Теоретичні засади формування дохідної частини Державного бюджету (курсова)

фінанси

Теоретичні засади формування дохідної частини Державного бюджету

ПЛАН

Вступ

1. Доходи Державного бюджету: економічний зміст та структура.

2. Методологічні та організаційно-правові основи формування доходів
Державного бюджету України.

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

В умовах утвердження перехідної економіки і створення ринкового
середовища, бюджет залишається важливим фінансовим інструментом, який
характеризує параметри економіки ( структуру доходів і витрат, динаміку
макроекономічних показників тощо ) і дає змогу поставити концептуальні
завдання розвитку економіки.

Побудова моделі економіки ринкового типу вимагає теоретичного
переосмислення і практичного дослідження місця і ролі бюджету, його
дохідної частини в економічній системі держави. Значення бюджету
посилюється ще й тим, що в умовах економіки перехідного типу держава
змушена взяти на себе функцію перерозподілу фінансових ресурсів для
забезпечення соціальних гарантій населення, фінансування
соціально-культурної сфери, міждержавних економічних відносин.

Перехід економіки до ринкових умов господарювання, вимагає використання
економічних методів керівництва суспільним виробництвом, а ефективність
мобілізації фінансових ресурсів до бюджету стала однією з найважливіших
проблем створення сприятливих економічних умов господарювання суб’єктів
підприємницької діяльності.

У процесі докорінного реформування економіки важливим є макроекономічна
стабілізація і яка не можлива без значної, глибокої перебудови державних
фінансів в цілому і бюджету як центральної їх ланки зокрема.

Що первинне: доходи чи видатки бюджету? Це дискусійна
проблема і вона залишається першочерговою в процесі реформування
бюджетних відносин і організації прогресивного бюджетного планування.
“Потреба” й “можливість” суспільства забезпечити фінансування державних
видатків є досить актуальною проблемою, її оптимізація сприяє поступовій
фінансовій стабілізації, особливо в перехідний період реформування
економіки та побудови ринкової інфраструктури.

Актуальність теми полягає в тому, що державний бюджет виступає не
тільки як основний фінансовий план держави, а і як інструмент
макроекономічної стабілізації й економічного зростання. І це зумовлює
необхідність проведення комплексу заходів щодо забезпечення повного і
своєчасного поступлення до бюджету доходів і фінансуванні видатків з
метою виконання державою її функцій.

Метою даної роботи є дослідження діючої практики формування та зміцнення
дохідної частини Державного бюджету України. Відповідно до поставленої
мети, необхідно визначити наступні завдання:

обґрунтувати теоретичні засади державного бюджету загалом,
зокрема формування його дохідної частини;

історичні аспекти еволюції формування дохідної бази Державного бюджету.

визначити основні фактори , які впливають на наповнення державного
бюджету;

розглянути методологічні та організаційно-правові основи формування
доходів бюджету.

Об’єктом дослідження виступають доходи Державного бюджету України, в
частині їх формування та виявлення резервів росту.

Предметом дослідження виступають економічні відносини, які виникають
в процесі формування дохідної частини державного бюджету.

Методологічна основа дослідження. У процесі виконання курсової роботи
було розглянуто відповідні нормативно-правові положення та законодавчі
акти, праці вітчизняних та зарубіжних вчених, серед них: Андрущенка В.,
Бескида Й., Василика О., Єпіфанова А., Кириленко О., Кравченка В.,
Луніної І., Федосова В., Сало І., Павлова В., Юрія С.; а також
публікації в періодичних виданнях з проблем, які торкаються теми
дослідження.

Курсова робота складається з вступу, трьох питань, висновків і списку
використаної літератури.

1. Доходи Державного бюджету: економічний зміст та структура.

На сьогоднішній день за умов переходу економіки України до ринкових
відносин державний бюджет відіграє важливу роль, при цьому, згідно
Бюджетного Кодексу України, доходами бюджету є усі податкові,
неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких
передбачено законодавством України (включаючи трансферти, дарунки,
гаранти). Оскільки в перехідний період функції держави набувають
більшого змісту, то похідним є обов’язкове забезпечення фінансовими
ресурсами тих потреб, які не можуть задовольнятися завдяки ринковому
механізмові, а також кожною людиною.

Соціально-ринкова економіка в Україні визначається як проміжний шлях між
класичною ринковою економікою, що відстоює лібералізм, і керованою
державною плановою економікою, що відповідає марксистським тенденціям.
Це оптимальний вибір для України, оскільки він передбачає врахування і
поєднання свідомості й менталітету громадян із принципами ринкової
економіки, яка має стати передумовою розвитку українського суспільства,
та застарілими твердженнями, що держава за все піклуватиметься.

Аби здійснити реальну розбудову економіки за допомогою
соціально-ринкової спрямованості й досягнення соціального добробуту,
треба не вдосконалювати розподіл і перерозподіл валового внутрішнього
продукту, а налагодити виробництво і не заважати відродженню
вітчизняного виробника.

Нинішня криза в економіці зумовлює напружене становище бюджету, нестачу
фінансування соціальної сфери, але і за цих умов державний бюджет є
головним джерелом підтримання життєвого рівня населення. Тому існує
потреба в фінансових ресурсах, які повинні своєчасно і в повному обсязі
надходити до бюджету.

Становлення бюджетної системи в Україні за умов реорганізації економіки
супроводжується активним пошуком моделей і концепцій, що ґрунтуються на
теоретичних і практичних висновках світового економічного досвіду. Проте
немає готових рецептів щодо проведення швидких кардинальних змін, які б
оптимально відповідали інтересам усіх верств населення зокрема і держави
в цілому.

Економічне оновлення України об’єктивно потребує зміцнення державного
бюджету як основного важеля ефективного розвитку господарства країни,
що прагне до соціально орієнтованої економіки. Тобто держава має
здійснити ефективний розподіл доходів між своїми рівнями – центральним і
місцевим. Централізація коштів має важливе економічне і політичне
значення, оскільки доходи, які мобілізуються до державного бюджету, є
втіленням у життя державних заходів.

Це надає можливість маневрувати коштами, зосереджувати їх у важливих
галузях економічного та соціального розвитку, здійснювати єдину
економічну і фінансову політику на території України.

Доцільно розглянути економічний зміст доходів державного бюджету. Доходи
бюджету – це об’єктивна категорія, яка має специфічне суспільне
призначення: доходи служать фінансовою базою діяльності держави.
Характеризуючи економічну сутність категорії доходи бюджету, необхідно
звернути увагу на те, що бюджетні доходи, з одного боку є результатом
розподілу вартості суспільного продукту між різними учасниками
відтворювального процесу, а з іншого – виступають об’єктом подальшого
розподілу сконцентрованої в руках держави вартості.

Доходи державного бюджету — це фінансові ресурси держави, що
використовуються для виконання функцій, закріплених законами за
державою. Доходи державного бюджету утворюються за рахунок надходжень на
безповоротній основі, справляння яких передбачене законодавством
України. Завдяки бюджету відповідно до Конституції України держава
повинна мати можливості зосередити фінансові ресурси на важливих
ділянках економічного та соціального розвитку.

Класифікаційне групування доходів бюджету показано на рис 1.1.

Рис. 1.1. Класифікаційне групування доходів бюджетної системи України

За бюджетною класифікацію доходи Державного бюджету розрізняються:

податкові надходження;

неподаткові надходження;

операції з капіталом;

міжбюджетні трансферти.

Податковими надходженнями визнаються передбачені податковими законами
України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов’язкові
платежі.

Неподатковими надходженнями визнаються:

доходи від власності та підприємницької діяльності;

адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного
продажу;

надходження від штрафів та фінансових санкцій;

інші неподаткові надходження.

Міжбюджетні трансферти – це кошти, одержані від інших органів державної
влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого
самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на безоплатній
та безповоротній основі.

Доходи Державного бюджету України включають:

доходи, що втримуються відповідно до законодавства про податки, збори і
обов’язкові платежі та Закону України “Про основи соціальної захищеності
інвалідів”, а також від плати за послуги, що надаються бюджетними
установами, які утримуються за рахунок Державного бюджету України, та
інших визначених законодавством джерел, включаючи кошти від продажу
активів, що належать державі або підприємствам, установам та
організаціям, а також проценти і дивіденди, нараховані на частку майна,
що належить державі в майні господарських товариств;

гранти і дарунки у вартісному обрахунку;

міжбюджетні трансферти з місцевих бюджетів.

Структура доходів Державного бюджету:

І.Податкові надходження:

Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової
вартості:

податок на прибуток підприємств (крім підприємств комунальної власності)

податок з доходів фізичних осіб, що утримується з фонду оплати праці в
іноземній валюті працівників закордонних дипломатичних установ України
під час їх перебування у довго-термінованому закордонному відрядженні
тощо.

Збори за спеціальне використання природних ресурсів:

збір за спеціальне використання лісових ресурсів та користування
земельними ділянками лісового фонду

збір за спеціальне використання водних ресурсів та збір за користування
водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту

платежі за користування надрами

збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного
бюджету

Внутрішні податки на товари та послуги:

податок на додану вартість

акцизний збір із вироблених в Україні товарів

акцизний збір із ввезених на територію України товарів

плата за ліцензії на певні види господарської діяльність:

плата за видачу ліцензій та сертифікатів

плата за видачу ліцензій на право використання радіочастот

плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності

Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції:

ввізне мито

вивізне мито

ІІ. Неподаткові надходження:

Доходи від власності та підприємницької діяльності:

надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного
банку України

рентна плата

Адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного
продажу:

плата за оренду цілісних майнових комплексів та іншого державного майна

державне мито

митні збори

Надходження від штрафів та фінансових санкцій.

Власні надходження бюджетних установ.

Інші неподаткові надходження:

надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості
підприємств, організацій та установ, щодо яких минув строк позовної
давності

надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та
спеціальної техніки, іншого майна Збройних Сил України та інших,
утворених згідно з законодавством військових формувань тощо.

ІІІ. Доходи від операцій з капіталом:

надходження від продажу основного капіталу;

надходження від реалізації державних запасів товарів;

надходження від продажу землі і нематеріальних активів;

ІY. Міжбюджетні трансферти. Кошти що надходять з місцевих бюджетів.

Отже, обсяг ресурсів, що концентрується в державному бюджеті – одна із
ключових проблем діяльності держави в умовах ринку. Доходи державного
бюджету — це фінансові ресурси держави, що використовуються для
виконання функцій, закріплених законами за державою.

2. Методологічні та організаційно-правові основи формування доходів
Державного бюджету України.

Державний бюджет України розробляється на базі наявної дохідної частини,
тому важливим є її реальне визначення та повне виконання. В основу мають
бути покладені об’єктивні оцінки планових та прогнозних макроекономічних
показників. Тому при формуванні доходів державного бюджету слід
враховувати наступне:

важлива умова стабільності податкових надходжень – мораторій на
податкове законодавство впродовж двох-трьох років;

поступове впровадження нових податкових змін, особливо тих, що
стосуються значного скорочення надходжень до бюджету ;

поступове скасування податкових пільг із переходом до диференційованої
сплати податків у відповідних галузях ;

проста й доступна система оподаткування, контроль за дотриманням сплати
податків.

Першочергове значення у формуванні доходів державного бюджету має
бюджет тне планування. Бюджетне планування включає складання бюджету,
його розгляд і затвердження. Завданнями бюджетного планування є:

достовірне визначення обсягу та джерел формування доходів бюджету;

оптимальний розподіл видатків за окремими групами і галузями;

збалансування бюджету.

Бюджетне планування – це науково обґрунтований процес визначення джерел
створення і напрямів використання бюджетних ресурсів в економіці держави
з метою забезпечення стабільного економічного й соціального розвитку.

Бюджетне планування – це суб’єктивна діяльність людей, а тому воно лише
тоді дає позитивні результати, коли базується на пізнанні об’єктивних
законів розвитку суспільства, тенденцій руху бюджетних ресурсів,
вивченні наявного фінансового стану, аналізу результатів виконання
бюджету як за доходами так і за видатками.

Основними функціями бюджетного планування є;

відображення основних напрямів бюджетної політики, що здійснюється
органами законодавчої й виконавчої влади в державі;

вибір раціональних шляхів бюджетного забезпечення передбачуваного рівня
економічного й соціального розвитку на основі ефективного використання
наявних у суспільстві ресурсів;

здійснення необхідного рівня перерозподілу бюджетних ресурсів для
досягнення темпів і пропорцій розвитку економіки й підвищення
суспільного добробуту;

встановлення раціональних форм мобілізації бюджетних ресурсів і на їхній
основі визначення їх оптимальної структури.

Об’єктом бюджетного планування є діяльність держави, державних установ і
організацій; предметною галуззю бюджетного планування є бюджетні
ресурси, їхній рух при здійсненні відтворювальних процесів в економіці.
Сферою застосування бюджетного планування є розподіл і перерозподіл
бюджетних ресурсів на всіх стадіях відтворювального процесу.

Узгодження та відповідність прогнозних розрахункових надходжень бюджету
показникам соціально-економічного розвитку – важливий фактор формування
реальних планових показників доходів і забезпечення виконання бюджету в
цілому. Практика показує, що на стадії планування доходів бюджету
приймаються рішення та затверджуються такі його показники, які не завжди
відповідають макропоказникам.

В умовах, коли прогнозні макропоказники нереальні, при цьому ще й
нестабільні, змінюються по декілька разів впродовж формування та
затвердження бюджету, визначити реальні показники доходів стає
проблематичним, а тим більше забезпечити їх виконання.

Підсумки виконання планових показників доходів бюджету та рівень
легалізації “тіньових” потоків фінансових ресурсів свідчать про
ефективність, прогресивність фінансової політики та податкової системи,
дієвість і активність існуючої системи оподаткування, ступінь
урегульованості економічних інтересів і рівень податкового навантаження.

Формування доходів державного бюджету на середньострокову перспективу
проводиться за довільною схемою і показниками, оскільки не визначено
форми документа, яка була б єдиною і обов’язковою для цієї справи. Із
метою реального впровадження в Україні системи перспективного планування
доходів державного бюджету необхідно розробити і затвердити
нормативно-розпорядчим актом Кабінету Міністрів України методичні
вказівки (інструкції) з їх визначення, передбачивши порядок, методи,
терміни складання прогнозних показників і розрахунків до них, а також
органи державної виконавчої влади, які мають бути відповідальними за їх
підготовку. Прогнозні оцінки бюджетних показників повинні відображати
цілеспрямовану макроекономічну діяльність держави.

Необхідне здійснення заходів щодо реформування податкового середовища й
створення активних податкових відносин зі стимулювання виробництва,
легалізації та прискорення кругообігу капіталу.

Практика організації, здійснення планування та забезпечення виконання
доходів бюджету свідчить про наявність проблем, які мають місце в
бюджетному процесі при реалізації фінансової політики, функціонуванні
системи оподаткування та адміністрування податків і зборів юридичних і
фізичних осіб.

Визначення планових показників доходів бюджету необхідно розглянути як
самостійний завершений процес для оцінки відповідності плановим
показникам соціально-економічного розвитку й виконання їх. Це
взаємопов’язаний нерозривний процес формування доходів бюджету в
контексті планових показників соціально-економічного розвитку. Останніми
роками в організації публічних фінансів і визначенні доходів бюджету
роль планування недооцінювалася, що призвело до виникнення різних
коливань і відхилень у процесі реалізації фінансово-бюджетної політики
та руху бюджетних ресурсів. В умовах реформування суспільно-економічних
відносин важливою проблемою залишаються необхідність наповнення поняття
“планування” новим змістом , притаманного сьогоденню.

У цілому процес інтенсифікації формування державного бюджету в умовах
переходу України до ринкових відносин може бути представлений схемою, що
наведена на рис.2.

Викладені положення свідчать про те, що процес погіршення
соціально-економічних показників в Україні в цілому пов’язаний не з
ринковими перетвореннями, а з їх недостатніми темпами, низькою
інтенсивністю, а у деяких випадках і їх відсутністю. Тому активне
впровадження ринкових перетворень у практику господарювання у комплексі
з низкою заходів, що стимулюють підприємців до бізнес-освіти,
усвідомлення ролі соціальної сфери у підвищенні ефективності власного
виробництва, розвитку купівельної спроможності населення, закріплення
кваліфікованих кадрів на підприємствах є важливим та складним завданням
державних службовців усіх рівнів управління.

Рис. 2. Шляхи інтенсифікації процесу формування державного бюджету [29,
с. 57].Це сприятиме наповненню державного бюджету, скороченню видатків
на цілі, що не є першочерговими, підвищення життєвого рівня населення,
що є інтегральним показником ефективності економічної політики держави.

Джерелами формування доходів Державного бюджету є:

валовий внутрішній продукт;

національне багатство.

В дохідній частині Державного бюджету зосереджується та частина вартості
валового внутрішнього продукту, яка в процесі розподілу і перерозподілу
доходів і нагромаджень може бути спрямована на розвиток економіки
держави, соціальний захист населення, соціально-культурні заходи,
потреби оборони, управління.

Розмір валового внутрішнього продукту безпосередньо впливає на обсяг
надходжень до бюджету. Щорічні темпи спаду ВВП (найвищі — 23% у 1994
році) разом із небувалою гіперінфляцією (максимальна середньорічна —
4834,9% у 1993 році) і високим рівнем безробіття свідчать, що економіка
була в стані стагфляції. У наступні роки криза тривала, але темпи спаду
ВВП значно уповільнилися (до 10% у 1996 році, 2% у 1998 році й до 0,2% у
1999 році). І тільки у 2000 році спад припинився і було досягнуто
приросту ВВП до попереднього року на 5,8% при інфляції 25,8%, а в 2001
році — на 9,1% при інфляції 6,1%. Проте реальний стан вітчизняної
економіки відображають темпи спаду ВВП відносно 1990 року, які в 2003
році досягли 59,2% і в 2005 році — 52,9%.

За умов функціонування ринкової економіки в системі формування доходів
Державного бюджету провідною і основною є податкова форма фінансових
взаємовідносин держави та її суб’єктів [74, с.37].

Діючу в Україні систему оподаткування доцільно розглянути в двох
напрямах “населення” і “підприємницькі структури”. Система оподаткування
населення включає прямі та непрямі податки, збори і добровільні внески.

Обсяг ресурсів, що концентрується в державному бюджеті – одна із
ключових проблем діяльності держави в умовах ринку. Об’єктивність
процесу концентрації частини валового внутрішнього продукту в
розпорядженні держави є сьогодні загальновизнаною. Це зумовлено
загальною метою суспільного виробництва, яку коротко можна подати так:
зростання добробуту всіх і кожного громадянина зокрема.

У цьому зв’язку дуже важливо знайти найдосконаліші й економічно
виправдані форми і методи мобілізації коштів у розпорядження держави, а
для стійкості її фінансового становища правильно визначити фактори, що
впливають на процес мобілізації ресурсів.

На рівень доходів державного бюджету впливають зовнішні та внутрішні
фактори вони можуть мати економічне, соціальне, політичне, національне
спрямування. Розглянемо лише економічний напрям як найбільш вагомий.
Усі фактори, які впливають на виконання дохідної частини бюджету, можна
поділити на дві групи: економічні та організаційні. До економічних слід
віднести склад і структуру доходів, зміну об’єкта оподаткування і зміну
ставок податку. До організаційних факторів відносяться стабільність
податкової системи, платіжна дисципліна, організація взаєморозрахунків в
економіці, податкова культура, наявність санкцій, у тому числі
кримінальне відповідальності за несвоєчасну сплату податків та інших
платежів, оптимізація податкового процесу.

Важливим фактором впливу на наповненість дохідної частини державного
бюджету є як внутрішній так і зовнішній державний борг.

Великі розміри внутрішнього і зовнішнього боргу, а також відповідно
зростання витрат на його обслуговування зумовлюють необхідність
розв’язання проблеми державного боргу, а відтак і пошуку шляхів
удосконалення механізму його управління. Як переконує досвід багатьох
країн, чим обтяжливішим стає для держави нагромаджений зовнішній і
внутрішній борг, тим активніше входить його обслуговування у взаємодію з
функціонуванням економіки та її фінансової системи. Розв’язання проблеми
обслуговування державного боргу є одним із ключових факторів економічної
стабільності в країні.

Рис. 3. Динаміка ВВП у 1997-2005 рр.[21,с.7]

Досліджуючи економічні передумови формування державного боргу,
зазначимо, що бюджетний дефіцит виникає як результат кризових явищ в
економічному та політичному житті держави і призводить до утворення й
зростання державного боргу. Бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а
зростання боргу, в свою чергу, потребує додаткових витрат бюджету на
його обслуговування і тим самим збільшує бюджетний дефіцит. Дефіцит може
бути пов’язаний із необхідністю здійснення значних державних вкладень у
розвиток економіки. В цьому разі він відображає не кризовий стан
суспільних процесів, а державне регулювання економічної кон’юнктури,
прагнення забезпечити прогресивні зрушення в структурі суспільного
виробництва. Дефіцит може відображати кризові явища в економіці, її
розвал, неефективність фінансово-кредитних зв’язків, нездатність уряду
тримати під контролем фінансову ситуацію в країні. В цьому випадку
бюджетний дефіцит — явище надзвичайно загрозливе, яке потребує вжиття не
лише термінових економічних заходів для стабілізації економіки,
фінансового оздоровлення господарства, а й відповідних політичних
рішень.

З різних причин в Україні на початку утвердження періоду формування
ринкового середовища податкова політика, її принципи, засади та підходи
в мобілізації державних доходів не сприяли визначенню реального
податкового навантаження і не стимулювали легальне виробництво, його
розвиток та зростання; не було закладено правової основи та засад
формування підприємця нового типу, належного рівня його
фінансово-податкової культури. В умовах виходу економіки України на
траєкторію економічного зростання все більшої ваги набуває проблема
гармонізації податкових відносин і підвищення регулюючої ролі держави в
економічних процесах, що може бути вирішена реалізацією поставлених
цілей .

Досягнення поставленої мети потребує вирішення цілої низки
взаємопов’язаних завдань.

По-перше, необхідно створити якомога ширшу базу основних податків, що
забезпечить їх максимальну нейтральність. У цьому питанні основна
проблема полягає у рішучому і послідовному скасуванні численних пільг,
що перетворюють всю податкову систему в свою протилежність.

По-друге, ефективність державних податків значною мірою знижується через
значний обсяг заборгованості суб’єктів господарювання по податках.
Незважаючи на численні адміністративні заходи і штрафні санкції за
несвоєчасну сплату податкових зобов’язань суми податкового боргу з року
в рік, що поряд з пільгами руйнує податкове поле, посилює негативний
вплив податків на дії суб’єктів господарювання.

Вказані негативні тенденції гальмують створення раціонального й
ефективного податкового поля. А це, в свою чергу, є однією з головних
причин існування потужного тіньового сектора економіки (близько 60% ВВП)
і не сприяє припливу іноземних інвестицій (на початок 2005 р. обсяг
прямих іноземних інвестицій в економіку України становив трохи більше
5,0 млрд дол. США, що майже в 10 разів менше, ніж за той же час залучено
таких інвестицій Соціалістичною Республікою В’єтнам).

При цьому не можна не відзначити, що, незважаючи на боротьбу з пільгами
і спробами законодавців розширити базу оподаткування, питома вага
податкових надходжень разом із цільовими соціальними фондами у ВВП
України в останні роки залишається практично без змін.

Головною причиною низької питомої ваги ПДВ є відсутність збалансованості
в динаміці експорту і ВВП. Як наслідок – висока питома вага експорту
продукції в Україні (понад 50%) відносно ВВП, до якої застосовується
нульова ставка ПДВ, і накопичення вимог по відшкодуванню податку на
додану вартість.

Оскільки на експортну продукцію розповсюджується нульова ставка ПДВ, то
основна частка ПДВ, сплаченого виробниками-експортерами в складі
придбаних матеріальних ресурсів, повинна бути відшкодована з бюджету за
рахунок валових надходжень цього податку, динаміка яких щільно корелює
із динамікою ВВП. У таких умовах при випереджаючих темпах зростання
експорту по відношенню до темпів економічного зростання відбувається
неминуче «вимивання» чистих надходжень ПДВ до бюджету.

Це гостро ставить проблему оптимізації співвідношення експорту і ВВП
України, що можливо лише за умови вжиття заходів з розширення ємності
внутрішнього ринку, нарощування обсягів ВВП і на цій основі відносного
скорочення питомої ваги експорту продукції у ВВП. У протилежному
випадку, за умов подальшого нарощування експорту і можливої девальвації
гривні, питома вага надходжень ПДВ до бюджету і надалі матиме тенденцію
до скорочення.

Другим фактором зниження частки ПДВ у структурі бюджетних надходжень
можна вважати те, що в сфері ПДВ склалась найбільш складна і заплутана
законодавчо-нормативна база, яка передбачає за цим податком найбільший
обсяг пільг серед основних податків. Це зумовлює в сфері його справляння
найбільшу кількість порушень та зловживань з метою як ухилення від
оподаткування, так і фактичного розкрадання бюджетних коштів за
допомогою багатоступеневих схем розрахунків через посередницькі
структури.

Для відновлення належного місця ПДВ у структурі фіскальних доходів
України перш за все необхідне удосконалення процедури отримання
відшкодування, принципова зміна ставлення до застосування нульової
ставки ПДВ, зменшення кількості посередників на шляху реалізації
продукції, постійний жорсткий моніторинг заявок на відшкодування і
виплат відшкодування по ПДВ, посилення пильності при призначенні
фахівців, які займаються перевірками та відшкодуванням ПДВ. Все це має
особливу актуальність на фоні пропозицій щодо прийняття в законодавчому
порядку більш низьких ставок по ПДВ. Можливі зміни у порядку
відшкодування експортерам продукції, що передбачені у новому законі про
ПДВ, спрямовані насамперед на скорочення пільг при сплаті цього податку.

З точки зору довготермінової податкової політики надзвичайно важливо
визначитись щодо того, яким має бути співвідношення прямих і непрямих
податків, а також ролі фіскальної та стимулюючої функції, що відводиться
цим групам податків.

Світова практика свідчить, що в умовах нестабільного економічного
розвитку перевагу доцільно надавати непрямим податкам, оскільки вони
тісніше корелюють з обсягами виробництва і реалізації продукції і
відповідно більше забезпечують за інших рівних умов очікувані
надходження до бюджету з урахуванням темпів інфляції.

Наприкінці 90-х років минулого століття середньоєвропейський показник
непрямих податків у розвинутих країнах становив 13,8% ВВП, прямих
-13,7%, соціальних внесків – 15,1%.

В Україні пряме оподаткування (за результатами 2002 р.) займає в
консолідованих доходах держави приблизно одну третину (33,5%), а одна
третина (33,2%) припадає на непрямі податки, що відносно ВВП становить
11,2%. Таким чином, у цілому співвідношення прямого і непрямого
оподаткування в Україні здається досить збалансованим.

Отже, для ефективного формування доходів Державного бюджету України
мають дотримуватись таких принципів:

забезпечення економічної та політичної стабільності;

створення умов для легалізації тіньової економіки;

збільшення внутрішніх інвестицій;

зростання платоспроможного попиту,

посилення конкуренції;

підвищення продуктивності праці;

підвищення ефективності базових функцій держави.

Важливою для створення умов для економічного зростання є роль
макроекономічної політики – реалістичний бюджет, стабільний валютний
курс, низька інфляція та ефективне, раціональне управління державним
боргом.

Висновки

Об’єктивність процесу концентрації частини валового
внутрішнього продукту в розпорядженні держави є сьогодні
загальновизнаною. Це зумовлено загальною метою суспільного виробництва,
яку коротко можна подати так: зростання добробуту всіх і кожного
громадянина зокрема.

Фінансово-податкові реформи та напрями формування економічних
відносин мають бути направлені на забезпечення стабільності та сталої
тенденції зростання доходів бюджету шляхом:

прийняття ефективного й забезпечення стабільності чинного законодавства,
його простоти й однозначності в трактуванні, а також розробки
відповідного дієвого механізму планування та регулювання податкового
навантаження;

проведення інвентаризації діючих пільг, пільгових режимів на предмет
відповідності їх вимогам часу та ефективності;

прийняття спеціального закону про пільги, визначення змісту, статусу,
об’єкта й суб’єктів, необхідності їх і напрямів фінансування;

запровадження державного обліку та контролю за використанням коштів
непрямого бюджетного фінансування;

пошуку резервів мобілізації доходів бюджету за рахунок впровадження
оподаткування нерухомості;

розширення податкової бази за рахунок легалізації та регулювання доходів
юридичних і фізичних осіб;

уніфікації акцизного збору, платежів за спеціальне використання
природних ресурсів як податку та зменшення рівня непрямого оподаткування
в частині справляння ПДВ.

Список використаної літератури:

Андрущенко В.Л. Фінансова думка Заходу в ХХ столітті (теоретична
концептуалізація і наукова проблематика державних фінансів).– Львів:
Каменяр. 2000.– 303 c.

Буковинський С.А. До питання про Бюджетний кодекс України.// Фінанси
України.–2003.–№4.– С.3–14.

Бречко О. Трансформація системи міжбюджетних трансфертів в умовах
проведення бюджетної реформи в Україні: проблеми та перспективи
регіонального розвитку // Наукові записки Тернопільського державного
педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: економіка.–
2002. – №12. – с.114–117.

Бюджетний кодекс України // Відомості Верховної Ради –2001. – №37–38.

Бюджетний кодекс України: закон, засади, коментар / За редакцією
О.В.Турчинова і Ц.Г.Огня.– К.– Парламентське видавництво, 2002.– 320 с.

Бюджетна політика у контексті стратегії соціально–економічного розвитку
України: / Редакційна колегія: М. Я. Азаров та ін. – К.: НДФІ, 2004. –
385 с.

Бюджетний менеджмент: Підручник / В.Федосов, В.Опарін, Л.Сафонова та
інші; – К.: КНЕУ, 2004.– 864 с.

Василик О.Д. Державні фінанси України: Навчальний посібник. – К.: Вища
школа, 1997. – 383 с.

Василик О.Д. Теорія фінансів: Підручник. – К.: НІОС.– 2000.– 416 с.

Василик О.Д., К.В.Павлюк Державні фінанси України: Підручник. – К.:
НІОС.– 2002. – 608 с.

Василик О.Д. Павлюк К.В. Бюджетна система України: Підручник. К.: Центр
навчальної літератури, 2004.– 544 с.

Вступ до Бюджетного кодексу України. Навч. курс. Модуль 1. – К.:
Міленіум, 2001. – 205 с.

Вступ до Бюджетного кодексу України. Застосування положень бюджетного
кодексу. Навч. курс. Модуль 2. – К.: Міленіум, 2002. – 274 с.

Вступ до Бюджетного кодексу України. Застосування положень бюджетного
кодексу. Навч. курс. Модуль 3. – К.: Міленіум, 2002. – 280 с.

Вступ до Бюджетного кодексу України. Застосування положень бюджетного
кодексу. Навч. курс. Модуль 4. – К.: Міленіум, 2003. – 264 с.

Годин А. М. Бюджет и бюджетная система: Уч.пос. – Дашков, 2002. – 340с.

Гаврилишин О. Основні елементи теорії ринкової економіки. – К.: Наукова
думка, 1997.– 376 с.

Долішний М.І. Актуальні проблеми формування регіональної політики в
Україні // Регіональна економіка. – 1999. – № 3 (13). – С. 7–18.

Європейська хартія місцевого самоврядування [переклад з англійської млви
Є.М.Вишневського]. – Видавництво Ради Європи. – 9 с.

Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на
2005 рік” та деяких інших законодавчих актів України” // Відомості
Верховної Ради 2005. – №3 – С.7–18.

Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” // Відомості
Верховної Ради – 1997. – №24 – С.379–429.

Ільїних С. Місцеві бюджети: прогноз на 2004 рік // Аналіз проекту
бюджету–2004 – К.: Група фіскального аналізу при Комітеті Верховної Ради
з питань бюджету – 2003р.

Ільїних С. Підсумки виконання місцевих бюджетів станом на 1 січня 2004
року // Бюджетний і податковий огляд. І квартал 2004 року. Аналіз
проекту бюджету–2004 – К.: Група фіскального аналізу при Комітеті
Верховної Ради з питань бюджету – 2004р.

Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28
червн. 1996 р. – К.: Преса України, 1997. – 80 с.

Карлін М.І. Фінанси зарубіжних країн: Навчальний посібник. – К.: Кондор,
2004. – 384 с.

Кравченко В.І. Місцеві фінанси України. Навч.посібник. / К.,1999.– 487
с.

Кравченко В.І. Місцеві фінанси все ще співають романси // Українське
місто. –1999. – №1. – С. 16 –17.

Кравченко В.І. Територіальний устрій та місцеві органи влади України.//
Національний інститут стратегічних досліджень. Вип. 43.– К., 1995. – 89
с.

Кириленко О.П. Європейська хартія місцевого самоврядування і місцеві
бюджети України // Вісник Тернопільської академії народного
господарства. – Вип. № 6. – Тернопіль, 1999. – С. 91–93.

Кириленко О.П. Проблеми вдосконалення бюджетного законодавства України.
// Роль фінансово–кредитної системи у стимулюванні економічного
зростання в Україні: 36. наук, праць. – Луцьк: Ред.–вид. відд. “Вежа”
Волин. держ. ун–ту ім. Лесі Українки, 1999. – С. 37–43.

Кириленко О.П. Зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів // Фінанси
України. – 1996. – № 9. – С. 35–39.

Кириленко О.П. Міжбюджетні відносини в Україні і світовий досвід //
Вісник Тернопільської академії народного господарства. Спеціальний
випуск № 6. – Тернопіль, 1998. – С. 44–47.

Кириленко О.П. Місцеві фінанси: Навчальний посібник. – Тернопіль: Аcтон,
2004.–140 с.

Кириленко О.П. та інші “Реформування міжбюджетних відносин та зміцнення
фінансової основи місцевого самоврядування”. Звіт про Наукову роботу. –
Тернопіль : ТАНГ, 2004. – 145 с.

Огонь Ц.Г. Доходи бюджету України: теорія та практика: Монографія. – К.:
Київ.нац.торг.–екон.ун-т, 2003. – 580 с. : іл. – Бібліогр.: С.514-542.

Постанова Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2001 р. № 1195 “Про
затвердження Формули розподілу обсягу міжбюджетних трансфертів (дотацій
вирівнювання та коштів, що передаються до державного бюджету) між
державним бюджетом та місцевими бюджетами” // Офіційний вісник України.
– 2001. – № 38. – С. 9–25.

Тарангул Л.Л. Оподаткування та регіональний розвиток (теорія і
практика): Монографія. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2003.– 286 с.

Федосов В., Опарін В., Льовочкін С. Финансова реструктуризація в
Україні: проблеми і напрями: Монографія / За наук.ред. В.Федосова.–
К.:КНЕУ, 2002.– 387 с.

Чечетов М.В., Чечетова Н.Ф., Бережна А.Ю. Бюджетний менеджмент:
Навчальний посібник. В 2–х ч. Ч. 1.– Х.: ВД „ІНЖЕК”, 2004, – 560 с.

Чугунов І.Я. Бюджетний механізм регулювання економічного розвитку:
Моногр. / Редкол.: Ю.О.Лупенко, Н.І.Костіна, І.О.Луніна.– К.: НІОС,
2003. – 485 с.

Чугунов О.П. Основні підсумки виконання бюджету у 2001 році. // Фінанси
України. – 2002.– №5.– С.85–90.

Юрій С.І., Бескид Й.М. та інші. Бюджетна система України: Навч.
посібник. / К.,2000. – 400 с.

Юрій С.І., Дем’янишин В.Г. Антологія бюджетного механізму. Монографія. –
Тернопіль: Економічна думка. 2001. – 250 с.

Юрій С.І., Бескид Й.М., Дем’янишин В.Г., Дем’янюк А., Тріпак М.М.,
Тимчук О.Й. Вишкіл студії “Бюджетна система”.Навчальний посібник. – К.:
Таксон, 2002. – 256 с

Юрій С.І., Бескид Й.М., Дем’янишин В.Г., Тріпак М.М., Тимчук О.Й.
Бюджетна система. Навчально–методичний
посібник.–Тернопіль:ТАНГ,2001.–144с.

Юрій С.І., Кириленко О.П. Місцеві бюджети: регіональні відмінності. //
Регіональна економіка. – 2000.– №4. – С.104–112.

Юрій С.І., Кізима Т.О., Злепко Н.П., Тріпак М.М. Фінанси.
Навчально–методичний посібник. – Тернопіль: ТАНГ, 2001.

Юрій С.І., Кізима Т.О., Злепко Н.П., Тріпак М.М. Вишкіл студії
“Фінанси”. Навчальний посібник. – Тернопіль.: Карт–бланш, 2002. – 357 с.

Юрій С.І., Стоян В.І., Мац М.Й. Казначейська система: Підручник. –
Тернопіль: Карт–бланш, 2002. – 590 с.

Юрій С.І., Іванух Р.А., Дусановський С.Л. Економічні та соціальні
аспекти розвитку господарського комплексу України. – Тернопіль. ”Збруч”,
2003.– 327с.

PAGE

PAGE 28

PAGE

Удосконалення управління державною власністю

Шляхи інтенсифікації процесу формування державного бюджету

податки які сплачують юридичні особи

податки які сплачують фізичні особи

По відношенню до суб’єкта оподаткування

У залежності від методів акумулювання грошових ресурсів

доходи від зовнішньоекономічної діяльності

доходи від господарської діяльності

доходи від банківської діяльності

доходи від реалізації дорогоцінних металів

доходи від використання природних ресурсів

митні платежі, державне мито

надходження від приватизації

емісія (включаючи емісію грошей, державних цінних паперів та кредитну
емісію)

доходи від громадян

прямі податки

непрямі податки

По відношенню до методу стягнення

доходи, джерелом яких є ціна товарів (робіт, послуг)

доходи, джерелом яких є прибуток чи дохід

доходи, джерелом яких є собівартість продукції

По відношенню до джерел сплати

закріплені ( власні) доходи бюджетів

регулюючі доходи бюджетів

За призначенням територіального формування джерел

податкові надходження

неподаткові надходження

доходів від операцій з капіталом

міжбюджетні трансферти

За бюджетною класифікацією

доходи, які зараховуються до Державного бюджету

доходи, які зараховуються до місцевих бюджетів

змішані доходи, одна частина яких поступає у Державний бюджет, а інша –
у місцеві бюджети

По відношенню до бюджетного устрою

Інтенсифікація процесу приватизації

Удосконалення податкової системи

Організація роботи з виявлення прихованих прибутків

Розвиток підприємницької діяльності у сфері матеріального виробництва

Підвищення рівня рентабельності роботи державних підприємств

Підвищення частки найприбутковіших форм власності

Підвищення доходів громадян

Збільшення доходів державного бюджету

Підвищення частки прибутково працюючих суб’єктів господарювання

Створення нових робочих місць

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter