РЕФЕРАТ
на тему:
Складові фондового ринку
ПЛАН
1. Сутність і структура фондового ринку
2. Інфраструктура фондового ринку
3. Поняття фондової біржі. Особливості діяльності
Список використаної літератури
Сутність і структура фондового ринку
Фондовий ринок, або іншими словами ринок цінних паперів є
багатоаспектною соціальноекономічною системою, на основі якої функціонує
ринкова економіка в цілому. Він сприяє акумулюванню капіталу для
інвестицій у виробничу і соціальну сфери, структурній перебудові
економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства,
підвищенню достатку кожної людини шляхом володіння і вільного
розпорядження цінними паперами, психологічній готовності населення до
ринкових відносин.
В Україні ринок цінних паперів перебуває на стадії свого становлення. В
квітні 1994 року Кабінет Міністрів України затвердив «Концепції
функціонування і розвитку фондового ринку в Україні».
Становлення ринку цінних паперів України, розбудова його внутрішньої
інфраструктури вимагають одночасного становлення та вдосконалення
системи регулювання та контролю за процесами, що відбуваються на ньому.
Це обумовлено тим, що значна складність, різкі коливання стану фондового
ринку, наявність великої кількості npoфесійних та непрофесійних
учасників, величезні обсяги різноманітних угод, що укладаються,
конфіденційний характер значної частини інформації щодо цінних паперів
та цілий ряд інших чинників створюють потенційні умови для зловживань,
які посягають на інтереси широкого кола інвесторів, зменшують їх довіру
до ринку, що як наслідок призводить до падіння його ефективності.
Ринок цінних паперів повинен приваблювати інвесторів своїми законністю,
чесністю та порядком. Цього можна досягти лише шляхом державного
регулювання індустрії цінних паперів у тісній взаємодії з її
представниками.
Основні функції щодо регулювання фондового ринку в країні належать
державі, адже цей ринок є настільки масштабним та ризиковим для
фінансової безпеки країни, пред’являє настільки високі вимоги до
інфраструктури та ресурсів на його будівництво, що тільки зусилля
держави «згори» можуть надати йому цивілізованої та безпечної форми. По
суті, має бути масштабна програма створення ринку цінних паперів у
країні, адекватна державним програмам приватизації та структурних змін у
галузях господарства.
Функції регулювання і контролю за ринком цінних паперів здійснюється
державою шляхом формування спеціальних структур, потреба в яких
зумовлюється специфікою способів регулювання, пов’язаних з контролем за
розкриттям обширних масивів інформації; видачею великої кількості
ліцензій та спеціальних дозволів; організацією реєстрації випусків
цінних паперів і професійних учасників фондового ринку, необхідністю
постійної адаптації законодавства та підзаконних норм в індустрії цінних
паперів, яка швидко розвивається і змінюється; необхідністю для широких
верств інвесторів створення ну, який здатен захистити їх інтереси, а
також цілим рядом інших обставин.
Світовий досвід не дає однозначної організації системи регулювання і
контролю на ринку цінних паперів. Різноманітність підходів у цій сфері
визначається, головним чином, ступенем розвитку ринку цінних паперів;
особливостями законодавства, яке в різних країнах відрізняється за
рівнем жорсткості; соціальною та правовою культурою суспільства; рівнем
організації професійних об’єднань учасників фондового ринку, здатних
взяти на себе значну частину роботи з регулювання діяльності на ньому
тощо.
Відповідно до вказаних факторів розрізняються і форми, прийоми та методи
діяльності з регулювання і контролю за виконанням законодавства та
правил цивілізованої поведінки на фондовому ринку, а також
відповідальності за їх порушення.
Світова практика свідчить, що в розвинутих країнах з ринковою економікою
ринок цінних паперів пройшов значний еволюційний шлях від хаотичності і
роздрібленості до цілісності, централізації та досить жорсткого
державного регулювання. Ці характеристики стали невід’ємними для усієї
фінансової системи ринкових економічних відносин як у межах однієї
країни, так і в міжнародних фінансово-економічних відносинах.
Головними характеристиками та принципами функціонування такого ринку є:
Цілісність ринку у межах окремої країни, яка забезпечується наявністю
єдиної національної (головної, якщо в країні історично збереглося
декілька фондових бірж) фондової біржі як єдиного місця котирування
цінних паперів, єдиного Центрального депозитарію цінних паперів і
єдиного Клірингового банку (розрахункової палати), як правило, це
Національний банк. Цілісність ринку означає визначення єдиних курсів на
усі цінні папери, які допущені до обігу й котирування по всій території
даної країни, тобто, якщо для контролю від держави є Національний банк,
то для контролю тих же грошей у вигляді цінних паперів є той же
Національний банк через фондову біржу.
Централізація ринку цінних паперів, що означає державний контроль та
безпосереднє регулювання цілісної системи обігу цінних паперів і
забезпечується спеціально створеними державними органами.
Прозорість ринку цінних паперів, що означає широке розповсюдження
ринкової інформації, однаковість ціни на конкретні цінні папери по всій
території країни, доступність та рівноправність замовлень будь-якого
клієнта на купівлю-продаж цінних паперів та включає можливості
компенсації цих замовлень фінансовим посередником за свій рахунок.
Введення системи електронного обігу цінних паперів їх
дематеріалізованого обігу у формі комп’ютерних записів на рахунках через
систему «національна фондова біржа центральний депозитарій кліринговий
банк».
Відповідність, як наслідок, національної системи обігу цінних паперів
загальноприйнятим стандартам безпеки інтересів і прав інвесторів, що
забезпечує високі гарантії для залучення місцевих та іноземних
інвестицій в акціонерні капітали і розвиток національної економіки.
Впровадження таких принципів у більшості країн світу здійснюється
відповідно до рекомендацій «Групи Тридцяти» міжнародної організації
незалежних експертів, яка розробляє стандарти фінансових ринків. Модель
організації ринку цінних паперів за рекомендаціями «Групи Тридцяти»
передбачає необхідність:
широкого використання стандартних кодів (код IS1N) для торгів і
доставки цінних паперів;
запровадження вимог суворого лістингу допуску цінних паперів до
котирування;
розповсюдження інформації щодо компаній, акції яких котируються на
фондовій біржі, та вимога до цих компаній надавати таку інформацію;
встановлення й опублікування курсів на цінні папери з дотриманням
принципу рівності інвесторів;
запобігання виникненню неорганізованих паралельних ринків на шкоду
ліквідності централізованого ринку, який є єдиним ринком, що створює
можливості для попиту і пропозиції;
надійності біржового ринку: забезпечення відсутності затримок і безпеки
поставок цінних паперів та грошової оплати за них через систему, яка діє
в стандартний період угоди.
2. Інфраструктура фондового ринку
Ринок цiнних паперiв це частина фiнансового ринку ( крiм ринку
позичкових капiталiв ), на якому здiйснюється купiвля продаж цiнних
паперiв. Рiзноманiтнiсть функцiй, якi виконують цiннi папери, веде до
зростаючої диференцiацiї їх ринкiв. Слiд зазначити, що поряд iз
загальними рисами ринки цiнних паперiв мають iстотнi вiдмiнностi, мiж
ними iснують певнi iнституанальнi та юридичнi межi.
Ринки цiнних паперiв розрiзняються за багатьма факторами. Насамперед,
фiнансовий ринок подiляеться на первинний i вторинний. Первинний
фiнансовий ринок формується за рахунок емiсiї цiнних паперiв
пiдрпиємствами. Продаж цiнних паперiв може бути прямим або
опосередкованим.
Прямий продаж це публiчна реалiзацiя цiнних паперiв населенню або
незначнiй кiлькостi iнвесторiв. Опосередкований продаж це реалiзацiя
цiнних паперiв через посереднiка, яким є банк або брокерська кантора. На
первинних ринках уперше вiдбувається реалiзацiя випущенних цiнних
паперiв, доход вiд якої надходить емiтенту. Вторинний ринок цiнних
паперiв це повторна купiвля або продаж цiнних паперiв. Вiн подiляеться
на бiржовий та позабiржовий (вуличний) ринки.
Біржі посідають особливе місце в інфраструктурі сучасної ринкової
економіки. Високоефективні біржові технології динамізують національні і
міжнародні товарні, фондові і валютні ринки, уніфікують, роблять
доступними і надійними складні виробничофінансовими операції великої
кількості підприємств і організацій. Досліджуючи біржовий ринок, важливо
розуміти його як постійно еволюціонізуючий і багато в чому
саморегульований механізм акумуляції і перерозподілу товарних і
фінансових ресурсів, що пройшов шлях від укладання локальних товарних
угод до сучасних технологій переважно термінових контрактів. Саме у
структурах біржової торгівлі сформувався специфічний високоліквідний
ф’ючерсний ринок, на якому через фінансові інструменти реалізується
більше половини операцій. Разом з тим, поява нових біржових продуктів та
інструментів не руйнує традиційні оригінальні риси біржі – відкритість і
конкурентність при заключенні угод. Навіть при здійсненні чисто
спекулятивних операцій ризик переноситься на тих, хто хоче ризикувати.
Перша біржа, механізм торгів якої був наближений до сучасних, була
заснована в Антверпені в 1531 році, хоча деякі французькі та італійські
комерційні об’єднання, які виникли раніше ( в 1213 ст. ), вважались її
попередниками. У 1549 році виникли біржі в Ліоні та Тулузі, потім в
Лондоні (1556), в 1717 – у Парижі, у 1771 – Відні, у 1760 – Берліні,
1817 – Варшаві. Перша російська біржа була створена Петром І в 1730 році
в СанктПетербурзі. Переважно біржі виникали в центрах хлібної торгівлі.
У 1913 році їх було 115, в т.ч. – 11 в Україні.
Біржа це, як правило, не комерційні структури, тобто безприбуткові і
тому звільнені від сплати корпоративного прибуткового податку. Для
покриття витрат по організації біржової торгівлі біржа стягує з
учасників цієї торгівлі ряд податків і платежів. Це податок на угоду,
укладену в торговому залі; плата компаній за вмикання їхніх акцій у
біржовий список; щорічні внески нових членів і т.п. Ці внески і
складають основні статті прибутку біржі. Iнакше вiдбуватиметься
перерозподiл доходiв на користь тих членiв бiржi, якi працюють з малою
активнiстю, залучають невелику кiлькiсть клiентiв, а вимагають iз
загального фонду виплат вiдповiдно до своеi кiлькостi акцiй. Бiржа
забеспечує прискорення централiзацiї капiталу i розширює межi
використання тимчасово вiльних коштiв для фiнансування господарства.
Крiм того, бiржа пiдвищує мобiльнiсть акцiонерного капiталу, створює
умови для прискорення його кругообороту. В результатi постiйного обiгу
капiталiв i змiн у складi iнвесторiв бiржа забеспечує перерозподiл
капiталу мiж рiзними галузями i сферами економiки. Біржа забезпечує
концентрацію попиту і пропозиції, але вона фізично не в змозі вмістити
усіх, хто хотів би продати або купити ці папери. Ті, хто бере на себе
функцію проведення біржових операцій, стають посередниками. Діяти вони
можуть як на біржі, так і поза її, оскільки далеко не всі папери
котируються на біржах. На позабіржовому ринку формується коло
посередників, на яких фактично покладається функція концентрації попиту
і пропозиції. Просторово посередники роз’єднані, але вони пов’язані між
собою й утворять єдине ціле, постійно вступаючи в контакт один з одним
Важливе значення для організації і налагодження діяльності бірж має
визначення їх видів і типів. На основі узагальнення зарубіжного і
вітчизняного досвіду роботи бірж їх класифікують за такими ознаками:
Класифікаційні ознаки Види бірж
За предметом діяльності Товарні
Фондові
Змішані
За рівнем спеціалазації Універсальні
Спеціалізовані
За характером роботи Відкриті
Закриті
Змішані
За юридичним статусом Приватноправові
Держівні
Акціонернопайові
Змішані
За характером товару і особливостями його реалізації Наявнотоварні
Ф’ючерсні
Опціонні
Змішані
За характером участі в торгах і взаємовідносин з покупцями та продавцями
Акціонернопайові
Брокерські
Абонементні
Комісійні
Разового обслуговування
Змішані
Поряд з централiзованим бiржовим ринком функцiонує позабiржовий ринок
цiнних паперiв. Iсторично позабiржовий ринок передує бiржовому. У
країнах з ринковою економiкою бiржi природно виростали iз вуличного
ринку в мiру того, як збiльшувалися масштаби фондових операцiй,
множилися емiтенти цiнних паперiв, вдосконалювалася технiка брокерської
справи. Iнфраструктуру позабiржового ринку складають iнвестицiйнi фонди,
iнвестицiйнi компанii, довiрчi товариства, холдинговi фiрми, страховi
компанii, iншi незалежнi торговцi цiнними паперами, якi згiдно з Законом
Украiни “ Про цiннi папери i фондову бiржу “ здiйснюють посередницьку
комiсiйну та комерцiйну дiяльнiсть з цiнними паперами, а також
аудиторськi та консалтинговi органiзацiї.
Одна частина торговцiв входить до складу Украiнської Асоцiацiї торговцiв
цiнними паперами, друга до Украiнської Асоцiацiї довiрчих товариств,
iнвестицiйних фондiв i компанiй, якi репрезентують їх iнтереси в
державних органах та позаринкових сферах. Одночасно незалежнi фiнансовi
посереднiки можуть утворити iншi асоцiацiї, спiлки, об’єднання для
координацiї роботи, проведення спiльних дiй. Позабiржовий ринок цiнних
паперiв не є альтернативою, а доповнює й розширює бiржовий ринок як на
вторинному, так i, що особливо важливо, на первинному рiвнi. Первинне
розмiщення цiнних паперiв рiзних компанiй може проводитися шляхом
пiдписки, вiдкритого продажу або аукцiонiв.
3. Поняття фондової біржі. Особливості діяльності
Фондова біржа являє собою певним чином організований ринок, на якому
власники цінних паперів роблять через членів біржі, що виступають як
посередників, угоди купівлі-продажу. Контингент членів біржі складається
з індивідуальних торговців цінними паперами і кредитно-фінансовими
інститутами.
Коло паперів, з якими проводяться угоди, обмежений. Щоб потрапити в
число компаній, папера яких допущені до біржової торгівлі (іншими
словами, щоб бути прийнятої до котирування), компанія повинна
задовольняти виробленим членами біржі вимогам у відношенні обсягів
продажів, розмірів одержуваного прибутку, числа акціонерів, ринкової
вартості акцій, періодичності і характеру звітності і т.д. Члени чи
біржі державний орган, що контролює їхня діяльність, установлює правила
ведення біржових операцій; режим, що регулює допуск до котирування.
Разом з порядком проведення угод вони утворять серцевину біржі як
механізму, що обслуговує рух цінних паперів.
Фондова біржа – це насамперед місце, де знаходять один одного
продавець і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визначаються
попитом та пропозицією на них, а сам процес купівлі-продажу
регламентується правилами і нормами, тобто це певним чином організований
ринок цінних паперів.
Як товар на цьому ринку виступають цінні папери – акції, облігації і
т.п., а як ціни цих товарів – курси цих паперів. Устає питання: як
погодяться між собою поняття ринок і біржа, біржа й аукціон?
Загальне в біржі з ринком – установлення цін товарів у залежності від
попиту та пропозиції на них. Але, у відмінності від ринку, на біржі
можуть продаватися не всі товари, а тільки допущені на неї, це з одного
боку, а з іншої, способи купівлі-продажу на біржі значно
різноманітніше, ніж на ринку, щоправда, більш регламентовані
Що стосується аукціону, то про нього на біржі нагадує спосіб призначення
ціни: неї викрикують. У століття електроніки така система може
показатися лише даниною традиції, але, на думку біржовиків, вона
виконує ряд корисних функцій: створює необхідну ринкову атмосферу,
забезпечує публічність торгів. При однаковій ціні на пропоновані
товари вони скоріше дістануться тому, хто голосніше викрикнув ціну,
тому “голосові дані” на біржі, як і на аукціоні, мають чимале значення
але, на відміну від аукціону, ціни на товари на біржах не тільки
ростуть стосовно стартових, але і падають.
Отже, біржа має у своїх характеристиках як риси історичних
попередників, (таких як ринки, ярмарки, аукціони) , так і власну
специфіку.
Прагнення власників однакових цінних паперів зійтися в одному місці
випливає з характеру акцій і облігацій як товарів, біржових по своєму
походженню. Але акціонерні товариства, хоча і виникали як великі для
свого часу підприємства, не могли претендувати на охоплення своєю
діяльністю всієї території країни. Виходить, і свої акції вони могли
збувати в основному там, де базувалися і були відомі. Тому фондові
біржі організуються в центрах великих економічних районів. Це загальна
закономірність. Надалі ж шляху розвитку можуть бути різними.
Найбільш логічне висування на передній план біржі, що знаходиться в
головному фінансовому центрі країни. На цій біржі концентруються акції
компаній, що довели масштаби своїх операцій до загальнонаціональних.
Провінційної ж біржі поступово марніють. Так складається моноцентрична
біржова система. У найбільш закінченому виді вона представлена в
Англії. Власне, серед офіційних біржових назв уже немає Лондонської
біржі, однієї з найстарших у світі. З недавніх пір вона іменується
Міжнародною фондовою біржею, оскільки вона увібрала в себе не тільки всі
біржі Великобританії, але й Ірландії. Моноцентричними є також біржові
системи Японії, Франції.
У той же час у країнах, улаштованих по федеративному зразку, більш
ймовірне формування поліцентричної біржової системи, при якій приблизно
рівноправні кілька центрів фондової торгівлі. Так відбулося в Канаді, де
лідирують біржі Монреаля і Торонто, в Австралії – біржі Сіднея і
Мельбурна.
Фондовий ринок США в цьому плані специфічний – він настільки великий, що
знайшлося місце і для загальновизнаного лідера – Нью-Йорскої фондової
біржі, і для ще однієї великої біржі, також розташованої в Нью-Йорку,
головному фінансовому центрі – Американської фондової біржі, і для
провінційних бірж. Число останніх за післявоєнні роки скоротилося, але
ті що залишились досить міцно стоять на ногах. Тому біржову систему США
приходиться класифікувати як побудовану по змішаному типі.
Світовий досвід свідчить, що можливо варіанти кількості бірж у країні. У
Швеції, Франції, Англії усього по одній фондовій біржі на країну. У ФРН
80% цінних паперів зосереджені на фондовій біржі у Франкфурті-на-Майні,
а що залишилися 20% раз6росаны по сімох дрібних біржах. На біржі в
Нью-Йорку котируються акції самих солідних акціонерних товариств, всі
інші – на інші більш дрібних біржах.
Значення фондової біржі для ринкової економіки виходить за рамки
організованого ринку цінних паперів. Фондові біржі зробили переворот у
проблемі ліквідності капіталу. “Чудо” полягало в тому, що для інвестора
практично стерлися розходження між довгостроковими і короткостроковими
вкладеннями коштів. Цілком реальні в часі побоювання омертвити капітал
стримували підприємницький запал. Але в міру розвитку операцій на
фондових біржах склалося положення, коли для кожного окремого акціонера
інвестиції (інвестований в акції капітал) мають майже такий же
ліквідний характер, як готівка, тому що акції в будь-який момент можуть
бути продані на біржі.
Біржі можуть бути засновані державою як суспільні заклади. В Франції,
Італії і ряді інших країн фондові біржі вважаються суспільними
установами. Це, щоправда, виражається лише в тім, що держава надає
приміщення для біржових операцій. Біржовики вважаються представниками
держави, але діють як приватні підприємці, за свій рахунок.
Біржі можуть бути засновані і на принципах приватного підприємництва,
наприклад, як акціонерне товариство. Така організація бірж характерна
для Англії, США.
Список використаної літератури
Державне управління: теорія і практика / За ред. проф. В.Б. Авер’янова.
К., 1998.
Кузнєцова Н. С., Назарчук І. Р. Ринок цінних паперів в Україні: правові
основи формування та функціонування. – К: Юрінком Інтер, 1998.
Михасюк І.Р., Мельник А.Ф., Крупка А. Державне регулювання економіки.
Львів, 1999.
Михасюк І.Р., Залога С.М., Сажинець С.И. Основи та важелі державного
регулювання економіки. Львів, 1998.
Мельник В. А. Ринок цінних паперів. Довідник керівника підприємства.
Спеціальний випуск. – К.: А. Л. Д. ВІРАР, 1998.
PAGE
PAGE 2
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
