.

Проблеми фінансового забезпечення вищої освіти (реферат)

Язык: украинский
Формат: реферат
Тип документа: Word Doc
0 2786
Скачать документ

Реферат на тему:

”ПРОБЛЕМИ

ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ВИЩОЇ ОСВІТИ”

У сучасних умовах господарювання рівень кваліфікації спеціалістів с
одним із найважливіших факторів, які впливають на економічний і
соціальний розвиток країни. Становлення в Україні ринкових відносин,
тісніша інтеграція країни із світовою економічною системою пов’язані з
необхідністю змін в професіональній структурі зайнятого населення,
насамперед спеціалістів вищої та середньої кваліфікації.

Серед чинників, які впливають на рівень витрат на підготовку кадрів,
можна виділити: стан економічного розвитку країни, кількість
спеціалістів, які потрібно підготувати у вищих і середніх навчальних
закладах, тобто потребу галузей економіки у спеціалістах.

В Україні діють такі види вищих закладів освіти:

— університет — багатопрофільний вищий навчальний заклад, який здійснює
підготовку фахівців з вищою освітою за широким спектром природничих,
гуманітарних, технічних та інших напрямів науки, техніки і культури за
освітньо-природничими програмами всіх рівнів, мас розвинуту
інфраструктуру наукових і науково-виробничих підприємств і установ;

— академія — вищий навчальний заклад освіти, який здійснює підготовку
фахівців з вищою освітою за освітньо-професійними програмами усіх
рівнів в окремо визначеній гаї уз і знань або виробництва, провадить
фундаментальні та прикладні наукові дослідження, с провідним
науково-методичним центром і сфері своєї діяльності;

— інститут — вищий заклад освіти або підрозділ університету, академії,
який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою за
освітньо-професійними програмами всіх рівнів у певній галузі науки,
виробництва, освіти, культури та мистецтва. Провадить наукову та
науково-виробничу діяльність.

Вищеназвані заклади належать до вищих закладів освіти III—IV рівнів
акредитації.

До вищих навчальних закладів освіти належать також заклади освіти І і II
рівнів акредитації. Це:

— коледж — вищий заклад освіти або структурний підрозділ університету,
академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою
за освітньо-професійними програмами бакалавра або молодшого спеціаліста
з одного, кількох споріднених напрямів підготовки або спеціальностей;

— технікум — вищий заклад освіти або структурний підрозділ університету,
академії, інституту, який здійснює підготовку фахівців з вищою освітою
за освітньо-професійними програмами молодшого спеціаліста.

Слід відмітити, що за роки незалежності практично не відбулося зменшення
кількісних показників розвитку вищих навчальних закладів освіти. Так, у
порівнянні з 1985/86 навчальним роком чисельність студентів у розрахунку
на 10 тис населення збільшилася на 43,7 відсотка. А у порівнянні з
1991/92 навчальним роком — на 42,9 відсотка. Однак необхідно відзначити,
що чисельність студентів вищих навчальних закладів 1—II рівнів
акредитації на 10 тис. населення дещо зменшилася, при цьому
спостерігається значне збільшення чисельності студентів у вищих
навчальних закладах ІІІ—IV рівнів акредитації.

Динаміка чисельності студентів у розрахунку на 10 тис. населення
представлена в таблиці 23.

Кількість вищих навчальних закладів також зростає, насамперед за рахунок
відкриття навчальних закладів недержавної форми власності. Мережа вищих
навчальних закладів освіти за формою власності представлена у таблиці
24.

Джерелами фінансування витрат на підготовку кадрів є кошти державного та
місцевих бюджетів, галузевих міністерств, відомств, організацій, кошти
фізичних та юридичних осіб. Основним джерелом фінансування с кошти
державного та місцевих бюджетів. Так, із загальної чисельності студентів
вищих навчальних закладів 1 —II рівнів акредитації 503695 чоловік на

Таблиця 23 Чисельність студентів у розрахунку на 10 тис населення

Навчальний рік Вищі навчальні заклади державної та недержавної форми
власності за рівнями акредитації

І-ІІ ІІІ-ІV

1985/86 159 157

1990/91 145 170

1991/92 142 168

1992/93 138 164

1993/94 121 159

1994/95 125 172

1995/96 119 178

1996/97 117 192

1997/98 104 220

1998/99 100 240

Таблиця 24 Вищі заклади освіти ті формою власності і рівнями
акредитації

Кількість закладів І-ІІ рівнів акредитації III— IV рівнів
акредитації

1995/96 1996/97 1997/98 1998/99 1995/96 1996/97 1997/98 1998/99

Всього

у тому числі: 782 790 660 653 255 274 280 298

державних 727 738 606 592 169 199 202 206

недержавних 47 52 54 61 64 75 78 92

початок 1999/2000 навчального року за рахунок коштів державного бюджету
навчалося 258426 чоловік (51,3 відсотка) місцевих бюджетів — 58947
чоловік (11,7 відсотка), галузевих міністерств, відомств — 7^74 чоловіки
(1,6 відсотка), коштів фізичних і юридичних осіб — 178748 чоловік (35,4
відсотка)

із загальної кількості студентів вищих навчальних закладів ІІІ—IV рівнів
акредитації в кількості 1285356 чоловік на початок 1999/2000 року за
рахунок коштів державного бюджету навчалося 725198 чоловік (564
відсотка) місцевих бюджетів —

5084 чоловіки (0,4 відсотка), галузевих міністерств, відомств — 2102
чоловіки (0,2 відсотка), фізичних та юридичних осіб — 552972 чоловіки
(43,0 відсотка)

Джерела фінансування вищих навчальних закладів наведено в таблиці 25

Таблиця 25 Джерела фінансування вищих навчальних закладів

Джерела фінансування Роки 1999 до 1996, %

1996 1997 1998 1999

Всього надходжень тис грн. 612096 760509 898756,8 1268388,4 2072

В т.ч. бюджетні кошти

тис грн. 425217 513321 503221 559485,9 131,6

Позабюджетні кошти

тис грн. 186879 247188 395535,8 708902,5 3793

Позабюджетні кошти

в % всіх надходжень 30,53 3250 4401 55,89 *

Як видно з даних таблиці, з кожним роком сума коштів, отриманих від
здійснення позабюджетної діяльності, збільшується Якщо в 1996 році
позабюджетні кошти вищих навчальних закладів Міністерства освіти і науки
становили 186879 тис грн., то в 1999 році сума них надходжень склала
708902 з тис грн.

Якщо проаналізувати структуру поповнення бюджетів вищих Навчальних
закладів системи Міністерства освіти і науки України, то можна зробити
висновок про те, що частка позабюджетних коштів впевнено зростає. Так, в
1996 році величина позабюджетних коштів у загальній сумі надходжень
становила 30,5 відсотка, в 1997 — 32,5 відсотка, в 1998 — 4401 відсотка,
а в 1999 — 55,89 відсотка. Позабюджетні надходження у 1999 році
порівняно з 1996 року збільшилися в 3,8 рак, а бюджетні — тільки в 1,3
разу. Це ще раз підкреслює посилення значущості позабюджетне діяльності
в системі вищої школи

Основою впровадження механізму застосування платних послуг у вищих
навчальних закладах є Закон України “Про освіту”, де визначено, що
додатковими джерелами фінансовою забезпечення освіти можуть виступати
кошти від надання платних послуг. Перелік платних послуг в системі вищої
освiти досить широкий і залежить від, конкретних можливостей
відповідного навчального закладу, попиту населення та потреб економіки.
В цілому платні послуги можна об’єднати із такі групи.

Перша — платні послуги, що забезпечують отримання певного освітнього
рівня (початкового, середнього, вищого) та спеціальностей на різних
формах навчання (стаціонарна, вечірня, заочна, екстернати а). Насамперед
це плата за підготовку кадрів у державних закладах вищої освіти на
основі укладених господарських договорів з підприємствами та окремими
громадянами, плата за навчання в недержавних вищих навчальних закладах,
які отримують на підготовку кадрів спеціальну ліцензію Міністерства
освіти. Друга — освітні платні послуги з поглибленого вивчення окремих
предметів, оволодіння загальними чи практичними навичками, які в
більшості випадків надаються через гуртки, факультативи тощо. Це
послуги, пов’язані з розвитком особистості студента, підвищенням його
культурного рівня, організацією оздоровлення, відпочинку, спортивних та
культурних заходів тощо. Плата за ці послуги дозволяє розширити
соціальну сферу діяльності навчальних закладів, поліпшити їхню якість,
забезпечити різноманітність. Третя група платних послуг пов’язана з
господарською діяльністю навчальних закладів. У більшості випадків це
плата за здавання в оренду приміщення, обладнання, надання транспортних
послуг, видачу окремих документів, їх копій, дублікатів.

Платні послуги дозволяють збільшити обсяг вкладень у сферу вищої освіти.
При цьому слід наголосити, що основною метою надання платних послуг
повинно бути не одержання прибутку, а подальший розвиток національної
освіти.

Вищий навчальний заклад самостійно використовує бюджетні та позабюджетні
кошти відповідно до кошторису доходів і видатків.

Для планування видатків на утримання вищого навчального закладу 111—IV
рівнів акредитації розраховують контингент студентів, аспірантів за
формами навчання. Ці показники обчислюють як середньорічні. Виходячи з
розрахованих середньорічних контингентів визначають чисельність
професорсько-викладацького складу за нормами студентів та аспірантів
різних форм навчання на одного викладача.

Фонд заробітної плати по вищих навчальних закладах планується за групами
персоналу: професорсько-викладацького складу, навчально-допоміжного,
адміністративно-допоміжного, адміністративно-господарського та іншого
персоналу. Фонд заробітної плати професорсько-викладацького складу
розраховують виходячи з кількості посад і середньої ставки заробітної
плати. Ставки заробітної плати залежать від посад, вченого звання
(професор, доцент), вченого ступеня (доктор, кандидат наук) і стажу
педагогічної роботи. Фонд заробітної плати інших груп персоналу
визначають згідно з типовими штатами і затвердженими посадовими
окладами.

Значну частку у витратах вищих навчальних закладів становлять стипендії.
Стипендії — це грошове забезпечення, що регулярно надається особам, які
навчаються на денних відділеннях за рахунок бюджетних коштів, а також
особам, які проходять підготовку в аспірантурі та докторантурі.
Стипендія призначається студентам, які мають середній бал успішності 4 і
вище, за особливі успіхи у навчанні та науково-технічній творчості
можуть встановлюватися персональні стипендії в межах стипендіального
фонду.

Стипендії студентам виплачуються в межах доведених лімітів
стипендіального фонду. В межах доведених лімітів навчальні заклади
вирішують питання призначення стипендій, забезпечуючи їх виплату
насамперед студентам з числа дітей-сиріт, дітей, що залишилися без опіки
батьків, та з малозабезпечених сімей.

За іншими статтями кошторису вищих навчальних закладів 11) — IV рівнів
акредитації видатки планують так само, як і по інших бюджетних
установах.

Основними виробничими показниками вищих навчальних закладів освіти І та
ІІ рівнів акредитації є число студентів і груп різних форм навчання. Ці
показники розраховують як середньорічні.

Найбільшими є видатки па заробітну плату, що включають заробітну плату
педагогічного, навчально-допоміжного, адміністративно-господарського та
іншого персоналу. Основою для планування фонду заробітної плати
викладачів с кількість груп навчального закладу, кількість оплачуваних
годин па одну групу та середня вартість педагогічної навчальної години.

Кількість груп визначають виходячи з кількості учнів і норми наповнення
груп, яка для денної форми навчання становить 20—30, а заочних відділень
— 15—20 чоловік. Кількість оплачуваних навчальних годин на одну групу
розраховують за навчальним планом. Вартість однієї години обчислюється
виходячи з норми викладацької роботи 720 годин на рік і ставки
заробітної плати. Остання залежить від освіти та кваліфікації, її розмір
визначають за тарифікаційним списком.

Крім того, до фонду заробітної плати включають доплату за перевірку
письмових робіт, керівництво предметними комісіями, завідування
лабораторіями та кабінетами. Інші види видатків плануються так само, як
і в навчальних закладах III—IV рівнів акредитації’.

Професійно-технічний навчальний заклад — це заклад освіти, що забезпечує
реалізацію прав громадян на професійно-технічну освіту, оволодіння
робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до
їхніх інтересів, здібностей, стану здоров’я.

Фінансування професійно-технічних навчальних закладів у межах обсягів
державного замовлення здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.
Так, за рахунок коштів державного бюджету у 2001 році у 960
професійно-технічних навчальних закладах навчаються 445,8 тис. учнів.

Професійно-технічні навчальні заклади недержавної форми власності
утримуються за рахунок коштів відповідних замовників.

Чисельність навчальних груп у професійно-технічних навчальних закладах
для теоретичного навчання становить 25—30 учнів, для виробничого
навчання — 12—15 учнів.

Кількість годин викладацької роботи на групу приймається виходячи із
встановлених навчальним планом годин обов’язкових занять. У
професійно-технічних закладах, де навчання здійснюється за декількома
спеціальностями, розрахунок кількості годин занять складається окремо за
кожною спеціальністю. Фонд заробітної плати визначається виходячи із
середнього числа педагогічних годин на групу, середньорічної кількості
груп і розміру оплати за педагогічну навчальну годину.

У кошторисі доходів та видатків передбачаються витрати на харчування,
обмундирування учнів, а також на виплату стипендій. Витрати на
харчування розраховуються за кількістю учнів, які отримують його, денною
нормою витрат на харчування та кількістю днів харчування на рік. Втрати
на обмундирування визначають за встановленими нормами на одного учня.

За іншими статтями кошторису видатки розраховують так само, як і по
інших бюджетних установах.

Нашли опечатку? Выделите и нажмите CTRL+Enter

Похожие документы
Обсуждение

Оставить комментарий

avatar
  Подписаться  
Уведомление о
Заказать реферат!
UkrReferat.com. Всі права захищені. 2000-2019