.

Одержання квазібінарної системи.(реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 1450
Скачать документ

Одержання квазібінарної системи CuInS2-CdS,

її фазова діаграма, електричні та фотоелектричні властивості

1. Вступ

В останні роки все більшу увагу привертають до себе тверді розчини на
основі широкозонних напівпровідників.

У цій праці описано технологію одержання та результати вивчення фазових
рівноваг у системі CuInS2–CdS і окремих фізичних властивостей зразків
цієї системи.

Сполука CuInS2, яка належить до групи тернарних сполук I–III–VI2 (які
володіють структурою халькопіриту), є перспективною для використання в
приладах електронної та оптоелектронної техніки [1]. Так, у вигляді
монокристалів або плівок вона використовується як ефективні
термоелектричні матеріали [2]; у плівковому варіанті – у приладах для
акумулювання сонячної енергії.

Як відомо [3, 4], спеціально нелеговані кристали сполуки CuInS2 є
напівпровідниками р-типу провідності з шириною забороненої зони Еg=1,55
еВ. Монокристали CdS належать до широкозонних фотопровідників n-типу
провідності [5].

Враховуючи, що CuInS2 є електронним аналогом сполук II–VI (зокрема CdS),
можна сподіватися на утворення твердих розчинів на основі цих
напівпровідників у системі CuInS2–CdS.

Система CuInS2–CdS частково вивчалася Robbins&Lambrecht [6].

Одержані в [6] тверді розчини досліджувалися тільки за допомогою
рентгенофазового аналізу, оскільки в той час ще не була відома природа
утворення CuInS2. Недослідженими залишалися електричні, термоелектричні
і фотоелектричні властивості квазібінарної системи СuInS2-CdS.

2. Умови одержання твердого розчину СuInS2-CdS

Для вивчення системи CuInS2–CdS було виготовлено 21 сплав. Вони
розміщувалися через 5 мол.%. Синтез сплавів проводився із високочистих
елементів (copper 99,99 wt.%, cadmium 99,9999 wt.%, indium 99,99 wt.%,
sulphur 99,997 wt.%) у вакуумованих кварцових контейнерах; відбувався у
два етапи. Перший етап полягав у локальному нагріві ампул із шихтою в
полум’ї киснево-газового пальника до повного зв’язування елементарної
сірки. На другому етапі ампули переносили в однозонну піч і зі швидкістю
50 K/год нагрівали до 1420 К. При цій температурі проводилася витримка
протягом 2 год із подальшим повільним охолодженням (10 K/год) до 870 К i
здійснювався відпал тривалістю 250 год. Зразки інтервалу 70–100 мол.%
CdS після цього циклу синтезу були не розплавлені, тому для кращої
гомогенізації перетиралися в агатовій ступці, пресувалися в таблетки і
піддавалися повторному нагріванню. При цьому використовували режим
другого етапу синтезу, збільшивши витримку при 1420 К (2 год) і
додатково відпаливши при 1170 К (10 год).

Одержані сплави досліджували методами диференційно-термічного,
рентгенофазового та мікроструктурного аналізів. ДТА проводився з
використанням Pt/Pt-Rh термопари на установці, складеній із печі
регульованого нагріву, двокоординатного самописця ПДА-1 та блока
підсилення сигналу термопари. В ролі реперних речовин були використані
Cu, Ag, NaCl, Sb, Te i Cd. Швидкість нагрівання і охолодження становила
10 К/год. Рентгенофазовий аналіз проведено на дифрактометрі ДРОН 4-13 з
CuK( випромінюванням. Для обробки масивів даних та обчислення періодів
елементарних комірок використовували пакет програм PDWin.
Мікроструктурний аналіз здійснено на мікроскопі MMU-3. У ролі травника
служила HNO3 (1:1) з добавкою H2O2 (10%).

Оскільки зразки в інтервалі 70-100 мол.% CdS одержати в розплавленому
вигляді не вдалося, для проведення електричних вимірювань усі сплави
було виготовлено за вищеописаною методикою твердофазного синтезу
(максимальна температура становила 1320 К). Відпаленим при 870 К зразкам
надавалася форма правильного паралелепіпеда. При електричних
вимірюваннях використовували контакти, які приварювалися до поверхні
зразків за допомогою електричної дуги. Омічність і лінійність
вольт-амперної характеристики таких контактів зберігалась в широкому
інтервалі температур і прикладених до зразка напруг.

3. Експериментальні результати

3.1. Фазова діаграма квазібінарної системи СuInS2-CdS

Побудована фазова діаграма системи CuInS2–CdS представлена на рис.1.

У системі утворюється неперервний ряд твердих розчинів (НРТР) між
ВТР(2)-модифікацією CuInS2, яка володіє структурою вюрциту, та
CdS, який ізоструктурний їй. Кристалізація (-твердого розчину
відбувається в дуже вузькому температурному інтервалі. Незважаючи на це,
ефекти ліквідуса та солідуса на кривих нагрівання є добре розділені. Для
перевірки результатів ДТА був проведений відпал двох серій сплавів при
1170 К та 1270 К. Сплави нагрівалися до 1420 К і зі швидкістю 10 К/год
охолоджувалися до температури відпалу. Тривалість відпалу становила 72
год та 48 год відповідно для кожної серії. Аналіз дифрактограм та
повнопрофільний аналіз дифракційних відбить підтверджує необмежену
розчинність ВТР(2) CuInS2 і CdS.

меншою і зсунутою в сторону CuInS2.

Розчинність на основі НТР-модифікації (низькотемпературної) CuInS2, що
кристалізується в структурі халькопіриту, збільшується з пониженням
температури. При 870 К величина g-твердого розчину лежить в інтервалі
0–11 мол.% CdS (рис. 2). Параметри тетрагональної комірки зростають від
a=0,55222(7), c=1,1136(2) нм у CuInS2 до a=0,5540(3), c=1,1168(2) нм у
граничного складу твердого розчину. І нарешті, a-твердий розчин на
основі CdS при 870 К існує в інтервалі 56–100 мол.% CdS, при зміні
періодів елементарної комірки в межах a=0,41347(9), c=0,6717(3) нм у CdS
до a=0,3987(1), c=0,6527(2) нм у граничного складу.

3.2. Електричні, термоелектричні й оптичні властивості твердих розчинів

СuInS2-CdS

Усі одержані полікристалічні зразки системи CuInS2–CdS виявилися
напівпровід-никами із питомою електропровідністю ((), яка зменшується зі
збільшенням вмісту CdS (рис. 3).

типом провідності (рис. 3, 4).

Так, наприклад, питомий опір зразків області (-твердого розчину (0–11
мол. % CdS) становить (=2(102 Ом(см (при Т=293 К), що мало відрізняється
від питомого опору сполуки CuInS2 [3]. Взявши також до уваги
однотипність кристалічної структури для всіх зразків цього інтервалу,
можна стверджувати, що їх електричні властивості будуть подібні до
електричних властивостей CuInS2.

Температурна залежність питомої електропровідності твердих розчинів з
малим вмістом CdS добре описується формулою:

(1)

На температурній залежності ( високоомних зразків із великим вмістом CdS
можна виділити дві ділянки з різними енергіями активації Е (рис. 5).

Залежність енергії активації від складу системи подана на рис. 6.

Визначена із формули (1) енергія активації провідності для зразків
(-твердого розчину виявилася рівною:

E = EV + (0,13(0,02) eB.

Як відомо [7], у сплавах із дефектами донорного й акцепторного типу, до
яких належать, звичайно, багатокомпонентні сполуки, рівень Фермі в
забороненій зоні закріплюється на дефектах, які створюють найбільшу
густину станів. Тому можна вважати, що подана вище енергія активації
відповідає енергетичному положенню акцепторів стосовно валентної зони
твердого розчину з малим вмістом CdS.

x

z

TH

a$

‘, захоплюючи електрон із валентної зони (для насичення зв’язків із
сусідніми атомами ), діє як акцептор.

Термо-е.р.с. напівпровідника р-типу провідності визначається формулою
[9]:

, (2)

де к – стала Больцмана, Е = ЕF – EV – положення рівня Фермі відносно
валентної зони. А – залежить від механізму розсіювання і для
кристалічних напівпровідників лежить, звичайно, в межах 2(4. Для
невпорядкованих систем його значення менше. Підставляючи у формулу (2)
значення Е, визначене з температурної залежності провідності (формула
(1)), ми одержували добре узгодження ( з експериментально
спостережуваними значеннями термо-е.р.с. при А, яке лежало в межах від
3,5 до 4 (зразки із вмістом CdS до 50 мол. %). Для зразків решти
інтервалу значення А різко зменшувалося і ( набувало (при великому
вмісті CdS) від’ємних значень. Це свідчить про те, що при збільшенні
вмісту CdS зростає роль електронів в електропровідності зразків, тобто
зростає ступінь компенсації напівпровідника, і формула (2) перестає бути
справедливою.

У цій ситуації ( визначається формулою [10]:

, (3)

де (е,(р, (е і (р – значення “парціальних” термо-е.р.с. і питомих
електропровідностей для електронної й діркової складових провідностей.
Крім того, із збільшенням ступеня

компенсації зростає вклад випадкового електричного потенціалу,
зв’язаного з флуктуаціями заряджених донорів і акцепторів, що призводить
до виникнення біля країв зон “хвостів” густини станів [7, 9]. У таких
напівпровідниках [9] (при не дуже низьких температурах) на температурній
залежності провідності часто спостерігаються дві ділянки з різними
енергіями активації, що має місце і в нашому випадку (рис. 5):

(4)

Перший член у рівнянні (4) визначає провідність, пов’язану зі збудженням
електронів у делокалізовані стани, тобто на рівень протікання в С-зоні
(Ес), другий – зі збудженням електронів у локалізовані стани біля дна
зони провідності (ЕА) [9]. Механізм провідності в останньому випадку
обумовлений перескоками електронів у локалізованих станах у “хвості”
зони провідності. (W – енергія активації перескоків.

Як видно із рис. 5, для зразка із вмістом 95 мол. % CdS (який має n-тип
провідності й своїми властивостями близький до компенсованих
напівпровідників) на температурній залежності ( при Т ( 376 К
спостерігається злам. Вище зламу, тобто при вищій температурі, енергія
активації провідності, яка обумовлена рухом електронів у делокалізованих
станах, виявилася рівною ( 0,8 еВ. Нижче зламу – 0,55 еВ.

Різниця енергій активації для різних механізмів провідності, визначена з
різних нахилів температурної залежності провідності, дорівнює:

ЕС – ЕА + (W = 0,25 еВ. (5)

Якщо наближено вважати, що енергія перескоків (W при температурі, яка
відповідає нижній ділянці залежності ln( від 1/T, приблизно рівна

(W ( кТ ( 0,04 еВ,

то можна оцінити область локалізованих станів біля краю зони
провідності:

ЕС – ЕА ( 0,21 еВ.

Слід зауважити, що визначена нами ширина області локалізованих станів у
розчинах CuInS2–CdS (з великим вмістом CdS) виявилася за порядком
величини близькою до такої, яка має місце в більшості широкозонних
напівпровідників [9].

Механізм, який обумовлює компенсацію провідності у сплавах системи
CuInS2–CdS з великим вмістом CdS, можна пояснити заміною частини вузлів
катіонної підрешітки, в яких містяться атоми Cd, на атоми In і Cu.
Тривалентні атоми In, які заміщують двовалентні атоми Cd, у вузлах
решітки створюють донорні центри (InCd), а атоми Сu – акцепторні (CuCd).
Центри таких типів добре відомі в CdS, легованих атомами In або Cu [11].
Причому входження різнойменно заряджених дефектів у решітку кристала
збільшує розчинність легуючих домішок, відповідальних за дефекти в
матеріалі [12].

Сплави СuInS2–CdS малофоточутливі при високих температурах. Їхня
фоточутливість зростає при зниженні температури. На рис. 7 подано
спектральний розподіл фотопровідності (ФП) зразків системи CuInS2–CdS з
різним процентним вмістом компонент (при 770К). Характерною особливістю
кривих спектрального розподілу ФП є існування розмитих максимумів
фотопровідності, які зміщуються в короткохвильову область при збільшенні
процентного вмісту CdS. Якщо припустити, що за максимуми фотопровідності
відповідають оптичні переходи в області смуги власного поглинання
кристалів CuInS2–CdS, то їх зсув у короткохвильову область можна
пояснити збільшенням ширини забороненої зони сплаву при зростанні вмісту
CdS, що узгоджується з результатами вимірювання енергії активації
темнової провідності (рис. 6). Для сплавів із 95 мол.% CdS максимум
фотопровідності практично міститься в тій же області, що і для
монокристалів CdS ((м(470 нм, при 77К). Таке положення максимуму
відповідає ширині забороненої зони сплаву Еg(2,6 еВ.

Розмиття максимумів фотопровідності можна пояснити неоднорідністю
системи, яка є полікристалічним середовищем. До власних оптичних
переходів у монокристалічних зернах можуть домішуватися переходи із
області міжзернових границь. Крім того, сплави, звичайно, є дефектними
структурами, що приводить до виникнення “хвостів” густини станів, які
також можуть відповідати за розмиття максимумів ФП.

4. Висновки

Побудовано фазову діаграму системи CuInS2–CdS, що є діаграмою першого
типу, за класифікацією Розебома. Утворення неперервного ряду твердих
розчинів між CdS i ВТР(2)-модифікацією CuInS2 є підтвердженням факту
її кристалізації у структурі вюрциту. Виявлено значну стабілізацію
кубічної модифікації в бік нижчих температур. Зміни питомої
електропровідності, енергії активації, термо–е.р.с. і фотопровідності
добре узгоджуються із побудованою фазовою діаграмою системи CuInS2–CdS.

На закінчення слід відмітити, що тверді розчини системи CuInS2–CdS
належать до матеріалів з високим значенням термо–е.р.с. Особливо це
стосується зразків із структурою сфалериту, для яких ( досягає значення
1250 мкВ/К (рис. 4). Крім того, ці зразки, будучи спеченими, мають
низьку теплопровідність і високу радіаційну стійкість. Усе це ставить
тверді розчини системи CuInS2–CdS у ряд перспективних матеріалів
термоелектроніки.

Література

Лазарев В.Б., Ким З.З., Переш Е.Ю., Семрад Е.Е. Комплексные халькогениды
системы АI-ВIII-СVI. – М.: Металургия, 1993.

Боретс A.Н., Ковах Д.Ш., Зинзиков Б.И. Тезисы докладов ІІ Всесоюзной
конференции “Мате-риаловедение халькогенидных и кислородосодержащих
полупроводников”. – Черновцы, 1981.– Т.1.– С.123.

Tell B., Shay J.L., Kasper H.M. // Phys. Rev. – 1971. – V.4. – P. 2463.

Look D.C., Manthuruthil J.E. // Phys. Chem. Solids. – 1976.– V.37.– Р.
173.

Баранский П.И., Клочков В.П., Потыкевич И.В. Полупроводниковая
электроника. Справочник.–К.: Наук. думка.– 1975.– 704 с.

Robbins M., Lambrecht V.G. // J. Solid State Chem. –1973.– V.6.– P. 402.

Бонч-Бруевич В.Л., Звягин И.П., Койпер Р., Миронова А.Г., Эндерлайн Р.,
Эссер Б. Электронная теория неупорядоченных полупроводников.– М.:
Наука,1981.– 384 с.

Гурвич А.М. Введение в физическую химию кристаллофосфоров.– М.: Высш.
школа, 1982.– 376 с.

Мотт Н., Девис Е. Электронные процессы в некристаллических веществах.–
М.: Мир, 1974.–472 с.

Смит Р. Полупроводники.– М.: Мир, 1982.– 558 с.

Гавриленко В.И., Грехов А.М., Корбутяк Д.В., Литовченко В.Г. Оптические
свойства полупро-водников. Справочник.– К.: Наук. думка, 1987.– 607 с.

Физика и химия соединений АIIВVI / Под ред. С.А. Медведева.– М.: Мир,
1970.– 624 с.

Рис 1. Діаграма фазових рівноваг системи CuInS2 – CdS (1 – однофазні
сплави, 2 – дво-фазні сплави):1 – L, 2 – L + (, 3 – (, 4 – (, 5 – ( + (,
6 – (, 7 – ( + (

Рис 2. Зміна параметрів елементарних комірок у твердих розчинах системи
CuInS2 – CdS

Рис 3. Зміна електропровідності зразків твердих розчинів CuInS2-CdS в
залежності від процентного складу системи при кімнатній температурі

Рис 4. Залежність термо-е.р.с. зразків твердих розчинів CuInS2-CdS від
процентного складу системи при кімнатній температурі

Рис 5. Температурна залежність питомої електропровідності зразків
твердих розчинів із вмістом 5 мол.% CuInS2 і 95 мол.% CdS

Рис 6. Залежність енергії активізації питомої електропровідності зразків
від процентного вмісту компонент у твердому розчиніCuInS2-CdS

Рис 7. Спектральний розподіл фотопровідності зразків твердих розчинів
CuInS2-CdS

при Т=77К

1 – 70 мол.% CdS;

2 – 80 мол.% CdS;

3 – 90 мол.% CdS;

4 – 95 мол.% CdS

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019