Реферат на тему:
Медоносна база і запилення рослин бджолами. Розведення та утримання
бджолиних сімей.
1. Медоносна база і запилення рослин бджолами
2. Розведення та утримання бджолиних сімей
1. Медоносна база і запилення рослин бджолами
Основу кормової бази бджільництва в більшості районів Лісостепу
становлять сільськогосподарські культури, також використовуються
природні угіддя: ліси, луки, пасовища. Цвітіння медоносних рослин
розпочинається з третьої декади березня і триває до жовтня, але
найбільша кількість видів цвіте протягом другої половини весни та першої
половини літа.
Бджоли найефективніше збирають корм та запилюють рослини навколо пасіки
в радіусі до 2 км. Нижче наведено норми медопродуктивності
найпоширеніших рослин, кг/га:
Абрикос звичайний 40 Волошка лучна 130
Аґрус 70 Гарбуз звичайний 40
Акація біла 500 Гірчиця біла 120
Акація жовта 125 Гісоп лікарський 200
Верба біла 100 Гледичія колюча 250
Бархат амурський 280 Гречка посівна 90
Буркун білий 300 Груша 20
Буркун лікарський 200 Диня 30
Валеріана лікарська 260 Еспарцет 120
Верба козяча 150 Синяк звичайний 350
Верес звичайний 200 Слива 20
Вика волохата 170 Смородина чорна 70
Вишня 35 Сніжноягідник 400
Собача кропива 260 Липа серцевидна 600
Софора японська 300 Липа широколиста 800
Суріпиця 30 Лох вузьколистий 200
Фацелія пижмолиста 300 Люцерна посівна 130
Лядвенець рогатий 45 Малина садова 70
Еспарцет посівний 120- М’ята перцева 300
Живокіст жорсткий 160 Огірки 30
Огірочник лікарський 300 Плакун верболистий 300
Кавун 20 Ріпак озимий 80
Клен гостролистий 200 Цикорій 100
Клен татарський 300 Чебрець звичайний 140
Конюшина біла 120 Черешня 40
Конюшина гібридна 140 Чистець однорічний 100
Конюшина посівна 120 Шавлія кільчаста 400
Коріандр посівний 100 Шавлія мускатна 500
Крушина ламка 120 Яблуня 25
Запилення бджолами ентомофільних сільськогосподарських культур значно
підвищує їх урожайність та поліпшує якість плодів і насіння. Науковими
установами розроблені й рекомендовані виробництву такі норми кількості
сімей на 1 га культур, які запилюють бджоли:
Гречка, коріандр 2,5 Кавуни, дині 0,3
Соняшник, суниця, гірчиця 0,5-1 Огірки, гарбузи 0,5
Ріпак, малина 2-2,5 Овочеві культури на насіння 1-2
Еспарцет, буркун білий 3-4 Яблуня, груша, слива 2
Конюшина червона 2-4 Вишня, черешня 3
Люцерна посівна 4-9 Смородина, аґрус 2-3,5
Запилення рослин організовують власними бджолиними сім’ями, а в разі їх
дефіциту — орендованими за плату на підставі укладеної угоди.
2. Розведення та утримання бджолиних сімей
Породи бджіл. Відповідно до природнокліматичних і медозбірних умов на
Україні сформувались і набули широкого розповсюдження 3 аборигенні
породи бджіл: українська, карпатська, середньоросійська (поліська
популяція). Бджоли цих порід мають сіре забарвлення, характеризуються
високою зимостійкістю (особливо поліська популяція середньоросійської
породи), стійкістю проти падевого токсикозу, нозематозу та гнильцевих
захворювань, печатка меду — біла. Карпатські й українські бджоли менш
агресивні, ефективно запилюють рослини, які вирощують в теплицях,
активно розвиваються весною, а тому їх використовують при репродукції
пакетів і сімей. Бджоли української степової породи розповсюджені в
степовій і лісостеповій зонах, їх чистопородним розведенням займаються в
Вінницькій, Кіровоградській, Хмельницькій, Дніпропетровській і
Полтавській областях. Природне поширення карпатських бджіл — гірські та
передгірні райони Карпат, розплідники цієї породи знаходяться у
Закарпатській, Чернівецькій, Львівській та Івано-Франківській областях.
Бджоли поліської породи середньоросійської популяції зустрічаються на
пасіках північних районів Чернігівської, Житомирської, Київської,
Рівненської та Сумської обл. Репродукцію племінного матеріалу даної
породи організовано на базі Чернігівського бджолорозплідника.
Племінним матеріалом зазначених порід товарні пасіки забезпечують
розплідницькі господарства. Саме в цих господарствах потрібно купувати
маток і бджолині пакети. Бджолиних маток використовують для заміни
старих, формування нових сімей, заміни однієї породи на іншу, а пакети
купують для організації пасіки, відновлення або збільшення чисельності
сімей. На зазначену племінну продукцію господарство видає ветеринарне
свідоцтво.
Купуючи бджолиних маток звертають увагу на їх якість. Необхідно, щоб
неплідні матки української породи мали масу, не меншу 180 мг,
карпатської — 185, поліської популяції середньоросійської породи — 190
мг, а плідні відповідно не менше 200, 205 і 210 мг. При зовнішньому
огляді матки не повинні мати потріпаних крил або розкрилиці, пошкоджень
на тілі й ніжках. Черевце має бути без перехватів, овально-видовженої
форми. Загальна довжина тіла бджолиної матки повинна бути не менша ніж
18,5 мм.
Утримання бджіл. Підготовку бджолиних сімей до зимівлі розпочинають з
оцінки їх стану і створення оптимальних умов для осіннього нарощування
молодих бджіл. Цю роботу проводять по закінченні медозбору шляхом огляду
сімей, визначають їх силу, наявність і якість матки, кількість розплоду
та корму, придатність стільників до зимівлі. В гніздах залишають
світло-коричневі або коричневі стільники, а світлі та стільники з пергою
приймають в стільникосховище, темно-коричневі — вибраковують. Формують
гнізда таким чином, щоб всі рамки щільно обсідали бджоли. В середньому
для успішної зимівлі бджіл необхідно, щоб на рамку приходилось 2,2-2,5
кг вуглеводного корму. При його нестачі бджіл підгодовують цукровим
сиропом (співвідношення 1 частина води х 1,5 цукру). Щоденно сім’ям,
залежно від сили, дають 1-2 л сиропу. Не допускають зимівлю бджіл на
падевому меді та тому, який швидко кристалізується. Загодівлю необхідно
завершити до середини вересня місяця. При остаточному формуванні гнізд
на зиму повномедові рамки ставлять з країв гнізда, а з меншою кількістю
корму — в центрі. Щоб забезпечити успішну зимівлю слабких сімей, їх
гнізда розміщують через глуху перегородку поряд з сильними або ставлять
по дві у вулику. Гнізда сімей утеплюють зверху та боків. Зимівлю бджіл
проводять як надворі, так і в зимівниках. Під час зимівлі догляд за
бджолами полягає в періодичному прослуховуванні апіскопом сімей, чищенні
біляльоткового простору від підмору. Спокійне, рівномірне гудіння бджіл
свідчить про те, що перебіг зимівлі проходить нормально. І навпаки, коли
воно має перепади або досить тихе, то існують відхилення в стані сімей
(зниження та підвищення вологості повітря, враження нозематозом або
падевим токсикозом, відсутність, кристалізація або закисання корму,
загибель матки тощо). Таким сім’ям при потребі надають допомогу.
Наприкінці лютого готують точок до виставки бджіл. Виставляють вулики в
березні, коли температура повітря вдень сягає плюс 10°С. Після винесення
вуликів із приміщення льотки відкривають і стежать за ходом обльоту, щоб
виявити сім’ї, які треба оглянути в першу чергу. Якщо в сім’ях проходить
масовий літ бджіл, це означає, що вони мають задовільний стан, і
навпаки, при малоактивних вильотах, опоношенні сім’ї оглядають і
усувають виявлені недоліки. З підвищенням температури до 14-15°С і
більше на пасіці оглядають сім’ї, визначають їх стан і обсяг робіт, які
потрібно виконати щоб забезпечити нормальні умови життєдіяльності і
нарощування сімей до медозбору. Тому, що у першій половині весняного
періоду кормова база часто не задовольняє потреби сімей у вуглеводних і
білкових кормах, проводять підгодівлю бджіл штучними замінниками
(цукровий сироп, канді та ін.). Крім того, для посилення розвитку сімей
використовують біостимулятори. Щоб зменшити енергетичні та фізіологічні
витрати сім’ї на підтримання мікроклімату, об’єм гнізд скорочують так,
щоб у вуликах залишилась та кількість рамок, яку обсиджують бджоли. В
багатокорпусних вуликах для цього достатньо вилучити нижній корпус. Коли
у гніздах на передостанній рамці з’явиться розплід, сім’ї розширюють.
Раннє розширення охолоджує гнізда, затримує розвиток сімей, але
запізнюватися з ним також не можна: матка скорочує відкладання яєць,
розвиток уповільнюється і у сім’ї може виникнути ройовий стан.
У вуликах-лежаках спочатку гніздо розширюють світло-коричневими
стільниками. Такі рамки розміщують між останнім стільником з розплодом і
медо-перговою рамкою. При настанні стійкої теплої погоди стільники можна
ставити в центр гнізда, а при появі у природі підтримуючого медозбору
гнізда розширюють рамками з вощиною. В багатокорпусних вуликах
розширюють гнізда цілими корпусами, але при цьому слідкують, щоб
гніздовий корпус, тобто з маткою і розплодом, знаходився внизу. На час
настання медозбору за необхідності гнізда сімей забезпечують додатковими
стільниками або ставлять в розріз кормової частини багатокорпусних
вуликів корпуси. З метою отримання значно більшої кількості продукції
застосовують кочівлі до масивів медоносних рослин, обмежують відкладання
матками яєць, формують сім’ї-медовики. Для того, щоб перевезти бджіл,
необхідно підготувати сім’ї. Для цього приймають утеплення, з гнізд
видаляють повномедові рамки та ті, що мають наприск, а на їх місце
ставлять пусті стільники. Рамки закріплюють так, щоб вони не хитались,
над гніздами встановлюють вентиляційні решітки, ліквідовують щілини,
фіксують рухомі частини вуликів. Перевезення бджіл проводять до або
після завершення льоту бджіл. Після перевезення оглядають сім’ї, при
необхідності надають їм допомогу, приводять в належний стан гнізда.
Після закінчення медозбору, як тільки бджоли запечатають 1/2-1/3 частину
корму, відкачують мед. Як правило, після завершення медозбору настає
безмедозбірний період і при відкачуванні меду може виникнути напад
бджіл. Тому цю роботу краще проводити в ті години або дні коли бджоли
активно не літають.
Розмноження бджолиних сімей. Розрізняють природне та штучне розмноження
сімей. Природне розмноження (роїння) є небажаним явищем на пасіці, тому
що воно негативно впливає на розвиток і продуктивність сімей, зростають
затрати праці, порушується планове виконання робіт по догляду за
бджолами. Для попередження роїння необхідно завантажувати бджіл роботою
по вирощуванню розплоду, будівництву стільників, утримувати в гніздах
молодих маток, затінювати вулики. При вильоті рою бджіл оббризкують
водою і струшують в роївню та переносять в прохолодне місце. Увечері рій
заселяють у вулик, куди перед цим ставлять 1-2 стільники з розплодом,
3-4 рамки з штучною вощиною, декілька пустих і кормових стільників. В
сім’ї, яка відроїлась оглядають гніздо і знищують всі маточники,
залишивши один з кращих.
З метою збільшення розміру пасіки практикують штучне розмноження сімей.
Для цього використовують сильні сім’ї масою не менше 3 кг (сила — 12 і
більше вуличок). Розрізняють створення нових сімей за рахунок формування
відводків, поділу сімей навпіл. До цих сімей підставляють зрілий
маточник чи підсаджують плідну або неплідну матку. Нові сім’ї розміщують
поряд з материнськими через глуху діафрагму або в новому вулику.
Відводки частіше за все формують на чотири рамки. Для цього від
материнської сім’ї відбирають 2-3 стільники з бджолою і різновіковим
розплодом, додають 1-2 стільники з кормом, один з яких медоперговий.
Додатково у вулик струшують бджіл з 1-2 рамок. Гніздо обмежують
вставними дошками, утеплюють і вулик закривають. Сім’ї формують за такою
ж схемою, але при цьому кількість рамок з розплодом збільшують на 2-4.
Література:
Наукове забезпечення сталого розвитку сільського господарства. Лісостеп.
Київ – 2004 р. 2 томи.
Національний аграрний університет. books.nauu.kiev.ua
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
