фінанси
Реферат
Прогнозування економічного росту
Прогнозування економічного росту
Поняття економічного росту; моделі, які використовуються при
прогнозуванні.
Прогнозування макроекономічних показників виробництва і факторів росту.
Прогнозування показників ефективності суспільного виробництва.
Під економічним ростом слід розуміти розширення масштабів виробництва,
ріст випуску продукції, зростання національного доходу. Економічний ріст
– закономірність функціонування і розвитку суспільного виробництва.
Суспільство зацікавлене в економічному рості, який при високому рівні
розвитку продуктивних сил в найбільшій мірі дозволяє задовольняти
суспільні потреби.
Економічний ріст може прогнозуватися в двох аспектах:
матеріально-речовому, фактичному, вартісному;
з позицій розподілу національного доходу на споживання і нагромадження.
Зростання випуску продукції в межах народного господарства доцільно
розглядати або в формі національного доходу, або в формі кінцевого
суспільного продукту.
Економічний ріст вирізняється такими специфічними рисами:
він є узагальнюючою категорією, яка відображає суспільний,
соціально-економічний прогрес;
Характеризує суттєві і несуттєві, об’єктивні і суб’єктивні відмінності
діяльності підприємств і галузей, розглядаючи їх як складові елементи
всього народногосподарського комплексу;
Відображає історичний, сьогоденний і майбутній аспекти розвитку
економіки, що робить теорію економічного росту однією з методологічних
передумов перспективного планування і прогнозування.
Економічний ріст може бути представлений у формі логічної моделі, яка
характеризує його як процес поєднання факторів виробництва і як
результат господарювання (див. мал. 1).
Аналіз логічної моделі дозволяє виявити закономірності формування
процесу росту і перейти до формування економіко-математичних моделей, за
допомогою яких можливе здійснення процесу прогнозування економічних
об’єктів.
Моделі економічного росту народного господарства представляють собою
окремий випадок макроекономічних моделей довгострокового розвитку.
Найбільш поширеними для прогнозування є факторні моделі, тобто моделі, в
яких приріст продукції або абсолютний її випуск ставиться в залежність
від одного або декількох факторів. Суть факторних моделей економічного
росту полягає в встановленні кількісних залежностей між об’ємом і
динамікою в встановленні кількісних залежностей між об’ємом і динамікою
виробництва (ВВП, КСП, НД) і об’ємом і динамікою виробничих ресурсів.
У випадку, коли розглядається один фактор, наприклад, трудові ресурси,
використовується одно факторна модель, якщо ж аналіз і прогноз включає
декілька факторів, то використовуються багатофакторні моделі.
Однофакторні моделі економічного росту, корисні і для теоретичного
аналізу, і для практичних розрахунків, базуються на економічній
гіпотезі, що фізичний об’єм суспільного виробництва і його динаміка
визначаються об’ємом і динамікою якого-небудь одного фактору.
Односторонність і умовність такого підходу очевидні, разом з тим, одно
факторний підхід – простий і надійний інструмент як в економічному
аналізі, так і в прогнозних розрахунках, особливо короткотермінових.
Мал. 1
Вкладення в природні ресурси
Вкладення в ресурси споживання
Вкладення у виробничі ресурси
Вкладення у природні ресурси
Найбільш допустимою є двох факторна модель у формі функції:
(1)
де, X1t, X2t – два фактори, які змінюються в часі:
– виробничі фонди;
– затрати праці в сфері матеріального виробництва;
? і ? – параметри, які характеризують залежність об’єму і динаміки
продукції ?t від об’єму і динаміки факторів виробництва X1t, X2t,
причому ? характеризує приріст ?t, який приходиться на одиницю приросту
X1t, а ? – приріст ?t, який приходиться на одиницю приросту X2t. При
цьому повинна виконуватись умова ?>0, ?>0;
At – параметр, який виконує в двох факторній моделі двояку роль:
а) приводить масштаб факторів до масштабу продукції;
б) відображає вплив неврахованих в моделі факторів і змінних умов
виробництва.
В залежності від величини ?+? можуть мати мінус три випадки, кожному з
яких відповідає свій тип економічного росту:
Вираз ?+?>1 означає , що коли фактори виробництва зростають в n разів,
то випуск продукції зростає в більш ніж n разів, тобто ріст виробництва
випереджає ріст сукупних затрат факторів. Це випадок інтенсивного росту,
причому, коли ?>?, то має місце фондозберігаючий ріст
(трудоінтенсивний), якщо ?>?, то трудозберігаючий ріст
(фондоінтенсивний).
Вираз ?+?1 і,
відповідно, збільшення Х2t в n разів приводить до зростання ?t в n?
разів, якщо ?>1. При ?(?)0 і ?>0 фондовіддача зростає при
збільшенні співвідношення між живою працею і виробничими фондами.
Продуктивність праці зростає в результаті росту фондоозброєності.
Важливою особливістю використання багатофакторних моделей є можливість
визначення окремих граничних показників ефективності факторів.
Збалансованість факторів дозволяє народному господарству перейти на
режим стабільності і постійного зниження норми нагромадження.
Оптимальний економічний ріст характеризується не тільки співвідношенням
показників ефективності, але й відповідністю довготривалих пропорцій між
нагромадженням і споживанням.
При прогнозуванні економічного росту можуть бути використані два типи
динаміки в залежності від терміну прогнозування, від перериву в часі,
який розділяє поточні витрати на нагромадження і майбутній приріст
споживання.
Перший тип динаміки – при високій нормі нагромадження, коли в сферу
поточного споживання не вкладаються значні кошти, а вони залишаються в
сфері виробництва для подальшого його росту.
Другий тип динаміки – при низькій нормі нагромадження, коли дозволяється
вилучити в сферу поточного споживання більш високу частину національного
доходу у порівнянні з першим варіантом, але при цьому в наступні роки
суттєво звужуються можливості подальшого росту виробництва, а значить, і
споживання.
Критерій наукового, оптимального поєднання інтересів поточного і
майбутнього періодів можна сформулювати таким чином: обмеження поточного
споживання (який вимірюється розмірами фонду нагромадження) на даний
час повинно в даний термін компенсуватися відповідним приростом
поточного споживання в майбутньому. Вимога максимального скорочення
розриву в часі, який розділяє поточні витрати на даний і майбутній
прирости споживання рівноцінна формуванню максимальної ефективності
використання фонду нагромадження в кожен момент майбутнього періоду.
Список використаної літератури:
Геєць О. М, Галузеве прогнозування: методичний і організаційний аспекти
(( К.: Наукова думка, 1990.
Логонс Д., Калиб М. Методы прогнозирования экономических показателей ((
М.: Высшая школа, 1986.
Основы экономического и соцыального прогнозирования (Под ред. Мосина В.
Н., Крука Д. М.) (( М.: Высшая школа, 1985.
Петров А. Н. Прогнозирование социально-экономического развития в
условиях радикальной экономической реформы (( Л.: Лениздат, 1977.
Прогнозування макроекономічних показників розвитку економіки України
шляхом економічного моделювання і методи експертних оцінок (( Економіка
України – 1996 – №1.
Социально-экономическое прогнозирование развития региона (Под ред.
Федоренкова Н. Я.) (( Л.: Лениздат, 1997.
Статистическое моделирование и прогнозирование (Под ред. Грамберга А.
Г.) (( М.: Финансы и статистика, 1990.
Трисєєв Ю. Л. Довгострокове прогнозування економічних процесів (( К.:
Наукова думка, 1987.
Трудові ресурси
Фонд спожи-вання
Процес вироб-ництва
Кінцевий суспільний продукт
Фонд нагромад-ження
Природні ресурси
Виробничі ресурси
Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter
