосподарських наук Б.В. Баньковським, шляхом складного
відтворного схрещування великої білої, миргородської, ландрас, уельс,
п’єтрен, уессекс-сеудлбекської та української степової білої порід.
Тварини української м’ясної породи характеризуються чітко вираженими
м’ясними ознаками: мають довгий, широкий і глибокий тулуб, міцну
конституцію, білу масть.

Розвиток дорослих кнурів характеризується живою масою в межах 310-340
кг, довжиною тулуба у середньому 184 см, матки — відповідно 230-250 кг
та 169 см, багатоплідність — 10-11,6 поросят, великоплідність 1,31 кг,
скоростиглість 170-180 днів, вихід м’яса 58-60%, товщина шпику 21-25 мм,
маса окосту 11,0 кг, середньодобовий приріст на відгодівлі 780-820 г,
витрати корму 3-3,5 корм. од. на 1 кг приросту.

Розводять свиней української м’ясної породи переважно у
Дніпропетровській, Харківській, Миколаївській, Одеській, Херсонській та
Київській областях.

Полтавська м’ясна. Робота із створення вітчизняної м’ясної породи
розпочалась у 1966 році шляхом складного відтворного схрещування таких
порід: велика біла, миргородська, ландрас, уессекс-сеудлбекська,
п’єтрен. Порода створена колективом авторів Інституту свинарства УААН
під керівництвом доктора сільськогосподарських наук Б.В. Баньковського.
Генеалогічна структура породи включає 8 заводських ліній і 12 родин. Має
широкий ареал розповсюдження: її розводять практично в усіх областях
України та у деяких регіонах Росії.

Свині цієї породи характеризуються міцною конституцією та добре
вираженими м’ясними формами, мають довгий, широкий і глибокий тулуб,
пряму і широку спину, легку з горизонтально поставленими вухами голову,
добре виражені окости, білу масть. Жива маса дорослих кнурів сягає
320-350 кг, довжина тулубу 180 см, у свиноматок — відповідно 220-250 кг
та 165 см, багатоплідність 10,5-11,5 поросят, великоплідність 1,30 кг,
скоростиглість 177-180 днів, вихід м’яса 60-62%, товщина шпику 24-26 мм,
маса окосту 10,5 кг, середньодобовий приріст на відгодівлі 780-850 г,
витрати корму 3,4-3,6 корм. од на 1 кг приросту.

Основні регіони розведення — Полтавська, Миколаївська, Луганська,
Кіровоградська, Київська, Чернівецька області та Автономна Республіка
Крим.

Порода Ландрас беконного напряму продуктивності. Вона найбільш
розповсюджена з імпортних порід, які розводяться на Україні (біля 2% від
загальної кількості свинопоголів’я). Виведена в Данії наприкінці ХІХ ст.
відтворним схрещуванням місцевих маршових довговухих свиней з тваринами
великої білої англійської селекції. В Україну ландраси завозяться з 1960
року спочатку з Канади, а згодом із Англії, Швеції, Данії, Франції,
Бельгії. Тварини мають жвавий темперамент, характеризуються витягнутим
тулубом. Голова довга з прямим рилом і довгими , звисаючими на очі
вухами, кінцівки короткі, міцні, прямі з міцними бабками. Спина
аркоподібна, поперек прямий, широкий, окости добре розвинені. Шкіра
тонка, щетина рідка блискуча, біла.

Жива маса дорослих кнурів становить 300-320, а свиноматок 220-250 кг.
Довжина тулубу становить відповідно 175-185 та 165-170 см. Довжина
тулубу дорослих ландрасів імпортної селекції має більше 200 см.
Багатоплідність 11-12 поросят, великоплідність 1,31 кг. Молодняк на
відгодівлі має середньодобовий приріст 700-720 г і досягає живої маси
100 кг за 180-190 діб, при витратах корму на 1 кг приросту 3,4-3,6 корм.
од. Вихід м’яса 56-58,1%, товщина шпику 22-30 мм, маса окосту 11-12 кг.

Порода дюрок виведена в США шляхом схрещування ліній рудих свиней, які
раніше були завезені з Іспанії, Португалії та Африки. В Україну свині
породи дюрок були завезені в 1976 році. Поголів’я цієї породи становить
менше 1% від загальної кількості цих тварин і представлено 11
генеалогічними лініями кнурів і 9 генеалогічними родинами свиноматок.

Порода характеризується міцною конституцією і добре вираженими м’ясними
формами. Тулуб довгий, спина аркоподібна, окости звислі, добре
виповнені. Голова невелика, вуха короткі, спрямовані вперед. Пряма
постановка ніг, масть руда. Характеризуються спокійною поведінкою,
свиноматки мають добрі материнські якості. Дорослі тварини великих
розмірів: жива маса кнурів сягає 390-420 кг, свиноматок — 330-350 кг.
Багатоплідність становить 10-11 поросят, що значно нижче порівняно з
іншими породами, але свині породи дюрок добре вигодовують потомство і
мають хороші показники збереженості. Великоплідність 1,4-1,6 кг,
скоростиглість 160-170 днів при витратах на 1 кг приросту 3,6-3,8 корм.
од., товщина шпику 18-20 мм. Середньодобовий приріст тварин становить
900-1000 г.

Нині породи дюрок використовують майже у всіх регіонах України

Уельська порода — одна з малочисельних в Україні закордонних порід, яка
у загальній структурі породного складу становить 0,3%. Порода беконного
напряму продуктивності, виведена в Англії (господарство Уельс) шляхом
схрещування місцевих свиноматок з кнурами ландрас. Поліпшені уельси
набули популярності завдяки добрій здатності використовувати пасовища,
мають високі відтворні та хороші м’ясні якості. В Україну породу уельс
завезено в 1964 році.

Свині сучасної уельської породи відрізняються великими розмірами та
довгим тулубом. Зовні уельси подібні до породи ландрас, але мають значно
міцнішу конституцію. Тулуб довгий, дещо компактний, злегка увігнута
довга голова, вуха великі, кінцівки міцні, щетина блискуча біла. Жива
маса дорослих кнурів становить 295-320 кг, свиноматок — 220-240 кг.
Багатоплідність 10-12 поросят. Середньодобовий приріст молодняку на
відгодівлі 670-700 г, витрати корму на 1 кг приросту становлять 3,8-4,0
к. од. Вихід м’яса у тушах 61-63%.

Характеристика порід сального напряму продуктивності.

Миргородська порода у загальній структурі породного складу становить
біля 10%, представлена 42 лініями та 87 родинами, багато з яких
втрачаються. Створена порода шляхом масового добору при розведенні “в
собі” місцевих свиней полтавщини. На формування миргородської породи
значний вплив мали беркширська, середня біла, велика біла, темворська.
На перших етапах у 1880-1920 роках робота велася без визначеної системи.
Більш спрямовану роботу з цією породою у 20-х роках минулого століття
розпочав професор О.П. Бондаренко. Завершилася вона апробацією в 1940
році миргородської породи свиней. Сучасні свині цієї породи — густого
м’ясо-сального типу, досить довгі, широкі та глибокогруді, міцної
конституції, не вибагливі до умов утримання, добре використовують
соковиті та грубі корми та пасовища. Це переважно міцні тварини, тулуб у
них бочкоподібний, широкий, спина пряма, широка, масть чорно-ряба.

Жива маса дорослих кнурів сягає 300-320 кг, свиноматок 220-230 кг.
Багатоплідність маток 10-11 поросят, скоростиглість молодняку 180-185
днів при середньодобовому прирості 680-700 г, витрати корму на 1 кг
приросту 4,0-4,2 корм. од. Свинина відзначається високими смаковими
якостями.

Українська степова ряба порода має значне розповюдження у господарствах
Херсонської і Миколаївської областей. Створена та апробована в
Херсонській області на базі господарства “Асканія-Нова” під керівництвом
академіка Л.К. Гребіня протягом 1938-1961 років.

З метою створення створення породи, пристосованої до жорстких умов
півдня, за основу взяли молодняк української степової білої породи від
ліній Степняка і Дружка, які вважалися більш наближеними до встановлених
вимог. Вирощених тварин схрещували з беркширською та мангалицькою
породами. Зараз тварини української степової рябої породи м’ясо-сального
типу за деякими ознаками розвитку та продуктивності наближаються до
степових білих.

Жива маса дорослих кнурів сягає 280-300, а свиноматок 200-240 кг.
Багатоплідність 9-11 поросят, скоростиглість молодняку становить 210-230
днів, витрати кормів 4,5-5,0 корм. од. корму на 1 кг приросту.
Екстер’єрні особливості свиней цієї породи виражені такими ознаками:
голова середньої величини, з видовженим профілем рила, вуха довгі
стоячі, шия м’ясиста, груди широкі і глибокі, спина пряма, крижі трохи
спущені, кінцівки міцні, окости добре розвинені. Масть в основному ряба,
але зустрічається і руда, чорно-руда і чорна. Темна масть захищає свиней
від сонячних опіків.

Велика чорна порода складає близько 1% у структурі порід, які
використовуються в Україні. Виведена в Англії (графство Корнуел), в
Україну завезена в 1947 році. Це порода густого м’ясо-сального типу.
Тварини конституційно міцні, багатоплідні, невибагливі до умов
утримання, характеризуються спокійним темпераментом, добре пристосовані
до пасовищного утримання, легко переносять спеку.

14.4. Відгодівельні та м’ясні якості чистопородного, помісного і
гібридного молодняку

Для свиней великої чорної породи характерна пропорційна будова тіла:
спина довга широка пряма; боки добре обмускулені, шия коротка
мускулиста, груди бочкоподібні, широкі і глибокі. Голова середніх
розмірів, вуха великі, звисають на очі, зад добре розвинений, довгий і
широкий, окости округлі, спускаються до скакального суглоба, кінцівки
міцні, прямо поставлені, бабки короткі, прямі, ратиці міцні, густа
щетина чорної масті (однак шкіра після ошпарювання біла). За розвитком
тварини середніх розмірів. Жива маса дорослих кнурів становить 260-290,
свиноматок 200-250 кг. Багатоплідність свиноматок 11-12 поросят.
Скороспілість молодняку 180-186 діб при середньодобовому прирості
730-750 г, витрати корму на 1 кг приросту 3,9-4,1 корм. од.

Як свідчать дані табл. 14.4, при двопородному схрещуванні строк
відгодівлі молодняку свиней можна скоротити на 9 днів і зменшити витрати
корму на кожен кілограм приросту на 0,3 корм. од. При трипородному
(третя порода м’ясного напряму продуктивності) середньодобові прирости
були вищими, порівняно з чистопородними аналогами, на 45 г, підвищився
вихід м’яса в тушах на 2,2%, а також скоротились на 0,6 корм. од.
витрати корму на 1 кг приросту.

Література:

Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп.
Київ – 2004 р. 2 томи.

Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua

Похожие записи