Реферат на тему:

Світовий досвід та технології агрохімічного забезпечення

1. Зарубіжні технології агрохімсервісу на прикладі США і Канади

2. Технології використання засобів хімізації в умовах України на
прикладі компанії “Сингента”

1. Зарубіжні технології агрохімсервісу на прикладі США і Канади

Система агрохімічного забезпечення застосування добрив при інтенсивних
технологіях вирощування сільськогосподарських культур у розвинених
країнах дещо схожа на ту, яка впроваджується в передових господарствах
України. Водночас вона має цілий ряд особливостей. Зокрема, в США і
Канаді вона включає: збір банку інформації про технологію вирощування
тієї чи іншої культури в певній зоні протягом останніх 10 років;
вивчення фізичних, агрохімічних і біологічних властивостей ґрунту;
аналіз кліматичних умов зони, де знаходиться фермерське господарство;
адаптація біологічних особливостей культури до грунтово-кліматичних умов
і розробка системи її живлення; прогноз урожаю і показників його якості
з урахуванням впливу агрохімікатів на екологічний стан довкілля. Таку
роботу виконують так звані пункти технологій. В Канаді їх налічується
біля 6 тис., у США — більше 12 тис. В них працюють висококваліфіковані
спеціалісти, які тримають тісний зв’язок з науковими установами,
розробляють технології вирощування культур і надають допомогу
фермерським господарствам у їх впровадженні. Сюди входять питання систем
обробітку ґрунту, насінництва, підготовка бази даних і розробка програм
живлення та догляду за рослинами (в тому числі інтегральних систем їх
захисту), забезпечення господарств агрохімікатами, контроль за
екологічним станом довкілля, реалізація вирощеної продукції тощо.

При розробці систем удобрення культур враховується цілий ряд факторів,
серед яких важливе місце мають фізико-хімічні й агрохімічні властивості
ґрунту. Для їх вивчення та обґрунтування використовуються найсучасніші
методи, які, зокрема, передбачаються досить поширеною системою точного
землеробства. За нею, основні критерії врожайності є змінною величиною і
залежать від конкретної точки поля. Оскільки рослина не може сама для
себе вибрати краще місце на полі, виникає потреба у їх штучному
створенні в тій частині поля, де вони відсутні. Для вирішення цієї
проблеми потрібно мати інформацію про кількісні та якісні показники
характеристики кожної частини поля, щоб розробити заходи щодо їх
регулювання.

Існують різні методи визначення кількісної оцінки фізико-хімічних і
агрохімічних властивостей ґрунту, однак їх виконання за традиційними
схемами потребує значних фізичних і фінансових витрат і не завжди дає
можливість детального аналізу.

Технологічні пункти у США і Канаді розробили систему агрохімічного
забезпечення системи удобрення культур з використанням найсучасніших
методів обстеження ґрунтів, обробки результатів і розробки рекомендацій
щодо внесенню добрив. Вагоме місце в цій системі займає дистанційне
зондування земельних (ДЗЗ) ділянок за допомогою супутникових систем з
метою отримання карт вмісту макро- і мікроелементів живлення рослин,
фізико-механічних показників ґрунту, екологічного стану довкілля і
сільськогосподарських угідь. Більш детально суть ДЗЗ описана в
публікаціях.

Отримані за допомогою дистанційного зондування земельних ділянок карти
дають первинну інформацію про строкатість фізико-хімічних і агрохімічних
показників у різних частинах поля, що дозволяє раціонально розробити
програму подальшого обстеження ґрунтів традиційними наземними методами.
Це означає, що на певній частині поля, де строкатість показників
родючості ґрунту незначна, достатньо відібрати зразок з площі 10, 20 чи
30 акрів раз на один чи два роки, а в іншій частині, де вона висока, з
площі 1, 2 чи 3 акрів двічі на рік. В Україні система агрохімічного
обстеження ґрунтів передбачає площу елементарної ділянки для відбору
зразка 5 га.

Визначивши на основі даних ДЗЗ кількість і місце відбору ґрунтових
зразків, приступають до програми наземного обстеження. В США і Канаді
ґрунтові зразки для визначення фізико-хімічних і агрохімічних
властивостей у полях, де планують посів зернових культур, відбирають з
шару ґрунту 0-60 см, а під цукрові буряки — 0-100 см. У більшості
випадків ґрунтові зразки відбирають після збирання врожаю спеціальними
автомобілями, які обладнані гідравлічними бурами і автоматичною системою
формування та упаковки.

Відібрані ґрунтові зразки передаються в аналітичні лабораторії для
аналізу, який виконують протягом трьох діб, після чого результати
передаються спеціалістам пунктів технології вирощування
сільськогосподарських культур електронною поштою. В більшості випадків у
ґрунтових зразках визначають вміст нітратної форми азоту, рухомого
фосфору і обмінного калію, вміст доступних форм магнію, кальцію, сірки,
мікроелементів, перш за все цинку. Більшість даних досліджень ґрунтів
виражаються в ррm (мг на 1л ґрунтового розчину) і досить рідко — в мг на
100г ґрунту.

На підставі даних аналізів ґрунтів встановлюють рівень забезпечення
культур окремими елементами живлення, їх запас, доступну частину в
ґрунті й з урахуванням інших факторів (кліматичних,
фізіолого-біологічних властивостей культур, запланованого врожаю і
виносу ним елементів) розробляють систему удобрення культури — норми
добрив, співвідношення в них поживних речовин, форми елементів живлення,
способи і строки внесення тощо. При встановленні норм мінеральних добрив
у цих країнах враховують кількість елементів живлення, яка поповнить їх
запаси в ґрунті після мінералізації нетоварної частини врожаю
(подрібнені стебла сої, кукурудзи, гички цукрових буряків тощо).
Водночас вся маса соломи зернових культур тюкується і йде на переробку.

В асортименті мінеральних добрив у США і Канаді з азотних переважають
сечовина, сульфат амонію, безводний аміак і частково аміачна вода, з
фосфорних — подвійний суперфосфат, із калійних — хлористий калій,
калімагнезія і сульфат калію. Дуже поширені складні добрива типу амофос
і діамофос, рідкі та тверді комплексні добрива на базі поліфосфорної й
метафосфорної кислот.

В основному переважає допосівне внесення добрив у вигляді тукосумішей,
які виготовляють на пунктах технологій із висококонцентрованих простих і
складних добрив з урахуванням результатів аналізу ґрунтів і потреб
рослини. Їх використання дає можливість на 25-30 % зменшити затрати на
одиницю діючої речовини, в 2-3 рази зменшити кошти на
вантажно-транспортні роботи і внесення. Підвищення економії і
ефективності використання добрив досягається також за рахунок
впровадження рослинної діагностики.

Дослідженнями зарубіжних і українських вчених встановлено, що
позакореневе підживлення озимої пшениці водним розчином сечовини (30
кг/га) підвищує урожай зерна озимої пшениці на 3-5 ц/га, вміст білка і
клітковини — на 1,5-2,0%. За даними Інституту цукрових буряків, кафедри
агрохімії та якості продукції рослинництва ім. О.І. Душечкіна НАУ,
позакореневе підживлення цукрових буряків каліймагнійнітритними солями з
додаванням бора дозволило додатково отримати від 5 до 6 т/га
коренеплодів і 1,0-1,5 т/га цукру. Висока ефективність позакореневого
підживлення досягається на овочевих та інших широколистих культурах.
Дозу елемента живлення для позакореневого підживлення досить легко
встановити за даними рослинної діагностики безпосередньо в полі.

Спеціалісти технологічних пунктів дані аналізів ґрунту, виконаних
наземними методами, переносять на електронні картограми, які
використовують в бортових комп’ютерах машин і кількісно регулюють
внесення добрив у окремих частинах поля. Це дає можливість поступово
вирівнювати строкатість родючості останніх, раціонально використовувати
природну родючість ґрунту та істотно економити кошти на придбання та
внесення добрив. Впровадження такої системи агрохімічного забезпечення
внесення добрив дозволяє американським фермерам щорічно економити біля
67$ на одному акрі землі.

Останнім часом у США розроблені й випробувані оптичні сенсори, які
встановлюють на агрегати для внесенню рідких добрив і за їхньою
допомогою можуть в автоматичному режимі регулювати дозу внесення добрив
на різних ділянках, рядках і навіть під кожну рослину. Застосування
таких приладів дозволяє більш точно враховувати властивості ґрунту
окремих ділянок і потреби рослини протягом вегетації. Таким чином,
впровадження сучасних методів агрохімічних досліджень дає можливість
розробити науково обґрунтовану програму живлення рослин, яка забезпечує
підвищення врожайності та якості сільськогосподарських культур,
збереження і підвищення родючості ґрунтів, поліпшення екологічного стану
довкілля, економію добрив, енергоресурсів та коштів.

2. Технології використання засобів хімізації в умовах України на
прикладі компанії “Сингента”

Аграрії України з рок в рік змушені прораховувати кількість, якість та
вартість майбутнього врожаю. Йдучи назустріч цим потребам, компанія
«Сингента» розробила новітню універсальну програму використання засобів
захисту рослин — «ОптиТех», основна мета якої оптимізувати витрати
сільгоспвиробника та отримати максимально можливий прибуток з кожного
поля. «ОптиТех» — це Оптимізація Технологій вирощування культур.
Використання програми дає змогу значно збільшити прибуток від
вирощування сільськогосподарських культур при незначних вкладеннях в
основні елементи технології.

Програма складається з кількох етапів, які поступово приводять виробника
до єдино правильного рішення: інтенсивну технологію — для кращих
посівних площ, які принесуть максимальний прибуток, поліпшену та
традиційну технологію — для інших площ. На першому етапі рекомендується
провести діагностику посівних площ у господарстві, для того щоб
визначити потенціал кожного поля (високий, середній або низький). Для
цього може бути використана методика, розроблена компанією «Сингента», —
«Діагностика». Виробничий досвід підтвердив, що найбільшу віддачу від
вкладених коштів можна отримати на полі з максимальним потенціалом.
Наступним етапом є підбір посівного матеріалу та відповідної програми
захисту рослин для кожного поля. Програма «ОптиТех» передбачає три різні
за інтенсивністю технології: традиційну, поліпшену та інтенсивну, з
відповідним набором препаратів для кожної. Щоб отримати максимальний
урожай, певна річ, лише хімічного захисту культури недостатньо. Треба
добрати відповідну програму внесення добрив залежно від технології (рис.
10.5). Проте чи раціонально вкладати додаткові кошти у захист рослин, у
посівний матеріал та в добрива? Відповісти на це запитання можна лише
після проведення економічного аналізу додаткового валового прибутку.
Фірма «Сингента» в рамках програми «ОптиТех» проводить такий аналіз у
різних господарства України, обраних базою для виробничих випробувань та
економічних розрахунків. Інтенсивні технології передбачають досить
високі затрати (наприклад, при вирощуванні кукурудзи до 200 грн./га) на
захисту рослин, однак вони забезпечують прибуток, який підтверджує
доцільність витрат на елементи технологій, про що наглядно свідчать дані
(рис. 10.1-10.4). У всіх випадках при точному дотриманні рекомендацій
(своєчасного внесення препаратів, підборі насіннєвого матеріалу і
добрив) за інтенсивної технології було одержано додатковий валовий
прибуток. Спеціалістами розроблено пакети 33Р для озимої пшениці,
пивоварного ячменю, кукурудзи, цукрових буряків, та інших культур.
Програми мають три рівні інтенсивності.

Рис. 10.5. Залежність продуктивності сільськогосподарських культур від
різних факторів

Література:

Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп.
Київ – 2004 р. 2 томи.

Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua

Похожие записи